Очікує на перевірку

Павлюк Ігор Зиновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Павлюк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлюк.
Павлюк Ігор Зиновійович
Народився1 січня 1967(1967-01-01) (57 років)
Малий Окорськ, Локачинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник, науковець
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Мова творівукраїнська
Напрямокнеоромантизм, модернізм, постпостмодернізм
Жанрпоезія, проза, драматургія, есе
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
Нагороди
Сайт: poezia.org/ua/personnels/15
CMNS: Павлюк Ігор Зиновійович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

І́гор Зино́війович Павлю́к (англ. Ihor Pavlyuk; нар. 1 січня 1967, Малий Окорськ) — письменник, науковець, перекладач. Народний поет України[1]. Лауреат премії англійського ПЕН-клубу[2][3]. Лауреат Міжнародної Швейцарської літературної Премії 2021[4]. Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай) та багатьох інших відзнак.

Доктор наук із соціальних комунікацій. Член англійського ПЕН-клубу. Член Асоціації європейських письменників.

Біографія

[ред. | ред. код]
Ігор Павлюк із люлькою. Портрет виконав Збігнев Кресоватий (Zbigniew Kresowaty)

Народився 1 січня 1967 року. Через 10 днів після його народження померла мати Ігоря — Павлюк Надія Олексіївна (до шлюбу Вовкотруб). Виховували хлопця дід і баба, прадід і прабаба по материнській родовій лінії — примусові переселенці з Холмщини у с. Ужова[5] Рожищенського району. Тут жив і родич (дядько) Ігоря Павлюка — український письменник Йосип Струцюк[6] . Батьківська родина Ігоря Павлюка із с. Малий Окорськ Локачинського району була репресована за участь в національно-визвольних змаганнях, вислана на спецпоселення у м. Кисельовськ у 1947 році і реабілітована у 1991 році[7],[8].

Ігор Павлюк закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу[9].

Вчився у Ленінградському вищому військовому інженерно-будівельному училищі (ЛВВИСКУ, тепер ВИТУ) (1984-1985), яке скандально залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу — будувати автомобільну дорогу із в'язнями (1986)[10],[11].

У 1986–1987 роках ― кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині[12].

У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році. Нині Ігор Павлюк включений у список «100 відомих випускників Львівського національного університету імені Івана Франка»[13].

Після закінчення цього університету працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.

З 1987 року мешкає у Львові, з 2003-го — у Києві.

У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, у 2009 (там само) — докторську: «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору».

Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (1993–2004 рр.), викладачем Львівського національного університету ім. Івана Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства цього ж вишу, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому, викладачем курсу «Літературна майстерність» Національного університету «Острозька академія» (м. Острог).

У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у США ― науковцем, «ченцем», поетом-пілігримом[14].

Нині Ігор Павлюк провідний науковий працівник відділу української літератури XX століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві[15], професор кафедри української преси Львівського національного університету ім. Івана Франка[16], член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів, збірників: «Терен», «Сова», «Золота пектораль»[17], «Дзвін»[18], «Українська літературна газета»[19], «Вісник Львівського університету. Серія журналістика»[20], член Редакційної Ради Міжнародної літературної спільноти «Artelen».

Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій зі спеціальности «соціальні комунікації» в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей, презентацій ― в Естонії, у Грузії, в Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Чехії, Ірландії[21], Пакистані[22], Англії[23], у США[24], Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії[25], видань про людей з України[26], з Волинської області[27], українських письменників[28], поетів, світового топ-опитування про українських поетів[29].

Ігор Павлюк одружений. Його дружина Павлюк Людмила Степанівна — доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка. Їх доньки — Надія (1991 р. н.) і Олеся (1993 р. н.), внук Данило (2017 р. н.).

Творчість

[ред. | ред. код]
Ігор Павлюк: «Справжня література — це історія глибинних емоцій народу»[30]

Окремі вірші Ігоря Павлюка стали піснями[31],[32].

Перекладає з російської[33] та з англійської[34] мов.

Вийшов компакт-диск «Лірика…»: Поезія Ігоря Павлюка у виконанні Народного артиста України Святослава Максимчука (2004)[35].

За композиціями віршів Ігоря Павлюка створено театральні постановки[36][неавторитетне джерело]. Його п'єсу «Вертеп» ставить Львівський драматичний театр імені Лесі Українки[37][неавторитетне джерело], а також за його драматичними текстами «Таморус», «Регентка», «Бут» створені радіоп'єси на українському радіо «Культура»[38][39][40][неавторитетне джерело].

Твори Ігоря Павлюка перекладені російською[41], білоруською, польською, англійською[42], латиською, болгарською, французькою, японською, китайською[43],[44], італійською[45],[46] та іншими мовами.

Кілька книг Ігоря Павлюка оформлені Народним художником України Іваном Сколоздрою (1934–2008), відомими художниками Іваном Остафійчуком, Миколою Кумановським, Ольгою Квашею.

Книга лірики Ігоря Павлюка «Україна в диму» стала книгою року-2009 в Україні[47].

У 2011 році в американському видавництві CreateSpace (дочірня компанія Amazon.com) вийшла друком книга лірики Ігоря Павлюка та Юрія Лазірка «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки») трьома мовами: українською, англійською та російською. Один із перекладачів російською — Євгенія Більченко[48]. Книгу «Catching Gossamers» взяла на реалізацію найбільша світова роздрібна книготорговельна мережа Barnes & Noble[49].

Твори Ігоря Павлюка надруковані у відомих у світі журналах «Envoi»[50], «Acumen»[51], «The Apple Valley Review»[52], «Barnwood International Poetry Mag»[53], «Le zaporogue»[54], «Muddy River Poetry Review»[55], «Asymptote»[56], «Gold Dust»[57], «The Adirondack Review»[58], «The Recusant»[59], «Metamorphoses»[60], «The world poets quarterly»[61], «Critical Muslim» (2022)[62], «The Guardian»[63], «Of Poets & Poetry» (2023)[64], в російських часописах: «Литературной газете»[65], «Поэтограде»[66], «Литературной России»[67], в журналі «Дружба народов»[68], в польських літературно-мистецьких журналах «Radostowa», «Metafora», «Okolica Poetów», «Horyzont», болгарському «Литературен свят»[69], китайських журналах «Fleurs des lettres»[43], «Foreign literature and art (外國文學藝術)»[44], журналі української поезії англійською, хінді та українською мовами «Uyava Chronicle» (A Trilingual Journal of Ukrainian Poetry)[70] та інших.

Представлений у книзі «European writer Introduction»[71], на сайті «Ukrainian Nation» («Українська Нація»)[72].

Ігор Павлюк — головний герой фільмів «Між Бугом і Богом»[73], «Голос»[74].

Творчість Ігоря Павлюка включена до шкільної програми[75],[76],[77],[77].

У 2015 році Ігор Павлюк здобув міжнародну перемогу у Великій Британії за книжку «Політ над Чорним морем» («A Flight Over the Black Sea»). На думку читачів з різних країн світу та англійського ПЕН-клубу, вона стала найкращою з усіх у проєкті «Сто найяскравіших підтриманих ПЕН-клубом книг за 10 років»[78],[79],[80]. Academia.edu включила книгу Ігоря Павлюка «Політ над Чорним морем» («A Flight Over the Black Sea») у список найвизначніших книг людства за всю історію[81], а «Pantheon» у список знакових письменників світу[82].

9 червня 2024 року Ігор Павлюк виступив на З'їзді Національної федерації державних поетичних товариств Сполучених Штатів Америки (National Federation of State Poetry Societies)[83], яка номінувала його творчість на Нобелівську премію з літератури[84].

Книги

[ред. | ред. код]

Ігор Павлюк ― автор більше 2000 публікацій у масмедіа, наукових збірниках та 50 окремих книг різних жанрів, серед яких [1] [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]:

Поезія

[ред. | ред. код]
Книга Ігоря Павлюка «Алергія на вічність»
  1. «Острови юності» (1990)
  2. «Нетутешній вітер» (1993)
  3. «Голос денного Місяця» (1994)
  4. «Скляна корчма» (1995)
  5. «Алергія на вічність» (1999)
  6. «Стихія» (2002)
  7. «Чоловіче ворожіння» (2002)
  8. «The angel (or) English language?» (вірші Ігоря Павлюка англійською мовою) (2004)
  9. «Бунт свяченої води» (2005)
  10. «Магма» (2005)
  11. «Бунт» (2006)
  12. «Камертон» (2007)
  13. «Лірика» (2008)
  14. «Україна в диму» (2009)
  15. «Стратосфера» (2010)
  16. «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки»). У співавторстві з Юрій Лазірко (2011).
  17. «Исповедь последнего волхва» (2012) (Книга перекладів лірики Ігоря Павлюка російською мовою. Санкт-Петербург: Алетейя)
  18. «Męskie wróżby» («Чоловіче ворожіння») (2013) (Книга перекладів лірики Ігоря Павлюка польською мовою. Перекладач Тадей Карабович. Люблін: Episteme).
  19. «Погонич» (2014) (книга лірики сучасного російського поета Євгенія Чигрина у перекладі Ігоря Павлюка. Передмова Євгенія Рейна, Ігоря Павлюка Київ: ДІА).
  20. «A Flight over the Black Sea» («Політ над Чорним морем» (Лондон, Waterloo Press) (2014). Вірші Ігоря Павлюка англійською мовою. Переклад з української Стівена Комарницького, передмови до книги написали: лауреат Нобелівської премії з літератури Мо Янь, Наомі Фойл, Стівен Комарницький, Дмитро Дроздовський).
  21. «Гра і битва» (2014)
  22. Magma polésien («Поліська магма»): poèmes / Traduction française par Dmytro Tchystiak et Athanase Vantchev de Thracy. Rouen, Christophe Chmomant éditeur, 2015. Французькою мовою книжку переклали Атанас Ванчев де Трасі та Дмитро Чистяк. Передмову написали Дмитро Дроздовський та Атанас Ванчев де Трасі. ISBN 978-2-84962-319-0[85]
  23. «Паломник: Роман-медитація у віршах» (2018)[86],[87] ISBN 978-617-7390-48-9
  24. «Трещина» («Тріщина») (2019) (Книга перекладів лірики Ігоря Павлюка російською мовою. Київ: Друкарський двір Олега Федорова) ISBN 978-617-7583-63-8
  25. «Перевізник мрій» (Харків: Майдан, 2019) ISBN 978-966-372-743-1
  26. «Чорний льон» (2019) ISBN 978-966-372-756-1
  27. Arthania: Selected Poems (USA, Dorrance_Publishing_Company), (Артанія), 2020 (вірші Ігоря Павлюка українською та англійською мовами. Переклад з української мови здійснив Юрій Лазірко, редактори Хіларі Ширз, Ганна Косів. В оформленні книги використано картину «Сонце» Андрія Коцяка. Передмову до книги написав лауреат Нобелівської премії з літератури Мо Янь)[88],[89],[90],[91] ISBN 978-1647023065
  28. «Спас: книга духовної лірики» (2021) ISBN 978-966-441-639-6
  29. «Танець Мамая: Вірші 2017—2022 років» (2023)[92] ISBN 978-966-986-545-8

Проза

[ред. | ред. код]
«Богоєднання. Записки поета Ігоря Павлюка: Книга перша»
  1. «Біографія дерева племені поетів»: Повість (2003)[93], яку читає Народний артист України Григорій Шумейко
  2. «Заборонений цвіт»: Повісті (2007)
  3. «Поза зоною»: Повісті (2012)
  4. «Вирощування алмазів»: Роман (2016)
  5. Трилогія: «Мезозой»: Роман (2018), «Буг»: Роман (2020), «Вакуум»: Роман (2022)
  6. «Богоєднання». Записки поета Ігоря Павлюка: Книга перша (2023)[94], ISBN 978-966-441-755-3

Драма

[ред. | ред. код]
  1. «Бут». Історія України у драматичних поемах (2024)[95], ISBN 978-966-372-910-7

Наукові книги

[ред. | ред. код]
Книга Ігоря Павлюка Митець-Влада-Преса: історико-типологічний аналіз
Книга Ігоря Павлюка «Історії емоцій»
  1. «Митець-Влада-Преса: історико-типологічний аналіз» (1997)
  2. «Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.» (2001)
  3. Анотований покажчик «Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917–1939 рр.)» (1997)
  4. «Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію квазікомунікації» (2003)
  5. «Українська преса Волинської області 1939–1941, 1944–2000 рр.» (2004)
  6. «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.» (у співавторстві з Миколою Мартинюком) (2005)
  7. «Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя 1917–1944 та Волині 1917–2000 років» (2010)
  8. «Українська письменницька публіцистика 1920-2000-х років» (Саарбрюккен: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2019)[96] ISBN 978-620-0-23600-5
  9. «Історії емоцій: Про тексти та життєтексти сучасних літераторів / Передмова Миколи Тимошика. — Львів: Світ, 2021. — 352 с.» (2021)[97] ISBN 978-966-914-163-7
  10. «Тенденції китайської літератури та творчість Мо Яня: колективна монографія / упор. І. З. Павлюк. — Одеса: Видавничий дім „Гельветика“, 2021. — 272 с.» (2021) ISBN 978-966-992-5333-76. Книга зайняла призове місце в конкурсі Академії наук вищої освіти України на кращу монографію 2021 року[98].

Публіцистика

[ред. | ред. код]
  1. «Інтимне дихання епохи. Статті, рецензії, інтерв'ю (1994—2010 рр.). — Том І. — Тернопіль: „Астон“, 2016. — 736 с. (Бібліотека журналу „Золота Пектораль“)» (2017)
  2. «Інтимне дихання епохи. Статті, рецензії, інтерв'ю (2010—2015 рр.). — Том ІІ. — Тернопіль: „Астон“, 2017. — 704 с. (Бібліотека журналу „Золота Пектораль“)» (2017)
  3. «Ігор Павлюк. Інтимне дихання епохи. Монографічні дослідження, статті, рецензії, інтерв'ю (1997—2017 рр.). — Том III. — Тернопіль: „Астон“, 2017. — 720 с. (Бібліотека журналу „Золота Пектораль“)» (2017)
  4. «Ігор Павлюк. Інтимне дихання епохи. Статті, рецензії, інтерв'ю (2018—2021 рр.). — Том 4. — Тернопіль: „Золота Пектораль“, 2022. — 628 с. (Бібліотека журналу „Золота Пектораль“)» (2022)

Книги для дітей

[ред. | ред. код]
  1. «Літаючий казан: п'єса» (2003)
  2. «Сопілка: вірші для школярів» («Шкільна бібліотека») (2017)

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
  • Голова Комітету з Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша.[99]
  • Член журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».[100]
  • Голова журі українського фестивалю співаної поезії та авторської пісні «Оберіг» (2017).[101]
  • Голова журі І Міжнародного музично-поетичного фестивалю «Lwiw Singing Poetry» (Львів, 14-20 травня 2018 р.)
  • Голова журі Всеукраїнського літературного конкурсу творів «Сильні та натхненні: історії, які допомагають долати труднощі» (2021).[102]

Відгуки про творчість

[ред. | ред. код]
  • Заждалися на поета шабельної вдачі. Володимир Базилевський[103].
  • Ігор Павлюк — поет, у якого нема зазору між словом і серцем. Микола Вінграновський[104].
  • З великим задоволенням прочитав Ваші нові поезії. Багата настроєвість, несподівані асоціації, поетична енергія і часто афористичність мови, відчувається подих натхнення. Іван Дзюба[104].
  • Для поезій Ігоря Павлюка властива якась філософська затятість на пориванні відкритись глибше, ніби це можливо в поетичному самовираженні… Хочеться вірити, що «алергія на вічність» (Ігор Павлюк) ― щирий нігілізм самокритичної генерації, як і те, що про патріотичне Ігор Павлюк пише без іронії… Микола Жулинський[105].
  • Ігор Павлюк — поет невичерпної сили, в таємничій поліській душі якого дивним, майже містичним чином відлунюють буйні степові голоси незабутніх Миколи Вінграновського і Валерія Іллі. Я став читати Ігоря Павлюка з часу публікації його поезій в журналі «Основа». Валерій Ілля тоді передрікав поетові велике майбуття. Не помилився. Павло Загребельний[106].
  • Я глянув на свій робочий стіл і побачив на ньому свіжі газети й журнали — хто їх приніс, мене це не обходило, можливо, листоноша має ключі від моєї квартири, а може… Я почав переглядати пошту, передовсім розгорнув мій улюблений журнал — на тій сторінці розгорнув, де рясніли, немов щаблі мотузяної драбини, густі рядки вірша молодого поета, за цікавими спробами якого я ретельно слідкував. Я пробіг очима рядки й сахнувся, натрапивши на строфу, яка була начебто моєю, щойно виношеною в пам'яті; але як це могло статися — ми з молодим поетом не знайомі, ніколи не розмовляли, тож не міг він бодай щось запозичити в мене; й коли я прочитав, мені здалося, що нічні візії ще й досі не розвіялися: «Немає Будди, і Мамай вже стерп, / Є вісь Землі, є вісь вогню і духу, / Велике Небо є, великий Степ. / Вони скриплять — живи і слухай…» (Текст Ігоря Павлюка). Що це — мана чи реальність? Хто сміє забирати в мене мої думки, мої художні формули? Я довго сидів над чужим віршем, який був достоту моїм, і втямив нарешті: ширяють в етері покликані добою своєчасні думки, і їх вловлюють, втілюючи в слова, творці віддалених між собою поколінь, навіть такі, що перебувають по різних боках перевалу. І в цьому сенс справжньої, не штукарської літератури, котра, як бачиться, прийшла. Роман Іваничук[107].
  • А тим часом з Божим деревом полину в очах ходить світом поет надприродної сили переживання… З такою душею ― і на зорях привітають. Валерій Ілля[108].
  • Ігор Павлюк є великим творцем, якого я вписую в першу десятку найбільших сучасників української літератури. Тадей Карабович[36].
  • За нинішнього постнульового падіння суспільної моралі, такі особистості, як Ігор Павлюк, є обнадійливим взірцем передовсім для молоді. Оскільки він своєю життєвою і творчою практикою доводить, що є константи — Україна, мати, отець, рідна земля, — які не надаються на торги. Бо — вічні. І в цьому — крайня необхідність поезії Ігоря Павлюка нині і прісно. Борис Олійник[109].
  • Вчитуєшся у вірші Ігоря Павлюка ― і ще раз вториш собі подумки: таки бути. БУТИ УКРАЇНІ. Михайло Осадчий[110].
  • Ігор Павлюк — справжній поет. Неподібний до нікого з теперішніх великих. Національний і космічний. Дуже любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого. Поезія Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі. Дмитро Павличко[111].
  • Я провів дуже гарну годину з Вашими віршами. Найкращі з них ― це справді високе мистецтво. Ви ― дуже чутливий лірик, а при тому добрий майстер строфи. Богдан Рубчак[112].
  • Поза всілякими «школами» та «генераціями» мені імпонує новаторська проза Ігоря Павлюка (почитайте його повість «Молекули» в «Сучасності»). Микола Холодний[113].
  • Сила тропів та образів поезії Ігоря Павлюка настільки могутня, що здатна трансформувати реалії «імперського» російськомовного світу і зробити їх зрозумілішими східним слов'янам, які останнім шматком хліба поділяться з сусідом. Для мене великою честю є можливість перекладати цю геніальну поезію на доступну і зрозумілу англійську. Том Мур (ірландський поет-бард)[114].
  • …Ігор Павлюк походить із поліського краю. Цей регіон має особливе магічне звучання для мого вуха. Це так гарно жити подалі від заклопотаної цивілізації, створюючи наші незалежні світи, побудовані на фантазуванні. Я вдячний Ігореві Павлюку за його енергію справжньої людяності, яку я знайшов у його віршах… Мо Янь (лауреат Нобелівської премії з літератури)[115],[116].
.

Література

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Вручення Ігореві Павлюку Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Названо перших лауреатів літературної нагороди «Народний поет України»
  2. ↑ а б A Flight Over the Black Sea. englishpen.org. English PEN. 2022. Процитовано 27 вересня 2022.
  3. ↑ а б The best of the World Bookshelf. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 17 грудня 2015.
  4. ↑ а б Швейцарська літературна Премія. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
  5. ↑ УЖОВА. СЕЛО І ЛЮДИ: так і живемо… (ТРК Аверс)
  6. ↑ У селі Ужова — древній каштан Йосипа Струцюка та хата Ігоря Павлюка
  7. ↑ Ігор Павлюк: «Шкода, що моя вітчизна − не вітчизна моїх дітей»
  8. ↑ Ігор Павлюк: «Був я таким собі другом Мауглі − Івасиком Телесиком…»
  9. ↑ Павлюк Ігор Зіновійович
  10. ↑ Розмова з Ігорем Павлюком: «У поета має бути Біографія з великої літери». Архів оригіналу за 30 грудня 2009. Процитовано 18 лютого 2010.
  11. ↑ Сторожук Сергій. Спогади про українського поета Ігоря Павлюка
  12. ↑ Сьогодні 73-річчя святкує Ківерцівська районна газета «Вільним шляхом»
  13. ↑ 100 Notable alumni of Ivan Franko National University of Lviv. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  14. ↑ Інтерв'ю з Ігорем Павлюком: «Чому за „монахом“ Павлюком плакали американки?». Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 10 червня 2009.
  15. ↑ Павлюк Ігор Зиновійович
  16. ↑ Ігор Зиновійович Павлюк
  17. ↑ Інтимне дихання епохи. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
  18. ↑ Крик пораненого вогню. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
  19. ↑ Із веселих чортів ми стаємо сумними богами: публікація віршів. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 15 січня 2012.
  20. ↑ Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  21. ↑ Інтерв'ю з Ігорем Павлюком: «Український письменник стане нобеліантом». Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 10 червня 2009.
  22. ↑ Українські літератори побували на міжнародному конгресі «Література і мир» в Пакистані. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 30 грудня 2013.
  23. ↑ Поета з Волині слухали в Оксфорді. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
  24. ↑ Ihor Pavlyuk presents his poetry in Florida. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
  25. ↑ «Швейцарія — це комфортний дитячий садочок». Архів оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
  26. ↑ Ukrainian People Introduction. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 5 травня 2013.
  27. ↑ У США вийшла книга про відомих волинян. Архів оригіналу за 13 липня 2010. Процитовано 1 вересня 2010.
  28. ↑ В США видали книгу про українців. Архів оригіналу за 21 липня 2010. Процитовано 1 вересня 2010.
  29. ↑ Top ukrainian poets (Trending topics). Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 1 вересня 2010.
  30. ↑ Ігор Павлюк: «Справжня література — це історія глибинних емоцій народу». Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  31. ↑ Українські пісні. Архів оригіналу за 31 грудня 2009. Процитовано 28 вересня 2009.
  32. ↑ Пісня «Сопілка». Слова Ігоря Павлюка, музика і виконання Володимира Сірого
  33. ↑ Вірші Євгенії Більченко українською мовою переклав Ігор Павлюк. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
  34. ↑ Презентація роману Мо Яня українською. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
  35. ↑ Лірика… — Компакт-диск: Вірші Ігоря Павлюка у виконанні Народного артиста України Святослава Максимчука
  36. ↑ а б Поетична постановка «Алергія на вічність» за віршами Ігоря Павлюка у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка
  37. ↑ «Вертеп» Львівського Муніципального театру
  38. ↑ «МИКЛУХО-МАКЛАЙ З ЧЕРНІГОВА». Радіодрама за драматичною поемою Ігоря Павлюка «Таморус»
  39. ↑ Ігор Павлюк. Радіодрама «Регентка» (про княгиню Ольгу). Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 червня 2017.
  40. ↑ Світ радіодрами. Українське радіо «Культура». Ігор Павлюк. Радіодрама «Бут» (про гетьмана Павлюка). Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 14 жовтня 2018.
  41. ↑ 6-й Международный литературный Волошинский конкурс[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  42. ↑ Переклади Ігоря Павлюка англійською (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 березня 2012. Процитовано 11 травня 2009.
  43. ↑ а б 伊戈尔•巴甫留科 (Ihor Pavlyuk). 无题. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  44. ↑ а б 长篇小说《中生界》，作者：伊戈尔•巴甫留科 第一章 冈瓦那村 1. 与魔鬼神秘相遇
  45. ↑ CLARINETTI SOLARI, Antologia della poesia ucraina. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 2 лютого 2023.
  46. ↑ CLARINETTI SOLARI, Antologia della poesia ucraina
  47. ↑ «Україна в диму» Ігоря Павлюка та «Таке» Юрка Іздрика — кращі книжки року. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 26 серпня 2011.
  48. ↑ AMAZON.COM. Catching Gossamers: Catching Gossamers~A Double Hat Trick in Poetry. Архів оригіналу за 4 серпня 2011. Процитовано 8 травня 2011.
  49. ↑ BARNES & NOBLE. Catching Gossamers: Catching Gossamers~A Double Hat Trick in Poetry[недоступне посилання з червня 2019]
  50. ↑ An Autumnal Elergy[недоступне посилання з квітня 2019]
  51. ↑ Meteorite. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 25 грудня 2012.
  52. ↑ HORSES IN MASKS. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 25 грудня 2012.
  53. ↑ Two poets from The Ukraine: Pavlo Tychyna, Ihor Pavlyuk[недоступне посилання з квітня 2019]
  54. ↑ Two poems. А Shark's Liver, Makhno (p 140—145). Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
  55. ↑ Two Poems by Ihor Pavlyuk, translated from the Ukrainian by Steve Komarnyckyj (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  56. ↑ Mussel. Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 1 грудня 2014.
  57. ↑ A Flight Over the Black Sea. Istanbul. The Return. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 грудня 2014.
  58. ↑ Two Poems. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 1 грудня 2014.
  59. ↑ The Old Water Flows. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  60. ↑ The Bread of Childhood. Архів оригіналу за 27 березня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
  61. ↑ Good Dog (and another poem). Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  62. ↑ Five Poems
  63. ↑ Poem of the week: The Bread of Childhood by Ihor Pavlyuk. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
  64. ↑ Ukrainian Poet Ihor Pavlyuk. Joe Cavanaugh chats with celebrated poet Ihor Pavlyuk about poetry and the Ukraine
  65. ↑ Ласковый сын природы. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
  66. ↑ Игорь Павлюк. Мой хлеб. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 1 грудня 2014.
  67. ↑ Игорь Павлюк. Душа — волчонок на цепи. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2014.
  68. ↑ Игорь Павлюк. Из честных букв лепить стихи. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
  69. ↑ Игор Павлюк. СЛЕД ОВИДИЙ. Превод: Ваня Ангелова
  70. ↑ Ihor Pavlyuk. We, a Poem by Ihor Pavlyuk. Translated from Ukrainian into English and Hindi by Kalpna Singh-Chitnis
  71. ↑ European writer Introduction: Gjergj Fishta, Nar-Dos, Marko Cepenkov, Johannes Mario Simmel, Ihor Pavlyuk, Mit'hat Frash ri, Vartan Pasha. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 20 вересня 2015.
  72. ↑ Ігор Павлюк. В категорії: Видатні Українці. Український науковець, Український письменник, Український поет
  73. ↑ Фільм «Між Бугом і Богом». Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2015.
  74. ↑ Голос. Фільм про Ігоря Павлюка (відео). Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 13 жовтня 2015.
  75. ↑ а б Українська література. Повторне видання. 8 клас. Слоньовська. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  76. ↑ Літературний подкаст (9 епізод/Ігор Павлюк)
  77. ↑ а б 8 клас. Українська література. Ігор Павлюк. «Дівчинка» «Вертатись пізно», «Асоціації»
  78. ↑ Український поет Ігор Павлюк здобув міжнародну перемогу у Великій Британії за книжку «Політ над Чорним морем» («A Flight Over the Black Sea»). Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  79. ↑ The best of the World Bookshelf. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  80. ↑ ТОП-10 украинских арт-событий 2015-го. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
  81. ↑ The Greatest Great Books List Ever. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  82. ↑ Pantheon. Writer Ihor Pavlyuk. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  83. ↑ Писання поезії під вогнем («ЖИТИ Я ГОТОВИЙ ЦІЛУ ВІЧНІСТЬ, ВМЕРТИ Я ГОТОВИЙ КОЖНУ МИТЬ»)
  84. ↑ NATIONAL FEDERATION OF STATE POETRY SOCIETIES. IHOR PAVLYUK
  85. ↑ Ihor Pavliouk, Magma polésien, choix de poèmes. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  86. ↑ Ihor Pavlyuk. The Pilgrim (Ukrainian Edition)
  87. ↑ Паломник. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  88. ↑ Ihor Pavlyuk. Arthania: Selected poems. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 31 травня 2020.
  89. ↑ Ihor Pavlyuk. Arthania: Selected poems
  90. ↑ Ihor Pavlyuk. Arthania: Selected poems. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 31 травня 2020.
  91. ↑ Ihor Pavlyuk. Arthania: Selected poems. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
  92. ↑ Ігор Павлюк. Танець Мамая
  93. ↑ Аудіокнига Ігоря Павлюка. Повість «Біографія дерева племені поетів». Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 22 квітня 2017.
  94. ↑ Богоєднання. Записки поета Ігоря Павлюка: Книга перша
  95. ↑ Ігор Павлюк. «Бут. Історія України у драматичних поемах»
  96. ↑ Ігор Павлюк. Українська письменницька публіцистика 1920-2000-х років
  97. ↑ Ігор Павлюк. Історії емоцій. Про тексти та життєтексти сучасних літераторів
  98. ↑ Протокол засідання журі конкурсу на краще видання 2021 року. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
  99. ↑ Положення про міжнародну Літературно-мистецьку премію імені Пантелеймона Куліша. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 30 грудня 2015.
  100. ↑ Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2016.
  101. ↑ «Оберіг»: У Луцьку відродили Фестиваль через 16 років мовчання. Волинські новини. 2 листопада 2017. Архів оригіналу за 27 грудня 2017.
  102. ↑ «Сильні та натхненні»: запрошуємо до створення інклюзивної книжки для дітей-сиріт і дітей із підвищеними потребами. Національна Спілка письменників України. 3 жовтня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021.
  103. ↑ Політ у глибину. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  104. ↑ а б [[Йосип Струцюк]]. Павлюкове чоловіче ворожіння польською мовою. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  105. ↑ Ігор Павлюк — «справжній поет. Неподібний до нікого з теперішніх великих» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
  106. ↑ Українська література 8-А клас. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  107. ↑ Через перевал
  108. ↑ Розробки уроків — Українська література 8 клас — 2016 рік
  109. ↑ Роздуми про творчість Ігоря Павлюка. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  110. ↑ «Замість післямови». Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  111. ↑ Дмитро Павличко про польськомовного Ігоря Павлюка. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  112. ↑ ПАВЛЮК Ігор. БУНТ: Лірика і драматичні поеми.--Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. — 2006. — 220 с. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  113. ↑ Микола Холодний: «Нинішній владі в Україні моя літературна діяльність не потрібна». Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  114. ↑ Том Мур (Ірландія, Дублін), Thom Moore (Ireland, Dublin). Спокуса доступності: Ігор Павлюк, поезія і мова як постімперська заява. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  115. ↑ Яр Левчук: «Знаковий лист». Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  116. ↑ Мо Янь. Література Ігоря Павлюка не просто для розваги: передмова до книги "Pavlyuk Ihor. Arthania: Selected Poems (USA, Dorrance Publishing Company, 2020)
  117. ↑ Пухонська О. Я. Творчість Ігоря Павлюка: проблематика та тропіка: Монографія. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.
  118. ↑ Павлюк Ігор Зиновійович // Шевченківська енциклопедія: В 6 т. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  119. ↑ Ігор Павлюк: письменник, науковець: біобібліографічний покажчик_2016 рік. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
  120. ↑ Розробка уроку «Розмаїття сучасної лірики. І. Павлюк „Дівчинка“. Прагнення поета зазирнути у світ душі звичайної людини, осмислити її призначення та сенс життя». Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
  121. ↑ Яков'юк Леся. Вивчення поезії Ігоря Павлюка у 8 класі (методична розробка). Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
  122. ↑ Історія української літератури: XX — поч. XXI ст. : навч. посіб. : у 3 т. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 22 березня 2022.
  123. ↑ Мо Янь Література Ігоря Павлюка не просто для розваги: передмова до книги "Pavlyuk Ihor. Arthania: Selected Poems (USA, Dorrance Publishing Company, 2020)
  124. ↑ В Україні заснували міжнародну медаль «Олександра Довженка». Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 26 листопада 2016.
  125. ↑ Визначені лавреати Літературної премії імені Ірини Вільде 2023
  126. ↑ Першим лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Дмитра Кременя став Ігор Павлюк
  127. ↑ Кличко вручив видатним митцям столиці престижну мистецьку премію (фото)
  128. ↑ Поет з Волині отримав міжнародну премію імені Леонардо да Вінчі

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]

Аудіо

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павлюк_Ігор_Зиновійович&oldid=43929975