Тубіфера
| Тубіфера | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тубіфера[1] (лат. Tubifera) — рід найпростіших з класу міксоміцетів сімейства ретікулярієві. Види роду поширені переважно у лісових екосистемах; спостерігаються на мертвій деревині та листовій підстилці. Мешкають у помірній, тропічній та екваторіальній зонах, виявлені на всіх континентах, крім Антарктиди. Спороношення роду Тубіфера відрізняються досить великими розмірами (0,5-5 см), і добре помітні неозброєним оком, особливо в молодому стані, коли вони мають яскраво-рожеве, тілесне або кремове забарвлення[2][3]. В англійській мові відома народна назва «mullbery slime mold» — «шовковичний слизовик»[4].
Як інші міксоміцети, тубіфери мають складний життєвий цикл. Спори проростають із вивільненням амебоїдних клітин, що розвиваються з утворенням багатоядерного плазмодія. Після досягнення критичної маси, плазмодій перетворюється на плодове тіло — спорофор[3].
Спорофори — псевдоеталії, утворені переважно циліндричними споротеками ; подушкоподібні, напівсферичні, розпростерті. Гіпоталюс губчастий, білий, жовтуватий або коричневий може утворювати циліндричну ніжку. Індивідуальні споротеки циліндричні, рідше сферичні або лабіринтоподібні, розташовані у вигляді одного або декількох шарів, округлі або полігональні від перерізу від взаємного стиснення; верхівки споротек закруглені, булавоподібні, конічні чи плоскі. Перідій плівчастий, еластичний, блискучий або матовий, іноді слабо іридує; розтин нерегулярний, переважно у верхній частині. Псевдоколюмелла відсутня або є, конічна або циліндрична, іноді зростається з верхівкою споротеки; може утворювати бічні відгалуження. Псевдокапіліцій відсутня, рідше має вигляд плівчастих тяжів між перфорованими ділянками перидію. Спори в масі іржаво-коричневі, рідше охряно-коричневі, мідно-коричневі; орнаментовані сіточкою, зрідка бородавочками або гребенями, часто з блідою областю. Плазмодій і молоді спорокарпи — різних відтінків рожевого, при дозріванні — каштаново-коричневі або чорні[2][3].
Види роду Тубіфера поширені в лісових екосистемах по всій Земній кулі. Вони звичайні у хвойних та широколистяних лісах помірної зони Північної півкулі (США, Канада, Росія), відзначені у Західній Європі, Індії, Китаї, Центральній та Південній Америці, Австралії [1].
Найбільш відомий поліморфний вигляд T. ferruginosa, повсюдно поширений у лісах Північної півкулі. T. applanata описана з помірних широт Євразії. Види T. dimorphotheca та T. bombarda зустрічаються в екваторіальній зоні та Південній півкулі[2].
В даний час рід включає 12 видів, у тому числі:
- Tubifera applanata[5]
- Tubifera casparyii
- Tubifera corymbosa[6]
- Tubifera dictyoderma
- Tubifera dimorphotheca
- Tubifera dudkae[6]
- Tubifera ferruginosa
- Tubifera magna[6]
- Tubifera microsperma
- Tubifera montana[6]
- Tubifera papillata
- Tubifera pseudomicrosperma[6]
Раніше до роду також відносили Alwisia bombarda[7].
- ↑ Горленко М. В., Бондарцева Л. В. и др. Грибы СССР. — М : Мысль, 1980. — С. 21.
- ↑ а б в Nannenga-Bremekamp N.E. A Guide to Temperate Myxomycota. — Bristol : Biopress Ltd, 1991. — 410 с.
- ↑ а б в Глущенко В.И., Леонтьев Д.В., Акулов А.Ю. Слизевики. — Харьков : ХНУ, 2001. — 135 с.
- ↑ Stempen H., Stephenson L.S. Myxomycetes. A Handbook of Slime Molds. — Portland : Timber Press Ltd, 1994. — 183 с.
- ↑ D.V. Leontyev, K.A. Fefelov. Nomenclatural status and morphological notes on Tubifera applanata sp. nov. (Myxomycetes) // Mycotaxon. — 2012. — Т. 120, вип. 1 (28 вересня). — С. 247—251. — DOI:.
- ↑ а б в г д Dmitry V. Leontyev, Martin Schnittler, Steven L. Stephenson. A critical revision of the Tubifera ferruginosa complex // Mycologia. — 2015. — Vol. 107, iss. 5 (8 December). — P. 959—985. — ISSN 0027-5514. — DOI:. Архівовано з джерела 27 жовтня 2015.
- ↑ Dmitry V. Leontyev, Martin Schnittler, Gabriel Moreno, Steven L. Stephenson, David W. Mitchell. The genus Alwisia (Myxomycetes) revalidated, with two species new to science // Mycologia. — 2014. — Vol. 106, iss. 5 (1 September). — P. 936—948. — ISSN 0027-5514. — DOI:.
- Neubert H., Nowotny W., Baumann K., Marx H. Die Myxomyceten Deutschlands und des angrenzenden Alpenraumes unter besonderer Berücksichtigung Österreichs. Bd. 1-3, Karlheinz Baumann Verlag, Gomaringen, 1993—2000.
- George W. Martin, Constantine John Alexopoulos, Marie Leonore Farr: The genera of Myxomycetes, Iowa City, 1983, ISBN 0-87745-124-9
- Henry Stempen, Steven L. Stevenson. Myxomycetes. A Handbook of Slime Molds. Timber Press, 1994, ISBN 0-88192-439-3.