Сучасна фолк-музика

жанр музики
(Перенаправлено з Фолк-музика)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Сучасна фолк-музика (англ. Folk music «народна музика») — жанр популярної музики, який розвинувся на основі народної музики в середині XX століття в результаті феномена фолк-рівайвлів, коли народна музика почала поширюватися серед масової аудиторії. Найуживанішою назвою для цієї нової форми стилю є також «фолк-музика», проте частіше вживають «сучасна фолк-музика» або «музика фолкового відродження», щоб якісніше можна було розрізняти. Цей період музики найбільше себе проявив у США, тому ще розрізняють музику американського фолкового відродження. Злиття жанрів, на подобі фолк-року та інших, також зараховують до цього феномену.

Сучасна фолк-музика
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
фолк-інструменти
Похідні жанрискіфл, кантрі-фолк
Піджанри
Піджанри прогресивний фолк, американська первозданна гітара, нерд-фолк, філк,
Споріднені жанри
Споріднені жанри фолк-метал, фолк-рок, психоделічний фолк, неофолк, анти-фолк, інді-фолк, фолкроніка, блюз-фолк, панк-фолк, джаз-фолк, бароко-фолк

Визначення

ред.

Дефініція «сучасна фолк-музика» в основному досить широка та розпливчаста. Зазвичай використовується для позначення всієї фолк-музики, яка не є традиційною народною музикою, та захоплює жанри, які утворилися та згодом еволюціонували з фолк-відродження в середині XX століття.

Хюґ Блуменфельд дав кілька описів поняттю у межах американської фольклорної сцени:

  • Англо-американська акустична музика та/чи з народними мотивами з США та Великої Британії.
  • В основному має західно-європейські корені та лінгвістично зазвичай англомовна. Інші музичні випадки та мови, правильно або помилково, виділяють окремо та зараховують до етнічної музики («World music»).
  • Нечисленні винятки у цій моделі випливають переважно з поширених політичних/історичних умов в англо-американському світі та в демографії шанувальників фолку: кельтська музика, блюз, деякі види центральної та південноамериканської музики, народної музики індійців та клезмер.

Коли романтичний націоналізм першого фолк-відродження дав вагомий внесок в артмузику, то друге фолк-відродження принесло нові жанри популярної музики з виконавцями, які заробляли великі гроші на концертах, записах та телеетерах. Однією з перших відомих фігур відродження був Вуді Гатрі, який виконував як народні пісні так і свої власні у 1930-х та 1940-х роках. У Великій Британії фолк-відродження виплекало чисельне покоління авторів-виконавців пісень таких як Донован, який досягнув популярності у 1960-х роках. Фолк-відродження породило першу фолк-хвилю в Канаді з міжнародно успішними виконавцями, такими як Ґордон Лайтфут, Леонард Коен, Джоні Мітчелл та Баффі Сент-Марі.

Історія

ред.

Народна музика була частиною культури різних співтовариств (регіональних, етнічних, расових) і не була спеціально складена і спродюсована для масового споживання. Однак в середині XX століття в результаті фолк-рівайвлов, вона стала проникати в масову культуру. В результаті почали з'являтися поєднання народної та популярної музики. Завдяки розвитку радіо і звукозапису як самі музиканти, так і слухачі могли познайомитися з регіональною музикою. Одним з перших артистів, які сприяли поширенню народної музики серед масової аудиторії, був американський виконавець Вуді Гатрі, який співав народні пісні в 1930-і і 1940-і роки. Частина пісень були написані ним самим. Серед друзів і послідовників Гатрі популярність здобув збирач фольклору, композитор Піт Сігер. Цей період підйому інтересу до американської народної музики іноді називають першою хвилею американського фолк-рівайвла. Основними виконавцями, які з'явилися в періоді між 1940 та 1960 роками, були Вуді Гатрі, Піт Сіґер, Філ Оукс, Джоан Баез та Боб Ділан. Середина 1960-х та початок 1970-х років були пов'язані з великими музичними, політичними та культурними змінами та контркультурою. В той же час фолк-музика зазнала швидкої еволюції, розширення та диверсифікації, пов'язаних з цим періодом. Основні зміни відбулися через еволюцію таких виконавців, як Боб Ділан, Джоан Баез, Джуді Коллінз, а також через утворення нових жанрів з роком та попом. У цей період термін «музика протесту» часто використовувався для характеристики фолк-музики з актуальною політичною тематикою. Канадські виконавці Ґордон Лайтфут, Леонард Коен, Брюс Кокберн та Джоні Мітчелл виконували ріні мікси фолк-музики з іншими стилями та користувалися великою популярністю в США. Починаючи з 1970-х років фолк-музику зайняли нові виконавці, такі як Джоні Мітчелл, Ніл Янг та Гаррі Чапін.

 
Вуді Гатрі

Народна музика стала активно змішуватися з мейнстрімовою поп-музикою, коли зрілого віку досягли представники покоління бебі-бумерів - люди, народжені після Другої світової війни. Багато з них виросли, слухаючи збірники музичного фольклору начебто Антології американської фолк-музики. Цей підйом інтересу до народної музики в США в кінці 1950-х - початку 1960-х років іноді називається другою хвилею американського фолк-рівайвла. Породжена фолк-рівайвлом музика, за своєю природою була популярною музикою, але з осмисленими текстами пісень на соціальну тематику [. У середині XX століття в процесі фолк-рівайвлів на основі народної музики розвинувся однойменний жанр популярної музики - фолк-музика. Одним з перших відомих виконавців фольку став американський співак і композитор Боб Ділан. Він продемонстрував, як можна складати сучасні пісні, спираючись на елементи традиційної музики, але при цьому висвітлювати в них характерні події і звичаї сучасності. Серйозні фольклористи не вважали їх такими. У підсумку в США автора-виконавця уявляли людиною, яка бриньчить на гітарі і співає гугнявим голосом пісні на злободенні теми. Таким було стереотипне уявлення, що таке народна музика. Пік популярності фолк-музики припав на середину 1960-х років, коли на естраді з'явилися такі автори-виконавці як Річі Гевенс, Джоні Мітчелл, Мелані, а також найрізноманітніші групи, які у своїх композиціях використовували елементи народної музики. Класичним прикладом такої музики може служити пісня дуету Simon & Garfunkel «El Condor Pasa». Протягом короткого періоду (приблизно з 1958 по 1965 рік) така музика займала високі місця в музичних поп-чартах США і Британії. Хіти були в основному створені не «народом», а музикантами-професіоналами або напівпрофесіоналами. Пісні часто були «розбавлені» сучасними елементами народні пісні або стилізовані під них композиції власної творчості.

У Великій Британії фолк-рівайвл породив покоління авторів-виконавців, таких як Донован, Берт Дженш, Ральф Мактелл і Рой Харпер, які досягли успіху в 1960-х роках. У Канаді з'явилися всесвітньо успішні Ґордон Лайтфут, Леонард Коен, Джоні Мітчелл і Баффі Сент-Марі. Період з середини 1960-х до початку 1970-х років був пов'язаний з великими змінами в музиці, політиці і способі життя. Основні зміни торкнулися найбільш визнаних виконавців, таких як Боб Ділан, Джоан Баез, Джуді Коллінз, виражалися в створенні ними нових змішаних стилів з рок- і поп-музикою. До інших піджанрів фолку належать анти-фолк, фолк-панк (наприклад ірландський гурт Pogues у 1980-х роках), інді-фолк, фолктроніка, фрік-фолк та американка та міксовані жанри, такі як фолк-метал, прогресивний фолк, психоделічний фолк та неофолк.

Для позначення різноманіття популярної музики, яка виникла під час та після рівайвлів і стала повсюдно називатися «народною», в англійській мові був введений термін «сучасна народна музика». Безпосередньо народну музику стали називати «традиційна народна музика».

Стилі сучасної фолк-музики

ред.
 
«Песняры» — один із перших радянських ансамблів, які виконували фолк-музику[1]

Фолк-музика вбирає в себе широке розмаїття стилів, що виникли в XX столітті на основі традиційної народної музики. Крім безпосередньо самого фолку до них відносяться :

  • неотрадиційний фолк — фолк-музика, виконана на старий манер;
  • фолк-рок — в строгому сенсі, суміш американського фолку та року, проте часто під цим терміном мають на увазі суміш будь-якого фолку та року;
  • фолк-поп — більш м'яка, ніжна і поп-орієнтована форма фолк-року;
  • електрик-фолк — різновид фолк-року, розроблений в кінці 1960-х років в Англії на основі американського фолк-року.
  • мідівал-фолк-рок — фолк-рок з використанням середньовічних мелодій і інструментів;
  • фолк-панк — суміш фолку та панку, більш енергійна форма фолк-року;
  • фолк-метал — суміш фолку і метала, екстремальна форма фолк-року;
  • інді-фолк — суміш фолку та інді-року, незалежна форма музики, яка ближче швидше до рок-музики, ніж до фолк-музики
  • психоделічний фолк — експериментальна / психоделічна форма фолк-року;
  • прогресив-фолк — стилістично або тематично ускладнена форма фолку;
  • фолк-джаз — суміш фолку і джазу;
  • фолк-бароко — суміш британського і американського фолку і джазу, що виконується за допомогою палацової техніки гри на гітарі, з'явилася в 1960-х;
  • нова акустика — суміш блюграс і джазу, з використанням виключно акустичних інструментів, з'явилася в 1970-х;
  • альтернативний фолк — більш енергійне і агресивне звучання з альтернативною, що не характерною для традиційного фольку, тематикою
  • антіфолк — експериментальний фолк, натхненної панк-рухом;
  • етно-електроніка — суміш фолку та електронної музики;
  • неофолк — меланхолійна суміш фолку та індустріалу;
  • нью-ейдж — позитивна суміш фолку, ембієнту та інших впливів;
  • менестрельская пісня — особливий жанр фолк-музики, що народився в рольовому співтоваристві. Поєднує в собі середньовічне менестрельське мистецтво і середньовічно-фентезійну тематику. Композиції можна умовно розділити на три типи: серйозні, гумористичні та рольові.

Зачіпаються хвилюючі автора сюжети (любов, війна, дорога, смерть та ін.), можуть бути історичними, фентезійними, авторськими тощо

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Аргов А. В., Бабурин Л. К. Краткая история североамериканской и европейской фолк-музыки [Архівовано 2022-03-14 у Wayback Machine.] // Наука, образование, общество: тенденции и перспективы развития. Сборник материалов IX Международной научно-практической конференции. — Чебоксары: Интерактив плюс, 2018 — С. 10