Тібор Нілаші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Тібор Нілаші
Особисті дані
Народження 18 січня 1955(1955-01-18) (69 років)
  Варпалота, Угорщина
Зріст 189 см
Вага 77 кг
Громадянство  Угорщина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1972–1983 Угорщина «Ференцварош» 243 (132)
1983–1988 Австрія «Аустрія» (Відень) 120 (81)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975–1985 Угорщина Угорщина 70 (32)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1991–1994 Угорщина «Ференцварош»
1997–1998 Угорщина «Ференцварош»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Тібор Нілаші (угор. Nyilasi Tibor, нар. 18 січня 1955, Варпалота) — колишній угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Більшу частину футбольного життя присвятив клубу «Ференцварош», в якому спочатку був футболістом, а потім тренером. Також виступав за «Аустрію» (Відень) та національну збірну Угорщини.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Тібор Нілаші почав займатися футболом в 1966 в клубі піонерській організації «Уттерештадіон», в 1970 році був запрошений в молодіжну команду «Ференцвароша». У першій команді дебютував 14 травня 1973 року[1], але за 2 перших сезони зіграв лише в 3 матчах. Основним півзахисником став в сезоні 1974/75[2], коли Нілаші разом з «Ференцварошем» дійшов до фіналу Кубка кубків, в якому угорський клуб поступився київському «Динамо»[3]. Вдалим видався для Тібора і його команди та сезон 1975/76, в якому «Ференцварош» після восьмирічної перерви став чемпіоном Угорщини.

У грудні 1979 року Нілаші, до того часу вже капітан «Ференцвароша», оголосив про завершення кар'єри у зв'язку з травмою, отриманою за 3 роки до цього[4]. Незабаром він змінив своє рішення та повернувся у великий футбол. У сезоні 1980/81 Тібор Нілаші забив 30 м'ячів і, на думку ряду спортивних оглядачів, міг отримати «Золотий бутс», але болгарин Георгій Славков, що відставав від Тібора на 3 голи, в останньому турі чемпіонату Болгарії забив 4 м'ячі і в підсумку випередив Нілаші[5]. Голи Нілаші допомогли «Фраді» виграти чергове чемпіонське звання, а сам Тібор був визнаний найкращим футболістом 1981 року в Угорщині[6]. Всього за «Ференцварош» Нілаші виступав 10 років, зіграв у 243 матчах та забив 132 голи в чемпіонаті Угорщини, вигравши за цей час два чемпіонства і три національних кубки.

Влітку 1983 року Тібор Нілаші з дозволу Федерації футболу Угорщини перейшов в австрійський клуб «Аустрія» з Відня, де в першому ж сезоні став чемпіоном Австрії та найкращим бомбардиром чемпіонату[7]. Вигравши у складі «Аустрії» ще два чемпіонства і один раз кубок країни, Тібор Нілаші завершив кар'єру в 1988 року. Всього за віденську «Аустрію» Нілаші провів 155 офіційних матчів, в яких забив 111 м'ячів[1], в чемпіонаті — 120 матчів, 81 м'яч.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

10 серпня 1975 року дебютував у складі національної збірної Угорщини у товариському матчі проти збірної Ірану в Тегерані[8]. А в першому ж своєму офіційному матчі, який відбувся 24 вересня в рамках відбіркового турніру чемпіонату Європи 1976 року, Нілаші забив перший гол за збірну. Суперником угорців була збірна Австрії, яка, на відміну від угорської команди, ще не втратила на той момент шансів на потрапляння до чвертьфіналу. Тим не менше, господарі поля здобули перемогу з рахунком 2:1, Нілаші відкрив рахунок на 2-й хвилині[9]. Угорській збірній залишалося зіграти ще один домашній кваліфікаційний матч, 19 жовтня проти збірної Люксембургу. Нілаші забив у цій зустрічі 5 м'ячів, а збірна Угорщини виграла з рахунком 8:1[10].

У період відбіркового турніру чемпіонату світу 1978 року Нілаші вже вважався основним гравцем збірної[11]. Суперниками угорської команди по кваліфікаційній групі були збірні Радянського Союзу та Греції, ключовим став матч між збірними Угорщини та СРСР 30 квітня 1977 в Будапешті. Незважаючи на пильну опіку з боку радянських футболістів, Нілаші на 44-й хвилині забив перший м'яч, завляки якому угорці виграли з рахунком 2:1[12]. Угорська збірна потім здолала Болівію (Нілаші забив один з голів у першому матчі)[13] і потрапила до фінального турніру. За підсумками 1977 року Тібор Нілаші став одним з найкращих бомбардирів збірної Угорщини, забивши 7 м'ячів, стільки ж було на рахунку Андраша Теречик[14]. В Аргентині угорці потрапили в «групу смерті»: їх суперниками були сильні збірні Італії та Франції, а також господарі чемпіонату — збірна Аргентини. Тібор Нілаші взяв участь у двох матчах, у зустрічі з аргентинцями він і Теречик були видалені з поля за грубу гру[15].

Нілаші залишався лідером угорської збірної і через 4 роки[16]. На чемпіонаті світу 1982 року Тібор Нілаші був капітаном команди, взяв участь у всіх трьох її матчах[17]. Забив на турнірі 2 м'ячі — обидва у ворота збірної Сальвадору[8], угорці перемогли в тому матчі 10:1 і встановили рекорд результативності чемпіонатів світу[18]. Нілаші також регулярно грав за збірну у відбіркових циклах чемпіонату Європи 1984 року та чемпіонату світу 1986 року[8]. Незадовго до старту фінального турніру чемпіонату світу в Мексиці Нілаші отримав травму, але намагався встигнути відновитися[19]. Про те, що Нілаші все ж не зможе взяти участь на чемпіонаті стало відомо в найостанніший момент[20]. Новим капітаном угорської команди був обраний Антал Надь, він же отримав і номер «8», під яким Нілаші грав на двох попередніх турнірах[21].

Всього за збірну Угорщини з 1975 по 1985 рік Тібор Нілаші провів 70 матчів та забив 32 голи[8]. У 26 матчах був капітаном національної команди[22].

18 серпня 1981 року зіграв за збірну Європи у матчі, присвяченому 80-річчю чехословацького футболу[23]. Зустріч завершилася переконливою перемогою збірної Чехословаччини з рахунком 4:0[24].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри, Нілаші з 1990 по 1994 рік очолював «Ференцварош», тричі виграв з клубом кубок Угорщини, а в сезоні 1991/92 привів «Фраді» до перемоги в чемпіонаті. Другий раз працював з «Ференцварошем» в сезоні 1997/98, команда посіла друге місце.

З 2002 по 2007 рік Нілаші працював в Угорській футбольній федерації.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]

Особисті

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Огляд кар'єри

[ред. | ред. код]
Огляд кар'єри
Команда Період Офіційні
матчі
Неофіційні
матчі
Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Ференцварош 1972 — 1983 309 166 74 54 383 220
Аустрія (Відень) 1983 — 1988 155 111 62 70 217 181
Угорщина 1975 — 1985 70 32 42 36 112 68
Угорщина (B) 1976 1 0 0 0 1 0
Всього за кар'єру 535 309 178 160 713 469

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]
Клубна кар'єра
Клуб Сезон Ліга Кубки[25] Єврокубки[26] Інші[27] Разом Товариські
матчі
Усього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
«Ференцварош» 1972/73 1 0 0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 1 0
1973/74 2 0 2 0 0 0 0 0 4 0 2 0 6 0
1974/75 25 6 1 1 5 2 0 0 31 9 11 7 42 16
1975/76 28 12 7 6 2 3 0 0 37 21 15 9 52 30
1976/77 26 16 5 2 3 4 0 0 34 22 9 4 43 26
1977/78 28 8 8 1 2 0 0 0 38 9 0 0 38 9
1978/79 29 21 11 8 4 1 0 0 44 30 12 19 56 49
1979/80 22 12 0 0 2 0 0 0 24 12 10 4 34 16
1980/81 34 30 5 1 0 0 0 0 39 31 3 2 42 33
1981/82 25 10 0 0 2 0 0 0 27 10 2 0 29 10
1982/83 23 17 3 5 4 0 0 0 30 22 10 9 40 31
Разом 243 132 42 24 24 10 0 0 309 166 74 54 383 220
«Аустрія» (Відень) 1983/84 29 26 7 9 8 9 0 0 44 44 12 13 56 57
1984/85 26 17 4 2 6 2 0 0 36 21 17 21 53 42
1985/86 20 18 1 2 4 1 0 0 25 21 12 18 37 39
1986/87 19 9 1 2 0 0 1 0 21 11 10 10 31 21
1987/88 26 11 1 3 2 0 0 0 29 14 11 8 40 22
Разом 120 81 14 18 20 12 1 0 155 111 62 70 217 181
Всього за кар'єру 363 213 56 42 44 22 1 0 464 277 136 124 600 401

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Tibor Nyilasi (нім.). Austria Wien Archiv — Die Online Statistik. Архів оригіналу за 2 серпня 2012. Процитовано 22 жовтня 2011.
  2. Нискач Л. И «Фради» не прочь выиграть // Футбол-Хоккей. 11 мая 1975. № 19 (781). С. 5
  3. Радчук Г. Путь пройден до конца // Футбол-Хоккей. 18 мая 1975. № 20 (782). С. 1 — 4
  4. Уход Нилаши // Футбол-Хоккей. 30 декабря 1979. № 52 (1022). С. 14
  5. Глод В. В., Майский А. П., Сушкевич Э. С. Футбол-82. — Мн.: Полымя, 1982. — С. 71
  6. Кто есть кто в мировом футболе/ред. О. С. Кучеренко. — М.: Библиотека еженедельника «Футбол», выпуск 4, 1995. — С. 56
  7. Глод В. В., Майский А. П., Сушкевич Э. С. Футбол-85. — Мн.: Полымя, 1985. — С. 70
  8. а б в г Roberto Mamrud. (13 червня 2003). Tibor Nyilasi — Goals in International Matches (англ.). rsssf.com. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 22 жовтня 2011.
  9. Венгрия — Австрия — 2:1 // Футбол-Хоккей. 28 сентября 1975. № 39 (801). С. 16
  10. Венгрия — Люксембург — 8:1 // Футбол-Хоккей. 26 октября 1975. № 43 (805). С. 16
  11. Мозер И. Грани стабильности // Футбол-Хоккей. 10 апреля 1977. № 15 (881). С. 14
  12. Второй отборочный // Футбол-Хоккей. 8 мая 1977. № 19 (885). С. 10 — 11
  13. Венгрия — Боливия — 6:0 // Футбол-Хоккей. 6 ноября 1977. № 45 (911). С. 16
  14. Нискач Л. Преодоление кризиса // Футбол-Хоккей. 16 апреля 1978. № 16 (934). С. 14
  15. Филатов Л. Мир ищет чемпиона // Футбол-Хоккей. 11 июня 1978. № 24 (942). С. 10 — 12
  16. Трое непохожих // Футбол-Хоккей. 9 мая 1982. № 19 (1145). С. 13 — 15
  17. Hungary — Players A~Z (англ.). World Cup Factfiles. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 22 жовтня 2011. [Архівовано 2011-12-18 у Wayback Machine.]
  18. Чемпионам нелегко // Футбол-Хоккей. 20 июня 1982. № 25 (1151). С. 8 — 9
  19. На поправку // Футбол-Хоккей. 13 апреля 1986. № 15 (1349). С. 15
  20. Асаулов Л. В фокусе — Венгрия // Футбол-Хоккей. 25 мая 1986. № 21 (1355). С. 14 — 15
  21. Венгрия — постоянные номера // Футбол-Хоккей. 1 июня 1986. № 22 (1356). С. 7
  22. Савин А. В. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия. — М.: Эксмо, 2007. — С. 449—450
  23. Глод В. В., Майский А. П., Сушкевич Э. С. Футбол-82. — Мн.: Полымя, 1982. — С. 73
  24. Zápis o utkání č. 398: ČSSR — UEFA — 4: 0 (чес.). Fotbal.cz. 18 серпня 1981. Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 22 жовтня 2011. [Архівовано 2011-09-13 у Wayback Machine.]
  25. Кубок Угорщини, Кубок Австрії.
  26. Кубок європейських чемпіонів, Кубок УЄФА, Кубок володарів кубків УЄФА, Кубок Мітропи.
  27. Суперкубок Австрии.

Посилання

[ред. | ред. код]