Симона Вілар: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 88: Рядок 88:
* Покаяння суперниці (Поєдинок суперниць, Мій улюблений хрестоносець) (2003)
* Покаяння суперниці (Поєдинок суперниць, Мій улюблений хрестоносець) (2003)
* Чужинець (2006)
* Чужинець (2006)
* У той день (2020)


== Переклади українською ==
== Переклади українською ==

Версія за 02:39, 14 серпня 2021

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гавриленко.
Симона Вілар
Симона Вилар
Ім'я при народженніНаталя Образцова
ПсевдонімСимона Вілар, Наталя Образцова
Народилася1 травня 1965(1965-05-01) (59 років)
Харків
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця
Alma materІсторичний факультет Харківського університету
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівросійська
Роки активності1994-донині
Жанрлюбовні романи
Нагороди
Золотий письменник України
Золотий письменник України
Сайт: simona-vilar.ru

Симона Вілар (справжнє ім'я Наталя Гавриле́нко, в дівоцтві Образцова) (нар. 1 травня 1965(19650501)) — українська[1][2][3] російськомовна письменниця у жарні фентезі, альтернативної історії та історичної прози[4], одна з найуспішніших письменниць світу.[5] Основна тема її історико-пригодницьких романів — Стародавня Русь, середньовічна Англія та Шотландія, Скандинавія та Франція. Свої твори підписує псевдонімами Симона Вілар та Наталя Образцова.[6]

Життєпис

За освітою — історик. Після школи вступила та закінчила Харківський університет імені Каразіна[7].[8] Літературну кар'єру розпочала у 1994 році[9] у Росії, видавши свій перший роман під псевдонімом Симона Вілар у московському видавництві «Эксмо; Око».[10] У 2007—2008 видала 3 романи у санкт-петербурзькому видавництві «Крылов». У цей період також співпрацювала з російськими видавцями «Диадема-Пресс», «Ламанд Энтерпрайсиз», АСТ тощо. У середині 2000-их певний час писала книги підписуючись своїм дівочим прізвищем Образцова, але згодом повернулась до псевдоніма Симона Вілар й подальші книги писала саме під цим псевдо.

У 2003—2007 роках співпрацювала з київським видавництвом «Зелений пес» де за цей період вийшло переклади українською її чотирьох романів: «Любов — прокляття королів», «Прокляття любов'ю», «Сповідь суперниці» та «Щаслива суперниця». Починаючи з 2002 почала співпрацювати з харківським та бєлгородським видавництвом КСД, де вийшов український переклад першого роману з трилогії «Тінь меча» — Лазарит.

Нагороди

У 2010 році очолила список «Топ — 10 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Главред», який оцінили загальний книжковий наклад письменниці проданий на території України починаючи з 1992 й по 2010 рік у 933 тис. примірників.[11][12][13] У 2012 році очолила рейтинг Топ-30 найуспішніших письменників України за версією журналу «Фокус».[14][15] У 2012 році письменниця також увійшла до престижного списку «Золотих письменників України».[16]

Бібліографія

Російською

Серія «Анна Невіль»

  • Заручений з трояндою (Королівський посланець) (1994)
  • Любов вигнанниці (Делатель королів) (1994)
  • Замок на скелі (1994)
  • Тяжкість вінця (Підступний герцог) (1994)

Серія «Нормандська легенда»

  • Вітер з Півночі (Полонянка вікінгів) (1996)
  • Принцеса вікінгів (1996)
  • Дике серце (Вогненний вир) (1996)
  • Лісова герцогиня (1997)

Серія «Відьма»

  • Відьма (2006)
  • Відьма і князь (2007)
  • Відьма княгині (2009)
  • Відьма в Царгороді (2012)
  • Відьма і тьма (2016)
  • Син відьми (2019)

Серія «Светорада»

  • Светорада Золота (2008)
  • Светорада Медова (2008)
  • Светорада Янтарна (2009)

Дилогія «Далеке світло»

  • Леді-послушниця (2010)
  • Лицар світла (2011)

Трилогія «Тінь меча»

  • Лазар (2013)
  • Ассасин (2014 року)
  • Паладин (2015)

Дилогія «Майсгрейв»

  • Фея з островів (2017)
  • Пастка для орла (2017)

Позасерійні книги

  • Замок таємниць (1998)
  • Королева в придачу (2002)
  • Покаяння суперниці (Поєдинок суперниць, Мій улюблений хрестоносець) (2003)
  • Чужинець (2006)
  • У той день (2020)

Переклади українською

Переклади творів Симони Вілар у видавництві «Зелений пес»[17] та КСД.

  • Симона Вілар. Любов — прокляття королів. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2004. 320 стор. ISBN 966-365-005-2 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Прокляті любов'ю. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2005. 320 с . ISBN 966-365-033-8 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Сповідь суперниці. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 480 с. — ISBN 978-966-2938-11-1 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Щаслива суперниця. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 352 с. — ISBN 978-966-2938-38-8 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Лазарит. Тінь мечаць. Переклад з російської: Вікторія Стах ; передм. І. Бондар-Терещенко . Харків: КСД, 2013. 592 стор. ISBN 978-966-14-5805-4
  • Симона Вілар. Чужинець. Переклад з російської: Володимир Верховень. Харків: КСД, 2018. 512 стор. ISBN 978-617-12-4335-4

Критика

Не зважаючи на анексію Криму Росією у 2014 році, у листопаді 2016 року Симона Вілар здійснила літературний тур до окупованого Росією Криму; зокрема письменниця провела зустрічі з читачами у Сімферополі та Севастополі.[18][19]

Примітки

  1. ↑ Талановита письменниця — історична романістка Сімона Вілар під час Кампанії декларування відвідала ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
  2. ↑ Історична романістка Сімона Вілар, вона ж Наталя Гавриленко продовжує слов'янський цикл «Відьма»
  3. ↑ 10 найуспішніших українських письменників
  4. ↑ Сімона ВІЛАР: «Саме масовий читач робить літературу масовою»
  5. ↑ Факти / Відео / Харків'янка Симона Вілар — одна з найуспішніших письменниць світу — Факти ICTV, 05 квітня 2016
  6. ↑ Інна Корчук. Сімона Вілар: «До жіночого роману ставляться з неповагою, бо живемо у патріархальній країні» — Високий замок, 01.03.2013
  7. ↑ ЧАРІВНИЙ СВІТ ПІСЬМЕННИЦІ НАТАЛІЇ ГАВРИЛЕНКО (СИМОНИ ВИЛАР)
  8. ↑ «Француженка» з Харкова написала понад 20 романів і стала лідером продажів книг в Україні — Сєгодня, 28 березня 2016
  9. ↑ Талановита письменниця — історична романістка Сімона Вілар під час Кампанії декларування відвідала ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова — ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, 10 квітня 2015
  10. ↑ Інтерв'ю з Сімоною Вілар. Хто ж вона — таємнича Сімона Вілар?… — КСД, 18.04.2013
  11. ↑ ТОП-10 найуспішніших письменників України — Bukvoid, 22.12.2010
  12. ↑ 10 найуспішніших письменників України — Главред, 23 грудня 2010
  13. ↑ Сімона Вілар — єдина українська письменниця — «мільйонерка» — «Сумно?», 13 лютого 2011
  14. ↑ «Фокус» назвав найуспішнішою українською письменницею Симону Вілар — Телекритика, 24.01.2013
  15. ↑ Топ-10 найуспішніших письменників України — ЛітАкцент, 24 січня 2013
  16. ↑ Нагороджені — Золоті письменники України, 24.11.2012
  17. ↑ Серія «Мелодії серця» — Зелений пес
  18. ↑ Симферополь и Севастополь встречают Симону Вилар! — КСД Россия, 28 жовтня 2016 року (рос.)
  19. ↑ Встреча Симоны Вилар с читателями — КСД Россия, 16 листопада 2016 (рос.)

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симона_Вілар&oldid=33190314