Мечі ULFBERHT
Мечі ULFBERHT — група середньовічних мечів, що були знайдені в Європі, датовані 9-11-им століттями, на лезах яких було нанесено напис +VLFBERH+T або +VLFBERHT+.[1][2]
Це слово означає франкське власне ім'я людини і стало в якомусь роді торговою маркою, що використовували різні майстри протягом декількох століть. В Європі знайдено 170 мечів Ulfberht.[1]
Найімовірніше, що місцем походження мечів Ulberht є Рейнська область (тобто в Австразії, центрального регіону Франкського королівства, пізніше частини племінного герцогства Франконія). Версія про Франкське походження мечів досить довго засновувалася на характерній формі імені Ulfberht (Улфберхта або Ульфбрехта); у мечі, що було знайдено в Нижній Саксонії у 2012 було використано свинець у руків'ї меча, що відповідно до аналізу має погодження із регіону Таунус, що підсилює гіпотезу про Франкське виготовлення мечів Ulfberht.[3]. Але згодом ці мечі були досить популярними і престижними артефактами Епохи вікінгів у Скандинавії.
7 листопада 2011 року в Дніпрі поблизу острова Хортиця було знайдено меч, який відноситься до мечів «ULFBERHT» і пов'язується із загибеллю князя Святослава Ігоровича. Вочевидь, це був його особистий меч, оскільки Святослав (Свенельд на данський лад, Свейн на норвезький або Свенефельд на шведський) сам був слов'янським вікінгом.
- ↑ а б Moilanen, Mikko (2018). Viikinkimiekat Suomessa. Suomalaisen kirjallisuuden seura. с. 169—175. ISBN 978-952-222-964-9.
- ↑ Wegeli (1904), p. 12, fig. 3.; Stralsberg (2008:6) classifies the «correctly» spelled inscriptions into five classes, 1. +VLFBERH+T (46 to 51 examples), 2. +VLFBERHT+ (18 to 23 examples), 3. VLFBERH+T (4 to 6 examples), 4. +VLFBERH┼T+ (1 or 2 examples), 5. +VLFBERH+T (10 examples), with a sixth class of «misspellings» (+VLEBERHIT, +VLFBEHT+, +VLFBERH+, +VLFBER├┼┼T, +VLFBERTH, 17 examples) and a seventh class «not definable» (31 or 32 examples). Stalsberg (2008) explains the numerous misspellings in the inscriptions by the «use of illiterate slaves in the smithy».
- ↑ Hannover University (2015). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2019.
