Виді Бог, виді Сотворитель: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 12: Рядок 12:
: '' Отверзи врата Едема.
: '' Отверзи врата Едема.


[[Іван Франко]] у дослідженні «Наші коляди» пише: {{цитата|"… колядуючи козаки в 1-м акті під вікном сотника співають звісну пісню з «Богогласника», що починається словами «Виді Бог, виді сотворитель», тільки перешліфовану на народний язик"}} <ref>Франко І. Наші коляди // Франко І. Зібр. творів: У 50 т.– К., 1980.– Т.28.</ref>
[[Іван Франко]] у дослідженні «Наші коляди» пише<ref>Франко І. Наші коляди // Франко І. Зібр. творів: У 50 т.– К., 1980.– Т.28.</ref>: {{цитата|"… колядуючи козаки в 1-м акті під вікном сотника співають звісну пісню з «Богогласника», що починається словами «Виді Бог, виді сотворитель», тільки перешліфовану на народний язик"}}


==Текст==
==Текст==

Версія за 17:06, 3 листопада 2011

Виді Бог, виді Сотворитель — українська апокрифічна колядка християнського цилку. Вперше опублікована в «Богогласнику» в 1790 році. Пізніше була записана в багатьох варіантах. У деяких з них ця колядка починається словами «Видить же Бог, видить Творець» [1]

У поемі Тараса Шевченка Назар Стодоля її виконують колядники під назвою «Бачить же бог, бачить творець».

Бачить же Бог, бачить Творець,
Що мир погибає,
Архангола Гавриїла
В Назарет посилає.
Благовістив в Назареті –
Стала слава у вертепі.
О, прекрасний Вихлієме!
Отверзи врата Едема.

Іван Франко у дослідженні «Наші коляди» пише[2]:

"… колядуючи козаки в 1-м акті під вікном сотника співають звісну пісню з «Богогласника», що починається словами «Виді Бог, виді сотворитель», тільки перешліфовану на народний язик"

Текст

Виді Бог, виді Сотворитель, що весь мір погибає,
Архангела Гавриїла в Назарет посилає,
Возвістити тайну йому:
Бог приходить к Вифлеєму,
О красний град Вифлеєма,
Сей отверзе нам Єдема.
Незаходимоє сонце мало нам возсіяти
От Діви, і тьму язиков невіря розігнати
Звізда тоє возвістила
Царям чужим путь явила,
От Персиди тріє цари
Ідуть ко Христу со дари.
Ливан, смирну, злато дари Христу принесоша,
І принесши во храмину, на коліна падоша;
Ірод вельми засмутився,
Що Христос Цар народився,
Слуги своя посилає
На смерть Єго осуджає.
Чотирнайцять тисяч дітий малих убити
Повелів, навіть своєго сина не пощадити!
Немовлята убиває;
Но сам вельми ся ругає;
Праведнії, як финіки,
Процвитають во віки.

Рахиль твоїх чад ізбитих престани плакати;
Ах, як маю перестати, я печальная мати?
Ірод чада убиває
Во мні серце омліває,
Серце болить, а я мати
Як не маю я ридати?...
Не плач, не плач, о Рахиле, і не ридай о нині,
Не розноси смутних гласов по глубокой пустині;
Сини твої з Христом жиють,
В небі вічно веселіють,
Кто ся на Бога надіє,
Род той не оскудіє.
Ірод убо і люципер з собою вікують
Тріє цари обрітшії Христа, з Ним царствують.
Немовлята убієнні
Вінцем слави украшенні,
Ми всі з того веселімся,
Христови поклонімся![3] [4] [5]


Див. також

Примітки

  1. Колядки. – Петроград, 1914. – С 12–13
  2. Франко І. Наші коляди // Франко І. Зібр. творів: У 50 т.– К., 1980.– Т.28.
  3. Слова колядки «Виді Бог, виді Сотворитель»
  4. Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленє. – Вінніпег: Руська книгарня, 1918. – 96 с.
  5. Коляди церковні. Колядки, щедрівки і желаня / Упорядник М. Кінаш. – Філадельфія: Друкарня при сирітськім домі у Філадельфії, 1923. – 167 с.

Посилання