Вікіпедія

Джейн Лу

в'єтнамсько-американська астрономка

Доктор Джейн Х. Лу (англ. Jane Luu, в'єтнамська :Lưu Lệ Hằng[1]; нар. липень 1963) — американська астрономка в'єтнамського походження. Лауреатка премії Кавлі (спільно з Девідом С. Джуїттом і Майклом Брауном) 2012 року «за виявлення і характеристику пояса Койпера та його найбільших об'єктів, роботи, що призвели до великого прогресу в розумінні історії нашої планетної системи».

Джейн Лу
Jane Luu
НародиласяЛипень 1963
Хошимін, В'єтнам
Місце проживанняЛексінґтон
Країна США
 В'єтнам
Діяльністьастрономка
Alma materСтенфордський університет, Каліфорнійський університет в Берклі, Массачусетський технологічний інститут
ГалузьАстрономія, астрофізика, транснептунові об'єкти
ЗакладГарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут
Науковий ступіньДоктор наук
ЧленствоНорвезька академія наук
Відома завдяки:Відкриття поясу Койпера
Нагороди

Премія Кавлі з астрофізики[d] (2012)

премія Енні Кеннон з астрономії (1991)

Премія Шао[d] (2012)

CMNS: Джейн Лу у Вікісховищі

Дитинство

ред.

Народилась у липні 1963 року в Південному В'єтнамі. Її батько працював перекладачем для армії США[2]. Батько навчав її французької, що стало початком її любові до мов[3].

Родина Лу емігрувала до США як біженці у 1975 році, коли впав уряд Південного В'єтнаму, і оселилися в Кентуккі, де мали родичів. Візит до Лабораторії реактивного руху надихнув її на вивчення астрономії[3]. Вона вступила до Стенфордського університету, здобувши бакалаврський ступінь у 1984 році.

Відкриття пояса Койпера

ред.

Будучи аспіранткою в Каліфорнійському університеті в Берклі[4] і Массачусетському технологічному інституті, Джейн Лу працювала з Девідом С. Джуїттом, займаючись пошуком транснептунових об'єктів[3]. У 1992 році, після п'яти років спостережень, вони виявили перший об'єкт пояса Койпера після Плутона та його найбільшого супутника Харона, використовуючи 2,2-метровий телескоп Гавайського університету на Мауна-Кеа[5][6]. Цим об'єктом став 1992 QB1, якому Лу і Джуїтт дали прізвисько «Смайлик». 1991 року Американське астрономічне товариство присудило Джейн Лу премію Енні Дж. Кеннон з астрономії. У 1992 році Лу отримала стипендію Габбла від інституту космічного телескопа й розпочала роботу в університеті Каліфорнії в Берклі. На її честь названо астероїд Лу (5430)[7][8]. Джейн Лу отримала докторський ступінь у 1992 році в Массачусетському технологічному інституті.

Професійне життя

ред.

У 1994 Джейн Лу стала професором Гарвардський університет, а також професором Лейденського університету в Нідерландах[3]. Провівши деякий час у Європі, повернулась до США та працювала в Лабораторії Лінкольна та Массачусетському технологічному інституті.

У грудні 2004 року Лу і Джуїтт повідомили про відкриття кристалічного водяного льоду на 50000 Кваварі, який на той час був найбільшим відомим об'єктом пояса Койпера, а також зафіксували наявність там гідрату аміаку. У своїй доповіді вони висловили припущення, що лід, ймовірно, сформувався під землею, піднявшись після зіткнення Квавара з іншим об'єктом пояса Койпера кілька мільйонів років тому[9].

У 2012 році Джейн Лу (разом з Девідом Джуїттом з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі) отримала премію премію Шао «за відкриття і характеристику транснептунових тіл, скарб, що дає інформацію про формування Сонячної системи і є джерелом короткоперіодичних комет»[10] і премію Кавлі (спільно з Джуїттом і Майклом Брауном) «за виявлення і характеристику пояса Койпера і його найбільших об'єктів, роботу, яка призвела до великого прогресу в розумінні історії нашої планетної системи»[11].

Особисте життя

ред.

Джейн Лу любить мандрувати, працювала в організації «Врятуйте дітей» у Непалі. Вона любить проводити час на свіжому повітрі і грає на віолончелі. Має чоловіка, Ронні Хогерверфа, також астронома.[3]

Відзнаки та нагороди

ред.

Публікації

ред.
  • NASA Astrophysics Data System publication listing — понад 200 публікацій.
  • Luu, Jane; D.C. Jewitt & C. Trujillo (2000). «Water ice in 2060 Chiron and its implications for Centaurs and Kuiper Belt objects». Astrophysical Journal. 531 (2): L151–L154.
  • Luu, Jane; D.C. Jewitt (1998). «Deep Imaging of the Kuiper Belt with the Keck 10-Meter Telescope». Astrophysical Journal. 502 (1): L91–L94. Bibcode:1998ApJ…502L..91L. doi:10.1086/311490.
  • Luu, Jane; B. Marsden; D.C. Jewitt; C. Trujillo; C. Hegenrother; J. Chen & W. Offutt (1997). «A New Dynamical Class of Object in the Outer Solar System». Nature. 387 (6633): 573. Bibcode:1997Natur.387..573L. doi:10.1038/42413.
  • Luu, Jane; D.C. Jewitt (1996). «Color Diversity among the Centaurs and Kuiper Belt Objects». Astronomical Journal. 112: 2310—2318. Bibcode:1996AJ….112.2310L. doi:10.1086/118184.
  • Luu, Jane; D.C. Jewitt (1992). «High Resolution Surface Brightness Profiles of Near-Earth Asteroids». Icarus. 97 (2): 276—287. Bibcode:1992Icar…97..276L. doi:10.1016/0019-1035(92)90134-S.
  • Luu, Jane (1991). «CCD Photometry and Spectroscopy of Outer Jovian Satellites». Astronomical Journal. 102: 1213—1225. Bibcode:1991AJ….102.1213L. doi:10.1086/115949.
  • Crystalline Ice on Kuiper Belt Object (50000) Quaoar [Архівовано 25 грудня 2004 у Wayback Machine.] (спільно з Девідом Джуїттом, опублікована 9 грудня 2004 року в журналі Nature).
  • The Shape Distribution of Kuiper Belt Objects [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.] (спільно з Pedro Lacerda, червень 2003).
  • Comet Impact on McMaster (підсумок презентації, листопад 2001).
  • Accretion in the Early Kuiper Belt I. Coagulation and Velocity Evolution (спільно з Scott J. Kenyon, опубліковано у травні 1998, Astronomical Journal).
  • Optical and Infrared Reflectance Spectrum of Kuiper Belt Object 1996 TL66 (спільно з Д. Джуїттом, січень 1998).

Примітки

ред.
  1. ↑ Hữu Thiện, Jane Lưu lên núi ngim n … [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  2. ↑ The Shaw Prize - Top prizes for astronomy, life science and mathematics. shawprize.org. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 1 березня 2019.
  3. ↑ а б в г д Jane Luu. imagiverse.org. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 1 березня 2019.
  4. ↑ The Kuiper Belt [Архівовано 14 березня 2021 у Wayback Machine.] Michael E. Brown, Physics Today, DOI:10.1063/1.1752422
  5. ↑ Bartusiak, M. (1 лютого 1996). The remarkable odyssey of Jane Luu. Astronomy. Т. 24. с. 46—51. ISSN 0091-6358. Процитовано 1 березня 2019.
  6. ↑ University of Hawaii 2.2-meter telescope - Public Information. www.ifa.hawaii.edu. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 1 березня 2019.
  7. ↑ а б Schmadel, Lutz D. (2007). «(5430) Luu». Dictionary of Minor Planet Names — (5430) Luu. Springer Berlin Heidelberg. p. 464. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_5209. ISBN 978-3-540-00238-3.
  8. ↑ Marquis Who's Who. 2006.
  9. ↑ Chang, Kenneth (9 грудня 2004). Astronomers Entertain Visions of Icy Volcanoes in Faraway Places. The New York Times. с. A33. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 1 березня 2019.
  10. ↑ The Shaw Prize - Top prizes for astronomy, life science and mathematics. www.shawprize.org. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 1 березня 2019.
  11. ↑ Dresselhaus, Graybiel, Luu receive 2012 Kavli Prizes. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 1 березня 2019.
  12. ↑ The Shaw Prize in Astronomy 2012 [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.] 29 May 2012
  13. ↑ 2012 Kavli Prizes - The Kavli Foundation. www.kavlifoundation.org. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 1 березня 2019.
  14. ↑ «MPC/MPO/MPS Archive» [Архівовано 5 березня 2019 у Wayback Machine.]. Minor Planet Center. Retrieved 13 August 2016.
  15. ↑ Gruppe 2: Astronomi, fysikk og geofysikk (Norwegian) . Норвезька академія наук. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 26 квітня 2014.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джейн_Лу&oldid=43826421