Посадка літального об'єкта: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
|||
| (Не показані 20 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
* [[аварійна посадка|Аварійну посадку]] |
* [[аварійна посадка|Аварійну посадку]] |
||
== Посадка літака == |
== Посадка літака == |
||
Перед виконанням посадки пілот повинен переконатися, що погодні умови, стан покриття ЗПС і її довжина, що розташо́вується, дозволяють виконати посадку. |
|||
Перед виконанням посадки розраховується потрібна довжина ЗПС. Вона має бути більшою за наявну довжину ЗПС на аеродромі призначення з урахуванням запасу на можливі відхилення. Цей розрахунок проводять мінімум двічі: перед польотом і перед початком зниження на посадку. При цьому використовують різні запаси безпеки. |
|||
Зниження на посадку, як правило, виконується на мінімальній швидкості, але не менше ніж 1.3 швидкості [[звалювання]]. |
|||
Якщо перед зльотом очікується, що на посадці ЗПС буде сухою, то необхідна довжина ЗПС не повинна перевищувати 60% (для реактивних літаків) і 70% (для турбогвинтових) від довжини ЗПС, яка є у розпорядженні. (п. 5.3.2.1 [[Міжнародна організація цивільної авіації|ICAO]] Doc 10064 Aeroplane Performance Manual). |
|||
Якщо до моменту посадки очікуються опади, довжина ЗПС, що розташовується, має бути не менше 115% від розрахованої для сухої ЗПС. (п.5.3.2.5 ICAO Doc 10064 Aeroplane Performance Manual). |
|||
Під час розрахунку посадкових характеристик перед початком зниження потрібне дотримання 15% запасу безпеки між посадковою дистанцією, розрахованою без використання автоматичного гальмування, і довжиною ЗПС, що є в розпорядженні. (п. 5.4.7.1 та п.5.4.7.2 ICAO Doc 10064 Aeroplane Performance Manual). |
|||
На дальності до аеродрому призначення приблизно 200 миль пілоти прослуховують [[ATIS]] (стан ЗПС і погоду аеродрому). Потім за допомогою Onboard Performance Tool (OPT), або інших засобів, розраховують, чи можлива безпечна посадка. |
|||
Для зменшення витрати [[Гас|палива]] початок зниження з ешелону розраховують так, щоб політ виконувався на мінімальному режимі [[Реактивний двигун|двигунів]]. За слабкого вітру це приблизно відповідає втраті висоти 10000 футів на кожні 30 миль пройденої відстані. Якщо очікується зустрічний вітер, то зниження починають пізніше. |
|||
Пілоти перед зниженням визначають кут випуску закрилків. Якщо запас ЗПС для гальмування малий, а також за високої температури повітря (щоб не перегріти гальма) вибирають максимальний кут. Якщо є відмови в системі управління або [[Турбулентна течія|бовтанка]] біля землі, а також щоб зменшити шум від літака, вибирають менші кути. |
|||
Політ по [[Глісада|глісаді]] зниження за випущеної [[Механізація крила|посадкової механізації]] виконують на швидкості V ref плюс добавка на зустрічний вітер на ЗПС і/або наявність [[Умови намерзання (авіація)|намерзання]] на крилі літака. |
|||
V ref визначається посадковою вагою літака і не може бути меншою ніж 1.3 швидкості [[звалювання]]. |
|||
Для польоту на малій швидкості перед посадкою випускають [[Механізація крила|злітно-посадкову механізацію]]. |
|||
Зниження на посадку зазвичай виконується з кутом нахилу траєкторії 3 [[Градус (геометрія)|градуси]]. При метричній системі вимірювання дальності/висоти літак втрачає 50 [[метр]]ів висоти на кожний кілометр шляху. У більшості країн світу прийнято систему: відстань у навігаційних [[миля]]х, висота у [[фут]]ах. У такій системі літак втрачає 320 футів за кожну милю. |
Зниження на посадку зазвичай виконується з кутом нахилу траєкторії 3 [[Градус (геометрія)|градуси]]. При метричній системі вимірювання дальності/висоти літак втрачає 50 [[метр]]ів висоти на кожний кілометр шляху. У більшості країн світу прийнято систему: відстань у навігаційних [[миля]]х, висота у [[фут]]ах. У такій системі літак втрачає 320 футів за кожну милю. |
||
Етап посадки літака починається із висоти 15 м над торцем [[ЗПС]] і завершується '''пробігом''' по ЗПС до повної зупинки літального апарата. Для легких літаків етап посадки може починатися з висоти 9 м. Посадка — найскладніший етап польоту, оскільки при зменшенні висоти знижується можливість виправлення помилок льотчика або автоматичних систем. |
Етап посадки літака починається із висоти 15 м над торцем [[ЗПС]] і завершується '''пробігом''' по ЗПС до повної зупинки літального апарата. Для легких літаків етап посадки може починатися з висоти 9 м. Посадка — найскладніший етап польоту, оскільки при зменшенні висоти знижується можливість виправлення помилок льотчика або автоматичних систем. |
||
[[Файл:Flaredistance.png|альт=збільшення посадкової дистанції при затягнутому вирівнюванні|міні|502x502пкс|збільшення посадкової дистанції при затягнутому вирівнюванні<ref>https://www.faa.gov/documentLibrary/media/Advisory_Circular/AC_91-79A.pdf page 23</ref>]] |
|||
Повітряна частина посадки продовжується близько 6-10 секунд. |
Повітряна частина посадки продовжується близько 6-10 секунд. |
||
Звичайні літаки розраховуються на максимальну вертикальну швидкість при дотику до -1.5м/с |
Звичайні літаки розраховуються на максимальну вертикальну швидкість при дотику до -1.5м/с |
||
Проте шасі літака повинні витримати посадку з вертикальною швидкістю 12 футів/секунду = 3.66 м/сек. (FAR25 subpart D 25.723)<ref>https://www.ecfr.gov/current/title-14/chapter-I/subchapter-C/part-25/subpart-D</ref> |
|||
| ⚫ | |||
За вертикальною швидкістю торкання ЗПС посадки умовно поділяються на три категорії: жорстка, щільна і м'яка. Жорстка посадка відбувається за вертикальної швидкості 6 футів/секунду і більше. Такі посадки небезпечні для літака і людей у літаку. Найбільше задоволення для людей у літаку приносять м'які посадки з вертикальною швидкістю близько нуля. Але такі посадки часто пов'язані з великою тривалістю повітряного етапу, що може бути небезпечним при коротких і слизьких ЗПС. При щільній посадці вертикальна швидкість торкання 2 - 3 фути/секунду. Це найбезпечніший вид посадки.<ref>https://www.aerostudents.com/courses/automatics-flight-control/automaticFlightControlFullVersion.pdf page 24</ref> |
|||
| ⚫ | |||
Після торкання ЗПС застосовуються всі засоби гальмування: [[Інтерцептор|інтерцептори]], [[Гальмо|гальма]] та [[реверс тяги]] двигунів. |
Після торкання ЗПС застосовуються всі засоби гальмування: [[Інтерцептор|інтерцептори]], [[Гальмо|гальма]] та [[реверс тяги]] двигунів. |
||
[[Файл:LandicingRW.png|альт=Ефективність реверсу тяги|міні|657x657пкс|Ефективність реверсу тяги]] |
|||
На малюнку показано порівняльну довжину пробігу з використанням реверсу і без нього. Показано поглинання кінетичної енергії літака на пробігу різними засобами гальмування і необхідність гальмування реверсом тяги двигунів на слизьких ЗПС.<ref name=":0"/> |
|||
Посадка може виконуватись у ручному або автоматичному режимі. |
Посадка може виконуватись у ручному або автоматичному режимі. |
||
| Рядок 64: | Рядок 86: | ||
{{aero-stub}} |
{{aero-stub}} |
||
[[Категорія:Авіаційні терміни]] |
[[Категорія:Авіаційні терміни]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Експлуатація повітряних суден]] |
||
Версія за 11:10, 18 лютого 2024
Поса́дка, осіда́ння[1] - етап польоту від моменту сповільненого руху повітряного судна з висоти початку вирівнювання до закінчення пробігу (від моменту зменшення швидкості до дроселювання двигунів після приземлення у разі вертикальної посадки).[2]
Поса́дка — частина польоту, в котрій літальний апарат повертається на землю. Протилежна до злету.
При посадці відбуваються два фізичні процеси:
- вага літака, що в польоті утримується конструкцією крила, переходить на стійки шасі.
- кінетична енергія літака переходить у потенціальну енергію нагріву гальм та обурення/нагріву навколишнього повітря. Тому колеса основних стійок літака після посадки можуть становити небезпеку.
Посадка літака
Перед виконанням посадки розраховується потрібна довжина ЗПС. Вона має бути більшою за наявну довжину ЗПС на аеродромі призначення з урахуванням запасу на можливі відхилення. Цей розрахунок проводять мінімум двічі: перед польотом і перед початком зниження на посадку. При цьому використовують різні запаси безпеки.
Якщо перед зльотом очікується, що на посадці ЗПС буде сухою, то необхідна довжина ЗПС не повинна перевищувати 60% (для реактивних літаків) і 70% (для турбогвинтових) від довжини ЗПС, яка є у розпорядженні. (п. 5.3.2.1 ICAO Doc 10064 Aeroplane Performance Manual).
Якщо до моменту посадки очікуються опади, довжина ЗПС, що розташовується, має бути не менше 115% від розрахованої для сухої ЗПС. (п.5.3.2.5 ICAO Doc 10064 Aeroplane Performance Manual).
Під час розрахунку посадкових характеристик перед початком зниження потрібне дотримання 15% запасу безпеки між посадковою дистанцією, розрахованою без використання автоматичного гальмування, і довжиною ЗПС, що є в розпорядженні. (п. 5.4.7.1 та п.5.4.7.2 ICAO Doc 10064 Aeroplane Performance Manual).
На дальності до аеродрому призначення приблизно 200 миль пілоти прослуховують ATIS (стан ЗПС і погоду аеродрому). Потім за допомогою Onboard Performance Tool (OPT), або інших засобів, розраховують, чи можлива безпечна посадка.
Для зменшення витрати палива початок зниження з ешелону розраховують так, щоб політ виконувався на мінімальному режимі двигунів. За слабкого вітру це приблизно відповідає втраті висоти 10000 футів на кожні 30 миль пройденої відстані. Якщо очікується зустрічний вітер, то зниження починають пізніше.
Пілоти перед зниженням визначають кут випуску закрилків. Якщо запас ЗПС для гальмування малий, а також за високої температури повітря (щоб не перегріти гальма) вибирають максимальний кут. Якщо є відмови в системі управління або бовтанка біля землі, а також щоб зменшити шум від літака, вибирають менші кути.
Політ по глісаді зниження за випущеної посадкової механізації виконують на швидкості V ref плюс добавка на зустрічний вітер на ЗПС і/або наявність намерзання на крилі літака.
V ref визначається посадковою вагою літака і не може бути меншою ніж 1.3 швидкості звалювання.
Зниження на посадку зазвичай виконується з кутом нахилу траєкторії 3 градуси. При метричній системі вимірювання дальності/висоти літак втрачає 50 метрів висоти на кожний кілометр шляху. У більшості країн світу прийнято систему: відстань у навігаційних милях, висота у футах. У такій системі літак втрачає 320 футів за кожну милю.
Етап посадки літака починається із висоти 15 м над торцем ЗПС і завершується пробігом по ЗПС до повної зупинки літального апарата. Для легких літаків етап посадки може починатися з висоти 9 м. Посадка — найскладніший етап польоту, оскільки при зменшенні висоти знижується можливість виправлення помилок льотчика або автоматичних систем.
Повітряна частина посадки продовжується близько 6-10 секунд.
Звичайні літаки розраховуються на максимальну вертикальну швидкість при дотику до -1.5м/с
Проте шасі літака повинні витримати посадку з вертикальною швидкістю 12 футів/секунду = 3.66 м/сек. (FAR25 subpart D 25.723)[4]
За вертикальною швидкістю торкання ЗПС посадки умовно поділяються на три категорії: жорстка, щільна і м'яка. Жорстка посадка відбувається за вертикальної швидкості 6 футів/секунду і більше. Такі посадки небезпечні для літака і людей у літаку. Найбільше задоволення для людей у літаку приносять м'які посадки з вертикальною швидкістю близько нуля. Але такі посадки часто пов'язані з великою тривалістю повітряного етапу, що може бути небезпечним при коротких і слизьких ЗПС. При щільній посадці вертикальна швидкість торкання 2 - 3 фути/секунду. Це найбезпечніший вид посадки.[5]
Дотик ЗПС має відбутися на відстані не далі 1000 метрів від вхідного торця або 1/3 довжини ЗПС, яка з величин буде меншою.(APPENDIX 1. 2.i)[6]
Після торкання ЗПС застосовуються всі засоби гальмування: інтерцептори, гальма та реверс тяги двигунів.
На малюнку показано порівняльну довжину пробігу з використанням реверсу і без нього. Показано поглинання кінетичної енергії літака на пробігу різними засобами гальмування і необхідність гальмування реверсом тяги двигунів на слизьких ЗПС.[6]
Посадка може виконуватись у ручному або автоматичному режимі. В автоматичному режимі може виконуватися тільки вирівнювання аж до торкання ЗПС або вся посадка з пробігом по ЗПС.
Див. також
Примітки
- ↑ Осідання — Іван Ільницький–Занкович, Німецькій та український летунський словник — Берлін, 1939
- ↑ Правила виконання польотів державної авіації України: Наказ Міністерства оборони України від 05.01.2015 № 2
- ↑ https://www.faa.gov/documentLibrary/media/Advisory_Circular/AC_91-79A.pdf page 23
- ↑ https://www.ecfr.gov/current/title-14/chapter-I/subchapter-C/part-25/subpart-D
- ↑ https://www.aerostudents.com/courses/automatics-flight-control/automaticFlightControlFullVersion.pdf page 24
- ↑ а б https://www.faa.gov/documentLibrary/media/Advisory_Circular/AC_91-79A.pdf
Література
- О. Григоров. Судна повітряного іноземного примусова посадка // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Авиация: Энциклопедия / Гл. ред. Г. П. Свищёв. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1994. — 736 с. — ISBN 5-85270-086-X.
- В. В. Ершов — «Раздумья ездового пса»
|
Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |