Теризинозавр
| † Терезинозавр Час існування: пізня крейда (маастрихт), ~70 млн р. т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструкція
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| † Therizinosaurus cheloniformis Малєєв, 1954 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Теризинозавр (лат. Therizinosaurus; буквально «ящір, що косить» або «ящір-косар» від дав.-гр. θερίζω — «кошу, зрізаю» і σαῦρος — «ящір») — рід великих тероподних динозаврів. Теризинозавр жив наприкінці крейдяного періоду (кінець кампана-маастрихта, близько 70 млн років тому), і був одним з останніх і найбільших представників своєї унікальної групи — теризинозаврів. Їхні скам'янілості вперше були винайдені в Монголії, і рід спочатку був віднесений до більш примітивних черепахоподібних рептилій (звідси назва виду, Т. cheloniformis — «сформований як черепаха»).
Перші викопні рештки теризинозавра були знайдені у 1948 році, коли були проведені кілька монгольських палеонтологічних експедицій, організованих Академією наук СРСР, у формації Немегт пустелі Гобі на південному заході Монголії. Експедиція виявила кілька гігантських дистальних фалаг, що досягали метра і більше завдовжки. Вони були промарковані під номером зразка PIN 551—483 й пізніше описані як типовий вид Therizinosaurus cheloniformis в 1954 році радянським вченим-палеонтологом Євгеном Малєєвим[en].
Загальна назва Therizinosaurus походить від грец. θερίζω (що означає «коса», «жати» або «різати») і σαῦρος (що означає «ящір»), посилаючись на велетенські пазурі тварини, а видова назва cheloniformis походить від грец. χελώνη, що означає «черепаха», і лат. formis, оскільки вважалося, що рештки належали черепахоподібній рептилії. Оскільки на момент оригінального опису про теризинозавра було мало відомо, Малєєв вважав, що викопний зразок PIN 551—483 належав великій, 4,5 м завдовжки черепахоподібній рептилії, яка покладалася на свої гігантські кігті для збирання водоростей[1].
У 1970 році російський палеонтолог Анатолій К. Рождественський одним з перших припустив, що теризинозавр був тероподом, а не черепахою[2]. Тероподові спорідненості також були виявлені польською палеонтологинею Гальшкою Осмульською та її співавторкою Євою Ронєвіч того ж року, коли вони дали назву та описали дейнохейруса — ще одного великого загадкового теропода з тої формації, відомого за частково збереженими руками. Як і Рождественський, вони припустили, що голотипні дистальні фаланги, швидше за все, належали м'ясоїдному тероподу, а не великій морській черепасі[3].
Подальші експедиції в немегтській формації виявили більше скам'янілостей теризинозавра. У 1968 році, ще до заяв Рождественського, Осмульської та Ронєвіч, в місцезнаходженні Алтан-Уул було знайдено верхню частину кінцевих фаланг, яка була позначена як зразок MPC-D 100/17. У 1972 р. у верхніх білих відкладах місцезнаходження Гермін-Цав було знайдено ще один фрагмент фаланги (зразок MPC-D 100/16), на цей раз лише нижня частина[4][5]. У 1973 році з Гермін-Цава був зібраний набагато повніший, більший і зчленований зразок. Цей зразок був промаркований MPC-D 100/15 і складався з лівої та правої рук, включаючи лопаткові кістки, обох плечових кісток, правої ліктьової кістки з променевою кісткою та лівої ліктьової кістки, двох правих зап'ястків, правої п'ясткової кістки, включаючи повний другий палець, а також деяких ребер з гастраліями (черевними ребрами). Всі ці зразки були вперше описані й віднесені до теризинозавра монгольським палеонтологом Рінченгіном Барсболдом у 1976 році[4].
Новий зразок MPC-D 100/45 був знайдений Спільною радянсько-монгольською палеонтологічною експедицією в стоянці Гермін-Цав у 1973 р.. На відміну від попередніх знахідок, MPC-D 100/45 представлена правою задньою кінцівкою, що складається з дуже фрагментованої стегнової кістки з нижнім кінцем великогомілкової кістки, кістки щиколотки, п'яткової кістки, 4 плеснової кістки, функціональної чотирипалої стопи, частково збережених 1 і 3 пальців та майже повних 2 та 4 пальців. Ці новіші рештки були описані також монгольським палеонтологом Алтангерелієм Перле[en] в 1982 році.
За стандартами манірапторів, теризинозавр досягав велетенських розмірів, приблизно 9—10 м завдовжки й від 4 до 5 м заввишки. Його вага оцінюється від 3 до, можливо, 5 тонн[6][7][8]. Ці виміри роблять теризинозавра найбільшим з відомих теризинозавридів і найбільшим з відомих манірапторів. Разом із сучасним йому орнітомімозавром дейнохейрусом він був найбільшим маніраптороподібним[9].
Хоча рештки теризинозавра відносно неповні, можна зробити висновки про його фізичні характеристики на основі споріднених та повніших теризинозаврів. Як і інші члени родини, теризинозавр мав пропорційно невеликий череп з роговим дзьобом на довгій шиї, двоногу ходу, великий живіт для перетравлення листя і рідке оперення. Інші риси, які, ймовірно, були наявні у теризинозавра, включають сильно пневматизований (наповнений повітрям) хребетний стовп і міцно збудований, направлений назад таз[10][11][12].
У 2010 році Сентер і Робінс використовували рівняння довжини задніх кінцівок для прогнозування загальної довжини задніх кінцівок теризинозавра і дейнохейруса. Вони дійшли висновку, що середній теризинозавр міг мати ноги довжиною приблизно 3 м[13]. У 2013 р. Майк Тейлор і Метт Ведель припустили, що вся шия теризинозавра була у 2,9 раза більшою за плечову кістку, яка дорівнювала 76 см, в результаті чого довжина шиї становила 2,2 м, на основі порівняння з шийними хребцями наншіунгозавра[14]. Найхарактернішою особливістю теризинозавра були гігантські пазурі на трьох пальцях рук. Вони були поширені серед теризинозаврів, але у теризинозавра вони були особливо великими й жорсткими. Кігті теризинозаврів вважаються найдовшими з усіх відомих у наземних тварин[9].
Особливості харчування теризинозавра невідомі, оскільки матеріального черепа не було знайдено, що може свідчити про своєрідну дієту. Однак, як й інші теризинозаври, був, ймовірно, головним чином травоїдним. Кігті теризинозавра могли служити в декількох функціях, наприклад він міг захищатися ними від хижаків (таких як, наприклад тарбозавр). Також можлива внутрішньовидова боротьба за територію або самку. Ще теризинозавр міг тягнути ними гілки в напрямок рота. Якщо припустити, що теризинозавр був комахоїдним, то логічно уявити, що своїми пазурами динозавр розривав гнізда мурашок і термітів.[15] Кігті, можливо, навіть виконували всі ці функції.
Ніяких скам'янілих свідоцтв того що, у теризинозавра було пір'я — поки не знайдено, однак більшість сучасних вчених вважають, що у теризинозавра було оперення, оскільки були виявлені викопні свідчення того що, у деяких теризинозаврідів (зокрема, у бейпіозавра) пір'я — було.
Відкриття того, що загадкові ерлікозавр і сегнозавр фактично є тероподами допомогло прояснити відношення до теризинозавра. Різні теорії були запропоновані для пояснення походження «сегнозаврідів». Деякі науковці навіть припускали, що вони були нащадками завроподоморфів — але нові, добре збережені знахідки, такі як альксазавр у 1993 р. і бейпіозавр у 1996 р. представили детальну інформацію про «птичність» тазу, ніг і черепа примітивного члена родини, і допомогли підтвердити, що сегнозавриди належали до тієї ж групи динозаврів що і теризинозавр (тому їх перейменували в теризинозавридів), і що теризинозавр був, зокрема, травоїдним тероподом.
В одній із серій телесеріалу «Прогулянки з динозаврами» з'являвся теризинозавр, що виглядав вельми реалістично, хоча і не мав пір'я.
- ↑ Малєєв, Євгеній О. (1954). Новый черепахообразный ящер в Монголии [Новий черепахоподібний ящір у Монголії]. Природа (російською) . № 3. с. 106—108.
- ↑ Рождественський, А. К. (1970). О гигантских когтевых фалангах загадочных рептилий мезозоя [Про гігантські кігтьові фаланги загадкових рептилій мезозою]. Палеонтологический журнал (російською) . № 1. с. 131—141.
- ↑ Osmólska, H.; Roniewicz, E. (1969). Deinocheiridae, a new family of theropod dinosaurs (PDF). Palaeontologia Polonica (англійською) . № 21. с. 5—19.
- ↑ а б Барсболд, Р. (1976). Новые данные о теризинозавре (Therizinosauridae, Theropoda) [Нові дані про теризинозавра]. Спільна радянсько-монгольська палеонтологічна експедиція, праці (російською) . № 3. с. 76—91.
- ↑ Gradziński, R.; Jaworowska, Z. K.; Maryańska, T. (1977). Upper Cretaceous Djadokhta, Barun Goyot and Nemegt formations of Mongolia, including remarks on previous subdivisions. Acta Geologica Polonica (англійською) . Т. 27, № 3. с. 281—326.
- ↑ Holtz, Thomas R.; Rey, Luis V.; Rey, Luís (2007). Dinosaurs: the most complete, up-to-date encyclopedia for dinosaur lovers of all ages (вид. перше). Нью-Йорк: Random House. ISBN 978-0-375-82419-7.
- ↑ Paul, Gregory S. (2016). The Princeton Field Guide to Dinosaurs (англійською) (вид. друге). Princeton University Press. с. 162–168. ISBN 978-0691167664.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ Campione, Nicolás E.; Evans, David C. (2020-12). The accuracy and precision of body mass estimation in non‐avian dinosaurs. Biological Reviews (англ.). Т. 95, № 6. с. 1759—1797. doi:10.1111/brv.12638. ISSN 1464-7931. Процитовано 1 грудня 2023.
- ↑ а б Molina-Pérez, Rubén; Larramendi, Asier; Connolly, David; Ramírez Cruz, Gonzalo Ángel; Mazzei, Sante; Atuchin, Andrey (25 червня 2019). Dinosaur Facts and Figures: The Theropods and Other Dinosauriformes. Princeton University Press. doi:10.1515/9780691190594. ISBN 978-0-691-19059-4.
- ↑ Dimond, Christopher C.; Cabin, Robert J.; Brooks, Janie S. (2011-09). Feathers, Dinosaurs, and Behavioral Cues: Defining the Visual Display Hypothesis for the Adaptive Function of Feathers in Non-Avian Theropods. BIOS (англ.). Т. 82, № 3. с. 58—63. doi:10.1893/011.082.0302. ISSN 0005-3155. Процитовано 1 грудня 2023.
- ↑ Lautenschlager, Stephan; Witmer, Lawrence M.; Altangerel, Perle; Zanno, Lindsay E.; Rayfield, Emily J. (19 вересня 2014). Cranial anatomy of Erlikosaurus andrewsi (Dinosauria, Therizinosauria): new insights based on digital reconstruction. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 34, № 6. с. 1263—1291. doi:10.1080/02724634.2014.874529. ISSN 0272-4634. Процитовано 1 грудня 2023.
- ↑ Hedrick, Brandon P.; Zanno, Lindsay E.; Wolfe, Douglas G.; Dodson, Peter (10 червня 2015). Mihlbachler, Matthew C. (ред.). The Slothful Claw: Osteology and Taphonomy of Nothronychus mckinleyi and N. graffami (Dinosauria: Theropoda) and Anatomical Considerations for Derived Therizinosaurids. PLOS ONE (англ.). Т. 10, № 6. с. e0129449. doi:10.1371/journal.pone.0129449. ISSN 1932-6203. PMC 4465624. PMID 26061728. Процитовано 1 грудня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Senter, P.; Robins, J. H. (2010). Hip heights of the gigantic theropod dinosaurs Deinocheirus mirificus and Therizinosaurus cheloniformis, and implications for museum mounting and paleoecology. Bulletin of Gunma Museum of Natural History (англійською) . № 14. с. 1—10.
- ↑ Taylor, Michael P.; Wedel, Mathew J. (12 лютого 2013). Why sauropods had long necks; and why giraffes have short necks. PeerJ (англ.). Т. 1. с. e36. doi:10.7717/peerj.36. ISSN 2167-8359. PMC 3628838. PMID 23638372. Процитовано 1 грудня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Динозаври: ілюстрована енциклопедія.