Марсіанський метеорит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марсіанський метеорит
— Клан —
Марсіанський метеорит EETA79001[en], шерготит
ТипАхондрит
Підрозділи
  • Накліти
  • Шерготити
  • Шасиньїти
  • Ортопіроксеніти (OPX)
  • Базальтова брекчія (BBR)
Батьківське тілоМарс
Загальна к-сть зразків132 (станом на 09-03-2014)[1]
Інші назвиSNC-метеорит

Марсіанський метеорит NWA 7034,
кодова назва — «Black Beauty»,
важить приблизно 320 г.[2]

Марсіанський метеорит — це камінь (гірська порода), який сформувався на планеті Марс, був викинутий із планети внаслідок падіння на неї астероїда або комети, та врешті-решт потрапив на Землю. Із понад 61 000 метеоритів, знайдених на Землі, 132 були ідентифіковані як марсіанські (станом на 3 березня 2014 року).[1] Вважається, що ці метеорити походять із Марса, оскільки вони містять такі композиції хімічних елементів та ізотопів, що відповідають композиції марсіанських скельних порід та газів, які були проаналізовані за допомогою інструментарію космічних апаратів, які працюють на цій планеті.[3] 17 жовтня 2013 року NASA опублікували доповідь на основі аналізу аргону в атмосфері Марса, який був виконаний марсоходом «К'юріосіті». За даними цієї доповіді, деякі з тих метеоритів, які були знайдені на Землі, і щодо яких існувало лише припущення про марсіанське походження, виявилися таки справді марсіанськими.[4]

Однак термін «марсіанський метеорит» не стосується метеоритів, знайдених на Марсі, таких як Heat Shield Rock.

3 січня 2013 року NASA опублікували дані стосовно метеорита під назвою NWA 7034 (кодова назва — «Black Beauty»), знайденого в пустелі Сахара у 2011 році, згідно з якими цей метеорит походить з Марса і містить вдесятеро більше води, ніж будь-які інші марсіанські метеорити, знайдені на Землі.[2] Вік цього метеорита оцінили в 2.1 мільярда років, а це означає, що він у формі скельної породи був сформований на Марсі протягом Амазонського геологічного періоду.

Історія

[ред. | ред. код]

До початку 1980-х було очевидно, що SNC-група метеоритів (від Shergottites — шерготити, Nakhlites — Накліти, Chassignites — шасиньїти) значно відрізняється від більшості інших типів метеоритів. До цих відмінностей належали менший вік (час, коли була сформована порода), відмінний вміст ізотопів оксигену, присутність продуктів водного метаморфізму або вивітрювання, а також певна схожість хімічного складу із хімічним складом порід, досліджених у 1976 році апаратами Viking. Декілька дослідників (напр., Сміт et al.[5] та Трайман et al.[6]) висловлювали припущення, що ці характеристики свідчать про походження SNC-метеоритів від порівняно великого батьківського тіла, ймовірно Марса. Пізніше, у 1983 році, в склянистій масі імпактного походження в метеориті-шерготиті EET79001 було виявлено ув'язнені гази, які за своєю композицією нагадували гази у складі марсіанської атмосфери, дані про які було отримано в ході програми «Вікінг».[7] Ці ув'язнені гази стали прямим доказом марсіанського походження даного метеорита. У 2000 році вийшла стаття авторства Траймана, Ґлісона та Боґарда, які в ній дали загальний огляд всіх аргументів, які були використані для підтвердження висновку про те, що SNC-метеорити справді походять із Марса (на момент виходу статті було відомо 14 таких метеоритів). Вони написали так:

«Існує лише дуже незначна ймовірність, що SNC-метеорити походять не з Марса. Якби вони були з іншого планетного тіла, воно мало б бути істотно подібним до Марса, як це вже тепер розуміють.»[3]
Оригінальний текст (англ.)
«There seems little likelihood that the SNCs are not from Mars. If they were from another planetary body, it would have to be substantially identical to Mars as it now is understood.»

Підрозділи

[ред. | ред. код]
Марсіанські метеорити діляться на 3 основні групи (помаранчевий) та дві міні-групи (жовтий). SHE = шерготити, NAK = Накліти, CHA = шасиньїти, OPX = ортопіроксеніти (ALH 84001), BBR = базальтова брекчія (NWA 7034).

Станом на 9 січня 2013 року, 111 із 114 марсіанських метеоритів відносяться до трьох рідкісних груп ахондритових (кам'яних) метеоритів: шерготити (96), Накліти (13), шасиньїти (2) та позагрупові (3). Втім, для позагрупових метеоритів теж визначили 2 окремі міні-групи, а саме — OPX, або ортопіроксеніти (до цієї належить незвичний метеорит Allan Hills 84001) та BBR, або базальтова брекчія (NWA 7034).[1] Іноді, коли говорять про марсіанські метеорити в цілому, то використовують означення SNC-група. Вони мають співвідношення ізотопів, які, як стверджують, відповідають співвідношенням ізотопів у всіх екземплярах цих метеоритних груп, проте не є сумісними із Земними ізотопними композиціями. Назви груп походять від назв перших метеоритів, які започаткували відповідні групи, а найменування тих, в свою чергу, походять від назви місцевості, в якій вони були виявлені.

Шерготити

[ред. | ред. код]

Грубо кажучи, три чверті всіх марсіанських метеоритів можна віднести до групи шерготитів. Ця група отримала свою назву від метеорита Shergotty, який впав у районі містечка Шергаті[en], Індія, у 1865 році.[8]

NWA 6963,[9] шерготит, знайдений у Марокко, вересень 2011 року.

За літологією шерготити відносяться до ряду магматичних порід від основної до ультраосновної. Їх також ділять на три додаткові групи за ознакою мінерального складу та розміру кристалів, а саме — на базальтові, олівіно-фенокристові (такі як група метеоритів, виявлена поблизу містечка Тіссінт[en] у Марокко в 2011 році[10][11]) та лерцолітові шерготити. До того ж їх можна класифікувати й ще по-іншому, розподіливши їх на чотири групи за вмістом рідкісноземельних елементів.[12] Дві останні системи класифікації є несумісними одна з одною, що вказує на складне співвідношення хімічного та мінерального складу різних батьківських марсіанських магматичних та інших порід, з яких сформовані шерготити.

Видається правдоподібним, що шерготити викристалізувались всього лиш 180 мільйонів років тому,[13] а отже вони є напрочуд молодими, зважаючи на те, наскільки древньою видається більша частина марсіанської поверхні, та й на малий розмір самого Марса. І саме зважаючи на ці факти дехто дотримується думки, що шерготити є набагато старшими за той вік, який їм приписують.[14] Цей «парадокс віку шерготитів» залишається нерозв'язаним до цього часу, і все ще є площиною, в якій ведуться активні дослідження та точаться дебати.

Кратер Мохаве[en] віком у 3 мільйони років та діаметром у 58.5 км, який є наймолодшим серед усіх кратерів такого розміру на планеті, був ідентифікований як найімовірніше джерело цих метеоритів.[15]

Накліти

[ред. | ред. код]
Метеорит Nakhla: два його уламки та їх внутрішні поверхні після того. як екземпляр був розламаний у 1998 році.

Накліти отримали свою назву від першого з них — метеорита Nakhla, який приземлився в районі селища Ель-Нахла, Александрія, Єгипет, у 1911 році. Його масу оцінили у 10 кг.

Накліти — це уламки магматичної породи, багатої на авгіт. Вони були утворені із базальтової магми близько 1.3 мільярда років тому. Вони містять авгітові та олівінові кристали. Вік їхньої кристалізації, якщо порівнювати його із хронологією появи кратерів у різних регіонах Марса, дозволяє припустити, що Накліти були утворені в процесі масштабного вулканічного формування: або Фарсиди, або Елізія або ж Великого Сирта.[16]

Було доведено, що Накліти перебували в якомусь водному середовищі близько 620 мільйонів років тому, а викинуті з Марса були близько 10.75 мільйона років тому в результаті падіння на планету астероїда. Метеорити цієї групи потрапляли на Землю впродовж останніх 10 000 років.[16]

Шасиньїти

[ред. | ред. код]

Перший шасиньїт, метеорит Chassigny, впав у районі Шассіньї, Верхня Марна, Франція, у 1815 році. Окрім нього був виявлений всього лиш один інший шасиньїт, який отримав назву Northwest Africa (NWA) 2737. Метеорит NWA 2737 був знайдений у Марокко, або Західній Сахарі у серпні 2000 року мисливцями за метеоритами Бруно Фектеєм та Карін Бідо, які присвоїли своїй знахідці тимчасове ім'я — «Дідро» (фр. «Diderot»). Дослідження, виконані командою науковців Бека (Beck et al.[17]) продемонстрували, що його «мінералогія, основний та другорядний хімічний склад, так само як і ізотопи кисню, свідчать про безперечно марсіанське походження та високу спорідненість із метеоритом Chassigny.»

Позагрупові метеорити

[ред. | ред. код]
Allan Hills 84001 (ALH 84001)

До таких метеоритів належить відомий екземпляр — Allan Hills 84001, який має, порівняно з іншими марсіанськими метеоритами, відмінний тип скельної породи: він є ортопіроксенітом (магматична порода. яка складається переважно із ортопіроксену). Саме тому його класифікують як такого, що належить до окремої групи, а саме — «OPX» (від англ. orthopyroxenite). Цьому метеориту було приділено чимало уваги після того, як електронний мікроскоп виявив на ньому структури, що могли виявитись скам'янілими рештками бактерієподібних форм життя. Станом на 2005 рік, було встановлено науковий консенсус щодо того, що мікроскопічні скам'янілості не можуть вважатися доказом життя на Марсі, а швидше за все є результатом земного забруднення біоплівкою. Проте вже у 2009 році в результаті нових аналізів було відкинуто можливість земного чи небіологічного походження, що стало досить вагомим доказом існування в минулому життя на Марсі,[18] хоча насправді в середовищі науковців мало хто вірить у вірність таких висновків.[19] ALH 84001 — настільки ж древній, як і базальтові та посередні за хімічним складом шерготитові групи — тобто, його вік становить близько 4.1 мільярда років.

У березні 2004 року була висловлена гіпотеза, що унікальний метеорит Kaidun, який приземлився в Ємені 12 березня 1980 року, може походити із супутника Марса — Фобоса.[20] Оскільки Фобос має певну схожість із астероїдами типу C, та оскільки метеорит Kaidun є вуглецевим хондритом, він не є марсіанським метеоритом у прямому сенсі. Однак він цілком може містити невеликі фрагменти матерії із поверхні Марса.

Походження

[ред. | ред. код]

Більшість метеоритів групи SNC є порівняно молодими за віком, якщо порівнювати з іншими метеоритами, і дають підстави вважати, що вулканічна активність на Марсі була присутня ще декілька сотень мільйонів років тому. Молодий вік формування марсіанських метеоритів був одною із перших розпізнаних їх характеристик, яка й дозволила припускати про походження цих метеоритів із такого планетного тіла, як Марс. З-поміж всіх марсіанських метеоритів лише ALH 84001 та NWA 7034 мають ізотопний вік понад 1400 Ma (Ma = мільйонів років). Всі Накліти, так само як і Chassigny та NWA 2737, дають вік формування дуже схожий, а то й ідентичний один одному — близько 1300 Ma, як було визначено за допомогою різних методів ізотопного датування.[13][21] Вік формування, який був визначений для багатьох шерготитів — варіюється, і є значно меншим — у більшості випадків ~150-575 Ma.[13][22][23][24] Хронологічна історія шерготитів не є достатньо зрозумілою, а декілька дослідників припускають, що їх вік може бути більшим аніж той, який був визначений методом ізотопного датування,[25] хоча більшість науковців не підтримують такого припущення. Вік формування SNC-метеоритів часто пов'язують також із періодом часу, протягом якого вони піддавалися опроміненню космічними променями (англ. cosmic ray exposure, CRE), що визначається шляхом дослідження ядерних продуктів взаємодії метеорита із зарядженими частинками космічної радіації під час перебування у відкритому космосі. Таким чином, вік CRE всіх досліджених Наклітів становить приблизно 11 Ma, і якщо пов'язати цей вік із ймовірно однаковим для всіх цих метеоритів віком формування батьківських порід, можна зробити цілком вагоме припущення про те, що викидання Наклітів із Марса у відкритий космос відбулося в єдиній місцевості, в результаті єдиної імпактної події.[13] Складається враження, що шерготити теж утворюють окремі групи на основі їхнього віку CRE та віку початкового формування породи, знову ж таки натякаючи на те, що окремі групи із декількох шерготитів були викинуті із Марса в результаті окремих для кожної групи імпактних подій. Однак, вік CRE серед шерготитів варіюється досить істотно (~0.5-19 Ma),[13] що змушує робити припущення про декілька відмінних в часі імпактних подій на Марсі, в результаті яких і утворилися всі відомі на сьогодні шерготити. Було підтверджено, що на Марсі немає великих і молодих за віком кратерів, які б можна було розглядати як потенційні джерела марсіанських метеоритів на Землі, але в результаті нещодавніх досліджень було виявлено ймовірне джерело, з якого може походити метеорит ALH 84001,[26] а також ймовірне джерело інших шерготитів.[27]

За нещодавньою інформацією, шерготити, ймовірно, походять із марсіанського кратера Мохаве[en].[28]

Оцінки віку на основі впливу космічного випромінювання

[ред. | ред. код]

Проміжок часу, проведений метеоритом у космічному просторі в період між викиданням з Марса та потраплянням на Землю, можна приблизно виміряти на основі впливу на нього космічної радіації, а саме — визначивши ізотопні співвідношення благородних газів. Метеорити групуються у своєрідні сімейства, кожне з яких може мати стосунок до окремої імпактної події на Марсі.

Тому існує думка, що метеорити утворювались внаслідок порівняно нечисленних імпактних подій, які трапляються на Марсі в середньому кожних кілька мільйонів років. Космічні тіла, падіння яких здатне викинути шматки марсіанської породи у відкритий космос, тим самим утворюючи нові метеорити, мали б бути по кілька кілометрів в діаметрі, а кратери, утворювані ними на марсіанській поверхні, мали б мати в діаметрі по декілька десятків кілометрів. Моделювання зіткнень із космічними тілами на Марсі цілком відповідає всім вказаним висновкам.[29]

До груп метеоритів, для яких було приблизно визначено час імпактної події на Марсі, в результаті якої вони були викинуті у космос, належать:[30][31]

Тип Вік (млн р.)
Dhofar 019, олівіно-фенокристовий шерготит 19.8 ± 2.3[29]
ALH 84001, ортопіроксеніт 15.0 ± 0.8[29]
Дуніт (Chassigny) 11.1 ± 1.6[29]
П'ять Наклітів 10.6 ± 1.0[29]
Лерцоліти 3.8-4.7[29]
Шість базальтових шерготитів 2.4-3.0[29]
П'ять олівіно-фенокристових шерготитів 1.2 ± 0.1[29]
EET 79001 0.73 ± 0.15[29]

Ймовірні ознаки життя

[ред. | ред. код]

У декількох марсіанських метеоритах було виявлено певні особливості, які сприймаються деякими дослідниками як ознака скам'янілих марсіанських форм життя. Найпримітнішим у цьому плані є знайдений у горах Аллан Гіллз[en] в Антарктиді метеорит ALH 84001. Викидання його з поверхні Марса у відкритий космос відбулося, схоже, близько 16 мільйонів років тому. Падіння на Землю відбулося близько 13 000 років тому. Тріщини в породі метеорита заповнились вуглецевими матеріалами (що є ознакою того, що в місці його формування в період між 4 та 3.6 мільйонів років тому були присутні ґрунтові води. Були також виявлені ознаки поліциклічних ароматичних вуглеводнів , рівень яких збільшується від поверхні в напрямку внутрішніх шарів породи метеорита. Інші метеорити з Антарктиди не містять таких вуглеводнів. Вважається, що земне забруднення мало б бути найбільшим у верхніх шарах метеорита. Певні мінерали відкладені у тріщинах на поверхні нерівномірно, наприклад, залізо — відкладене у вигляді магнетиту, що, як стверджують, є типовим для біовідкладень на Землі. Були виявлені також структури яйцеподібної та трубчастої форми, які можуть бути скам'янілостями нанобактерій у вуглецевому матеріалі, яким заповнені тріщини на поверхні (за даними таких дослідників, як Мак-Кей, Ґібсон, Томас-Кептра, Зер).[32] Мікропалеонтолог[en] Шопф, який описав декілька найважливіших скупчень земних бактерій, дослідив метеорит ALH 84001 та висловив думку, що згадані структури є надто малими, аби бути земними бактеріями, і як на нього, то не надто й виглядають на скам'янілі форми життя взагалі. Щоправда, розмір виявлених структур є цілком відповідним для земних «нанобактерій», проте саме існування таких нанобактерій є спірним.[33]

В результаті багатьох досліджень метеорита достовірність існування скам'янілостей у ньому була піддана сумніву.[34][35] Наприклад, було виявлено, що більшість органічної матерії, знайденої у метеориті, має земне походження.[36] Однак останні дослідження дозволяють припускати, що магнетит в метеориті міг бути утвореним внаслідок діяльності марсіанських мікроорганізмів. Результати аналізів, опубліковані в журналі Геохімічного та метеоритного товариства, були отримані з використанням більш високоякісних електронних мікроскопів, ніж ті, які були використані для таких самих аналізів у 1996 році.[18][37] Серйозна складність у вивченні магнетитів та з твердженнями про їх біогенне походження, полягає у тому, що більшість з них демонструють топотактичне кристалографічне співвідношення із властивими цьому метеориту карбонатами (тобто, існує певне співвідношення в 3D-орієнтації між магнетитовими та карбонатними кристалографічними решітками), що є досить вагомою ознакою того, що магнетити могли сформуватись in situ в результаті певного фізико-хімічного механізму.[38]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в (англ.)Meteoritical Bulletin Database. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 20 квітня 2014.
  2. ↑ а б (англ.)Staff (03-01-2013). Researchers Identify Water Rich Meteorite Linked To Mars Crust. NASA. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 03-01-2013.
  3. ↑ а б (англ.)Treiman, A.H.; et al. (Жовтень, 2000). The SNC meteorites are from Mars. Planetary and Space Science. 48 (12–14): 1213—1230. Bibcode:2000P&SS...48.1213T. doi:10.1016/S0032-0633(00)00105-7.
  4. ↑ (англ.)Webster, Guy (17-10-2013). NASA Rover Confirms Mars Origin of Some Meteorites. NASA. Архів оригіналу за 15-11-2013. Процитовано 29-10-2013.
  5. ↑ (англ.)Smith, M.R. та ін. (15-02-1984). Petrogenesis of the SNC (Shergottites, Nakhlites, Chassignites) Meteorites: Implications for Their Origin From a Large Dynamic Planet, Possibly Mars (PDF). Proceedings of the fourteenth Lunar and Planetary Science Conference, Part 2. Journal of Geophysical Research. 89, Supplement: B612—B630. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  6. ↑ (англ.)Treiman та ін. (1986). Core formation in the Earth and Shergottite Parent Body (SPB):Chemical evidence from basalts (PDF). Geochemica et Cosnochimica Acta. Т. 50. с. 1071—1091. Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2017. Процитовано 17 березня 2022. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  7. ↑ (англ.)Bogard, D. D.; Johnson, P. (1983). Martian gases in an Antarctic meteorite. Science. 221 (4611): 651—654. Bibcode:1983Sci...221..651B. doi:10.1126/science.221.4611.651. PMID 17787734.
  8. ↑ (англ.)Shergotty Meteorite. JPL, NASA. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 20 квітня 2014.
  9. ↑ (англ.)NWA 6963. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
  10. ↑ (англ.)Meteorite's Black Glass May Reveal Secrets of Mars. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
  11. ↑ (англ.)Morin, Monte (12-10-2012). An unusually pristine piece of Mars. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 20 квітня 2014.
  12. ↑ (англ.)The SNC meteorites: basaltic igneous processes on Mars, Bridges & Warren 2006
  13. ↑ а б в г д (англ.)Nyquist, L.E.; et al. (2001). Ages and geologic histories of martian meteorites. Space Science Reviews. 96: 105—164. Bibcode:2001SSRv...96..105N. doi:10.1023/A:1011993105172.
  14. ↑ (англ.)Bouvier, A. та ін. (2009). Martian meteorite chronology and the evolution of the interior of Mars. Earth and Planetary Science Letters. 280: 285—295. doi:10.1016/j.epsl.2009.01.042. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)[недоступне посилання]
  15. ↑ (англ.)Werner S. C., Poulet F. The source crater of martian shergottite meteorites // Science / H. Thorp — Northern America: AAAS, 2014. — Vol. 343, Iss. 6177. — P. 1343–1346. — 4 p. — ISSN 0036-8075; 1095-9203 — doi:10.1126/SCIENCE.1247282
  16. ↑ а б (англ.)Treiman, A.H. (2005). The nakhlite meteorites: Augite-rich igneous rocks from Mars (PDF). Chemie der Erde. 65: 203—270. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2009. Процитовано 30-07-2011.
  17. ↑ (англ.)Beck, P та ін. (14-18 березня, 2005). The Diderot meteorite: The second chassignite (PDF). 36th Annual Lunar and Planetary Science Conferenceda. Т. abstract no.1326. League City, Texas. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2009. Процитовано 08-09-2006. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  18. ↑ а б (англ.)Paul Sutherland (26-11-2009). Ancient Martians were carried to Earth. Skymania.com, Scientific American. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 24 квітня 2014.
  19. ↑ (англ.)Life on Mars?. Smithsonianmag.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 24 квітня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |2= (довідка)
  20. ↑ (англ.)Zolensky, M. and Ivanov A. (2003). The Kaidun Microbreccia Meteorite: A Harvest from the Inner and Outer Asteroid Belt. Chemie der Erde/Geochemistry. 63 (3): 185—246. Bibcode:2003ChEG...63..185Z. doi:10.1078/0009-2819-00038. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 26 листопада 2008.
  21. ↑ (англ.)Park, J.; et al. (2009). 39Ar-40Ar ages of martian nakhlites. Geochim. Cosmochim. Acta. 73 (7): 2177—2189. Bibcode:2009GeCoA..73.2177P. doi:10.1016/j.gca.2008.12.027.
  22. ↑ (англ.)Borg, L.E.; et al. (2005). Constraints on the U-Pbisotopic systematics of Mars inferred from a combined U-Pb, Rb-Sr, and Sm-Nd isotopic study of the martian meteorite Zagami. Geochim. Cosmochim. Acta. 69 (24): 5819—5830. Bibcode:2005GeCoA..69.5819B. doi:10.1016/j.gca.2005.08.007.
  23. ↑ (англ.)Shih, C-Y; et al. (2005). Rb-Sr and Sm-Nd dating of olivine-phyric shergottite Yamato 980459: Petrogenesis of depleted shergottites. Antarctic Meteorite Research. 18: 46—65. Bibcode:2005AMR....18...46S.
  24. ↑ (англ.)Nyquist, L.E.; et al. (2009). Concordant Rb-Sr, Sm-Nd, and Ar-Ar ages for Northwest Africa 1460: A 446 Ma old basaltic shergottite related to "lherzolitic" shergottites. Geochim. Cosmochim. Acta. 73 (14): 4288—4309. Bibcode:2009GeCoA..73.4288N. doi:10.1016/j.gca.2009.04.008.
  25. ↑ (англ.)Bouvier, A.; et al. (2008). The case for old basaltic shergottites. Earth Planet. Sci. Lett. 266: 105—124. Bibcode:2008E&PSL.266..105B. doi:10.1016/j.epsl.2007.11.006.
  26. ↑ (англ.)Birthplace of famous Mars meteorite pinpointed. New Scientist. 16-09-2005. Архів оригіналу за 25 вересня 2008. Процитовано 08-09-2006.
  27. ↑ (англ.)McEwen, A.S.; Preblich, B; Turtle, E; Artemieva, N; Golombek, M; Hurst, M; Kirk, R; Burr, D; Christensen, P та ін. (2005). The rayed crater Zunil and interpretations of small impact craters on Mars (PDF). Icarus. 176 (2): 351—381. Bibcode:2005Icar..176..351M. doi:10.1016/j.icarus.2005.02.009. Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2006. Процитовано 8 вересня 2006. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=9 (довідка); Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка).
  28. ↑ (англ.)The Source Crater of Martian Shergottite Meteorites. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  29. ↑ а б в г д е ж и к (англ.)O. Eugster, G. F. Herzog, K. Marti, M. W. Caffee (2006). Irradiation Records, Cosmic-Ray Exposure Ages, and Transfer Times of Meteorites, see section 4.5 Martian Meteorites (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2013. Процитовано 25 квітня 2014.
  30. ↑ (англ.)L.E. NYQUIST1, D.D. BOGARD1, C.-Y. SHIH2, A. GRESHAKE3, D. STÖFFLER (2001). Ages and geologic histories of Martian meteorites (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 березня 2013. Процитовано 25 квітня 2014.
  31. ↑ (англ.)Tony Irving. Martian Meteorites — has graphs of ejection ages. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  32. ↑ (англ.)McKay, D.; Gibson Jr, EK; Thomas-Keprta, KL; Vali, H; Romanek, CS; Clemett, SJ; Chillier, XD; Maechling, CR; Zare, RN (1996). Search for Past Life on Mars: Possible Relic Biogenic Activity in Martian Meteorite AL84001. Science. 273 (5277): 924—930. Bibcode:1996Sci...273..924M. doi:10.1126/science.273.5277.924. PMID 8688069. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=9 (довідка)
  33. ↑ (англ.)The Search for Terrestrial Nanobacteria as Possible Analogs for Purported Martian Nanofossils in the Martian Meteorite ALH84001 (PDF). Lunar and Planetary Science XXVIII. lpi.usra.edu. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 27 квітня 2014.
  34. ↑ (англ.)Gibbs, W. and C. Powell. (20-22 жовтня). In Focus Bugs in the Data?. Scientific American.
  35. ↑ (англ.)Leonard David (20-03-2002). Controversy Continues: Mars Meteorite Clings to Life — Or Does It?. Space.com. Архів оригіналу за 04-04-2002. Процитовано 27-04-2014.
  36. ↑ (англ.)Bada, J. L.; Glavin, DP; McDonald, GD; Becker, L (1998). A Search for Endogenous Amino Acids in Martian Meteorite ALH84001. Science. 279 (5349): 362—5. Bibcode:1998Sci...279..362B. doi:10.1126/science.279.5349.362. PMID 9430583.
  37. ↑ (англ.)Thomas-Keprta, K.L.; Clemett, S.J.; McKay, D.S.; Gibson, E.K.; Wentworth, S.J. (2009). Origins of magnetite nanocrystals in Martian meteorite ALH84001. Geochimica et Cosmochimica Acta. 73 (21): 6631. Bibcode:2009GeCoA..73.6631T. doi:10.1016/j.gca.2009.05.064.
  38. ↑ (англ.)Barber D.J.; Scott E.R.D. (2002). Origin of supposedly biogenic magnetite in the Martian meteorite Allan Hills ALH84001. Т. 99. Proc. Natl. Acad. Sci USA. с. 6556.
Загальне

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марсіанський метеорит
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марсіанський_метеорит&oldid=42731991