Canibus
Джермейн Вільямс (англ. Germaine Williams; нар. 9 грудня 1974, Кінгстон, Ямайка), більш відомий під псевдонімом Canibus, – американський репер і актор. Спочатку він набув популярності у 1990-х своїми фрістайлами, і випустив свій дебютний альбом Can-I-Bus у 1998 році. За свою кар'єру він випустив 15 студійних альбомів.
Canibus | |
---|---|
Основна інформація | |
Повне ім'я | Джермейн Вільямс |
Дата народження | 9 грудня 1974 (49 років) |
Місце народження | Кінгстон, Ямайка |
Роки активності | 1993–дотепер |
Громадянство | США |
Професія | репер, автор пісень, актор |
Освіта | Georgia Perimeter Colleged |
Інструменти | вокал[d] |
Мова | англійська |
Жанр | хіп-хоп |
Псевдоніми | Canibus, Canibus Sativa |
Лейбли |
|
canibus-central.com | |
Файли у Вікісховищі |
About.com помістив його під номером 32 у свій список «50 найкращих MC наших часів (1987—2007)», тоді як у 2012 році The Source помістив його під номером 44 у свій список 50 найкращих авторів усіх часів[1].
Біографія
ред.Джермейн Вільямс народився 9 грудня 1974 року. Він західно-індійського походження[2][3]. Його батько, Безіл Вільямс, був гравцем у крикет. Сім'я часто переїжджала, живучи у Бронксі; Ньюарку, Нью-Джерсі; Вашингтоні, округ Колумбія; Атланті; Маямі; Буффало й у Лондоні. Після закінчення середньої школи в 1992 році він провів рік в AT&T Corporation і ще один рік як аналітик даних у Міністерстві юстиції США. Його інтерес до комп'ютерів та Інтернету привів його до вивчення інформатики в DeKalb College в Атланті.
Кар'єра
ред.Canibus почав римувати на початку 90-х і до 1992 під назвою Canibus Sativa і сформував дует під назвою T.H.E.M. (The Heralds of Extreme Metaphors) з репером Webb. 1996 року вони розлучилися, і Canibus об'єднався з бізнесменом Чарльзом Сіттом. У тому ж році Чарльз Суітт представив Canibus'у платиновому продюсеру Френкі Катлассу, і вони разом написали пісню. Canibus також з'явився у реміксі «Music Makes Me High» від Lost Boyz за участю Tha Dogg Pound, зробивши його першою офіційною появою Canibus на записі.
У 1997 році у Canibus'а починається біф з LL Cool J. Все почалося з того, що LL Cool J запросив його взяти участь у записі синглу «4,3,2,1», разом з Method Man, Redman та DMX. Під час запису Cool J'ю не сподобався його рядок «Yo L, is that a mic on your arm? Lemme borrow that». Пізніше LL ввічливо попросив Canibus'а замінити рядок і натомість обіцяв переписати свій куплет. Canibus замінив рядок, але LL не дотримався обіцянки і залишив куплет без змін. Про це він дізнався після виходу треку.
8 вересня 1998 Canibus випустив свій дебютний альбом Can-I-Bus. Альбом критично провалився, навіть незважаючи на те, що він отримав золотий статус 13 жовтня 1998 року. Альбом містив багато соціального матеріалу, такого як корупція в уряді США, СНІД і насильство в сучасній Америці[4].
Брав участь у легендарних фрістайл-сесіях з Wu-Tang Clan у 1992 році та з Big Pun, Mos Def, Mic Geronimo, Jon Forte та DMX у 1997 році.
Почав біф з Емінемом після того, як той кілька разів підколов його на своїх треках. З 1998 року він випустив півдюжини повноцінних дисів, однак сам Емінем не звертає великої уваги на диси і в 2013 році вперше за 10 років з останньої згадки Canibus'а висловився про його батл з Dizaster'ом на треку «Rap God».
Вважається чудовим текстовиком, однак має загальновизнано огидний слух на біти, тому його релізи не мають успіху у публіки.
У 2002 році Джермейн взяв перерву в музиці і вступив до Армії США, щоб вирішити, що йому потрібно в житті. У 2004 році його відправили у відставку за вживання марихуани[5].
У 2012 році Canibus спробував повернутися в батл-реп, проте його протистояння з Dizaster виявилося провальним для Canibus'а, який забув текст у третьому раунді[6][7][8][9][10][11]. Проте він продовжує кар'єру реп-виконавця.
Дискографія
ред.- Студійні альбоми
- Can-I-Bus (1998)
- 2000 B.C. (Before Can-I-Bus) (2000)
- C! True Hollywood Stories (2001)
- Mic Club: The Curriculum (2002)
- Rip the Jacker (2003)
- Mind Control (2005)
- Hip-Hop for Sale (2005)
- For Whom the Beat Tolls (2007)
- Melatonin Magik (2010)
- C of Tranquility (2010)
- Lyrical Law (2011)
- Fait Accompli (2014)
- Time Flys, Life Dies... Phoenix Rise (2015)
- Kaiju (2021)
- One Step Closer to Infinity (2022)
- Спільні альбоми
- The Horsemen Project (2003) (х Killah Priest, Kurupt & Ras Kass)
- Def Con Zero (2005) (з Phoenix Orion)
- In Gods We Trust – Crush Microphones to Dust (2011) (з Keith Murray)
- Lyrical Warfare (2011) (з Webb)
- The 2nd Coming (2013) (з Bronze Nazareth, Cappadonna, M-Eighty, Nino Grave & Planet Asia)
- The Last Ride (2021) (з Killah Priest, Kurupt & Ras Kass)
- Microphone Land (2021) (з Jaximus)
Примітки
ред.- ↑ The Source's Top 50 Lyricists Of All Time. thisis50.com. 7 липня 2012. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 5 березня 2014. [Архівовано 2014-05-04 у Wayback Machine.]
- ↑ allmusic ((( Canibus > Biography ))). Allmusic. Accessed February 22, 2008.
- ↑ Parker, Lyndsey (August 7, 2000). Exclusive LAUNCH Artist Chat. Yahoo! Music. Accessed February 22, 2008. [недоступне посилання з 01.06.2016]
- ↑ Canibus : Rap, Hip-Hop Interview. Riotsound.com. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 5 травня 2012.
- ↑ Canibus Biography. Rapartists.com. 11 вересня 2001. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 5 травня 2012.
- ↑ Canibus Uses A Notepad During Rap Battle. Rapfix.mtv.com. 12 червня 2012. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 14 лютого 2013. [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
- ↑ CANNIBUS’ Line Of Twitter Disses. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 березня 2023. [Архівовано 2012-06-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Cannibus' Line Of Twitter Disses From SAIGON, ALCHEMIST, FREDDIE GIBBS, & More. Musikreform.com. 11 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 14 лютого 2013. [Архівовано 2012-06-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Horowitz, Steven J. (10 червня 2012). Canibus Forfeits In Pay-Per-View Rap Battle | Get The Latest Hip Hop News, Rap News & Hip Hop Album Sales. HipHop DX. Процитовано 14 лютого 2013.
- ↑ Starbury, Allen (11 червня 2012). Canibus Forfeits In PPV Rap Battle, Pulls Out Notebook In Final Round. BallerStatus.com. Процитовано 14 лютого 2013.
- ↑ [1] [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.]