Жіль Лапуж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення
Громадянство Франція[1]
Ім'я при народженні фр. Gilles Pierre Marie Lapouge[2]
Дата народження 7 листопада 1923(1923-11-07)[3][4][…]
Місце народження Дінь-ле-Бен[1][2]
Дата смерті 31 липня 2020(2020-07-31)[6][1][2] (96 років)
Місце смерті Неї-сюр-Сен[2]
Рідна мова французька[1]
Рід діяльності журналіст, письменник, прозаїк-романіст
Жанр есей
Отримані відзнаки
CMNS: Жіль Лапуж у Вікісховищі

Жіль Лапу́ж (фр. Gilles Lapouge; 7 листопада 1923 — 31 липня 2020) [7] — французький письменник і журналіст щоденної газети O Estado de S. Paulo . [8] Лауреат премії Prix Femina Essai 2007 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Виріс в Алжирі, де його батько був військовим. Після вивчення історії та географії став журналістом. У 1950 році переїхав до Бразилії. Протягом трьох років працював у бразильській газеті O Estado de S. Paulo та більше сорока років залишався кореспондентом цієї газети у Франції. Повернувшись у Францію, він працював у Le Monde, Figaro Littéraire та Combat. Брав участь у програмі Бернара Піво «Ouvrez les guillemets» («Розкрийте лапки»). На каналі France Culture він продюсував шоу «Agora», а потім «En étrange pays» («в інших країнах»). [9]

Лапуж працював у редакційній колегії La Quinzaine littéraire. Брав участь у фестивалі мандрівників Étonnants у Сен-Мало . [10]

Жіль Лапуж помер у віці 96 років 31 липня 2020 року.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Les Pirates, Payot, 1987
  • Équinoxiale, Flammarion, Paris, 1977, ISBN 2-08-060963-7
  • Un soldat en déroute, Folio
  • Le Singe de la montre, 1982
  • Utopie et civilisations, 1973
  • La Révolution sans modèle, разом з François Châtelet та Olivier Revault d'Allonnes, Mouton, 1974
  • La Bataille de Wagram, Flammarion, Prix des Deux Magots, 1987
  • La Folie Koenigsmark, A. Michel, 1996
  • L'Incendie de Copenhague, A. Michel, Prix Cazes, 1996
  • Le Bruit de la neige, A. Michel
  • Besoin de mirages, Seuil, 1998
  • Au revoir l’Amazonie, 2000 (publié sur Internet, au Brésil)
  • La Mission des frontières, A. Michel, 2002
  • Le Bois des amoureux, A. Michel, 2006
  • L'Encre du voyageur, A. Michel, 2007
  • La Légende de la géographie, A. Michel, 2009
  • La Maison des lettres. Conversations avec Christophe Mercier, Phébus, 2009
  • Dictionnaire amoureux du Brésil, Ed. Plon, Paris, 2011, ISBN 2-259-20925-4

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France Record #119110725 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  2. ↑ а б в г Fichier des personnes décédées
  3. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  4. ↑ Персей — 2005.
  5. ↑ Autoritats UB
  6. ↑ Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  7. ↑ L'écrivain Gilles Lapouge est mort. Le Monde.fr (фр.). 31 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  8. ↑ Invité culture - Gilles Lapouge - "Dictionnaire Amoureux du Brésil" - Vidéo Dailymotion. 10 червня 2011.
  9. ↑ Gilles Lapouge.
  10. ↑ LAPOUGE Gilles. February 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жіль_Лапуж&oldid=43390467