Песимізм

Песимізм — світосприйняття, сповнене безнадії, зневіри у краще майбутнє; схильність в усьому вбачати найгірші, темні сторони.

На запитання «Ця склянка наполовину повна, чи наполовину порожня?», песимістична відповідь — наполовину порожня

Дуже поширену елементарну форму такої оцінки ми знаходимо в песимізмі порівняльно-історичному; від Гесіода і до наших днів кожна епоха вважала себе найгіршою. Очевидно, що люди суб'єктивно особливо чутливі до бід свого часу, і цей вид песимізму - природна і практично неминуча ілюзія. Теоретично ми від неї звільняємося тоді, коли дізнаємося факт її повторення в різні епохи, в самих різних історичних умовах.

Песимістичним погляду на історію протиставляється ідея постійного зростання людського добробуту. Свідомість, що в світі є зло і що воно не скасовується одним прогресом соціальних умов життя, викликає принципове питання про оцінку світового буття, причому крайнім з негативних відповідей є песимізм безумовний, що виразився в буддійської релігії і отримав новітню філософську обробку в системах Шопенгауера і Е. Гартмана.

Див. також

• Оптимізм

Джерела

• Песимізм [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416 с. ISBN 978-966-485-156-2
• Т. Лютий. Песимізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 476. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Песимізм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1345-1347. — 1000 екз.