Серби

Серби
Святий Сава • Стефан Душан • Карагеоргій • Вук Караджич Нікола Тесла • Михайло Пупін • Надежда Петрович • Мілутін Міланкович • Іво Андрич
Самоназва	серб. Срби
Кількість	12 - 13 млн.
Ареал	Західні Балкани: понад 8 млн.  Сербія: 6 212 838  Боснія і Герцеговина: 1 411 577(2009)  Чорногорія: 198 414 (2003)  Хорватія: 201 631 (2001)  Словенія: 38 964 (2002) Північна Македонія: 35 939 (2002) Решта Європи: понад 1,6 млн.  Австрія: 350 000 (2008)  Німеччина: 700 000 (2011)  Італія: 70 000 (2008)  Данія: 64 000  Франція: 120 000 (2008)  Швейцарія: 186 000 (2008)  Швеція: 120 000 (2008)  Велика Британія: 70 000 (2005)  Румунія: 22 518 (2002)  Бельгія: 19 857 (2008)  Албанія: понад 2 000 (2000) Норвегія: 19 500 (2006)  Туреччина: 4 600  Росія: 4 156 (2002)  Греція: понад 10 000 (2001)  Угорщина: 7 350 (2002)  Люксембург: 7 581 (2008)  Іспанія: 10 000 (2008) Північна Америка: понад 250 тис.  США: 187 739 (2010)  Канада: 80 320 (2011) Інші регіони: понад 100 тис.  Австралія: 95 364 (2009)
Близькі до	босняки, болгари, хорвати, македонці, чорногорці, словенці,
Входить до	південні слов’яни
Мова	сербська
Релігія	православ'я.

Серби (серб. Срби, Srbi) — південнослов'янський народ, представники якого проживають у Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині, Хорватії та інших країнах. Загальна чисельність близько 12-13 млн осіб. Основна релігія — православ'я. Мова — сербська.

Історія

Етнічна історія народу пов'язується з переселенням слов'янських племен на Балкани, як вважається, у 6-7 століттях н. е. У 9-му столітті створено Сербське князівство, яке відтоді тяжіє до централізації держави.

Ці процеси зухвало перервані військовою поразкою на Косовому Полі у 1389 р. Цю історичну подію серби справедливо вважають національною трагедією, адже відтоді сербські землі — під орудою Османської імперії. «Османське ярмо» тривало майже п'ять століть. Лише на початку 19-го століття підсилюється визвольна боротьба сербів за волю, яка призводить до автономізації (1833), а потім до створення незалежної Сербської держави (1878).

У 1918 р. створено Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 року — Югославія). У Другій світовій війні Югославія була майже єдиною державою, війська якої визволили самостійно без допомоги союзників територію країни від загарбників. У післявоєнний час в Югославії панує соціалістичний режим Броз Тіто, який хоча і сприймається неоднозначно в плані свобод і прав громадян, проте був досить ліберальним в економічному плані.

Югославія — країна, яка найбільше потерпіла від потрясінь кінця 80-90 років 20 століття. Розкол держави, економічний занепад, масова еміграція населення — явища, які супроводжують сучасне життя Сербії. Негативні процеси не зупинилися. На сьогоднішній день Сербія майже втратила історичні сербські землі, в наш час^[коли?] заселені переважно албанцями (автономний край Косово), які вимагають самовизначення.

Духовна культура

Серби наділені своєрідними вдачею і національним менталітетом. Всесвітньо відомі і вшановані сербські ліричні пісні, проникнуті журбою. Взагалі у культурі сербів, як і в історії, намішано багато впливів, втім відчутне і давнє архаїчне коріння.

До сербського фольклору зверталися без винятку всі творці і класики національних слов'янських літератур. У нас — І. Франко, С. Руданський тощо. Зачинателем сербської національної фольклористики справедливо вважається Вук Караджич. У його збірках пісні і казки сербів, босняків і чорногорців (з вказівкою не на окрему етнічну приналежність, а на місце запису).

Відомі серби

• Гойко Мітіч — актор, режисер, спортсмен, каскадер
• Емір Кустуриця — кінорежисер
• Нікола Тесла — фізик та винахідник
• Мілутін Міланкович — кліматолог, геофізик, астроном, математик та письменник-фантаст, академік Сербської академії наук і мистецтв
• Йован Цвіїч — географ, президент Сербської Королівської Академії Наук та ректор Белградського університету.

Галерея

• 
• 
• 

Див. також

• Білі серби
• Серби в Україні
• Серби в Хорватії
• Серби в Болгарії
• Серби в Боснії і Герцеговині
• Серби в Казахстані

Джерела і посилання

• Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988 (стаття «Сербы») (рос.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Serbian. A language of Serbia, архів оригіналу: (англ.)
• Християнський етнолоґічний сайт з розподіленням етносів по країнам — народи Сербії
• Серби // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1719-1720. — 1000 екз.

Література

• Історія приватного життя сербів від середньовіччя до сучасності / М. Попович, М. Тимотієвич, М. Ристович. — Київ: Темпора, 2017. — 544 с. — ISBN 617-569-296-7.