Задруга

Задру́га — родинна спільнота патріархального типу, група людей, що живуть і працюють в одному господарстві. Була характерна для багатьох слов'янських народів (зокрема, південних слов'ян) до кінця XIX століття. Аналогічна східнослов'янському дворищу.

Організація

Зазвичай задруга складалась з кількох поколінь (однієї чи кількох сімей) на чолі з найстаршим членом роду, чию думку поважали. Основні ж питання вирішувались на загальних зборах.

Найчастіше до задруги входило близько 30 чоловік. Вони проживали разом і спільно обробляли землю, яку не могли самостійно успадковувати. Дівчина, що одружувалась, покидала батьківську задругу і переходила до задруги свого чоловіка.

Задруги об'єднувались у жупи, кілька жуп утворювали плем'я.

Розпад

Вважається, що розпаду задруг сприяло проникнення ринкової економіки і, у зв'язку з цим, індивідуалістичного світогляду в слов'янське суспільство. До кінця XIX ст. задруги поступово руйнуються. З чималої кількості колишніх великих задруг на Балканах постали села, які були названі на честь старійшини задруги. Їх можна розпізнати за закінченнями: -івці, -євці, -инці, -ці, -ане, -ене тощо.

У Сербії , Боснії та Болгарії задруги проіснували довше ніж, наприклад, в Хорватії — скоріше за все, через турецьку владу. Слов'яни мали більше шансів вижити разом у спільноті, а не окремими сім'ями. В Західній Болгарії задруги збереглись до кінця XIX століття, в Сербії — аж до початку XX ст.

Посилання

Задруга [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 459. — 1000 екз.
Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради академік НАН України М. Попович. — 4-те вид., виправл., доп. — Видавництво «ТЕКА». — 2006.
Задруга у болгарському суспільстві [Архівовано 24 листопада 2005 у Wayback Machine.] (англ.)
Хорватські задруги (хор.)