Болеслав II Сміливий

	Болеслав II Сміливий (Щедрий); пол. Bolesław II Śmiały
	Болеслав II Сміливий (Щедрий)
Прапор	Король Польщі
26 грудня 1076 — 1079
Коронація:	26 грудня 1076
Попередник:	Мешко II В'ялий
Наступник:	Пшемисл II
Прапор	Князь Польщі
1058 — 1076
Попередник:	Казимир I Відновитель
Наступник:	Владислав I Герман
Народження:	близько 1042; Королівство Польське
Смерть:	3 квітня 1081; Оссіах, Фельдкірхен, Каринтія, Австрія
Поховання:	Оссіях, Австрія
Країна:	Республіка Польща
Рід:	П'ясти, Святославичі
Батько:	Казимир I Відновитель
Мати:	Добронега Володимирівна
Шлюб:	Вишеслава Київська
Діти:	Мешко
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Болеслав II.

Болесла́в II Сміли́вий або Щедрий (пол. Bolesław II Śmiały; 1042 — 2/3 квітня 1081) — князь Польщі (1058—1076) і король (1076—1079), представник династії П'ястів, внук Великого князя Київського Володимира I Великого.

Біографія

Болеслав II був сином князя Польщі Казимира I Відновителя і руської князівни Добронеги, доньки київського князя Володимира Святославовича.

Болеслав II відновив завойовну політику у дусі свого прадіда Болеслава I Хороброго. Князь неодноразово втручався у внутрішні справи сусідніх держав: в Угорщині надавав військову допомогу герцогу Белі проти короля Андраша I в 1057 році, 1074 року допоміг Гезі I повалити з престолу короля Соломона. Спираючись на союз з Угорщиною і Київською Руссю, Болеслав II у 1061 році втрутився в міжусобні війни в Чехії, але зазнав невдачі.

Після вигнання 1068 року з Києва князя Ізяслава Ярославовича, що був одружений з дочкою польського короля Мешка ІІ, Болеслав II 1069 (за іншими даними, 1074^[1]) допоміг своєму родичу відновити своє правління в Києві. Болеслав пішов на Київ, взяв місто в жорстку облогу, прожив тут всю зиму^[1] і жорстоко розправився з супротивниками Ізяслава.

Зміцненню міжнародного престижу польської держави сприяло також вдале втручання Болеслава II в боротьбу за інвеституру між імператором Генріхом IV і папою Григорієм VII. Болеслав II виступив на стороні останнього: у 1072 він відмовився виплачувати данину імператору і оголосив незалежність Польщі, а в 1074 визнав польську державу леном папського престолу. Це принесло свої плоди: у 1075 до Польщі прибув папський посланник, щоб остаточно закріпити права Гнезненського архієпископства, а в 1076 Болеслава II було короновано королем Польщі.

Таким чином Болеславу II вдалося вирішити два найважливіші завдання, що стояли перед польською державою з часів смути 1030-х: відновити незалежність Польщі і повернути польському монарху королівський титул.

Проте до кінця 1070-х загострилися внутрішні і зовнішні проблеми польської держави. Спроби Болеслава II повернути до складу Польщі Західне Помор'я повністю провалилися.

У 1077, на прохання Папи Римського, Болеслав здійснив другий похід на Київ. Місто було узяте, Ізяслав знову став Київським князем. Проте, як тільки поляки повернулися додому, брати Ізяслава знову виступили проти нього, і князь загинув у битві (1078). Основну проблему, проте, представляло посилення незалежності великої польської аристократії, яку підтримували Чехія і Священна Римська імперія. Після страти звинуваченого Болеславом II в зраді єпископа краківського Станіслава у країні почався заколот магнатів. На чолі повстання встав молодший брат короля князь Владислав Герман.

У 1079 Болеслава II Сміливого повалили з трону і вигнали із Польщі. Він був змушений втекти до Угорщини і помер у вигнанні через два роки. Престол зайняв бунтівний брат Болеслава, Владислав I Герман.

Сім'я

Батько: Казимир I Відновитель, польський князь.
Матір: Добронега Володимирівна, донька Великого князя Київського Володимира І Великого, сестра Ярослава I Мудрого^[2].

Дружина Вишеслава Київська, українська князівна, донька Великого князя Київського Святослава II.

Син:

Мешко Болеславич (1069–1089), князь польський. Був одружений з Євпраксією, дочкою Великого князя Київського Ізяслава I.

Родовід

Мешко I,
князь Польщі

Болеслав I ,
князь Польщі

Дубравка,
Богемська князівна

Мешко II,
князь Польщі

Добромир,
князь Лужицький

Емільда Лужицька

Невідома

Казимир I,
князь Польщі

Герман I,
пфальцграф Лотарингії

Еццо
Пфальцграф Лотарингії

Ядвіга фон Ділінген

Рикса Лотаринзька

Оттон II,
Імператор

Матильда Лотаринзька

Феофано Склірена

Болеслав II,
князь Польщі

Ігор,
Великий князь Київський

Святослав Хоробрий,
Великий князь Київський

Ольга (княгиня),
Велика княгиня Київська

Володимир Великий,
Великий князь Київський

Мал,
Князь Древлянський

Малуша

невідома

Добронега Володимирівна,
українська княжна

Анна Порфірогенета

Примітки

↑ ^а ^б Целларій А. 1659 / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 97.
↑ Войтович 2000.