Ерік Гілтон
Ерік Гілтон (англ. Eric Hilton, народився в 1967 році в Роквіллі) — американський ді-джей, мультиінструменталіст, композитор і продюсер, співзасновник (разом з Робом Гарзою) гурту Thievery Corporation. Також володіє близько десятком барів і ресторанів у Вашингтоні, округ Колумбія.
Ерік Гілтон | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 1967 |
Місце народження | Роквілл, Мериленд, США |
Роки активності | 1995 — тепер. час |
Громадянство | США |
Професії | композитор, музичний продюсер, діджей |
Інструменти | клавішні, гитара, Akai MPC |
Жанр | лаунж, тріп-хоп, даунтемпо, даб |
Гурт | Thievery Corporation |
Членство | Thievery Corporation |
erichilton.com |
Біографія і творчість
ред.Витоки
ред.Ерік Хілтон народився в 1967 році[1] в Роквіллі. Уже в підлітковому віці він цікавився музикою, особливо панк-роком і новою хвилею. У 17 років відкрив для себе босанову[2]. У 18 років переїхав до Вашингтона, де влаштувався ді-джеєм у місцевих клубах і організатором заходів у безлюдних універмагах[3].
Thievery Corporation
ред.У 1995 році він заснував музичний клуб Eighteenth Street Lounge у Вашингтоні. Там він познайомився з Робом Гарзою, також діджеєм[4]. Зустріч відбулася завдяки їхньому спільному знайомому. Потім вони вирішили створити групу, яку назвали Thievery Corporation. Гурт дебютував у 1996 році з альбомом Sounds from the Thievery Hi-Fi, присвяченим одному з майстрів боса-нови Антоніо Карлосу Жобіму[5]. Він запропонував інструментальну музику в стилі, проміжному між тріп-хопом і есид-джазом[6]. Гарза та Хілтон використовували такі різноманітні музичні жанри, як: спейс-рок, хіп-хоп, індійський тріп-хоп, даб, французькі пісні про кохання та шугейз, поєднуючи їх із надзвичайною цілісністю[7].
Кінодебют
ред.У 2009 році Ерік Хілтон дебютував як режисер фільмом «Вавилонський центр», сценарій для якого він написав трьома роками раніше разом з Філіпом Гоукеном. Фільм, що розповідає про вигадану історію кур'єра, який виступає вночі в ролі ді-джея, знімався з осені 2006 року до першої половини 2007 року. Після зйомок Гілтон майже два роки працювала з Робін Белл над остаточною формою фільму. Готовий продукт був доступний як у фізичному, так і в цифровому вигляді на веб-сайті магазину ESL Music[8].
Позамузичні види діяльності
ред.Ерік Гілтон також володіє понад десятком барів і ресторанів у Вашингтоні, округ Колумбія[2]. Свою діяльність у цій індустрії він продовжував паралельно з музичною діяльністю. У 2007 році він відкрив Marvin, ресторан у бельгійському стилі, який став улюбленим молодим персоналом Білого дому під час першого терміну президента США Барака Обами. Він і його брат Ян розвідали, а потім придбали кілька інших барів і ресторанів на U Street. Заклади Гілтона різноманітні за стилем: Brixton (паб у британському стилі), Satellite Room (дайвінг у стилі Лос-Анджелеса), American Ice Company (корчма в американському сільському стилі), El Rey (такерія)[3].
Примітки
ред.- ↑ а б Laura Hightower. Thievery Corporation (англ.). Encyclopedia.com. Процитовано 1 липня 2017.
- ↑ а б в Amy Moeller. Eric Hilton on How D.C. Has Changed (англ.). capitolfile-magazine.com. Процитовано 1 липня 2017.
- ↑ а б в Sarah Wildman. Thievery Corporation’s Eric Hilton Builds an Empire in D.C. (англ.). The New York Times. Процитовано 1 липня 2017.
- ↑ Eric Hilton's experiences over the past two decades have made him the ideal business man for D.C. Complex.com (англ.).
- ↑ а б College Street Music Hall. Premier Concerts and Manic Productions Present: Thievery Corporation, The Reminders, Norrin (DJ) (англ.). collegestreetmusichall.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 1 липня 2017.
- ↑ а б Sean Cooper. Thievery Corporation: Artist Biography by Sean Cooper (англ.). AllMusic. Процитовано 25 червня 2017.
- ↑ а б Brooklyn Bowl. Thievery Corporation (англ.). brooklynbowl.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 1 липня 2017.
- ↑ Babylon Central Released. www.thieverycorporation.com (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2010. Процитовано 8 вересня 2023.
Посилання
ред.- Eric Hilton w bazie IMDb (ang.)
- Eric Hilton на Discogs.com (англ.)