Перегляд вихідного коду сторінки Розширення НАТО

{{вичитати}}
[[Файл:Map of NATO chronological.gif|450px|right|thumb|Хронологія розширення НАТО.]]

'''Розширення НАТО'''&nbsp;— процес вступу [[Список країн НАТО|нових членів]] до [[НАТО|Організації Північноатлантичного договору]]&nbsp;— військового союзу держав у [[Європа|Європі]] та [[Північна Америка|Північній Америці]], що становить систему колективної оборони. Процес вступу до альянсу регулюється статтею 10 Північноатлантичного договору і наступних угод. Країни, які хочуть приєднатися, повинні відповідати певним вимогам і завершити багаторівневий процес, що включає політичний діалог і військову інтеграцію. Процес приєднання проходить під контролем Північноатлантичної ради, керівного органу НАТО.

Після утворення в 1949&nbsp;р. з дванадцятьма членами-засновниками НАТО зросло шляхом включення [[Греція|Греції]] та [[Туреччина|Туреччини]] в 1952&nbsp;р. та [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|Західної Німеччини]] в 1955&nbsp;р., а потім [[Іспанія|Іспанії]] в 1982 році. Після закінчення «холодної війни» та возз'єднання [[Німеччина|Німеччини]] в 1990&nbsp;р. в НАТО відбулися дебати про продовження експансії на схід. У 1999&nbsp;р. [[Польща]], [[Угорщина]] та [[Чехія]] приєдналися до НАТО на тлі багатьох дебатів в організації та протидії [[Росія|Російської Федерації]]. Ще одне розширення відбулося з приєднанням семи країн [[Центральна Європа|Центральної]] та [[Східна Європа|Східної Європи]]: [[Болгарія|Болгарії]], [[Естонія|Естонії]], [[Латвія|Латвії]], [[Литва|Литви]], [[Румунія|Румунії]], [[Словаччина|Словаччини]] та [[Словенія|Словенії]]. Вперше ці країни були запрошені розпочати переговори про членство під час саміту в Празі 2002 року та вступили до НАТО незадовго до саміту 2004 року в Стамбулі. [[Албанія]] та [[Хорватія]] приєдналися 1 квітня 2009&nbsp;р. до саміту Страсбург&nbsp;— Кель 2009&nbsp;р. Останніми державами-членами, які вступили до НАТО є [[Фінляндія]]— 4 квітня 2023 року та [[Швеція]]— 7 березня 2024 року.

Станом на 2021 рік НАТО офіційно визнає трьох кандидатів на вступ: [[Боснія і Герцеговина|Боснію і Герцеговину]], [[Грузія|Грузію]] і [[Україна|Україну]]. Однак поки що [[План дій щодо членства в НАТО]] має тільки [[Боснія і Герцеговина]]. Наразі розширення є предметом дискусій у кількох країнах, що не входять до альянсу. В [[Сербія|Сербії]] проводяться відкриті політичні дебати на тему членства, тоді як у таких країнах, як Україна, євроатлантична інтеграція прописана в [[Конституція України|Конституції України]]. Включення країн, які раніше входили до [[Східний блок|Східного блоку]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]], стало причиною посилення напруженості між країнами НАТО та Росією.

== Історичні розширення ==
{{See also|Список країн НАТО}}[[Файл:Bundesarchiv_Bild_183-27106-0001,_Paris,_Verhandlungen_über_NATO-Beitritt.jpg|міні|Переговори в Лондоні та Парижі в 1954&nbsp;р. закінчили союзницьку окупацію Західної Німеччини та дозволили її переозброєння як члена НАТО.]]
З моменту свого заснування в 1949&nbsp;р. НАТО постійно розширювався. Дванадцять країн були засновницями НАТО: [[Бельгія]], [[Канада]], [[Данія]], [[Франція]], [[Ісландія]], [[Італія]], [[Люксембург]], [[Нідерланди]], [[Норвегія]], [[Португалія]], [[Велика Британія]] та [[Сполучені Штати Америки|США]]. Перші роки «холодної війни» суттєво розділили капіталістичні держави за підтримки Сполучених Штатів та комуністичні держави-сателіти Радянського Союзу. Цей розкол полегшив включення Португалії під керівництвом Антоніо Салазара до НАТО і закликав антикомуністичні уряди Греції та Туреччини приєднатися до НАТО в 1952 році. Греція припинила своє членство в 1974 році через турецьке вторгнення на Кіпр, але приєдналася в 1980 році за співпраці Туреччини.<ref>{{Cite web |url=http://www.ibtimes.com/why-turkey-nato-704333 |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=8 грудня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191208062817/https://www.ibtimes.com/why-turkey-nato-704333 }}</ref>

Боннсько-паризькі конвенції припинили окупацію союзників у Західній Німеччині і були частково ратифіковані за умови вступу Західної Німеччини в НАТО, що і було зроблено в 1955 році. Хоча спочатку Іспанія за Франциско Франко була рішуче антикомуністичною і прив'язаною шляхом регулярних оборонних угод з країнами НАТО. Після переходу до демократії Іспанія зазнала тиску з метою нормалізації своїх європейських відносин, включаючи вступ до НАТО, що і було зроблено в 1982&nbsp;р. Референдум у 1986&nbsp;р. підтвердив підтримку населення.

=== Возз'єднання Німеччини та відносини з Росією ===
Перше розширення НАТО після холодної війни відбулося з возз'єднанням Німеччини 3 жовтня 1990&nbsp;року, коли колишня Східна Німеччина стала частиною Федеративної Республіки Німеччини та альянсу. Це було закріплено у [[Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини|Договорі про дві плюс чотири]] на початку року. Щоб забезпечити схвалення СРСР єдиної Німеччини, що залишилася в НАТО, було домовлено про те, що іноземні війська та ядерна зброя не будуть розміщуватися в колишній Східній Німеччині, і була піднята тема подальшого розширення НАТО на Схід.<ref>{{cite news|url=http://www.foreignaffairs.com/articles/141845/mary-elise-sarotte/a-broken-promise|title=A Broken Promise?|first=Mary Elise|last=Sarotte|work=[[Foreign Affairs]]|date=September–October 2014|accessdate=28 серпня 2014|archive-date=25 серпня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140825020556/http://www.foreignaffairs.com/articles/141845/mary-elise-sarotte/a-broken-promise}}</ref> Про розширення НАТО в згадуваних угодах про возз'єднання Німеччини вересня&nbsp;— жовтня 1990&nbsp;р. немає згадки, тому офіційного зобов'язання не розширюватися не було.<ref name=":0">{{Cite journal|last1=Kramer|first1=Mark|last2=Shifrinson|first2=Joshua R. Itzkowitz|date=2017-07-01|title=NATO Enlargement—Was There a Promise?|journal=International Security|volume=42|issue=1|pages=186–192|doi=10.1162/isec_c_00287|issn=0162-2889|s2cid=57571871}}</ref><ref name="International Security">{{cite news|title=Deal or No Deal? The End of the Cold War and the U.S. Offer to Limit NATO Expansion|doi=10.1162/ISEC_a_00236}}</ref>

Розширення НАТО знову стало суперечливою темою в 2010-х роках у зв'язку із діями Російської Федерації в Україні. Незалежно від того, чи Захід неофіційно зобов'язувався не розширювати НАТО на Схід, є предметом суперечок між істориками та науковцями з міжнародних відносин. Історик Гарвардського університету Марк Крамер відкидає існування неформальної домовленості,<ref>{{Cite journal|last=Kramer|first=Mark|date=2009-04-01|title=The Myth of a No-NATO-Enlargement Pledge to Russia|url=https://archive.org/details/sim_washington-quarterly_2009-04_32_2/page/39|journal=The Washington Quarterly|volume=32|issue=2|pages=39–61|doi=10.1080/01636600902773248|issn=0163-660X|s2cid=154322506}}</ref> тоді як політолог Техаського університету А&M Джошуа Р. Іцковіц Шифрінсон стверджує, що існувала неофіційна угода. У грудні 2017 року Світлана Савранська та Том Блантон з Архіву національної безпеки Університету Джорджа Вашингтона стверджували, що нещодавно розсекречені документи свідчать про існування неформальної домовленості.<ref>{{Cite web|url=https://nsarchive.gwu.edu/briefing-book/russia-programs/2017-12-12/nato-expansion-what-gorbachev-heard-western-leaders-early|title=NATO Expansion: What Gorbachev Heard {{!}} National Security Archive|website=nsarchive.gwu.edu|language=en|access-date=2017-12-12|archive-date=23 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191223011430/https://nsarchive.gwu.edu/briefing-book/russia-programs/2017-12-12/nato-expansion-what-gorbachev-heard-western-leaders-early}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.theamericanconservative.com/articles/when-washington-assured-russia-nato-would-not-expand|title=When Washington Assured Russia NATO Would Not Expand {{!}}|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=11 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201011212951/https://www.theamericanconservative.com/articles/when-washington-assured-russia-nato-would-not-expand/}}</ref> Під час візиту до Польщі президент Борис Єльцин заявив президенту Леху Валенсі, що «Російська Федерація не виступає проти членства Польщі в НАТО і не сприймає членство в НАТО як загрозу для Російської Федерації». Під тиском опозиції в Російської Федерації ця неформальна декларація була скасована у вересні офісом президента Єльцина.<ref>{{Cite web|title=20 lat temu Polska wstąpiła do NATO. "Wysiłki dwóch prezydentów i siedmiu premierów"|url=https://tvn24.pl/polska/20-lat-polski-w-nato-historia-wstapienia-do-sojuszu-ra917523-2294326|website=TVN24|access-date=2020-05-22|archive-date=31 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200731005050/https://tvn24.pl/polska/20-lat-polski-w-nato-historia-wstapienia-do-sojuszu-ra917523-2294326}}</ref>

Джек Метлок, посол США в Радянському Союзі в останні роки, сказав, що Захід дав «чітке зобов'язання» не розширюватися, і розсекречені документи вказують на те, що радянські учасники переговорів отримали усне запевнення від таких дипломатів, як Ганс-Дітріх Геншер і Джеймс Бейкер, що членство в НАТО не було актуальним для таких країн, як [[Чехословаччина]], Угорщина чи Польща. У 1996 році Горбачов писав у своїх мемуарах, що «під час переговорів про об'єднання Німеччини вони запевнили, що НАТО не буде розширювати свою зону операції на схід», і повторив цю думку в своєму інтерв'ю в 2008 році. Однак у 2014 році, Горбачов сказав: «Тема» розширення НАТО «взагалі не обговорювалась [у 1990 році], і вона не піднімалася в ті роки. Я кажу це з повною відповідальністю. Західні лідери не піднімали її.» [[Шеварднадзе Едуард Амвросійович|Едуард Шеварднадзе]], міністр закордонних справ Радянського Союзу між 1985 і 1991 роками, завжди стверджував, що «експансія НАТО за межі німецьких кордонів ніколи не підлягала переговорам».<ref name="4пб">{{Cite news|url=https://www.brookings.edu/blog/up-front/2014/11/06/did-nato-promise-not-to-enlarge-gorbachev-says-no/|title=Did NATO Promise Not to Enlarge? Gorbachev Says "No"|last=Pifer|first=Steven|work=Brookings|access-date=2017-09-11|language=en-US|archive-date=1 листопада 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191101214156/https://www.brookings.edu/blog/up-front/2014/11/06/did-nato-promise-not-to-enlarge-gorbachev-says-no/}}</ref> За словами Роберта Зелліка, представника Державного департаменту, який бере участь у переговорному процесі «Дві плюс чотири», офіційних зобов'язань щодо розширення не було.<ref>{{cite news|first=Robert B.|last=Zoellick|url=https://www.questia.com/read/1G1-65576869|title=The Lessons of German Unification|publisher=[[The National Interest]]|date=22 вересня 2000|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=6 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200106164431/https://www.questia.com/read/1G1-65576869/two-plus-four}}</ref>

Олексій Собченко розповідає, що усна обіцянка не розширювати НАТО на схід була, але стосувалась тольки сходу Німеччини на час виводу радянських військ. Собченко був співробітником Госдепу і працював перекладачем при двох послах США в Москві. В часи об'єднання Німеччини працював журналістом на радіо Свобода. Колеги перекладчі, що були особісно присутні на перемовинах, переказали йому детально про що саме домовлялись. Питання виводу радянских військ зі східної Німеччини було питанням торгу за відкупні гроші за вихід. Берлінська стіна рухнула не тому, що відбулись домовленності, чи з доброї волі СРСР. Події випереджували здатність в Москві чи Вашингтоні сприймати реальність. Стіна рухнула в 1989 через бажання східних німців жити в одній країні з західними. Для східних німців об'єднання давало перспективу покращення фінансового стану. Маргарет Тетчер і деякі німецькі політики, наприклад Оскар Лафонтен, були проти об`єднання, і не було ніякого плану. Ситуація деякий час була в підвішеному стані, поки політики не дійшли до домовленності в 1990 році про те як саме здійснити об'єднання. Після домовленості про об'єднання, нагальним стало питання виводу рядянських військ з території Німеччини. Було зрозуміло, що ці війська треба виводити. Якщо на одній території будуть німецькі війска Бундесфер, які є частиною НАТО, і радянські війська, то можуть виникнути непотрібні несподіванки, які можуть привести до збройного загострення і війни, якої ніхто не бажав. Питання домовленості про виход і його графік було питанням скільки грошей західні німці в особі канцлера Гельмута Коля готові заплатити. Госсекретар США Джеймс Бейкер Третій дав усну обіцянку міністру іноземніх справ СРСР Шеворнадзе, що НАТО не зайде на теріторію східної Німеччини, поки не домовляться про вихід радянськіх віськ. Те ж саме пообіцяв міністр закордонних справ ФРН Ганс-Дітріх Геншер з німецького боку. Німецько-радянські перемовини відбувались в 1990 році. Поки йшли торги за гроші, і остаточні умови не були погоджені, радянська сторона не давала остаточної обіцянки вивести війска. Передчасна обіцянка виходу під час торгу могла вплинути на зменшення вартості виходу. Польщу, Румунію, Угорщину та інші страни радянського блоку не обговорювали, тому що ці страні на той момент були членами Варшавського блоку, і ніхто не очікував, що йхній статус зміниться, чи щось станеться з самим СРСР. Ніхто не очікував, що Варшавський блок перестане існувати в наступному році.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=U3R83im5Qr0 Такер Карлсон и Джеффри Сакс: распространение заведомо ложных измышлений.]&nbsp;— ''Любарский без цензуры (Сергей Любарский)'' 20 червня 2024</ref>

Прихильники версії наявності обіцянки не розширяти НАТО часто приводять фразу Бейкера з перемовин 9 лютого 1990 з Горбачовим «не буде розширення юрисдикції НАТО для сил НАТО ні на дюйм на схід.».<ref>{{Cite web|url=https://x.com/MikeBenzCyber/status/1804484733822279935|назва=When empire managers at the State Dept see a document like this, they don't think: oh crap, we really said that shit. maybe we should reconsider present plans. They think: oh crap, who the hell allowed this document to be declassified.|видавець=Mike Benz (@MikeBenzCyber)|дата=22 червня 2024|url-архіву=https://web.archive.org/web/20240706114536/https://x.com/MikeBenzCyber/status/1804484733822279935|дата-архіву=2024-07-06|вебсайт=Twitter|access-date=2024-06-26|url-status=live}} {{ref-en}}</ref> Ця фраза відображена в архівних документах<ref>{{cite web | url=https://nsarchive.gwu.edu/document/16116-document-05-memorandum-conversation-between | title=Memorandum of conversation between Baker, Shevardnadze and Gorbachev | date=1990-02-09 | access-date=2024-06-26 | work=National Security Archive | publisher=George Washington University | id=Briefing Book 613 | archive-date=5 March 2022 | archive-url=https://web.archive.org/web/20220305203351/https://nsarchive.gwu.edu/document/16116-document-05-memorandum-conversation-between | url-status=live}}</ref> і стосувалсь сходу об'єднаної Німеччини. На момент перемовин це територія НДР. Після фрази додана умова, «якщо німці погодяться». Зі слів Горбачова розширення НАТО на інші страни за межі території Німеччини не обговорювалось. Бажанням радянської сторони на перемовинах був нейтральний статус об'єднаної Німеччини. Горбачов погодився на повне входження Німеччини в НАТО тільки на останному раунді перемовин у Кемп Девіді 2 червня 1990.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=FEllfzmX6i0 "Обещание" НАТО не расширяться на Восток - это миф. Признание Горбачева. (включите субтитры)]&nbsp;— ''Європейська правда'' 06 грудня 2021</ref> Якщо темою переговорів 9 лютого була обіцянка нерозширення НАТО за межі Німеччини, це означає, що СРСР вже погодився на те, щоб уся Німеччина вступила в НАТО ще 9 лютого. Це суперечить твердженням Горбачова і архівним записам премовин: «Тема «розширення НАТО» взагалі не обговорювалася і не піднімалася в ті роки. <...> Обговорювалося ще одне питання, яке ми підняли: переконатися, що військові структури НАТО не просуваються вперед і не розгортаються додаткові збройні сили на території тодішньої НДР після возз’єднання Німеччини. Заява Бейкера була зроблена в цьому контексті <...> Все, що можна було і потрібно було зробити для зміцнення цього політичного зобов’язання, було зроблено. І виконано».<ref name="4пб"/>

=== Центральна та Східна Європа ===
Країни Центральної та Східної Європи наполягали на розширенні НАТО, що зумовлене головним чином діями Російської Федерації на внутрішньому рівні (Перша чеченська війна) та на міжнародному рівні (Придністровська війна, Війна в Абхазії), а також закликами до відновлення СРСР,<ref>{{Cite web|title=Irony Amid the Menace|url=https://www.cepa.org/irony-amid-the-menace|website=CEPA|language=en|access-date=2020-05-27|archive-date=31 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200731003726/https://www.cepa.org/irony-amid-the-menace}}</ref> які сприймалися як неоімперіалістичні та зумовлювали серйозне занепокоєння щодо країн, які пам'ятали про подібні радянські наступи. Політичні партії, які не бажають переходити до членства в НАТО, такі як Болгарська соціалістична партія та словацька HZDS, були позбавлені повноважень.{{sfn|Barany|2003|pp=190, 48–50}} Зацікавленість Угорщини приєднатися підтвердив референдум у листопаді 1997&nbsp;року, де 85,3% проголосували на користь членства,<ref>{{cite news|last=Perlez|first=Jane|date=17 листопада 1997|title=Hungarians Approve NATO Membership|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/1997/11/17/world/hungarians-approve-nato-membership.html|accessdate=4 грудня 2014|archive-date=10 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141210045418/http://www.nytimes.com/1997/11/17/world/hungarians-approve-nato-membership.html}}</ref> аналогічно Польщі з підтримкою понад 80&nbsp;%.<ref>{{Cite web|title=W przeddzień wstąpienia do NATO|url=https://www.cbos.pl/SPISKOM.POL/1999/K_028_99.PDF|date=1999|website=CBOS|url-status=live|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=31 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200731003622/https://www.cbos.pl/SPISKOM.POL/1999/K_028_99.PDF}}</ref>

=== [[Вишеградська група]] ===
[[Файл:NATO_Summit_in_Washington_1999.jpg|міні|НАТО додала Чехію, Угорщину та Польщу на саміті у Вашингтоні 1999 року та створила протокол Плану дій щодо членства в НАТО.]]
У лютому 1991&nbsp;р. Польща, Угорщина та Чехословаччина створили Вишеградську групу, яка виступала за європейську інтеграцію в рамках Європейського Союзу та НАТО, а також проводить військові реформи відповідно до стандартів НАТО. Внутрішня реакція НАТО на ці колишні країни Варшавського договору спочатку була негативною, але до Римського саміту 1991 року в листопаді члени домовились про низку цілей, які можуть призвести до вступу, таких як ринкова та демократична лібералізація, і що НАТО має бути партнером у досягненні поставлений цілей. У наступні роки були створені більш широкі форуми для регіональної співпраці між НАТО та його східними сусідами, включаючи Раду північноатлантичного співробітництва (згодом Раду євроатлантичного партнерства) та Партнерство заради миру.

Хоча інших членів Вишеграду запросили приєднатися до НАТО на її саміті в Мадриді 1997 року, Словаччина була виключена на підставі того, що кілька членів вважали недемократичними дії націоналістичного прем'єр-міністра Володимира Мечіара.{{sfn|Gheciu|2005|p=72}} Румунія та Словенія розглядались для запрошення в 1997 році, і кожна з них мала підтримку важливого члена НАТО, Франції та Італії відповідно, але підтримка розширення не була одностайною, особливо в Конгресі США.{{sfn|Barany|2003|pp=23–25}} У відкритому листі до президента США Білла Клінтона понад сорок експертів із зовнішньої політики, включаючи Білла Бредлі, Сем Нанна, Гері Харта, Пола Нітце та Роберта Макнамару, висловили свою стурбованість з приводу розширення НАТО як дорогого, так і непотрібного з огляду на відсутність зовнішньої загрози з Російської Федерації на той час.{{sfn|Barany|2003|pp=16–18}}

Дослідження 2006 року в журналі «Дослідження безпеки» стверджувало, що розширення НАТО в 1999 і 2004 роках сприяло демократичній консолідації в Центральній та Східній Європі.<ref>{{Cite journal|last=Epstein|first=Rachel|date=2006|title=Nato Enlargement and the Spread of Democracy: Evidence and Expectations|journal=Security Studies|volume=14|pages=63–105|doi=10.1080/09636410591002509|s2cid=143878355}}</ref>

=== [[Вільнюська група]] ===
[[Файл:Flags_of_Nato,_Bulgaria,_European_Union_-_Military_club,_Plovdiv,_Bulgaria.JPG|міні|250x250пкс|Прапори НАТО, БолгаріЇ, Європейського Союзу у Військовому клубі м. Пловдив, Болгарія]]
Незабаром після падіння Берлінської стіни в 1989 році Джордж Х.&nbsp;В.&nbsp;Адміністрація Буша (1989—1993) почала внутрішні дискусії щодо того, чи можливо розширення НАТО. До середини 1992&nbsp;р. в адміністрації з'явився консенсус щодо того, що розширення НАТО є розумним заходом реальної політики для зміцнення американської гегемонії. За відсутности розширення НАТО, представники адміністрації Буша побоювались, що Європейський Союз може заповнити вакуум безпеки у Східній Європі і тим самим кинути виклик американському впливу після холодної війни. В адміністрації Клінтона (1993—2001&nbsp;рр.) велися активні дискусії між швидкою пропозицією повного членства у кількох вибраних країнах, яка стихає до більш повільного та обмеженого членства до широкого кола держав протягом тривалого періоду часу. Перемога Республіканської партії, яка виступала за агресивну експансію, на виборах до Конгресу США в 1994&nbsp;р. допомогла змінити політику США на користь більш широкого розширення повноправного членства.<ref>{{Cite journal|last=Sarotte|first=M.E.|date=2019-07-01|title=How to Enlarge NATO: The Debate inside the Clinton Administration, 1993–95|journal=International Security|volume=44|issue=1|pages=7–41|doi=10.1162/isec_a_00353|issn=0162-2889|s2cid=198952372}}</ref>

На саміті у Вашингтоні 1999 року, де Угорщина, Польща та Чехія офіційно приєдналися, НАТО також випустило нові настанови щодо членства з індивідуальними «[[План дій щодо членства в НАТО|Планами дій щодо членства в НАТО]]» для Албанії, Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Румунії, Словаччини, та Словенія.{{sfn|Wolchik|Curry|2011|p=148}} У травні 2000&nbsp;р. ці країни приєдналися до Хорватії для створення Вільнюської групи з метою співпраці та лобіювання спільного членства в НАТО, і до саміту в Празі 2002&nbsp;р. Сім було запрошено, що відбулося на саміті в Стамбулі 2004&nbsp;р.<ref name="soured2">{{cite news|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-29030744|title=Why Nato-Russia relations soured before Ukraine|date=2 вересня 2014|accessdate=1 жовтня 2014|first=Laurence|last=Peter|work=BBC News|archive-date=1 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141001212410/http://www.bbc.com/news/world-europe-29030744}}</ref> Російська Федерація була зла через приєднанням трьох країн Балтії, перших країн, що входили до складу Радянського Союзу, які вступили до НАТО.<ref name="soured">{{cite news|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-29030744|title=Why Nato-Russia relations soured before Ukraine|date=2 вересня 2014|accessdate=1 жовтня 2014|first=Laurence|last=Peter|work=BBC News|archive-date=1 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141001212410/http://www.bbc.com/news/world-europe-29030744}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Umland|first=Andreas|date=2016|title=Intermarium: The Case for Security Pact of the Countries between the Baltic and Black Seas|url=http://nbn-resolving.de/urn:nbn:de:0168-ssoar-48562-7|journal=IndraStra Global|language=en|volume=2|issue=4|pages=2}}</ref>

=== [[Адріатична хартія]] ===
Хорватія також розпочала План дій щодо членства на саміті 2002 року, що призвело до національних дебатів щодо того, чи потрібно там проводити референдум про членство в НАТО. Хорватський прем'єр-міністр Іво Санадер остаточно погодився в січні 2008 року в рамках формування коаліційного уряду з [[Хорватська селянська партія|ХСП]] та [[Хорватська соціал-ліберальна партія|ХСЛП]] неофіційно пропонувати його.<ref>{{cite news|url=http://dalje.com/en-croatia/no-smoking-law-alcohol-limit-yes-referendum-no/111642|title=No Smoking Law, Alcohol Limit-Yes, Referendum-No|work=Dalje|date=4 січня 2008|accessdate=9 січня 2015|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150109232942/http://dalje.com/en-croatia/no-smoking-law-alcohol-limit-yes-referendum-no/111642|archivedate=2015-01-09}}</ref> Чорногорія проголосила незалежність 3 червня 2006 року, а згодом нова країна приєдналася до програми «Партнерство заради миру» на Ризькому саміті 2006 року. Албанію та Хорватію запросили вступити до НАТО на саміті в Бухаресті 2008 року в квітні, хоча Словенія погрожувала утримати членство Хорватії через їхню прикордонну суперечку в Піранській затоці.<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/2009/03/23/world/europe/23croatia.html|title=Slovenia Border Spat Imperils Croatia's NATO Bid|work=The New York Times|first=Dan|last=Bilefsky|date=22 березня 2009|accessdate=9 січня 2015|archive-date=18 липня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160718085933/http://www.nytimes.com/2009/03/23/world/europe/23croatia.html}}</ref> Словенія ратифікувала протокол про приєднання Хорватії в лютому 2009&nbsp;р.,<ref>{{cite news|url=http://dalje.com/en-croatia/slovenia-ratifies-croatias-accession-in-nato/232508|title=Slovenia Ratifies Croatia's Accession in NATO|date=9 лютого 2008|accessdate=9 січня 2015|work=Dalje|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150109232952/http://dalje.com/en-croatia/slovenia-ratifies-croatias-accession-in-nato/232508|archivedate=2015-01-09}}</ref> і Хорватія, і Албанія офіційно приєдналися до НАТО напередодні саміту в Страсбурзі-Келі 2009&nbsp;р., Маючи невеликий спротив Російської Федерації.<ref>{{cite news|url=http://www.nbcnews.com/id/29995397/ns/world_news-europe/t/albania-croatia-become-nato-members/|title=Albania, Croatia become NATO members|work=NBC News|agency=Associated Press|date=1 квітня 2009|accessdate=9 січня 2015|archive-date=9 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150109232239/http://www.nbcnews.com/id/29995397/ns/world_news-europe/t/albania-croatia-become-nato-members/}}</ref>

Чорногорія подала заявку на [[План дій щодо членства в НАТО|План дій щодо членства]] 5 листопада 2008&nbsp;р.,<ref>{{cite news|url=http://www.turkishweekly.net/news/60927/montenegro-hands-over-application-for-nato-s-map.html|title=Montenegro Hands over Application for NATO's MAP|date=6 листопада 2008|accessdate=9 лютого 2015|work=Turkish Weekly|agency=MIA|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150209180451/http://www.turkishweekly.net/news/60927/montenegro-hands-over-application-for-nato-s-map.html|archivedate=2015-02-09}}</ref> який був наданий у грудні 2009&nbsp;р.<ref name="rttnews.com">{{cite web|url=http://www.rttnews.com/Content/GeneralNews.aspx?Node=B1&Id=1148255|title=Montenegro Joins NATO Membership Action Plan|date=4 грудня 2009|accessdate=4 грудня 2009|archive-date=21 липня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110721192745/http://www.rttnews.com/Content/GeneralNews.aspx?Node=B1&Id=1148255}}</ref> Чорногорія також розпочала повноправне членство в Адріатичній хартії країн, що претендують на НАТО, у травні 2009&nbsp;р..<ref name="nato-montenegro">{{cite web|url=http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49736.htm|title=NATO's relations with Montenegro|date=19 листопада 2014|accessdate=9 лютого 2015|publisher=[[NATO]]|archive-date=6 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150206022628/http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49736.htm}}</ref> 2 грудня 2015&nbsp;р. НАТО офіційно запросила Чорногорію приєднатися до альянсу,<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/2015/12/02/us-nato-montenegro-idUSKBN0TL0J620151202|title=NATO invites Montenegro to join alliance, defying Russia|first1=Robin|last1=Emmott|first2=Sabine|last2=Siebold|work=Reuters|date=2 грудня 2015|accessdate=2 грудня 2015|archive-date=2 грудня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151202162836/http://www.reuters.com/article/2015/12/02/us-nato-montenegro-idUSKBN0TL0J620151202}}</ref> з завершення переговорів у травні 2016&nbsp;р.<ref>{{cite news|url=http://staging.hosted.ap.org/dynamic/stories/E/EU_NATO?SITE=AP&SECTION=HOME&TEMPLATE=DEFAULT&CTIME=2016-05-19-12-59-28|title=NATO formally invites Montenegro as 29th member|agency=Associated Press|first1=John-Thor|last1=Dahlburg|first2=Matthew|last2=Lee|date=19 травня 2016|accessdate=19 травня 2016|url-status=dead|archiveurl=https://archive.today/20160521123400/http://staging.hosted.ap.org/dynamic/stories/E/EU_NATO?SITE=AP&SECTION=HOME&TEMPLATE=DEFAULT&CTIME=2016-05-19-12-59-28|archivedate=2016-05-21}}</ref> Чорногорія офіційно вступила до НАТО 5 червня 2017&nbsp;р.<ref>{{cite news|url=http://www.japantimes.co.jp/news/2017/06/06/world/politics-diplomacy-world/montenegro-becomes-natos-29th-member-amid-bitter-opposition-moscow/|title=Montenegro becomes NATO's 29th member amid bitter opposition from Moscow|website=The Japan Times|agency=AFP-JIJI|date=5 червня 2017|accessdate=5 червня 2017|archive-date=6 червня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170606020514/http://www.japantimes.co.jp/news/2017/06/06/world/politics-diplomacy-world/montenegro-becomes-natos-29th-member-amid-bitter-opposition-moscow/}}</ref>

Північна Македонія приєдналася до програми «Партнерство заради миру» в 1995 році та розпочала свій план дій щодо членства в 1999 році одночасно з Албанією. На саміті в Бухаресті 2008 року Греція заблокувала запропоноване запрошення, оскільки вважала, що конституційна назва свого сусіда передбачає територіальні прагнення до власного регіону грецької Македонії. Країни-члени НАТО домовились, що країна отримає запрошення після вирішення суперечки щодо іменування Македонії.<ref name="veto2">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7329963.stm|title=Nato Macedonia veto stokes tension|first=Oana|last=Lungescu|work=BBC News|date=2 квітня 2008|accessdate=12 травня 2008|archive-date=8 квітня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080408035013/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7329963.stm}}</ref> Македонія подала позов на Грецію до Міжнародного суду (МС) щодо їх вето на членство Македонії в НАТО. Македонія була частиною Вільнюської групи і в 2003 році сформувала Адріатичну хартію з Хорватією та Албанією для кращої координації вступу до НАТО.{{sfn|Thiele|2005|pp=73–74}} 12 червня 2017 року прем'єр-міністр Зоран Заєв дав знак, що розгляне альтернативні назви країни, щоб досягти компромісу з Грецією, врегулювати суперечку щодо імен і відмовити Греції проти вступу Македонії до альянсу. Суперечка щодо присвоєння імен була вирішена Преспанською угодою в червні 2018 року, згідно з якою країна прийняла назву Північна Македонія, що було підтримано референдумом у вересні 2018 року. НАТО запросило Північну Македонію розпочати переговори про членство 11 липня 2018 року, а офіційні переговори про вступ розпочалися 18 жовтня 2018&nbsp;р.<ref>{{Cite web|url=https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_159541.htm|title=Formal Accession Talks with Skopje begin at NATO Headquarters|date=2018-10-08|website=NATO|access-date=2018-10-08|archive-date=18 жовтня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181018173034/https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_159541.htm}}</ref> Члени НАТО підписали протокол про приєднання Північної Македонії 6 лютого 2019&nbsp;р.,<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-47139118|title=Macedonia signs Nato accession agreement|date=2019-02-06|website=[[BBC]]|access-date=2019-02-06|archive-date=27 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200327224224/https://www.bbc.com/news/world-europe-47139118}}</ref> а більшість країн ратифікували договір про приєднання в 2019&nbsp;р., Іспанія ратифікувала свій протокол про приєднання в березні 2020&nbsp;р.<ref>{{cite news|url=https://www.dailysabah.com/world/europe/nato-door-open-to-north-macedonia-after-spains-approval|title=North Macedonia will join NATO after depositing it's instrument of accession.|newspaper=Daily Sabah|agency=German Press Agency|date=17 березня 2020|accessdate=19 березня 2020|archive-date=18 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200318225927/https://www.dailysabah.com/world/europe/nato-door-open-to-north-macedonia-after-spains-approval}}</ref> [[Збори Північної Македонії|Збори]] також ратифікували договір одноголосно 11 лютого 2020&nbsp;р.<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/aponline/2020/02/11/world/europe/ap-eu-north-macedonia-nato.html|title=North Macedonia Parliament Backs NATO Accession|newspaper=The New York Times|agency=Associated Press|date=11 лютого 2020|accessdate=17 лютого 2020|archive-date=17 лютого 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200217194930/https://www.nytimes.com/aponline/2020/02/11/world/europe/ap-eu-north-macedonia-nato.html}}</ref> Врешті-решт Північна Македонія стала членом НАТО 27 березня 2020 року.<ref>{{cite web|url=https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_174589.htm|title=North Macedonia joins NATO as 30th Ally|date=27 березня 2020|website=NATO|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=21 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200521150245/https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_174589.htm}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.state.gov/north-macedonia-joins-the-nato-alliance/|title=North Macedonia Joins the NATO Alliance|date=27 березня 2020|website=U.S. Department of State|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=27 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200327161747/https://www.state.gov/north-macedonia-joins-the-nato-alliance/}}</ref>

=== Фінляндія ===
{{Докладніше|Відносини Фінляндія — НАТО}}[[Файл:Finnish_border_in_Raattentie_-_panoramio.jpg|міні|Межа між Фінляндією та Росією становить близько 1340 км (833 милі).{{sfn|Grenfell|Jopling|2008|p=13}}]]
Фінляндія бере участь майже у всіх підпрограмах програми «Партнерство заради миру» та надала миротворчі сили як для місій в Афганістані, так і для Косова. Можливість членства Фінляндії в НАТО була одним з найважливіших питань, що обговорювались у зв'язку з виборами президента Фінляндії 2006 року, і досі залишається важливим питанням у фінській політиці. У 2007 році Фінляндія здійснила різноманітну технічну підготовку до членства, тодішній міністр оборони Ір'я Хякемієс прагнув продовжувати членство в НАТО. Тим не менше, суспільний інтерес до цього питання знизився. У квітні 2014 року, коли Карл Хаглунд був міністром оборони, уряд оголосив, що підпише з НАТО «Меморандум про взаєморозуміння» про готовність Фінляндії отримати військову допомогу та допомогти НАТО в обслуговуванні обладнання. Однак Хаглунд підкреслив, що цей меморандум не буде кроком до членства.<ref>{{cite news|url=http://www.finnbay.com/finland-signs-memorandum-of-understanding-with-nato/|title=Finland To Sign Memorandum of Understanding With NATO|date=22 квітня 2014|accessdate=22 квітня 2014|work=Finnbay|archive-date=24 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140424134332/http://www.finnbay.com/finland-signs-memorandum-of-understanding-with-nato/}}</ref>

З основних фінських політичних партій членство в НАТО підтримує Партія національної коаліції та Шведська народна партія Фінляндії. У 2016 році партійна конференція Національної коаліційної партії домовилася, що Фінляндія повинна подати заявку на членство «в найближчі кілька років». За баченням Шведської народної партії Фінляндії, Фінляндія стане членом НАТО в 2025 році. Багато окремих політиків також виступали за НАТО, в тому числі нинішній президент Саулі Нійністе і колишній прем'єр-міністр Олександр Стубб, а також колишній президент Марті Ахтісаарі, який стверджував, що Фінляндія повинна приєднатися до всіх організацій, підтримуваних іншими західними демократіями, щоб «раз і назавжди відігнати тягар фінляндизації». Дві інші колишні президенти від Соціал-демократичної партії Тар'я Халонен та Мауно Койвісто публічно виступили проти цієї ідеї, аргументуючи тим, що членство в НАТО погіршить відносини Фінляндії з Росією.<ref>{{cite news|url=http://www2.hs.fi/english/archive/news.asp?id=20040120IE3|title=Finland, NATO, and Russia|work=Helsingin Sanomat|date=20 січня 2004|accessdate=20 вересня 2008|first=Max|last=Jakobson|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20081205075241/http://www2.hs.fi/english/archive/news.asp?id=20040120IE3|archivedate=2008-12-05}}</ref>

Фінляндія отримала дуже критичні відгуки від Російської Федерації, навіть розглядаючи можливість вступу до НАТО, а дослідження 2009&nbsp;р. Свідчить, що це може мати наслідки для відносин Російської Федерації з ЄС та НАТО в цілому. Після російсько-грузинської війни 2008 року прем'єр-міністр Фінляндії Матті Ванханен повторив, що Фінляндія не планує вступати до НАТО, і заявив, що головним уроком війни є необхідність тісніших зв'язків з Росією. В червні 2014 року в інтерв'ю фінській газеті Hufvudstadsbladet особистий посланник Володимира Путіна Сергій Олександрович Марков звинуватив Фінляндію в крайній «русофобії» та припустив, що вступ Фінляндії до НАТО може розпочати Третю світову війну. У липні 2016 року Путін під час візиту до Фінляндії заявив, що Російська Федерація збільшить кількість військовослужбовців на фінському кордоні, якщо Фінляндія приєднається до НАТО. Він також попередив, що НАТО «буде битися до останнього фіна проти Російської Федерації».<ref>{{cite news|url=http://www.hs.fi/kotimaa/a1467354133054|title=Putin moitti Natoa tiukasti Suomen-vierailullaan|work=Helsingin Sanomat|date=2 липня 2016|accessdate=3 липня 2016|archive-date=3 липня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160703120054/http://www.hs.fi/kotimaa/a1467354133054}}</ref><ref>[http://www.helsinkitimes.fi/finland/finland-news/domestic/14078-putin-has-toughened-up-his-rhetoric-views-expert.html Putin has toughened up his rhetoric, views expert] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200805015729/https://www.helsinkitimes.fi/finland/finland-news/domestic/14078-putin-has-toughened-up-his-rhetoric-views-expert.html|date=5 серпня 2020}}. helsinkitimes.fi (5 July 2016). Retrieved on 22 July 2016.</ref>

Опитування, проведене фінським опитувальником EVA у січні 2015 року, показало, що 43 відсотки опитаних фінів виступили проти членства в НАТО, тоді як 26 відсотків підтримали та 32 відсотки не визначились. EVA відзначила тенденцію до зниження відсотка проти, яка розпочалася в 1998 році, включаючи різке зниження після президентських виборів 2012 року. У березні 2014 року, під час анексії Криму Росією, одне опитування показало, що лише 22 відсотки підтримували членство, хоча друге показало, що 53 відсотки підтримали б членство, якби керівництво Фінляндії рекомендувало це. Підтримка військового союзу із сусідом Швецією також була високою&nbsp;— 54 відсотки, і Фінляндія, можливо, могла б шукати розширеної ролі NORDEFCO. Міністр оборони Фінляндії Карл Хаглунд припустив, що референдум про членство в НАТО може бути проведений десь після парламентських виборів 2015 року. Опитування, проведене в жовтні 2017 року, показало, що підтримка членства залишається на рівні 22&nbsp;%, тоді як зростає до 33&nbsp;% за запропонованим сценарієм, при якому Швеція приєднається. За останнім опитуванням, проведеним у грудні 2019 року, підтримка зменшилася ще до 20&nbsp;%, тоді як 56&nbsp;% виступили проти вступу до альянсу, а 24&nbsp;% не були впевнені.<ref>{{cite news|url=https://www.hs.fi/politiikka/art-2000006343787.html|title=Suomalaisilta yhä selvä ei Nato-jäsenyydelle|work=Helsingin Sanomat|date=15 грудня 2019|accessdate=15 грудня 2019|archive-date=15 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191215011210/https://www.hs.fi/politiikka/art-2000006343787.html}}</ref>

У січні 2022 року прем'єр-міністр Санна Марін заявила, що існує реальна ймовірність вступу Фінляндії в НАТО.<ref>{{Cite web|date=1 січня 2022|title=Marin on NATO: Finland should keep options open|url=https://yle.fi/news/3-12255035|access-date=3 січня 2022|website=News}}</ref> 24 лютого 2022 року у відповідь на вторгнення Російської Федерації в Україну вона повторила, що, хоча Фінляндія «наразі не стикається з безпосередньою військовою загрозою», приєднання до НАТО все ще залишається можливістю, зазначивши, що «дебати щодо членства в НАТО у Фінляндії зміняться».<ref>{{Cite web|date=24 лютого 2022|title=Finnish President: Putin's mask comes off, showing "cold face of war"|url=https://yle.fi/news/3-12332089|access-date=25 лютого 2022|website=News}}</ref> 25 лютого представник російського МЗС пригрозив Фінляндії та Швеції «військовими та політичними наслідками», якщо вони спробують приєднатися до НАТО. Обидві країни брали участь у екстреному саміті НАТО як члени програми НАТО «Партнерство заради миру», і обидві засудили вторгнення та надали допомогу Україні.<ref name="washingtonpost.com2">{{cite news|title=Russia threatens Finland and Sweden over potential NATO membership|url=https://www.washingtonpost.com/world/2022/02/25/ukraine-invasion-russia-news/#link-UN32STLHHRFIPNVCYZEEIDD66M|newspaper=Washington Post|access-date=26 лютого 2022|date=25 лютого 2022}}</ref>
[[Файл:We_Stand_with_Ukraine_2022_Helsinki_-_Finland_(51905505001).jpg|міні|Протестувальники на мітингу проти російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року пройшли повз статуї царя Олександра II на Сенатській площі в Гельсінкі.]]
Опитування, проведене у лютому 2022 року, показало, що після вторгнення 53&nbsp;% підтримують вступ до НАТО, 28&nbsp;%&nbsp;— проти, а 19&nbsp;% не впевнені.<ref>{{cite web|title=Ylen kysely: Enemmistö suomalaisista kannattaa Suomen Nato-jäsenyyttä|url=https://yle.fi/uutiset/3-12336530|website=Yle|accessdate=28 лютого 2022|language=fi|date=28 лютого 2022}}</ref> Якби Швеція також приєдналася до НАТО, то ця цифра зросте до 66&nbsp;%, а опозиція зменшиться до 20&nbsp;%. 27 лютого 2022 року громадянська ініціатива з проханням провести референдум про членство в НАТО набрала необхідних 50 000 підписів, що означає, що парламент Фінляндії зобов'язаний розглянути це питання.<ref>{{cite web|title=Finnish Nato referendum goes on parliamentary agenda|url=https://yle.fi/news/3-12335563|website=Yle|date=27 лютого 2022|accessdate=8 березня 2022}}</ref><ref>{{cite web|title=Citizens' initiative|url=https://dvv.fi/en/citizens-initiative|website=Yle|accessdate=8 березня 2022}}</ref> Через три дні друга громадянська ініціатива, цього разу з проханням подати Фінляндію на членство замість проведення референдуму з цього приводу, також подолала поріг у 50 000 підписів.<ref>{{cite web|title=Second Nato citizens' initiative reaches required 50k signatures|url=https://yle.fi/news/3-12341365|website=Yle|date=3 березня 2022|accessdate=8 березня 2022}}</ref> Після зустрічі 1 березня 2022 року для обговорення питання про те, чи подавати заявку на вступ до НАТО, прем'єр-міністр Санна Марін заявила, що рішення з цього питання ще не прийнято, заявивши, що «таке важливе питання потребує ретельного вирішення».<ref>{{Cite web|date=2022-03-02|title=PM Marin: Finland's Nato membership decision needs more time|url=https://yle.fi/news/3-12339857|access-date=2022-03-02|website=News}}</ref> Опитування, проведене з 9 по 11 березня, показало, що підтримка приєднання до альянсу зросла до 62&nbsp;%, опозиція зменшилася до 16&nbsp;%, а 21&nbsp;% залишилися невпевненими.<ref>{{cite web|title=Yle poll: Support for Nato membership hits record high|url=https://yle.fi/news/3-12357832|website=Yle|accessdate=14 березня 2022|date=14 березня 2022}}</ref> Президент Нііністе охарактеризував опитування як демонстрацію достатньої підтримки населення для заявки.<ref>{{cite web|title=Niinistö: Polls demonstrate required popular support for Nato membership|url=https://yle.fi/news/3-12384116|website=Yle|accessdate=5 квітня 2022|date=31 березня 2022}}</ref> Пронатовська національна коаліційна партія закликала подати спільну фінсько-шведську заявку до липня,<ref>{{cite web|title=NCP and Sweden's Moderates form Nato working group|url=https://yle.fi/news/3-12388584|website=Yle|accessdate=5 квітня 2022|date=3 квітня 2022}}</ref> а прем'єр-міністр Марін запропонував, що процес ухвалення рішення має бути завершено навесні та протягом «тижнів, а не місяців».<ref>{{cite news|title=PM: Nato decision must happen this spring|url=https://yle.fi/news/3-12388118|website=Yle|accessdate=5 квітня 2022|date=2 квітня 2022}}</ref><ref>{{cite news|title=Marin: Nato decision will happen "within weeks not months"|url=https://yle.fi/news/3-12403966|work=Yle News|date=13 квітня 2022|accessdate=13 квітня 2022}}</ref>
[[File:Presidentti_Sauli_Niinistö_ja_pääministeri_Sanna_Marinin_tiedotustilaisuus_15.5.2022_(52073724707).jpg|міні|[[Прем'єр-міністр Фінляндії|Прем’єр-міністерка]] [[Санна Марін]] і [[Президент Фінляндії|президент]] [[Саулі Нійністе|Саулі Нііністе]] оголосили про намір Фінляндії подати заявку на вступ до НАТО 15 травня 2022 року.]]
У квітні 2022 року приєднання стало більш пріоритетним для уряду Марін, і посол Фінляндії в Канаді Рой Ерікссон заявив, що його країна «ймовірно» подасть заявку на членство, і передбачив, що процес буде прискорено, якщо країни-члени НАТО швидко ратифікують документ рішення.<ref>{{cite news|first=Steven|last=Chase|date=8 квітня 2022|title=Finland anticipates speedy ratification should it apply to join NATO, ambassador says|url=https://www.theglobeandmail.com/politics/article-finland-nato-membership-ukraine/|work=[[The Globe and Mail]]|accessdate=9 квітня 2022}}</ref> Колишній прем'єр-міністр Олександр Стабб заявив, що країна буде подавати заявку на вступ до альянсу, «передбачивши, що це відбудеться до [[Мадридський саміт НАТО 2022|саміту НАТО в Мадриді]] 29-30 червня».<ref name="Henley12">{{cite news|last=Henley|first=Jon|date=11 квітня 2022|title=Sweden and Finland make moves to join Nato|url=https://www.theguardian.com/world/2022/apr/11/sweden-and-finland-make-moves-to-join-nato|work=[[The Guardian]]|accessdate=11 квітня 2022}}</ref> Колишній міністр закордонних справ Ерккі Туоміоя також передбачив, що заявка майже напевна.<ref>{{cite news|url=https://www.hbl.fi/artikel/erkki-tuomioja-peter-hultqvist-har-fort-fram-finsk-svensk-forsvarsallians-som-alternativ-till-nato/|title=Erkki Tuomioja: Peter Hultqvist har fört fram finsk-svensk försvarsallians som alternativ till Nato|work=[[Hufvudstadsbladet]]|language=sv|date=9 квітня 2022|accessdate=13 квітня 2022}}</ref> Міністр закордонних справ Пекка Хаавісто припустив, що процес вступу до НАТО після подання офіційного запиту може тривати від чотирьох місяців до року; Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив, що Фінляндія може приєднатися до альянсу «дуже швидко» і що в проміжку між поданням заявки та ратифікацією членства для Фінляндії буде певний ступінь захисту.<ref>{{cite news|url=https://yle.fi/news/3-12396442|title=Nato chief: Decision on Finland's membership can be quick|work=Yle News|date=8 квітня 2022|accessdate=13 квітня 2022}}</ref> 13 квітня Міністерство закордонних справ підготувало доповідь про міжнародну безпеку та варіанти зовнішньої та оборонної політики, доступні Фінляндії, яка, як очікується, ляже в основу дебатів щодо членства в НАТО.<ref>{{cite report|url=https://urn.fi/URN:ISBN:978-952-383-811-6|title=Government report on changes in the security environment|isbn=978-952-383-811-6|issn=2490-0966|author=[[Ministry for Foreign Affairs (Finland)]]|date=13 квітня 2022|accessdate=13 квітня 2022}}</ref><ref>{{cite news|url=https://yle.fi/news/3-12403898|title=Government report: Finland and Sweden joining Nato would increase security in the Baltic Sea region|work=Yle News|date=13 квітня 2022|accessdate=13 квітня 2022}}</ref> 25 квітня Associated Press повідомило, що Фінляндія подасть заявку на членство в НАТО приблизно 22 травня 2022 року разом зі Швецією,<ref name=":22">{{Cite web|date=2022-04-25|title=Live updates {{!}} Report: Sweden, Finland to apply to NATO|url=https://apnews.com/article/russia-ukraine-zelenskyy-kyiv-business-lloyd-austin-2a7cd301a33083e46490fe954039b550|access-date=2022-04-25|website=AP NEWS|language=en}}</ref> а 12 травня 2022 року президент і прем'єр-міністр Фінляндії закликали «невідкладно вступити в НАТО».<ref>{{Cite web|date=2022-05-12|title=Finland's leaders call for NATO membership 'without delay'|url=https://apnews.com/article/sweden-finland-sauli-niinisto-4ede1942b679dd15bd3021f9b194cbec|access-date=2022-05-12|website=AP NEWS|language=en}}</ref> Однак [[Туреччина]] виступає проти вступу Фінляндії в НАТО, і Туреччина звинувачує Фінляндію в підтримці [[Робітнича партія Курдистану|РПК]] і послідовників [[Фетхуллах Ґюлен|Фетхуллаха Ґюлена]].

1 березня 2023 року парламент Фінляндії схвалив вступ Фінляндії до НАТО 184 голосами «за» і 7 «проти».<ref>{{cite web|date=2023-03-01|title=NATO: Finland forges ahead|url=https://www.dw.com/en/helsinki-forges-ahead-as-stockholm-is-stuck-behind/a-64849214|publisher=DW|language=en}}</ref> Більшість країн схвалили заявку Фінляндії протягом 2022 року, але Угорщина та Туреччина тримали суперечки до початку 2023 року, коли [[Національна асамблея Угорщини]] схвалив заявку 27 березня, а [[Великі національні збори Туреччини]] схвалив заявку 31 березня 2023 року. Фінляндія стала членом альянсу 4 квітня 2023 року, у 74-ту річницю підписання Північноатлантичного договору.<ref>{{cite press release|url=https://www.presidentti.fi/en/press-release/finland-becomes-a-member-of-nato-on-tuesday-4-april/|title=Finland becomes a Member of NATO on Tuesday 4 April|publisher=Office of the President of the Republic of Finland|publication-date=2023-04-03|access-date=3 квітня 2023}}</ref>

=== Швеція ===
{{Докладніше|Відносини Швеція — НАТО}}
[[Файл:Estonia's_Admiral_Pitka_Recon_Challenge.jpg|міні|Швеція має тісні стосунки з НАТО та членами НАТО та бере участь у навчальних навчаннях, таких як «Admiral Pitka Recon Challenge» в Естонії.]]
У 1949&nbsp;році Швеція вирішила не вступати до НАТО і оголосила політику безпеки, спрямовану на неприєднання до миру та нейтралітет у війні. Модифікована версія тепер кваліфікує позаблоковість у мирі до можливого нейтралітету у війні. Ця позиція зберігалася без особливих дискусій під час Холодної війни. Однак з 1990-х років у Швеції ведуться активні дискусії щодо питання членства в НАТО у світі після Холодної війни. Ці ідеологічні розбіжності були помітні в листопаді 2006&nbsp;року, коли Швеція могла або придбати два нових транспортних літаки, або приєднатися до пулу літаків НАТО, і в грудні 2006&nbsp;року, коли Швецію було запрошено до Сил реагування НАТО. Швеція брала активну участь у місіях під проводом НАТО в Боснії (IFOR та SFOR), Косові (KFOR), Афганістані (ISAF) та Лівії (операція «Єдиний захисник»).
Владна Шведська соціал-демократична партія залишається за нейтралітет та позаблоковість. Цю перевагу поділяють їхні партнери&nbsp;— Партія зелених, а також Ліва партія. Правоцентристська «Поміркована партія» та «Ліберальна партія»&nbsp;— найбільші партії, які зараз представлені в парламенті на користь членства в НАТО. Російській анексії Криму у 2014 році приписують оновлені публічні заклики до вступу до НАТО відомих політиків. Партія «Центр» виступала проти членства в НАТО до вересня 2015 року, коли керівництво партії під керівництвом Енні Леоф заявило, що запропонує змінити політику партії, щоб домогтися вступу Швеції до НАТО на наступній партійній конференції. Християнські демократи, також раніше проти, також проголосували за підтримку членства в НАТО на своєму засіданні партії 9 жовтня 2015 року.
Опитування показало зростання підтримки членства в НАТО серед шведів з 2008 року, згідно з опитуваннями Ipsos, з 22 відсотків у травні 2008 року до 33 відсотків у січні 2015&nbsp;року. За даними Svenska Dagbladet, підтримка в 2011 році становила 23 відсотки, і дещо значно зросла до 41 відсотка у вересні 2015 року, коли лише 39 відсотків респондентів були проти членства в НАТО. Опитування, проведене в жовтні 2014 року на замовлення TV4 News, також показало дещо більше респондентів, які підтримують членство, ніж проти. У 2014 році звістка про те, що військовий експерт у Швеції підрахував, що країна може протриматися тиждень, якщо на неї нападу тимчасово скасують підтримку членства в НАТО на виборчих дільницях. Опитування Pew у травні 2017 року показало, що підтримка членства зросла до 48 відсотків.
Ipsos провела регулярні опитування, і вони задокументували зниження опозиції щодо членства з 56&nbsp;% у квітні 2015 року до 35&nbsp;% у грудні 2020 року, коли їхнє опитування показало тристоронній розкол між шведами: 33&nbsp;% підтримують членство в НАТО і 32&nbsp;% % не визначилися з питанням. Зменшення значною мірою відповідає зростанню невизначених, оскільки відсоток шведів, які підтримують членство в НАТО, залишався переважно стабільним з 2014 року.<ref name="Dec2020">{{cite news|url=https://www.dn.se/sverige/dn-ipsos-svenskarnas-motstand-mot-nato-minskar/|title=DN/Ipsos: Svenskarnas motstånd mot Nato minskar|website=Dagens Nyheter|first=Mikael|last=Holmström|date=10 січня 2021|access-date=11 січня 2021|language=sv}}</ref> Підтримка членства в НАТО раніше зросла між 2012 і 2015 роками, коли Інститут SOM показав, що вона зросла з 17&nbsp;% до 31&nbsp;%.<ref>{{cite news|url=http://www.thelocal.se/20150520/nearly-one-third-of-swedes-want-to-join-nato|title=Nearly one-third of Swedes want to join Nato|work=The Local|date=20 травня 2015|access-date=1 вересня 2015}}</ref> Такі події, як анексія Криму та повідомлення про активність російських підводних човнів у 2014 році, а також звіт 2013 року про те, що Швеція може протриматися лише тиждень, якщо її атакують, були зараховані до зростання підтримки.<ref>{{cite news|title=More Swedes show support for Nato|date=9 січня 2015|url=http://www.thelocal.se/20150109/more-swedes-show-support-for-nato|work=The Local|access-date=1 вересня 2015}}</ref> Опитування Pew у травні 2017 року також показало, що 48&nbsp;% підтримують членство, а в листопаді 2020 року вони показали, що 65&nbsp;% шведів позитивно ставляться до НАТО, що є найвищим відсотком серед усіх опитаних, які не є членами НАТО.<ref>{{Cite web|last=Stokes|first=Bruce|date=2017-05-23|title=NATO's Image Improves on Both Sides of Atlantic|website=Pew Research Center's Global Attitudes Project|url=https://www.pewresearch.org/global/2017/05/23/natos-image-improves-on-both-sides-of-atlantic/|access-date=2022-03-04}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.pewresearch.org/fact-tank/2020/11/30/nato-seen-in-a-positive-light-by-many-across-10-member-states/|title=NATO seen in a positive light by many across 10 member states|date=30 листопада 2020|first=Moira|last=Fagan|website=Pew Research Center's Global Attitudes Project|access-date=11 січня 2021}}</ref>
Багато політичних поглядів щодо членства в НАТО змінилися після вторгнення Російської Федерації в Україну 2022 року. Правляча Соціал-демократична партія Швеції виступала за нейтралітет і неприєднання,<ref>{{cite news|url=https://www.economist.com/news/europe/21604586-russia-stokes-fresh-debate-among-nordics-about-nato-membership-what-price-neutrality|title=What price neutrality?|newspaper=The Economist|date=21 червня 2014|access-date=5 травня 2015}}</ref> але оголосила, що потенційна зміна цієї позиції буде оприлюднена 15 травня 2022 року.<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/world/europe/swedens-ruling-social-democrats-decide-nato-may-15-2022-05-09/|title=Sweden's ruling Social Democrats to decide on NATO on May 15|website=Reuters|first=Simon|last=Johnson|date=9 травня 2022|access-date=9 травня 2022}}</ref> З їхніх партнерів по коаліції Партія зелених залишається проти, тоді як Ліва партія хотів би провести референдум на цю тему, що прем'єр-міністр Магдалена Андерссон відхилила.<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/world/europe/swedish-pm-rejects-referendum-possible-nato-membership-2022-04-28/|title=Swedish PM rejects referendum on possible NATO membership|first=Johan|last=Ahlander|website=Reuters|date=28 квітня 2022|access-date=9 травня 2022}}</ref> Правоцентристська Помірна партія є найбільшою партією за нинішнім представництвом у парламенті, яка виступає за членство в НАТО, навіть робить її головною передвиборною обіцянкою 2022 року,<ref>{{cite news|url=https://www.thelocal.se/20220328/swedens-moderates-make-joining-nato-its-number-one-election-pledge/|title=Sweden's Moderates make joining Nato their number one election pledge|website=The Local|date=28 березня 2022|access-date=28 березня 2022}}</ref> і, як і Ліберальна партія, загалом підтримує членство в НАТО після закінчення Холодної війни.<ref>{{cite news|url=http://www.thelocal.se/20090513/19406|work=The Local|title=Liberals: Sweden must join NATO|date=13 травня 2009|access-date=9 лютого 2015|first1=Peter Vinthagen|last1=Simpson|first2=Lydia|last2=Parafianowicz}}</ref> Центристська партія виступала проти членства в НАТО до вересня 2015 року, коли партійне керівництво під керівництвом Анні Льоф оголосило, що вони внесуть пропозицію щодо зміни партійної політики, щоб підштовхнути Швецію до вступу в НАТО на наступній партійній конференції. Християнські демократи, які також раніше виступали проти, також проголосували за членство в НАТО на партійних зборах у жовтні 2015 року.<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/uk-sweden-nato-idUKKCN0S32I520151009|title=Swedish centre right in favour of NATO membership|work=[[Reuters]]|first=Johan|last=Ahlander|date=9 жовтня 2015|access-date=10 жовтня 2015}}</ref>  Коли націоналістичні шведські демократи скоригували свою позицію в грудні 2020 року, щоб дозволити членство в НАТО, якщо це буде узгоджено з сусідньою Фінляндією та ратифіковано на референдумі, більшість членів шведського риксдагу вперше належали до партій, відкритих для членства в НАТО,<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/sweden-nato-idUSKBN28J1UL|title=Majority in Swedish parliament backs 'NATO option' after Sweden Democrats shift|work=Reuters|date=9 грудня 2020|access-date=15 грудня 2020}}</ref> а пропозицію про можливість майбутнього членства в НАТО було ухвалено парламентом того місяця 204 голосами проти 145.<ref>{{cite news|url=https://www.politico.eu/article/sweden-nato-membership-dilemma/|title=Sweden edges closer to NATO membership|website=Politico|first=Charlie|last=Duxbury|date=22 грудня 2020|access-date=11 січня 2021}}</ref>
[[Файл:Ruotsin_pääministeri_Magdalena_Andersson_vieraili_Suomessa_5.3.2022_(51919506636).jpg|міні|У березні 2022 року прем'єр-міністр [[Магдалена Андерссон]] провела переговори зі своєю колегою з Фінляндії про потенційне членство обох країн в НАТО]]
25 лютого 2022 року, після [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]] в 2022 році, представник російського МЗС пригрозив Фінляндії та Швеції «військовими та політичними наслідками», якщо вони спробують приєднатися до НАТО. Обидві країни брали участь в екстренному саміті НАТО як члени програми НАТО «Партнерство заради миру», і обидві засудили вторгнення та надали допомогу Україні.<ref name="washingtonpost.com">{{cite news|title=Russia threatens Finland and Sweden over potential NATO membership|url=https://www.washingtonpost.com/world/2022/02/25/ukraine-invasion-russia-news/#link-UN32STLHHRFIPNVCYZEEIDD66M|newspaper=Washington Post|access-date=26 лютого 2022|date=25 лютого 2022}}</ref> Опитування Novus, проведене 24–25 лютого 2022 року, виявило 41&nbsp;% за членство в НАТО і 35&nbsp;% проти.<ref>{{Cite news|last=Nilsson|first=Maja|last2=|first2=|date=2022-02-25|title=Efter Rysslands invasion: Fler svenskar för ett Natomedlemskap|language=sv|work=SVT Nyheter|url=https://www.svt.se/nyheter/inrikes/fler-svenskar-for-natomedlemskap-efter-rysslands-invasion|access-date=2022-03-04}}</ref>  Раптова зміна громадської думки також вплинула на євроскептичну націоналістичну партію «Шведські демократи», яка оголосила, що підтримає членство Швеції в НАТО, якщо Фінляндія також приєднається.<ref>{{cite news|url=https://www.svt.se/nyheter/inrikes/sd-haller-extramote-om-nato|title=SD svänger om Nato: "Vi behöver gå hand i hand med Finland"|newspaper=SVT Nyheter|date=2022-04-11|accessdate=2022-04-15|publisher=[[Sveriges Television]]|last1=Nyheter|first1=S. V. T.}}</ref><ref>{{Cite web|title=SD-ledning får mandat för stöd till Natoansökan|url=https://omni.se/sdledning-far-mandat-for-stod-till-natoansokan/a/lVyA2G|access-date=2022-04-11|website=Omni|language=sv}}</ref> Прем'єр-міністр Магдалена Андерссон оголосила 10 березня 2022 року, що прагне збільшити військові витрати до орієнтовної норми НАТО у 2&nbsp;% ВВП проти 1,26&nbsp;% ВВП Швеції в 2021 році.<ref>{{Cite news|last1=Nyheter|first1=S. V. T.|last2=Stahle|first2=Nils|last3=Schau|first3=Oscar|date=2022-03-10|title=Regeringen vill ge två procent av BNP till försvaret|language=sv|work=SVT Nyheter|url=https://www.svt.se/nyheter/inrikes/kraftig-upprustning-av-forsvaret-budget-ska-oka-med-40-miljarder|access-date=2022-03-16}}</ref> Вважалося, що ця зміна є відповіддю на вторгнення Російської Федерації в Україну як загрозу європейській безпеці та має бути «запроваджена якнайшвидше» з додаванням того, що «потрібно багато-багато років», щоб нарощувати збройні сили, щоб мати можливість для реалізації мети 2&nbsp;%. У квітні 2022 року Шведська соціал-демократична партія розпочала «огляд безпеки», який включав розгляд приєднання до альянсу.<ref name="Henley1">{{cite news|last=Henley|first=Jon|date=11 квітня 2022|title=Sweden and Finland make moves to join Nato|url=https://www.theguardian.com/world/2022/apr/11/sweden-and-finland-make-moves-to-join-nato|work=[[The Guardian]]|accessdate=11 квітня 2022}}</ref> Генеральний секретар партії Тобіас Бодін заявив, що очікує, що огляд завершиться «до літа».<ref name="Henley1" />
25 квітня Associated Press повідомило, що Швеція подасть заявку на членство в НАТО приблизно 22 травня 2022 року разом з Фінляндією.<ref name=":2">{{Cite web|date=2022-04-25|title=Live updates {{!}} Report: Sweden, Finland to apply to NATO|url=https://apnews.com/article/russia-ukraine-zelenskyy-kyiv-business-lloyd-austin-2a7cd301a33083e46490fe954039b550|access-date=2022-04-25|website=AP NEWS|language=en}}</ref>
Однак [[Туреччина]] виступає проти вступу Швеції в НАТО, і Туреччина звинувачує Швецію в підтримці [[Робітнича партія Курдистану|РПК]] і послідовників [[Фетхуллах Ґюлен|Фетхуллаха Ґюлена]]. Хоча пізніше Туреччина і Угорщина ратифікували вступ Швеції до НАТО і Швеція стала 32 членом Альянсу <ref>{{Cite web|title=Швеція нарешті стала членом НАТО та поклала край понад сторічному нейтралітету|url=https://defence-ua.com/news/shvetsija_nareshti_stala_chlenom_nato_ta_poklala_kraj_ponad_storichnomu_nejtralitetu-14672.html}}</ref>.
{| class="wikitable" style="margin: 1em auto 1em auto"
!Дата
!Країна
!Розширення
| rowspan="21" |[[Файл:History of NATO enlargement.svg|758x758px|Історія розширення НАТО]]
|-
| rowspan="2" | 18 лютого 1952 || {{flagcountry|Greece}} || rowspan="2" align="center" |Перше
|-
|{{flagcountry|Turkey}}
|-
|9 травня 1955 || {{flagcountry|GER}} || align="center" | Друге
|-
|30 травня 1982 || {{flagcountry|Spain}} || align="center" | Третє
|-
|3 жовтня 1990 || colspan="2" align="center" | Об'єднання Німеччини
|-
| rowspan="3" | 12 березня 1999 || {{flagcountry|Czech Republic}} || rowspan="3" align="center" | Четверте
|-
|{{flagcountry|Hungary}}
|-
|{{flagcountry|Poland}}
|-
| rowspan="7" | 29 березня 2004 || {{flagcountry|Bulgaria}} || rowspan="7" align="center" | П'яте
|-
|{{flagcountry|Estonia}}
|-
|{{flagcountry|Latvia}}
|-
|{{flagcountry|Lithuania}}
|-
|{{flagcountry|Romania}}
|-
|{{flagcountry|Slovakia}}
|-
|{{flagcountry|Slovenia}}
|-
| rowspan="2" | 1 квітня 2009 || {{flagcountry|Albania}} || rowspan="2" align="center" | Шосте
|-
|{{flagcountry|Croatia}}
|-
| rowspan="1" | 5 червня 2017 || {{flagcountry|Montenegro}} || rowspan="1" align="center" | Сьоме
|-
| rowspan="1" | 27 березня 2020|| {{flagcountry|MKD}} || rowspan="1" align="center" | Восьме
|-
| rowspan="1" | 4 квітня 2023 || {{flagcountry|Finland}} || rowspan="1" align="center" | Дев'яте
|-
| rowspan="1" | 7 березня 2024 || {{flagcountry|SWE}} || rowspan="1" align="center" | Десяте
|}

== Критерії та процес ==
[[Файл:Major_NATO_affiliations_in_Europe.svg|міні|270x270пкс|Члени і партнерки НАТО в Європі{{Легенда|#000080|Члени НАТО}}{{Легенда|#2A7FFF|План дій щодо членства}}{{Легенда|#88B7FF|Партнер із розширеними можливостями}}{{Легенда|#FFD900|Індивідуальний партнерський план}}{{Легенда|#FF7826|Партнерство заради миру}}]]

=== Стаття 10 ===
Північноатлантичний договір є основою організації, і як такий, будь-які зміни, включаючи нове членство, вимагають ратифікації усіма чинними підписантами договору. Стаття 10 договору описує, як країни, що не є членами, можуть вступити до НАТО, і викладає політику НАТО щодо «відкритих дверей»:

{{quote|1=Сторони можуть за одностайною домовленістю запросити будь-яку іншу європейську державу, яка може продовжувати принципи цього Договору та сприяти безпеці північноатлантичного простору для приєднання до цього Договору. Будь-яка запрошена держава може стати учасницею Договору, здавши на зберігання документ про приєднання до уряду Сполучених Штатів Америки. Уряд Сполучених Штатів Америки повідомить кожну зі Сторін про здачу на зберігання кожного такого документа про приєднання.<ref>{{cite wikisource |title=North Atlantic Treaty |year=1949}}</ref>}}
Ця стаття встановлює два загальних обмеження для країн, що не є членами ЄС. По-перше, лише європейські держави мають право на нове членство, а по-друге, ці держави потребують не лише схвалення всіх існуючих держав-членів, але кожна держава-член може висунути деякі критерії, які необхідно досягти. На практиці НАТО формулює загальний набір критеріїв, але, наприклад, Греція на довгі роки блокувала вступ Республіки Македонія до НАТО через незгоду щодо використання назви «Македонія». Туреччина також виступає проти участі Республіки Кіпр в установах НАТО, доки кіпрська суперечка не буде вирішена.<ref>{{cite news |url= http://www.economist.com/node/14416843 |title= Fogh in the Aegean |date= 10 вересня 2009 |work= [[The Economist]] |accessdate= 11 грудня 2011 |archive-date= 6 грудня 2011 |archive-url= https://web.archive.org/web/20111206022711/http://www.economist.com/node/14416843 }}</ref>

Починаючи з Римського саміту 1991&nbsp;р., коли делегації його держав-членів офіційно пропонували співпрацю з європейськими новими демократичними державами, НАТО зверталось і надалі визначало очікування та процедуру додавання нових членів. Брюссельська декларація 1994&nbsp;р. Підтвердила принципи статті 10 і призвела до «Дослідження щодо розширення НАТО». Опубліковане у вересні 1995&nbsp;р., У дослідженні було висвітлено «як і чому» можливе розширення в Європі,<ref name="Trifunovska">{{harvnb|Trifunovska|2010|pp=36–37}}</ref> висвітлено три принципи договору 1949&nbsp;р. Для членів: «демократія, свобода особистості та верховенство права».{{sfn|Frappi|Carati|2009|p=50}}

Як зазначив генеральний секретар НАТО Віллі Клаз, у дослідженні 1995 року не було зазначено «хто і коли»,<ref>{{cite news|url=https://www.independent.co.uk/news/world/europe/transatlantic-rift-haunts-nato-1571999.html|title=Transatlantic rift haunts Nato|first=Andrew|last=Marshall|date=8 лютого 1995|accessdate=30 грудня 2014|archive-date=4 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160304220106/http://www.independent.co.uk/news/world/europe/transatlantic-rift-haunts-nato-1571999.html}}</ref> хоча воно обговорювало, як нещодавно утворена Рада «Партнерство заради миру» та «Північноатлантичне співробітництво» може допомогти у процесі розширення,{{sfn|Trifunovska|1996|pp=16–17}} і зазначило, що поточні Територіальні суперечки можуть бути проблемою для запрошення тієї чи іншої країни.<ref>{{cite news|url=http://www.themoscowtimes.com/opinion/article/putins-nato-fears-are-groundless/502886.html|title=Putin's NATO Fears Are Groundless|first=Steven|last=Pifer|work=The Moscow Times|date=2 липня 2014|accessdate=29 грудня 2014|archive-date=2 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141202055437/http://www.themoscowtimes.com/opinion/article/putins-nato-fears-are-groundless/502886.html}}</ref> На саміті в Мадриді 1997 року глави держав НАТО опублікували «Мадридську декларацію про євроатлантичну безпеку та співробітництво», яка запросила три країни Східної Європи приєднатися до альянсу, з 12-ти, які на той момент просили приєднатись.<ref name="Trifunovska2">{{harvnb|Trifunovska|2010|pp=36–37}}</ref>

=== План дій щодо членства ===
{{main|План дій щодо членства в НАТО}}Найбільший крок у формалізації процесу запрошення нових членів відбувся на саміті у Вашингтоні 1999 року, коли механізм [[План дій щодо членства в НАТО|Плану дій щодо членства]] (ПДЧ) був затверджений як етап для поточних членів регулярного розгляду офіційних заявок кандидатів-членів. Участь країни у ПДЧ передбачає щорічне представлення звітів про її прогрес щодо п'яти різних заходів:<ref>{{cite press release|url=http://www.nato.int/docu/pr/1999/p99-066e.htm|title=Membership Action Plan (MAP)|id=NAC-S(99)66|work=NATO|date=24 квітня 1999|accessdate=5 лютого 2015|archive-date=3 березня 2000|archive-url=https://web.archive.org/web/20000303231434/http://www.nato.int/docu/pr/1999/p99-066e.htm}}</ref>

* Готовність вирішувати міжнародні, етнічні або зовнішні територіальні суперечки мирними засобами, відданість верховенству права та правам людини та демократичному контролю над збройними силами

* Можливість сприяти обороні та місіям організації

* Виділення достатніх ресурсів збройним силам, щоб мати можливість виконувати зобов'язання щодо членства

* Безпека конфіденційної інформації та гарантії її забезпечення

* Сумісність національного законодавства зі співпрацею з НАТО

НАТО надає зворотний зв'язок, а також технічні поради кожній країні та оцінює її прогрес на індивідуальній основі<ref name="topic">{{cite web|url=http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49212.htm|title=NATO enlargement|work=NATO Topics|date=12 червня 2014|accessdate=29 грудня 2014|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150206200940/http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49212.htm|archivedate=2015-02-06}}</ref>. Як тільки країна погодиться відповідати вимогам, НАТО може надіслати їй запрошення розпочати переговори про вступ.<ref>{{cite news|url=http://www.rferl.org/content/article/1079718.html|title=NATO: What Is A Membership Action Plan?|first=Claire|last=Bigg|work=Radio Free Europe/Radio Liberty|date=2 квітня 2008|accessdate=6 лютого 2015|archive-date=12 лютого 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090212230616/http://www.rferl.org/content/Article/1079718.html}}</ref> На даний час тільки одна країна має План дій щодо членства: Боснія і Герцеговина,<ref name="MAP">{{cite web|url=http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_37356.htm|title=Membership Action Plan (MAP)|date=18 лютого 2019|accessdate=29 січня 2020|publisher=[[NATO]]|archive-date=18 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150418174843/http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_37356.htm}}</ref> однак Грузія й Україна претендують на отримання ПДЧ. Колишніми учасниками ПДЧ були Албанія та Хорватія з травня 2002 року по квітень 2009 року, Чорногорія з грудня 2009 року по червень 2017 року та Північна Македонія з квітня 1999 року по березень 2020 року, після чого вони вступили до НАТО. Після остаточного процесу приєднання, коли його запросять, передбачається п'ять кроків, що ведуть до підписання протоколів приєднання та прийняття та ратифікації цих протоколів урядами нинішніх членів НАТО.<ref>{{cite web|url=http://www.nato.int/docu/comm/2002/0211-prague/more_info/membership.htm|title=The Road to NATO membership|work=[[NATO]]|date=21 вересня 2007|accessdate=14 вересня 2008|archive-date=10 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080910071708/http://www.nato.int/docu/comm/2002/0211-prague/more_info/membership.htm}}</ref>

=== Прискорений діалог ===
Прискорений діалог був вперше запроваджений у квітні 2005 року на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ у Вільнюсі (Литва) як відповідь на прагнення України до членства в НАТО та відповідні реформи, що відбувалися за президента Віктора Ющенка, і яка відбулася після підписання 2002&nbsp;р. НАТО-Україна План дій за його попередника Леоніда Кучми.<ref name="topic2">{{cite web|url=http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49212.htm|title=NATO enlargement|work=NATO Topics|date=12 червня 2014|accessdate=29 грудня 2014|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150206200940/http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49212.htm|archivedate=2015-02-06}}</ref> Ця формула, яка включає обговорення «повного кола політичних, військових, фінансових питань та питань безпеки, що стосуються можливого членства в НАТО…, виникла в саміті в Мадриді 1997 року», де учасники домовились «продовжувати активізований діалог Альянсу з тими країнами, які прагнуть до членства в НАТО або які іншим чином бажають вести діалог з НАТО з питань членства»<ref>{{Cite web|title=NATO Press Release M-NAC-2 (97)155|url=https://www.nato.int/docu/pr/1997/p97-155e.htm|access-date=2020-09-27|website=www.nato.int|archive-date=7 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200807174538/https://www.nato.int/docu/pr/1997/p97-155e.htm}}</ref>.

У вересні 2006 року Грузія стала другою, якій запропонували Прискорений діалог, після швидкої зміни зовнішньої політики за президента Михайла Саакашвілі<ref name="georgia-id">{{cite web|url=http://www.nato.int/docu/update/2006/09-september/e0921c.htm|title=NATO offers Intensified Dialogue to Georgia|publisher=NATO|date=21 вересня 2006|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=11 травня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090511002257/http://www.nato.int/docu/update/2006/09-september/e0921c.htm}}</ref>, і того, що вони сприйняли як демонстрацію військової готовности під час кризи в Кодорі 2006 року.<ref>{{cite news|url=http://www.rferl.org/content/article/1070226.html|title=Georgia: Kodori Operation Raises NATO Questions|first=Richard|last=Giragosian|work=Radio Free Europe/Radio Liberty|date=31 липня 2006|accessdate=5 лютого 2015|archive-date=6 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150206205859/http://www.rferl.org/content/article/1070226.html}}</ref> Чорногорія, Боснія і Герцеговина та Сербія отримали пропозиції на саміті в Бухаресті у квітні 2008 року.<ref>{{cite news|url=https://euobserver.com/defence/25921|title=France signals full return to NATO|work=EUobserver|first=Elitsa|last=Vucheva|date=4 квітня 2008|accessdate=6 лютого 2015|archive-date=6 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150206202137/https://euobserver.com/defence/25921}}</ref> Хоча їхні сусіди як просили, так і приймали програму діалогу, пропозиція Сербії була представлена, щоб гарантувати можливість подальших зв'язків з альянсом.<ref name="Serbia_ID">{{cite news|url=http://www.b92.net/eng/news/politics.php?yyyy=2008&mm=04&dd=03&nav_id=49084|title=NATO offers "intensified dialogue" to Serbia|work=B92|date=3 квітня 2008|accessdate=20 вересня 2008|archive-date=18 вересня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130918153251/http://www.b92.net/eng/news/politics.php?yyyy=2008&mm=04&dd=03&nav_id=49084}}</ref>

== Майбутнє розширення ==
[[Файл:NATO_enlargement.svg|міні|300x300пкс|{{col-begin}}{{col-2}}
{{legend|darkblue|Країни-члени НАТО}}
{{legend|#2a7fff|Країни у процесі приєднання}}
{{legend|darkgreen|Країни, яким пообіцяли запрошення}}
{{col-2}}
{{legend|#d40000|Членство не є ціллю}}
{{legend|#918a6f|Країни не оголошували свої наміри щодо членства}}
{{col-end}}
]]
Боснія і Герцеговина&nbsp;— єдина країна з Планом дій щодо членства, яка разом із Грузією була названа НАТО «країнами-претендентами» на засіданні Північноатлантичної ради 7 грудня 2011 року.<ref>{{cite news|url=http://www.atlanticcouncil.org/blogs/natosource/russia-says-georgias-entry-to-nato-could-lead-to-war|title=Russia says Georgia's entry to NATO could lead to war|date=9 грудня 2011|agency=RIA Novosti|accessdate=30 грудня 2014|work=The Atlantic Council|archive-date=9 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150209194115/http://www.atlanticcouncil.org/blogs/natosource/russia-says-georgias-entry-to-nato-could-lead-to-war}}</ref> Україна була визнана країною-кандидатом після [[Революція гідності|Революції Гідності 2014 року]].

{| class="wikitable sortable" style="margin: 1em auto 1em auto"
|+ Країни аспіранти НАТО
!Країна
!Партнерство заради миру
!Індивідуальний план з партнерства
!Прискорений діалог
!План дій щодо членства
|-
|{{BIH}}
|Грудень 2006
|Вересень 2008<ref>{{Cite web |url=http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49127.htm |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=15 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201015071941/https://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_49127.htm }}</ref>
|Квітень 2008<ref>{{Cite web|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7329963.stm|назва=Nato Macedonia veto stokes tension|видавець=[[BBC]]|дата=4 квітня 2008|url-архіву=https://web.archive.org/web/20230403212046/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7329963.stm|дата-архіву=2023-04-03|мертвий-url=no|дата-доступу=11 листопада 2023}} {{ref-en}}</ref>
|Грудень 2018<ref name=":1">{{Cite web |url=http://www.balkaninsight.com/en/article/nato-approves-membership-action-plan-with-bosnia-12-05-2018 |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=6 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181206130642/http://www.balkaninsight.com/en/article/nato-approves-membership-action-plan-with-bosnia-12-05-2018 }}</ref>
|-
|{{GEO}}
|Березень 1994
|Жовтень 2004
|Вересень 2006<ref>{{Cite web |url=http://civil.ge/eng/article.php?id=13613 |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=26 вересня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070926225834/http://civil.ge/eng/article.php?id=13613 }}</ref>
|
|-
|{{UKR}}
|Лютий 1994
|Листопад 2002
|Квітень 2005<ref>{{Cite web |url=https://www.nato.int/docu/update/2005/04-april/e0421b.htm |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=15 липня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200715125804/https://www.nato.int/docu/update/2005/04-april/e0421b.htm }}</ref>
|Не потрібний
|}

=== Боснія і Герцоговина ===
[[Файл:Romanian_Armored_Personnel_Carrier.JPEG|міні|Під керівництвом НАТО румунські миротворці IFOR патрулювали Боснію і Герцеговину в рамках операції «Спільні зусилля».]]
{{main|Відносини Боснія та Герцеговина — НАТО}}

Бомбардування НАТО в Боснії та Герцеговині в 1995&nbsp;р. було спрямоване на армію боснійських сербів і разом з міжнародним тиском призвело до розв'язання Боснійської війни та підписання Дейтонської угоди в 1995&nbsp;році. З того часу НАТО очолювала Сили реалізації та Стабілізаційні сили, і інші миротворчі зусилля в країні. Боснія і Герцеговина приєдналася до програми «Партнерство заради миру» у 2006 році та підписали угоду про співпрацю у галузі безпеки в березні 2007 року.<ref>{{Cite web|url=http://www.b92.net/eng/news/region.php?yyyy=2007&mm=03&dd=19&nav_id=40222|title=Архівована копія|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=4 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200804131357/https://www.b92.net/eng/news/region.php?yyyy=2007&mm=03&dd=19&nav_id=40222}}</ref>

Боснія і Герцеговина розпочала подальшу співпрацю з НАТО в рамках їхнього Індивідуального плану дій щодо партнерства в січні 2008 року. Потім країна розпочала процес Інтенсифікованого діалогу на саміті в Бухаресті 2008 року. Цю країну запросили приєднатися до Адріатичної хартії кандидатів у НАТО у вересні 2008 року.

Федерація Боснії та Герцеговини в складі Боснії та Герцеговини висловила готовність вступити до НАТО, однак, вона стикається з постійним політичним тиском з боку [[Республіка Сербська|Республіки Сербської]], іншого політичного утворення в країні, поряд зі своїми партнерами в Російської Федерації. 2 жовтня 2009 року боснійський член Президентства Харіс Сілайджіч оголосив офіційну заявку на План дій щодо членства. 22 квітня 2010&nbsp;р. НАТО погодилося розпочати План дій щодо членства в Боснії та Герцеговині, але з певними умовами. Вважається, що Туреччина є найбільшим прихильником членства в Боснії та сильно вплинула на рішення.

Однак умови ПДЧ передбачали, що жодна Щорічна національна програма не може бути розпочата, поки 63 військові об'єкти не будуть передані з політичних підрозділів Боснії центральному уряду, що є однією з умов закриття УВП. Керівництво Республіки Сербської виступило проти цієї передачі як втрата автономії. Усе рухоме майно, включаючи всю зброю та інше армійське спорядження, повністю зареєстроване як власність країни, починаючи з 1 січня 2006 року. Рішенням Конституційного суду Боснії та Герцеговини від 6 серпня 2017 року було вирішено, що спірний військовий об'єкт у Хан-Пієсаку бути зареєстрованою як власність Боснії та Герцеговини. Очікується, що це стане прецедентом для всіх інших подібних об'єктів, і, отже, може стати остаточним фактором, який дозволить активувати ПДЧ для Боснії. Попри те, що все нерухоме майно не повністю зареєстроване, НАТО схвалило активацію Плану дій щодо членства в Боснії та Герцеговині та закликало Боснію подати Річну національну програму 5 грудня 2018 року.<ref name=":1" />

Опитування, проведене в серпні 2010 року, показало, що 70&nbsp;% громадян підтримують членство в НАТО, але результати у двох суб'єктах, що входять до системи, були дуже різними. Хоча 90 відсотків Федерації Боснії та Герцеговини підтримали членство в НАТО, лише 33 відсотки в Республіці Сербській підтримали.<ref>{{Cite web |url=http://www.debatesinternational.org/sites/default/files/Bosnia%20and%20Herzegovina%20Poll%20Report%20August%202010.pdf |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=5 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140905191735/http://www.debatesinternational.org/sites/default/files/Bosnia%20and%20Herzegovina%20Poll%20Report%20August%202010.pdf }}</ref>

Шанси на вступ до НАТО в Боснії можуть залежати від ставлення Сербії до альянсу, оскільки керівництво Республіки Сербської може не хотіти йти проти сербських інтересів.<ref>https://web.archive.org/web/20140328042929/http://www.turkishweekly.net/news/164962/bosnia-39-s-nato-hopes-39-depend-on-serbia-39.html</ref> У жовтні 2017 року Національна асамблея Республіки Сербської прийняла необов'язкову резолюцію проти членства Боснії та Герцеговини в НАТО.<ref>{{Cite web |url=https://www.washingtonpost.com/world/europe/bosnian-serbs-pass-resolution-against-nato-membership/2017/10/18/ced82e48-b3e0-11e7-9b93-b97043e57a22_story.html |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=7 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181207102831/https://www.washingtonpost.com/world/europe/bosnian-serbs-pass-resolution-against-nato-membership/2017/10/18/ced82e48-b3e0-11e7-9b93-b97043e57a22_story.html }}</ref>

=== Грузія ===
[[Файл:Nato_poster_tbilisi.jpg|міні|Плакат у серпні 2009 року в центрі Тбілісі, що сприяє інтеграції до НАТО]]{{Докладніше|Відносини Грузія — НАТО}}
Після Революції троянд у 2003 році Грузія швидко рухалася до пошуку тісніших зв'язків з НАТО. Північний сусід Грузії, Росія, виступив проти більш тісних зв'язків, у тому числі тих, що були висловлені на саміті в Бухаресті 2008 року, де члени НАТО пообіцяли, що Грузія врешті приєднається до організації.<ref name="stopped">{{cite news|url=http://in.reuters.com/article/2011/11/21/idINIndia-60645720111121|work=Reuters|title=Russia says Georgia war stopped NATO expansion|date=21 листопада 2011|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=24 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191224075418/https://in.reuters.com/article/idINIndia-60645720111121}}</ref>

Ускладненнями у відносинах між НАТО і Грузією є наявність російських військових сил на міжнародно визнаній грузинській території в результаті численних недавніх конфліктів, таких як російсько-грузинська війна 2008 року за території Абхазії та Південної Осетії, обидві з яких є велика кількість громадян Російської Федерації. 21 листопада 2011&nbsp;р. Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв, виступаючи перед солдатами у Владикавказі поблизу грузинського кордону, заявив, що вторгнення Російської Федерації у 2008&nbsp;р. перешкодило подальшому розширенню НАТО на колишній радянський простір.<ref name="stopped2">{{cite news|url=http://in.reuters.com/article/2011/11/21/idINIndia-60645720111121|work=Reuters|title=Russia says Georgia war stopped NATO expansion|date=21 листопада 2011|accessdate=9 жовтня 2020|archive-date=24 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191224075418/https://in.reuters.com/article/idINIndia-60645720111121}}</ref>

Необов'язковий референдум у 2008 році призвів до того, що 73 відсотки виборців підтримали вступ до НАТО. У травні 2013 року прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі заявив, що його метою було отримати від НАТО План дій щодо членства (ПДЧ) для своєї країни в 2014 році. У червні 2014 року дипломати НАТО припустили, що хоча ПДЧ є малоймовірним, пакет «посилення співпраці» угоди були можливим компромісом. Андерс Фог Расмуссен підтвердив, що це може включати нарощування військового потенціалу та підготовку збройних сил.<ref>{{Cite web|url=https://www.reuters.com/article/2014/06/25/us-nato-enlargement-idUSKBN0F00IJ20140625|назва=NATO will not offer Georgia membership step, avoiding Russia clash|видавець=[[Рейтер|Reuters]]|дата=25 червня 2014|url-архіву=https://web.archive.org/web/20150924202040/http://www.reuters.com/article/2014/06/25/us-nato-enlargement-idUSKBN0F00IJ20140625|дата-архіву=2015-09-24|мертвий-url=no|дата-доступу=15 грудня 2023}}</ref>

У вересні 2019 року міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров заявив, що «наближення НАТО до наших кордонів є загрозою для Російської Федерації». Він цитував слова, що якщо НАТО прийме членство Грузії зі статтею про колективну оборону, яка охоплює лише територію, керовану Тбілісі (тобто, за винятком грузинських територій Абхазії та Південної Осетії, обидві з яких зараз є невизнаними республіками, що відокремлюється, за підтримки Російської Федерації) «ми не почнемо війни, але така поведінка підірве наші відносини з НАТО і з країнами, які прагнуть вступити в альянс».<ref>{{Cite web |url=https://agenda.ge/en/news/2019/2582 |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=30 вересня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190930041916/https://agenda.ge/en/news/2019/2582 }}</ref>

29 вересня 2020 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг закликав Грузію використовувати всі можливості для наближення до Альянсу та прискорення підготовки до членства. Столтенберг наголосив, що на початку цього року члени Альянсу домовились про подальше зміцнення партнерства між НАТО та Грузією. За його словами, НАТО вітає прогрес, досягнутий Грузією у проведенні реформ, модернізації збройних сил та зміцненні демократії. Варто зазначити, що до цього часу заклики Грузії до членства у таких формулюваннях не фігурували в риториці Генерального секретаря Альянсу. Водночас НАТО визнає прагнення Грузії до членства в Альянсі, як у випадку з Україною.<ref>{{Cite web|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2020/09/29/7114813/|назва=Генсек НАТО закликав Грузію прискорити підготовку до членства в Альянсі|видавець=[[Українська правда|Європейська правда]]|дата=29 вересня 2020|url-архіву=https://web.archive.org/web/20220521165111/https://www.eurointegration.com.ua/news/2020/09/29/7114813/|дата-архіву=2022-05-21|мертвий-url=no|дата-доступу=13 лютого 2023}}</ref>

=== Україна ===
{{Докладніше|Відносини Україна — НАТО}}[[Файл:Маккейн_на_Євромайдані.jpg|ліворуч|міні|Протести Євромайдану, які призвели до втечі Віктора Януковича, залучили підтримку західних політиків.]]Україна встановила зв'язки з альянсом з Планом дій Україна&nbsp;— НАТО 22 листопада [[2002]] і приєдналася до ініціативи НАТО «Партнерство заради миру» у лютому [[2005|2005{{sfn|Yekelchyk|2007|p=202}}]][./Розширення_НАТО#cite_note-FOOTNOTEYekelchyk2007202-78 <span class="mw-reflink-text"><nowiki>[78]</nowiki></span>][./Розширення_НАТО#cite_note-FOOTNOTEYekelchyk2007202-78 <span class="mw-reflink-text"><nowiki>[78]</nowiki></span>] Потім у квітні 2005&nbsp;р. Україна взяла участь у програмі Інтенсифікованого діалогу з НАТО.
[[Файл:Vladimir_Putin_and_Viktor_Yanukovych_in_2006.jpg|міні|Як президент [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]] прагнув до більш тісних відносин з Росією.]]
У березні 2008 року за президентства України Віктора Ющенка та прем'єр-міністра Юлії Тимошенко Україна надіслала офіційний лист-заявку на План дій щодо членства (ПДЧ), що є першим кроком до вступу до НАТО. Однак ці лідери гарантували свою опозицію щодо того, що членство в будь-якому військовому союзі не пройде без громадського схвалення на референдумі. Ця ідея отримала підтримку з боку ряду лідерів НАТО, особливо з країн Центральної та Східної Європи. Російські лідери, такі як прем'єр-міністр та новообраний президент Дмитро Медведєв, чітко заявили про свою протидію членству в Україні, і до початку саміту в Бухаресті у квітні 2008 року їхній емісар активно лобіював проти українського ПДЧ. Після певних дебатів між членами саміту Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер заявив на пресконференції, що Україна разом із Грузією коли-небудь приєднається до НАТО, але жоден з них не почне Плани дій щодо членства. На цьому саміті президент Російської Федерації Володимир Путін у своїй останній міжнародній промові перед зміною роботи з Медведєвим перерахував свої скарги на НАТО і назвав членство України «прямою загрозою» для своєї країни.
Вибори 2010 року повернули Віктора Януковича до влади і ознаменували перелом у відносинах України з НАТО. У лютому 2010 року він заявив, що відносини України з НАТО зараз є «чітко визначеними» і що «не йдеться про вступ України до НАТО». За його словами, питання членства України в НАТО може «колись виникнути, але ми не побачимо його найближчим часом». Під час візиту до Брюсселя в березні 2010 року він також заявив, що статус України як члена програми роз'яснювальної роботи альянсу не зміниться. Пізніше під час поїздки до Москви він повторив, що Україна залишатиметься «європейською, позаблоковою державою». Потім, 3 червня 2010 року, український парламент проголосував за виключення мети «інтеграції в євроатлантичну безпеку та членство в НАТО» із стратегії національної безпеки країни у законопроєкті, розробленому самим Януковичем. Законопроєкт забороняв членство України в будь-якому військовому блоці, але дозволяв співпрацювати з такими альянсами, як НАТО.[[Файл:Secretary_Kerry_Joins_President_Obama_for_Meeting_With_Ukrainian_President_Poroshenko_Before_NATO_Summit_in_Wales_(14950820747).jpg|міні|Петро Порошенко був обраний президентом України в 2014 році і зустрівся з лідерами НАТО до саміту у Валії, де було обговорено відносини з альянсом.]]Після місяців вуличних акцій протесту на Євромайдані, які розпочались через його відмову підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом на користь угод з Росією, президент Янукович втік з Києва в лютому 2014 року, зрештою, до Російської Федерації, і парламент проголосував за його усунення з посади. Це призвело до чергових змін в напрямку асоціації України з Європою та, по суті, з НАТО. У 2014 році на сході України сталися проросійські заворушення, а Крим був анексований Російською Федерацією в березні. В рамках зусиль для заспокоєння зацікавлених груп новостворений прем'єр-міністр Арсеній Яценюк звернувся до цієї теми у своїй промові 18 березня 2014 року, наголосивши, що Україна не прагне вступу до НАТО. Президент США Барак Обама повторив цю позицію наступного тижня, закликаючи до більшої присутності НАТО у Східній Європі.
Однак у відповідь на російське військове втручання в Україну Яценюк заявив про свої наміри відновити заявку на інтеграцію до НАТО 29 серпня 2014 року, а в грудні 2014 року парламент України проголосував за скасування позаблокового статусу, прийнятого ним у 2010 році. Генеральний секретар Андерс фог Расмуссен заявив, що членство в НАТО все ще залишається варіантом для України, а підтримка членства в НАТО зросла до 64 відсотків в підконтрольній уряді Україні згідно з опитуванням, проведеним у липні 2015 року. Попередні опитування показали, що зменшення опозиції до членства пов'язане з триваючим втручанням Російської Федерації.

8 червня 2017 року Верховна Рада України проголосила мету членства України в НАТО<ref>{{Cite news|url=http://en.interfax.com.ua/news/general/427216.html|title=Rada restores Ukraine's course for NATO membership as foreign policy priority|date=2017-06-08|work=Interfax-Ukraine|access-date=2017-06-08|archive-date=25 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220125204927/https://en.interfax.com.ua/news/general/427216.html}}</ref>. У липні 2017 року президент [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] заявив, що буде домагатися початку переговорів щодо [[План дій щодо членства в НАТО|Плану дій щодо членства в НАТО]].<ref>{{Cite web|last=|first=|date=|title=Pledging reforms by 2020, Ukraine seeks route into NATO|url=https://www.reuters.com/article/us-ukraine-nato-idUSKBN19V12V|url-status=live|archive-url=https://web.archive.org/web/20210424033254/https://www.reuters.com/article/us-ukraine-nato-idUSKBN19V12V|archive-date=24 квітня 2021|access-date=|website=}}</ref>
[[Файл:Ukraine_–_NATO_Commission_chaired_by_Petro_Poroshenko_(2017-07-10)_41.jpg|міні|[[Порошенко Петро Олексійович]] був обраний президентом України в 2014 році і неодноразово зустрічався з лідерами НАТО щодо відносин України з альянсом.]]
У березні 2018 року НАТО визнало Україну країною аспірантом НАТО. 20 вересня 2018 року український парламент затвердив поправки до конституцій, які закріпили євроатлантичний і європейський курс України.

8 жовтня 2020 року під час зустрічі з [[Прем'єр-міністр Великої Британії|прем'єр-міністром]] [[Борис Джонсон|Борисом Джонсоном]] у [[Лондон]]і [[Президент України|президент]] [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] заявив, що Україні потрібен «<nowiki/>[[План дій щодо членства в НАТО|План дій щодо членства в НАТО»]], оскільки членство в НАТО сприятиме безпеці та обороні України.<ref>{{Cite web|last=|first=|date=|title=Zelenskyi said in Britain that Ukraine needed a MAP in NATO|url=https://www.unn.com.ua/uk/news/1896076-zelenskiy-u-britaniyi-zayaviv-scho-ukrayini-potriben-pdch-v-nato|url-status=live|archive-url=https://web.archive.org/web/20220224181416/https://www.unn.com.ua/uk/news/1896076-zelenskiy-u-britaniyi-zayaviv-scho-ukrayini-potriben-pdch-v-nato|archive-date=24 лютого 2022|access-date=|website=}}</ref>

9 лютого 2021 року прем'єр-міністр України [[Шмигаль Денис Анатолійович|Денис Шмигаль]] заявив, що розраховує, що Україна зможе отримати план дій щодо членства у НАТО одночасно з Грузією<ref>{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/news/2021/02/9/7282873/|назва=Україна хоче отримати ПДЧ разом із Грузією – Шмигаль|видавець=[[Українська правда]]|дата=9 лютого 2021|url-архіву=https://web.archive.org/web/20210226095450/https://www.pravda.com.ua/news/2021/02/9/7282873/|дата-архіву=26 лютого 2021|мертвий-url=no|дата-доступу=6 червня 2021}}</ref>. У відповідь, генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг під час візиту прем'єра Шмигаля до Брюсселя підтвердив, що Україна є кандидатом на вступ до членства в НАТО<ref>{{Cite web |url=https://www.kmu.gov.ua/news/premyer-ministr-ta-gensek-nato-obgovorili-podalshi-kroki-na-shlyahu-yevroatlantichnoyi-integraciyi-ukrayini/ |title=Прем’єр-міністр та Генсек НАТО обговорили подальші кроки на шляху євроатлантичної інтеграції України |accessdate=14 лютого 2021 |archive-date=17 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210217082051/https://www.kmu.gov.ua/news/premyer-ministr-ta-gensek-nato-obgovorili-podalshi-kroki-na-shlyahu-yevroatlantichnoyi-integraciyi-ukrayini }}</ref>.

Через кілька тижнів після російського вторгнення в Україну в 2022 році колишній посол США в НАТО [[Іво Даалдер]] закликав запропонувати Україні членство в статті, опублікованій в [[The Atlantic|''The Atlantic'']].<ref>{{Cite news|first=Ivo|last=Daalder|date=21 квітня 2022|title=Let Ukraine In|url=https://www.theatlantic.com/ideas/archive/2022/04/ukraine-join-nato-eu-membership/629619|work=[[The Atlantic]]|access-date=21 квітня 2022}}</ref> Після вторгнення заклики до членства України в НАТО загострилися як в Україні, так і в країнах НАТО. У відповідь на вторгнення деякі країни, такі як Фінляндія та Швеція, почали серйозно розглядати питання про вступ до НАТО.<ref>{{Cite web|date=2022-04-25|title=Sweden and Finland agree to submit Nato applications, say reports|url=https://www.theguardian.com/world/2022/apr/25/sweden-and-finland-agree-to-submit-nato-applications|access-date=2022-04-26|website=the Guardian|language=en}}</ref> 30 вересня 2022 року Україна подала заявку на прискорений вступ до НАТО. Наразі 23 держави підтримали намір України стати членом НАТО, а саме: Болгарія, Бельгія, Данія, Естонія, Італія, Ісландія, Іспанія, Канада, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Чорногорія та Швеція. Дев'ять із них випустили спільну заяву, в якій підтвердили рішення [[Бухарестський саміт НАТО 2008|саміту НАТО у Бухаресті]] у 2008 році щодо майбутнього членства України<ref>{{Cite web|title=Членство в НАТО: як країни відреагували на заявку України|url=https://www.slovoidilo.ua/2022/10/07/infografika/polityka/chlenstvo-nato-yak-krayiny-vidreahuvaly-zayavku-ukrayiny|website=Слово і Діло|accessdate=2022-10-29|language=uk}}</ref>.

== Дебати щодо членства ==
{{Докладніше|Міжнародні відносини НАТО}}

=== Західно-центральна Європа ===
[[Файл:Ħad-Dingli._Radar_il-Ballun_5.jpg|міні|НАТО використовує радіолокаційні засоби на [[Мальта|Мальті]], яка, як і інші європейські держави, що не є членами НАТО, має в цілому відносини співпраці з організацією.{{sfn|Smith|2006|pp=446–448}}]]
[[Австрія]], [[Ірландія]], [[Мальта]] та [[Швейцарія]] займали позиції нейтралітету під час [[Холодна війна|холодної війни]]. Чотири країни зберегли цю позицію після закінчення «холодної війни», і всі вони тепер є членами «Партнерства заради миру». Усі, крім Швейцарії, тепер є членами [[Європейський Союз|Європейського Союзу]].<ref name=":3">[http://www.vs.rs/sr_cyr/jedinice/vojska-srbije O Vojsci] at vs.rs</ref>

[[Кіпр]] є членом Європейського Союзу, але це єдина країна, яка не є членом Партнерства заради миру.<ref name=":3" /> Будь-який договір щодо Кіпру блокується [[Туреччина|Туреччиною]] через [[Кіпрський конфлікт|кіпрську суперечку]].<ref name="Dempsey2">{{cite news|last=Dempsey|first=Judy|date=24 листопада 2010|title=Between the European Union and NATO, Many Walls|newspaper=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/2010/11/25/world/europe/25iht-letter.html|access-date=28 березня 2014}}</ref>

[[Російське вторгнення в Україну (2022)|Російське вторгнення в Україну 2022]] року розпалило дебати навколо членства в НАТО в кількох країнах, і уряди [[Швеція|Швеції]] та [[Фінляндія|Фінляндії]] перейшли на позиції підтримки вступу.

==== Австрія ====
Відсутність Австрії у Союзі походить від її довготривалого нейтралітету. У 1955 році, коли останні іноземні війська залишили Австрію через десятиліття після закінчення Другої світової війни, парламент прийняв конституційний закон про нейтралітет Австрії, який зобов'язував країну мати постійний нейтральний статус. Закон закріплював окремі положення Державного договору Австрії, підписаного урядом і представниками союзних сил, що відкривало шлях для виходу іноземних армій з країни. Договір, своєю чергою, значною мірою базувався на Московському меморандумі, підписаному між Австрією та Радянським Союзом у 1955 році. Москва встановила постійний нейтралітет Австрії як умову угоди. Згідно з Договором, Австрія не може приєднатися до військового союзу, дозволити створення іноземних військових баз у межах своїх кордонів або брати участь у війні.<ref name=":4">{{cite news|url=https://www.thelocal.at/20220506/majority-of-austrians-reject-joining-nato/|title=Majority of Austrians reject joining NATO|date=6 травня 2022|accessdate=12 травня 2022}}</ref> За словами міністра закордонних справ Австрії Олександра Шалленберга, Австрія рада співпрацювати з НАТО, але нейтралітет закріпився в свідомості громадськости.<ref>{{cite news|url=https://www.cnbc.com/video/2022/05/07/austrian-foreign-minister-says-happy-to-engage-with-nato-but-neutrality-anchored-in-the-public-mind.html|title=Austrian foreign minister says happy to engage with NATO, but neutrality anchored in the public mind|work=[[CNBC]]|date=7 травня 2022|accessdate=12 травня 2022}}</ref> Згідно з опитуванням австрійського прес-агентства APA, люди в Австрії залишаються проти членства в НАТО, лише 14&nbsp;% австрійців виступають за вступ до НАТО, тоді як 75&nbsp;% відкидають цю ідею. Тим не менш, альпійська країна є членом організації НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ), що сприяє двосторонньому співробітництву. Австрія також бере участь у Раді євроатлантичного партнерства НАТО (РЄАП), форумі для діалогу та консультацій з політичних питань та питань безпеки в євроатлантичному регіоні. Австрійські військові також беруть участь в миротворчих операціях Організації Об'єднаних Націй і наразі мають дислокацію в кількох країнах, включаючи Косово (273 солдата), Ліван (182) та Боснію і Герцеговину (174).<ref name=":4" /> Членство в НАТО має своїх прихильників в Австрії, зокрема правоцентристських, і їх позиція була зміцнена війною Російської Федерації проти України. Андреас Хол, гранд консервативної Народної партії та її кандидат у президенти у 2016 році, стверджував у нещодавній статті, що український випадок показав, як «нейтральна чи позаблокова держава залишається самотньою, коли на неї нападають. Ніхто не поспішає їй на допомогу». За його словами, лише ті, хто є частиною військового альянсу, будуть захищені. Австрія «мусить обирати між членством в НАТО або співробітництвом з армією ЄС».<ref>{{cite news|url=https://www.newstatesman.com/international-politics/geopolitics/2022/03/as-finland-and-sweden-consider-nato-membership-austria-clings-to-neutrality|title=As Finland and Sweden consider Nato membership, Austria clings to neutrality|date=22 березня 2022|accessdate=12 травня 2022}}</ref>

==== Ірландія ====
{{Докладніше|Відносини Ірландія — НАТО}}
[[Файл:20140828_Irish_delegation_at_opening_ceremonies.jpg|міні|Наразі Ірландія не прагне приєднатися до НАТО, але працює над покращенням оперативної сумісності Сил оборони з НАТО.<ref>{{cite news|url=http://www.thejournal.ie/ireland-committed-to-partnership-for-peace-but-has-no-plans-to-join-nato-shatter-838562-Mar2013/|title=Ireland committed to Partnership for Peace but has no plans to join NATO – Shatter|first=Jennifer|last=Wade|newspaper=The Journal|date=21 березня 2013|access-date=20 лютого 2016}}</ref>]]
Ірландія є членом програми НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ) та Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) з 1999 року, але має традиційну політику військового нейтралітету.<ref>{{cite web|title=NATO's 'neutral' European partners: valuable contributors or free riders?|url=http://www.nato.int/docu/review/2013/partnerships-nato-2013/NATOs-neutral-European-partners/EN/index.htm|publisher=NATO Review Magazine|accessdate=15 липня 2015|archive-date=3 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210303092850/https://www.nato.int/docu/review/2013/partnerships-nato-2013/NATOs-neutral-European-partners/EN/index.htm}}</ref> Ірландія бере участь у процесі планування та перегляду ПЗМ альянсу (PARP), метою якого є підвищення оперативної сумісності ірландських військових, оборонних сил з іншими державами-членами НАТО та приведення їх у відповідність до прийнятих міжнародних стандартів з метою успішного розгортання з іншими професійні військові сили для миротворчих операцій за кордоном. Ірландія поставила невелику кількість військовослужбовців Міжнародним силам сприяння безпеці (МССБ) під керівництвом НАТО в Афганістані (2001—2014&nbsp;рр.) І підтримує постійні сили, очолювані НАТО (КФОР).<ref>{{cite web|title=Current Missions > ISAF|url=http://www.military.ie/en/overseas/current-missions/isaf/|publisher=Defence Forces Ireland|accessdate=15 липня 2015|url-status=dead|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150716013153/http://www.military.ie/en/overseas/current-missions/isaf/|archivedate=2015-07-16}}</ref><ref>{{cite web|title=Current Missions > KFOR|url=http://www.military.ie/en/overseas/current-missions/kfor/|publisher=Defence Forces Ireland|accessdate=15 липня 2015|archive-date=1 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210301174351/https://www.military.ie/en/overseas/current-missions/kfor/}}</ref>

У даний час жодна велика політична партія в Ірландії повністю не підтримує вступ до НАТО, що відображає думку громадськості та засобів масової інформації в країні.<ref>{{cite news|last1=O'Carroll|first1=Sinead|title=Poll: Should Ireland give up its neutrality?|url=http://www.thejournal.ie/poll-should-ireland-give-up-its-neutrality-793681-Feb2013/|accessdate=15 липня 2015|publisher=thejournal.ie|date=13 лютого 2013|archive-date=16 липня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150716031547/http://www.thejournal.ie/poll-should-ireland-give-up-its-neutrality-793681-Feb2013/}}</ref> Є низка політиків, які підтримують вступ Ірландії до НАТО, в основному, в рамках правоцентристської партії «Fine Gael», але більшість політиків досі цього не роблять.<ref>{{cite news|last1=McCullagh|first1=David|title=David McCullagh blogs on Ireland's defence policy|url=http://www.rte.ie/news/primetime/2015/0519/702284-defending-ireland/|accessdate=18 липня 2015|publisher=RTÉ Prime Time|date=19 травня 2015|archive-date=21 липня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150721162930/http://www.rte.ie/news/primetime/2015/0519/702284-defending-ireland/}}</ref> Націоналістична партія Шінн Фейн запропонувала конституційну поправку, яка забороняє країні вступати до такого військового союзу, як НАТО, але законодавство не змогло прийняти Даїл Еріан у квітні 2019 року.<ref>{{cite news|url=https://www.derryjournal.com/news/martina-anderson-calls-for-irish-neutrality-referendum-amid-fears-over-european-militarisation-1-8883514|title=Martina Anderson calls for Irish neutrality referendum amid fears over European militarisation|newspaper=Derry Journal|first=Kevin|last=Mullan|date=9 квітня 2019|accessdate=29 січня 2020|archive-date=29 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200129205219/https://www.derryjournal.com/news/martina-anderson-calls-for-irish-neutrality-referendum-amid-fears-over-european-militarisation-1-8883514}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.oireachtas.ie/en/bills/bill/2018/121/|title=Thirty-Eighth Amendment of the Constitution (Neutrality) Bill 2018|website=Houses of the Oireachtas|date=11 квітня 2019|accessdate=29 січня 2020|archive-date=20 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191020190008/https://www.oireachtas.ie/en/bills/bill/2018/121/}}</ref> Широко розуміється, що референдум потрібно провести до того, як бути нейтральним або вступити до НАТО.<ref>{{cite web|title=Challenges and opportunities abroad: White paper on foreign policy|url=http://opac.oireachtas.ie/AWData/Library3/Library2/DL033049.pdf#page=20|publisher=Department of Foreign Affairs and Trade Ireland|accessdate=15 липня 2015|archive-date=13 вересня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180913123144/http://opac.oireachtas.ie/AWData/Library3/Library2/DL033049.pdf#page=20}}</ref> Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен під час візиту до країни в 2013 році заявив, що Ірландії «відкриті двері» для вступу в НАТО в будь-який час.<ref>{{cite news|last1=Lynch|first1=Suzanne|title=Door is open for Ireland to join Nato, says military alliance's chief|url=http://www.irishtimes.com/news/door-is-open-for-ireland-to-join-nato-says-military-alliance-s-chief-1.1251258|accessdate=15 липня 2015|work=The Irish Times|date=11 лютого 2013|archive-date=8 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210308123347/https://www.irishtimes.com/news/door-is-open-for-ireland-to-join-nato-says-military-alliance-s-chief-1.1251258}}</ref> Опитування, проведене на початку березня 2022 року, показало, що 37&nbsp;% підтримують вступ до НАТО і 52&nbsp;%&nbsp;— проти, тоді як опитування наприкінці березня 2022 року показало різке зростання схвалення: 48&nbsp;% підтримують членство в НАТО і 39&nbsp;%&nbsp;— проти.<ref>{{Cite web|date=27 березня 2022|title=Poll: More Irish want to join NATO in wake of Ukraine invasion|url=https://www.politico.eu/article/poll-more-irish-want-to-join-nato/|access-date=12 травня 2022|website=POLITICO}}</ref>

=== Східна Європа ===
Радянський Союз був головним ідеологічним противником НАТО під час холодної війни. Після його розпаду багато пострадянських держав посилили свої зв'язки із західними інституціями, в тому числі з проханням приєднатися до НАТО. Російська Федерація, Вірменія, Білорусь і Казахстан є членами Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), альтернативного військового альянсу. Азербайджан був членом ОДКБ, але з 1999 року дотримується політики нейтралітету.<ref name="ZeeNews2">{{cite news|date=25 травня 2013|title=Azerbaijan not to join NATO|newspaper=Zee News|url=http://zeenews.india.com/news/world/azerbaijan-not-to-join-nato_850713.html|access-date=28 березня 2014}}</ref> У 2000 році президент Російської Федерації Володимир Путін висунув ідею потенційного приєднання до НАТО.<ref>{{Cite news|last=Hoffman|first=David|date=2000-03-06|title=Putin Says 'Why Not?' to Russia Joining NATO|language=en-US|newspaper=Washington Post|url=https://www.washingtonpost.com/archive/politics/2000/03/06/putin-says-why-not-to-russia-joining-nato/c1973032-c10f-4bff-9174-8cae673790cd/|access-date=2022-04-26|issn=0190-8286}}</ref> Однак ці перспективи нікуди не поділися, і він почав розвивати антинатовські настрої та відверто дотримується ворожих поглядів щодо НАТО сьогодні.<ref>{{Cite web|agency=Associated Press|title=Vladimir Putin criticises NATO's presence in Eastern Europe, says 'they played us'|url=https://economictimes.indiatimes.com/news/international/world-news/vladimir-putin-criticises-natos-presence-in-eastern-europe-says-they-played-us/videoshow/89287473.cms|access-date=2022-04-26|website=The Economic Times|language=en}}</ref> У 2009 році російський посланець Дмитро Рогозін не виключав вступу до НАТО в якийсь момент, але заявив, що Російська Федерація зараз більше зацікавлена в тому, щоб очолити коаліцію як велика держава.<ref>{{cite web|url=http://euobserver.com/13/27890|title=Russia does not rule out future NATO membership|publisher=EUobserver|access-date=1 травня 2009}}</ref>

==== Білорусь ====
{{Докладніше|Відносини Білорусь — НАТО}}
Білорусь приєдналася до програми НАТО [[Партнерство заради миру|«Партнерство заради миру»]] в [[1995]] році.<ref name="Отношения">[http://www.nato.int/cps/ru/natolive/topics_49119.htm «Отношения НАТО с Беларусью», на официальном сайте НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210604075338/https://www.nato.int/cps/ru/natolive/topics_49119.htm |date=4 червня 2021 }} {{ref-ru}}</ref><ref name="partnership">[http://ru.forsecurity.org/nato-and-belarus-partnership-past-tensions-and-future-possibilities «Nato and Belarus&nbsp;— partnership, past tensions and future possibilities». Foreign Policy and Security Research Center. Retrieved 25 November 2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131020091957/http://ru.forsecurity.org/nato-and-belarus-partnership-past-tensions-and-future-possibilities|date=20 жовтень 2013}} {{ref-en}}</ref> Білорусь брала участь в програмі індивідуального партнерства НАТО з [[1997]] року без вступу до НАТО.<ref>[http://www.mfa.gov.by «Belarus and NATO». Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus. 2002. Archived from the original on 11 May 2008. Retrieved 9 October 2007] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210425084426/http://www.mfa.gov.by/ |date=25 квітня 2021 }} {{ref-en}}</ref> З 1998&nbsp;р. Білорусь має власне дипломатичне представництво у НАТО.<ref name="МОРБ">[http://www.mil.by/ru/military_policy/rb_nato/ «Беларусь&nbsp;— НАТО», Министерство обороны Республики Беларусь] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140827225115/http://www.mil.by/ru/military_policy/rb_nato/|date=27 серпень 2014}} {{ref-ru}}</ref>

Білорусь сприяла місії НАТО в [[Афганістан]]і ([[Міжнародні сили сприяння безпеці|ISAF]]) у повітряному просторі<ref>{{Cite web |url=http://www.mfa.gov.by/en/organizations/membership/list/c6eaf2b20c037582.html |title=«North Atlantic Treaty Organization». The Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus. 2009. Retrieved 30 April 2010 |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=16 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140816094259/http://mfa.gov.by/en/organizations/membership/list/c6eaf2b20c037582.html }}</ref>. Білорусь вперше почала співпрацювати з НАТО при підписанні документів участі у [[Партнерство заради миру|Партнерстві заради миру]] в 1995 році<ref>[http://www.mfa.gov.by «NATO Council adopted individual partnership program with Belarus». The Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus. 11 March 2002. Retrieved 30 April 2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210425084426/http://www.mfa.gov.by/ |date=25 квітня 2021 }} {{ref-en}}</ref>. Однак, Білорусь не вступила в НАТО, тому що є членом [[Організація договору про колективну безпеку|Організації Договору про колективну безпеку]] під патронатом [[Росія|Російської Федерації]]<ref name="Стенограмма">[http://www.mfa.gov.by/press/smi/f65ae74dce8d6bd4.html Стенограмма интервью Министра иностранных дел Республики Беларусь В.Макея программе «Неделя» телеканала «СТВ», состоявшегося 25 июля 2014 г., официальный сайт Министерства иностранных дел Республики Беларусь] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201015061916/https://www.mfa.gov.by/press/smi/f65ae74dce8d6bd4.html |date=15 жовтня 2020 }} {{ref-ru}}</ref><ref name="плацдармом">[http://www.profi-forex.org/novosti-mira/novosti-sng/belarus-/entry1008219476.html Беларусь может стать российским плацдармом против НАТО, Владислава Зацаринная, сайт «Masterforex-V»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210603165351/http://www.profi-forex.org/novosti-mira/novosti-sng/belarus-/entry1008219476.html |date=3 червня 2021 }} {{ref-ru}}</ref>, а Договори безпеки з НАТО регулюють обмін секретною інформацією, що зачіпає інтереси суверенних держав<ref name="partnership" />. Напруженість у відносинах між НАТО і Білоруссю<ref name="Стенограмма" /> досягла піку після президентських виборів у Білорусі у березні 2006&nbsp;р.<ref name="partnership" />. Білорусь стала рухатись у російському<ref name="Стенограмма" /><ref name="плацдармом" /> напрямку політики з метою побудови єдиного союзу двох держав. Відносини Білорусі з країнами—членами ЄС та НАТО ускладнилися. [[Європейський Союз|Євросоюз]] і [[Сполучені Штати Америки|США]] заборонили в'їзд у свої країни членам [[Уряд Білорусі|білоруського уряду]] після енергетичного конфлікту з [[Росія|Російською Федерацією]] наприкінці 2006&nbsp;р. офіційний [[Мінськ]] зробив спробу змін [[Зовнішня політика|зовнішньої політики]]<ref>[http://ua.comments.ua/politics/45702-Bush_zaboroniv_vizd_v_SSHA_chlenam.html Буш заборонив в'їзд у США членам уряду Лукашенка ProUA] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140808045953/http://ua.comments.ua/politics/45702-Bush_zaboroniv_vizd_v_SSHA_chlenam.html|date=8 серпня 2014}} {{ref-uk}}</ref> Але НАТО сприяло виконанню Білоруссю ліквідації озброєнь, що було успішно завершено у грудні 2006&nbsp;р.: знищено 700 000 одиниць озброєння. Що було важливим кроком Білорусі до виконання зобов'язань щодо [[Оттавська конвенція|Оттавської конвенції]]<ref name="partnership" />.

Білорусь офіційно заявила про приєднання до натівського процесу 19 січня [[2004]]&nbsp;р., і в січні [[2006]]&nbsp;р. Білорусь і НАТО затвердили перший пакет документів про партнерство, що містить 21 мету (9 загальних цілей, 7 сухопутних, 5 військово-повітряних), а також оцінний документ. Це дозволило завершити процедуру приєднання Білорусі до програми НАТО<ref name="МОРБ" /><ref name="ЕвроБеларусь">[http://eurobelarus.info/news/policy/2014/03/20/delegatsiya-nato-nahoditsya-v-belarusi.html Делегация НАТО находится в Беларуси, 2014 г., «ЕвроБеларусь»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161025120428/http://eurobelarus.info/news/policy/2014/03/20/delegatsiya-nato-nahoditsya-v-belarusi.html |date=25 жовтня 2016 }} {{ref-ru}}</ref>.

У 2008—2009&nbsp;рр. стосунки НАТО та Білорусі були обережнішими через міжнародно визнаних політичних в'язнів, обмеження робочих візитів на [[Празький саміт НАТО 2009|Празький саміт у травні 2009&nbsp;р.]] по «Східному партнерству»<ref name="partnership" />. Високопосадовець НАТО мав перший візит високого рівня до Мінська за багато років у грудні 2008&nbsp;р.<ref name="partnership" />. У 2009&nbsp;р. на форумі безпеки НАТО брав участь білоруський начальника штабу [[Міністерство оборони Білорусі|Міністерства оборони Білорусі]]. Домовилися продовжувати роботу між відповідними експертами.

Згодом у 2010&nbsp;р. Білорусь стала партнером НАТО серед 22<ref name="partnership2">[http://ru.forsecurity.org/nato-and-belarus-partnership-past-tensions-and-future-possibilities «Nato and Belarus&nbsp;— partnership, past tensions and future possibilities». Foreign Policy and Security Research Center. Retrieved 25 November 2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131020091957/http://ru.forsecurity.org/nato-and-belarus-partnership-past-tensions-and-future-possibilities|date=20 жовтень 2013}} {{ref-en}}</ref>. Це стосується і модернізації, реструктуризації [[Збройні сили Білорусі|Збройних Сил Білорусі]] за програмою індивідуального партнерства з НАТО, програми НАТО з Білоруссю. Виявлення потреб в реформуванні та додаткової підготовки сил і засобів, виділених партнерами для участі в програмі. Білорусь також є членом планування та аналізу (ППА), в якому підкреслюється шлях поліпшення сумісності та розробки відповідних можливостей підвищення національної оборони Білорусі. НАТО забезпечувало експертизу та консультації як досягти цього. Білорусь внесла важливий внесок у справу зміцнення міжнародної, регіональної та національної безпеки й стабільності в Європі.

У [[2014]]&nbsp;р. після [[Кримська криза|Кримської кризи]] в [[Україна|Україні]] відбувся візит у [[Штаб-квартира НАТО|штаб-квартиру НАТО]] в [[Брюссель|Брюсселі]] делегації Білорусі на чолі з начальником управління міжнародного військового співробітництва [[Міністерство оборони Білорусі|Міністерства оборони Білорусі]]. Кожна держава будує стосунки з НАТО окремо за формулою «НАТО + 1». Узгоджено партнерство Білорусі з НАТО на 2014—2015 роки в рамках «Процесу планування» та оцінки сил програми [[Партнерство заради миру|«Партнерство заради миру»]], та перспективи розвитку співробітництва Білорусі з НАТО<ref name="ЕвроБеларусь2">[http://eurobelarus.info/news/policy/2014/03/20/delegatsiya-nato-nahoditsya-v-belarusi.html Делегация НАТО находится в Беларуси, 2014 г., «ЕвроБеларусь»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161025120428/http://eurobelarus.info/news/policy/2014/03/20/delegatsiya-nato-nahoditsya-v-belarusi.html |date=25 жовтня 2016 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.interfax.by/news/belarus/1157006 Беларусь и НАТО обсудили в Брюсселе перспективы сотрудничества, сайт «Interfax.by»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140808061502/http://www.interfax.by/news/belarus/1157006 |date=8 серпня 2014 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://vsr.mil.by/2014/05/23/belarus-nato-perspektivy-na-budushhee/ БЕЛАРУСЬ&nbsp;— НАТО: ПЕРСПЕКТИВЫ НА БУДУЩЕЕ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140808060318/http://vsr.mil.by/2014/05/23/belarus-nato-perspektivy-na-budushhee/|date=8 серпень 2014}} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.dw.de/беларусь-готовится-к-сотрудничеству-с-нато/a-17510460 Беларусь готовится к сотрудничеству с НАТО, «Deutsche Welle»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141026014637/http://www.dw.de/беларусь-готовится-к-сотрудничеству-с-нато/a-17510460 |date=26 жовтня 2014 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://news.liga.net/news/world/1054070-belarus_obsudit_partnerstvo_s_nato.htm Беларусь обсудит партнерство с НАТО, Информационное агентство «ЛІГАБізнесІнформ»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305014432/http://news.liga.net/news/world/1054070-belarus_obsudit_partnerstvo_s_nato.htm |date=5 березня 2016 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://korrespondent.net/world/3322217-belarus-obsudyt-partnerstvo-s-nato Беларусь обсудит партнерство с НАТО, 2014 г., сайт «Корреспондент»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210605020045/https://korrespondent.net/world/3322217-belarus-obsudyt-partnerstvo-s-nato |date=5 червня 2021 }} {{ref-ru}}</ref>. Дотримуючись [[Дипломатичний протокол|дипломатичного протоколу]] відбуваються регулярні контакти білоруських [[дипломат]]ів з представниками [[НАТО]] ({{lang-la|persona grata}}).<ref>[http://www.mfa.gov.by/publication/70th_anniversary/emb/a0fac48381184e14.html «О проведении в белорусских загранучреждениях мероприятий по случаю Дня Независимости и празднования 70-й годовщины освобождения Беларуси от немецко-фашистских захватчиков и Победы советского народа в Великой Отечественной войне», официальный сайт Министерства иностранных дел Республики Беларусь] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140810153743/http://www.mfa.gov.by/publication/70th_anniversary/emb/a0fac48381184e14.html |date=10 серпня 2014 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.mfa.gov.by/press/news_mfa/bc8fa63c1340eb93.html «О мероприятиях, проведенных в белорусских загранучреждениях по случаю празднования 9 мая&nbsp;— Дня Победы», официальный сайт Министерства иностранных дел Республики Беларусь] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201015064759/https://mfa.gov.by/press/news_mfa/bc8fa63c1340eb93.html |date=15 жовтня 2020 }} {{ref-ru}}</ref>

Членство Білорусі в НАТО підтримується частиною білоруської опозиції. У серпні 2020 році [[Лукашенко Олександр Григорович|Олександр Лукашенко]] заявляв про нібито можливість нападу НАТО на Білорусь, й навіть привів у готовність війська на своїх західних кордонах.<ref>{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/news/2020/08/23/7263927/|назва=НАТО відреагував на заяви Лукашенка про можливе застосування військ у Білорусі|видавець=[[Українська правда]]|дата=23 серпня 2020|url-архіву=https://web.archive.org/web/20200831041510/https://www.pravda.com.ua/news/2020/08/23/7263927/|дата-архіву=31 серпня 2020|мертвий-url=no|дата-доступу=6 червня 2021}}</ref> На що кандидатка на [[Президентські вибори в Білорусі 2020|президентських виборах 2020 року]] [[Тихановська Світлана Георгіївна|Світлана Тихановська]] заявила, що Лукашенко просто залякує білорусів.<ref>{{Cite web |url=https://bdg.by/tihanovskaya-ob-ugroze-nato-lukashenko-prosto-zapugivaet-belorusov |title=Архівована копія |accessdate=9 жовтня 2020 |archive-date=23 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200923232025/http://bdg.by/tihanovskaya-ob-ugroze-nato-lukashenko-prosto-zapugivaet-belorusov }}</ref> Світлана Тихановська зустрілася з віцепрезидентом Парламентської асамблеї НАТО Карлом Ламерсом. Через деякий час вона заявила, що в Білорусі є свій особливий шлях розвитку, і, що Білорусь не буде «сваритися з Росією, але також і з Європою, США, НАТО».

==== Косово ====
[[Файл:Kay_Bailey_Hutchison_with_Kosovo_officials_at_NATO_2017.jpg|міні|Зустріч президента Хашима Тачі з послом США в НАТО в штаб-квартирі НАТО у 2017 році]]
За словами міністра закордонних справ Енвера Ходжая, інтеграція з НАТО є пріоритетом для Косово, яке проголосило незалежність від Сербії у 2008 році.<ref>{{cite web|url=http://www.mfa-ks.net/?page=1,4,2375|title=Hoxhaj: Pas anëtarit vëzhgues në Asamblenë Parlamentare të NATO-s, Kosova edhe me ushtri|date=24 червня 2014|access-date=27 липня 2015|language=sq|publisher=Ministry of Foreign Affairs of Kosovo}}</ref> У 2014 році Ходжадж заявив, що мета країни&nbsp;— стати членом НАТО до 2022 року.<ref>{{cite web|url=http://www.mfa-ks.net/?page=1,4,2335&offset=1|title=Hoxhaj në Mitrovicë, Kosova anëtarësohet në NATO para 2022|date=16 травня 2014|access-date=16 травня 2014|publisher=[[Ministry of Foreign Affairs (Kosovo)|Ministry of Foreign Affairs of Kosovo]]}}</ref> Однак чотири країни-члени НАТО&nbsp;— Греція, Румунія, Іспанія та Словаччина&nbsp;— не визнають незалежність Косова.<ref>{{cite web|url=http://www.dw.de/kosovo-question-still-divides-eu/a-16226802|title=Kosovo question still divides EU|work=Deutsche Welle|date=8 вересня 2012|access-date=5 червня 2015}}</ref> Членство в ООН, якого Косово не має, вважається необхідним для членства в НАТО.<ref>{{cite web|url=http://www.b92.net/eng/news/politics.php?yyyy=2013&mm=02&dd=05&nav_id=84531|title=Daily: No NATO membership for Kosovo|date=5 лютого 2013|access-date=11 листопада 2013}}</ref>

У грудні 2018 року прем'єр-міністр Косова Рамуш Харадінай заявив, що Косова подасть заявку на членство в НАТО після формування збройних сил Косова.<ref>{{Cite web|url=http://top-channel.tv/english/kosovo-pm-after-approving-army-kosovo-will-apply-for-nato/|title=Kosovo PM: "After approving army, Kosovo will apply for NATO"|website=top-channel.tv|access-date=8 грудня 2018}}</ref> У лютому 2022 року, під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]] 2022 року, міністр оборони Арменд Мехадж звернувся з проханням про постійну військову базу США в країні та прискорити процес вступу до організації, посилаючись на «негайну потребу гарантувати мир, безпеку та стабільність на Заході». Балкани".<ref>{{Cite news|date=2022-02-27|title=Kosovo asks U.S. for permanent military base, speedier NATO membership|work=Reuters|url=https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-asks-us-permanent-military-base-speedier-nato-membership-2022-02-27/|access-date=2022-02-27}}</ref> 3 березня 2022 року парламент Косово прийняв резолюцію з вимогою до уряду «вжити всіх необхідних кроків для приєднання до НАТО, Європейського Союзу, Ради Європи та інших міжнародних організацій».<ref>{{Cite web|title=Kosovo parliament urges government to start NATO membership bid|url=https://www.msn.com/en-xl/europe/top-stories/kosovo-parliament-urges-government-to-start-nato-membership-bid/ar-AAUyaRS|access-date=2022-03-03|website=MSN}}</ref>

==== Молдова ====
{{Докладніше|Відносини Молдова — НАТО}}
Конституція Молдови забороняє країні приєднуватися до військового союзу, проте деякі політики, такі як колишній міністр оборони Молдови Віталіе Марінуня, пропонують вступити до НАТО в рамках розширеної європейської інтеграції. Молдова приєдналася до програми «Партнерство заради миру» в НАТО в 1994 році та ініціювала Індивідуальний план дій щодо партнерства в 2010 році. Після анексії Криму Росією у 2014 році, представники НАТО попередили, що Російська Федерація може докласти зусилля про приєднання Придністров'я, відколотого молдавського регіону. Це сепаратистське питання може перешкодити Молдові вступити до НАТО.

==== Сербія ====
{{Докладніше|Відносини Сербія — НАТО}}[[Файл:Neću_Nato.JPG|міні|«NEĆU NATO (Не хочу НАТО)» графіті проти НАТО в Белграді]]
[[Файл:Anti_NATO_protests_in_Serbia_(29901614321).jpg|міні|Антинатовське графіті на вулиці в [[Новий Сад|Нові-Саді]]]]
Втручання НАТО в Боснію та Герцеговину в 1992 році та бомбардування НАТО в Югославії в 1999 році призвели до напружених відносин між Сербією та НАТО. Відносини були ще більше напруженими після проголошення Косово незалежності в 2008 році під час протекторату ООН при підтримці безпеки з боку НАТО. Однак, Сербію запросили та додали до програм «Партнерство заради миру» під час Ризького саміту 2006 року, а в 2008 році запросили взяти участь у програмі посиленого діалогу, коли країна буде готова.

Парламент Сербії у 2007 році ухвалив рішення, яким проголосив військовий нейтралітет до тих пір, доки з цього питання не відбудеться референдум. 1 жовтня 2008 року сербський міністр оборони Драґан Шутановац підписав Угоду про обмін інформацією з НАТО, що є однією з передумов для зовнішніх членів у програмі «Партнерство заради миру».<ref>{{cite news|url=http://www.b92.net/eng/news/politics.php?yyyy=2008&mm=10&dd=01&nav_id=53883|title=Šutanovac, NATO sign agreement|work=b92|date=1 жовтня 2008|accessdate=5 червня 2015|archive-date=12 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160312013204/http://www.b92.net/eng/news/politics.php?yyyy=2008&mm=10&dd=01&nav_id=53883}}</ref> У квітні 2011&nbsp;року Сербія подала проєкт IPAP у травні 2013&nbsp;р. Угода була остаточно затверджена 15 січня 2015&nbsp;року.<ref name="serbia-ipap">{{cite news|url=http://www.infobalkans.com/2015/01/16/dacic-ipap-step-forward-serbia-nato-relations|title=Dacic: IPAP, step forward in Serbia-NATO relations|work=infoBalkans|agency=[[Tanjug]]|date=16 січня 2015|accessdate=16 січня 2015|archive-date=15 грудня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151215204542/http://www.infobalkans.com/2015/01/16/dacic-ipap-step-forward-serbia-nato-relations}}</ref>

Опитування CeSID у червні 2015 року, проведене за підтримки «Агентства США з міжнародного розвитку» (USAID), показало, що залишилось лише 12&nbsp;% готових підтримати членство в НАТО проти 25&nbsp;% у 2012 році, а 73&nbsp;% громадян Сербії виступили проти. Незначні «Ліберально-демократична партія» та «Сербський рух оновлення» залишаються усіма голосними політичними партіями, які виступають за членство в НАТО. Хоча Сербія прагне вступити до Європейського Союзу, Сербія може зберегти військовий нейтралітет, не вступаючи до НАТО<ref name="UPI2">{{cite news|title=Swiss envoy: Serbia doesn't need to join NATO|url=http://www.upi.com/Top_News/Special/2013/11/26/Swiss-envoy-Serbia-doesnt-need-to-join-NATO/UPI-20211385442120/|accessdate=28 березня 2014|newspaper=UPI|date=26 листопада 2013|archive-date=28 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140328164633/http://www.upi.com/Top_News/Special/2013/11/26/Swiss-envoy-Serbia-doesnt-need-to-join-NATO/UPI-20211385442120/}}</ref>.

=== Інші держави ===
[[Росія]], [[Вірменія]], [[Білорусь]] та [[Казахстан]] є членами [[Організація договору про колективну безпеку|Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ)]], альтернативного військового союзу. У 2009 році російський посланник Дмитро Рогозін в якийсь момент не виключив приєднання до НАТО, але заявив, що зараз Російська Федерація більше зацікавлена в очоленні коаліції як великої держави. Азербайджан дотримується політики нейтралітету, але не виключає врешті-решт вступу до НАТО.

Деякі особи пропонують розширити НАТО за межами Європи, хоча для цього потрібно буде внести зміни до статті 10 Північноатлантичного договору.<ref name="Global">{{cite news|last=Daalder|first=Ivo|title=Global NATO|url=http://www.foreignaffairs.com/articles/61922/ivo-h-daalder-and-james-goldgeier/global-nato|accessdate=28 березня 2014|newspaper=Foreign Affairs|date=October 2006|author2=James Goldgeier|archive-date=6 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150206024354/http://www.foreignaffairs.com/articles/61922/ivo-h-daalder-and-james-goldgeier/global-nato}}</ref> Крістофер Сендс з Інституту Гадсона запропонував членство [[Мексика|Мексики]] в НАТО з метою посилення співпраці НАТО з Мексикою та розробки «північноамериканського стовпа» для регіональної безпеки.<ref name="Sands">{{cite news|last=Sands|first=Christopher|title=Why NATO Should Accept Mexico|url=http://www.huffingtonpost.ca/christopher-sands/nato-mexico_b_1525638.html|accessdate=28 березня 2014|newspaper=HuffPost|date=18 травня 2012|archive-date=28 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140328233142/http://www.huffingtonpost.ca/christopher-sands/nato-mexico_b_1525638.html}}</ref> У червні 2013 року президент [[Колумбія|Колумбії]] Хуан Мануель Сантос заявив, що сподівається, що співпраця Колумбії з НАТО може призвести до членства в НАТО, хоча його міністр закордонних справ Хуан Карлос Пінзон швидко пояснив, що Колумбія активно не прагне до членства в НАТО<ref>{{cite news|url=http://www.foxnews.com/world/2013/06/04/colombia-minister-says-no-to-nato-membership/|title=Colombia Minister Says No to NATO Membership|agency=Associated Press|work=Fox News|date=4 червня 2014|accessdate=25 червня 2014|archive-date=7 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140407092600/http://www.foxnews.com/world/2013/06/04/colombia-minister-says-no-to-nato-membership/}}</ref>. Іво Далдер і Джеймс Голдгаєр запропонували «глобальне НАТО», яке включатиме демократичні держави з усього світу, включаючи [[Австралія|Австралію]], [[Нова Зеландія|Нову Зеландію]], [[Японія|Японію]], [[Південна Корея|Південну Корею]], [[Бразилія|Бразилію]], [[Південно-Африканська Республіка|Південну Африку]] та [[Індія|Індію]],<ref name="Global2">{{cite news|last=Daalder|first=Ivo|title=Global NATO|url=http://www.foreignaffairs.com/articles/61922/ivo-h-daalder-and-james-goldgeier/global-nato|accessdate=28 березня 2014|newspaper=Foreign Affairs|date=October 2006|author2=James Goldgeier|archive-date=6 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150206024354/http://www.foreignaffairs.com/articles/61922/ivo-h-daalder-and-james-goldgeier/global-nato}}</ref> тоді як кандидат у президенти від Республіки від Реді Джуліані запропонував розширити НАТО, включаючи [[Сінгапур]], [[Ізраїль]], [[Австралія|Австралію]], [[Індія|Індію]] та [[Японія|Японію]].<ref name="Giuliani">{{cite news|last=Woodroofe|first=Thom|title=NATO: the Australian experience|url=http://www.abc.net.au/unleashed/4022640.html|archive-url=https://archive.today/20130219172836/http://www.abc.net.au/unleashed/4022640.html|url-status=dead|archive-date=19 лютого 2013|accessdate=28 березня 2014|newspaper=ABC|date=12 травня 2012}}</ref>

20 березня 2019 року президент США Дональд Трамп заявив, що зробить [[Бразилія|Бразилію]] головним союзником, що не входить до НАТО, на зустрічі з президентом Бразилії Жаїром Болсонаром в Білому домі. Під час спільної прес-конференції президент Трамп висловив підтримку можливому вступу Бразилії до НАТО<ref>{{Cite web|url=https://thehill.com/homenews/administration/434767-trump-suggests-admitting-brazil-to-nato-alliance|title=Trump suggests admitting Brazil to NATO alliance|last=Samuels|first=Brett|date=2019-03-19|website=The Hill|language=en|access-date=2019-03-25|archive-date=30 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201030075809/https://thehill.com/homenews/administration/434767-trump-suggests-admitting-brazil-to-nato-alliance}}</ref>. Однак, Франція відхилила пропозицію, стверджуючи, що стаття 10 договору обмежує географію членства в європейських країнах<ref>{{Cite web|url=https://www.express.co.uk/news/world/1103470/france-news-emmanuel-macron-donald-trump-nato-brazil|title=France rejects Trump demand to give Brazil NATO membership|last=McGuinness|first=Romina|date=2019-03-21|website=Express|language=en|access-date=2019-03-25|archive-date=31 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200731014830/https://www.express.co.uk/news/world/1103470/france-news-emmanuel-macron-donald-trump-nato-brazil}}</ref>.

Внутрішнє розширення&nbsp;— це процес нових держав-членів, що виникає в результаті розпаду чи відокремлення існуючої держави-члена. Всередині держав-членів існував і існує ряд активних сепаратистських рухів. На своїй конференції в 2012 році Шотландська національна партія погодилася, що вона бажає, щоб [[Шотландія]] зберегла членство в НАТО, якщо вона стане незалежною від Сполученого Королівства.

9 січня 2020 року [[Дональд Трамп]] згадав, що альянс повинен розширитися на Близький Схід до таких країн, як [[Ізраїль]], [[Йорданія]], [[Єгипет]] та [[Кувейт]].<ref>{{Cite web|url=https://www.whitehouse.gov/briefings-statements/remarks-president-trump-proposed-national-environmental-policy-act-regulations/|title=Remarks by President Trump on Proposed National Environmental Policy Act Regulations|date=9 січня 2020|website=White House|language=en|access-date=11 січня 2020|archive-date=11 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200111010029/https://www.whitehouse.gov/briefings-statements/remarks-president-trump-proposed-national-environmental-policy-act-regulations/}}</ref>{{reflist|group=Note|close}}

== Заяви путіна щодо обіцянок НАТО не розширюватися на схід ==
 
Президент Росії володимир путін неодноразово заявляв, що НАТО обіцяло не розширюватися на схід. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг та інші західні лідери спростували твердження Володимира Путіна, що НАТО коли-небудь обіцяли Росії не розширюватися на схід. У жодному з офіційних документів не міститься обіцянок НАТО не приймати в свої лави нових членів. Такі обіцянки, якби вони були, суперечили б статуту НАТО.<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3408515-u-nimeccini-zaavili-so-nato-ne-obicalo-rosii-ne-rozsirenna-na-shid.html У Німеччині заявили, що НАТО не обіцяло Росії нерозширення на Схід]</ref><ref>[https://www.dw.com/uk/eksradnyk-helmuta-kolia-frn-ne-obitsiala-nerozshyrennia-nato/a-60723966 Ексрадник Гельмута Коля: ФРН не обіцяла нерозширення НАТО]</ref><ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2021/12/23/7318424/ Столтенберг заперечив Путіну: НАТО ніколи не давав обіцянок не розширюватися]</ref><ref>[https://www.stopfake.org/uk/obitsyanka-ne-rozshiryuvati-nato-mif-putina/ «Обіцянка» не розширювати НАТО&nbsp;— міф Путіна]</ref><ref>[https://zbruc.eu/node/110692 Єнс Столтенберґ заявив про відсутність угоди щодо відмови від розширення НАТО на схід]</ref><ref>[https://www.nato.int/cps/uk/natohq/topics_111767.htm#c203 Відносини HATO&nbsp;— Росія: Факти. Твердження: НАТО обіцяла Росії, що після холодної війни не розширюватиметься]</ref><ref>[https://www.learnalberta.ca/content/memg/division03/Concave/index.html Обещал ли НАТО «не расширяться»?]</ref> Сам Володимир Путін на пресконференції визнав, що ці наче обіцянки НАТО ніде не були прописані, це були усні заяви.<ref>[https://youtu.be/wvBa9sAoNnY?t=260 Путин резко ответил журналисту BBC на ежегодной пресс-конференции]</ref> Росія не представила жодних доказів щодо обіцянок НАТО не розширюватися в східному напрямку.
Одночасно НАТО ніколи не припиняли політику «відкритих дверей» для країн, які бажали вступити в НАТО.<ref>[https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_49212.htm Enlargement and Article 10]</ref><ref>[https://press.armywarcollege.edu/parameters/vol30/iss4/8/ Ryan C. Hendrickson. NATO's Open Door Policy and the Next Round of Enlargement]</ref><ref>[https://www.brookings.edu/articles/europe-whole-and-free-why-natos-open-door-must-remain-open/ Molly Montgomery. Europe whole and free: Why NATO’s open door must remain open</ref><ref>[https://www.telegraph.co.uk/world-news/2022/01/10/us-says-wont-end-nato-open-door-policy-despite-russian-threat/ US says it won't end Nato 'open door policy' despite Russian threat]</ref>

== Див. також ==
* [[План дій щодо членства в НАТО]]
* [[Індивідуальний план партнерства з НАТО]]
* [[Основний союзник поза НАТО]]

== Примітки ==
<references responsive="" />

== Література ==
* ''С.&nbsp;В.&nbsp;Гринько''. НАТО розширення на Схід // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К.:Знання України, 2004&nbsp;— Т.2&nbsp;— 812с. ISBN 966-316-045-4

{{НАТО}}
{{stub}}

[[Категорія:НАТО]]
[[Категорія:Розширення НАТО| ]]
[[Категорія:Розширення міжурядових організацій|Н]]