Вівчарство
Вівча́рство — окрема галузь тваринництва, яка забезпечує розведення овець і виготовлення сировини для легкої промисловості (шерсть, смушки) і харчових продуктів (молоко, м'ясо, сало). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири.
Вівці виділяють піт, який містить сірку, жирні кислоти та бактерицидний ланолін, що використовується в парфумерно-косметичному виробництві і фармакології як основа для мазей[1].
Найсприятливішими для ведення вівчарства є посушливі степи, напівпустелі та гірські райони, що займають великі території. Вівчарства набуло розвитку в посушливих частинах помірної та субтропічної зон Південної та Північної Америки, Австралії, Південної Європи, Центральної Азії, Південної Африки.
На поширення вівчарства вплинуло також те, що у майже у всіх релігіях світу вівця не відноситься до заборонених тварин.
Історія розвитку вівчарства
ред.Одомашнення овець розпочалося більше восьми тисяч років тому кочівниками Центральної Азії. Одомашненню сприяло вдале поєднання двох чинників: сильний стадний інстинкт овець і здатність овець споживати просту їжу, що складається в основному з бур'янів, трави і стерні. Через тисячоліття у більшості близькосхідних поселень були отари овець. У третьому тисячолітті до нашої ери в мові шумерів, що проживали на територіях сучасного Ірану та Іраку, нараховувалися більше 200 слів пов'язаних з вівчарством. Згодом вівчарство поширилося в Китаї і Індії, в Північній Африці і в Європі.
У середині першого тисячоліття у багатьох країнах вівчарство зайняло чільне місце у тваринництві. Овець розводили насамперед для шерсті, бо через великі перегони при випасі м'ясо з них було дуже жорстке. З часом споживання баранини стало зростати.
Наприкінці першого тисячоліття розпочалося виведення порід овець з тонкою шерстю, оскільки шерсть в овець була грубою, за винятком підшерстку і не давала якісних тканини.
Наприкінці вісімнадцятого — на початку дев'ятнадцятого століть племінна справа у вівчарстві стала на наукову основу, розпочалося виведення порід які найкраще відповідають різним напрямках вівчарства.
Сучасний стан розвитку вівчарства у світі
ред.Поголів'я овець
ред.За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) світове поголів'я овець у цілому зростає. Незначне зменшення відбулося у 1990-ті роки та під час Глобальної фінансової кризи 2008 року. Зміни в ці роки були неоднаковими у світі.
Так кількість овець в Африці зростає у всі роки. Поголів'я овець в Азії на фоні загального росту зазнало незначного зменшення в роки кризи. В Америці після значного зменшення кількості овець у 1990-ті роки, невеликий ріст перед кризою, змінився новим спаданням. У Європі в 1990-ті відбулося дворазове зменшення чисельності овець, яке згодом практично стабілізувалося на цьому рівні, за винятком незначного зменшення в роки кризи. У країнах Океанії з 1990-х років відбувається постійне зменшення.
| Частина світу / Рік |
1961 | % | 1971 | % | 1981 | % | 1991 | % | 2001 | % | 2006 | % | 2009 | % | 2012 | % | 2017 | % |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Африка | 135 | 13,6 | 160 | 15,0 | 186 | 16,7 | 207 | 17,5 | 252 | 24,3 | 281 | 25,6 | 302 | 28,1 | 320 | 29,1 | 381 | 31,6 |
| Азія | 232 | 23,3 | 268 | 25,1 | 329 | 29,7 | 348 | 29,3 | 407 | 39,2 | 458 | 41,7 | 444 | 41,5 | 459 | 41,8 | 508 | 42,2 |
| Америка | 159 | 16,1 | 138 | 13,0 | 126 | 11,3 | 124 | 10,5 | 90 | 8,7 | 92 | 8,4 | 90 | 8,4 | 88 | 8,0 | 81 | 6,6 |
| Європа | 267 | 26,7 | 262 | 24,6 | 266 | 23,9 | 287 | 24,2 | 138 | 13,3 | 137 | 12,5 | 131 | 12,2 | 128 | 11,6 | 132 | 10,9 |
| Океанія | 201 | 20,3 | 237 | 22,3 | 204 | 18,4 | 218 | 18,4 | 151 | 14,5 | 131 | 11,8 | 105 | 9,8 | 104 | 9,5 | 100 | 9,7 |
| Світ | 994 | 100 | 1066 | 100 | 1113 | 100 | 1186 | 100 | 1038 | 100 | 1099 | 100 | 1073 | 100 | 1099 | 100 | 1202 | 100 |
Нижче наведені країни, кількість овець у яких перевищує або перевищувала 30 млн голів.
| Країна / рік | 1961 | 1971 | 1981 | 1991 | 2001 | 2011 | 2017 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Китай | 61,6 | 85,6 | 106,6 | 112,8 | 130,0 | 138,8 | 161,4 |
| Австралія | 152,6 | 177,8 | 134,4 | 163,2 | 110,9 | 73,1 | 71,1 |
| Індія | 40,2 | 40,1 | 46,4 | 49,7 | 60,1 | 66,5 | 63,1 |
| Нігерія | 1,0 | 3,6 | 8,5 | 13,0 | 28,7 | 38,4 | 43,5 |
| Судан | 7,8* | 11,4* | 18,1* | 23,0* | 47,0* | 52,6 | 40,6 |
| Іран | 31,8 | 29,0 | 34,5 | 44,7 | 53,9 | 46,7 | 40,0 |
| Велика Британія | 29,0 | 25,1 | 21,6 | 43,6 | 36,7 | 31,6 | 34,8 |
| Ефіопія | 23,5** | 23,9** | 23,3** | 23,0** | 11,4 | 24,2 | 31,8 |
| Туреччина | 34,5 | 36,5 | 48,6 | 40,6 | 28,5 | 23,1 | 31,0 |
| Чад | 2,0 | 2,2 | 2,7 | 2,0 | 2,4 | 6,1 | 30,8 |
| Монголія | 12,1 | 13,3 | 14,2 | 15,0 | 13,9 | 15,7 | 30,1 |
| Нова Зеландія | 48,5 | 58,9 | 69,9 | 55,2 | 40,0 | 31,1 | 30,1 |
| Пакистан | 10,2 | 13,2 | 22,1 | 26,3 | 24,2 | 28,1 | 30,1 |
| ПАР | 37,9 | 33,1 | 31,6 | 32,6 | 28,8 | 24,3 | 22,7 |
| Аргентина | 50,2 | 40,0 | 31,4 | 26,5 | 13,5 | 14,7 | 14,8 |
| США | 32,8 | 19,7 | 12,9 | 11,1 | 7,0 | 5,5 | 5,3 |
| СРСР | 133,0 | 138,1 | 141,6 | 133,0 |
* - до поділу Судану ** - включаючи Еритрею
Виробництво продукції
ред.Останні роки характеризуються загальним, хоч і незначним, зростанням виробництва овечого молока, м'яса. Виробництво вовни зменшується, що пояснюється зменшенням попитом через збільшенням виробництва тканин з штучного волокна.
У деяких країнах вівчарство дає до 25 % валового продукту сільського господарства. У більшості країн прибуток від реалізації м'яса становить близько 90 %, а вовни — до 10 %[2].
| Продукція/ Частина світу |
Поголів'я | М'ясо | Молоко | Вовна |
|---|---|---|---|---|
| Азія | 45,4 | 49,5 | 47,5 | 44,7 |
| Америка | 7,2 | 4,7 | 0,4 | 6,9 |
| Африка | 28,1 | 19,7 | 22,2 | 11,2 |
| Європа | 10,8 | 13,2 | 29,2 | 12,5 |
| Океанія | 8,5 | 12,9 | 0 | 24,7 |
Як видно з таблиці в Азії розвинуті всі напрями продуктивності. На американському континенті переважає вовново-м'ясний, африканському — молочно-м'ясний напрями при рівнях продуктивності нижчих світового. У Європі переважає молочний напрям продуктивності з рівнем м'ясної і вовнової продуктивності вище світового. В Океанії вівчарство вовново-м'ясного напряму продуктивності з рівнем продуктивності вище світового.
Світова торгівля продуктами вівчарства
ред.У 2014 вовни було експортовано на $3,89 млрд.
П'ять країн: Австралія (56 %), Нова Зеландія (16,1 %), ПАР (6,73 %), Велика Британія (3,29 %), Уругвай (2,75 %), забезпечили майже 85 % світового експорту.
Баранини або козлятини було експортовано на $7,15 млрд. Більше 85 % цього обсягу припало на Австралію (35 %), Нову Зеландію (35 %), Велику Британію (8,79 %), Ірландію (3,69 %), Іспанію (2,48 %).
Живих овець було експортовано на $1,05 млрд. Найбільшими експортерами були Румунія (21 %), Австралія (20 %), Йорданія (18,8 %), Іспанія (11,1 %), Угорщина (4,75 %) (всього 64,6 %)[3].
Утримання овець
ред.У залежності від клімату, географічного положення, розораності полів, практикують такі способи утримання овець.
Пасовищна система утримання
ред.Використовується у регіонах, де є достатньо пасовищ, насамперед у високогір'ї.
Пасовищно-стійлова система утримання
ред.Застосовується при недостатніх площах пасовищ і з не дуже розвинутим польовим кормовиробництвом. На пасовищах вівці перебувають близько 3/4 року, за цей час 60 % їх раціону забезпечують пасовища. У холодну пору року на пасовищах будують накриття, майданчики для підгодівлі тварин. Для маточного поголів'я овець і молодняку будують кошари.
Стійлово-пасовищна система утримання
ред.Застосовується при недостатніх площах пасовищ і з добре розвинутим польовим кормовиробництвом. Пасовищний період триває близько пів року. Ця система вважається найраціональнішою і відповідає біологічним вимогам овець. Вона передбачає використання природних кормових угідь і культурних пасовищ. Взимку овець утримують у кошарах, біля яких є вигульно-кормові майданчики.
Стійлова система утримання
ред.Застосовується у зонах інтенсивного землеробства з розвинутим польовим кормовиробництвом при відсутності пасовищ. Вівці постійно перебувають у вівчарнях або на вигульно-кормових майданчиках. На пасовища виганяють тільки вівцематок.
У зимовий період вівці перебувають у кошарах. Для годівлі їх виганяють на вигульно-кормові майданчики, якщо відсутні сильні морози. У літній період вівці утримують і годують на вигульно-кормових майданчиках.
Галузі вівчарства
ред.М'ясне вівчарство
ред.Зменшення поголів'я овець, що відбувалося в окремі роки не впливало на виробництво м'яса овець. Сформувалася так звана відгодівельна індустрія вівчарства при який ягнят інтенсивно вирощують на м'ясо[4]
Молочне вівчарство
ред.Протягом багатьох століть молочне вівчарство було поширене насамперед в країнах Середземномор'я і Середнього Сходу, де природні умови не давали змогу розвивати будь-яку іншу галузь тваринництва. Нині овець для отримання молока утримують і в інших регіонах.[5]
Властивості овечого молока
ред.Овече молоко є цінним продуктом, який можна використовувати в їжу. З нього виготовляють різні продукти, найпоширенішим з яких є овечий сир — бринза. Також у різних країнах виготовляють рад сортів твердого і м'якого сиру, зокрема рокфор, горгондзола, кашкавал, пекоріно та кавказькі сорти.
Молоко овець має цілющі властивості. Ще в Древньому Єгипті, Греції, Риму лікарі рекомендували його пити для деяких хвороб. Дослідження показали, що овече молоко дуже корисне для астматиків та алергиків.
| Види молока | Жир | Загальний білок | Молочний цукор | Мінеральні речовини | Суха речовина | Поживність (ккал) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Коров'яче | 3,8 | 3,3 | 4,7 | 0,70 | 12,50 | 696 |
| Козяче | 4,1 | 3,5 | 4,6 | 0,85 | 13,00 | 701 |
| Овече | 6,7 | 5,9 | 4,6 | 0,93 | 17,90 | 1060 |
Висока поживність овечого в порівняні з іншими доповнюється більшою кількістю мінеральних речовин, зокрема Ca, Mg, Zn, які дуже важливі для організму людини. У порівнянні з коров'ячим засвоюється набагато краще (протеїн овечого молока перетравлюється на 99,12 %, а коров'ячого — на 91,97 %). Овече молоко лікує шлункові розлади у немовлят.
Виробництво овечого молока у світі
ред.Овече молоко виробляється у 59 країнах світу. Обсяги його виробництва в цілому зростають. Якщо в 1990 році було отримано майже 8 млн тонн, то у 2009 — 8 млн тонн[7].
Найбільшими виробниками овечого молока є Китай — 1,15 млн т. (2009)[2], Туреччина — 831 тис. т., Франція — 665 тис. т., Іран — 500 тис. т., Греція — 425 тис. т.,, Румунія — 417 тис. т., Болгарія — 309 тис. т., Італія — 303 тис. т.. У Греції та Іспанії 80 % овечого молока переробляється на сир. У Словаччині 60 % доходу від вівчарства дає молоко[6].
Молочні породи овець
ред.Отримувати молоко можна від усіх порід овець. Найбільше молока дають спеціально виведені породи.
| Порода овець | Тривалість лактації, днів | Молочність за лактацію, кг |
|---|---|---|
| Авасі | 150 | 808,5 |
| Фризлендська | 172 | 700 |
| Лакаунська | 150 | 367 |
| Асканійська чорноголова | 120 | 167,6 |
| Кросбредна | 120 | 159,8 |
| Романівська | 100 | 127-142 |
| Цигайська | 154 | 124 |
| Каракульська | 200 | 81,1 |
Вівчарство в культурі
ред.У 2017 році пам'ятник вівчарю, що встановлений у 2016 році на території етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова» у Тарутинському районі Одеської області, визнаний найвищою статуєю вівчарю у світі. Його висота — 16,43 м[8].
Примітки
ред.- ↑ Беженар І. М. Щодо необхідності відродження галузі вівчарства в Україні / І. М. Беженар. — Вісник Степу: науковий збірник. Ювілейний випуск до 80-річчя заснування Національної академії аграрних наук та 100-річчя Кіровоградського інституту АПВ. Матеріали V11 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України-стан та перспективи розвитку» 24 березня 2011 року / Національна академія аграрних наук України. — Кіровоград: КОД, 2011. — 228 с.- С .210-212
- ↑ а б Трофімова Г. В. Тенденції світового ринку продукції вівчарства та місце України у світовому виробництві його продукції / Г. В. Трофімова // Продуктивність агропромислового виробництва. економічні науки. — 2013. — Вип. 24. — С. 63-71.
- ↑ а б Вдовиченко Ю. В. Стан та наукове забезпечення галузі вівчарства в Україні / Ю. В. Вдовиченко, В. М. Іовенко, П. Г. Жарук, Н. А. Кудрик, Л. В. Жарук // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2016. — Вип. 9. — С. 3-16.
- ↑ Диндин М. Л. Основні тенденції розвитку системи вівчарства / М. Л. Диндин // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. — 2013. — Т. 15, № 1(5). — С. 59-65.
- ↑ Наталія Юр'єва. Дещо про молочне вівчарство // Пропозиція. — 2008. — Червень. Архівовано з джерела 29 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ а б в Нечмілов В.М. Молочне вівчарство – один із факторів підвищення конкурентоздатності галузі // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. — 2012. — Вип. 81. — С. 281-285. Архівовано з джерела 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ Беженар І. М. Світові тенденції розвитку галузі вівчарства / І. М. Беженар // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. — 2011. — Вип. 19. — С. 441-445.
- ↑ До Книги рекордів Гіннеса потрапив пам'ятник з Одещини. Укрінформ. 10 листопада 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
Джерела
ред.- Беженар І. М. Світові тенденції розвитку галузі вівчарства / І. М. Беженар // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. — 2011. — Вип. 19. — С. 441-445.
- Бургу Ю. Г. Товарознавча характеристика продукції вівчарства / ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". — Полтава : ПУЕТ, 2012. — 202 с. — ISBN 978-966-184-186-3.
- Вдовиченко Ю. В. Стан та наукове забезпечення галузі вівчарства в Україні / Ю. В. Вдовиченко, В. М. Іовенко, П. Г. Жарук, Н. А. Кудрик, Л. В. Жарук // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2016. — Вип. 9. — С. 3-16.
- Диндин М. Л. Основні тенденції розвитку системи вівчарства / М. Л. Диндин // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. — 2013. — Т. 15, № 1(5). — С. 59-65.
- Захаренко М.О. Системи утримання тварин: Навч. посіб / Національний університет біоресурсів і природокористування України. — Київ : Центр навчальної літератури, 2016. — С. 116-125. — ISBN 978-611-01-0672-6.
- Нечмілов В.М. Молочне вівчарство – один із факторів підвищення конкурентоздатності галузі // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. — 2012. — Вип. 81. — С. 281-285. Архівовано з джерела 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- Новоставська А. В. Світові тенденції розвитку тваринництва / А. В. Новоставська, О. В. Свістула // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2009. — Вип. 2. — С. 3-7.
- Трофімова Г. В. Тенденції світового ринку продукції вівчарства та місце України у світовому виробництві його продукції / Г. В. Трофімова // Продуктивність агропромислового виробництва. економічні науки. — 2013. — Вип. 24. — С. 63-71.
- Яценко І. В. Сучасний стан та тенденції розвитку виробництва продукції вівчарства у світі / І. В. Яценко, В. Я. Бінкевич // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія : Ветеринарна медицина.. — 2015. — Вип. 1. — С. 49-54.
- Штомпель М.В. Технологія виробництва продукції вівчарства: Навч. видання. — Київ : Вища освіта, 2005. — 343 с. — ISBN 966-8081-46-3.
- Беженар І.м. Удосконалення регіонального розміщення та структури виробництва продукції вівчарства на основі її диверсифікації. URL: http://global-national.in.ua/archive/5-2015/22.pdf
Література
ред.- Вівчарство Карпатського регіону : [посібник] / Г. М. Седіло, С. О. Вовк, В. В. Гавриляк, М. А. Петришин, В. В. Каплінський, М. М. Хомик. - Львів : ПАІС, 2016. - 191 c.
- Вівчарство : навчальний посібник для учнів сільськогосподарських технікумів із спец. "зоотехнія" / В. К. Целютин, А. А. Кротов. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Вища школа, 1978. – 304 с.
- Вівчарство : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. О. Сухарльов, О. П. Дерев'янко. - Х. : Еспада, 2003. - 249 c.
- Вівчарство України / [Ю. В. Вдовиченко та ін.] ; за ред. В. М. Іовенка ; Нац. акад. аграр. наук України, Ін-т тваринництва степ. р-нів ім. М. Ф. Іванова "Асканія-Нова", Нац. наук. селекц.-генет. центр з вівчарства. — Вид. 2-ге, допов. і перероб. — Київ : Аграр. наука, 2017. — 486 с., [8] арк. іл. : іл., табл. — ISBN 978-966-540-459-0
- Довідник з вівчарства / [Вдовиченко Ю. В. та ін.] ; Нац. акад. аграр. наук, Ін-т тваринництва степ. р-нів ім. М. Ф. Іванова "Асканія-Нова" — Нац. наук. селекц.-генет. центр з вівчарства. — Вид. 2-ге, допов. і перероб. — Нова Каховка (Херсон. обл.) : ПИЕЛ, 2017. — 159 с. : іл., табл. — ISBN 978-966-1550-23-9
- Курс вівчарства : учбовий посібник : пер. з рос. / М. Ф. Іванов. – 5-те вид., випр. і доповн. – К. ; Х : Держсільгоспвидав УРСР, 1950. – 399 с.
- М'ясо-вовнове вівчарство / Н. Я. Дорошенко, Г. А. Куц, М. Ф. Симонов. – К. : Урожай, 1972. – 136 с.
- Овцы Украины : монография / В. А. Сухарлев, К. И. Яковлев. - Х. : Эспада, 2011. - 337 c.
- Порівняльна характеристика м'ясних овець різних генотипів / О. М. Задорожня, В. І. Похил // Вісн. аграр. науки. - 2005. - № 5. - С. 38-39.
- Проблеми відтворення овець і кіз та шляхи їх вирішення : [монографія] / В. П. Кошевой, П. М. Скляров, С. В. Науменко; Харк. держ. зоовет. акад., Дніпропетр. держ. аграр. ун-т. - Х. : Гамалія, 2011. - 466 c.
- Технологія виробництва продукції вівчарства : Підруч. / М. В. Штомпель, Б. О. Вовченко. - К. : Вища освіта, 2005. - 344 c.
- Товарознавча характеристика продукції вівчарства : монографія / Ю. Г. Бургу; ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". - Полтава : ПУЕТ, 2012. - 202 c.
- Шляхи відродження вівчарства в Україні / О. І. Сокол. - Х. : Бізнес Інформ, 2001. - 206 c.
- Штомпель М. В. Про золоте руно і сірий смушок. - К.: Урожай, 1992. - 224 с.
Посилання
ред.
- Статистичні дані. www.fao.org. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 18 жовтня 2019.