Лівицький Микола Андрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
В Шаблоні замінено чорно-біле зображення на більш якісне. Слава Україні !!!
Orluvets (обговорення | внесок)
Відкат до оригінальної фотографії, а не автоматично ретушованій.
Мітка: Скасування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Однофамільці|Лівицький}}
{{Однофамільці|Лівицький}}
{{Картка:Лідер
{{Картка:Лідер
| ім'я = Микола Андрійович Лівицький
| ім'я = Микола Андрійович Лівицький
| зображення = Scaled Livytsky Photo-photo-processed~3.jpg
| зображення = Livytsky Photo.jpg
| розмір_зображення = 250px
| розмір_зображення =250px
| підпис_зображення =
| підпис_зображення =

| дата_народження = 22.1.1907(9)
| дата_народження = 22.1.1907(9)
| місце_народження = [[Жмеринка]], [[Подільска губернія]], [[Російська імперія]] (нині [[Україна]])
| місце_народження = [[Жмеринка]], [[Подільска губернія]], [[Російська імперія]] (нині [[Україна]])
| дата_смерті = 8.12.1989
| дата_смерті = 8.12.1989
| місце_смерті = [[Філадельфія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]
| місце_смерті = [[Філадельфія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]
| посада = [[Файл:Coat of Arms of UNR.svg|20px]] 3-й [[Президент УНР|Президент]] [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|УНР в екзилі]] {{прапорець20|UKR}}

| початок_терміну = [[22 березня]] [[1967]]
| посада = [[Файл:Coat of Arms of UNR.svg|20px]] 3-й [[Президент УНР|Президент]] [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|УНР в екзилі]] {{прапорець20|UKR}}
| кінець_терміну = [[8 грудня]] [[1989]]
| початок_терміну = [[22 березня]] [[1967]]
| попередник = [[Степан Витвицький]]
| кінець_терміну = [[8 грудня]] [[1989]]
| наступник = [[Плав'юк Микола Васильович|Микола Плав'юк]]
| попередник = [[Степан Витвицький]]
| громадянство = {{RUSold}} →
| наступник = [[Плав'юк Микола Васильович|Микола Плав'юк]]

| громадянство = {{RUSold}} →
{{UNR}} →
{{UNR}} →
{{USA}}
{{USA}}
| підданство =
| підданство =
| національність = [[українець]]
| національність = [[українець]]
| дружина = [[Гельга Лівицька]]
| дружина = [[Гельга Лівицька]]
| нагороди = {{Воєнний хрест (УНР)}}
| нагороди = {{Воєнний хрест (УНР)}}
}}
}}
'''Мико́ла Андрі́йович Ліви́цький''' ({{ДН2|22|1|1907|9}}, [[Жмеринка]] — [[8 грудня]] [[1989]], [[Філадельфія]]) — український громадський та [[політичний діяч]], [[журналіст]], Голова уряду УНР в екзилі (1957—1967), Президент УНР в екзилі ([[1967]]–[[1989]]).
'''Мико́ла Андрі́йович Ліви́цький''' ({{ДН2|22|1|1907|9}}, [[Жмеринка]] — [[8 грудня]] [[1989]], [[Філадельфія]]) — український громадський та [[політичний діяч]], [[журналіст]], Голова уряду УНР в екзилі (1957—1967), Президент УНР в екзилі ([[1967]]–[[1989]]).

Версія за 14:53, 20 вересня 2023

Микола Андрійович Лівицький
Микола Андрійович Лівицький
Микола Андрійович Лівицький
3-й Президент УНР в екзилі Україна
22 березня 1967 — 8 грудня 1989
ПопередникСтепан Витвицький
НаступникМикола Плав'юк

Народився9 (22) січня 1907(1907-01-22)
Жмеринка, Подільска губернія, Російська імперія (нині Україна)
Помер8 грудня 1989(1989-12-08) (82 роки)
Філадельфія, США
ПохованийЦвинтар святого Андрія
Відомий якполітик, журналіст
Громадянство
Національністьукраїнець
Alma materЖеневський університет
БатькоЛівицький Андрій Миколайович
МатиЛівицька Марія Варфоломіївна
У шлюбі зГельга Лівицька
Нагороди
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Мико́ла Андрі́йович Ліви́цький (9 [22] січня 1907(19070122), Жмеринка — 8 грудня 1989, Філадельфія) — український громадський та політичний діяч, журналіст, Голова уряду УНР в екзилі (1957—1967), Президент УНР в екзилі (19671989).

Біографія

Народився в дворянській родині[1] у м. Жмеринка, нині Вінницька область, Україна, тоді Вінницький повіт, Подільська губернія, Російська імперія. Син Андрія Лівицького.

Навчався в 1-й Українській школі ім. Шевченка в Києві.

Молодий Микола Лівицький. Знімок з анкети УГК в Чехословаччині.

1920 року разом з батьком — на той час головою Ради народних міністрів Української Народної Республіки — виїхав за кордон. Середню освіту продовжив здобувати на матуральних курсах у Празі при Українській господарській академії. Закінчив Вищу торговельну школу у Варшаві, економіко-соціальний факультет Женевського університету, отримав ступінь магістра комерційних наук.

Був активістом студентського руху, обирався головою (першим) новоствореної студентської корпорації «Запоріжжя» у Варшаві. Брав участь у з'їздах Центрального союзу українського студентства, був одним з видавців часопису «Студентський голос» (1927—1928, Варшава).

У 1930-х роках у Варшаві та Женеві вивчав економіку та журналістику. У 1923—1939 роках був секретарем делегації уряду УНР при Лізі Націй. Спеціальний кореспондент журналу «Тризуб» у Женеві, керівник женевської філії Українського пресового бюро. 1932-го через адвоката Самуеля Підгірського пом'якшив обвинувачення Юрієві Косачу — перед тим йому дав вказівку розробити «План розбудови національного руху на Волині».

У 1938—1939 роках за дорученням уряду УНР в еміграції перебував у Карпатській Україні задля координації дій її уряду й адміністрації з екзильним урядом УНР.

У 1937—1942 роках — на дипломатичній роботі в країнах Європи. У роки Другої світової війни деякий час жив у Варшаві, а у 1942 році переїхав до Києва для налагодження там політичної роботи. Невдовзі потому був ув'язнений гестапо.

Один із засновників і керівників Українського національного державного союзу (УНДС): заступник голови (з 1946), голова УНДС (з 1951). У 1948—1950 очолював Спілку українських журналістів на чужині, згодом перебрав керівництво Українським Національно-Державним Союзом. Від 1949 — член виконавчого органу (уряду) Української Національної Ради, а з 1957 по 1967 — голова (прем'єр-міністр) виконавчого органу (уряду УНР) і міністр закордонних справ.

Був редактором газети «Мета» Українського інформаційного бюро в Мюнхені (1954—1957).

Могила Миколи Лівицького. Баунд-Брук, США

Упродовж 1967—1989 — Президент УНР в екзилі. На посту президента УНР проявив себе більше як авторитарний діяч, що й спровокувало у 70-х роках конфлікт між партіями, які входили до УНРади. Конфлікт вдалося погасити після прийняття «Тимчасового закону», який дещо демократизував Державний центр УНР в екзилі.

Написав низку праць, у тому числі «Захід — Схід і проблематика поневолених Москвою націй» (1975), «ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками» (1984).

Похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Відзнаки

Нагороджений Хрестом Відродження — військовою відзнакою, запровадженою у 1977-му Урядом УНР в екзилі на честь 60-ліття організації збройних сил Української Народної Республіки (наказ № 46 від 14.8.1977, число нагороди — 1).[2][3]

Вшанування пам'яті

22 січня 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 110 років з дня народження Миколи Лівицького (1907—1989), громадського і політичного діяча, Президента Української Народної Республіки в екзилі.[4]

Примітки

  1. Лівицький Андрій. Листування (1919—1953 роки) / Упорядкув., вступ. ст., заг. ред. Я. Файзуліна. — Український інститут національної пам'яті. — Київ: Фенікс, 2019. — 688 с. ISBN 978-966-136-661-8
  2. Тинченко Ярослав. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 11 жовтня 2018.
  3. ЦДАВОУ. — Ф. 3235. — Оп. 1. — Спр. 1812. — Реєстр нагороджених Воєнним Хрестом
  4. Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році». Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 6 лютого 2018.

Публіцистика

Література

Посилання

Попередник
Степан Витвицький
3-й Президент УНР
19671989
Наступник
Микола Плав'юк