INTERNATIONAL HUMANITARIAN UNIVERSITY

DEPARTMENT OF MANAGEMENT
DEPARTMENT OF ECONOMICS
AND INTERNATIONAL ECONOMIC RELATIONS

COASTAL REGIONS:
PROBLEMS AND PARADIGMS
OF SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT

Collective monograph
under the editorship of T. Derkach

Riga, Latvia
2018
UDC 339.924EU(477)
V 55

Reviewers:
Kuryliak V.Y. – Doctor of Economic Sciences, Professor, Head at Department
of International Economics, Ternopil National Economic University.
Lutsyshyn Z.O. – Doctor of Economic Sciences, Professor, Honoured Worker
of Education of Ukraine, Professor at Department of World Economy and
International Economic Relations, Institute of International Relations, Taras
Shevchenko National University of Kyiv.
Yakubovskyi S.O. – Doctor of Economic Sciences, Professor, Head of
Department of World Economy and International Economic Relations, Odessa
I.I. Mechnikov National University.

Executive Editor: T.V. Derkach, Doctor of Economic Sciences, Head of

Department of Management, International Humanitarian University.

Recommended for printing by the Academic Council

of International Humanitarian University
Protocol № 6 on 05.07.2018

Scientific Board: T.V. Derkach, N.P. Kovalenko, A.I. Rybak, V.I. Zaharchenko

Multi-authored monograph “Coastal regions: problems and paradigms of socio-

economic development” is the first edition within the science topic “Coastal regions in the
global economy and globalization processes”, which publishing is initiated by the staff
of Departments of Management and Economics and International Economic Relations
of International Humanitarian University. A group of authors proposed a number of new
approaches to the investigation of a wide range of issues of development of coastal regions.
The publication is designed for scientific workers, university teachers, postgraduate
students, and students of HEIs.

Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development:

Collective monograph / under the editorship of T. Derkach, Doctor of Economic
Sciences. Riga, Latvia: Publishing House “Baltija Publishing”, 2018. 560 p.

© 2018 Individual authors

© 2018 All rights reserved
ISBN 978-9934-571-29-9 © 2018 International Humanitarian University
 TABLE OF CONTENTS

Introduction 6
Section 1. Problems of the development
of coastal regions 10
1.1. Coastal regions: typology and actualization
of economic development
Derkach Т.V 10
1.2. About some features of social-economic development
of northern Black Sea coastal zone
Kovalenko N.P., Kovalenko I.N 29
1.3. Морський потенціал як фактор економічного
розвитку України
Степанова К.В 45
1.4. Problems and ways of formation of investment
and innovation model of Ukrainian development
Nemchenko H.V 68
1.5. The sustainability estimation of Odessa
agglomeration development
Rybak A., Azarova I 83
1.6. Дослідження локальної системи «місто-оточення»
у межах соціально-територіальної структури суспільства
(на прикладі українського Причорномор’я)
Ширяєва Л.В., Лаптєва В.В. 100
1.7. Розробка стратегії просторового розвитку регіону
(на прикладі Одеської області)
Захарченко В.І., Сорока Л.М. 113
1.8. Розвиток форм регіональної політики
в умовах зміни технологічних укладів
Меркулов М.М., Захарченко Н.В. 127

3
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

1.9. Оцінка впливу тіньової економіки на регіональний

розвиток на прикладі українського Причорномор’я
Головченко О.М., Курко А.С. 145
1.10. The stability of socio-economic systems under conditions
of global development
Davydova I.O., Revenko D.S., Lyba V.O. 167
1.11. Методичне забезпечення дослідження функціонування
соціально-економічної структури регіону
Балахонова О.В., Бондаренко О.В. 186

Section 2. Institutional support

of regional development 206
2.1. Митне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності в Україні: сучасний стан, проблеми
та перспективи розвитку
Котиш О.М., Бестужева С.В., Мілько І.В. 206
2.2. Perspectives of transport systems in the conditions
of globalization the world economy
Donchenko O.O. 233
2.3. Logistics engineering enterprises for sustainable
development: preconditions and expected effects
Sapotnitska N.Y. 248
2.4. The IMF loans: financial assistance or debt burden
Myroshnychenko Y.V., Motsna I.V. 270
2.5. Monitoring of international donor support in the context
of development of the united territorial communities
Boichenko E.B., Vasilchuk N.A. 291
2.6. Моделювання операцій з надання страхових послуг
в умовах поведінкової економіки
Ткаченко І.С., Бакалова Н.М. 329

4
 Table of contents

Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning 350

3.1. Economic security management of iron
ore mining industrial enterprises of Ukraine
Frolova L.V., Rozhenko A.V. 350
3.2. State regulation of the sustainable development
of Ukraine’s food industry
Khrypiuk V.I. 368
3.3. Оценка экономической эффективности IT-технологий
информационной системы для уменьшения коммерческих
потерь электроэнергии в распределительных сетях
Добровольская Л.А. 390
3.4. Економічна ефективність виробництва молока
та його інформаційне забезпечення
Сколотій І.В. 414
3.5. Essence and systemment rental for accounting requirements
Dmytrenko A.V., Lebedyk G.V. 444
3.6. Облік і аудит запасів: особливості
організації та методики
Крот Ю.М., Пастернак Я.П. 469
3.7. Expansion of functions of accounting and analytical support
in management of the enterprise’s strategic development
Tytenko L. 488
3.8. Особливості формування людського фактора
за фазами розвитку кризи на підприємстві
роздрібної торгівлі
Забродська Г.І., Забродська Л.Д. 509
3.9. Management system of institutional autonomy
of higher education institutions: conceptual
and methodological basis design
Rayevnyeva O., Stryzhychenko K., Grynevych L. 538

5
 INTRODUCTION

“Рort regions seem always to have been

at an advantage when compared to those regions
which not situated by the sea or on rivers”.
Vleugels R.L.M. (1967)

The phenomenon of coastal regions is manifested in their potential abil-

ity for promotion of rapid economic development under the conditions of
activation of globalization processes in the world economy.
Being integral systems, coastal regions possess territorial, economic and
strategic holistic characteristics.
Presently, a new paradigm acquires increasing topicality, which envis-
ages the transformation of coastal regions’ functions using their competitive
advantage thus turning them into leaders of coastal countries’ economic
growth.
Coastal regions witness concentration of production and infrastructure
as well as enhancement of conflicts due to multipurpose possibilities of use
of the same resource.
Therefore, reevaluation of the coastal regions’ place and role in the terri-
torial division of labor, research into the problems of their functional struc-
ture and ecological safety appear necessary. This topic predetermines the
issues of social and economic development of Ukraine’s coastal regions
since development of transit transport and recreational tourist functions of
coastal regions are capable of making a valuable contribution in the solution
of socio-economic problems both at the regional and national levels. How-
ever, in Ukraine, these trends have not been backed with serious theoretical
research. They are developed on the basis of practice, particularly foreign
one, which frequently fails to yield adequate result when transformed to our
specific reality.
The prospective tendency of enhancement of sea resources development
can be observed including mineral, energy and recreational ones; the role of
6
 Introduction

shipping will further increase as well as the potential of coastal EGL; these
processes will result in the further shift of world production and population
towards the sea. The coastal contact regions will further acquire still greater
and more diversified importance.
The character of natural conditions and resources, functional versatility
define the characteristic features of coastal regions. This is the zone of a
state’s special interest, which plays an important role in the country’s struc-
ture and territorial organization. The high level of urbanization, conflict of
interests of different branch departments and financial operators in coastal
regions result in the competition of functions. The state, therefore, should
strictly control the use of such territories on the legal basis.
Special vulnerability of ecological system, increasing overpopulation,
decrease of quality of marine environment is inherent in coastal regions and
therefore, they urgently need the development of the regional restriction
system for economic activity.
The researches related to the special analysis of the world economy fail
to separate and consider coastal territories as a subject matter despite the
fact that it is they that largely determine the economic situation and mari-
time potential of coastal countries.
In the light of the growing role of coastal regions not only in the regional
but also in the national economy, it appears expedient to work out a scien-
tifically grounded strategy for development, which would take into account
both regional and national priorities.
About authors: T.V. Derkach, doctor of economic sciences, head
of department of management, International humanitarian university;
N.P. Kovalenko, doctor of physical and mathematical sciences, professor,
International humanitarian university; I.N. Kovalenko, senior lecturer,
International humanitarian university; K.V. Stepanova, candidate of eco-
nomic sciences, associate professor, International humanitarian univer-
sity; H.V. Nemchenko, assistant of the department business management
of Odessa national academy of food technologies; А. Rybak, doctor of
technical sciences, professor, academician of the academy of communi-
cation of Ukraine, Odessa state academy of civil engineering and archi-
tecture; І. Azarova, candidate of technical sciences, associate professor,
Odessa state academy of civil engineering and architecture; L.V. Shiryaeva,

7
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

doctor of economic sciences, professor, Odessa national maritime univer-

sity; V.V. Lapteva, candidate of economic sciences, senior instructor, Kyiv
national university of trade and economics; V.І. Zakharchenko, doctor of
economic sciences, professor, Odessa national polytechnic university;
L.M. Soroka, candidate of economic sciences, associate professor, Izmail
state humanities university; М.М. Merkulov, doctor of economic sciences,
professor, Izmail state humanities university; N.V. Zakharchenko candidate
of economic sciences, associate professor, Odesa I.I. Mechnikov national
university; Е.N. Golovchenko, doctor of economic sciences, professor, head
of department of economics and international economic relations, Interna-
tional humanitarian university; A.S. Kurko, lecturer, International humani-
tarian university; I.O. Davydova, doctor of economic sciences, professor,
National aerospace university named after M.E. Zhukovskiy «Kharkiv
aviation institute»; D.S. Revenko, candidate of economic sciences, associ-
ate professor, National aerospace university named after M.E. Zhukovskiy
“Kharkiv aviation institute”; V.O. Lyba, candidate of economic sciences,
Associate professor, National aerospace university named after M.E. Zhu-
kovskiy “Kharkiv aviation institute”; O.V. Balakhonova, doctor of eco-
nomic sciences, associate professor, Vinnytsia Institute of Economics and
Social Sciences, Open International University of Human Development
“Ukraine”; O.V. Bondarenko, degree seeking applicant, Odesa I.I. Mech-
nikov national university; О.М. Kotish, candidate of economic sciences,
associate professor, Simon Kuznets Kharkiv national university of econo­
mics; S.V. Bestuzheva, candidate of economic sciences, associate professor,
Simon Kuznets kharkiv national university of economics; І.V. Mіlko, can-
didate of economic sciences, associate professor, Simon Kuznets Kharkiv
national university of economics; О.О. Donchenko, candidate of economic
sciences, associate professor, National university of trade and economics;
N.Y. Sapotnitska, postgraduate student, National university “Lviv poly-
technic”; Y.V. Myroshnychenko, candidate of economic sciences, associate
professor, Ukrainian public university of railway transport; I.V. Motsna,
candidate of economic sciences, associate professor, Ukrainian public uni-
versity of railway transport; Е.В. Boichenko, doctor of economics, associate
professor, senior research fellow, Institute of economic and legal studies of
the National academy of sciences of Ukraine; N.A. Vasilchuk, candidate of

8
 Introduction

economic sciences, senior research fellow, Institute of economic and legal

studies of the National academy of sciences of Ukraine; I.S. Tkachenko,
doctor of economic sciences, professor, Khmelnytsky national university;
N.M. Bakalova, postgraduate student, Khmelnytsky national university;
L.V. Frolova, doctor of economics, professor, Odessa national polytechnic
university; A.V. Rozhenko, candidate of economic sciences, senior lecturer,
Mykhaylo Tuhan-Baranovskyi Donetsk national university of economics
and trade; V.I. Khrypiuk, postgraduate student, National university of food
technologies; L.A. Dobrovolskaya, candidate of technical sciences, asso-
ciate professor, Pryazovskyi state technical university; I.V. Skoloty, candi-
date of economic sciences, associate professor, Kharkov national agrarian
university named after V.V. Dokuchaev; A.V. Dmytrenko, candidate of eco-
nomic sciences, Poltava national technical Yuri Kondratyuk University;
G.V. Lebedyk, candidate of economic sciences, Poltava national technical
Yuri Kondratyuk University; Y.M. Krot, candidate of economic sciences,
associate professor, Cherkasy state technological university; Y.P. Paster-
nak, candidate of economic sciences, associate professor, Cherkasy state
technological university; L.V. Tytenko, candidate of economic sciences,
associate professor, University of the state fiscal service of Ukraine;
G.I. Zabrodska, candidate of economic sciences, associate professor,
Kharkiv state university of food technology and trade; L.D. Zabrodska,
candidate of economic sciences, associate professor, Kharkiv state uni-
versity of food technology and trade; O. Rayevnyeva, doctor of science
in economics, professor, Simon Kuznets Kharkiv national university of
economics; K. Stryzhychenko, doctor of science in economics, professor,
Simon Kuznets Kharkiv national university of economics; L. Grynevych,
candidate of economic sciences, associate professor, Simon Kuznets
Kharkiv national university of economics.

Tatyana Derkach
Doctor of Economic Sciences, Odessa

9
 SECTION 1. PROBLEMS OF THE DEVELOPMENT
OF COASTAL REGIONS

1.1. COASTAL REGIONS:

TYPOLOGY AND ACTUALIZATION
OF ECONOMIC DEVELOPMENT

Introduction. Presently, over 60 per cent of the world’s population lives

within 50 kilometer distance from the coastal line and, according to the
UNESCO prediction, this figure is likely to increase up to 70-75 per cent
within the following 20 years. Three quarters of the world’s largest cities –
metropolises, which are centers of world economy, are located in coastal
regions [1, p. 3].
Unbalanced demographic dynamics between inner (i.e. continental, cen-
tral) and coastal regions of the coastal countries irrespective of the level of
their economic development has led to the situation where most of the mod-
ern metropolises are situated on the territory of or close to coastal zones.
According to the researchers’ estimations, 70-85 per cent of the world’s
cities with the population of over 10 million people including the capitals of
such countries as Bangladesh, Brazil, India, Nigeria and Japan are located
within 100 kilometer coastal zone. Furthermore, this unprecedented level
of the coastal zone development is rapidly expanding in terms of territory.
The UN Conference on the environment and sustained development
Decision (Rio de Janeiro, 1992), the following worldwide agreements
as well as the legislative acts adopted by many economically developed
coastal countries in the recent decade especially emphasize the growing
economic influence of coastal states on the world economy pointing out the
necessity to develop coastal territories of the countries and regions [1, p. 3].
The world markets of raw materials and products are, primarily, the
markets of ocean located countries and coastal zones. The suppliers and
buyers from these countries exert a determining influence on the process
of price formation on the world commodities markets. The world economy

10
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

and the world market are, therefore, based on the principles of relatively
distance-independent ocean exchange where world prices are formed
with respect to individual minimal (as compared to continental countries)
expenses on goods transportation [19, p. 92].
The domination of ocean located countries and coastal regions is the
natural result of the combined impact of the prerequisites, conditions and
factors, which are primarily based on fundamental differences in the effi-
ciency of transportation by sea and by land and correspondingly on the
differences of economic potentialities of coastal and continental regions
[19, p. 92].
The world ocean as a transport system has a sizable and unquestiona-
ble merit, which is the spatial unity. Furthermore, sea transport possesses
a practically unlimited carrying capacity (throughput) thus covering nearly
80 per cent of all international cargo shipping. However, it should be kept in
mind that it is automobile transport that actually carries over 80 per cent of
all cargoes, whereas sea transport ships only 3.5 per cent. Nevertheless, the
cargo turnover of the latter appears far bigger due to the average distance
of shipping comprising approximately 7,000 km for sea transport, which is
incomparable with automobile transport. In addition, sea transport performs
the function of international commercial turnover and increasingly partici-
pates in the development of the ocean, which is primarily related to the oil
and gas industry; the development of sea recreation facilities and tourism
with its cruise routs has also fostered the intensification of transport activity
at seas and oceans [1, p. 7].
Huge energy resources are still concealed in the depths of the seabed;
hence, the world ocean is becoming an important source of mineral raw
materials although the share of offshore oil and gas production does not
exceed 30 per cent of that in the world [1, p. 7].
The world ocean possesses inexhaustible reserves of huge energy
resources determined by the dynamism of sea waters; it has not been until
recently that the energy of wind, waves and rising tide is beginning to be
utilized [1, p. 8].
In fact, the coasts, islands, seas and oceans have been associated with
increased use of recreational resources in the recent decades the most active
being rest and recreation on the coasts [1, p. 9].

11
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Coastal regions as special territories of the world social

and economic development

The importance of sea factor in the development of society cannot be

overestimated. A particular interest to marine economic problems in scientific
research is noted in the second half of the XX century when the scale of the
use of marine and ocean water areas by almost all riparian countries began to
increase sharply. The greatest activity in this direction is shown by the USA,
France, Great Britain, Norway, and other countries of the European Union,
as well as the largest international organisations (UN, OECD, etc.) [2, p. 60].
Today there is proposed an Integrated Maritime Policy for the European
Union, which is based on the recognition that all issues related to the oceans
and seas around Europe are interrelated and that in order to achieve the
desired results, the policy on the sea must develop in a coherent manner [10].
The region in the economy or economic region, the category is adequate
to the well-known term “economic region”. However, the common mean-
ing of the word “region”, if we consider it in the sphere of social practice,
now goes beyond the economic region only, denoting a part of the country
with the whole complex of internal and external economic and social rela-
tions that develop there, resettlement and ecological characteristics. In this
case, as a rule, the region is a rather large territorial unit, the lower limit of
which is the administrative-territorial unit [3, p. 47].
According to number of authors [5], maritime regions as a special
range of transport development are characterized by the following features:
1) seaside position (hardly any part of the coastal zone is a coastal region);
2) they ensure the country’s participation in the international division of
labour; 3) are a launching ground for the development of shelf resources:
4) a necessary condition for their development is a certain level of infra-
structure equipment; 5) the economic focus of coastal regions, the basis for
the formation of industrial complexes in almost all cases is the port; 6) the
activity of specific physical and geographical processes, especially under
the influence of increasing anthropogenic pressure, which requires special
environmental and recovery approaches, more stringent restrictions on the
use of natural resources; 7) they are increasingly becoming a testing ground
for the development of recreational activities.

12
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Modern researchers under the coastal area understand the land adjacent
to the sea with its inherent properties and resources, characterized by the
extent and area, geographical location, socio-economic, political, envi-
ronmental, and other qualities that are the object of a specific activity or
research [2, p. 291].
The economy of the maritime territory is fully characterized by the
degree of development and differentiation of its sea-economic complex,
which is a combination of economic sectors, enterprises, and organizations
located on the sea coast of the country and directly related to maritime activ-
ities, which ensures the implementation of national maritime policy and
sustainable socio-economic development of seaside territories [2, p. 291].
Such a system for assessing the marine potential of coastal areas should
be considered at four spatial levels [2]:
– global spatial level;
– regional spatial level;
– district spatial level;
– local spatial level.
At the local spatial level, under the seaside territory, it is necessary to
understand the coastal territorial nodes, which are a coastal local municipal
formation of a lower spatial managerial level.
Hierarchy of spatial formations of maritime territories: regional field →
region → district → territorial node. Note that the economic basis of the
sea-economic complex of coastal territorial units is the sea port-industrial
complexes (of course, if they exist), and it is such coastal territorial nodes
that are the foundation of the maritime activities of higher coastal spatial
formations [2, p. 292].
In modern studies [2, p. 292], the methodology for assessing the marine
potential of coastal territories and analysing its components is used to solve
the following main tasks:
‒ identification and study of factors of the territorial organization of
nature and society within the coastal territories;
‒ a study of the structure and functional relationships between
the components (factors, signs, indicators) of the maritime potential of
coastal areas that explain the nature of intra-system linkages that form an
assessment of the marine potential of the seaside area under consideration

13
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

and its variability both within the system and between the system and the
environment;
‒ obtaining a generalized integrated assessment of the marine potential
of the coastal area as an assessment of the sustainability of the functioning
and socio-economic development of the latter under the influence of vari-
ous factors;
‒ regionalization, zoning, and typology of coastal territorial systems of
different spatial levels;
‒ development of principles of strategic development of maritime ter-
ritories for a certain period of time;
‒ scientific substantiation of the management of coastal territorial sys-
tems.
Maritime socio-economic systems belong to complex systems. An
important property of such systems, including territorial ones, is the emer-
gence – the presence of such qualities that are not inherent in any of the
elements entering the system [2, p. 292].
To understand the functioning of such systems, it is not enough to con-
sider only certain elements, but an integrated approach is necessary, taking
into account the entire set of factors.
Maritime territories have all the features of a complex system, they unite
many elements, differ in the variety of internal relations and links with other
systems, the interaction of economic, social, political, natural, technologi-
cal, military, etc. components, objective and subjective factors, which at the
local level form the sea port-industrial complexes [2, p. 292-293].
From the point of view of the system approach, the maritime region of
the World Ocean is a complex integrated system possessing certain proper-
ties [1, p. 15].
Firstly, the coastal region of the World Ocean is a relatively holistic for-
mation, distinguished by certain groups of attributes – factors: geographic,
socio-economic, political, and political-administrative.
Secondly, as a part of this holistic formation, it is possible to distinguish
elements (constituent parts, subsystems): the geographical environment, the
economy of the region (economy), various communities, into which the
population is united, etc. Moreover, each of the elements, in turn, can be
considered as a subsystem.

14
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Thirdly, all system elements are in diversified relationships among

themselves (economy – natural resources – population) and the process of
mutual relations is regulated by certain provisions, for the implementation
of which there are appropriate government bodies (including supranational
ones).
Finally, the region as an integral strategic formation is an element in
a holistic territorial formation of a higher level: the world community of
states.
These four attributes properties are sufficient to consider the coastal
region of the World Ocean as a regional system and apply methods of the
system approach for its study [1, p. 15].
The opposition of the sea and land, coastal and inland regions, sea and
continental trade is a kind of fundamental basis for modern geoeconomics.
The essence of the geoeconomic concept by Bezrukov L.A. [8] is the
following: the fundamental difference between the continental and oceanic
(coastal) countries in the size of transport costs and the transport intensity
of national economies underlies the mechanism of a constant “overflow”
of the mass of the surplus product from continental to oceanic countries,
which ultimately determines the profound differences in the effectiveness
of national economies of these types of countries, the general level of their
socio-economic development, the features of the territorial organization of
society, the specifics of mutual relations with the outside world.
At the present time, various approaches have been developed to the the-
oretical and empirical classification of regions. The maritime regions them-
selves represent a theoretically distinguished type of regions; the second
type in this short typology is the internal regions. However, the available
qualitative differences of the territories within the coastal regions provide
a basis for distinguishing the types within them, for which it is advisable to
combine the methodology of both theoretical and empirical classifications.
In the theoretical classification of coastal subjects, a number of authors
are based on the well-known J. Friedmann’s classification of regions of the
1967 year [9]. Using it, relying on empirical data, types and subtypes of
regions are identified. J. Friedmann mentions the following types of regions:
‒ core regions – key regions (growth regions, core regions);
‒ upward-transition regions – advanced regions;

15
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

‒ development corridors – “corridors of development”;

‒ resource-frontier regions – raw materials regions;
‒ downward-transition regions – backward (depressed) regions [9].
The study of typological variations of the maritime zones [11, p. 328]
at the meso level makes it possible to isolate their more fractional seg-
ments by taking into account the economic and residential specificity of
particular maritime regions. Thus, the economic potential of “enclosing”
regions (which include certain segments of the maritime zone) is signifi-
cant in the formation of both a general “background” of economic activ-
ity on the coast and foreign trade exchanges with reliance on the port
infrastructure. The key ekistical-demographic (and economic) indicators
directly characterize the maritime zone at the meso level: the presence of
focuses of the socio-economic development in the form of large urban
centres, urban agglomerations, and continuous strips of settlement and
economic development. Such “poles of growth”, in its turn, can be struc-
tured depending on their scale and significance in the general economic
landscape of the country.
Maritime meso level zones are also characterized by differentiation into
deeply echeloned (by the criterion of “density” of economic and residential
development), as well as areas and zones of mainly focal settlement and
economic use [11, p. 328].
The positioning of coastal regions in the economic structure in a gener-
alized form reflects the volume of the gross regional product generated by
them. A significant typological feature is the volume of foreign economic
activity (FEA). The potential of cross-border clustering, as a simultaneous
result of the achieved level of economic development of maritime zones
and the activity of cross-border interaction, is also called to characterize the
meso level coastal zones [11, p. 329].
The objective of our research was to overcome continental approaches
to the allocation of coastal regions, which are a priori considered as a spe-
cial case of internal ones. At the same time, the basis for the classification
procedure should include two related approaches – spatial and functional.
The spatial approach, despite the seeming triviality, is not sufficiently
developed. We propose to distinguish linear-node and cluster subtypes and/
or combinations. When allocating linear-node and cluster subtypes, in our

16
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

opinion, significant results are obtained by the use of the three-link spa-
tial formation “hinterland-inland-foreland”. This will allow identifying real
dynamic spatial territorial-aquatorial systems with floating borders, moving
away from rigid administrative-territorial boundaries.
A functional approach to the identification of types of maritime regions
is distinguished by the absolute prevalence of scientific works containing an
analysis of the branch structure of the economy.

The actualization of the study of maritime regions of the world

Today, there are 223 (of the total number of 264) coastal state forma-
tions, naturally different in terms of the combination of factors and attrib-
utes (physico-geographical, socio-economic, etc.). But the most important
thing is that some state formations (mostly of the federal type) not only
have an extremely long coastline (for example, the coastline of the Russian
Federation is more than 100 thousand km) and border the waters of various
seas and oceans (for example, the US has an outlet to the Pacific and Atlan-
tic Oceans), but also consist of administrative formations of a significant
degree of autonomy. Moreover, these countries play a significant role in
the world economy, which allows considering administrative formations of
such countries as independent strategic regions of the Global Ocean, which
form a strategic georegion in conjunction with other regions [6].
In the top ten largest economies of the world, the maritime economic
activity would have taken the seventh place with an aggregate annual vol-
ume of goods and services of 2.5 trillion USD. The main segments are
formed by bioresources (fisheries, aquaculture, etc.), trade and transporta-
tion (coastal and ocean shipping), extraction of mineral resources (hydro-
carbons and other resources), and others. Thus, the World Ocean gener-
ates an economic potential that “settles” in the contact zones of the sea and
land – in the coastal zone [1, p. 18].
In a number of countries, maritime regions occupy the first stages of the
economy.
The key manifestations of the phenomenon of the coastal location in
the development of the region are, firstly, the coastal nature of settlement
and, secondly, the specific nature of the sectoral and territorial organization

17
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

of the economy, the territorial organization of “sea-dependent” industries

[12, p. 20].
A feature of the coastal location is differently manifested in the macrore-
gions of the world.
Maritime regions occupy a special place in the system of European
regions. The coastal regions of the EU account for about 40% of its GDP
and population, which led to the development of a special “Integrated Mar-
itime Policy for the EU (2007).” This document identified the problems of
maritime regions in European integration processes and the main directions
for their solution for the future.
According to the Commission [10], the extent of the coastline of Europe
is 70 000 kilometres; it extends along two oceans and four seas: the Atlantic
and the Arctic Oceans; Baltic, Northern, Black, and Mediterranean seas.
The sea spaces of Europe and its coasts serve as trade routes for Europe, the
climate regulator, the source of food, energy, and resources, and the favour-
ite place of residence and recreation for its citizens.
In July 2014, the European Parliament adopted the Directive 2014/89/
EC on maritime spatial planning, which officially entered into force on Sep-
tember 18, 2014. The main objective of this directive is to provide all marine
areas of EU countries with agreed marine spatial navigation plans (MSN),
which will support the sustainable development of the marine energy sec-
tors, maritime transport, fisheries and aquaculture, as well as protect and
improve the environment [7].
The Directive points out five minimal requirements to MSN:
‒ consideration of the mutual influence of “land – sea”;
‒ consideration of environmental, economic, and social aspects, as
well as safety aspects;
‒ support for coherence between maritime spatial planning and other
processes (both formal and informal) – such as integrated coastal zone man-
agement (ICZM);
‒ ensuring the participation of all stakeholders;
‒ cooperation between EU member states and promotion of coopera-
tion with third countries [7].
Projects on the implementation of the European system of maritime
clusters (groups of related industries) and the National Integrated Maritime

18
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Policy being developed by the Member States are of particular importance

among the Commission’s projects [10]. Taking into account that 90% of
foreign trade and about 40% of intra-European trade flows pass through its
ports, it becomes clear with what problems the ports of Europe will face in
the future. The expansion of their capacities should reflect the growth of
European internal and external trade and be implemented in such a way as
to be compatible with the related objectives of the EU policy, in particular,
its objectives in the field of ecology and competitiveness [10].
At the moment, among the NUTS 1 EU regions, the coastal ones are
significantly ahead of the domestic ones in terms of quantity. The situation
changed only with the accession of new members – the countries of Central
and Eastern Europe. During the functioning of the European community,
two periods of intensive growth and development of coastal regions are
defined: 60s and 70s of the last century and the last decade.
Despite the crisis of 2008–2009, the coastal regions of Europe played
a role of a kind of damper for the economy as a whole due to the special
characteristics of the socio-economic development inherent in the coastal
regions of developed countries:
‒ developed infrastructure, the creation of appropriate hubs, develop-
ment of transportation logistics systems, first of all, marine and internal water;
‒ demographic attraction and conglomeration of the population, mostly
urban;
‒ modern infrastructure of the economy with a predominance of ter-
tiary and quaternary industries;
‒ high level of development of an innovative component of the eco-
nomy, hi-tech, which leads to an investment attraction;
‒ growth and diversification of internal market for goods, services, and
information;
‒ development of recreation, international and internal tourism.
Significant results are given by the analysis of the distribution of coastal
regions of NUTS-2 in 28 EU countries in 2013 in terms of GDP per capita
(PPP) in two focus groups – the richest and poorest regions.
Among the 20 richest regions, eight were coastal: Inner London,
Hamburg, Groningen, Stockholm, North East Scotland, Noord-Holland,
Bremen, Hovedstaden (the metropolitan region in Denmark).

19
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

In a number of the poorest 20 regions, only four were coastal: Severoiz-

tochen and Yugoiztochen in Bulgaria, Sud-Est in Romania, and Warm-
ińsko-Mazurskie in Poland.
In July 2014, the European Parliament adopted the Directive 2014/89/
EC, which officially entered into force on September 18, 2014. The main
objective of this directive – to provide all marine areas of EU countries with
agreed marine spatial navigation plans (MSN). The directive points out five
minimal requirements to MSN:
‒ consideration of the mutual influence of “land – sea”;
‒ consideration of environmental, economic, and social aspects, as
well as safety aspects;
‒ support for coherence between maritime spatial planning and other
processes (both formal and informal) – such as integrated coastal zone man-
agement (ICZM);
‒ ensuring the participation of all stakeholders;
‒ cooperation between EU member states and promotion of coopera-
tion with third countries [7].
The maritime region of the EU is a statistic region of the European
Union at the level of NUTS 3, determined according to one of the following
three criteria:
‒ the region has a maritime boundary;
‒ the region has more than half of its population within a radius of
50 km from the sea (63 other regions meet this criterion, which is based on
the GEOSTAT 2006 population grid. Prior to the grid, all coastal regions
were identified as the NUTS 3 level region with a sea border);
‒ the region – Hamburg [15].
According to Eurostat data, there are differences in GDP between coastal
and non-coastal areas (Table 1).
Analysis of the level of employment in coastal areas over a 9-year period
(2005–2014) showed that the trend was positive in most EU member states
with coastal regions (Table 2).
Despite the presence of huge inland areas, the vast majority of the demo-
graphic potential of such major countries as the USA and China gravitates
to the marine and oceanic coasts and to the deep-sea rivers and lakes acces-
sible to sea vessels.

20
 Table 1
GDP per inhabitant, by country, 2000, 2005, 2010–11 (¹) (EUR/inhabitant)
Coastal regions Non-coastal regions
2000 2005 2010 2011 2000 2005 2010 2011
Belgium 24 853 29 695 33 303 34 477 20 375 23 815 27 291 28 058
Bulgaria 1 983 3 014 4 311 4 739 1 677 3 013 4 865 5 326
Denmark (²) 31 522 36 782 41 241 41 468
Germany 27 591 29 665 32 718 33 565 24 659 26 720 30 308 31 756
Estonia 5 026 9 240 11 906 13 467 2 950 5 594 7 310 8 147
Ireland 28 278 39 972 35 553 36 435 17 408 26 142 21 233 21 642
Greece 12 789 17 664 19 987 18 742 10 318 13 359 14 645 14 221
Spain 20 555 21 994 21 877 15 919 21 494 23 682 23 820
France 19 953 23 448 25 128 25 863 25 965 29 619 32 807 33 742
Croatia 5 131 7 984 9 672 9 994 5 328 8 169 10 242 10 570
Italy 17 888 21 252 22 112 22 388 25 951 29 444 30 930 31 405
Cyprus (²) 14 336 18 412 20 985 21 130
Latvia 4 547 7 413 10 598 11 952 2 030 3 152 5 211 6 166
Lithuania 3 952 6 640 9 881 11 260 3 508 6 270 8 829 10 094
Malta (²) 11 208 12 183 15 372 15 929
Netherlands 27 425 33 518 37 276 37 683 24 590 28 839 32 813 33 441
Poland 4 810 6 078 8 323 8 619 4 860 6 442 9 311 9 743
Portugal 13 237 15 518 17 105 16 977 8 822 10 462 12 053 11 869
Romania 2 062 4 320 6 265 6 674 1 798 3 658 5 772 6 127
Slovenia 10 653 13 589 16 629 16 601 10 851 14 483 17 430 17 771
Finland 28 653 33 070 36 766 38 271 20 343 24 850 27 401 29 420
Sweden 31 041 34 038 38 310 41 836 26 819 28 713 32 835 36 071
United Kingdom 27 269 30 936 28 050 28 384 25 659 28 715 25 037 25 572
Norway 52 452 55 082 36 785 39 581
(¹) The Czech Republic, Luxembourg, Hungary, Austria and Slovakia are landlocked countries and are not presented.
(²) Denmark, Cyprus and Malta are coastal areas in their entirety.

21
Section 1. Problems of the development of coastal regions

Source: Eurostat (online data code: mare_lfe3emprt and lfsi_emp_a) [15]

22
Table 2
Employment rates of the population (aged 15 to 64), by country, 2005, 2010 and 2014 (¹) %
Coastal regions Country
2005 2010 2014 2005 2010 2014
Belgium 65,2 66,7 61,1 62,0 61,9
Bulgaria 56,9 58,5 60,6 55,8 59,7 61,0
Denmark 75,9 73,3 72,8 75,9 73,3 72,8
Germany 62,9 69,1 86.9 (²) 65,5 71,1 73,8
Estonia 66,5 61,9 70,3 64,8 61,2 69,6
Ireland 67,2 59,9 62,0 67,6 59,6 61,7
Greece 59,8 59,1 49,5 59,6 59,1 49,4
Spain 63,4 57,8 55,3 63,6 58,8 56,0
France 63,7 63,9 64,3
Croatia 55,0 57,4 54,6
Italy 46,3 51,4 50,0 57,6 56,8 55,7
Cyprus 68,5 68,9 62,1 68,5 68,9 62,1
Latvia 64,5 60,0 68,9 62,1 58,5 66,3
Lithuania 63,5 59,7 68,5 62,9 57,6 65,7
Malta 53,6 62,3 53,6 56,2 62,3
Netherlands 73,0 74,5 72,9 73,2 74,7 73,1
Poland 49,4 56,2 59,4 52,8 58,9 61,7
Portugal 66,1 67,3 65,3 62,6
Romania 50,2 54,3 50.0 (²) 57,6 60,2 61,0
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Slovenia 68,5 66,6 63,1 66,0 66,2 63,9

Finland 69,7 69,4 69,7 68,4 68,1 68,7
Sweden 72,3 72,4 75,0 72,5 72,1 74,9
United Kingdom 71,5 69,5 71,7 71,7 69,4 71,9
(¹) The Czech Republic, Luxembourg, Hungary, Austria and Slovakia are landlocked countries and are not presented. Data for Croatia are
not available.
(²) No data for 2013; 2014 data instead.
Source: Eurostat (online data code: mare_lfe3emprt and lfsi_emp_a) [15]
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Figure 1. Production in the main marine industry of NACE Rev. 2,

EU-28, 2005–2014 (2010 = 100)
Source: Eurostat (online data code: mare_lfe3emprt and lfsi_emp_a) [15]

Of the 20 largest agglomerations in the USA, 15 are located in

the maritime zone, all are located directly or on the oceanic coasts –
the Atlantic (New York, Philadelphia, Washington, Houston, Boston,
Miami, Tampa, Baltimore, and Norfolk) and the Pacific Coasts (Los
Angeles, San Francisco, San Diego, and Seattle), or on the shores of
the Great Lakes (Chicago and Detroit), connected to the Atlantic by
a system of deep sea and other navigable waterways along the St.
Lawrence River and the Erie and Champlain canals. The remaining
five agglomerations are in the continental zone: three of them (Dallas,
Atlanta, and Phoenix) – within the band of 200-500 km from the sea;
two (Minneapolis and St. Louis) – in 500-1000 km from the sea, and
the location of the latter is confined to the largest river artery of the
country – Mississippi. Among the main agglomerations of the USA,
there are no cities of the ultra-continental zone. Such a pronounced
gravitation towards the sea of the leading American agglomerations
is an objective result of the successful realization of their extremely
advantageous position on the most important ocean and sea trade
routes under conditions of the continuous expansion of the superpower
of its foreign economic activity [8, p. 35].
23
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Table 3
Growth Rates in the Coastal Economy, 2010–2014
Employment GDP ($Trillion, 2009) Population (millions)
(millions)
Region

Annual

Annual

Annual
+/- (%)

+/- (%)

+/- (%)
change

change

change
2010

2014

2010

2014

2010

2014
$

$
United States 127.8 136.6 1.72% 14.6 15.8 1.9% 309.3 318.9 0.77%
Coastal States 104.1 111.3 1.73% 12.3 13.2 2.0% 252.1 259.8 0.76%
Coastal Zone 53.6 57.3 1.72% 7.0 7.6 1.9% 129.9 134.2 0.84%
Counties
Shoreline Adjacent 47.8 51.2 1.78% 6.3 6.8 2.0% 115.5 119.3 0.82%
Counties
Source: National Ocean Economics Program. http://www.oceaneconomics.org/
nationalreportm [14]

From 2010 to 2014, employment growth has continued to be slightly

faster in the near shore areas, but population growth has also been faster in
the coastal zone and near shore counties [8, p. 35].
As an illustrative example, we can cite Big Houston (USA) on the shores
of the Gulf of Mexico. The driver of the port-industrial complex of agglom-
eration was the petrochemical and gas-chemical industry. It is one of the
world’s largest production centres for the petrochemical industry. The city has
more than 3700 organizations working in the petrochemical industry, as well
as 9 plants processing 2.3 million barrels of oil. In total, there are 719 enter-
prises for the creation of chemical and plastic products in Houston (Houston:
Energy Powerhouse). In this case, the resource factor successfully coincided
with the coastal factor and a global production centre appeared [12, p. 23].
Meanwhile, Houston is not only industrial and port centre (216 million
tons of cargo turnover and about 2 million TEU in 2012), it has become a
“Global City β +” with a GDP of about 330 billion US dollars a year. This
suggests that high-tech services, services, and creative branches of the eco-
nomy are developing in the city on the basis of a powerful port-industrial
potential [12, p. 23].
In China, peculiarly considered as a part of mainland China (or PRC),
Taiwan, Xianggang (Hong Kong), and Aomen (Macao), there are also
15 city-leaders in the coastal zone: seven of them – directly on the coast

24
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

(Shanghai, Tianjin, Xianggang (Hong Kong), Guangzhou, Dalian, Hang-

zhou, and Qingdao), three – on the Yangtze River available to sea vessels
(Chongqing, Wuhan, and Nanking), four – in the band of 50-200 km from
the sea (Beijing, Shenyang, Zibo, and Jinan). In the continental zone, there
are four leading centres: in the band of 200-500 km from the sea – Chang-
chun and Taiyuan, in the band of 500-1000 km – Xi’an and Harbin. Only
Chengdu is located in the ultra-continental zone (1000–2000 from the sea).
Despite of the fact that the Chinese people traditionally belonged to purely
“continental” peoples in their labour skills and way of life, the increase in
concentration of leading urban centres in the coastal zone indicates a pro-
nounced tendency of increasing importance of sea routes in the urban and
economic development of the country [16, p. 36].
A survey of coastal regions in Turkey showed that “61.09% of the gross
domestic product and 50.75% of agricultural production, 90.98% of national
fisheries, 68.19% of national tourism, and 71.82% of national industrial
production are generated in the coastal zone of Turkey” [17].
In maritime regions of Ukraine, borders of which are far from the seas
no more than 300 km (ARC, 4 regions, and the city of Sevastopol), 29%
of the population of Ukraine live. In the coastal rural areas and city coun-
cils, which boundaries are remote from the seas up to 50-60 km, 38.4% of
the population of these mesoregions and 11% of the population of Ukraine
live. According to the structure of the economy, coastal areas are aimed
at the development of land-based activities, so they will be given less
attention in this analytical note. For Ukraine, maritime regions are: – sea
geo-economic and geopolitical “facade”, through which the connection
with the world economy is carried out; – cross-border territories, through
which energetic, trade, transport, and Eurasian routes pass; – zones of
development of the sea-economic complex; – “development areas” due
to the development of recreation and tourism; – grounds for the introduc-
tion of new technologies (environmentally friendly production, innova-
tive technologies in the maritime economic complex, extraction of energy
resources from methane gas hydrates and hydrogen sulphide zone of the
Black Sea, etc.). In the South of Ukraine, 34% of the industrial production
of the country is produced, with 28% of capital investments, almost 25%
of exports, and 15% of imports of goods [20].

25
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Conclusions. Globalization processes in the world economy and, first of

all, global markets precondition in the first place the development of ocean
countries and coastal regions.
Growth in the share of natural resource of the World Ocean in the global
resources consumption, increasing significance of infrastructural compo-
nent and recreational and tourist boom in “sea-land” systems emphasize the
growing economic impact of coastal countries and regions.
An urgent task of geoeconomic research, in analogy with geopolitical
ones, is to overcome continental approaches to the allocation of coastal
regions, which are a priori considered as a special case of internal ones. At
the same time, the basis for the classification procedure should include two
related approaches – spatial and functional.
The spatial approach, despite the seeming triviality, is not sufficiently
developed. We propose to distinguish linear-node and cluster subtypes and/
or combinations. When allocating linear-node and cluster subtypes, in our
opinion, significant results are obtained by the use of the three-link spa-
tial formation “hinterland-inland-foreland”. This will allow identifying real
dynamic spatial territorial-aquatorial systems with floating borders, moving
away from rigid administrative-territorial boundaries.
A functional approach to the identification of types of maritime regions
is distinguished by the absolute prevalence of scientific works containing an
analysis of the branch structure of the economy of these regions.
A special place in geoeconomic research of coastal countries and regions
should be occupied by the analysis of marine attractiveness and, accordingly,
processes of polarization of development of coastal and continental regions.
On the example of maritime regions of Europe, the special characteris-
tics of the socio-economic development inherent in the coastal regions of
developed countries in whole are identified:
‒ developed infrastructure, the creation of appropriate hubs, develop-
ment of transportation logistics systems, first of all, marine and internal
water;
‒ demographic attraction and conglomeration of the population, mostly
urban;
‒ modern infrastructure of the economy with a predominance of ter-
tiary and quaternary industries;

26
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

‒ high level of development of an innovative component of the eco-

nomy, hi-tech;
‒ growth and diversification of internal market for goods, services, and
information;
‒ development of recreation, international and domestic tourism.
Significant results are given by the analysis of the distribution of coastal
regions of NUTS-2 in 28 EU countries in 2013 in terms of GDP per capita
in two focus groups – the richest and poorest regions.
Analysis of problems and prospects of development of the EU maritime
regions in the format of integrated maritime policy for the EU should give
a new impetus to the study of the theory and practice of socio-economic
development of coastal regions of Ukraine in the current geo-economic and
geopolitical realities.

References:
1. Gogoberidze G.G. Kompleksnoe regionirovanie primorskih territorij
Mirovogo okeana / G.G. Gogoberidze // Monograph. – Saint Petersburg,
Izdatelstvo RGGMU, 2007. – P. 396
2. Gogoberidze G.G., Mamaeva M.A. Morskie portovo-promyshlennye
kompleksy kak klyuchevye ekonomicheskie subekty primorskikh territorial-
nykh uzlov / G.G. Gogoberidze, M.A. Mamaeva // Problemy sovremennoy
ekonomiki. – 2011. – N 4 (40). – Pp. 291-294.
3. Bobrov V.V. Tipologiia regionov / V.V. Bobrov // Vestnik OGU. – 2005. –
№ 9. – P. 47-51.
4. Gogoberidze G.G. Poniatie i sushchnost morekhoziaistvennogo potentsi-
ala pribrezhnykh zon i primorskikh territorii / George G. Gogoberidze// Prob-
lemy sovremennoj jekonomiki, – 2008. – N 2 (26). – Pp. 266-270.
5. Lipets Yu.G., Puliarkin V.A., Shlikhter S.B. Geografiia mirovogo kho-
ziaistva: Ucheb. posobie dlia studentov. – M.: Gumanit. izd. tsentr VLADOS,
1999. – 400 p.: il. ISBN 5-691-00152-3.
6. Druzhinin A. G. Ekonomicheskii potentsial primorskoi zony: poniatii-
no-kategorialnye osnovy kontseptsii [Economic potential of coastal zone: con-
ceptual-categorical basis of the concept]. Izvestiia vysshikh uchebnykh zave-
denii. Severo-Kavkazskii region. Seriia: Obshchestvennye nauki [Te News
of Higher Schools. North-Caucasus region. SERIES: SOCIAL SCIENCES],
no. 4, 2004. 54 p. (In Russian)

27
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

7. Maritime Spatial Planning [Electronic resource] // VASAB – vision and

strategies around the Baltic sea. – URL: http://www.vasab.org/index.php/mar-
itime-spatial-planning
8. Bezrukov L. A. Geoeconomic Foundations of Geopolitics (by the Example
of the Continental-Oceanic Dichotomy). Part 1 / L.A. Bezrukov // V. B. Sochava
Institute of Geography SB RAS – 2012. – № 1(8). – P. 145-151 URL:
http://isu.ru/izvestia
9. Friedmann J. A general theory of polarized development. Ford Foun-
dation. Urban and Regional Development Advisory Program in Chile.
Santiago, 1967.
10. Communication from the Commission to the European parliament, the
Council, the European economic and social committee and the committee of
the regions. An Integrated Maritime Policy for the European Union. – Brussels
10.10.2007.
11. Druzhinin, A.G. (ed.) 2017. Transgranichnoe klasteroobrazovanie v pri-
morskikh zonakh Evropeiskoi chasti Rossii: faktory, modeli, ekonomicheskie i
ekisticheskie effekty [Transboundary cluster formation in the coastal zones of
the European part of Russia: factors, models, economic and telecommunication
effects], Rostov-on-Don, 2017. – 421 р. (in Russ.)
12. Lachininskii S.S., Semenova I.V. ST. Petersburg seaside region: geoeco-
nomic transformation of the territories / S.S. Lachininskii, I.V. Semenova //
St. Petersburg. – 2015. – Р. 191.
13. I.D. Voropaeva, M.B. Shilin Marine spatial planning in the Russian
Federation: example of the Baltic sea area / Voropaeva I.D., Shilin M.B. //
Proceedings of the RSHU.– St. Petersburg: – 2016.– № 44. – Рр. 225-231.
14. National Ocean Economics Program. URL: http://www.oceaneconom-
ics.org/nationalreport
15. Eurostat. Eurostat // Archive: Maritime economy statistics – coastal
regions and sectoral perspective. – URL: http://ec.europa.eu/eurostat/statis-
tics-explained/index.php
16. Bezrukov L.A. Geoeconomic Foundations of Geopolitics (by the
Example of the Continental-Oceanic Dichotomy). Part 2 / L.A. Bezrukov //
V.B. Sochava Institute of Geography SB RAS – 2012. – № 2 (9). – Рр. 34-40.
17. Kuleli, T. The socio-economic significance of the Turkish coastal envi-
ronment for sustainable development // Environmental Monitoring and Assess-
ment. 2015. – 187 (5).
18. Dergachev V.A. Prirodno-khoziaistvennaia kontaktnaia zona “susha –
okean” // Izv. VGO. 1980. T. 112, vyp. 1. P. 40-45.

28
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

19. Bezrukov L.A. Strukturirovanie mirovogo khoziaistva v sisteme kon-

tinentalno-okeanicheskoi poliarizatsii / L.A. Bezrukov// Geografiia mirovogo
razvitiia. Vypusk 1: Sbornik nauchnykh trudov / Pod red. L.M. Sintserova. –
M.: Institut geografii RAS, 2009. – Р. 606.
20. «Shchodo vykorystannia potentsialu mizhrehionalnoho spivrobitnytstva
u kompleksnomu rozvytku rehioniv Ukrainy». Analitychna zapyska («To use
the potential of regional cooperation in the comprehensive development of the
regions of Ukraine» Policy Brief.). Mode of access: http://www.niss.gov.ua/
articles/968/

1.2. ABOUT SOME FEATURES

OF SOCIAL-ECONOMIC DEVELOPMENT
OF NORTHERN BLACK SEA COASTAL ZONE

Summary. An interpretation of the rapid rates of social and economic

development of the Northern Black Sea coastal zone at the end of the 18th
and beginning of the 19th centuries is proposed. The work is based on the
theory of M. Belbin team roles and D. McClelland’s studies, devoted to
the influence of managerial motivation on the success of management.
Evolutionary, development of coastal regions led to the predominance of
one of M. Belbin team roles (Resource Investigator), which corresponds to
the focusing on generation of ideas drawn from the outside world. On the
other hand, statistically there are more energetic people on the shores of the
seas and oceans than in the continental regions – by McClelland, there are
more people here with a high level of need for achievement (n-Ach). When
the favorable external situation arose in the late 18th century due to the
continental blockade of France, it was the high level of population n-Ach
in the Northern Black Sea region that created the conditions for a sharp
rise in trade as well as in economic development. The combined action
of Resource Investigator team role and the heightened level of the n-Ach
motivation led to the rapid growth of the social and economic development
of the Northern Black Sea Region. It is suggested that when analyzing and
planning the regional development it is expedient to take into account the
McClelland`s n-Ach factor, and, accordingly, to direct additional central-

29
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

ized resources to certain (coastal) regions that are likely to pay back invest-
ments due to accelerated rates of economic development.

Introduction. Сoastal regions, by definition, belong to borderlands, or

transition zone – where earth and ocean (sea) areas meet one another and,
therefore, encompass both the environment along the coastline (“dry land”)
and adjacent coastal waters. Such an intermediate position has a number of
specific features – both in terms of physical conditions and characteristics
of people living there. Therefore, the socio-economic development here is
somewhat different than in homogeneous spaces.
In addition to the physical border, in the coastal region there are other –
symbolic – border areas, which together form a kind of “Borderlands” (in
the lexicon of the authors [1]), with which social actors interact. In a glo-
balizing world, when integration processes begin to play a leading role [2],
direct or indirect interaction between different regions arises across the Bor-
derlands. The participants of these interactions – not only different organi-
zational structures (enterprises, corporations, firms, holdings, etc.), but also
human communities and individuals – the subjects of transformation, with
their personal preferences of both acquired and inherited (and stored in the
unconscious) – play an essential role. “People make the economy. Mate-
rialized economic achievements are the result of a person’s crystallized
passionarity” [3, p. 9]. Interaction is necessarily accompanied by trans-
formations in the economic, industrial-technological, cultural, social, etc.
spheres, the boundaries between which begin to “move” and change the
configuration of the components.
In the era of globalization, the classical economy can no longer describe
such a volatile world, and new sciences are emerging on the scene: transi-
tology, which focuses on studying the “trajectories” of transformations and
“movement” of boundaries in transition societies, and geo-economics based
on the notions of the so-called “Multidimensional communication space” (the
term of Dergachev [3]). This space includes not only the habitual physico-ge-
ographical diversity of the sea and land, continents and oceans, mountains
and valleys, rivers and lakes, forests and steppes, but also many objects such
as neighboring civilizations, religious denominations, types of state structure,
culture (each with its own set of specific cultural dimensions), etc.

30
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

All these formations interact through “borders” – real, drawn by con-

querors and politicians on geographic maps, and symbolic ones existing
in people’s ideas about their belonging to a particular civilization, nation,
state, enterprise, religious community, tradition, etc. – in a word, across
borders that form a multi-dimensional communication space. This inter-
action becomes especially complex when political boundaries do not
coincide with symbolic boundaries – for example, when there are dif-
ferent religious denominations in one state and one of them begins to
claim a primary role; or, let`s say, one ethnic group is divided among
several states and there is a movement for their unification; or the tradi-
tional peasant community voluntarily or compulsorily enters the path of
transformation into independent farms, etc. Geoeconomics, which aims
to achieve world or regional superiority in an economic way, tries to take
into account and build a model of these interactions and relationships [3].
Until recently, the study of the processes of transformation taking
place within the Borderlands has affected mainly the macro level of
social life and left aside topics about subjects, driving forces and the
value-motivational prerequisites for change [1]. In this paper, we will
try to partially eliminate this gap by “going down“ to the micro level
and examining the influence of some psychological characteristics of
people – the actors that influence either success or failure of the transfor-
mations. For this, we turn to the methodology of scientific management
and use the models of the management process, describing it, first of all,
from the standpoint of content (Belbin’s team roles) and, secondly, from
the point of view of motivational attitudes (the D. McClelland’s moti-
vation for achievement). Based on a certain synthesis of these models,
we reveal one more factor explaining the unprecedented rapid develop-
ment of the Northern Black Sea region in the early 19th century. It is
connected with the special properties of the earth–sea Borderland and
consists in that, firstly, there is an increased concentration of people
with a certain psychological characteristic that promotes the manifes-
tation of creative activity in the very diverse areas of human activity,
and, secondly, – what is established experimental fact, – team roles are
distributed unevenly.
Let’s consider these models in more detail.

31
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Synergy of team roles as a factor in successful management

Management as a management science has created a series of models of

leaders’ actions, the ultimate goal of which is to achieve success. Among
the most grounded are the theories of M. Belbin [4] and D. McClelland [5].
As a result of long experiments with groups of businessmen, Belbin man-
aged to present the field of actions of the manager in the form of a set of a
number of certain skills, the presence of which – in aggregate – should lead
to success. McClelland approached the problem in terms of psychology,
namely, he set the task to identify the composition of the motives that guide
the manager in the process of managing the organization.
Let us first consider the characteristics of Belbin’s team roles [4, 6].
Studies show that there is a relatively small number of distinguishable
ways using which individuals can contribute to the successful team’s work.
None of them is perfect, but perfect can be the work of the team as a whole,
provided that it is well balanced in composition and its members understand
the importance of their complementary roles. Some individuals are perfect
in one particular role, others manage to be highly effective in several, while
no one can successfully fulfill all roles.
For a better understanding of the problem under discussion, it is neces-
sary to know well the content of Belbin’s theory, so we give the description
of team roles in the Appendix, leaving in the main text one role that we want
to draw attention to.
In the context of this work, we are most interested in the team role called
Resource Investigator (RI). The carrier of this role generates ideas, but does
it differently than another idea generator, PL (see Appendix). If PL is typi-
cally an introvert, then RI is an extrovert. He is facing the outside world and
communicates with him, seeking out ideas and developing contacts with
other organizations and structures. The purpose of this activity is to assim-
ilate the best ideas existing in the relevant field of activity, and to prevent
the isolation of the organization. RI loves to develop human talents. He
needs constant diversity in work, challenge and continuous stimulation. To
maintain interest in the work, he needs people in his environment, because
he does not like the routine work, which requires persistence, perseverance
and attention to detail.

32
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

In a competitive environment, an employee who performs this role can

look for examples of good practice in other organizations, or visit them and
observe their life and activities, or maintain social contacts with colleagues.
He can be a member of professional organizations and enthusiastically
implements ideas gathered at various conferences, training courses or staff
development sessions. He can also invent new ways of communicating with
the outside world in the interests of the team, for example, inviting consum-
ers to discuss with them the properties of new products.

The need for achievement as a factor of economic development

McClelland approaches the management process from the other side –

he is interested in the reasons for the economic success of different coun-
tries in terms of motivating the CEO [5].
McClelland characterizes each individual with three psychological
parameters that describe the basic motivational states of a person. They
are: the need for achievement (n-Ach), the need for power (n-Pow) and the
need for affiliation (n-Aff). The proportion in which these characteristics
are represented in a person determine the main direction of his motivation.
We are most interested in the need for achievement. This quality means
that a person strives “to do better”. This refers to comparing yourself not
with other people, but with some “standards of excellence”: set a record;
achieve a unique achievement (e.g., invent something); to pursue a specific
goal for a long time (become a pilot, a doctor, a scientist), etc.
Experiments show that people with high n-Ach prefer working with an
average level of risk, when the probability of success is in the range of
0.30 – 0.50. Very easy tasks do not arouse their interest, while they does
not undertake very complex tasks, because the probability of success in this
case is small.
People with high n-Ach love freedom of action and are ready to take
responsibility for decisions made, rather than relying on others or on an
occasion. They prefer to work in situations in which feedback is available
to them, showing how successful they are.
A very interesting feature of people with a high level of n-Ach is their
attitude to money. There are experiments showing that money is not a strong

33
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

motivator for such people: for them, cash reward is only a feedback signal,
indicating the results achieved. People with low n-Ach under experimental
conditions did much better job when their remuneration for the work done
increased, while for people with high n-Ach the results of the work did not
change much: they were rewarded for well-executed work.
“Doing better” as an attribute of a high n-Ach can mean that something new,
still unknown, will be created, another shorter, more efficient path to the goal is
found. “How can you achieve the same result with less labor?” or “How can the
same amount of labor give a greater result?” – these are typical questions that
are asked by people with high n-Ach in the conditions of working activity. Such
people always look for new and inspiring tasks, move from one type of activity
to another, challenging their desire “to do better” everything.
McClelland showed that the motive of achievement is a key factor in
the economic development of countries. On the one hand, studies indicate
that a high value of n-Ach is likely to contribute to business success, since
it requires the qualities that are characteristic of people with a high n-Ach
score. On the other hand, young people with large n-Ach are more willing
to go into business than in other professions. If the high value of n-Ach
leads to an increase in the number of entrepreneurs, then the activity of the
latter should affect the rate of economic growth. McClelland cited many
evidences in favor of such a statement. By direct methods of mathemat-
ical statistics, McClelland discovered the existence of a positive correla-
tion between the dynamics of economic development of different countries
and the behavior of the n-Ach factor: for ancient Greece during its peak
(475-362 BC); for the USA between 1810 and 1950; for Spain from 1200 to
1700; in England between the years 1550 and 1800 etc.
Very convincing was another study conducted at the level of automobile
corporations in the US and Japan during the period from 1952 to 1980. At
the end of this period, American companies lagged behind Japan in almost
all respects. It was suggested to determine the level of n-Ach in the firm
from analysis of the annual message of the head of the company to the
shareholders. Firms “Nissan”, “Toyota”, “Honda”, “General Motors” and
“Chrysler” have been analyzed. It turned out that all Japanese firms had
a higher n-Ach index than the American ones, which explains the relative
failures of American firms.

34
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

The level of n-Ach is influenced by ideology. A newly adopted ideology,

inspiring people, leads to an increase in the level of n-Ach. The USSR and
China considered themselves the initiators of the great communist reform
and raised the gigantic masses of people to achieve this goal. Studies based
on texts of school textbooks showed that the n-Ach indicators in these coun-
tries were much higher than the world average.
A bright representative of countries with a high index of n-Ach are the
USA, which demonstrate to the whole world their unique achievements.
As noted in many studies, one of the most important factors of economic
growth in the US is specifically the American cult of entrepreneurship,
firmly and traditionally embedded in the public consciousness: “A distinc-
tive feature of the psychology of American society is the pursuit of success.
It is also a motivation that forces people to study hard, work hard, improve
their qualifications and status, and, in general, their own and social well-be-
ing” [7, p. 300]. The United States at all times considered itself as an excep-
tional country [8].
The idea of the Messianic destiny of America became over time a
state-forming ideology. From the time when, on November 1 (21), 1620,
the fragile sailboat “Mayflower” with the first colonists dropped anchor
at Cape Cod, in their own eyes they saw themselves as the newly elected
people going to the “great exodus” from the “Egyptian captivity” to the
promised land. The founder and governor of Massachusetts John Win-
throp formulated the goal and great dream of the future America 10 years
after the first colonists. “We will be like a city on a hill, the eyes of all
peoples will be directed at us”, – these Winthrop’s words became the heart
and soul of America’s “sacred history.” In 200 years, in the middle of the
19th century, Herman Melville, the author of the famous novel “Moby
Dick”, wrote: “We Americans are special, chosen people, we are Israel of
our time: we bear the ark of freedom for peace ... God predestined, and
humanity expects that we will accomplish something, and we feel this
great in our souls. The rest of the nation should soon be behind us ...”
[9, p. 31]. This idea of exclusivity of the US passes through all periods of
the life of the state. Throughout the centuries of its existence, the US has
not hesitated to claim superiority over all other nations, convincing every-
one that they are better than others are, they are special, that the American

35
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

way and way of life is not only the most correct, but also the only accept-
able in comparison with other peoples. The key to understanding this is
the high level of n-Ach.

Why did the Northern Black Sea coast develop so quickly?

The northern Black Sea region at the turn of the ХVІІІ-ХІХ centuries
demonstrated to the world “unprecedented in world history” rapid growth
[10, p. 5], when in a few years this region “almost instantly” successfully
integrated into the economic space of Europe and became an organically
connected part of the economic and political life of the continent. The
center of the region, Odessa, gave the world a whole galaxy of outstanding
people in many spheres of human activity (literature, architecture, music,
science, business activity) and created its own distinct culture (it is even
called “Odessa civilization”). Although with the collapse of the Soviet
Union, the economic infrastructure with its core – the Black Sea Shipping
Company – was destroyed, so far the Odessa region is part of a group of
regions whose development level is above the national average [2, p. 160].
Studies have revealed that the coastal position in the general case pos-
itively affects the development of regions, usually more developed and
faster developing than inland areas. However, the Northern Black Sea coast
developed too fast even for the coastal regions. What was the secret of such
a rapid metamorphosis? First, we shall give an explanation of the historian
[10], and then add something new to his conclusions, which can be made on
the basis of our analysis, using the Belbin and McClelland models.
A. Tretyak [10] notes the variety of socio-economic and political macro
factors that have conditioned the evolution of the Northern Black Sea region,
but mostly he considers the mediated impact of the Great French Revolution
of the 18th century, which turned out to be one of the most powerful cata-
lysts for European integration processes. What is the mechanism of such an
influence? As a result of the revolution, serious economic difficulties arose
in France, caused by a shortage of bread. The successive grain riots, looting
of carts and barges with grain and flour, speculation, famine and other neg-
ative consequences associated with unsuccessful attempts to regulate the
movement and sale of bread, as well as the blockade by European countries

36
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

forced France to seek markets outside traditional European suppliers. In

the conditions of the blockade of England by the Strait of Gibraltar, trade
naturally moved to the Eastern Mediterranean and the ports of the Northern
Black Sea coast, the main role among which began to play Odessa. “The
Novorossiysk region has firmly taken the lead on the scale of the whole of
Eastern Europe,” states A. Tretiak [10, p. 116]. At the same time, culture
and science were rapidly developing in the Novorossiysk region, and there
was a large flow of emigrants from France, the Netherlands, Italy, Ger-
many and many other countries of Europe. “Craftsmen and farmers, home
teachers and doctors, botanists and bankers ... gave that amazing fusion of
Western Europeans with the Slavic population, which organically fit into
the political system of the Novorossiysk territories” [10, p. 117].
We want to draw attention to this “amazing fusion of Western Europe-
ans with the Slavic population”, because in the absence of favorable local
conditions in the places of emigration, there would not have happened
that “fusion” and the general cultural and economic upsurge that occurred
in reality. Only through the emigration of people, often with completely
different traditions and mentality, professing other religions, having their
own culture of work and attitude to work, would not have such a strong
synergetic effect. There was some additional internal factor among the local
residents, which contributed to the flourishing of the Northern Black Sea
provinces.
We propose to search for a clue in McClelland`s work. According to
[5, p. 405], there are statistically more energetic people on the shores of
the seas and oceans than in the continental regions – in a more strict lan-
guage, there are more people here with a high need for achievement, in a
formulation of McClelland. We believe that when a favorable external sit-
uation arose in connection with the continental blockade of France, it was
due to the Northern Black Sea region, the region with an increased level
of n-Ach, that energetic and enterprising people flocked – just as several
centuries earlier the flow of migrants from England to the American con-
tinent created conditions for a sharp rise in a trade and economic devel-
opment and over time – to the creation of the most advanced country on
the Earth (of course, only from the point of view of economic, industrial
achievements). Then that amazing “fusion” (it is possible to say also –

37
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

“resonance”) of newcomers from foreign lands with the local population

quickly transformed the region.
Let us now approach this question from the other side and turn to the
Belbin model. In addition to his pioneering work on team roles [4], Belbin
wrote another book [11], in which he, developing the idea of ​​team roles,
traces their origins to the evolution of the Homo Sapiens species. Belbin
identifies four archetypes of human behavior that are “programmed” geneti-
cally, as opposed to team roles, which develop in many ways on the basis of
education and social experience. These archetypes he calls Primaeval, War-
rior, Slave and Professional. Being products of evolution, they are stored
deep in the unconscious, from time to time manifesting themselves in cer-
tain situations (especially stressful ones, which usually arise when there
are significant changes in society). Belbin shows that, depending on the
conditions in which the development of different communities occurs, they
create certain quantitative relationships between different genetic types.
In modern organizations, this is reflected in the relative number of certain
team roles. According to Belbin, contemporary team roles take place from
these basic archetypes. Although there is no complete equivalence between
genetic archetypes and team roles, some of the genetic archetypes predis-
pose to the manifestation of certain roles. Primaeval feels himself best in
the communication roles of TW, CC and RI; the behavior of the Warrior
is the basis for the emergence of effective SH and IM; the Slave finds self-
expression in the roles of TW and CF; archetypal Professional is viewed in
the roles of PL and ME, sometimes – IM (see Appendix to understand the
content of these roles).
In general, in these archetypes of behavior, two features were revealed:
on the one hand, Belbin notes the deficit of the team role of RI, on the
other – its uneven distribution across different regions.
Belbin connects these facts with the history of human civilization.
After a certain period of evolutionary development of the primitive
communal tribes, Great Migration began (in Belbin’s terminology). As
a consequence, people settled on the earth’s surface, some of them in
inland (“land-people”), others on the shores of the seas and oceans (“coas-
tal-people”). Conditions in these localizations differed significantly, which
affected the difference in inherited characteristics of residents from different

38
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

regions. As Belbin notes, many communities that were primarily focused on

solving internal problems and isolated themselves from the outside world,
disappeared from the face of the Earth, while the nations of seafarers and
travellers prospered. Belbin concludes that in the regions where trade is
flourishing, that is, primarily in countries with access to the seas and oceans,
the role of RI predominates among the team roles. As an example, he cites
the US, which he calls “The Land of Free Enterprise”. In this case, the last
expression is not a stereotypical journalistic stamp, which is usually present
in stories about America and the Americans, but a scientific formulation that
captures the result of the study.
Taking Belbin’s point of view, the Black Sea coast can be considered
a region with a relatively high concentration of people with the prevailing
role of RI and pronounced entrepreneurial qualities. Although there are no
direct field studies of the team roles distribution across Ukraine regions,
the ubiquitous, long-established and persistent myths about Odessa and
its inhabitants – Odessites – as people of the highest creative level, filled
with ideas and at the same time energetic and enterprising, is quite convinc-
ing, as it seems to us, in the confirmation of the last statement validity. In
its favor says also the comparison of the development rates of the Odessa
region with American cities during the period of their rapid growth, which
we find in the monograph [10, p. 129]. The author gives a characteristic
observation of the “very restrained and not inclined to exaggeration” of
the American traveler J. L. Stephens, who visited Odessa in the 30s оf the
XIX century, and draws a conclusion not in favor of overseas settlements:
“In no country of the world does the city arise so quickly and do not develop
as swiftly as we do, and perhaps nothing can be comparable in this sense
to Buffalo, Rochester, Cincinnati, etc. But Odessa grew faster than each of
them, and has nothing in its appearance that would remind our new cities”
[10, p. 129].
The logic of these arguments leads us to the conclusion that the theories
of McClelland and Belbin speak in different languages ​​about the same
thing – the predominance in the Northern Black Sea coast of people with
pronounced qualities of Resource Researchers (RI) and a high level of need
for achievement (n -Ach). This phenomenon deserves to be called the effect
of McClelland-Belbin. Finding a correlation relationship (correlation coef-

39
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

ficient, r) between the components of this effect requires a separate study.

If r is zero, this will mean that the factors RI and n-Ach are statistically
independent, otherwise there is a statistical relationship between them, the
stronger the greater the r – value.
Since the phenomenon of the heterogeneous distribution of team roles
exists, it should lead to visible consequences for certain differences between
different regions of the globe (this fact was first noticed in [12, p. 431]). In
the modern world, this phenomenon can be seen in the following examples:
– When Japan “opened up” in the post-war time and began to develop for-
eign innovations in the fields of high technology, purchasing a large number
of patents, it quickly became one of the most economically advanced coun-
tries. To a certain extent, this also applies to modern China. With respect
to Japan, this is due to the high value of n-Ach, as shown in the Section
3, when we discussed the reasons for the lag in the sale of American cars
compared to Japanese [5]. As for the impressive success in the development
of China’s economy, this effect is due to the adoption of a new, inspiring
communist ideology, which, as previously stated, contributes to an increase
in the level of n-Ach.
– Far East Asian “tigers” (Hong Kong, Taiwan, Singapore) are such
communities in which the ratio of the length of the coasts to the areas of the
territories is large enough, which should lead to a large proportion of people
with an entrepreneurial spirit and, as a result, to a rapid rate of economic
development.
The borderland areas, wherever they exist, whether in the geographical
or communication space, always differ in certain features. If we use an anal-
ogy with the natural sciences, then, in the language of these sciences, there
appear the so-called “surface effects”, which have quite definite experimen-
tal consequences. For example, in physics, they are responsible for the for-
mation of droplets and fogs and play an important role in electronic devices,
where multilayer structures with many “boundaries” are formed in a special
way, etc. And in society, this effect is greater the more the boundaries of one
kind or another exist. The attribute of “borderability” (transitivity) in one
sense or another can be considered as a universal and applied to different
“special” territories, including, for example, Euroregions. Since Resource
Investigators interact with the outside world through the boundary of their

40
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

habitat, in this case we can also see a kind of “border effect” (geographic
one). Its manifestation in socio-economic processes can be seen on a num-
ber of examples:
– A densely populated Europe with a multitude of countries and exter-
nal borders in a relatively small area can also be seen as a demonstration
of the “border effect” that manifests itself in creating a modern high-tech
economy that competes successfully with the most highly developed econ-
omies of the world, such as the US and Japan.
– It can be assumed that the desire of a number of small nations to gain
independence can be due, in part, to the fact that they have a relatively large
number of people with RI characteristics, while the latter lack “external”
borders for self-realization; what many generations have been dozing in the
subconscious, in an era of profound and universal democratic transforma-
tion it claims itself as a desire to gain independence and its own “borders”.
Of course, the above “boundary” interpretation is neither unambiguous
nor exhaustive, and there may be other reasons for the appearance of the
described effect. Moreover, examples of countries with large coastal areas
that are economically inefficient (for example, some countries in the Pacific
region) can be mentioned. In this case, it is necessary to look for other cir-
cumstances (primarily historical ones) that are decisive in determining the
level of economic development.
Since the predominance of people with high n-Ach rates creates condi-
tions for accelerated economic development, it can be said that such people
are an additional economic resource that contributes to the competitive-
ness of the region. In this case, these intangible assets must be taken into
account – along with material resources – in determining the potential for
economic development of the region. Thus, when analyzing the natural and
resource potential of the Odessa region, it usually includes the following
types of resources: mineral, water, land, forest, fauna, natural-recreational
[13, p. 32]. We propose to include in this list also the average n-Ach score
for the region, especially since the need for achievement is fairly accurately
determined in quantitative terms. In proportion to the magnitude of this
factor (other things being equal) the volume of investment in the regional
economy should be determined. At the same time, the need for achievement
should be included – as one of the components – in the broader concept of

41
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

“human capital”, which is widely used in the innovation economy as an

important productive factor of economic development [14].

Conclusions. In analyzing regional development, it is necessary to

take into account the McClelland factor of the need for achievement and,
accordingly, to direct additional centralized resources to regions with a high
n-Ach, which are likely to pay off due to accelerated rates of economic
development. And then may become an imperative proposal of Dr. T. Der-
kach [2, p. 304-306] to create a territorial innovation system in the territory
of the Odessa region. At the same time, there will come true McClelland’s
prediction that “The whole view of history shifts once the importance of the
achievement motive is recognized… History must be written again, … at
least partly in terms of national character, in terms of what a people is trying
to do or is most concerned with” [5, p. 391-392].
Why this cannot happen in the Northern Black Sea Coast with its
capital – Odessa? There are so many energetic people here, concerned with
economic success (n-Ach) and charged with creativity (RE)…

Attachment. Description of the Belbin team roles

One of the main team roles for a manager Belbin calls the Chairman
(Coordinator) (CC). A person with this role is able to identify the abil-
ities and skills of employees and use them in the interests of the cause.
He includes them in the decision-making process, while not losing control
over the fulfillment of the task and the achievement of the ultimate goal.
Discussing alternative solutions, he gently, but persistently directs the dis-
cussion in the right direction and makes sure that proposals are relevant to
the merits of the matter. He rarely resorts to simply declaring his decision;
he is always looking for an opportunity to take into account the needs of
all interested parties. He is emotionally stable, can be an assertive person
if necessary and is a pragmatic one. The CC believes in his colleagues and
their ability to do a good job. This is a typical strong leader.
Another team role Belbin called Shaper (SH). SH also belongs to the
leadership role, but it is the direct opposite of the CC. This is a sharp (and
sharp-tongued) man with not always controlled language, taking quick,

42
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

impulsive decisions. His energy seems unlimited. He is sarcastic; he pre-

fers to give direct orders, which he believes are more productive and not
as time-consuming as under democratic governance. He is a man of action
and wants to achieve quick results. He is extremely focused on the task and
makes sure that the matter ends with the desired result.
Another role Belbin called the Idea Generator, or Plant (PL). The name
of the role comes from the English word “plant”. In a series of experiments,
weak teams were sometimes added – “planted” – a person with certain abil-
ities, which literally transformed the team and turned it into a creative com-
munity with good end results. This type of team role was called “Plant”.
He is a man of ideas, capable of leading a weak, mediocre team to high
results. He has a highly creative mind and likes to look for new ways in
the course of carrying out the task entrusted. This person puts forward new
ideas, proposes solutions to existing problems, promotes new approaches
and formulates new ways of organizing information. This is the source of
innovative projects and fresh solutions.
The next command role is the Monitor-Evaluator, ME). If PL generates
ideas, ME analyzes them, criticizes or even discards them as unnecessary. It
seems to provide the team with a control mechanism, meticulously search-
ing for errors in propositions and discarding any idea that does not satisfy
the necessary restrictions. ME has a unique ability to integrate complex data
and in most cases can choose the best solution from a number of alterna-
tives. He is an excellent scheduler and invariably does not overlook the goal
of the team. He does not like to take risks, and if he is mistaken, then from
a position of caution.
The title of the role of Implementer (IM) comes from the English “to
implement” – bring to life, to enforce. IM is a solid, reliable person who
thrives in a stable, low-changing environment. He is a man with two feet
on the ground, conscientious and disciplined and therefore easily accepting
rules and procedures, which he perceives as necessary restrictions. IM loves
to be told what to do. In response, he will cope with the work and will work
hard to achieve good results. He is meticulous in achieving quality and does
not like to be forced to do work quickly.
It’s not quite usual for the manager to have a team role, which Belbin
called Team Worker (TW). This person has the ability to contribute to the

43
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

creation of good human relationships and, at the same time, is not very
attuned to the task. All members of the team are his friends, he creates an
atmosphere of unity in the group. He understands people well, their mood
and feelings. He consistently works to achieve harmony and tries to avoid
disagreements, to prevent them at the slightest sign. TW is designed to cre-
ate team spirit and healing wounds that arise due to personality differences,
and not for confrontation.
The Сompleter-Finisher (CF) is the person who brings everything to
completion. His credo – the business should be done, and he directs his unre-
strained nervous energy primarily to this end. He himself does everything
on time and demands the same from others, preventing self-righteousness,
complacency and poor performance. He also pays great attention to detail
and takes on the task of checking everything himself, so omissions are
unlikely to go unnoticed.
The last role – Specialist (SP). It is a member of the collective that
brings in team his expertise and skills. The task of the specialist is to supply
the team with professional or technical information that the team needs for
specific projects and which it can receive only from SP.

References:
1. Breskiy O., Breskaya O. Ot tranzitologii k teorii Pogranich’ya. Ocherki
dekonstruktsii kontsepta ”Vostochnaya Yevropa”. – Vil’nyus: YEGU, 2008. –
336 s.
2. Derkach T.V. Intehratsiyni mekhanizmy u systemi rehionalʹnoho uprav-
linnya: teoriya, metodolohiya, praktyka. – Mykolayiv: FOP Shvetsʹ V.M.,
2016. – 450 s.
3. Dergachev V.A. Geoekonomika (sovremennaya geopolitika). – Kiyev:
VIRA-R, 2012. – 512 s.
4. Belbin R.M. Management teams: why they succeed or fail. – London:
Heinemann, 1986. – 179 p.
5. McClelland D. The achieving society. – Princeton, New Jersey: D. Van
Nostrand, 1961. – 512 p.
6. Stott K., Walken A. Teams, teamwork and teambuilding. – New York:
Prentice Hall, 1995. – 411 p.
7. Kozik V.V., Pankova L.A., Danilenko N.B. Mízhnarodní yekonomíchní
vídnosini. – K.: Znannya, 2008. – 406 c.

44
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

8. Travin A. Amerikanskaya imperiya. – Moskva: Eksmo. – 2003. – 55 s.

9. Shlezinger A.M. Tsikly amerikanskoy istorii. M.: Progress, 1992. –
688 s.
10. Tret’yak A.I. Severnoye Prichernomor’ye v politiko-pravovom pros-
transtve Yevropy kontsa XVIII veka. – Odessa: «Optimum», 2004. – 178 s.
11. Belbin R.M. Managing without power. – Oxford: Butterworth Heine-
mann, 2001. – 204 c.
12. Kovalenko I.N., Kovalenko N.P. Nauka i iskusstvo vlasti menedzhera. –
Odessa: Feníks, 2011. – 511 s.
13. Odesʹkyy rehion: peredumovy formuvannya, struktura ta terytorialʹna
orhanizatsiya hospodarstva: navch. posibnyk / Odes. nats.un-t im. I.I. Mech-
nykova; avt. kolektyv: O.H. Topchiyev, I.I. Kondratyuk, V.V. Yavorsʹka. –
Odesa: Astroprynt, 2012. – 336 s.
14. Becker G.S. Human Capital. А theoretical and empirical analysis, with
special reference to education. – N.Y.: Columbia University Press, 1964. –
187 р.

1.3. МОРСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ

ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Анотація. У роботі розглядається морський потенціал України, його

значення для економічного розвитку України та забезпечення національ-
ної безпеки. Проаналізовано територіальну структуру та компоненту
структуру природно-ресурсного потенціалу Приморського регіону
України, акваторіальні та інфраструктурні ресурси приморських адмі-
ністративних одиниць України. Україна має достатній потенціал щоб
розвиватись як морська держава: найбільшу серед країн Азово-Чор-
номорського басейну довжину морського узбережжя, 18 морських
портів (5 находяться в окупованому Криму), ресурси нафти та газу на
шельфі Чорного та Азовського морів, багатий туристично-рекреаційний
потенціал прибережної смуги морів. В роботі зроблено аналіз розвитку
морегосподарського комплексу України: транспортної галузі, суднобу-
дування, рибного господарства, освоєння шельфу та туристично-рекре-
аційного розвитку приморських територій. Сформульовані напрямки
поліпшення управління морською галуззю.

45
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Вступ. Здатність країни забезпечувати зростаючі потреби в продоволь-

стві та інших ресурсах, а також місце на світовій арені значною мірою
визначається тим, наскільки повно країна використовує можливості, що
представляються Світовим океаном. Морегосподарська діяльність будь-
якої держави була і залишається однією з найважливіших складових еко-
номічного зростання та забезпечення національної безпеки. Розвинутий
морегосподарський комплекс (МГК) надає країні можливість в повному
обсязі реалізувати свій потенціал в структурі міжнародного поділу праці
та конкурувати на світовому ринку товарів та послуг.
Морегосподарська діяльність має особливе значення для України,
перш за все, завдяки особливому географічному положенню, довжині
морських кордонів, наявності морського потенціалу. Але морегос-
подарський комплекс України довгий час розвивався стихійно, без
належної системи управління. Ці процеси негативно вплинули на мор-
ські галузі України та економічний стан приморських регіонів. Втра-
чена більша частина торгівельного флоту, погіршилась робота портів,
скоротився вантажообіг. Ситуація ускладняється загальнокризовими
явищами в світовій економіці та сучасними політичними обставинами.
Крім того, в умовах сучасних міжнародних економічних та полі-
тичних відносин для України гостро встала необхідність захисту своєї
незалежності, суверенітету, представлення своїх інтересів в Чорномо-
ро-Азовському регіоні та інших районах Світового океану. Реалізація
морського потенціалу країни є найважливішим напрямком державної
морської політики.

Українське Причорномор'я:
територіальна та акваторіальна структура

Україна по своєму потенціалу є однією з крупніших морських

держав Європи. При загальній протяжності узбережжя Чорного
моря в 4869 км і Азовського – в 1472 км, на частку України припадає
2759,2 км [1; 2].
Приморський регіон України знаходиться в адміністративних межах
Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей
та тимчасово окупованої Автономної республіки Крим. На території

46
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Приморського регіону проживає 29% всього населення України – близько

13,5 млн. осіб [3]. Близько 28% ВВП України створюється адміністра-
тивними одиницями України, які мають вихід до моря.
Площа Приморського регіону України становить 167,1 тис. км²
(27,7% загальної площі території України). Приморський регіон скла-
дається з трьох субрегіонів – Причорноморського, Приазовського та
Кримського. Довжина узбережжя Причорноморського підрегіону ста-
новить 1133,8 км (41,1%), довжина узбережжя Приазовського підрегі-
ону – 605,8 км (21,9%), довжина узбережжя Кримського підрегіону –
1019,7 км (37%). Площа Приморського регіону становить 59,2 тис. км²
(9,8 % площі України) [3,с.3]. Територіальна структура Приморського
регіону України представлена в таблиці 1.

Таблиця 1
Територіальна структура Приморського регіону України
№ Адміністративно- Площа, км2 %
п/п територіальна одиниця
Причорноморський підрегіон
Одеська область
1.
Всього 11100,72 18,74
Миколаївська область
2.
Всього 5717,86 9,65
Херсонська область
Всього 6639,93 11,21
3. Всього по підрегіону 23458,51 39,61
Приазовський підрегіон
Всього 3041,67 5,14
Запорізька область
5.
Всього 8847,97 14,94
Донецька область
Всього 2025,34 3,42
6.
Всього по підрегіону 13914,98 23,49
Кримський під регіон
7. АР Крим
Всього 20970,64 35,41
Всього по підрегіону 21854,11 36,90
Загалом по регіону 59227,60 100,00
Джерело: [3, с. 14]

47
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Рівень урбанізації прибережної смуги морів надзвичайно висо-

кий – в середньому 77,69%. Питома вага територій містобудівного
освоєння в межах двокілометрової прибережної захисної смуги стано-
вить понад 70,0%. Чисельність населення приморських районів і міст
складає понад 6 млн. осіб.
Середня щільність населення у прибережній смузі регіону становить
104,57 осіб/км² при середньому показнику по Україні в 77,74 осіб/км².
Найвища щільність населення спостерігається в у Причорномор-
ському субрегіоні – 24,83 осіб/км². У Приазовському та Кримському
субрегіонах – 8,72 осіб/км² та 99,28 осіб/км² відповідно [3, с. 14, 15].
Компонента структура природно-ресурсного потенціалу (ПРП)
Приморського регіону України представлена в таблиці 2.

Таблиця 2
Компонента структура природно-ресурсного потенціалу
Приморського регіону України
Компонентна структура ПРП, %
Потенціал ресурсів,

продуктивності,
‰ від загально-

Земельні ресурси

Ресурси фауни
Лісові ресурси
державного

Водні ресурси
Показники

рекреаційні
Мінеральні

Природно-
Адміністративно-
ресурси

ресурси
бали

територіальні
одиниці

Причорноморський підрегіон
Одеська область 37,118 68 1,8 11,1 71,8 1,3 0,5 13,5
Миколаївська
26,198 72 2,8 23,2 66,6 0,5 1,0 5,9
область
Херсонська
29,280 62 1,6 22,7 67,1 1,0 1,2 6,4
область
Приазовський підрегіон
Херсонська
область
Запорізька область 39,049 87 20,4 20,0 49,7 0,7 0,7 8,5
Донецька область 112,462 279 72,8 4,8 16,8 0,4 0,1 5,1
Кримський підрегіон
Тимчасово
59,432 133 10,0 19,3 39,0 1,8 0,3 29,6
окупована АРК
Джерело: [3, с. 4]

48
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Частини Чорного та Азовському морів (в межах юрисдикції України)

і безпосередньо прилеглі до них адміністративно-територіальні оди-
ниці Одеської, Миколаївської, Харківської, Запорізької та Донецької
областей, а також територія тимчасово окупованій Автономної Респу-
бліки Крим (АРК), складають Українське Причорномор’я.
Акваторіальні ресурси адміністративних одиниць України в межах
Чорного моря представлено в таблиці 3 [1, с. 8].
Найбільшу цінність в структурі природно-ресурсного потенціалу
Українського Причорномор’я представляє прибережна смуга морів.
Це унікальний територіально-акваторіальний комплекс з виключно
високим транспортно-географічним, біоресурсним, рекреаційним та
біосферним потенціалом.

Таблиця 3
Акваторіальні ресурси адміністративних одиниць України
в межах Чорного моря
км2
Адміністративна одиниця Внутрішні Територіальне
Всього
води море
Одеська область 660 5598 6258
Ніколаєвська область 585 572 1157
Херсонська область 2200 3000 5200
Тимчасово окупована
2196 10479 12675
Автономна республіка Крим
Всього 5641 19649 25290
Джерело: [1, с. 8]

Географічне положення на стику суші й моря створює передумови

для поєднання видів господарської діяльності, пов’язаних із суходо-
лом і морем, та формування морегосподарського комплексу, розвиток
якого є одним з важливіших факторів в забезпеченні економічної без-
пеки України.
Україна успадкувала значний потенціал розвитку морегосподарської
діяльності. До недавнього часу морський інфраструктурний потенціал
України включав 18 морських торговельних портів (зараз 5 портів зна-
ходяться на території окупованої АРК), 4 рибних порти, суднохідні

49
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

компанії, які обслуговували вантажообіг в системі «суша-море-суша»,

8 крупних промислових вузлів, 8 центрів з переробки морепродуктів,
6 видів комплексів з видобутку та переробки мінеральних ресурсів,
7 суднобудівельних заводів та судноремонтних заводів, підприємства
морського машинобудування та приладобудування, 30 науково-дослід-
ницьких та проектно-конструкторських інститутів [4, с. 14].
Проте за останні 20-25 років позиції України в Чорноморо-Азов-
ському басейні та інших районах Світового океану значно похитнулись.
Розвиток морського транспорту. Україна має потужний потенціал
транспортної та виробничої інфраструктури – 18 континентальних
морських портів та 12 портових пунктів з пропускної спроможністю
262 млн. т на рік (13 континентальних морських портів – Рені, Ізмаїл,
Усть-Дунайськ, Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Пів-
денний, Миколаїв, Октябрськ, Херсон, Скадовськ, Бердянськ, Маріу-
поль; 5 портів знаходяться на окупованій території Криму – Євпаторія,
Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч).
Наявність потужних незамерзаючих морських портів, розвинутої
мережі залізниць, автомобільних доріг і трубопроводів створює всі
необхідні передумови для ефективного функціонування транспортної
системи країни, збільшення обсягів міжнародного транзиту терито-
рією України.
Сприятливе транспортно-геоекономічне положення обумовлює
транзитний потенціал Українського Причорномор'я, яке знаходиться
на перехресті міжнародних транспортних осей [5-8].
Через приморські регіони України проходять міжнародні тран-
спортні коридори:
- Пан-Європейський Дунайський № 7 – країни учасниці: Австрія,
Угорщина, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна; протяжність 1600 км,
в тому числі по Україні – 70 км;
- Пан-Європейський транспортний коридор № 9; Проходження:
(Гельсінкі – Санкт-Петербург – Вітебськ – Київ (Москва) – Одеса –
Кишинів – Пловдив – Бухарест – Александрополіс). Країни учасниці:
Фінляндія, Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Греція; про-
тяжність основного ходу: 3400 км, в тому числі по Україні: залізнич-
ний – 1496 км; автодорожній – 996,1 км;

50
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

- Міжнародний транспортний коридор Гданськ-Одеса (Балтій-

ське море-Чорне море) (Ягодин-Одеса); Маршрут: Трієст – Любляна –
Будапешт – Братислава – Ужгород – Львів. Країни учасниці: Італія,
Словенія, Угорщина, Словаччина, Україна; протяжність – 1595 км, в
тому числі по Україні: залізничний – 266 км; автодорожній – 338,7 км;
- Транспортний коридор Європа – Кавказ – Азія (TRACECA);
- Радіальний в рамках ОЧЕС.
Необхідно відзначити, що після розпаду СРСР, починаючи з 1997 р.,
робота провідних морських портів України придбала стійку позитивну
динаміку, однак при її аналізі чітко простежувалась орієнтація на
поточну господарську діяльність без необхідного стратегічного плану-
вання та обліку зовнішньоекономічних пріоритетів.
З 1991 року до 2016 року перевезення вантажів морським тран-
спортом України скоротилась з 44002,2 тис. т до 3641,8 тис. т, тобто
більш, ніж в 10 разів (рис. 1), а пасажирів – з 20789,5 тис. пасажирів до
30,3 тис. пасажирів (рис. 2).

Перевезення ватажів морським транспортом України

за період 1980-2016 р., тис. т∗
70000

60000

50000

40000

30000

20000

10000

0
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016

Рис. 1. Динаміка об’ємів перевезення вантажів

морським транспортом України, 1980-2016 роках, тис. т
Джерело: зроблено автором на основі даних Державної служби статистики
України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/operativ/
operativ2005/tz/tz_rik/tz_u/ts_u.zip
*2014-2016 роки без урахування тимчасово окупованої території Автономної
Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної
операції

51
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Перевезення пасажирів морським транспортом України

за період 1980-2016 р., тис. пас.∗
35000

30000

25000

20000

15000

10000

5000

0
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
Рис. 2. Динаміка об’ємів перевезення пасажирів морським
транспортом України в 1980-2016 роках, тис. пас.
Джерело: зроблено автором на основі даних Державної служби статистики
України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/operativ/
operativ2005/tz/tz_rik/tz_u/ts_u.zip
*2014-2016 роки без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки
Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції

Таблиця 4
Дінаміка скорочення кількості суден
під державним прапором України (ДПУ)*
Роки Кількість суден під ДПУ Показники втрат, %
1 1991 375 100
2 2000 155 41
3 2005 91 24
4 2008 75 20
5 2012 60 16
6 2014 46** 12
7 2016 38*** 10
*Враховуються судна дедвейтом 5 тис. т та більше
**Під іноземним прапором в 2014 році працювали більш 200 середніх та крупних
суден, які належалі українським компаніям
Джерело: Рада поддержала допуск судов под флаг Украины // Моряк Украины. –
2017. – № 2 (18 января). – С. 2

52
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Кількість суден під прапором України скоротилась з 375 у 1991 році

(враховуються судна дедвейтом 5 тис. т та більше) до 38 у 2016 році
(таблиця 4).
Загальний дедвейт суден під прапором України скоротився з
6177 тис. т в 1993 році – до 418 тис. т в 2016 році (рис. 2). Сьогодні
частина України в світовому торговому флоті – 0,023%.

Дедвейт суден під прапором України, 1993-2016, тис. т (DWT)

7000
6177
6000

5000

4000

3000

2000 1667
1132
904
1000
430 418
0
1993 2000 2005 2010 2015 2016

Рис. 3. Тенденції зменшення кількості суден

під державним прапором України
Джерело: зроблено автором на основі даних ЮНКТАД. Загалний профайл
України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unctadstat.unctad.org/
CountryProfile/GeneralProfile/en-GB/804/index.html

Сьогодні морський флот України застарів, більшість суден вже не від-

повідають вимогам міжнародних конвенцій. Більш 92% вантажів, що обро-
бляються в українських портах, транспортуються іноземними судами.
Неефективність митно-тарифної політики, надмірна бюрократи-
зація при оформленні вантажів, використання «тіньових» схем при
проходженні вантажів через порти і термінали в умовах жорсткої
конкуренції призводить до витіснення вітчизняних перевізників

53
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

з міжнародних ринків транспортних послуг, створює реальну загрозу

національній безпеці та інтересам держави.
Потенціал суднобудування. Становлення України як морської дер-
жави і ефективне функціонування морегосподарського комплексу
країни неможливо без нарощування потенціалу суднобудівної промис-
ловості, яка є невід'ємною складовою сталого та ефективного функці-
онування морегосподарського комплексу України.
Наявність сучасного конкурентоспроможного флоту не тільки
забезпечить потреби держави в перевезеннях і фрахтову незалежність,
а й є важливою складовою прискореної інтеграції України в світову
економічну систему.
З 2000 року спостерігалось зростання обсягів виробництва про-
дукції, що було пов'язано зі зміною регулюючої політики держави,
прийняттям Законів України «Про заходи щодо державної підтримки
суднобудівної промисловості в Україні» та «Про спеціальну еконо-
мічну зону “Миколаїв”», які враховували особливі потреби розвитку
суднобудівної галузі. Ці заходи дозволили за 5 років досягти зростання
виробництва в 2,5 рази [9].
Однак у порівнянні з даними 1991 ці показники демонструють кри-
тичні зміни, які відбулися в українському суднобудуванні. За останні
20 років обсяги суднобудування в Україні скоротилися в 10-15 разів
[10]. Зменшення пасажирського флоту представлено на рис. 4.
Суднобудівна промисловість виконує важливу економічну і соці-
альну функції, сприяє розвитку багатьох суміжних галузей і видів
виробництв, таких як чорна і кольорова металургія, енергопостачання,
транспортна галузь, сприяє зайнятості населення.
Україна успадкувала потужний потенціал морського суднобу-
дування, який становив до 30% від колишнього СРСР [11, с. 106].
Виробнича база суднобудування включала 11 суднобудівних заводів,
7 заводів з виробництва суднових двигунів та іншого обладнання,
11 підприємств, які виготовляли суднові інструменти, 25 галузевих
дослідницьких інститутів.
Суднобудування визначало відносно високий соціально-економіч-
ний статус низки міст Українського Причорномор’я, таких як Мико-
лаїв, Херсон, Керч, Севастополь, Феодосія та інші. За останні 20 років

54
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

загальна чисельність працівників підприємств суднобудівного комп-

лексу скоротилася більш, ніж в 10 разів (рис. 5).

Суднобудування: зменьшення пасажирського флоту

2500 2500

2000

1500

1000

115 150 12
500

0
1991 2017

Кількість суден Кількість суден на підводних крилах

Рис. 4. Зменшення пасажирського флоту в Україні з 1991 по 2017 рр. *

* Кількість суден на підводних крилах в робочому стані – 4
Джерело: зроблено автором на основі даних Суднобудування в Україні потребує
державної підтримки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vcrti.com.ua/
haluzi/vodnyi-transport/sudnobuduvannia-v-ukraini-potrebuie-derzhavnoi-pidtrymky

Кількість працівників в суднобудівній галузі,

400 тис. працівників
350
300
250
200
150
100
50
0
1991 2017

1991 2017

Рис. 5. Кількість працівників в суднобудівній галузі, тис. осіб

Джерело: зроблено автором на основі даних Суднобудування в Україні потребує
державної підтримки. [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://vcrti.com.ua/
haluzi/vodnyi-transport/sudnobuduvannia-v-ukraini-potrebuie-derzhavnoi-pidtrymky

55
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Відбулися радикальні зміни в структурі продукції суднобуду-

вання та, відповідно, у використанні основних факторів виробництва.
У 90-ті роки будувалися великі морозильні траулери-рибозаводи
(ВМТР), транспортні рефрижератори, середні рибальські траулери
(СРТ), невеликі судна високої складності, суховантажі, великі за роз-
мірами і середні ролкери-газотурбоходи, судна на підводних крилах,
плавучі самохідні крани високої вантажопідйомності – від 100 до
1600 тонн, судна високої складності та інноваційного рівня, військові
судна – великі протичовнові кораблі (БПК), кораблі на підводних кри-
лах і повітряній подушці, авіаносці, ракетні крейсери, плавучі технічні
бази перезарядження реакторів атомних підводних човнів .
Здійснювалася також модернізація і ремонт кораблів і суден. Судно-
ремонтні заводи, які мали 13 плавучих доків, здатні були виконувати
ремонт практично всіх класів вітчизняних кораблів і суден [12].
Суднове машино- і приладобудування забезпечувало проекту-
вання і виготовлення кращих в світі морських газових турбін, най-
сучасніших радіолокаційних комплексів, гідроакустичних комп-
лексів, значна кількість різноманітного суднового обладнання та
пристосувань.
В останні ж роки в Україні фактично не будувалися складні великі
кораблі і судна, будувалися переважно неповнокомплектні судна.
З причини відсутності державних замовлень українські заводи зму-
шені переважно виконувати експортні замовлення. Через відсутність
обладнання для випуску суден «під ключ» українські заводи будують
переважно корпуси суден, що є економічно невигідним і екологічно
брудної частиною виробничого циклу [13].
Також за часів СРСР до 65% продукції суднобудівних підприємств
становили військові кораблі [11, с. 106], які будувалися відповідно до
державних замовлень, що знімало проблему фінансування. З 1992 кіль-
кість державних замовлень як військових, так і цивільних, для підпри-
ємств суднобудування України катастрофічно скоротилася.
В результаті будівництва неповнокомплектних суден і відсутності
державних замовлень виробничі потужності вітчизняного суднового
машино- і приладобудування мають низький рівень завантаження,
який не перевищує 25-30%.

56
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Особливою проблемою для українського суднобудування є недолік

інвестування через ризики для інвесторів, які є результатом непослі-
довної податкової політики, бюрократичних формальностей, відсут-
ності інвестиційного планування [11, с. 106]. Погіршила ситуацію і
банківська криза. Особливістю суднобудування є тривалий цикл про-
ектування і будівництва суден, висока капіталомісткість і низька рен-
табельність, що унеможливлює функціонування галузі без кредитної
підтримки.
Вітчизняним суднобудівним підприємствам недоступні дешеві
кредити, оскільки більшість з них покладається на використання
власних коштів і будь-якими способами намагаються уникнути
зовнішнього (комерційного) кредитування інноваційних проектів.
Однак власних фінансових ресурсів на організацію науково-дослід-
них і конструкторських розробок і впровадження інноваційних тех-
нологій, як правило, не вистачає.
Більшість країн світу надають значні податкові пільги суд-
новласникам (наприклад, пільги на будівництво нового флоту і його
експлуатацію). Адже з економічної точки зору судноплавство являє
собою довгострокове виведення капіталу з обороту (будівництво
судна триває від 1 до 3 років, ще 2-4 роки експлуатації направлено
на повернення судновласником грошей, вкладених в будівництво, а
ще через 7-10 років судно може морально застаріти або може змі-
нитися вантажна кон'юнктура). Тобто прибутковим періодом для
судновласника будуть 3-5 років експлуатації судна при вигідних
фрахтових ставках.
Таким чином, кризовий стан суднобудівної і судноремонтної галузі
в Українському Причорномор’ї обумовлено наступними факторами:
- застаріла науково-технічна база, використання обладнання і тех-
нологій, створених 30-40 років тому. Як наслідок висока собівартість,
питома трудомісткість і тривалість циклу будівництва суден (майже в
2 рази в порівнянні зі світовими аналогами);
- відсутність в Україні сучасного обладнання та устаткування для
випуску суден «під ключ» змушує або закуповувати складові за кордо-
ном, або задовольнятися виготовленням тільки корпусів, що, як пра-
вило, є економічно невиправданим;

57
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

- відсутність державної підтримки і протекціонізму суднобудівної

промисловості, незважаючи на загальноприйняту світову практику.
Це негативно впливає на конкурентоспроможність галузі на світовому
ринку, оскільки суднобудування традиційно орієнтоване на експорт.
- відсутність програми розвитку суднобудівної промисловості,
яка за допомогою впровадження системи економіко-правових заходів
дозволила б стимулювати її розвиток. Недосконалість фінансово-кре-
дитних послуг в Україні;
- відсутність стратегії розвитку інноваційної діяльності в сфері суд-
нобудування, висока ціна імпортного устаткування, необхідного для
будівництва суден за сучасними технологіями відповідно до міжнарод-
них стандартів;
- відсутність виробничих кластерів (судноплавство – порти – суд-
нобудівельні заводи).
Суднобудівна промисловість в Україні на сучасному етапі має пев-
ний виробничий потенціал, і за умови реалізації виваженої політики
може сприяти розвитку економіки країни в цілому.
Рибогосподарський потенціал. Промисловий видобуток морських
живих ресурсів відіграє значну роль у формуванні морегосподарського
комплексу України. Але за останні 20 років в Україні вилов живих
ресурсів скоротився більш, ніж у 10 разів. Так у 1995 році у виключних
економічних зонах інших держав було добито 279,5 тис. т біоресурсів,
а в 2014 році – 20,2 тис. т (рис. 6). Основну частину колишніх обсягів
Україна втратила протягом перших кількох років незалежності [14].
Дані за 2015, 2016 роки щодо добування водних біоресурсів у
виключних (морських) економічних зонах інших держав та відкри-
тому морі не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог
Закону України "Про державну статистику" щодо конфіденційності
інформації
Слід зазначити, що причинами скорочення промислу у відкритому
морі і неактивного промислу в виключних економічних зонах інших
держав є відпрацьований ресурс флоту, його моральне і матеріальне
старіння, застаріла судноремонтна і портова інфраструктура, неконку-
рентоспроможність технологій пошуку та видобутку риби на вітчиз-
няних судах, низький рівень державних інвестицій в основний капітал

58
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Добування морських біоресурсів, т*

400000
350000
300000
250000
200000
150000
100000
50000
0
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
У відкритому морі

Рис. 6. Добування морських біоресурсів за 1995-2015 роки

Джерело: зроблено автором на основі даних Державної служби статистики
України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
* Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і
м. Севастополя

підприємств вітчизняного рибного господарства (в середньому 0,05%

від загальної суми, що надходить в агросектор).
Серйозний удар по галузі рибного господарства завдала анексія
Криму. У 2013 році на частку Криму доводилося 63% вітчизняного
видобутку водних біоресурсів. В результаті анексії Криму Україна поз-
булася частини свого флоту, 108 одиниць якого залишилися в Криму.
З них 20 портових, 11 державних і 60 приватних рибальських суден.
Ще 17 одиниць належали територіальним органам Держрибагентства.
За даними Асоціації рибалок України, океанічний рибопромисловий
флот Україна втратила майже повністю: крім одного судна, перереє-
строваного в Іллічівськом морському рибному порту, всі кораблі цього
класу залишилися в Криму [14].
Потенціал освоєння мінеральних ресурсів на шельфі. Проблема
енергетичної безпеки України могла б вирішитися за рахунок вико-
ристання власних, в тому числі офшорних ресурсів Українського

59
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Причорномор’я. Треба підкреслити, що об'єктом уваги геологороз-

відки як джерело запасів вуглеводнів цей регіон став ще в 60-х років
ХХ століття.
Глибоководні буріння на Голіцинській структурі почалися з
1971 року, яка в 1975 році дала перший промисловий газ. За оцінками
Українського державного геологорозвідувального інституту, сумарні
перспективні і прогнозні ресурси вуглеводнів в акваторії становили
1438 млн. т. умовного палива, в тому числі [15].
В Україні були розроблені програми, в яких була обґрунтована
стратегія пошуків родовищ вуглеводнів, оцінені перспективи нарощу-
вання власної бази ресурсів, в тому числі Державна програма з осво-
єння газогідратів Чорного моря (1995), Державна програма «Освоєння
вуглеводневих ресурсів Українського сектора Чорного і Азовського
морів» (1995 р.).
На початок 2007 року в межах Північно-Західного шельфу Чорного
моря було відкрито вісім газових і газоконденсатних родовищ, серед
яких Стрілецьке, Морське, Північно-Керченське, Північно-Булганак-
ське, Східно-Казантипське і Північно-Казантипське. Перспективними
виглядали роботи на Одеському шельфі.
В Азовському морі в межах українського сектора було відкрито
6 газових родовищ: Стрілецьке, Морське, Північно-Керченське, Пів-
нічно-Казантипське, Східно-Казантипське і Північно-Булганакське.
Розроблялися Стрілецьке, Східно-Казантипське і Північно-Булганак-
ське родовища.
Однак, починаючи з 2008 року, спостерігалося скорочення видо-
бутку вуглеводнів на шельфі України, причинами якого стали змен-
шення фінансування геологорозвідувальних робіт, прийняття закону
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування», який накладав значну ренту на компанії-ви-
добувачі, часті зміни керівництва, відсутність прозорого залучення
інвестицій, заснованого на строгому підпорядкуванні законодавству і
інтересам держави [15]. Програми видобутку вуглеводнів на шельфі
практично не виконувалися.
Наступного часу у зв’язку з анексією Криму Україна не може реа-
лізовувати свої суверені права на частині шельфу. Ще у 2011 році

60
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Україною була придбана нова бурова установка 5-го покоління «Петро

Годованець», яка повинна була стати найбільш технологічною і гли-
боководною буровою платформою в Чорному морі і дозволити заді-
яти інтервал 76-120 метрів морського дна континентального шельфу
України. До 2015 р планувалося видобувати близько 3 млрд. м³ при-
родного газу [16].
В результаті анексії Криму майно «Чорноморнафтогазу» було
незаконно захоплено РФ. Конфлікт загострився в середині грудня
2015 року, коли дві самопіднімальні бурові установки (В-312 і В-319)
були переміщені з Одеського шельфового родовища в територіальні
води РФ. Навтогаз України планує домагатися через міжнародні судові
інстанції відновлення контролю над активами, втраченими внаслідок
російської окупації Криму, і відшкодування всіх понесених збитків.
Російська компанія «Державне унітарне підприємство» Чорномор-
нафтогаз», яка незаконно привласнила українські активи після анексії
Криму, щорічно видобуває на шельфі Чорного моря 2 млрд. м³ газу [17].
Сьогодні було виявлено запаси шельфового природного газу в
Одеській області. Згідно даних Державної служби геології та надр
України, в межах Кілійського-Зміїного уступу і Криловського прогину
запаси газу дорівнюють 40 млрд куб., а площа родовища становить
7 тис. м² [18].
Рекреаційно-туристичний потенціал приморських територій.
Українське Причорномор’я характеризується наявністю значного
туристично-рекреаційного потенціалу, під яким розуміється стан
туристично-рекреаційних ресурсів території, здатне задовольнити
попит населення у відпочинку та туризмі [19, с. 68].
Природний рекреаційний потенціал Українського Причорномор’я
формують клімат, заповідні ландшафти, морські і лиманові пляжі,
лікувальні ресурси (мінеральні води, пелоїди, лиманна ропа, морська
вода і т. д.), історико-культурні об'єкти. Особливу рекреаційну цінність
має прибережна смуга Чорного і Азовського морів.
Значна частка туристсько-рекреаційного потенціалу залишилась в
окупованому Криму. Так, наприклад, в структурі Українського При-
чорномор’я максимальна бальна оцінка природно-ресурсного потенці-
алу належала АР Крим, таблиця 5 [20].

61
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Таблиця 5
Інтегральна бальна оцінка природно-рекреаційного потенціалу
Українського Причорномор'я*

оцінка приодного
Спеліологічні
Гідрографічн

Інтегральна
Кліматичні

Орографіні

блоку, бали
Рослинні

Животні
іресурси
ресурси

ресурси

ресурси

ресурси

ресурси

Сумма
Адміністративна
одиниця

Миколаївська
5 3 1 2 3 2 16 2
область
Одеська область 4 2 1 2 4 2 15 2
Херсонська область 5 2 1 2 4 1 15 2
Донецька область 4 1 1 1 3 3 13 1
Запоріжська область 5 2 1 1 1 3 13 1
Тимчасосо окупо-
5 3 2 4 5 5 24 5
вана АР Крим
* На основі 5-ти бальної системи оцінювання

Значна частина пляжів, потенціалу мінеральних вод та лікуваль-

них грязей Чорноморського узбережжя Українського Причорномор’я
також припадала на АР Крим, таблиця 6.

Таблиця 6
Загальна характеристика потенціалу мінеральних вод
та лікувальних грязей Чорноморського узбережжя
Мінеральні води, Лікувальні грязі,
Область Пляжі, км
дебіт м3/сут. об’єм, тис. м3
Одеська 175 1057 4510
Ніколаєвська 53 720 335,9
Херсонська 36 987,3 -
Тимчасово окупована
280 10520,8 23902
АР Крим

Всього в окупованому Криму залишилось понад 220 об'єктів куль-

турної спадщини в Криму, понад 600 курортно-санаторних установ,
62
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

154 об'єктів зі сфери природних заповідників, 14 тисяч пам'яток куль-

тури, 300 тисяч музейних експонатів [21], відомі курорти – Алупка,
Алушта, Гурзуф, Євпаторія, Місхор, Саки, Судак, Феодосія, Форос,
Ялта, Сімеїз, Кореїз, Старий Крим, Лівадія тощо.
В Україні в приморських регіонах зараз розвиваються такі курорти,
як Аркадія, Великий Фонтан, Лермонтовський, Лузановский, Примор-
ський, Чорноморка (в Причорноморському підрегіони), Бердянськ,
Кирилівка (в Приазовському підрегіони). Ємність оздоровчо-рекреацій-
них закладів Українського Причорномор'я представлена в таблиці 7.

Таблиця 7
Ємність рекреаційних закладів Українського Причорномор'я
Кількість місць в Кількість місць в розрізці
Регіон
приморській зоні адміністративних одиниць
Одеська область 89,3 тис. місць 848,04 тис. місць
270,4 тис. місць
Херсонська 32,3 тис. місць
(6,5 тис. місць в дитячих закладах)
72 тис. місць
Донецька н\д (частина з яких знаходиться на непід-
контрольних Україні територіях)
Миколаївська 28,31 тис. місць 64,5 тис. місць
Запорізька 213 тис. місць
н\д
область (16, 7 тис. місць в дитячих закладах)
Джерело: складено автором на основі даних [3]

Відповідно до Генеральної схеми планування території України,

Українське Причорномор’я за рівнем стану природних ресурсів, ваго-
мості екскурсійних об'єктів, наявності транспортних магістралей, роз-
витку матеріальної бази відноситься до групи районів міжнародного і
державного туристичного значення з пріоритетним освоєнням [3].
В загалі з точки зору наявності матеріальних та нематеріальних
активів систему стратегічних морських активів Українського Причор-
номор’я можна представити наступним чином, рис. 7.
Треба підкреслити, що додатковим активом України (з точки зору
теорії морського коду [22]) є то, що вона має певну історію розвитку

63
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Стратегічні морські активи України

Матеріальні морські активи Нематеріальні морські

Н-активи Н-активи
групи А групи Б

Природні ресурси Чорного та Економіко-

географічне Морський науково-
Азовського морів (біологічні
положення країни технічний потенціал
мінеральні, енергетичні)
(вихід у Світовий (наука і освіта)
Морський флот океан, положення в
центрі Європи) Потенціал
Морські та річкові порти (в межах забезпечення
Морська генетика
Українського Причорномор'я та національної безпеки
(морський слід,
Приазов'я) держави в морському
морська пам'ять,
морське світогляд), напрямку (ВМСУ,
Берегова інфраструктура, що що формує морський прикордонна
забезпечує морську діяльність код служба)

Рис. 7. Система стратегічних активів України

Джерело: авторська інтерпретація

морської діяльності – морську генетику, що сприяє її відродженню як

морської держави.

Висновки. Українські Приморські регіони змогли досягти висо-

кого рівня «морський зрілості». До складу колись потужного і дивер-
сифікованого морегосподарського комплексу входили морський і річ-
ковий транспорт, рибне господарство, суднобудування і судноремонт,
машинобудування, газо- і нафтовидобувна промисловість, морські
види рекреаційно-туристичної індустрії та інші галузі та підгалузі, що
забезпечували ефективну морську діяльність України.
Кризові деформації практично у всіх сферах морського госпо-
дарства серйозно похитнули українські позиції в Чорноморсько-
64
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Азовському басейні та інших районах Світового океану, що призвело

до витіснення України з міжнародного сектору морегосподарської
діяльності.
Становлення України як морської держави вимагає, перш за все,
формування конкурентоспроможного транспортного потенціалу кра-
їни. Потрібно подолання таких проблем, як зношеність основних
виробничих фондів; застарілі технології, що використовуються при
перевантаженні; неефективність митно-тарифної політики; надмірна
бюрократизація при оформленні вантажів; використання «тіньових»
схем при проходженні вантажів через порти і термінали та інші.
Показники виробництва суднобудівної галузі України у порівнянні
з даними 1991 демонструють критичні зміни, які відбулися в україн-
ському суднобудуванні. Серед основних причин незадовільного стану
суднобудівної і судноремонтної галузі треба підкреслити використання
обладнання і технологій, створених 30-40 років тому; відсутність дер-
жавної підтримки і протекціонізму суднобудівної промисловості; від-
сутність програми розвитку суднобудівної промисловості; недоско-
налість фінансово-кредитних послуг в Україні; відсутність стратегії
розвитку інноваційної діяльності в сфері суднобудування та ін.
Серед причин скорочення промислу морських живих ресурсів
треба підкреслити відпрацьований ресурс флоту, його моральне і мате-
ріальне старіння, застаріла судноремонтна і портова інфраструктура,
неконкурентоспроможність технологій пошуку та видобутку риби на
вітчизняних судах, низький рівень державних інвестицій в основний
капітал підприємств вітчизняного рибного господарства.
Існують перспективи рішення проблема енергетичної безпеки
України за рахунок використання власних, в тому числі офшорних
ресурсів Українського Причорномор’я. Це потребує залучення іно-
земних інвесторів в даному напрямку, створення механізму залучення
прозорих зовнішніх інвестицій, банківських кредитів. Паралельно
потрібно вирішувати питання модернізації обладнання, виробництва
різних видів металопродукції підвищеної надійності, впровадження
існуючих світових практик видобутку нафти і газу.
Українське Причорномор’я має значний потенціал для розвитку
морського туризму та рекреації – берегова зона морів, природно-

65
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

заповідні території, бальнеоресурси, значна ємність оздоровчо-рекре-

аційних закладів Українського Причорномор'я. Потенціал курортно-
рекреаційних ресурсів приморського узбережжя відповідно до сучас-
ного стану використовується недостатньо – в 6 разів менше перспектив-
них можливостей та в цілому не відповідає міжнародним стандартам.
Невирішеним залишається питання розвитку морського туризму.
Спроби судноплавної компанії «Укрферрі» відновити круїзи по Чор-
ному морю натрапили на штучно створені перешкоди у вигляді підви-
щених тарифів і митних нововведень.
Розвиток морегосподарського комплексу та реалізація морського
потенціалу потребує створення ефективної системи управління мор-
ською галуззю, в тому числі розроблення Закону України «Про мор-
ську політику», «Про Міжнародний реєстр морських і річкових суден
України»; внесення змін до Законів України «Про концесію», «Про
морські порти», «Про управління об’єктами державної власності», а
також до Податкового кодексу України.
Основою для формування морської політики України повинна
стати нова Морська доктрина України як важливий програмний доку-
мент, спрямований на розвиток морського потенціалу України і захист
її національних інтересів.

Список літератури:
1. Стан довкілля Чорного моря, Національна доповідь України
1996-2000 роки, Міністерство екології та природних ресурсів України,
2002 р. – Одеса: Астропринт, 2002. – 80 с.
2. Stanchev H., Palazov A., Stancheva M., Apostolov A. Determination of
the Black Sea area and coastline length using GIS methods and Landsat 7 satel-
lite images [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.geoecomar.
ro/website/publicatii/Nr.172011/03_stanchev_BT.pdf
3. Діпромісто. Схема планування території узбережжя Чорного та
Азовського морів для застосування у Донецькій, Запорізькій, Херсонській,
Одеській, Миколаївській областях та АР Крим [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.dipromisto.gov.ua/index.php?categoryid=134
4. Щодо стратегічних пріоритетів реалізації потенціалу України
як морської держави: аналітична доповідь / А. О. Филипенко,
В. В. Баришнікова, К. В. Степанова. – Одеса: Фенікс, 2012. – 152 с.

66
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

5. Журавель П. Морская ли Украина держава? Глас народа. Сайт

гражданской журналистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://glas.1k.com.ua/glas/171/540
6. Конкурентоспроможність та сталий розвиток морегосподарського
комплексу Україні / Під загальною редакцією О. М. Котлубая // ІПРЕЕД
НАН України. – Одеса: ІПРЕЕЕД, 2011. – 427 с.
7. Макогон Ю. В. Украина – держава морская:
монография / Ю. В. Макогон, А. Ф. Лысый, Г. Г. Гаркуша, А. В. Грузан; под.
ред. Ю. В.Макогона. – Донецк: Изд-во «Ноулидж» (донецкое отделение),
2010. – 391 с.
8. Закон України «Комплексна програма утвердження України як
транзитної держави у 2002 –2010 роках» // Відомості Верховної Ради
України (ВВР). – 2002. – № 24. – С. 166.
9. Наумов О. Б. Проблеми і перспективи розвитку суднобудування
в Україні / О. Б. Наумов, Д. В. Пашко [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/knp/152/knp152_18-20.pdf
10. Cyдocтpoeниe Укpaины: 20 лeт на пyти в нeбытиe [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://news.nikcity.com/politics/23527
11. Организационно-экономические основы формирования
морехозяйственного комплекса Украины / Б. В. Буркинский, В. Н. Степанов,
М. И. Котлубай и др. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. – 94 с.
12. Всеукраїнська експертна мережа. Судостроение Украины:
20 лет на пути в небытие. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_
ID=53142
13. Познанська І. В. Потенціал суднобудівельної галузі України /
І. В. Познанська, П. І. Гнатюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ei/2011_43/pdf/29_Pozn.pdf
14. Познанська І. В. Потенціал суднобудівельної галузі України /
І. В. Познанська, П. І. Гнатюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ei/2011_43/pdf/29_Pozn.pdf
15. Щодо розробки і стану реалізації Національної програми досліджень
і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів
Світового океану на 2009-2034 роки [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Juli2009/24.htm
16. В Україну їде унікальна установка для видобутку газу в Чорному
морі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fakty.ictv.ua/ua/index/
read-news/id/1447404/marker/important

67
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

17. Украина будет судиться с РФ за незаконную добычу ископаемых, –

Тука [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rbc.ua/rus/news/
minyust-mid-budet-suditsya-rf-nezakonnuyu-1478782113.html
18. Найдено крупное месторождение шельфового газа в Одесской
области [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rbc.ua/rus/
news/naydeno-krupnoe-mestorozhdenie-gaza-odesskoy-1481628551.html
19. Рекреационная география: идеи, методы, практика [Текст]: сб.
научных трудов/ отв. ред. А. А. Ткаченко. – Тверь: Научная книга, 2006. –
144 с.
20. Юрченко Е. Е. Оценка природно-рекреационного потенциала как
фактора развития туризма в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vmsu/2008-01/08yueeyaae.htm
21. Два года аннексии Крыма: Украина потеряла более 42 тысяч
объектов государственного имущества [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.golos-ameriki.ru/content/crimea-annexation-anniver-
sary/3240553.html
22. Степанова К. В. Морський код України: постановка проблеми
дослідження / К. В. Степанова, В. М. Степанов // Економічні інновації. –
2016. – Випуск № 62. – С. 20-24.

1.4. PROBLEMS AND WAYS OF FORMATION

OF INVESTMENT AND INNOVATION MODEL
OF UKRAINIAN DEVELOPMENT

Introduction. The Ukrainian Black Sea Region (Odessa, Mykolaiv and

Kherson regions) belongs to the largest regions of the country, both in size,
and in terms of economic, scientific and technical potential. By its size, the
territory of the Ukrainian Black Sea Region makes up 15% of the territory
of Ukraine, where 5.5 million people live, which makes 12% of the total
population of the country and produces 8.5% of the gross national product
[9, p. 19]. This region has a huge industrial, agrarian, tourist-aimed, recre-
ational and scientific potential, which creates favorable conditions for inte-
gration with the Black Sea coastal countries. Despite this, the occupation
of Crimea, the war in the Donbas, the poor living standard, the unfavorable
investment climate, corruption, and the oligarchy make foreign investors

68
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

change their mind as to making serious investments in the country, which

in its turn slows down the economic development and cooperation of the
Black Sea countries. That’s why, the scientists of the Institute for Market
Problems and Economic and Environmental Studies believe that "the acti-
vation of self-development is one of the real solutions to the crisis situation
and the stimulation of social and economic growth ..." [9, p. 56]. In their
opinion: "The investment potential of the country and the Ukrainian Black
Sea Region is almost exhausted in its current form and with the current
structure, if we talk about an extended reproduction of the economic sys-
tem, and maintains the existence of the national economic system in its
present form without significant changes and with a fixed structure.

Research for investment resources for economic growth

To ensure expanded reproduction and achieve the effect of economic

growth, it is necessary to revise the strategic interests of the further eco-
nomic development of the Ukrainian Black Sea Region, to draw up appro-
priate programs for improving the socioeconomic status through improved
institutional support "[9, p. 791]. Unfortunately, the country lacks any real
programs to boost the economy, and this contributes to the depopulation,
de-industrialization and degradation of both production and the state.
Because of low living standards, the population reduction, and young work-
ing active people, qualified specialists are forced to emigrate; the proportion
of middle and older citizens is growing. According to the State Statistics,
every year the population is reduced by 170-180 thousand people, and for
health reasons Ukraine occupies the 99th position among 145 countries that
are accepted for assessment [3]. The state duty is also growing. According to
the International rating agency Moody’s data, the national debt of Ukraine
will be at 72.3% of GDP in 2018, and the total external debt will be 104.6%
of GDP [8]. Therefore, in the country there aren’t any practical sources of
financing the economy and it mostly depends on the limited capacity of the
state and local budgets. The table 1 shows that the main source of innova-
tion is its own funds. The funds from the state budget and foreign investors
tend to decrease. As a result, the share of innovative products in the industry
is insignificant, varies by a factor of 4-5% with a tendency to decrease.

69
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The table 1
Sources of innovation financing
Including at the expense of funds
Year Total cost Others
own state foreign
sources
Million hryvnia
2000 1757,1 1399,3 7,7 133,1 217,0
2001 1971,4 1654,0 55,8 58,5 203,1
2002 3013,8 2141,8 45,5 264,1 562,4
2003 3059,8 2148,4 93,0 130,0 688,4
2004 4534,6 3501,5 63,4 112,4 857,3
2005 5751,6 5045,4 28,1 157,9 520,2
2006 6160,0 5211,4 114,4 176,2 658,0
2007 10821,0 7969,7 144,8 321,8 2384,7
2008 11994,2 7264,0 336,9 115,4 4277,9
2009 7949,9 5169,4 127,0 1512,9 1140,6
2010 8045,5 4775,2 87,0 2411,4 771,9
2011 14333,9 7585,6 149,2 56,9 6542,2
2012 11480,6 7335,9 224,3 994,8 2925,6
2013 9562,6 6973,4 24,7 1253,2 1311,3
2014 1
7695,9 6540,3 344,1 138,7 672,8
2015 1
13813,7 13427,0 55,1 58,6 273,0
20161,2 23229,5 22036,0 179,0 23,4 991,1
1
data given without regard to the temporarily occupied territory of the Autonomous
Republic of Crimea, the city of Sevastopol and part of the area of the anti-terrorist
operation;
2
data are based on the results of the state statistical observation in the form "Survey
of innovation activity of enterprises for the period 2014-2016" (according to the
international methodology).

70
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

The table 2
Implementation of innovations at industrial enterprises

in volume of industrial,%
Out of these, new types of
incl. low-waste, resource-

into innovative products

technological processes

Introduced production

Share of products put

of innovative types of

technology comprise
Share of enterprises
that implemented

Introduced new

products, items
innovations,%

saving
Year

2000 14,8 1403 430 15323 631 9,4

2001 14,3 1421 469 19484 610 6,8
2002 14,6 1142 430 22847 520 7,0
2003 11,5 1482 606 7416 710 5,6
2004 10,0 1727 645 3978 769 5,8
2005 8,2 1808 690 3152 657 6,5
2006 10,0 1145 424 2408 786 6,7
2007 11,5 1419 634 2526 881 6,7
2008 10,8 1647 680 2446 758 5,9
2009 10,7 1893 753 2685 641 4,8
2010 11,5 2043 479 2408 663 3,8
2011 12,8 2510 517 3238 897 3,8
2012 13,6 2188 554 3403 942 3,3
2013 13,6 1576 502 3138 809 3,3
2014 2 12,1 1743 447 3661 1314 2,5
2015 2 15,2 1217 458 3136 966 1,4
2016 2,3 16,6 3489 748 4139 1305 6,1
1
to 2003 new types of products;
1
data given without regard to the temporarily occupied territory of the Autonomous
Republic of Crimea, the city of Sevastopol and part of the area of the anti-terrorist
operation;
2
data are based on the results of the state statistical observation in the form "Survey
of innovation activity of enterprises for the period 2014-2016" (according to the
international methodology).

71
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Data were given from the Ukrainian government statistic site.

All these data show that non-standard measures are needed to save the
country, to search for investments for development. The attraction of loans
from international financial institutions (like International Money Fund) in
the absence of economic reforms becomes meaningless, since, apart from
the growth of debt, the agony of the state, such a policy can not lead to
another result. Therefore, the only source of development of Ukraine remain
an internal resource, although its capabilities are very limited. The banking
system is destroyed – out of 188 banks, after the "cleanup" policy, there are
the majority 80 banks, a significant part of which remain unprofitable, do
not fulfill their most important function – they do not provide loans, and this
does not contribute to GDP growth. 16 billion hryvnia local communities
keep on deposits in banks, because they do not know where to put them [4].
The question naturally arises: where is "to attract from" investments
within the country and how to provide confidence to investors of Ukrainian
enterprises?
To do this, it is necessary to fight corruption effectively. According to
official statistics 40-60% of the business is in the "shadow" today. This will
not only increase GDP, but also improve the investment climate. That is why
it is important to control every major project for which funds are allocated
from the local or state budget and their effectiveness. Ensure such control
should state audit, which excludes the embezzlement of public funds.
A promising direction is the emission of securities. Of particular inter-
est are bonds in road, housing and communal construction, environmental
energy. In this regard, the role of bonds issued by both the state and local
communities is growing, for which strategic plans for the development of
regions and the country as a whole should be developed. Investors should
have guarantees from the giants and the state, which will ensure credibility
of these or other major projects. A significant part of such bonds could be
acquired by the accumulative pension fund, which is created and all work-
ing residents of Ukraine will make their contribution before retirement and
should become the most stable saving instrument. These savings should
not be affected by inflation or bankruptcy of banks, crises. Acquisition of
bonds under the control of the state by the accumulative fund on the one
hand will create conditions for solving important national economic tasks,

72
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

and on the other hand it will make it possible for its pensioners to earn with
minimal risk.
All this necessitates the development of the stock market, the creation
of venture firms, banks that invest in innovative projects and brings quite
high dividends.
Combating corruption and improving the investment climate will accel-
erate the emergence of the banking system from crisis. Nevertheless, only
the state can make loans affordable for business.
Disclosing the essence of credit in the educational literature of post-So-
viet countries, it is defined as the relationship between the creditor and the
borrower, which are built on the principles of:
- payment of interest;
- promptness;
- reimbursement;
- purposive character.
In our humble opinion, nowadays in Ukraine these principles are insuf-
ficient and instead of developing the economy they will "preserve" its raw
material nature, with obsolete equipment and specialists with a low level of
qualification. In such conditions, even an increase in investment (for exam-
ple, lending) will not contribute to raising production efficiency.
The ecological condition, depreciation of funds (in some cases up to
90-100%), the old age of work force (which is caused by emigration, war
and poor demographic situation as a whole) does not allow to make a leap
in GDP increase and simultaneously raise living standards.

Formation of the green-friendly and innovative model of development

In the state for 27 years of independence no waste-processing plant has

been built, which leads not only to air pollution, water reservoirs, alienation
of huge land areas, loss of resources that can be disposed of, but also to an
increase in the morbidity and mortality of the population. That is why the
"new" modern principles of lending in Ukraine should be "environmental
friendliness" and "innovation".
Ukraine is trying to follow the direction of the "green-friendly eco-
nomy", so, programs for the population and business are being introduced.

73
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

According to these programs, state banks (such as Oschadbank, Privatbank,

Ukrgasbank) issued green soft consumer loans (replacement of windows,
insulation of apartments, houses). In our opinion, this is not enough and
does not solve the problem of preserving the biosphere in the state. There
should be large loans for industry, food, waste-processing enterprises,
whose waste causes significant damage to the biosphere. In Western coun-
tries, banks are responsible for providing non -economic loans. At us banks
for it do not bear any responsibility for, that demands serious reforming of
all crediting in Ukraine. It is no coincidence, as Rogov G.K. defines: "The
banking practice of determining the creditworthiness of borrowers – legal
entities in Ukraine is based on the assessment of financial indicators for
past reporting periods and does not take into account credit risks of low
environmental and social standards. This reflects the modern perception of
the creditworthiness of enterprises by banks as a result only in the economic
dimension "[6, p.29.].
All this confirms that loans that are provided for innovative devel-
opment should become preferential and priority for the state. Developed
countries receive up to 90% of GDP growth due to innovation activity,
and patenting volumes increase. The index of innovation is the space
industry, which employs 700,000 professionals worldwide and tends to
grow. In Ukraine, the industry employs 20,000 specialists and their num-
ber is reduced by 10% every year [1]. As a result, the country's scientific
potential is shrinking and can not turn into intellectual capital. A similar
situation exists in small business, which requires significantly less money
than the space industry.
Lending should be oriented towards supporting small and some areas
of large (aerospace, where there are scientific developments) business, but
not all. According to statistics, in Ukraine 50% of small businesses work
in trade and only 30% are engaged in production activities [9, p. 186]. The
state should support not all small business, but only that which is connected
with innovative activity, perspective start-ups necessary for the country of
manufacture. Finland, for example, starting from April 2018 will issue a
residence permit for citizens of countries that do not enter the EU, if they
offer a good business idea. Selection of applicants will be handled by the
governmental organization Business Finland, intended for the development

74
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

of the local ecosystem of innovative entrepreneurship. The situation in

Ukraine is totally different. As rightly emphasized by V. Kolesnik, today
the development of start-ups in our country is hampered by:
1. The lack of a mechanism for public management of start-up activities.
There is a discrepancy between the state policy and the needs and initiatives
of start-ups, and complicates the implementation of business projects.
2. Corruptibility of public authorities, a high level of monopolization of
many spheres of business.
3. Significant shadowing of the market of start-ups.
4. Low quality level of the corresponding infrastructure (transport,
financial and other), which acts as an additional deterrent for foreign inves-
tors (potential buyers of start-ups) [5, p. 58-59].
All these negative factors restrain innovation. In the Bloomberg inno-
vation index published in January 2018, in 2017, Ukraine ranked 42nd
among 50 countries, dropping by one place in comparison with the similar
rating in 2016.
Huge problems in small business (in personal part-time farms) arise
in the production of milk. By signing the Association Agreement with the
EU, Ukraine has undertaken to adhere to the European standards for the
quality of food products, including dairy products, which allow the retail
sale of dairy products exclusively of extra-class, high and first class. In the
country, 70-80% of milk corresponds can only be ranked as a second-class
product. The introduction of restrictions on the receipt of such milk from
June 1, 2018 may lead to the peasants refusing to keep cows, and in the
country there will be a deficit of dairy products, which can be "covered" by
imports. To ensure the same high quality of milk in personal part-time farms
is almost impossible, and there are no incentives, since the dairy prices are
underestimated. The low quality of milk is also due to the fact that feed does
not always meet the standards, and the milking machine costs 5 thousand
UAH [7]. As a result, buy a milking machine, quality feed becomes unreal,
which will not allow to produce milk of the highest quality. The develop-
ment of animal husbandry is capital-intensive and, even under favorable
conditions; it makes it possible to profit in two to three years. In these con-
ditions, there is a need to create consumer, credit, sales, labor, production
cooperatives, and to provide tax benefits (for two to three years), which will

75
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

increase the financial capacity of enterprises and produce competitive milk

and other environmental products.
The Ukrainian government allocates 4 billion UAH in 2018 on the sup-
port of livestock, the construction of farms and other enterprises, which is
a positive step. It will also be favorable for farmers the compensation 25%
of the cost of agricultural machinery produced in Ukraine. However, in our
opinion, a greater result will be achieved if the proposed livestock support
program is complemented by encouraging the cooperation of small peasant
farms, since they produce the overwhelming part of milk in the country.
Unfortunately, the state does not always support small business. Therefore,
most representatives of small and medium-sized businesses consider the
state as an obstacle to business and not a partner.
It should be noted that the quality of agricultural products depends not
only on the producer, but also on food enterprises that process it, as well as
on trade, where it is sold. That is why the state should not only control all
agrarian products, but also instill a healthy lifestyle, since the health of the
population depends on this. In this regard, foreign experience is of inter-
est. For example, France has become the first country in the world where
supermarkets are prohibited from throwing out or destroying unsold food
with forthcoming date, but will donate to various charitable foundations
that support poor citizens.
Excessive weight gain is not only an example of the lack of a food cul-
ture, but also obstacle for people and society. That is why in some coun-
tries, restrictions are imposed on people with overweight on employment,
on visiting restaurants and even on transportation. To limit the weight the
state builds sports complexes and stimulates people to play sports, increas-
ing their efficiency. Unfortunately, in Ukraine, more than half of the family
budget goes to food, there is a lag in the consumption of meat and dairy
products, fruits, and does not allow a healthy lifestyle. At the Winter Olym-
pics in South Korea in 2018, Ukrainian athletes won only one gold medal.
Nevertheless, the population growth on the planet will sharply increase the
demand for food, as a result, the prices for food will increase, and if there
is no increase in the standard of living of the population in Ukraine, then
if there are huge potential opportunities, the domestic market will decline.
The acting director of the Global Index Division of the INSEAD Business

76
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

School Bruno Laven says: "Digital agriculture is being born around the
world with unmanned aerial vehicles, satellite sensors and field robots.
Now the need for "reasonable agriculture" is urgently needed to optimize
supply-and-distribution system and stimulate the introduction of creative
new business models that minimize the burden on land, energy and other
natural resources while at the same time drawing attention to the needs of
the poorest people peace" [10, p. 84].
Undoubtedly, the production of ecologically clean, high-quality agrarian
products is promising for Ukraine, will improve the nutrition of the popu-
lation and export surplus, however this solution is just part of the problem.
It should be about the formation of a new investment-innovative model of
development in the country, the abandonment of the commodity economy.
Ukraine has already become a raw material appendage of developed coun-
tries, the export of which differs little from Kyivan Rus (honey, sunflower
oil, rape and metal). Moreover, the raw material orientation policy of the
country is maintained at the state level and incentives are created for this.
For instance, in 2018, VAT was abolished for the export of oleaginous crops,
which unambiguously will increase production, primarily of sunflower oil,
rapeseed and a decrease in the fertility of Ukrainian rich Black Soil. Any
crisis in the world immediately reduces the demand for raw materials. As
demand and the price of raw materials fall, the budget, even in conditions
of growth in production, remains scarce. The raw materials industry (which
is controlled by oligarchic groups) is subject to all financial (and tax) pol-
icies. As a result, in such conditions, even a decrease in tax pressure on
business will not promote economic growth, but will continue to "preserve"
and reproduce the raw material economy with all derivative social prob-
lems. Tax policy in itself is not connected with the strategic directions of the
development of the state, is aimed at filling the budget at any cost, and the
size of taxes are in isolation from the real capabilities of taxpayers.
"Competitiveness" of domestic enterprises, export of products was pro-
vided due to the low exchange rate of the hryvnia, low wages and virtually
no environmental costs. Such a model cannot endlessly exist, since the dead-
lock leads not only to a decrease in efficiency and reduction in production,
but also to the extinction of the population and the emigration of able-bod-
ied, qualified specialists. According to E.S. Sharag: "... the main direction of

77
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

the transition to efficient production is the change in the structure of social

production towards capital-saving industries that do not require large capital
expenditures and are characterized by a rapid turnover. From this point of
view, industries with guaranteed consumer demand have advantages. ... It is
necessary to create such industries and favorable conditions for their develop-
ment only if they have the potential for competitiveness and the prospects for
the promotion of their products to the world market "[11, p. 11].
All this testifies that the investment-innovative model of development,
the increase in efficiency implies the formation of a modern structure of
the national economy. Prohibiting or restricting the export of raw materi-
als, increasing the share of science-intensive products is impossible. So,
the ban on amber harvesting and deforestation not only did not achieve
the result, but instead promoted the shadowing of the economy and export
abroad, bypassing the state. At the end of 2017, agricultural production
accounted for 12% of GDP and 40% of all exports. This confirms the possi-
bility of using income, income from agriculture to develop other sectors of
the country's economy. Especially certain experience in carrying out eco-
nomic reforms has South Korea, which for a long time remained a back-
ward agrarian country. In 1962, the government supported the agrarian sec-
tor by writing off old ones and simplifying the scheme for obtaining new
loans at preferential interest. This allowed ensuring a stable development of
the country's agriculture. Then a decision was made – which industries to
develop. For this purpose, enterprises of priority industries were provided
with state orders, tax incentives, loans, etc. In return, the company was
required to provide an annual report on the work and strictly adhere to the
chosen economic course of the state. So, there were well-known for the
whole world Samsung (founded in 1969), Hyundai and Daewoo (founded
in 1967), LG (founded in 1958).
A modern analysis of the policy of highly developed countries in terms
of updating industrial activities on an innovative basis allows us to distin-
guish the key components of modern industrial strategy. These include:
• partnership between government and industry as an institutional
mechanism for innovation change;
• definition of medium and long-term goals on the basis of analysis of
identified problem issues of future development;

78
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

• definition of strategies by type of activity;

• government support for the development of new technologies and
their commercialization in accordance with a defined strategy;
• support of industrial activities aimed at increasing the competitive-
ness of the country's economy;
• investment in innovation and training of skilled workforce for the
future, which provides for a period of 5-10 years;
• business support for the whole political spectrum of problems,
including in cooperation with trade unions;
• creation and support of development institutes for priority activities;
• development and implementation of measures to increase the attrac-
tiveness of business with the use of tax instruments, regulatory measures for
the development of relevant markets both in the middle of the country and
externally [12].
As the Prime Minister of Ukraine V. Groisman stated, the fund for sup-
porting innovations in the country in 2018 will amount to 50 mln UAH.
First Deputy Prime Minister of Economic Development and Trade S. Kubiv
draws attention to the support of strategic development in seven areas:
• energy and agro-industry;
• aircraft construction;
• shipbuilding;
• rocketry;
• nanotechnology and robotics;
• medicine and pharmaceutics;
• environmental protection.
It is positive rearrange that the state finally determined its development
priorities. However, in our opinion, the allocated funds for innovative
development are not enough to reorganize the configuration of the national
economy of Ukraine. And the mechanism of support of business, principles
of distribution of means of fund which will become engaged in innovative
activity is not disclosed.
NBU Council Head B. Danilishin was more cautious in expressing
his point of view, who proposed the creation of the Development Fund of
Ukraine. In his opinion, such a fund would be formed from several sources
of financing (budget, private, foreign and others) and was aimed at the

79
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

priority development of modern industrial technologies and was under the

supervision of the supervisory board. Of particular importance it was pro-
posed to reduce the size of the required reserves of the National Bank from
10% of the volume of monetary obligations to 5-7% with the possibility of
raising it to 10% by the decision of the NBU Council. Such an approach,
according to B. Danilishin, will allow freeing some of the general reserves
and increasing the amount of funds that will be transferred to the state
budget, having formed a special Development Fund in it. He explains this
by the fact that the current methodology of monetary obligations has lost its
relevance after the National Bank's transition to a new monetary regime of
inflation targeting and introduction of practices that facilitate the formation
of reserves for the realized probable risks in sufficient volume. Instead, the
author believes, there are phenomena when the state accumulates funds on
its own account in the NBU during the year, and then "pours" up to UAH
50 billion. on the market for two to three weeks before the New Year hol-
idays, as happened in 2017. As a result, the hryvnia depreciates, inflation
grows, the National Bank raises the discount rate, bank loans become more
expensive and support for the economy becomes impossible. Undoubtedly
the creation of such a fund is of interest, but it is doubtful that in the exist-
ing conditions there will be enough funds for its formation. In our view,
the method of mandatory reserves is not outdated, and the policy of infla-
tion targeting applied to Ukraine, under the existing conditions, has shown
complete inconsistency. So, the NBU forecasted inflation for 2017 at a rate
of 6 to 10%, but in fact it reached 13.7%, with GDP growth at the level of
2.1%. In addition, the task is not only to ensure the development of prior-
ity industries, but also to ensure the “close down” of the old, to ensure the
capital mobility.
Despite the shortcomings of the current economic mechanism in
Ukraine, it is extremely important to create incentives for the processing
of raw materials and the development of science-intensive production. As
such an incentive should be deductions (taxes) from a part of the income
(up to 50%) from the export of raw materials, on the basis of which to
form funds, both in the regions and in the country for the development of
processing industries, support of innovative enterprises, start-ups. Filling
these allocations (taxes) of the state and regional budgets will not always

80
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

be effective, as there will always be a temptation to "close" the deficit using

funds not for the purpose, for example, for social development, support
of the pension fund, etc. It is also advisable to add and use these funds to
concessional lending (ecological and innovative), to develop and imple-
ment state development programs (for example, to support environmentally
sound productions in the food industry, aerospace, biotechnology, etc.),
which will allow the formation of a modern structure to promote the flow of
capital from the primary to innovative sectors.
A certain experience in the formation of the modern structure of the
national economy exists in Saudi Arabia, which, under the pressure of
low oil prices, has developed a state program to maximize the diver-
sification of the domestic economy. The main point of the program
until 2030 is to increase non-oil revenues to the budget sixfold – from
43.5 to 267 billion dollars a year. Non-oil share in the GDP of the king-
dom should be 50% (now 16%). In 2017, a public investment fund of $
160 billion was created, which is planned to increase to $ 2 trillion. $.
This fund will finance new branches of the economy, and, first of all, the
defensive nature, which will allow to abandon the raw (oil) economy
and reorient it to innovative directions, increasing the country's compet-
itiveness [2].

Conclusion. All the abovementioned allows us to draw conclusions.

1. Raising the living standards of the population, expanded reproduc-
tion implies a reorientation of the country's development model from the
raw material to the innovative one. This requires non-standard sources of
investment, as internal reserves are almost exhausted. Such sources could
be the fight against corruption, the issue of securities, which could acquire
accumulative pension funds and lending, built on the principles of environ-
mental friendliness and innovation.
2. Special attention should be paid to supporting small businesses in
agriculture, both in the Black Sea region and in Ukraine as a whole. To do
this, it is necessary to stimulate the cooperation of small peasant farms that
produce environmentally friendly products. At the same time, the quality of
products depends not only on producers, but also on food enterprises that
process it, and on trade.

81
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3. To form a modern structure of the economy, taxes (deductions) from

a part of the proceeds from the export of raw materials should be made on
the basis of which to create funds in the regions and in the country as a
whole for the development and support of innovative enterprises and start-
ups. This involves the use not only of lending, but also the development of
promising innovative programs and will promote the flow of capital into
modern competitive industries.

References:
1. Borovik V. Space technology race: the place and role of Ukraine. – The
Mirror of the Week, June 25, 2017.
2. Voronov A. The Arabian strategy of Ukraine. – Mirror of the week,
4-10 from 2017.
3. Kinakh A. Without people there is no future. – Mirror of the week,
November 4-10, 2017
4. Korablin S. Russian roulette. – The Mirror of the Week, September 8,
2017.
5.Kolesnik V.І. Start-ups managing in Ukraine: problems that perspective –
The economy of the food industry, 2017, vp. 4, p. 57-61.
6.Rogov G.K. System of financial mechanisms of corporate sustainable
development and its formation in Ukraine. – Author's abstract. dis for obtaining
D.S.E.N. – Odessa: ONEU, 2018. – 38 pp.
7. Sadokhin V. In Europe, milk of the second grade is fed to animals.
At us – drink. – Mirror of the week, February 3-9, 2018.
8.Samaeva Yu. Trap for the winner. – Mirror of the week, February 3-9,
2018.
9.Social-economic development of the Ukrainian Black Sea Coast: chal-
lenges and opportunities: a monograph. For sciences Red .. B.V. Burkinsky. –
Odessa: IPREAD NASU, 2016. – 810 p.
10. Khripiuk V.I. State regulation of innovation-oriented development
of the food industry of Ukraine. – The economy of the food industry, 2017,
vp. 4, p. 81-88.
11.Sharag O.S. Capital intensity and its dynamics in the transformational
economy. – Author's abstract. dis for obtaining the scientific degree of the Can-
didate of Economic Sciences – Odessa: ONEU, 2017. – 17 p.
12. Innovative Ukraine 2020: national report / per coalition. ed.V.M. Geitsa
and others. ; National Academy of Sciences of Ukraine. – K., 2015. – 336 pp.

82
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

1.5. THE SUSTAINABILITY ESTIMATION

OF ODESSA AGGLOMERATION DEVELOPMENT

Abstract. The analysis of the agglomeration development in Odessa,

which is based on the statistical data and town planning documentation,
shows that the development of this region has uneven and misbalanced
manner . For the time being, there is a number of urban, economic, social
and environmental problems in the Odessa region that were detected. Some
traditional methods and approaches of management are applied for their
solution. However, according to current conditions, the effectiveness of
these methods is neither confirmed by the results of the implementation of
the previous strategic plans for the region development, nor by the world
trends and approaches in management. According to the research hypothe-
sis, the concept of sustainable development is a promising methodological
base for the strategic planning of the region's development. The purpose of
this study is the creation of the new methods for sustainable development of
Odessa agglomeration in the long term perspective. The contemplation of
the city from the point of the system and process approaches allows to form
a three-dimensional model for the evaluation of the urban system devel-
opment based on the developmental coefficients analysis of the city's three
main subsystems – social, economical and environmental. A promising
area for the further research could be the practical testing of this model for
sustainable development evaluation, which is based on the example of the
elaboration strategy for the city of Odessa.

Introduction. The concept of sustainable development became the basis

for the research of the evolution of different processes and systems – from
individual companies to human civilization in general.
The term "sustainable development", which is commonly used in sci-
entific and professional literature, has been recently applied to cities and
territories. This is connected to the comprehention of the necessity to corre-
late the pace and direction of the human civilization development with the
capabilities of our planet, which was noted in the works of T.R. Malthus.
So, according to the European Charter of Cities II (New Urbanism
Manifesto), the city of sustainable development is a city that provides its

83
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

current and future residents with such living and management conditions
that simultaneously are stable (basic rules of organization), safe, flexible
(open system for various changes) and cost-effective, while respecting the
environmental requirements [1].
After the passing of the Law of Ukraine "About the Basics of Urban
Development" [2] in 2002, the sustainable development of the populated
localities in Ukraine is one of the main tasks of urban planning. Sustaina-
ble development leads to socially, economically and environmentally bal-
anced development of the communities, that is aimed at the creation of
the economical potential, the fulfilled lifelong environment for the current
and future generations. According to the law the subjects of town planning
activities must hold on to the main tasks and arrangements for sustainable
development of the populated localities (starting from – 10000 – 300000 –
600000 – 900000 and considering our region, even more than one million
inhabitants)
Despite the legally fixed and widely used definition, the methods of pro-
viding and evaluation of the sustainable territory development still remain
almost uncovered. The works of such world scientists as Bolshakov B.,
Gushchin A., Danilov-Danilyan V., Kuznetsov O., Kuznetsov P., Orek-
hovsky P., Tetior A., Forrester J., Ursul A. and others are devoted to the
problems of sustainable development in various fields of applied and scien-
tific knowledge. Among the ukrainian researchers of the sustainable devel-
opment problems are Averkina N., Burkinsky B., Gordeev O., Kravchuno-
vskaya T., Khilko L., and many others.
In the studies of these authors, the issues of the sustainable development
are either explored in their individual aspects (N.F. Averkina, J. Forrester,
etc.), or have a contradictory nature, like, for example, in the studies of
V.I. Danilov-Danilyan. Herewith, the methodology of sustainable develop-
ment of the communities is at the very beginning of its formation. Nowa-
days, this concept still looks like a set of beautiful legally fixed catchwords,
rather than a concretized methodology of the development.
According to the hypothesis of the research, it is exactly the concept
of sustainable development, which is the most promising methodological
basis for the effective strategic planning of the regional development and
its subsequent monitoring.

84
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Therefore, the goal of this particular research became the actual scien-
tific and practical task of searching for the methods of sustainable Odessa
agglomeration development in the long term perspective.
The methodological basis of the study are the concept of sustainable
development, the process and system approach, as well as the basic theoret-
ical foundations of the general management and scientific researches.

The analysis of the implementation of the Odessa agglomeration

development strategy and methods of the strategic planning
for the development of the regions

The issues of planning and developing the city of Odessa and Odessa
agglomeration are regulated by a number of legislative and town planning
documents, including:
‒ General scheme of planning the territory of Ukraine;
‒ Scheme of planning the Black Sea and Azov Sea coast territories
for the usage in Donetsk, Zaporozhye, Kherson, Odessa, Mykolayiv and
Crimea regions;
‒ Scheme of planning the Odessa region territory;
‒ General development plan for the city of Odessa, including the Zon-
ing Plan of the City;
‒ Strategy of economic and social development of the city of Odessa
until 2022.
The scrunity of these and some other documents, that are related to the
Odessa region development, makes it possible to identify a number of char-
acteristic features of this territory [3].
First of all, the seaside territories of Ukraine are characrerized by the
high tourist, recreational and health potential combined with extremely
high intensity of various types of economic activities. This creates not only
a high level of urban development, but also technogenic burden and envi-
ronmental problems in the region. Within the Ukrainian seashore, that occu-
pies about one-fiftieth of the country's territory, one-tenth of the population
is concentrated.
The main feature of the city's location is its seaside and frontier loca-
tion at the intersection of the most important international routes from

85
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Northern and Central Europe to the Middle East and Asia. Therefore, the
main element of the Primorsky region planning structure until 2020 will
be the International Transport Passage of the BSEC (Reni-Izmail-Odes-
sa-Nikolaev-Kherson-Melitopol-Berdyansk-Mariupol-Novoazovsk),
which will pass in the latitudinal direction at a distance of 10-20 km along-
side the coast of the Black and Azov Seas. It will have conjunction with
the national and regional network of roads, as well as railway, marine and
aviation communications.
Within the Primorsky region, the coast of the Black and Azov Seas were
identified. The outer frontier of the coast is determined by the size of the
water protection zone (2 km). According to the town planning documenta-
tion, the utilisation of the two-kilometer zone of the Black Sea and the Azov
Sea is proposed mainly for recreational and health improving purposes.
On the basis of the urban settlements classification which was developed
along with " The planning schemes of the Black and Azov Seas coastal ter-
ritories ...", according to its economical functions, Odessa is classified as a
multifunctional type of settlements.
In the system of the administrative and territorial structure of the state,
Odessa has the administrative functions as a center of the Odessa region.
There are the authorities of the city and the region (city and regional coun-
cil, city and regional administration, etc.), as well as a valuable presence
of the diplomatic representatives of the foreign countries. It is a significant
administrative, economic, scientific, cultural and educational center of the
south of Ukraine, that has the largest seaport, the developed industrial, rec-
reational, health-improving and tourist complexes, transport, financial and
social infrastructure.
According to the General Planning Scheme of the Territory of Ukraine,
the city development is observed as the center of the Odessa interregional
settlement system. This system includes such regions as Odessa, Mykolayiv
and Kherson. Also, the city has a part of the capital's functions, like pro-
viding some highly specialized services to the population of these regions.
Besides, the city is the center of the Odessa inter-district settlement sys-
tem which includes the cities of Teplodar, Yuzhny, Belgorod-Dnestrovsk
and Primorsk, and some administrative districts: Berezovsky, Belgorod-
Dnestrovsky, Belyaevsky, Velikomikhailovsky, Ivanovo, Kominternovsky,

86
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Nikolayevsky, Ovidiopolsky, Razdelnyansky, Saratsky, Frunzensky and

Shiryaevsky. Today, the territory of the city of Odessa is 16242 hectares
(0.5% of the total region territory), with 1008.2 thousand people live on this
territory (42.2% of the total region population).
The general plan of the Odessa development was developed by the
State Enterprise "Ukrainian State Scientific and Research Institute of the
City Designs "Giprograd" named after Y.M. Belokon" and approved by the
decision of the Odessa City Council No. 6489-VI from March 25, 2015.
The basis of this General Plan was the concept of the city development in
perspective until 2031 as a multifunctional business and tourist regional
center. This kind of a strategic approach corresponds to the General Plan-
ning Scheme of the Territory of Ukraine according to which Odessa is a
scientific, informational, cultural and tourist center of the country, as well
as the "innovative" development scenario of Odessa, which is defined as a
promising "Strategy for the economic and social development of the city of
Odessa until 2022".
The implementation results of the 1989 General Plan of Odessa are used
as the example in the text part of the main statements of the current General
Plan. In particular, there was appointed a deviation from the basic calcu-
lated technical and economical indicators and the provided direction of the
territorial development. For the time being, significant part of the planned
city's development indicators is not fulfilled, firstly – the construction of the
social facilities, street-road network, engineering support.
During the years of the 1989 General Plan realization, the city's pop-
ulation was reduced to 123.6 thousand people, andin accordance with the
estimated number – almost to 300 thousand people.Considering the age
structure of the city's residents, the proportion of young people is decreas-
ing (from 18.2 to 12.1%).
The distribution of labor resources shows a flow of labor from the lead-
ing branches of material production into the sphere of services. In the mean
time, according to the previous general plan the employment of the popula-
tion grew thanks to the enterprises, which were supposed to be reduced or
taken out of the city limits. The main branch of the Odessa economic com-
plex was industrial, which owns 1.3% of the embodied Ukrainian industrial
products.

87
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

In the process of General Plan implementation, the planned development

of the sanatorium and recreational complex was not accomplished. Instead
of the planned capacity growth of recreational facilities up to 32.2 thou-
sand, there was a reduction down to 16.6 thousand places.
The index of the house procuration in Odessa was 18.2 sq.m. per person
confronting the planned 21 sq.m. per person, that is almost 17% lower than
the average Ukrainian indicators (extended through Ukraine – 21.9 sq. m.).
According to the Housing and Communal Services Department of the city,
25.6% of the housing fund has about a 60% deterioration index.
The data of the population's procuration according to some types of
service institutions are below the socially guaranteed level. It specifically
refers to children's preschool institutions, sports facilities, hospitals.
No measures were executed in order to remove over 100 industrial, trans-
port and municipal warehousing enterprises from the residential area to the
industrial zones, out of the city limits. The oil refinery factory removal, which
was earlier approved by the gouvernment, was canceled. Because of the viola-
tion of the General Plan, a complex for liquefied gases transshipment is located
in the city and the oil transit complex received a further developpment.
The construction works in the historical center were carried out with a
violation of the requirements, which were determined by the historical and
architectural reference plan.
A number of significant measures, which were offered in the General
Plan, such as hydrotechnical measures for the engineering territory prepa-
ration, anti-landslide and bank protection measures, protection measures
from flooding were not accomplished. Also, the construction of the northern
rainwater drainage system was not proceeded.
The following constructions of the North-South highway with ongoing
movement, the traffic junctions between highways and streets and the sub-
way weren’t even started.
The question of providing Odessa with the spare drinking water
resources wasn’t solved as well. Almost all of the planned changes in the
electricity domain were not implemented.
The main factors, that are contributing to the city development include:
§ The geostrategic and economic-geographical position
§ The developed intellectual, scientific and technical potential.

88
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

§ The highly developed industrial potential, the presence of the useful

investment branches.
§ The favorable natural and climate conditions.
§ The presence of the recreational and medical resources.
§ The unique factors of the historical heritage in conjunction with the
natural complex.
§ The high tourist potential.
§ The naturally territorial resources, which are owned by the local
self-government organizations.
The main factors that complete the development of the city include:
§ The edgy housing problem.
§ The complicated demographic situation.
§ The complicated ecological situation (the presence of the commonly-
polluted sewage, some significant areas are flooded with groundwater, the
problem of utilization of the solid domestic waste, the unfinished work in
order to strengthen the coast, the pollution of the atmosphere).
§ The water supply and drainage issues, the necessity to find alternative
sources of water supply.
§ The road network does not consider the needs of the freight and pas-
senger transportation (the lack of transport lines of the continuous move-
ment, the absence of the subways and the bridges at the intersections with
the railway stations).
§ The insufficient state of the historical city center development, the
main part of which requires restoration.
§ The presence of the powerful oil and gas complex within the city (that
brings up a high risk of man-made disaster).
Unfortunately, the analysis of the reasons for such deviations from the
strategic development plan was provided neither in the urban planning doc-
umentation nor in the scientific publications of its developers. According to
the lack of the formalized methodology for the territorial sustainable devel-
opment , which could be the basis for the city development planning, the
results of the preliminary implementation of the General Plan were quite
predictable. The development of the city’s current General Plan was based
on the same methods and approaches, and its implementation was planned
through the same system of the extensional planning and management.

89
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The methodology and principles of sustainable development

The English term "sustainable development” means constantly main-

tained at a certain rate or level, continuous development. In order to make a
Russian translation, this term acquires a quite different meaning, which now-
adays creates the main concept contradictions. So, in Mr. Danilov-Danily-
an’s opinion [4], the discrepancy nature of the Russian term consists of
the attempt to combine steadiness, which should offer the stability, along
with the development processes, that implement variability and movement.
Although, the original English term in its meaning of continuous devel-
opment does not contain any contradictions. Therefore, in the following
research it is better to use the already known English term "sustainable
development" to maintain the unity of the scientific terminology.
The most complete disclosure of this term’s semantic meaning was at
the United Nations Conference, that was dedicated to the Environment and
Development (1992, Rio de Janeiro). The sustainable development was
defined as "... a development that generates economic growth but fairly
distributes its results, restores the environment to a greater extent than it
destroys, increases the capabilities of people, and does not impoverish
them" [5, p. 10].
The development sustainability, which was formulated during further
research activities, is provided by achieving a balance of the three spheres –
economic, social and environmental. An illustration of this approach to sus-
tainable development, that is cited from the source [5, p. 11], is shown in
Fig. 1.
In further researches the sustainable development theory was explored
on the basis of the two principal approaches – model and indicative. The
modeling approach has a tendancy to considerate and evaluate the sustaina-
ble development on the basis of the mathematical models. The main repre-
sentatives of this direction were J. Forrester, D. Meadows, P.G. Kuznetsov,
B.E. Bolshakov and others.
The most known example of this approach is the model of the city of
Boston, developed by J. Forrester [6]. His model analyzes the city devel-
opment according to its three main subsystems: population, housing stock
and enterprises. The Analysis of the city development on the basis of the

90
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Figure 1. Components of sustainable development

J. Forrester`s model showed that the character of the cities’ development

is cyclical and uneven. This is because of the uneven growth rates of the
various urban subsystems – the processes of the house construction and
deterioration, the demographic processes, the processes of jobs creation
and retirement. The absence of the effective management leads to a general
imbalance, a slower development and, finally, to a downgrade. J. Forrest-
er`s model also allowed to evaluate some management strategies and their
results. The most criticed thing about this approach is the usage of certain
limitations and clauses beside the ancient tendencies, on the basis of which
the future dynamics prognosis was carried out. In the meantime, the appear-
ance of the key role innovations, the intencive ways of developpement, etc.
were not considered.
The approach, that suggested to perform the estimation of the sys-
tem development stability on the basis of the certain indicators monitor-
ing results, was called an indicative approach. Within the bounds of this
approach, the Commission for Sustainable Development at the United

91
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Nations developed certain methods and tested a set of 21 indicators of the

sustainable urban development. The following major indicators groups
were noted [7]:
‒ a group of the social indicators – fight against poverty; demo-
graphic dynamics and sustainability; improvement of the education and
health quality;
− a group of the economic indicators – international cooperation and
local sustainable development policy; consumption characteristics, envi-
ronmental technologies;
− a group of the environmental indicators – the quality of water
resources and their availability; the rational utilization of the land resources;
management of vulnerable ecosystems; the sustainable agriculture; the
preservation of the forests and biological diversity;the protection of the
atmosphere, the management of the wastewater and garbage;
− a group of institutional indicators -the consideration of the environ-
mental issues in the planning and management of the sustainable develop-
ment; the national mechanisms and the international cooperation, the role
of the major groups.
In the cities of Western Europe, the following groups of indicators for
sustainable development are in use [5]:
− Indicators, that characterize the city’s status as a self-developing
system ( the population, the territory utilization rate, the percentage of the
unused land, the renovation of buildings, etc.);
− flow indicators (water supply and sanitation, energy supply, cargo
flows, production and processing, disposal and utilization of waste);
− indicators of the environment quality (water and air quality, the noise
background, the technogenic safety,the housing conditions, the accessibility
of recreational areas).
First of all, the problems of this approach are related to the complexity
and subjectivity of the selection and measurement of these indicators. Cur-
rently, the whole united system of the indicators simply does not exist, as
well as a formed methodology for the sustainable evaluation of a particular
system based on these indicators.
The methodological basis for making regional development strate-
gies, the action plans for their implementation and the evaluation of their

92
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

execution in our country is the officially approved "Methodology for the

development, monitoring and evaluation of the effectiveness of the regional
development strategies implementation and action plans for their imple-
mentation" [8].
According to this methodology, the regional strategy ptoject should
include:
− the entry with a brief justification of the development basis, the
information about the main developer;
− the analytical part – a detailed description of the main trends in the
socio-economic region development; the results of the monitoring and the
effectiveness evaluation of the current regional strategy tasks;
− the analysis of strengths and weaknesses of the region, its opportu-
nities and threats (SWOT analysis) with the characterization of the com-
parative advantages, challenges and risks of the region’s long-term deve-
lopment;
− the development scenarios;
− the strategic vision for the relevant period;
− the strategic goals, the priorities for the development of the region
for the relevant period;
− the operational objectives that will ensure the achievement of the
strategic objectives;
− the main tasks, stages and mechanisms for their implementation, in
particular:
− the institutional and organizational support for the implementation of
the regional strategy;
− the financial support for the implementation of the regional strategy;
− the analysis of the compliance of the provisions of the regional strat-
egy of the State Strategy for the Regional Development of Ukraine;
− the system for the monitoring and evaluating the effectiveness of the
implementation of the regional strategy, including indicators of the effec-
tiveness of its goals and objectives.
In order to perform the analisys of the region development are suggested
certain indicators, that are evaluated per one citizen, and also, to compare
them with the indicatiors from another regions, according to the classifica-
tion in the State Strategy for Regional Development of Ukraine.

93
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

On the basis of those materials the main trends in the economic, social
and environmental regional spheres over the last 5 years are becoming
determined. The most probable prognosises are based on the statistically
fixed trends and quantitative indicators, taking into account the features of
the functioning of most significant for this territory sectors and spheres of
the regional economy. This can be done on the basis of the demographic
and economic prognosis of the regional development, as well as through
discussions with the public.
From the strategy description, it can be concluded that the proposed
methodology for planning and evaluating regional development strategies
is based primarily on an indicative approach. The mandatory application of
the sustainable development principles in making strategies is not specified
and remains a free choice of the strategy developer.

The model of the development sustainability evaluation

According to a lot of researchers [5; 9], the development of the settle-

ments should be observed from the point of the system analysis. The cities
have a number of characteristics that allow to describe them with the help
of a conceptual and methodological apparatus of system analysis. There
are many definitions of such concept as "system", the similarity of which
lays in the unity of the connected elements, that are the representatives
of the system itself. Therefore, one of the municipal government experts
P.A. Orekhovsky claims that cities and regions in terms of the economy are
the open systems [9].
The city is situated “inside” the environment, from which it receives the
nessecary resourses like energy, information, technologies, and where the city
gives certain appropriate products, services, information and energy.In the
meantime, the amount of the money resources entering into such systems can
be more or less than the amount of the products (services) that the city gives
to the external environment. The presence of the clear boundaries, a manage-
ment body with its multi-level structure and specialization of subsystems,
allow to talk about the city as a hierarchically organized system.
The city is also a system that includes many other subsystems. The main
urban subsystems are the following ones [10, p. 50]:

94
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

‒ the social sphere (the structure and the employment of the popula-
tion, the provision of the social services, etc.);
‒ the economic sphere (the development level of all business types in
the city, the structure of revenues and expenditures of the municipal budget,
the development of the tax base, etc.);
‒ the ecological sphere (the balance of the resources consumption, the
provision of the landscape-recreational objects, etc.);
‒ the political sphere (the participation of the population in the polit-
ical life of the city and the region, the presence of the political parties and
their activities, etc.), and some other spheres.
From another point of view, the city is an element of the higher level
systems: regional, state, worldwide.
According to the opinion of the authors of this research, the consid-
eration of the decentralization policy implementation and the reform of
self-government systems in Ukraine, the cities (populated areas) currently
are the minimal territorial unit within the borders of which there is a reason
to speak of the sustainable territorial development. Meanwhile, the main
tasks for ensuring sustainable development should be solved in the political
sphere by the local self-government bodies through the implementation of
the local economic and social policies, the urban planning and other man-
agement functions. In order to formulate the basic principles of the sustain-
able cities and settlements development approach, we will consider the city
as a complexity of transforming processes of the "entrances" into "exits"
through the corresponding sphere of the city's development – economical,
ecological and social. These components of the sustainable development
will be conditionally presented as the closed processes, although intrinsi-
cally they do intertwine and interact.
The economic component of the urban system transforms the financial
and other material resources as "entrances" ENinc, into "exits" – products,
services, innovations and material goods designated as ENout, that can be
consumed inside the city as well as send to the external environment. The
additional "income" of the economic subsystems is the natural and labor
resources. Mewanwhile, the coefficient of the economic development KEN
represents the correlation of the "exits" and "entrances" and is determined
by the formula (1):

95
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

KEN= (1)

The greater value of KEN is, the more effective the economic subsystem
of the city is.
The environmental sphere of the city system along with the involve-
ment ofcertain investments and labour transform various natural resources
(such as water, oil, solar energy, climate, land), designated as ELinc, into
the "outlets" ELout, the city's ecological system (recreational and land-
scape areas) and waste products (unsuitable for the further utilisation of
the substance that cannot be processed naturally). The additional results
of the natural resources transformation are goods and services, created
from them.
The correlation of the consumed resources to waste will represent the
ecological development factor KEL, that is determined by the formula (2):

KEL= (2)

The greater value of KEL is, the higher is the ecological efficiency of the
city.
The social subsystem of the city is a transformation process of the
population (SCinc) with the participation of the investments and nat-
ural resources into an effective labor resource SCout, for which were
created the comfortable social and educational conditions as well as a
habitat. The notion of a comfortable habitat includes the provision of
the housing and the less necessary elements of the infrastructure and
improvement.
The coefficient of the social development KSC, which is showing the
relations between "outputs" and "inputs" of the social subsystem, is deter-
mined by the formula (3):

KSC= (3)

The closer to the one the value of KSC is, the higher is the social effi-
ciency of the city. These processes of the urban subsystems with their inher-
ent "inputs" and "outputs" are shown in Fig. 2, that was developed by the
authors.

96
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Figure 2. Process model of the main urban subsystems

The further estimation of the city development stability is supposed to

be performed on the three-dimensional coordinate system depicted in Fig. 3.
On the presented model, each of the coordinate axes corresponds to
the one of the city's sub-systems – social, economical and environmental,
characterized by the corresponding coefficients of the subsystem develop-
ment – KEN, KEL и KSC. Just like it was already defined above, the concept of
the sustainable development supposed to create a balanced development of
precisely these three spheres. Therefore, the dynamics of the change and the
value of the coefficients should aspire for a single value of KEN(plan), KEL(plan)
и KSC(plan).
The main value of each of these coefficients will be the strategic plan
value of the development indicator. This value can be determined, for exam-
ple, by using the expert valuation.
To evaluate the development sustainability, it is sufficient to determine
the actual values of the coefficients KEN(fact), KEL(fact) и KSC(fact), and compare
them with the planned corresponding values. The deviations of the actual
indicator value from the planned and from the value of other indicators,
show the lack of the development sustainability of the urban system in this
indicator.

97
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Figure 3. Three-dimensional model for assessing

the sustainability of development

Based on the indicators of the conditional urban system, that are pre-
sented in Fig. 3, we can make a conclusion, that this system has a high
efficiency of the environmental and social subsystems, but, unfortunately,it
is not (relatively planned) efficient enough in the economic subsystem. In
general, the development of a such system can be evaluated as the unbal-
anced one, and, consequently, unstable.
The received information can be used in order to adjust the city develop-
ment strategy, as well as to initiate the relevant projects by the local authori-
ties, that are aimed at the ensuring of the sustainable development.

Conclusions. The Sustainable development of the cities and terri-

tories is a priority in the implementation of national and local politics,
including the regulation principles of the urban development. The finished
researches have confirmed the imperfection of the existing scientific basis
and the lack of the practical methods in the field of the sustainable devel-
opment. The traditional methods of the strategic planning and state regu-
lation of the territorial development, some of which have been used since

98
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

the times of the planned economy, prove their inefficiency and incompe-
tence in the current conditions of the urban environment. These methods
require revision and refinement, as they create the negative disbalances
in the social, economical, town-planning and ecological environment of
the city, which was examined particulary by the example of the Odessa’s
agglomeration in the borders of this study. The main disadvantages of
the traditional methods of the strategic planning for the territorial devel-
opment are the application of the top-down planning principle, the lack
of the "feedback" from the managed system to the upper levels of the
management. Also, the improvement of the territorial methods planning
is becoming more complicated because of the lack of the effective mecha-
nisms of the public-private partnership in solving strategic problems. The
concept of the sustainable development, according to the authors of this
study, can be a powerful methodological tool for solving these and other
problems of the territorial development.
The consideration of the city from the point of view of the system and
the process approaches allowed to form a three-dimensional model for the
evaluation of the sustainability of urban development based on the analy-
sis of the developmental coefficients of the city's three main subsystems –
social, economical and environmental.
A promising area for the further research could be the practical testing
of this model for assessing sustainable development by the example of the
development strategy for the city of Odessa.

References:
1. The European Charter for Cities II. The Charter of the New Urbanism
(2007). – [Electronic resource] / https://rm.coe.int/1680718943
2. Про основы градостроительства: Закон Украины от 16.11.1992
№ 2780-XII [Электронный ресурс]. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/2780-12
3. Генеральний план м. Одеси [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://omr.gov.ua/ru/essential/50537
4. Данилов-Данильян В.И. Устойчивое развитие (теоретико-
методологический анализ) // Экономика и математические методы. –
2003. – Т. 39, № 2. – С. 123–135.

99
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

5. Гущин А.Н. Теория устойчивого развития города. Гущин

А.Н. Теория устойчивого развития города: учебное пособие для студентов
факультета экономики и управления ИУ Урал ГАХА/А.Н. Гущин – М.:
Директ-Медиа, 2011. – 128 c.
6. Forrester J. Urban Dynamics. – MIT Press, 1969; Portland, OR: Produc-
tivity Press, 1969. – 287 p.
7. Indicators of Sustainable Development: Framework and Methodology
(1996). – N.Y.: United Nations – 428.
8. Методика разработки, проведения мониторинга и оценки
результативности реализации региональных стратегий развития и планов
мероприятий по их реализации: Приказ Министерства регионального
развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины
№ 79 от 31.03.2016 [Электронный ресурс]. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/
laws /show/z0632-16
9. Ореховский, П.А. Муниципальный менеджмент: учеб. пособие /
П.А. Ореховский. – Барнаул; Обнинск: Изд-во Алт. ун-та, 2008. – 163 с.
10. Роскош М.В. Город как система / М.В. Роскош // Научный диалог. –
2013. – № 12 (24): Общественные науки. – С. 48-57.

1.6. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОКАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

«МІСТО-ОТОЧЕННЯ» У МЕЖАХ
СОЦІАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ
СУСПІЛЬСТВА (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКОГО
ПРИЧОРНОМОР’Я)

Вступ. Одним з основних об'єктів регіональної соціальної політики

є соціально-територіальна структура регіону, як найбільш великий
елемент якої виступає сукупність міських і сільських поселень регіону.
Очевидно, що питання подолання відмінностей між містом і селом
не лишилося уваги в науковій літературі. Широта проблеми та її бага-
тоаспектність породили велику кількість досліджень названого про-
цесу з позицій різних наук. Більшість цих досліджень характеризується
двома основними відмінними особливостями. Першою особливістю є
їх чітко виражена теоретична спрямованість. Це, наприклад, вивчення
співвідношення процесів ліквідації протилежності і подолання відмін-

100
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

ностей між містом і селом, структури відмінностей, змісту істотних

і несуттєвих відмінностей, співвідношення усунених відмінностей та
тих, що зберігаються.
Друга особливість полягає в використанні в цих роботах переважно
порівняльного підходу. Місто і село вивчаються в даному випадку як
соціально-економічні типи поселень, що формують різне середовище
життєдіяльності людей. Це надає значної частини робіт не стільки
дослідний, скільки ілюстративний характер.
Разом із тим, в результаті урбанізації, яка відбувається, посилюються
взаємозв'язки міста і села. Істотно трансформуються соціально-еконо-
мічні відносини міста і села під впливом ринкових перетворень.
В процесі проведення цього дослідження автори спирались на праці
наступних вчених: В. Беленький [1], Н. Бисторова [3], В. Захарченко
[5], О. Нікішина [1], О. Пчелінцев [8; 9], Б. Хорев [10] та ін.
На думку більшості дослідників, в даний час вивчати і прогнозу-
вати розвиток села без урахування ролі міських поселень, і перш за все
міст, взагалі неможливо.
Все це вимагає нового підходу до вивчення проблеми подолання
відмінностей між містом і селом. Суть його полягає в зміщенні акцен-
тів досліджень з порівняння статистичних показників розвитку міста
та села на аналіз конкретних взаємодій цих типів поселень, що відбу-
вається в умовах трансформації соціально-територіальної структури
регіонів.
Мета цього дослідження полягає у дослідженні соціально-терито-
ріальної структури регіону, важливим елементом якої виступає сукуп-
ність його міських і сільських поселень з визначенням структури від-
мінностей.

Теоретичне уявлення про локальну систему «місто-оточення»

Найбільш важливими елементами соціально-територіальної струк-

тури суспільства є місто і село. Наявність зв'язків між ними дозволяє
нам говорити про існування соціально-поселенської системи «місто-
село». Цю систему можна вивчати на різних рівнях: загальноукраїн-
ському (місто України – село України), регіональному (місто регіону –

101
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

село регіону), локальному (місто і його сільське оточення). Вибір рівня

обумовлений характером вирішуваних завдань. Так, наприклад,
загальна політика розвитку села може бути вироблена на національ-
ному рівні, а конкретні питання повинні вирішуватися на локальному
рівні. З урахуванням тієї обставини, що найбільша інтенсивність і різ-
номанітність зв'язків притаманні місту і його сільському оточенню,
вивчення системи «місто – село» доцільно проводити на локальному
рівні, тобто в межах локальної системи «місто – сільське оточення»
[5, с. 149].
Для теоретичного уявлення про таку систему необхідно, перш за
все, вирішити два взаємопов'язані завдання: 1) виділити місто з сис-
теми «місто – сільське оточення» і 2) визначити просторові межі сис-
теми, відмежувати її тим самим від навколишньої території.
Перше з названих завдань виникло в зв'язку з новим етапом роз-
витку міста як форми розселення – переходом від компактної і авто-
номної форми розвитку міста до регіонально-групової, якій властиве
просторове розосередження виробництва і розселення (так зване
«розповзання» міст). Іншими словами, відбувається заміна «точкової»
форми розселення новою функціонально-просторовою формою розсе-
лення у вигляді ареалу, що не має чітких меж і що характеризується
значно більшою територією, меншою компактністю забудови і щільні-
стю населення Особливої актуальності набуває ця задача для великих
міст Причорномор'я (Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь та ін.),
де сільські поселення тісно примикають до міської межі і іноді навіть
локалізуються своєрідними «сільськими острівцями» на міській тери-
торії. Визнаючи, що визначення кордону між містом і примикаючими
до нього сільськими поселеннями носить формальний характер, ми,
тим не менш, не відносимо останні до міста. В іншому випадку, тобто
при відступі від адміністративного поділу поселень на міські і сіль-
ські, використання статистичної інформації для оцінки зв'язків міста з
його сільським оточенням було б неможливо.
Вирішення другого завдання – визначення меж сільського ото-
чення міста – набагато складніша, ніж перша. У найзагальнішому
вигляді до сільського оточення міста відносяться сільські поселення,
що знаходяться в зоні його впливу. Межі зони впливу визначаються на

102
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

основі аналізу різноманітних соціально-просторових зв'язків міста з

оточуючими його сільськими поселеннями. При цьому зв'язки міста
з сільськими поселеннями, що входять в зону його впливу, повинні
бути більш тісними, ніж його зв'язки з будь-якими іншими сільськими
поселеннями, розташованими поза цією зоною.
У дослідженнях, які вивчають вплив міста на село найбільш поши-
рене виділення двох груп сільських поселень: а) розташованих в зонах
активного впливу міста і б) периферійних. Зона активного впливу
міста визначається наступними орієнтовними радіусами (при наявно-
сті залізничних і автомобільних доріг з налагодженим пасажирським
сполученням): для міста з населенням понад 1 млн. чол. – 70-80 км;
250 тис. – 50-60 км; 100-250 тис. чол. – 30-40 км; менше 100 тис. чол. –
20-25 км. Є й більш детальні дослідження, де приміська зона міст, в
свою чергу, підрозділяється на різні пояси доступності. Так, напри-
клад, Н. Бистрова і Л. Кранц виділяють три пояси доступності міста:
І пояс – 1 година транспортної доступності, II пояс – 1–2 години і
III пояс понад 2 години [3, с. 149].
Дослідники зазвичай виділяють великі, середні та малі локальні
групові системи, які утворюються відповідно навколо найбільших,
великих, середніх і малих міст. Критерій визначення локальної сис-
теми, як уже зазначалося, –витрати часу на поїздки з села в місто (не
більше двох годин на одну сторону). Виділення локальних систем най-
більш характерно при вивченні маятникової міграції сільських жителів
у міста (при цьому враховуються тільки найближчі виробничі зв'язки –
в зоні тяжіння або активного впливу міста).
Стосовно ж до завдань нашого дослідження доцільніше, як зазна-
чалося раніше, виділяти в межах локальної системи районні та міжра-
йонні територіальні системи розселення, які об'єднуються навколо
райцентру (міжрайонного центру) всі сільські і міські поселення
району (кількох районів). При цьому в основу формування районних
і міжрайонних систем розселення покладена вся досліджувана нами
сукупність організаційно господарських, адміністративних і куль-
турно-побутових та інших соціальних зв'язків між територіальними
спільнотами. Тому в якості одиниці спостереження (з урахуванням
сказаного вище) вибрали не сільське поселення, а більшу адміністра-

103
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

тивну одиницю – сільський адміністративний район. Характеристики

останнього, як вважає В. Беленький, можна зіставити з якісними і
кількісними характеристиками села (число, людність, функціональний
тип сільських населених пунктів, зв'язок сіл між собою і з містами) [1].
Зрозуміло, що проаналізувати в одному дослідженні всі сторони
життя і діяльності сільських жителів, які відчувають вплив міста,
навряд чи можливо. Тому на основі наявної в нашому розпорядженні
інформації в роботі розглядаються три укрупнені сфери розвитку
сільського адміністративного району, значимі для розвитку його тери-
торіальної групи в цілому: демографічна, виробнича і соціальна (роз-
селення і громадського обслуговування). Взаємозв'язки цих сфер фор-
мують якийсь цілісний «соціальний» портрет сільської територіальної
спільноти.
Теоретичне уявлення про локальну систему «місто – сільське ото-
чення» включає характеристику територіальних спільнот, які не тільки
входять до неї, а й зв'язків між ними. Вивченню зв'язків міста з селом
ми приділяємо особливу увагу, оскільки, як зазначають І. Блауберг і
Е. Юдін, «специфіка складного об'єкта (системи) не вичерпується осо-
бливостями складових його елементів, а корениться в характері зв'яз-
ків і відносин між певними елементами» [2]. Методологічною пере-
думовою дослідження є припущення про те, що відмінності в змісті і
формах зв'язків різних типів міст з сільським оточенням детерміновані
специфікою функцій міста по відношенню до села. У широкому сенсі
функція розглядається як «взаємозв'язок, що визначає порядок вклю-
чення частини в ціле» [2, с. 40], тому під функцією міста по відно-
шенню до села будемо розуміти взаємозв'язок, що визначає порядок
включення міста в систему «місто – сільське оточення».

Містоутворюючі функції як основа цілеспрямованого розвитку

вітчизняних міст

У літературі прийнято поділ містоутворюючих функцій, які скла-

дають економічну базу розвитку міст, на дві групи: центральні та спе-
ціалізовані. Центральні функції міста пов'язані зі всебічним обслуго-
вуванням навколишньої території, без підрозділу на обслуговування

104
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

сільських і міських поселень. Спеціалізовані функції (промислові,

транспортні, курортні і т.п.) грунтуються на зв'язках, що виходять
за межі локальної системи, і орієнтовані на обслуговування великих
територій.
Що ж стосується функцій міста по відношенню до села, то вони
представлені в цілому так званими районоорганізуючими функціями,
що характеризують місто як місцевий організуючий і обслуговуючий
центр районів, включаючи сільські адміністративні райони [10, с. 161].
На наш погляд, серед районоорганізуючих функцій міста можуть
бути виділені наступні групи:
1) управлінські функції, які полягають в політичному, господар-
ському та адміністративному управлінні селом;
2) аграрно-виробничі функції, які полягають в обслуговуванні
сільського господарства (виробництво засобів виробництва для сільсь-
кого господарства, заготівля сільськогосподарської сировини, його
переробка і зберігання, виробниче обслуговування сільського госпо-
дарства);
3) соціальні функції, які полягають в обслуговуванні населення
сільської місцевості (торгове, побутове, культурне та медичне обслуго-
вування, професійно-кваліфікаційна підготовка кадрів і забезпечення
просторово-комунікаційних зв'язків і ін.);
4) інші функції, до яких відноситься надання сільським жителям
ринку збуту продукції особистого підсобного господарства, місць при-
кладання праці, професійно-кваліфікаційне навчання вихідців з села
для роботи на підприємствах і в організаціях міста і т.п.
Однак не всі з названих функцій аналізуються в нашій роботі.
По-перше, розглядаючи в якості об'єкта дослідження систему
«місто –сільське оточення», тим самим виключаємо аграрно-спря-
мовані функції міста, які пов'язані з його безпосереднім сільським
оточенням. До них відносяться, наприклад, виробництво засобів
виробництва для сільського господарства (тракторів і сільгоспма-
шин, устаткування для тваринництва і кормовиробництва, мінераль-
них добрив і засобів захисту рослин, комбікормів), передача жителям
села культурної, суспільно-політичної та економічної інформації і т.п.
По-друге, при оцінці ступеня участі міста в соціально-економічному

105
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

розвитку села враховуються тільки функції, пов'язані з виробничим і

соціальним обслуговуванням сільських жителів.
Уявлення про функції міста по відношенню до села операціоналізу-
ється через поняття «зв'язки міста з селом». В даному випадку під зв'яз-
ками міської та сільської територіальних спільнот розуміється система
видів діяльності міського і сільського населення, яка обумовлена його
належністю до локальної соціально-просторової системи «місто – сіль-
ське оточення». Сутність описуваних зв'язків полягає в задоволенні
різних потреб населення і виробництва локальної системи. Городяни
споживають сільськогосподарську продукцію, вироблену в передмісті,
а сільське населення з метою задоволення своїх потреб активно вико-
ристовує соціально-побутову інфраструктуру міста. Оскільки одним із
завдань дослідження є вивчення впливу міста на село, то діяльність
городян розглядається умовно в цілому як продуктивна (по виробни-
цтву благ і послуг для сільського населення і сільського господарства),
а діяльність сільського населення – як споживча.
Природа благ і послуг, що надається містом сільському оточенню,
різноманітна. Серед таких виступають блага і послуги, які спожива-
ються мешканцями села (покупка товарів в містах, навчання в міських
навчальних закладах, лікування в лікувально-профілактичних устано-
вах, розташованих в місті), послуги з первинної переробки сільсько-
господарської продукції, виробничому обслуговуванню сільського
господарства тощо.
Класифікація зв'язків міста з селом проводиться в залежності від
вмісту ресурсів і цінностей як матеріального, так і нематеріального
порядку, покладених в основу обміну між територіальними спіль-
нотами. Так, наприклад, С. Ковальов і Н. Ковальська вважають, що
зв'язки між населеними пунктами можна об'єднати в такі групи:
1) виробничі зв'язки; 2) організаційно-господарські; 3) адміністра-
тивні; 4) з обслуговування населення; 5) по підготовці кадрів; 6) по
використанню трудових ресурсів. В особливу групу можна виділити
інформаційні зв'язки [6].
Т. Заславська пропонує розрізняти зв'язки з обміну: 1) матеріаль-
но-речовими благами; 2) послугами; 3) інформацією; 4) доходами;
5) працею; 6) населенням; 7) соціальними нормами-цінностями

106
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

[4, с. 316-319]. Дана класифікація досить повно і широко відображає

існуючі зв'язки міста з селом. Однак деякі з цих зв'язків має сенс роз-
глядати тільки на дуже високому рівні вивчення соціально-економіч-
них відносин між містом і селом. Це положення стосується, наприклад,
обміну доходами, інформацією, соціальними нормами, низкою матері-
ально-речових благ. У нашому ж дослідженні, як вказувалося раніше,
вивчаються тільки зв'язки, які «замикаються» в межах сільського ото-
чення міста. Інакше кажучи, систему зв'язків між містом і селом розді-
ляємо на дві частини: макро- і мікросистему зв'язків. Перша включає
в себе всі зв'язки, що здійснюються між територіальними спільнотами
незалежно від відстані (приклад таких зв'язків – діяльність преси,
радіо, телебачення). До другої групи належать тільки ті зв'язку, для
реалізації яких необхідні повсякденні, «фізичні» контакти. Це пере-
робка продукції сільського господарства, поїздки сільських жителів в
міста з метою отримання послуг різного роду і т.п.

Формування сучасної соціально-економічної структури міста

з сільським оточенням

Характеризуючи місто по його зв'язкам з сільським оточенням, не

можна обмежитися уявленням про нього як цілісному, неподільному
елементу локальної соціально-поселенської системи, так як різнома-
ніття цих зв'язків неможливо «привести до спільного знаменника».
Звідси випливає, що як суб'єкт зв'язку має розглядатися не місто в
цілому, а його більш дробові елементи, що розрізняються природою і
змістом зв'язків з сільським оточенням.
В якості таких елементів складної соціально-економічної структури
міста виступають менш складні і відносно самостійні його сфери, що
відповідають основним видам життєдіяльності населення: матеріальне
виробництво і виробничі послуги, матеріальне споживання, духовне
споживання, охорона здоров'я, професійно-кваліфікаційна, управлін-
ська, демографічна, просторово-комунікаційна. Кожна сфера має свою
власну структуру (певні елементи матеріального середовища, відпо-
відну групу працівників і види їх діяльності) і виконує певні функції
по відношенню до сільського оточення (рис. 1).

107
108
Місто

Сфера Управлінська Сфера Сфера Професійно- Сфера Демографічна

матеріального сфера матеріального духовного кваліфікаційна охорони сфера
виробництва і споживання споживання сфера здоров'я
виробничих послуг

н
Матеріально-речові Управ- Торгові та Культурні Професійно- Медичні а
блага і виробничі лінські побутові поуслуги, кваліфікаційні послуги с
послуги, жива послуги послуги, інформація послуги е
праця, робочі місця матеріально- л
речові блага і е
доходи н
н
я

Сфера Сфера розселення і соціального обслуговування населення Демографічна

матеріального сфера
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

виробництва

Сільське оточення міста

Рис. 1. Напрямки впливу міста на сільське оточення (з доробкою [9, с. 73])

 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Аграрно-виробничу функцію виконує в цілому сфера матеріаль-

ного виробництва і виробничих послуг. Як вже говорили, тут можна
виділити три підфункції, кожна з яких реалізується через діяльність
певної групи працівників, які «включені» в цю сферу і використову-
ють відповідну матеріальну базу.
Перша підфункція аграрно-виробничої функції – виробництво
засобів виробництва – здійснюється населенням, зайнятим на промис-
лових підприємствах і в будівельних організаціях міста. Серед таких
підприємств і організацій можна назвати наступні:
1) промислові підприємства, продукція яких призначена для сільсь-
кого оточення: підприємства промисловості будівельних конструкцій,
деталей і матеріалів, що знаходяться в підпорядкуванні організацій,
які ведуть будівництво в сільській місцевості; спеціалізовані підпри-
ємства по ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та інвен-
тарю, лінії електропередач і електропідстанції районних енергосистем;
2) загальнобудівельні і спеціалізовані організації міста, які здійсню-
ють будівельні, монтажні та інші роботи підрядним і господарським
способом в сільській місцевості (загальнобудівельні та спеціалізовані
організації, будівельні організації споживкооперації); організації, що
здійснюють будівельно-монтажні роботи господарським способом;
організації, що здійснюють ремонт будівель виробничого і невиробни-
чого призначення, включаючи ремонт і будівництво житла на замов-
лення населення; проектні, проектно-вишукувальні організації, які
обслуговують будівництво та ремонт в сільській місцевості.
Об'єктом зв'язку названих міських підприємств і організацій з сіль-
ським оточенням є в основному матеріально-речові блага, які призна-
чені для виробничого споживання. Основні канали зв'язку – матері-
ально-технічне постачання засобами виробництва, шефська допомога
підприємств міста матеріально-речовими благами і живою працею,
сільське будівництво, здійснюване як міськими, так і розташованими
в місті сільськими будівельними організаціями. Друга аграрно-вироб-
нича підфункція – заготівля, зберігання і первинна переробка сіль-
ськогосподарської продукції – здійснюється підприємствами м'ясної і
молочної промисловості, плодово-овочевої та інших галузей харчової
промисловості, переробними галузями сільськогосподарської сиро-

109
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

вини, підприємствами борошномельно-круп'яної і комбікормової про-

мисловості, елеваторами, хлібоприймальними пунктами, насіннеочис-
ними і зерносушильними фабриками.
Основний канал зв'язку цих підприємств з сільським оточенням –
закупівлі сільськогосподарської продукції державою або кооперацією.
І, нарешті, третя аграрно-виробнича підфункція – виробниче обслуго-
вування сільського господарства – реалізується через діяльність пра-
цівників – міжгосподарських підприємств і організацій, безпосеред-
ньо зайнятих обслуговуванням сільського господарства (на станціях і
в загонах по захисту рослин і зелених насаджень від хвороб, шкідників
сільськогосподарських культур, в карантинних інспекціях, контроль-
но-насіннєвих лабораторіях, агрохімічних лабораторіях, племрозсад-
никах, землевпорядних партіях, загонах і експедиціях із землеустрою,
організаціях, що виконують механізовані роботи з обслуговування
сільського господарства і т.д. [7].
Одним з основних каналів зв'язку міста з селом є надання сільським
жителям робочих місць на міських підприємствах і в організаціях, що
породжує маятникову міграцію селян у міста [8, с. 54].
Очевидно, що сільські жителі займають робочі місця як у вироб-
ничій, так і в сферах послуг міста, але, як відомо, більшість селян
працюють в сфері матеріального виробництва. Сфера матеріального
споживання міста виконує дві соціальні підфункції – торгового і побу-
тового обслуговування сільського населення. Матеріальною базою
сфери служать торгові організації і організації побутового обслуго-
вування, які розташовані в місті. Торгове і побутове обслуговування
сільського населення здійснюється в двох основних формах, одна з
яких – виїзна форма обслуговування, а інша – самодіяльні поїздки
сільського населення з метою отримання названих послуг. Одним з
каналів зв'язку цієї сфери з селом є обмін доходами і матеріально-ре-
човими благами між міськими і сільськими жителями, включаючи
продаж останніми продуктів особистого підсобного господарства на
міських ринках.
Сфера охорони здоров'я міста пов'язана з сільським оточенням
через діяльність працівників лікувально-профілактичних закладів,
розташованих в місті і які обслуговують сільське населення. Основні

110
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

канали надання медичних послуг – організація виїзних форм медич-

ного обслуговування та поїздки сільських жителів в міста з метою
отримання медичної допомоги в міських лікувально-профілактичних
установах.
Матеріальну базу сфери духовного споживання складають уста-
нови культури, підприємства і організації галузі «наука і наукове
обслуговування», що працюють з сільськогосподарської тематики.
Зв'язки з селом здійснюються за допомогою передачі інформації, орга-
нізації виїзних форм культурного обслуговування і поїздок сільських
жителів в міста для отримання культурних послуг.
Професійно-кваліфікаційна сфера забезпечує підготовку фахів-
ців для сільського господарства в різних спеціальних навчальних
закладах міста. Об'єктом зв'язку цієї підсистеми міста з його сіль-
ським оточенням є учні, які спрямовані після закінчення навчаль-
ного закладу на роботу в сільську місцевість. З іншого боку, з числа
колишніх жителів села готуються фахівці для потреб міських підпри-
ємств і організацій.
Управлінська сфера пов'язана з сільським оточенням через діяль-
ність органів, що здійснюють різні форми управління селом. До цієї ж
сфери відноситься діяльність працівників, що займаються розробкою
районних планувань, генеральних схем розселення і т.п.
Діяльність працівників просторово-комунікаційної сфери міста
(транспортних організацій, що здійснюють приміські перевезення, і
установ зв'язку) забезпечує можливість більшості комунікацій жите-
лів села з містом. Такі комунікації є одним з основних механізмів, за
допомогою яких реалізуються соціально-економічні зв'язки міста з
сільським оточенням.
І нарешті, демографічна сфера міста пов'язана з сільським оточен-
ням за допомогою міграції населення, що змінює своє постійне місце
проживання.
Як правило, названі зв'язки міста з сільським оточенням вивча-
ються кожна окремо. У нашому дослідженні поряд з традиційним під-
ходом зроблена спроба розглянути їх як елементи єдиної системи, які
тісно взаємопов'язані і забезпечують узгоджений розвиток локальної
соціально-просторової системи «місто-сільське оточення».

111
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Висновки. Повнота опису зв'язків між територіальними спільно-

тами визначається тим, які їх види і властиві цим видам форми розгля-
даються в дослідженні. Основні труднощі повного охоплення зв'язків
міста з селом полягають в тому, що за наявною статистичною звіт-
ністю не можна судити про частку продукції, виробленої і реалізова-
ної конкретним містом для потреб сільського населення і сільського
господарства його оточення, що переробляється і реалізується підпри-
ємствами міста (в основному це стосується виробничої функції міст).
Значно звужує межі дослідження і неможливість вимірювання зв'язків
міста з сільським оточенням, що не знайшли відображення у статис-
тичній звітності (торгове, культурне обслуговування сільських жите-
лів та ін.).
Зазначені обмеження збіднюють картину зв'язків міської та сіль-
ської територіальних спільнот. Однак вони стосуються, перш за все,
спеціалізованих функцій міст, що ґрунтуються на стійких зв'язках і
«обслуговуванні» великих територій, що виходять за межі сільського
оточення міста. Тому звуження кола вказаних зв'язків міста з сільським
оточенням не позначається істотно на можливостях дослідження.

Список літератури:
1. Беленький В.Р. Проблема агроиндустриальных поселений:
расселение в районах размещения агропромышленных комплексов :
[Текст] / В.Р. Беленький. – М.: Информпечать, 1979. – 183 с.
2. Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода :
[Текст] / И.В. Блауберг, Э. Юдин.– М.: Наука, 1973. – 168 с.
3. Быстрова Н.П. Зона активного взаимодействия города и села :
[Текст] / Н.П. Быстрова, Л.А. Кранц // Проблемы формирования и развития
региональных социально-экономических систем «город-село». – Саранск:
Морд. универ., 1981. – С. 149-153.
4. Заславская Т.И. Социология экономической жизни (очерк теории) /
Т.И. Заславская, Р.В. Рывкина. – Новосибирск: Наука, 1991. – 442 с.
5. Захарченко В.І. Наукові основи управління ринковою системою
регіону : монографія / В.І. Захарченко, Т.К. Метіль, І.А. Топалова. – Одеса:
Атлант, 2016. – 316 с.
6. Ковалев С.А. География населения СССР : [Текст] / С.А. Ковалев,
Н.Я. Ковальская. – М.: Изд. МГУ, 1980. – 285 с.

112
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

7. Нікішина О.В. Механізми регулювання інтегрованого державного

ринку : [Текст] // О.В. Нікішина. – Одеса: ІПРЕЕД НАНУ, 2014. – 450 с.
8. Пчелинцев О.С. Региональная экономика в системе устойчивого
развития / О.С. Пчелинцев. – М.: Наука, 2004. – 258 с.
9. Пчелинцев О.С. Проблемы социально-экономического обоснования
региональной политики : [Текст] / О.С. Пчелинцев // Проблемы
прогнозирования. – 2002. – № 1. – С. 3–16.
10. Хорев Б.С. Проблемы городов / Б.С. Хорев. – М.: Мысль, 1975. –
413 с.

1.7. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ПРОСТОРОВОГО

РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
(НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Вступ. Проблеми управління просторовим розвитком і розробки

стратегії регіону в умовах інноваційної економіки, посилення кон-
куренції регіонів в період глобалізації, зміни парадигми державного
регулювання економіки, безумовно, знаходять широке висвітлення
в науковій літературі. Разом з тим слід зазначити, що рішення цих
проблем в регіонах України відбувається в період адміністративної
реформи та становлення всієї системи управління, коли ще немає уста-
лених уявлень про розподіл повноважень, які мають бути адекватними
розподілу бюджетних ресурсів, і рішення протиріч між правовими
повноваженнями територіальних утворень різного рівня і фінансо-
во-економічними можливостями реалізації цих прав.
Одним з головних завдань дослідження є розробка нових мето-
дологічних підходів до стратегії просторового розвитку регіону та в
умовах, що змінилися, коли велика частина муніципальних утворень
об'єктивно економічно не самостійна і повинні бути створені нові
форми, методи і механізм участі регіональних органів влади в управ-
лінні територією. Важливість цієї проблеми зросла саме в даний час,
коли прийнято новий закон про місцеве самоврядування і істотно змі-
нюється механізм управління просторовим розвитком регіону. Ство-
рення ефективної системи управління просторовим розвитком стає

113
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

головною передумовою єдиного успішного просування по шляху реа-

лізації економічних і соціальних реформ.
При підготовці цього матеріалу автори спирались на праці
наступних вчених: В. Василенко [1], У. Ізард [3;13], Л. Мельник [4],
О. Новосьолов [7], О. Пчелінцев [10], В. Симоненко [11], Л. Шевчук
[9], С. Шульц [9; 12] та ін.
Метою цього дослідження є обґрунтування теоретико-методологіч-
них засад просторово-економічної моделі стратегії регіонального роз-
витку на прикладі конкретного регіону.

Експертна оцінка варіантів розробки регіональних стратегій

У ланцюгах обґрунтування напрямків просторової стратегії кон-

кретного регіону розроблено матрицю соціально-економічних інте-
ресів різних інституційних структур муніципальних утворень. Для
складання матриці були проведені семінари та експертні опитування
фахівців, в яких взяли участь представники муніципальних орга-
нів управління, громадських організацій та підприємців міст і райо-
нів Одеської області. Згідно з результатами експертних опитувань, у
багатьох містах і районах відсутня ясність у розподілі функцій між
районом України та органами місцевого самоврядування. Тільки 5,0%
експертів вважають, що розподіл функцій цілком обгрунтованого,
29,0% відзначають, що воно частково відповідає принципам місцевого
самоврядування, 66,0% вважають, що воно повністю залежить від
вольових рішень вищого рівня управління [6, с. 223].
Результати експертних опитувань дозволили визначити напрямки
розробки стратегії розвитку муніципальних утворень і проранжувати
їх за ступенем значущості: формування розвиненого економічного
потенціалу муніципальних утворень (75,0%), власної податково-бю-
джетної бази (32,0%), вдосконалення планово-прогнозної діяльності
(12,0%), активізація участі населення в органах місцевого самовряду-
вання (10,0%).
На основі складеної матриці соціально-економічних інтересів
інституційних структур були виявлені основні проблеми та протиріччя
розвитку міст і районів, що виникли на стику інтересів різних інститу-

114
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

ційних структур. При цьому найбільша ступінь суперечливості інтере-

сів відзначена в сфері податково-бюджетної політики, в розвитку соці-
ально-побутової інфраструктури та вирішенні екологічних проблем
міст і районів. Основними причинами цього є відсутність законодавчо
встановленої податково-бюджетної автономії, низька зацікавленість в
ефективному управлінні громадськими фінансами і в реструктуриза-
ції бюджетної сфери, відсутність прямої залежності доходів місцевих
бюджетів від результатів підприємницької діяльності на території [8].
Визначено фактори, що впливають на самодостатність економіки
районів та міст: галузева структура району і наявність в ній вироб-
ництв, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринку;
технічний рівень виробничих фондів; наявність високоприбуткових
робочих місць; розвинена фінансово-кредитна система; інші чинники,
що впливають на приплив фінансових ресурсів на територію [5].
Для виявлення регіональних особливостей інвестиційного клімату
міст і районів проведена експертна оцінка основних показників ресурс-
ного потенціалу муніципальних утворень Одеської області, включаючи
наявність природних ресурсів, рівень розвитку виробництва, соціаль-
ної та виробничої інфраструктури, наявність кваліфікованих трудо-
вих ресурсів, наявність перспективних інвестиційних проектів, рівень
розвитку малого підприємництва. Це дозволило виявити такі чинники
низької інвестиційної привабливості малих міст і районів, як: відда-
леність від розвинених промислових центрів і ринків збуту продукції;
прихильність в транспортно малоосвоєних районах; низька диверсифі-
кація економіки і залежність благополуччя міста, району від ефектив-
ності розвитку одного-двох виробництв; застарілі фонди підприємств
переважно агропромислового профілю і виробництва будівельних мате-
ріалів; низький рівень забезпеченості і якості виробничої і соціальної
інфраструктури; несприятлива демографічна структура населення;
недостатній рівень кваліфікації трудових ресурсів; низькі доходи насе-
лення, що обмежують розвиток споживчого ринку товарів і послуг.
Несприятливі чинники носять не тимчасовий, а постійний характер
і ведуть до того, що в найближчій перспективі міста і райони Одеської
області будуть потребувати допомоги і економічної підтримки облас-
ної адміністрації. Оскільки власний інвестиційний потенціал недо-

115
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

статній, необхідні зовнішні інвестиції. З огляду на непривабливість

малих міст і районів Одеської області для приватних інвесторів, буде
потрібно залучення коштів обласного бюджету та реалізація обласної
інвестиційної політики по залученню позабюджетних коштів.
Об'єктивний аналіз економічних передумов розвитку міст і районів
області, а також факторів, що обмежують їх розвиток, свідчить про
необхідність диференційованого підходу при розробці просторової
стратегії та обов'язкової участі в цьому процесі адміністрацій, підпри-
ємницьких та громадських структур муніципальних утворень. Знахо-
дження точок економічного зростання кожного міста і району вима-
гає обґрунтування можливостей створення конкурентоспроможних
структур, продукція яких буде затребувана ринком [3; 13]. При вияв-
ленні таких точок росту необхідно виходити з реалістичного підходу, а
також відносно невеликих інвестиційних можливостей, обумовлених
низькою інвестиційною привабливістю міст і районів.
На основі узагальнення даних експертних оцінок фахівців муніци-
пальних органів управління, розроблено напрями підвищення інвести-
ційної привабливості міст і районів, які включають розробку стратегії
розвитку муніципальної освіти, що забезпечує активізацію економіки,
відчутне зростання рівня і якості життя місцевої громади та поступове
зниження навантаження на обласний бюджет; відображення в стратегії
сучасних вимог до формування економічної структури на інновацій-
ній основі, вдосконалення інфраструктури, використання місцевого
потенціалу для створення конкурентоспроможних ніш і можливість
активного включення в ринкове середовище; консолідацію місцевої
громади навколо розробленої стратегії і участь в її реалізації шляхом
часткового фінансування інвестиційних проектів, у розвитку соціаль-
ної сфери, в створенні привабливого іміджу території на основі сучас-
них методів регіонального маркетингу.

Бюджетне забезпечення розробки регіональних стратегій

З централізацією видаткових повноважень в обласному бюджеті, в

містах і районах суттєво змінюється склад і порядок розподілу регу-
люючих податків за рівнями бюджетної системи. Відбувається центра-

116
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

лізація на обласному рівні податку на доходи фізичних осіб, податку

на прибуток, на майно підприємств муніципальних утворень, що вхо-
дять до складу районів [11].
Ці зміни, перш за все, пов'язані зі змінами в розмежуванні повнова-
жень між областю і муніципальними утвореннями. За новим актам про
повноваження регіону України з обласного бюджету йде фінансування
витрат на оплату праці працівників установ освіти та спеціалізованих
закладів охорони здоров'я, їх зміст, крім оплати комунальних послуг.
В результаті аналізу розроблено пропозиції щодо вдосконалення
механізму формування та використання бюджетних коштів, підви-
щення бюджетної забезпеченості міст і районів Одеської області, а
також принципи формування системи фінансової допомоги бюджетам
міст і районів, які включають:
‒ цільовий поділ фінансової допомоги, включаючи поточну, інвес-
тиційну, вирівнює і стимулюючу допомогу;
‒ максимально можливі стабільність і передбачуваність обсягу і
правил розподілу фінансової допомоги, що дозволяє муніципальним
утворенням самостійно прогнозувати для себе основний обсяг одер-
жуваної фінансової підтримки на середньострокову перспективу;
‒ забезпечення ефективної і справедливої взаємодії обласного та
місцевих бюджетів, що складають основу місцевого самоврядування,
з урахуванням навантаження на бюджет, яка визначається необхідними
витратами на утримання бюджетної сфери, реальних можливостей фор-
мування дохідної бази, створення умов для вирівнювання рівнів роз-
витку матеріально-технічної бази соціальної сфери муніципалітетів.
Механізм фінансової підтримки просторового розвитку області
передбачає формування в обласному бюджеті кількох фондів, при-
значених для вирівнювання бюджетної забезпеченості та рівня роз-
витку соціальної інфраструктури, а також залучення інвестицій, які
забезпечують зростання економіки і зміцнення фінансово-еконо-
мічного становища міст і районів. При цьому фінансова підтримка
районам і містам з боку обласної адміністрації повинна відповідати
двом основним принципам: принципу справедливості (вирівнювання
бюджетної забезпеченості та рівня розвитку соціальної інфраструк-
тури) і принципу стимулювання (цільові субсидії, що розподіляються

117
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

на конкурсній основі з обов'язковим співфінансування з боку терито-

рії, і гранти на реалізацію ефективних соціальних проектів, що розпо-
діляються також на конкурсній основі).
Аналогічної точки зору дотримуються О. Новосьолов [7, с. 388-389],
О. Пчелінцев [10, с. 33-34].
З метою формування фінансової бази районів і міст та залучення
додаткових інвестиційних ресурсів необхідна розробка стратегій акти-
візації економічного розвитку міст і районів області, спрямованих на
підвищення ефективності соціально-економічного розвитку області в
цілому за рахунок раціонального використання економічного потен-
ціалу її міст і районів. Розробка стратегії повинна проводиться з ура-
хуванням оцінки і розуміння сильних і слабких сторін і можливостей
району та міста; постійного вивчення ринку товарів і послуг, на якому
працюють або мають намір працювати місцеві виробники; на основі
об'єднання зусиль всіх суспільно-економічних структур території
навколо розробленої стратегії і їх активної участі в її реалізації.

Варіанти регіональної політики просторового розвитку

для Одеської області

В основу просторової політики повинні бути покладені наступні

принципи:
‒ соціальна спрямованість (орієнтація на розвиток людського
потенціалу і створення нормальних умов життя);
‒ селективна політика (оцінка потенціалу та конкурентоспромож-
ності територій; визначення точок зростання і їх підтримка; розвиток
малих міст як центрів соціального обслуговування сільських райо-
нів; прийняття рішень щодо проблемних територій, які б забезпечили
поліпшення життя населення, що проживає в цих районах);
‒ державно-приватне партнерство (пряма участь держави в роз-
витку інфраструктури районів області, пайова участь у розвитку еко-
номіки цих районів);
‒ диференційована інвестиційна регіональна політика (різні під-
ходи інвестиційної підтримки в залежності від інвестиційної прива-
бливості районів – наприклад, для Одеси – це створення сприятливого

118
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

інвестиційного клімату для приватних інвесторів, для багатьох райо-

нів області – це прямі інвестиції);
‒ розвиток реального місцевого самоврядування (навчання
представників місцевих громад основам управління муніципальною
освітою, підтримка і заохочення місцевих ініціатив, вдосконалення
законодавства в напрямі, який забезпечує розвиток реального само-
врядування);
‒ регіонально-орієнтована політика (створення умов для виходу
товаровиробників районів на регіональний ринок – транспортна
доступність, допомога в підвищенні конкурентоспроможності продук-
ції, що виробляється) (табл. 1).

Таблиця 1
Принципи регіональної просторової політики
та напрями її реалізації
Принципи Напрямки реалізації
Соціальна спрямова- Розвиток соціальної інфраструктури. Подолання
ність (орієнтація наневиправданої диференціації за рівнем і якістю життя.
розвиток людського Збереження і створення нових робочих місць і скоро-
потенціалу і ство- чення безробіття. Адаптація переселенців. Створення
рення гідних умов умов для отримання якісної освіти та медичної допо-
життя) моги
Оцінка потенціалу та конкурентоспроможності тери-
торій. Визначення «точок зростання» і їх підтримка.
Розвиток малих міст як центрів соціального обслуго-
Селективна політика
вування сільськогосподарських районів. Прийняття
рішень щодо депресивних поселень, які гарантують
поліпшення життя їх мешканців
Розширення форм державної підтримки бізнесу і
Державно-приватне
населення. Розробка програм підтримки малого під-
партнерство
приємництва
Розробка механізму підтримки районів з різним
Диференційована
напрямком спеціалізації (промислові, сільськогоспо-
інвестиційна регіо-
дарські, прикордонні, приміські, ресурсодобувні,
нальна політика
рекреаційні)
Розвиток реального Навчання місцевих громад та прищеплення смаку
місцевого самовря- до участі в управлінні муніципальним освітою.
дування Підтримка і заохочення місцевих ініціатив
Джерело: узагальнено на основі [1; 9; 12]

119
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Напрями реалізації перерахованих принципів включають:

‒ підпорядкованість просторового розвитку економіки області
інтересам соціального розвитку її міст і районів (створення робочих
місць, підвищення доходів населення, зміцнення доходної бази бюдже-
тів міст і районів, створення умов для розвитку соціальної сфери і під-
вищення якості соціальних послуг);
‒ формування бюджетної системи з тенденцією скорочення пере-
розподільних функцій обласного бюджету за рахунок зміцнення влас-
ної доходної бази місцевих бюджетів;
‒ оцінку ресурсного потенціалу районів та міст і оптимізацію їх
використання з урахуванням ємності обласного ринку і можливості
розширення міжрайонних зв'язків;
‒ використання нових можливостей і напрямків зміцнення фінан-
сово-економічної бази районів і міст (освоєння природних ресурсів,
використання передумов розширення прикордонної торгівлі, нетради-
ційні для області напрямки розвитку – переробка дикорослих рослин,
туризм, санаторно-курортна сфера, раціональне використання потуж-
ностей промислового комплексу і ін.).
В основі просторової стратегії повинна лежати розробка кластерної
політики області [7, с. 4-5]. Кластер являє собою сукупність локалізо-
ваних в області компаній певної галузі, а також діяльність, яку забез-
печують постачальники обладнання, комплектуючих, послуг, які зна-
ходяться на території, інфраструктурних галузей, науково-проектних і
освітніх установ. Кластерна політика покликана стати основою реалі-
зації конкурентних переваг області та її районів. Для області кластерна
політика полягає в участі у фінансуванні та координації проектів з роз-
витку ключових кластерів.
Алгоритм розробки стратегії просторового розвитку області пред-
ставлено на рис 1.
Основні напрямки просторового розвитку області можуть бути
представлені таким чином:
‒ розвиток підприємств традиційних галузей, представлених в
агропромислових районах області, їх реконструкція і модернізація;
‒ винесення м'ясопереробних підприємств з м. Одеси і набли-
ження їх до сировинної бази;

120
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

‒ винесення з м. Одесса в інші райони області металургійного

виробництва, жиркомбінату та інших об'єктів;
‒ активне інфраструктурне облаштування національної автома-
гістралі Одеса – Київ (будівництво та ремонт доріг, розвиток зв'язку,
автосервісу, АЗС, мереж закусочних, мотелів – дорога повинна бути
джерелом доходів населення і бюджету);
‒ формування регіонального центру міжнародної торгівлі з краї-
нами Чорного моря;
‒ розвиток сучасної індустрії будівельних матеріалів (наявність
сировинних ресурсів в області дозволяє створити в Одеській області
велику базу міжрегіонального значення; з урахуванням перспектив роз-
витку житлового будівництва попит на будівельні матеріали буде рости);
‒ активний розвиток освітніх послуг, торгівлі в районах, що межу-
ють з сусідніми областями;
‒ розвиток зон санаторно-курортного лікування, спортивних
комплексів міжрегіонального та міжнародного значення, туризму;
‒ розвиток в малих містах середньотехнічних освітніх установ
та філій вузів (в першу чергу педагогічного, сільськогосподарського,
будівельного) (рис. 2).
Зміцнення фінансової бази районів і міст є необхідною умовою
реального становлення і розвитку системи місцевого самоврядування,
і в рішенні цієї проблеми можна виділити кілька основних напрямків
[10, с. 189-192].
Перший і головний напрямок пов'язаний із загальним підвищен-
ням ефективності системи управління на всіх рівнях, і особливо на
місцевому рівні, де цій проблемі досі приділялося недостатньо уваги.
Необхідно розуміти, що райони і міста є конкурентами при залученні
фінансових ресурсів на свою територію. Імовірність їх залучення тим
більше, чим переконливіше аргументи для інвесторів. У число таких
аргументів входять, перш за все, наступні:
‒ наявність стратегії, що забезпечує активізацію економічного
потенціалу муніципального утворення, відчутне зростання рівня життя
населення та поступове звільнення залежності від обласного бюджету;
‒ відображення в стратегії сучасних вимог до формування еконо-
мічної структури, наявність в ній інноваційного аспекту, а також роз-

121
122
Аналіз конкурентних переваг території та оцінка її інвестиційної привабливості (SWOT-аналіз, метод розрахунку індексу Бері)

Проблемні території Території, які мають перспективи зростання

Оцінка Оцінка Рівень Проблема Визначення можливих точок зростання

демографіч рівня і розвитку зайнятості
ної ситуації якості життя соціальної
сфери Залучення представників місцевої громади до
обговорення перспектив розвитку

Прийняття рішень
про переселення Визначення цілей розвитку території, що
жителів відображають інтереси бізнесу, населення і влади
Розробка програми з
підтримки населення
Розробка програми
переселення Оцінка власних можливостей реалізації мети

Узгодження перспектив і методів підтримки з

Створення умов для зайнятості
Забезпечення адміністрацією області
соціальних
гарантій
Сфера соц. Підтримка Розробка інвестиційних проектів
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

послуг самозайнятості

Розробка програм соціально-економічного розвитку

Надання первинної медичної Освіта дітей Розвиток сфер території
допомоги транспорту та зв'язку

Рис. 1. Алгоритм розробки стратегії просторового розвитку області

 Наближення підприємств м'ясо Екологічно і техногенно
молочного виробництва до Винесення промислових небезпечні виробництва
сировинної бази підприємств і Одеської (металургійний завод,
області в інші райони жиркомбінат)

Активне інфраструктурне Розвиток і виробництво

облаштування національної будівельних матеріалів (в
автомагістралі (будівництво та першу чергу в районах, що
ремонт доріг, зв'язок, Напрямки мають мінерально-сировинну
автосервіс, АЗС, закусочні) просторового базу)
розвитку Одеської
області
Формування регіонального Формування привабливої
центру міжнародної торгівлі з «вітрини» Одеської області в
Румунією і Молдовою районах, суміжних з Румунією,
Молдовою

Розвиток зон санаторно-курортного Перетворення малих міст в центри

лікування, спортивних комплексів розвитку сфери соціально-побутових
міжрегіонального та міжнародного послуг
значення

Рис. 2. Напрямки просторового розвитку Одеської області

123
Section 1. Problems of the development of coastal regions
124
Механізм фінансової підтримки міст і районів області

Формування та використання фінансових ресурсів

Скорочення розриву в рівні Підвищення рівня економічного розвитку міст

і районів
розвитку інфраструктури міст і ЦІЛІ
районів
Обласний бюджет
ДЖЕРЕЛА Місцевий бюджет
Бюджет ФІНАНСУВАННЯ
Кредитні засоби

Обласний бюджет Власні засоби

Приватні інвестори
ПРИНЦИПИ ЗАЛУЧЕННЯ
Принцип справедливості Принцип економічної ефективності

МЕТОДИ ФІНАНСУВАННЯ На конкурентній основі

Цільове фінансування

Часткова участь
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ
Субсидії Оплата процентів по кредиту

Податковий кредит

Рис. 3. Механізм фінансової підтримки міст і районів області

 Section 1. Problems of the development of coastal regions

ділів щодо вдосконалення соціальної сфери, використання місцевого

потенціалу для створення конкурентоспроможних ніш і активного
включення в ринкове середовище;
‒ консолідація місцевої громади навколо розробленої стратегії
і його участь в реалізації стратегії шляхом часткового фінансування
інвестиційних проектів, у розвитку соціальної сфери, в створенні при-
вабливого іміджу кожного району і міста.
Другий напрямок зміцнення фінансової бази муніципальних утво-
рень пов'язаний з розробкою механізму залучення фінансових коштів
на територію муніципального утворення.
Третій напрям пов'язаний з оптимізацією витрат місцевого бюджету,
в якому повинна знайти відображення стратегія розвитку району,
міста. Ефективність бюджету повинна оцінюватися з позицій відпо-
відності структури витрат тим цілям, які сформульовані в стратегії
соціально-економічного розвитку муніципального утворення (рис. 3).

Висновки. Для раціоналізації бюджетних витрат необхідна реалі-

зація наступних заходів:
‒ розробка обґрунтованої просторової схеми розміщення освітніх
установ з метою забезпечення повноцінної якісної освіти, доступної
для всіх дітей муніципального утворення (закриття малокомплектних
шкіл та їх укрупнення, посилення кадрового забезпечення, сучасне
оснащення шкіл);
‒ підвищення ефективності використання коштів, що надходять в
сферу охорони здоров'я на муніципальному рівні, за рахунок реструк-
туризації мережі лікувально-профілактичних установ муніципальної
власності (розвиток амбулаторно-поліклінічної допомоги та розши-
рення використання денних стаціонарів);
‒ реалізація ресурсозберігаючих напрямів житлово-комунальної
реформи (встановлення приладів обліку і контролю витрат води та тепла
у всіх бюджетних установах і стимулювання ресурсозбереження);
‒ адекватне використання системи муніципального замовлення
з метою скорочення бюджетних витрат і залучення місцевих вироб-
ників товарів і послуг для задоволення потреб бюджетних орга-
нізацій;

125
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

‒ ревізія об'єктів муніципальної власності і оцінка ефективності

їх використання (продаж об'єктів, не пов'язаних із здійсненням функ-
цій місцевого самоврядування, здача муніципального майна в оренду);
‒ інвентаризація земель, визначення фактично займаних ділянок.
Цілком очевидно, що всі зазначені напрями тісно пов'язані один
з одним, невідкладно і в сукупності відображають необхідність фор-
мування нового механізму управління соціально-економічним роз-
витком регіону.

Список літератури:
1. Василенко В.Н. Архитектура регионального экономического про-
странства : [Монография] / Н.В. Василенко / НАН Украины. Ин-т эко-
номико-правовых исследований. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд»,
2006. – 311 с.
2. Захарченко В.И. Сущность и структура пространственного управ-
ления региональными процессами / В.И. Захарченко // Ринкова економіка:
сучасна теорія та практика управління. – 2007. – Т. 10. – Вип. 14. – С. 48– 59.
3. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регио-
нах : [Текст] / У. Изард. – М.: Прогресс, 1966. – 265 с.
4. Мельник Л. Структура регіональної економіки: сутність та напрями
трансформації : [Текст] / Л. Мельник // Регіональна економіка. – 2002. –
№ 4. – С. 40–46.
5. Методологические аспекты достижения социально-экономической
самодостаточности региона / А.С. Ефремов, В.Н. Тихонов, М.И. Попов,
А.С. Филипенко, А.В. Поганцев и др. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. Даля,
2002. – 156 с.
6. Наукові основи управління ринковою системою регіону: моногра-
фія / За ред. В.І. Захарченко. – Одеса: Атлант, 2016. – 316 с.
7. Новоселов А.С. Рыночная система региона : проблемы теории
и практики / А.С. Новоселов. – Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 2007. –
568 с.
8. Про затвердження методичних рекомендацій щодо формування
регіональних стратегій розвитку. Наказ Мінекономіки та з питань євро-
пейської інтеграції України від 29.07.2002. № 224.
9. Просторовий розвиток регіону: соціально-економічні можливості,
ризики і перспективи / Наук. ред. Л.Т. Шевчук. – Львів: ІРД НАНУ, 2011. –
483 с.

126
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

10. Пчелинцев О.С. Проблемы социально-экономического обоснова-

ния региональной политики: [Текст] / О.С. Пчелинцев // Проблемы про-
гнозирования. – 2002. – № 1. – С. 3–16.
11. Симоненко В.К. Регионы Украины: проблемы развития / В.К Симо-
ненко. – К.: Наукова думка, 1997. – 257 с.
12. Шульц С.Л. Економічний простір України: формування, структуру-
вання та управління: монографія / С.Л. Шульц. – Львів: ІРД НАНУ, 2010. –
407 с.
13. Isard W., Azis I., Drennan M., Miller R., Saltzman S., Thorbecke
E. Methods of Interregional and Regional Analysis. – Ashgate. – 2004. – 490 p.

1.8. РОЗВИТОК ФОРМ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

В УМОВАХ ЗМІНИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ УКЛАДІВ

Вступ. Політичні та соціально-економічні перетворення, які іні-

ційовані зверху, знаходять сьогодні своє втілення на рівні регіонів.
В результаті ринкових реформ посилюються диспропорції в рівні соці-
ально-економічного розвитку окремих територіальних спільнот. Об'єк-
тивною основою цих соціальних процесів є регіональні соціально-
економічні, технологічні, природно-географічні особливості розвитку
територіальних об'єктів.
Діюча сьогодні регіональна політика показала свою низьку ефек-
тивність. Переважання галузевого підходу до управління економі-
кою, відсутність чітко окреслених критеріїв розподілу інвестицій на
розвиток соціальної сфери різних адміністративно-територіальних
одиниць, домінуюча роль в цьому процесі суб'єктивних чинників
призвели до формування помітних диспропорцій і проблем у роз-
витку регіонів.
Проблемам дослідження форм побудови науково-обґрунтова-
ної регіональної політики приділили увагу у своїх працях наступні
фахівці: Г. Амстронг, А. Воротніков [2], О. Гранберг [4; 12], В. Захар-
ченко [5], В. Лексін [9], Д. Львов [10], Л. Федулова [7] та ін.
Метою цього дослідження є побудова науково-обґрунтованого під-
ходу до формування сучасної регіональної політики з урахуванням
переходу вітчизняної економіки до нового технологічного укладу.

127
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Інституційне забезпечення технологічних змін в економіці

В даний час при характеристиці специфіки взаємовідносин між

суб'єктами економічних систем (індивідів і різних видів організацій)
широко використовується поняття «інститути», що отримало широке
розповсюдження в українській економічній науці після перекладу
робіт лауреата Нобелівської премії Д. Норта [11]. «Інститутами»
він назвав «правила гри» в суспільстві. Висловлюючись більш фор-
мально – це створені людиною обмежувальні рамки, в межах яких
організовуються взаємини між людьми. Інститути створюються для
зменшення невизначеності в цих взаєминах і з цих позицій характе-
ризуються певною стійкістю в часі. У той же час вони також зміню-
ються, удосконалюються. Розвиваються всі інститути – починаючи від
традиційних умовностей, кодексів і норм поведінки до норм права і
контрактів між людьми. Істотну роль в суспільстві відіграють також
організаційні структури, які встановлюють обмежувальні правила вза-
ємин людей. Державні структури є серед них основними. Вони також
змінюються в часі.
Досліджуючи специфіку технологічних укладів, Д. Львов звернув
увагу на зміни, що відбуваються в сфері основних економічних інсти-
тутів та режимів економічного регулювання в країнах-лідерах з огляду
на зміни технологічних укладів (табл. 1). У сфері основних економіч-
них інститутів, що характеризують форми організації праці, він зазна-
чив такі явища.
В. Захарченко надає наступне визначення поняття «технологічний
уклад»: розуміється сукупність технологічно взаємопов’язаних тех-
нологій /виробництв / логістичних систем / наукових досліджень, що
утворюють відтворюваний цикл з випуску кінцевої продукції для пев-
ного типу суспільного споживання [5, с. 107].
У перші роки індустріального розвитку (поява ланок першого
технологічного укладу) в економіці панували окремі підприємства і
дрібні фірми. Уже в цей час в їхньому середовищі стали з'являтися
різні форми партнерства, що забезпечують кооперацію індивідуаль-
ного капіталу. Далі відбувається концентрація виробництва у великих
організаціях. З'являються акціонерні товариства, що забезпечують

128
 Таблиця 1
Інституційні структури технологічних укладів
Технологічний уклад
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й
Періоди

ристики
Характе-
від 1980 – 1990рр. до
1770–1830 рр. 1830–1880 рр. 1880–1930рр. 1930–1980 рр.
2030 – 2040рр.
Конкуренція окре- Концентрація Злиття фірм, концен- Транснаціональна Міжнародна інтеграція
мих підприємств виробництва в трація виробництва в корпорація, олігополії дрібних і середніх фірм
і дрібних фірм, крупних організа- картелі і трести. на світовому ринку. на основі інформаційних
їх об'єднання в ціях. Панування монополій Вертикальна інтегра- технологій.
партнерства, що Розвиток акціо- і олігополій. ція та концентрація Інтеграція виробництва
забезпечують коо- нерних товариств, Концентрація фінан- виробництва. і збуту.

тути
перацію індивіду- що забезпечують сового капіталу в Дивізіональний Поставки "якраз вчасно"
ального капіталу концентрацію капі- банківській системі. ієрархічний контроль і
талу на принципах Відділення управ- домінування техно-
обмеженої відпові- ління від власності структури в органі-

Основні економічні інсти-

дальності заціях
Руйнування фео- Свобода торгівлі, Розширення інсти- Розвиток державних Державне регулювання
дальних монопо- обмеження держав- тутів державного інститутів соціального стратегічних видів інфор-
лій, обмеження ного втручання, регулювання. забезпечення, вій- маційної інфраструктури,
професійних поява галузевих Державна власність ськово-промисловий зміни в регулюванні
спілок, свобода професійних на природні моно- комплекс. фінансових інститутів
торгівлі спілок. полії, основні види Кейнсіанське дер- і ринків капіталу при
Формування соці- інфраструктурри, в жавне регулювання зниженні ролі держави
ального законо- тому числі соціальної економіки в економіці. Занепад

регулювання
давства профспілкового руху.

в країнах-лідерах
Можлива поява партиси-

Режими економічного
пативної централізованої
держави

129
Section 1. Problems of the development of coastal regions

Джерело: складено на основі [10]

Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

концентрацію капіталу на принципах обмеженої відповідальності

(другий технологічний уклад).
В період розвитку третього технологічного укладу спостерігаються
явища злиття фірм, концентрація виробництва в картелі і трести. З'яв-
ляються монополії і олігополії. Відбувається концентрація фінансового
капіталу в банківській системі, починає формуватися правова основа
для виходу фінансового капіталу за межі окремих країн. Формується
правова основа відділення управління від власності. У четвертому тех-
нологічному укладі, що характеризується швидким прогресом в засо-
бах транспорту і зв'язку, за межі національних кордонів виходять вже
підприємці сфери матеріального виробництва і послуг. З'являються
транснаціональні корпорації, олігополії на світовому ринку, верти-
кальна інтеграція і концентрація виробництва.
Модель організації масового виробництва, яка панувала в економіках
західних країн в четвертому технологічному укладі минулого століття,
отримала назву «фордизм». М. Кастельс зазначає, що вона була заснована
«на підвищенні продуктивності за рахунок економії на масштабі вироб-
ництва в конвеєрному механізованому процесі виготовлення стандарти-
зованої продукції за умови контролю великого ринку з боку специфічної
організації – великої корпорації, побудованої на принципі вертикальної
інтеграції та інституційного соціального і технологічного поділу праці. Ці
принципи були вбудовані в методи менеджменту під назвою «тейлоризм»
або «наукова організація праці» та прийняті Г. Фордом. З появою інфор-
маційних технологій стали формуватися гнучкі виробничі системи, які
названі в науковій літературі «постфордизм» [8, с. 159].
М. Кастельс, досліджуючи зміни в формах організації виробництва
різних країн в період переходу від четвертого технологічного укладу
до п'ятого, наголосив на існуванні кілька типів нових організаційних
форм виробництва:
‒ гнучкі виробничі системи з великим обсягом випуску продукції,
що дозволяють одночасно працювати на конкретне замовлення і еко-
номити на масштабі операцій;
‒ поява малого і середнього бізнесу, пристосованого до гнучкої
виробничої системи інформаційної економіки, який співпрацює з
великими корпораціями;

130
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

‒ мультинаправлена мережева модель, яка запроваджена в життя

дрібними і середніми підприємствами;
‒ ліцензійно-субпідрядна модель виробництва під «зонтичною»
корпорацією «umbrella corporation» та ін.;
‒ корпоративні стратегічні альянси, тобто «переплетіння великих
корпорацій», які не виключали конкуренції в областях, які не охоплені
угодами.
Він особливо підкреслив, що з взаємодії між організаційною кри-
зою, організаційними змінами і новими інформаційними технологіями
виникла нова організаційна форма як характеристика глобальної еко-
номіки – мережеве підприємство. Це специфічна форма підприємства,
система засобів якого складена шляхом перетину сегментів автоном-
них систем цілей. Мережеве підприємство може бути частиною інших
мереж. На його думку, «мережеве підприємство становить матеріальну
основу культури в інформаційній / глобальній економіці: воно пере-
творює сигнали в товари, обробляючи знання» [8, с. 173-174].
Режими економічного регулювання в різних країнах залежать як
від історичних традицій і діючих моделей державного устрою (уні-
тарні, федеративні схеми організації просторової структури державної
влади), так і викликів часу, з якими стикаються уряди різних країн.
Часто зміна технологічних укладів в окремих країнах супроводжу-
ється соціальними конфліктами, які в окремих випадках можуть при-
вести до зміни моделей державного устрою і функціонування влади.
Перший технологічний уклад зародився в середовищі аграрного
суспільства. Шляхом руйнування феодальних монополій і обмежень
професійних спілок ремісників формувалися умови для вільної тор-
гівлі і вільного переміщення робочої сили в межах окремих держав.
Державне втручання в економіку і соціальну сферу було мінімаль-
ним. У період другого технологічного укладу явно проявилися про-
тиріччя між працею і капіталом, властиві індустріальному розвитку
суспільства. З'являються галузеві професійні спілки, формується соці-
альне законодавство. У третьому технологічному укладі, коли промис-
ловість все більше тіснить сільське господарство, в окремих галузях
економіки з'являються кризові явища. Виникають перші інститути
державного регулювання економіки, формується державна власність

131
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

на природні монополії. Держава веде активну політику створення

необхідного набору галузей інфраструктури, що охоплюють і соці-
альну сферу. У період четвертого технологічного укладу загострюється
боротьба за ресурси на зовнішніх ринках, окремі країни вкладають
величезні кошти у формування військово-промислового комплексу.
Лиха, принесені Другою світовою війною, змусили уряди постражда-
лих від війни країн приділити особливу увагу формуванню інститутів
соціального забезпечення. Особливо сильний розвиток соціальна полі-
тика отримала в країнах Європи, де був епіцентр війни.
Відзначимо, що перехід від аграрного до індустріального розвитку
окремих країн, як правило, супроводжується зміною моделі держав-
ного устрою. Особливо гострим цей процес був на самому початку
траєкторії індустріального розвитку світу. Європа була охоплена
бурею буржуазних революцій, що усунули бар'єри на шляху швидкого
розвитку ринкових відносин в межах окремих країн. Вивчаючи харак-
тер зародження капіталізму в Англії, К. Маркс написав відому працю
«Капітал», позначивши генезис виникаючих нових протиріч в буржу-
азному суспільстві. У світі сформувалися два підходи до їх вирішення.
Перший зародився в Європі і характеризується посиленням ролі дер-
жави в регулюванні суспільних відносин зі збереженням приватного
підприємництва. Другий проявився на початку ХХ ст. в Російській
імперії. У період Першої світової війни загострилися всі внутрішні
протиріччя в розвитку суспільства (накопичені століттями проблеми
аграрного розвитку (земельне питання), національне питання яке влас-
тиве будь-якій імперії) і додалися нові – протиріччя між працею і капі-
талом, які викликані до життя переходом країни від аграрного на інду-
стріальний шлях розвитку. В результаті перевороту 1917 р. приватна
власність на засоби виробництва була замінена державною. В СРСР
почався період формування соціалістичної моделі державної влади,
що поширилася в багатьох державах планети. СРСР був найбільш
освіченою країною світу, всі бажаючі підвищити свою освіту могли
безкоштовно і без відриву від виробництва це зробити. У той же час в
країні був відсутній економічний механізм практичного застосування
отриманих знань. На початку 1990-х рр., коли в західних ринкових кра-
їнах стали проявлятися контури п'ятого технологічного укладу і епо-

132
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

хальних процесів глобалізації світової економіки, соціалістичний тип

державного устрою виявився нездатним перейти на шлях інновацій-
ного розвитку. Переважання державної власності в економіці заважало
впровадженню інновацій. Соціалістична модель організації держав-
ної влади практично повністю була демонтована в СРСР і в більшості
інших країн світу.
Відзначимо, що і в більш ранні історичні епохи розвитку людства в
різних країнах світу також існували моделі держав з пануванням дер-
жавної власності над приватною [1]. Проблеми полягають в критичних
розмірах державного сектора. Деякі вчені пропонують окреслити межі
державного і приватного секторів, використовуючи правило «золотої
середини». Згідно з ним національна економіка повинна бути розділена
на дві частини таким чином, щоб частка державного сектора перебувала
в діапазоні від 38 до 62%. У цьому випадку досягається максимальна
стійкість, стабільність, гармонійність і ефективність суспільного роз-
витку. Спираючись на це правило «золотої середини», Е. Балацький та
Н. Єкимова висловили гіпотезу, що «відхилення фактичного розміру
державного сектору від двох «золотих точок за межі «золотої смуги»,
призводить до такого наростання соціально-економічних проблем, що
вони можуть перерости в саморуйнування господарської системи. Роз-
глядаючи показники частки державних доходів і витрат у ВВП, вони
прийшли до висновку, що в даний час «саме США і Росія функціонують
в режимі цивілізованої перенапруги», оскільки в цих країнах частка дер-
жавних витрат у ВВП нижче 38%. До числа цивілізованих країн-аутсай-
дерів вони віднесли також і Японію (табл. 2).
Аналіз показників динаміки частки державних витрат ВВП свід-
чить, що в період індустріального розвитку розвинених країн частка
державних витрат у ВВП поступово росла (табл. 2). Незважаючи на
те, що в останній чверті ХХ ст. в країнах Заходу поширилася ідеологія
«мінімізації держави в економіці», видно, що частка державних витрат
і доходів у ВВП розвинених країн практично не змінюється. У той же
час знайомство з соціально-економічною політикою розвинених країн
світу свідчить про те, що відбуваються істотні зміни в напрямках, фор-
мах і інструментарії державної політики, що визначають напрямки
витрат державних бюджетів. На початку ХХ ст. країни Європи змогли

133
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

уникнути соціалістичної революції з огляду на те, що держава при-

йняла активну участь у вирішенні конфлікту між «працею» і «капі-
талом». Були прийняті не тільки закони, що регулюють відносини
між найманими робітниками і підприємцями. Держава взяла на себе
значну частину витрат по скороченню безробіття, що включають не
тільки соціальну допомогу населенню, але і допомогу підприємцям в
створенні нових робочих місць, а також витрати по освіті, медицині і
наданні інших послуг населенню.

Таблиця 2
Динаміка державних витрат у ВВП розвинених країн світу,%
2001-
Країна 1880 1929 1960 1970 1980 1990 1998
2004
США 8,0 10,0 27,8 32,2 31,4 32,8 33,1 33,0
Японія 11,0 19,0 18,3 19,3 32,0 31,3 35,5 31,4
Англія 10,0 24,0 32,6 39,3 43,0 39,9 39,7 Н/д
Німеччина 10,0 31,0 32,0 37,6 47,9 45,1 47,4 45,7
Франція 15,0 19,0 34,6 38,9 46,1 49,8 53,2 51,1
Швеція 6,0 8,0 31,1 43,8 60,1 59,1 60,8 60,2
Джерело: складено за даними [2; 3]

Участь держави в економіці в різних країнах характеризується

своїми специфічними формами. Відзначено, що у воєнний час,
як правило, і в ряді випадків мирного часу, в економіці функціо-
нують державні підприємства. В їх завдання входить не стільки
отримання прибутку, скільки вирішення соціальних проблем і запо-
внення ніш ринку, які не беруть на себе приватні фірми. Особливо
активно втручання держави в економіку окремих країн спостері-
галося в періоди економічних криз. В даний час високорозвинені
країни переживають період структурної перебудови економіки, що
викликається процесом переходу від технологій четвертого укладу
до п'ятого. У розвинених країнах стали проявлятися випадки три-
валого уповільнення темпів економічного зростання. Глобаліза-
ція світових ринків загострила міжнародну конкуренцію, і уряди
високорозвинених країн, які раніше слідували шляхом «лібераліза-

134
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

ції економіки», починають проводити активну політику підтримки

конкурентоспроможності своїх підприємців шляхом стимулювання
переходу економіки на інноваційний шлях розвитку.

Зміни у формуванні регіональної економічної політики

в період глобалізації

У процесі глобалізації стали з'являтися наднаціональні економічні

структури, існування яких викликає зміни в розподілі інструментарію
економічної політики між владами різного просторового рівня (рис. 1).
Так, в індустріальний період діяла схема, згідно з якою на рівні
центральної влади окремої держави зосереджувався інструмента-
рій фіскальної (Ф), монетарної (М) і торгової політик (То). У феде-
ративних державах субфедеральна влада володіла правом збору
податків і формування власних бюджетів, тобто правом викори-
стання інструментарію фіскальної політики для регулювання еко-
номіки.
У період глобалізації держави, які вступили в міжнародні еконо-
мічні і фінансові організації, домовляються про спільне регулювання
умов зовнішньої торгівлі і руху фінансів між країнами. Міжнародні
організації, у яких країни беруть кредити (наприклад, МВФ), беруть
під контроль напрями та інструментарій грошово-кредитної полі-
тики країн-боржників. Вступаючи в ВОТ, країни домовляються про
узгодження політик в сфері митного регулювання зовнішньої торгівлі.
Таким чином, центральна влада окремих держав, особливо економічно
слабших, позбавляється можливості в повній мірі використовувати
інструментарій макрополітики, як це робили країни раніше, в інду-
стріальний період розвитку. Як центральний уряд, так і регіональні
влади вибірково впливають на економіку країни і окремих регіонів
через інструментарій політики впливу на працю (Тр) і капітал (К).
У цих умовах зростає значимість узгодженої політики регіональної та
місцевої влади у вирішенні окремих економічних проблем. Щоб під-
вищити дієвість регіональної влади в унітарних державах, центральна
влада делегує їм частину своїх прав в сфері фіскальної політики –
зборі податків і формуванні бюджетів.

135
 Кінець ХХ ст. Рівні влади Кінець ХХ ст

136
ВТО МВФ
Глобальна
То М

Наднаціональна США, ЄС
Цільові фонди ЄС
То М
Мікро- Макро-
політика політика Макро- ЦФ Мікро-
Національна політика політика
(державна)
Тр К Ф М То Тр К
То М Ф
Мікро- Мікро-
політика ЦФ політика
Регіональна
Ф
Тр К Ф Тр К
Мікро- Мікро-
політика політика
Місцева Ф
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Ф
Тр К Тр К

Рис. 1. Розподіл інструментів економічної політики за рівнями влади

в країнах з ринковою економікою
Джерело: складено на основі [4], [7], [9]
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Участь центральної влади в регулюванні тих чи інших питань роз-

витку окремих частин країни (регіонів) відзначається в усі часи і в
усіх типах держав. Для виконання цієї функції держави на постійній
основі в унітарних державах вибудовується специфічна для кожної
країни просторова структура влади. У федеративних державах така
структура формується, як правило, знизу, шляхом уніфікації струк-
тур влади держав, що вступили в федерацію. Саме через діяльність
просторових структур влади здійснюється державне регулювання
регіонального (територіального) розвитку окремих країн світу.
Незважаючи на наявність діючих на постійній основі просторових
структур державної влади, з початку ХХ ст. в розвинених країнах
світу стала формуватися самостійна функція центральної влади –
регіональна політика (рис. 2) Регіональна політика використовується
центральною владою для швидкого вирішення різного роду назрілих
регіональних проблем, з якими не справляються постійно діючі регі-
ональні структури держави.

Унітарна держава Федеративна

(центральна влада) держава (центральна
влада)

Територіальні Субфедеральна
органи влада
РП РП
виконавчої влади

Місцеве Місцеве
самоуправління самоуправління

Проблеми Проблеми
Територія країни Територія країни

Рис. 2. Регіональна політика (РП) – функція центральної влади

(з доробкою [5, с. 122]

137
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

В економічній науці регіональна економіка як самостійна галузь

знань проявилася в середині 1950-х рр. До цього часу у багатьох країнах
світу накопичилася інформація про те, що економічне зростання в різ-
ному ступені поширюється по території країни. Крім того, економісти
звернули увагу на той факт, що циклічні коливання спостерігаються не
тільки в економіці країни, а й в економіці окремих частин країни – регіо-
нів. На Заході з'явилися роботи, які присвячені проблемі регіонального
аналізу, дослідженню питань формування міжрайонних та міжгалузе-
вих зв'язків та інших характеристик регіонів. Американський економіст
У. Ізард ініціював створення Асоціації регіональної науки (Regional
Science Association). У цьому науковому напрямку регіон розглядається
як цілісна система, що включає демографію, економіку, питання фор-
мування міжрайонних та внутрішньорайонних економічних зв'язків та
ін. Зауважимо, що у праці У. Ізарда «Методи регіонального аналізу» не
використовується поняття «регіональна політика» [6].
Поняття «регіональна політика», як характеристика сукупності
заходів центральної влади щодо вирішення питань розвитку окре-
мих регіонів, набуло широкого поширення кілька десятиліть пізніше,
коли активізувався процес інтеграції країн Європи. Початком реальної
і масштабної загальної регіональної політики ЄС прийнято вважати
1975 р., коли був створений Європейський фонд регіонального роз-
витку [12]. В цей час в ЄС на перший план вийшла проблема зниження
просторових диспропорцій ЄС, проведення загальної регіональної
політики і гармонізація національних регіональних політик. В англій-
ському підручнику з регіональної економіки і політики зазначається,
що стійкі регіональні відмінності різного характер розвитку країни
чинять негативний вплив на загальний добробут [13, с. 193]. На це
явище влада Великобританії звернули увагу в 1930-і рр.
Знайомство з практикою участі центральної влади розвинених
західних країн у вирішенні регіональних проблем показує, що необ-
хідність появи регіональної економічної політики як самостійної дер-
жавної функції зумовили наступні обставини:
– економічні кризи, які супроводжувані зростанням безробіття,
нерівномірно поширюються по території країни; в тих випадках, коли
регіональна влада не справляється з вирішенням проблеми безробіття

138
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

і не в змозі стимулювати економічне зростання, на допомогу їм прихо-

дить центральна влада;
– промисловість та інші види економічної діяльності, як правило,
нерівномірно розміщуються по території країни; в будь-якій країні
можна зустріти території, які за рівнем соціально-економічного роз-
витку сильно відстають від середніх показників;
– поширення в суспільстві ідеології «держави загального добро-
буту» (Welfare state), що змушує владу ставити за мету створення
рівних умов життя і підприємництва для населення всієї країни, неза-
лежно від місця проживання;
– міждержавна інтеграція – поява союзів держав (наприклад, ЄС);
процеси формування єдиного економічного простору – вільне пере-
сування в межах союзу основних факторів виробництва – надають
різний вплив на економіку окремих країн-членів союзу; щоб зміцнити
інтеграцію, наднаціональні органи влади змушені проводити сильну
регіональну економічну політику, спрямовану на вирівнювання умов
підприємництва в різних країнах (регіонах) союзу;
– глобалізація світової економіки, яка змінює і часом радикально
традиційні схеми руху факторів виробництва в межах окремих держав,
що загострює міжнародну конкуренцію країн (регіонів), трансформує
умови використання національними урядами коштів макрополітики і
характер розподілу між різними рівнями влади інструментарію еконо-
мічної політики.
Дослідження показують, що держава впливає на економіку регіонів
двома способами (рис. 3).
1) стимулює розвиток на базі відомих технологій. Цей спосіб має
широке застосування в регіональній політиці минулих років, бо дає
змогу вирішувати проблему безробіття та активізації економічного
зростання в відсталих і депресивних регіонах;
2) стимулює розвиток регіонів на базі нових технологій. У минулі
роки воно здійснювалося в результаті реалізації національної політики
розвитку науки і здійснювалося шляхом створення технополісів, нау-
кових центрів, тобто концентрації в певній місцевості установ різних
напрямків науки з метою прискорення обміном інформації між пред-
ставниками різних наукових шкіл.

139
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Розвиток регіону

Екзогенний розвиток регіону Ендогенний розвиток

Державне регулювання

Пряме Непряме Пряме Непряме

На базі поширених технологій

«Теннессі» «Аппалачі» Проблемні Зони вільної

регіони ЄС торгівлі

«Південний Лімбург»

Особливі Зони
економічні зони підприємницт
«Пілбара-21» ва

Бізнес-
Технополіс інкубатори Технопарк

Регіональні
кластери

На базі нових технологій

Рис. 3. Форми регіональної політики в країнах

з ринковою економікою
Джерело: узагальнення авторів

Перший спосіб вирішення регіональних проблем застосовували

уряди різних країн. Широку популярність здобув досвід США щодо
реалізації програми «Теннессі» в 1930-ті й наступні роки для виве-
дення з кризового стану аграрного регіону долини річки Теннессі.
Також оригінальною є програма «Аппалачі», реалізована в I960-ті рр.

140
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

з метою поліпшення життя населення території в районі гір Аппалачі

шляхом реструктуризації гірничодобувної промисловості та вирі-
шення екологічних і соціальних проблем.
Успішно впорався і уряд Нідерландів з завданням закриття шахт
на півдні країни, беручи участь у створенні нових робочих місць,
щоб скоротити безробіття (програма «Південний Лімбург»). Розвиток
нових виробництв в районі Пілбара в Австралії також намічалося з
використанням традиційних технологій (програма «Пілбара-21»).
Традиційна регіональна політика Європейського Союзу раніше
була побудована на ідеології допомоги проблемним регіонам (відста-
лим, депресивним, сільськогосподарським) головним чином з метою
вирішення проблеми створення нових робочих місць, без стимулю-
вання використання нових технологій. На таких же принципах раніше
формувалися зони вільної торгівлі, особливі економічні зони та зони
підприємництва в різних країнах світу.
В кінці ХХ ст. уряди високорозвинених країн стали цільовим чином
стимулювати структурну модернізацію своїх економік на базі нових
технологій п'ятого технологічного укладу. Зростаюча міжнародна кон-
куренція змусила уряди різних країн звернути увагу на необхідність
формування нової інфраструктури ХХI ст. – інноваційної інфраструк-
тури. З'ясувалося, що в регіонах, де вона сформувалася раніше, під-
приємці швидко переходять на нову мережеву форму організації праці,
утворюють кластери – групи виробництв, які відрізняються підвище-
ною схильністю до інновацій. Яскравим прикладом є «Силіконова
долина» в США – батьківщина мікроелектроніки.
З метою міждержавного зіставлення регіональної економічної полі-
тики США, ЄС і України пропонується виділяти п'ять напрямків, що
відрізняються колом вирішуваних завдань:
1) «традиційний» напрямок, завдання якого полягає в скороченні
відмінностей в рівнях соціально-економічного розвитку окремих
частин країни, а механізм реалізації базується на стимулюванні роз-
витку економік менш благополучних регіонів;
2) регіональний аспект «галузевих політик» центрального уряду,
які спрямовані на вирішення різних галузевих завдань, але при цьому
дуже впливають на перспективу розвитку різних регіонів країни;

141
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

З) міжінстутиціональний напрям політики центрального уряду,

як вирішення проблеми взаємин між різними просторовими рівнями
влади, включаючи питання фінансових потоків від центрального
уряду до місцевих і регіональних властей (незв'язані трансферти на
поточні витрати);
4) інтеграційна політика, яка спрямована на посилення горизон-
тальних економічних і соціальних зв'язків в макрорегіонах країни;
5) інноваційна регіональна політика, яка спрямована на підвищення
конкурентоспроможності економіки країни шляхом активізації іннова-
ційних процесів в окремих регіонах.
У таблиці 3 показані виявлені в результаті дослідження пріоритети
в напрямках регіональної політики США, ЄС і України.
При зіставленні регіональної політики США та ЄС нами була вияв-
лена наступна закономірність.

Таблиця 3
Напрями регіональної політики в різних країнах
Європейський
Напрямки політики США Україна
Союз
1. Традиційний +++ +++++ +++
2. Регіональний аспект
+++++ +++ ++++
галузевих політик
3. Міжінституціональний + – ++++
4. Інтеграційний ++ ++ ++
5. Інноваційний ++++ ++ +
* Кількість «+» вказує на ступінь пріоритету

У США найбільшого поширення набув регіональний аспект галу-

зевих політик. В рамках цього напрямку федеральний уряд бере участь
у реалізації національних проектів на території тих штатів, де регіо-
нальні влади (влади штатів і муніципалітетів) беруть пайову участь
у співфінансуванні окремих заходів. Епізодично приймаються про-
грами стимулювання розвитку економіки регіонів, які можна відне-
сти до традиційного або інтеграційного напрямків регіональної полі-
тики. При цьому території, на які поширюються такі програми, або є

142
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

частиною окремих штатів, або охоплюють кілька штатів. Дотримую-

чись принципів федералізму, які прописані в конституції, федераль-
ний уряд прагне не віддавати перевагу будь-яким окремим штатам.
У США набуло поширення міжінституціонального напрямку регіо-
нальної політики, з огляду на виникнення дефіциту бюджетів деяких
штатів і муніципалітетів. Однак розмір фінансової допомоги феде-
рального уряду регіональній владі дуже невеликий. В 1980-і рр. уряд
США почав проводити активну політику формування інноваційної
інфраструктури, вкладаючи кошти в усі «доконкурентні» етапи науко-
во-технічного циклу. Була прийнята програма створення Національної
мережі центрів впровадження промислових технологій, фінансування
яких має здійснюватися на пайовій основі з федерального, штатних і
муніципальних бюджетів.
В ЄС найбільшого поширення набуло традиційний напрям регіо-
нальної політики – підтягування до середнього рівня розвитку про-
блемних регіонів окремих країн. При цьому, як і в США, об'єктами
регіональної політики є не країни – члени ЄС, а їх регіони. В ЄС
можна зустріти також заходи, які з деякою умовністю можна віднести
до регіонального аспекту галузевих політик (ініціативи ЄС). Відзна-
чимо, що в ЄС повністю відсутній міжінституціональний напрямок
регіональної політики, оскільки Союз ще не придбав всю повноту
властивостей федеративної держави. Набув поширення інтеграційний
напрямок регіональної політики, завдання якого скоротити відмінності
у розвитку суміжних регіонів різних держав. З деяким відставанням у
часі від США в ЄС формується інноваційний напрямок регіональної
політики, який більш сильно представлено в політиці урядів окремих
країн, ніж наднаціональних органів Союзу.

Висновки. В Україні переважає міжінституційний напрямок регі-

ональної політики. Це пояснюється глибокою податковою та еконо-
мічною асиметрією в країні. Більше половини регіонів постійно отри-
мують значну фінансову допомогу для виконання державних функцій
з державного бюджету. Набуло поширення також і другий напрямок
регіональної політики, що реалізовується через державні цільові про-
грами галузевого спрямування.

143
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Діючи в межах нинішнього Основного закону, можна вирішувати

багато проблем регіонального розвитку. Наприклад: багато років дер-
жава виділяє регіонам субвенції на соціально-економічний розвиток,
на газифікацію, на розвиток культури, збереження природного сере-
довища і т.д. Різні субвенції йдуть через різні міністерства, через різні
порядки їх використання. Тому кошти розпорошуються по територіях
і ніякого відчутного ефекту не дають. Слід, на думку авторів координу-
вати роботу міністерств (наприклад, через створене в 2007 р. Міністер-
ство регіонального розвитку та будівництва України), через які йдуть
кошти в регіони, і намагатися концентрувати ресурси там, де від цього
буде максимальний і довготривалий ефект.
У зв'язку з цим необхідно опиратися на конкурентні переваги кра-
їни – природні ресурси, географічні, транспортні можливості, інтелек-
туальний капітал, а також розвивати якісну освіту і формувати іннова-
ційну інфраструктуру, що дозволить стати лідером в будь-якій галузі, а
можливо, навіть створити нові галузі, які існують сьогодні.
Запропонований у цьому матеріалі підхід було також використано
під час виконання НДР «Перспективи транскордонної кооперації євро-
регіону «Нижній Дунай» в процесі розширення Європейського союзу:
кластерна стратегія» (№ДР 011U003037).

Список літератури:
1. Балацкий Е. История цивилизации в контексте соотношения
государственного и частного секторов экономики : [Текст] / Е. Балацкий,
Н. Екимова // Общество и экономика. – 2006. – № 4. – С. 56-67.
2. Воронин А. Государственное регулирование структурных
преобразований в ТЭК в условиях глобализации мировой экономики :
[Текст] / А. Воронин // Экономист. – 2003. – № 10. – С. 34-45.
3. Гайдар Е. Государственная нагрузка на экономику :
[Текст] /Е. Гайдар // Вопросы экономики. – 2004. – № 9. – С. 5-13.
4. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики : [Учебник для
вузов] / А.Г. Гранберг ; 2-е изд. – М.: ГУ ВШЭ, 2001. – 495 с.
5. Захарченко В.І. Наукові основи управління ринковою системою
регіону : монографія / В.І. Захарченко, Т.К. Метіль, І.А. Топалова. – Одеса:
Атлант, 2016. – 316 с.

144
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

6. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о

регионах : [Текст] / У. Изард. – М.: Прогресс, 1966. – 265 с.
7. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління,
державна політика // За ред. Л. І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552 с.
8. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и
культура : [ Пер. с англ.] / М. Кастельс. – М.: Прогресс, 2000. – 405 с.
9. Лексин В.Н. Государство и регионы. Теория и практика
государственного регулирования территориального развития: [Текст] /
В.Н. Лексин, А.Н. Швецов. – М.: УРСС, 2000. – 386 с.
10. Львов Д.С. Экономика развития / Д.С. Львов. – М.: Экзамен, 2002. –
512 с.
11. Норт Д. Институты, институциональные изменения и
функционирование экономики : [Текст] / Д. Норт. – М.: Фонд экономической
книги, 1997. – 180 с.
12. Региональное развитие: опыт России и Европейского Союза / Под
ред. А.Г. Гранберга. – М.: Экономика, 2000. – 435 с.
13. Armstrong H., Taylor J. Regional Economics and Policy. – 1993.

1.9. ОЦІНКА ВПЛИВУ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

НА РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК
НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКОГО ПРИЧОРНОМОР’Я

Анотація. В розділі монографії розглянуто тіньова економіка як

інституційна загроза економічному розвитку регіону. Досліджено
методичні підходи щодо оцінки впливу тіньової економіки на регіо-
нальний економічний розвиток. Запропоновано класифікацію чинників,
що впливають на динаміку тіньової економічної діяльності. Розро-
блено методику оцінки збитку, що наноситься тіньовою економікою
за сферами економічної діяльності та комплексний показник оцінки
сумарного збитку, що наноситься території за допомогою зростання
трансакційних витрат. Запропонована методика апробована на
суб’єктах господарської діяльності Українського Причорномор’я.

Вступ. Нaцioнaльнa екoнoмiкa cьoгoднi хapaктеpизуєтьcя дocить

cклaднoю cитуaцiєю, якa вимaгaє теpмiнoвoгo poзв’язaння. Пicля

145
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

oтpимaння Укpaїнoю незaлежнocтi пpoдуктивнi cили cуcпiльcтвa oпи-

нилиcь в кpизoвoму cтaнi, ocнoвнi виpoбничi фoнди у пpoвiдних гaлу-
зях промисловості виявилися застарілими або зношенимми, знизивcя
piвень життя нacелення, пocилилacь кpитичнa зaлежнicть нaцioнaльнoї
екoнoмiки вiд кoн’юнктуpи зoвнiшнiх pинкiв, знизилиcь темпи poз-
шиpення внутpiшньoгo pинку, пocилилacь неpaцioнaльнa cтpуктуpa
екcпopту тa зoвнiшня бopгoвa зaлежнicть деpжaви, щo є ocнoвними
зaгpoзaми екoнoмiчнiй безпецi Укpaїни. Для нaуки i пpaктики тіньова
економіка є пpoблемoю, aктуaльнicть якoї ocтaннiм чacoм нaбулa
ocoбливoї гocтpoти в нaукoвo-теopетичнoму i пpaктичнoму плaнi.
Вирішення проблем тіньової економіки пoтpебує poзpoбки пpaктич-
нoгo нaпpямку пoдoлaння зaгpoз екoнoмiчнoму poзвитку, збеpеження i
зaбезпечення життєвo вaжливих iнтеpеciв ocнoвних веpcтв нacелення
кpaїни.
Ефективнa cиcтемa протидії тіньової економіки є питaнням
дoбpoбуту будь-якoї кpaїни. Тим бiльше це вaжливo для cучacнoї
Укpaїни, щo пpaгне знaйти гiдне мicце в cвiтoвoму геoпoлiтичнoму i
екoнoмiчнoму пpocтopi .
Питaння тенiзaцiї екoнoмiки в cвoїх дocлiдженнях виcвiтлю-
вaли I. Бiнькo, Б. Буpкинcький, В. Геєць, З. Геpacимчук, O. Дaнi-
льян, O. Дзoбaнь, В. Духoв, В. Кизим, Є. Кoвaльoв, Т. Кoвaльчук,
Ю. Лиcенкo, В. Мунтiян, C. Мiщенкo, Г. Пacтеpнaк-Тapнaушенкo,
P. Cитник, A. Cпipiдoнoв, C. Хapiчкoв, М.Чумaк, В. Шлемкo тa iн.; a
тaкoж зaкopдoннi вченi – Г. Беккеp, К. Бoулiнг, Є. Бухвaльд, Дж. Бью-
кенен, C. Глaзьєв, Н. Глoвaцькa, К. Гipц, Г. Гpocмaн, C. Девapейджен,
М. Кacтельc, A. Кaтценеленбoйген, В. Куклiн, Є. Oлейнiкoв, М. Oлcoн,
A. Пopтеc, Е. Caтеpленд, В. Cенчaгoв, Е. де Coтo, O. Тaтapкiн,
Й. Убappa, Е. Фейдж, К.Хapт.
Aктуaльнicть дocлiдження i нaявнicть великoї кiлькocтi невиpiше-
них теopетичних i пpaктичних пpoблем щoдo зaбезпечення пoдoлaння
зaгpoз, що створює тіньова економіка cтaбiльнoму екoнoмiчнoму poз-
витку регіонів України зумoвили створення даного розділу колектив-
ної монографії.

146
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Методичні підходи щодо оцінки впливу тіньової економіки на регіо-

нальний економічний розвиток

Взаємовплив тіньової і офіційної економіки аналізується за допо-

могою кількісної оцінки чинників, які сприяють зростанню або зни-
женню тіньової економіки, і збитку, що наноситься тіньовою економі-
кою соціально-економічній обстановці в регіоні (рис. 1).
Чинники, що впливають на динаміку тіньової економічної діяль-
ності, розділені на дві групи: економічні чинники та інституційні.
Вони формалізовані за допомогою ряду показників (предикторів).
Причому для оцінки інституційних чинників розроблений оригіналь-
ний набір показників, що дозволяють оцінити їх кількісно. Наприклад,
складність законодавства оцінюється такими показниками:
1) інтенсивність застосування штрафних санкцій;
2) кількість законодавчих актів, що приймаються на національ-
ному рівні, які регулюють питання господарської діяльності;
3) оцінка експертами складності чинних в даному періоді законо-
давчих актів, які регулюють господарську діяльність;
4)кількість спорів, що розглядаються арбітражними судами [9].
Необхідно кількісно оцінити вплив зміни чинників, що впливають на
тіньову економічну діяльність в регіоні, на індикатор, її що характеризує.
Це завдання вирішене на основі методу непрямих індикаторів [1; 3;
6]. Були розглянуті такі індикатори:
1) попит на наявні грошові ресурси,
2) споживання електричної енергії в промисловості,
3) збиток, що наноситься тіньовою економікою регіону.
Найточніше динаміку тіньової економічної діяльності відображає
індикатор, що характеризує збиток, який наноситься тіньовою еконо-
мікою регіону. Цей же показник використовується і для оцінки нега-
тивного впливу тіньової економіки на соціально-економічну ситуацію
в регіоні [7].
Оцінка збитку проводиться комплексно за складовими, які дозволя-
ють на основі одержаних даних розробити ефективні способи протидії
тіньовій економіці і обробити весь масив розрізненої інформації, що
характеризує тіньову економіку.

147
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Показники, які характеризують чинники,

що мають різноспрямований вплив

Об'єм послуг, які надає

держава підприємствам
Інтегральна податкова ставка
Сукупний дохід населення
Вплив Вплив
економічних Індекс споживчих цін економічних
чинників Сальдований прибуток чинників
підприємств
Сумарний об'єм інвестицій
Валовий регіональний продукт

Показники, які характеризують чинники, напрям впливу яких має

Офіційна економіка

Тіньова економіка
однозначне теоретичне обґрунтування

Загальний стан законослухняності

офіційної економіки

в суспільстві
характеризують дію
Показники, які

Вплив
на тіньову

Ефективність виявлення інституційних

економічних правопорушень чинників

Складність, суперечність
законодавства
характеризують дію тіньової

Трансакційна складова
економіки на офіційну

Екологічна складова
Показники, які

Негативний Соціальна складова

Збиток

вплив Бюджетна складова

Фінансова складова
Інвестиційна складова
Виробнича і торгова складова

Рис. 1. Методологія оцінки взаємовпливу тіньової і офіційної економіки

Джерело: розробка авторів

148
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Розглядаючи проблему оцінки збитку, яка наноситься тіньовою еко-

номікою на рівні регіону, на нашу думку, не можна обмежитися тільки
констатацією цифр недоотриманих бюджетами різних рівнів подат-
кових платежів. Це лише частина збитку, що наноситься соціально-
економічній обстановці в регіоні.
Необхідно враховувати і інші сфери життєдіяльності територій, за
якими збиток від діяльності тіньової економіки може бути також знач-
ним. Тільки в цьому випадку оцінка збитку буде не тільки поряд з циф-
рами, але і дозволить на основі одержаних даних розробити ефективні
способи протидії тіньовій економіці [8].

Оцінка збитку, що наноситься тіньовою економікою

за сферами економічної діяльності

Оцінка збитку, що наноситься тіньовою економікою, проводиться

за такими складовими:
Виробнича і торгова сфера – оцінюється збиток, що наноситься
тіньовою економікою виробництву і торгівлі. У даній сфері врахову-
ється збиток, що наноситься господарюючим суб’єктам в результаті
тіньової активності на інших підприємствах (порушення антимоно-
польного законодавства, нечесна конкуренція).
Інвестиційна сфера – враховується недоотриманий в результаті дії
тіньової економіки об’єм інвестицій.
Фінансова сфера – враховуються втрати як господарюючих суб’єк-
тів, так і економіки регіону в цілому в результаті діяльності тіньової
економіки на фінансових ринках.
Бюджетна сфера – враховуються податкові доходи, що недоотри-
муються бюджетами всіх рівнів в результаті тіньової економічної
діяльності. В результаті розрахунків у даній сфері визначається вели-
чина податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів, недоотримана в
результаті дії тіньової економіки.
Зовнішньоекономічна сфера – облік впливу тіньового сектора на
обсяги імпорту і експорту на території. В результаті розрахунків у
даній сфері визначається величина доходів, недоотриманих в резуль-
таті контрабанди.

149
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Соціальна сфера – враховується негативний вплив тіньової еконо-

міки на доходи населення, при цьому враховується збиток, що нано-
ситься в результаті зменшення витрат бюджетів всіх рівнів на соці-
альні цілі.
Екологічна сфера – враховується збиток, що наноситься екології в
результаті тіньової економічної діяльності, наприклад, неліцензованої
лісозаготівлі.
Трансакційна сфера – враховується збиток, що наноситься тіньо-
вою економікою за допомогою зростання у господарюючих суб’єктів
трансакційних витрат [4].
Слід відмітити, що унаслідок специфіки проблеми оцінки величини
збитку, що наноситься тіньовою економічною діяльністю (перш за все
вузькості інформаційної бази), розрахунок ряду параметрів включає
величини, визначені шляхом експертних оцінок [5].
Сумарний збиток (Ксум.) розраховується за допомогою підсумову-
вання втрати, що наносяться у сферах життєдіяльності, Кі і ∈ 1, n 1,
п, де п – число сфер життєдіяльності. Збиток по сферах складається
з компонент Kij, ji ∈ 1, mi , де mi – число компонент збитку для сфери
життєдіяльності i. Вони формалізуються за допомогою статистичних
показників, наприклад, збиток у виробничій і торговій сфері полягає
з наступних компонентів: збитку від недобросовісної конкуренції,
неправомірного обмеження свободи торгівлі, порушення ліцензійних
прав. У свою чергу, наприклад, збиток від недобросовісної конкурен-
ції характеризується кількістю різних правопорушень антимонополь-
ного законодавства, порушень через перешкоджання підприємницької
діяльності, порядку ціноутворення, примушення до здійснення опера-
ції або до відмови від її здійснення, помилкової реклами.
Через особливості статистичної звітності, компоненти збитку
можуть характеризуватися безпосередньо сумою збитку, або кількістю
правопорушень. Введемо позначення:
lij – кількість параметрів оцінки збитку за допомогою статистичних
даних, що характеризують кількість правопорушень у сфері життєді-
яльності i для компоненти j;
Рij – кількість параметрів для оцінки збитку за допомогою статис-
тичних даних, що характеризують збиток безпосередньо через суму

150
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

збитку від правопорушень у сфері життєдіяльності i для компоненти j.

Отже, збиток у сфері життєдіяльності буде розрахований як:
mi lij
N ijk qijk Pij
Sijk
Ki = ∑ (∑
j =1 k =1 f ijk
+∑
k =1 f ijk
), (1)

де N ijk – кількість правопорушень типу k у сфері i для компоненту j;

S ijk – сума збитку від правопорушення k по сфері i для компоненти
j (грн);
q ijk – сума збитку від одного правопорушення k по сфері i для ком-
поненти j (грн);
f ijk – частка правопорушень, що враховуються офіційною статис-
тикою, k по сфері i для компоненти j в загальному числі правопору-
шень k ;
Nijk, Sijk – одержані з форм статистики, fijk, qijk визначені на основі
експертних оцінок.
У методиці використані експертні оцінки представників Мініс-
терства внутрішніх справ України, Міністерства економіки України і
незалежних експертів для визначення частки тих, що виявляються і
відбиваються в статистиці адміністративних і кримінальних правопо-
рушень у сфері економіки в загальному числі правопорушень даного
виду, а також оцінки і коректування сум збитку від деяких видів тіньо-
вої діяльності [2].
Дані, одержані в результаті опитування експертів, оброблені із
застосуванням методів математичної статистики. Значення у складо-
вих життєдіяльності, за якими розраховується збиток, можуть бути
сильно корельовані, тому оцінки проводяться для взаємозв’язаних
показників. Відмінний від викладеного вище алгоритм застосований
для розрахунку збитку у бюджетній сфері. Збиток оцінюється за ком-
понентами (види податків і неподаткових доходів) у вигляді сум недо-
отриманих доходів бюджету. Розрахунок проводиться за допомогою
перенесення на генеральну сукупність господарюючих суб’єктів відо-
мостей про ухилення від сплати податків [10].
При використанні даних форм з адміністративних правопорушень
(Відомості про адміністративні правопорушення у сфері економіки)
нового зразка, прийнятої у зв’язку із змінами, внесеними відповідно

151
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

до законів України до Кодексу України про адміністративні правопо-

рушення (КОАП) використовуються номери рядків форми, що сто-
ять до межі, похилої; при використанні форми старого зразка вико-
ристовуються номери рядків, що стоять після похилої риски. У разі
відсутності номера рядка для старої форми показник приймається
рівним нулю.
У разі відсутності одного з показників, використаних у формулі
розрахунку величини складової збитку (доданку складової), дана скла-
дова збитку (доданок складової) приймається рівною нулю.
1. Збиток, що наноситься виробничій і торговій сферам.
Загальна оцінка збитку (Квір) у виробничій і торговій сферах в ана-
лізований період проводиться за трьома показниками (2 – 4).
1.1. Збиток від недобросовісної конкуренції (Кпід. конкур)

1 1
K ïіä .êîíêóð = n1,1,1 • q1,1,1 • + n1,1,2 • q1,1,2 • +
f1,1,1 f1,1,2
1 1 1
n1,1,3 • q1,1,3 • + n1,1,4 • q1,1,4 • + n1,1,5 • q1,1,5 • + (2)
f1,1,3 f1,1,4 f1,1,5
1 1
s1,1,6 • + s1,1,2 • ,
f1,1,6 f1,1,7

де n1,1,1 – кількість виявлених адміністративних правопорушень

щодо невиконання в строк законного розпорядження (ухвали, уявлення)
органу (посадовця), що здійснює державний нагляд (контроль), од.;
n1,1,2 – кількість виявлених адміністративних правопорушень щодо
непредставлення або невчасного представлення в державний орган
(посадовцю) відомостей (інформації), представлення яких передба-
чене законом, од.;
n1,1,3 – кількість виявлених адміністративних правопорушень щодо
непредставлення клопотань, заяв, відомостей (інформації) в антимо-
нопольний орган, в орган регулювання природних монополій, од.;
n1,1,4 – кількість виявлених адміністративних правопорушень за
законодавством про рекламу, од.;
n1,1,5 – кількість виявлених адміністративних правопорушень щодо
порядку ціноутворення од.;

152
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

q1,1,1 – коефіцієнт, який приблизно враховує збиток від одного пору-

шення щодо невиконання в строк законного розпорядження (ухвали,
уявлення) органу (посадовця), що здійснює державний нагляд (кон-
троль), тис. грн. (значення визначається за даними КОАП);
q1,1,2 – коефіцієнт, який приблизно враховує збиток від одного пору-
шення щодо непредставлення або невчасного представлення в дер-
жавний орган (посадовцю) відомостей (інформації), представлення
яких передбачене законом, тис. грн. (значення визначається за даними
КОАП);
q1,1,3 – коефіцієнт, який приблизно враховує збиток від непредстав-
лення клопотань, заяв, відомостей (інформації) до антимонопольного
органу, до органу регулювання природних монополій, тис. грн. (зна-
чення визначається за даними КОАП);
q1,1,4 – коефіцієнт, який приблизно враховує збиток від одного пору-
шення за законодавством про рекламу, тис. грн. (значення визнача-
ється за даними КОАП);
q1,1,5 – коефіцієнт, який приблизно враховує збиток від одного пору-
шення щодо порядку ціноутворення, тис. грн. (значення визначається
за даними КОАП);
s1,1,1 – сума збитку від того, що перешкодило законній підприєм-
ницькій діяльності, тис. грн.;
s1,1,2 – сума збитку від примушення здійсненими операцію або від-
мови від її здійснення, тис. грн.;
f1,1,1 – коефіцієнт, що визначає частку адміністративних правопо-
рушень, що враховуються, після невиконання в строк законного роз-
порядження (ухвали, уявлення) органу (посадовця), що здійснює дер-
жавний нагляд (контроль), в загальному числі правопорушень даного
виду;
f1,1,2 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних правопо-
рушень, що враховуються, у непредставленні або невчасному пред-
ставленні до державного органу (посадовцю) відомостей (інформації),
представлення яких передбачене законом, в загальному числі правопо-
рушень даного виду;
f1,1,3 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних правопо-
рушень, що враховуються, у непредставленні клопотань, заяв, відомо-

153
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

стей (інформації) до антимонопольного органу, до органу регулювання

природних монополій в загальному числі правопорушень даного виду;
f1,1,4 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних правопо-
рушень, що враховуються за законодавством про рекламу в загальному
числі правопорушень даного виду;
f1,1,5 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних право-
порушень, що враховуються у порушенні порядку ціноутворення в
загальному числі правопорушень даного виду;
f1,1,6 – коефіцієнт, що визначає частку правопорушень що врахову-
ються по тому, що перешкодило законної підприємницької діяльності
ціноутворення в загальному числі правопорушень даного виду;
f1,1,7 – коефіцієнт, який визначає частку правопорушень з примусу
до здійснення операції або до відмови від її здійснення, що врахову-
ються, в загальному числі правопорушень даного виду.
Коефіцієнти q узяті з нормативно-правової документації (КОАП
України). Вони регламентують величини штрафних санкцій за різні
правопорушення, але не дають інформацію про те, яка величина
збитку від цих правопорушень. Тому в перспективі необхідна їх заміна
більш інформативними показниками.
1.2. Збиток від неправомірного обмеження свободи торгівлі (Кпід.своб)
1
K ïіä .ñâîá = n1,2,1 • q1,2,1 • , (3)
f1,2,1
де n1,2,1 – кількість виявлених адміністративних правопорушень,
пов’язаних з обмеженням свободи торгівлі, од.;
q1,2,1 – коефіцієнт, що оцінює збиток від одного порушення, пов’яза-
ного з обмеженням свободи торгівлі, тис. грн. (значення визначається
за даними КОАП);
f1,2,1 – коефіцієнт, що визначає частку адміністративних правопору-
шень, пов’язаних з обмеженням свободи торгівлі, що враховуються, в
загальному числі правопорушень даного виду.
1.3. Збиток від розповсюдження неліцензованих товарів (Кпід.лиц)
1 1
K ïіä . ëèö = n1,3,1 • q1,3,1 • + n1,3,2 • q1,3,2 • +
f1,3,1 f1,3,2
(4)
1 1 1
n1,3,3 • q1,3,3 • + n1,3,4 • q1,3,4 • + n1,3,5 • q1,3,5 • ,
f1,3,3 f1,3,4 f1,33,5

154
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

де n1,3,1 – кількість виявлених адміністративних правопорушень

щодо обману споживачів, од.;
n1,3,2 – кількість виявлених адміністративних правопорушень щодо
порушення інших прав споживачів, од.;
n1,3,3 – кількість виявлених адміністративних правопорушень,
пов’язаних з випуском або продажем товарів і продукції, які підляга-
ють маркуванню, без маркування, од.;
n1,3,4 – кількість здійснених адміністративних правопорушень,
пов’язаних з порушенням правил продажу окремих видів товарів, од.;
q1,3,1 – коефіцієнт, що оцінює збиток від одного порушення щодо
обману споживачів (значення визначається за даними КОАП), тис. грн.;
q1,3,2 – коефіцієнт, що оцінює збиток від одного порушення з інших
прав споживачів (значення визначається за даними КОАП), тис. грн.;
q1,3,3 – коефіцієнт, що оцінює збиток від одного порушення, пов’яза-
ного з випуском або продажем товарів і продукції які підлягають мар-
куванню, без маркування (значення визначається за даними КОАП),
тис. грн.;
q1,3,4 – коефіцієнт, що оцінює суму збитку від правопорушень, пов’я-
заних з порушенням правил продажу окремих видів товарів (значення
визначається за даними КОАП), тис. грн.;
s1,3,1 – сума збитку, заподіяного обманом споживачів, тис. грн.;
f1,3,1 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних правопо-
рушень, в обмані споживачів, що враховуються, в загальному числі
правопорушень даного виду;
f1,3,2 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних правопо-
рушень щодо порушення інших прав споживачів, що враховуються в
загальному числі правопорушень даного виду;
f1,3,3 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних право-
порушень, що враховуються, від одного порушення, пов’язаного з
випуском або продажем належних маркуванню товарів і продукції без
маркування в загальному числі правопорушень даного виду;
f1,3,4 – коефіцієнт, який визначає частку адміністративних право-
порушень, пов’язаних з порушенням правил продажу окремих видів
товарів, що враховуються в загальному числі правопорушень даного
виду;

155
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

f1,3,5 – коефіцієнт, який визначає частку правопорушень, що вра-

ховуються в обмані споживачів у загальному числі правопорушень
даного виду.
Сумарний збиток, що наноситься виробничій і торговій сферам,
визначається за формулою:
Кпід = Кпід.конк + Кпід.своб + К під.пиц. (5)
2. Збиток, що наноситься інвестиційній сфері
Загальна оцінка збитку (Кінв) в інвестиційній сфері в період, який
аналізується, проводиться за двома показниками (6–8).
2.1. Збиток, що наноситься інвестиційному клімату в результаті
порушення прав кредиторів (Кінв.кред)
1 1
K іíâ .êðåä = s2,1,1 • q2,1,1 • + s2,1,2 • q2,1,2 • , (6)
f 2,1,1 f 2,1,2
де s2,1,1 – сума збитку, що наноситься в результаті незаконного отри-
мання кредиту, тис. грн;
s2,1,2 – сума збитку, що наноситься в результаті злісного ухилення
від погашення кредиторської заборгованості, тис. грн.;
q2,1,1 – коефіцієнт, що оцінює співвідношення збитку від незакон-
ного отримання кредиту і збитку, що наноситься інвестиційному клі-
мату;
q2,1,2 – коефіцієнт, що оцінює співвідношення збитку від злісного
ухилення від погашення кредиторської заборгованості і збитку, що
наноситься інвестиційному клімату;
f2,1,1 – коефіцієнт, який визначає частку правопорушень, що врахо-
вуються у незаконному отриманні кредиту в загальному числі право-
порушень даного виду;
f2,1,2 – коефіцієнт, який визначає частку правопорушень, що врахо-
вуються у злісному ухиленні від погашення кредиторської заборгова-
ності в загальному числі правопорушень даного виду.
2.2. Збиток, що наноситься інвестиційному клімату в результаті
порушення прав акціонерів (Кінв акц)
1 1 1
K іíâ .àêö = s2,2,1 • q2,2,1 • + s2,2,2 • q2,2,2 • + s2,2,3 • q2,2,3 • , (7)
f 2,2,1 f 2,2,2 f 2,2,3

156
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

де s2,2,1 – сума збитку, що наноситься в результаті неправомірних дій

при банкрутствах, тис. грн.;
s2,2,2 – сума збитку, що наноситься в результаті навмисних бан-
крутств, тис. грн.;
s2,2,3 – сума збитку, що наноситься в результаті фіктивних бан-
крутств, тис. грн.;
q2,2,1 – коефіцієнт, що оцінює співвідношення збитку від неправо-
мірних дій при банкрутствах і збитку, що наноситься інвестиційному
клімату;
q2,2,2 – коефіцієнт, що оцінює співвідношення збитку від навмисних
банкрутств і збитку, що наноситься інвестиційному клімату;
q2,2,3 – коефіцієнт, що оцінює співвідношення збитку від фіктивних
банкрутств і збитку, що наноситься інвестиційному клімату;
f2,2,1 – коефіцієнт, що визначає частку правопорушень, що врахову-
ються, у неправомірних діях при банкрутствах в загальному числі пра-
вопорушень даного виду;
f2,2,2 – коефіцієнт, що визначає частку правопорушень, що врахову-
ються, у навмисних банкрутствах в загальному числі правопорушень
даного виду;
f2,2,3 – коефіцієнт, що визначає частку правопорушень, що врахову-
ються, по фіктивних банкрутствах в загальному числі правопорушень
даного виду.
Сумарний збиток, що наноситься інвестиційній сфері, визнача-
ється за формулою:

Кінв = Кінв.кред. + Кінв.акц. (8)

3. Збиток, що наноситься фінансовій сфері

Загальна оцінка збитку (Кфін) у фінансовій сфері в період, який ана-
лізується, проводиться за трьома показниками (9–11).
3.1. Збиток, що наноситься фінансовій сфері за допомогою злов-
живання повноваженнями (Кфін зловж)
1
Ê ôіí.çëîâæ = S3,1,1 • , (9)
f 3,1,1
де s3,1,1 – сума збитку від зловживань повноваженнями, тис. грн;

157
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

f3,1,1 – коефіцієнт, що визначає частку правопорушень, які врахову-

ються, у зловживанні повноваженнями в загальному числі правопору-
шень даного виду.
3.2. Збиток, що наноситься фінансовій сфері за допомогою неза-
конного експорту капіталу (Кфін.експ),
1
Ê ôіí.åêñï = S3,2,1 • , (10)
f 3,2,1
де s 3,2,1 – сума збитку від неповернення з-за кордону засобів в іно-
земній валюті, тис. грн.;
f3,1,1 – коефіцієнт, що визначає частку правопорушень у неповер-
ненні з-за кордону засобів в іноземній валюті, які враховуються в
загальному числі правопорушень даного виду.
3.3. Збиток, що наноситься фінансовій сфері в результаті виплати
штрафних санкцій у податках і зборах (Кфін.санк)
Кфін.санк = а 3,3,1, (11)
де а 3,3,1 – сума штрафів і пені, нарахованих за наслідками перевірок
у всіх податках, тис. грн.
Сумарний збиток, що наноситься фінансовій сфері, визначається
за формулою:
Кфін. = Кфін.зловж. + Кфін.експ. + Кфін.санкц.. (12)
4. Збиток, що наноситься бюджетній сфері
Загальна оцінка збитку (Кбюдж) в бюджетній сфері в аналізований
період проводиться за п’ятьма показниками (13–14).
4.1. Збиток, що наноситься бюджетній сфері шляхом ухилення від
сплати податку на прибуток (Кбюдж при6 )
n4,1,1
Ê áþäæ .ïðèá = ( p4,1,1 − a4,1,1 ) • , (13)
m4,1,1 • f 4,1,1
де р4,1,1 – сума додатково нарахованих платежів за наслідками виїз-
них перевірок по податку на прибуток, тис. грн.;
а4,1,1 – сума додатково нарахованих штрафів і пенею за наслідками
виїзних перевірок по податку на прибуток, тис. грн.;
n4,1,1 – кількість відкритих особових рахунків за обліком податку на
прибуток, од.;

158
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

m4,1,1 – кількість виїзних перевірок податку на прибуток, од.;

f4,1,1 – коефіцієнт, що оцінює частку порушень податкового законо-
давства, що виявляються при виїзних перевірках, в частині податку на
прибуток підприємств і організацій.
4.2. Збиток, що наноситься бюджетній сфері шляхом ухилення від
сплати прибуткового податку з фізичних осіб, що утримується під-
приємствами, установами і організаціями (Кбюд.під 1)
n4,2,1
Ê áþäæ .ïіä1 = ( p4,2,1 − a4,2,1 ) • , (14)
m4,2,1 • f 4,2,1
де р4,2,1 – сума додатково нарахованих платежів за наслідками виїз-
них перевірок по прибутковому податку з фізичних осіб, що утриму-
ється підприємствами, установами і організаціями, тис. грн.;
а4,2,1 – сума додатково нарахованих штрафів і пені за наслідками
виїзних перевірок прибуткового податку з фізичних осіб, що утриму-
ється підприємствами, установами і організаціями, тис. грн.;
n4,2,1 – кількість відкритих особових рахунків за обліком прибутко-
вого податку з фізичних осіб, утримуваного підприємствами, устано-
вами і організаціями, од.;
т4,2,1 – кількість виїзних перевірок прибуткового податку з фізичних
осіб, що утримується підприємствами, установами і організаціями,од.;
f4,2,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень податкового зако-
нодавства, які виявляються при виїзних перевірках, в частині прибут-
кового податку з фізичних осіб, утримуваного підприємствами і орга-
нізаціями.
4.3. Збиток, що наноситься бюджетній сфері шляхом ухилення від
сплати прибуткового податку з фізичних лиць (Кбюдж.под.2).
n4,3,1
Ê áþäæ .ïіä 2 = ( p4,3,1 − a4,3,1 ) • , (15)
m4,3,1 • f 4,3,1
де р4.3.1 – сума додатково нарахованих платежів за результатами
перевірок прибуткового податку з фізичних осіб, тис. грн.;
а4,3,1 – сума додатково нарахованих штрафів і пені за наслідками
перевірок прибуткового податку з фізичних осіб, тис. грн.;
n4,3,1 – кількість відкритих особових рахунків з обліку прибуткового
податку з фізичних осіб, од.;

159
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

т 4,3,1 – кількість перевірок прибуткового податку з фізичних

осіб, од.;
f4,3,1 – коефіцієнт, що оцінює частку порушень податкового зако-
нодавства, що виявляються при перевірках, в частині прибуткового
податку з фізичних осіб.
4.4. Збиток, що наноситься бюджетній сфері шляхом ухилення від
сплати податку на додану вартість (Кбюдж.пдв).
n4,4,1
Ê áþäæ .ÏÄÂ = ( p4,4,1 − a4,4,1 ) • , (16)
m4,4,1 • f 4,4,1
де р4.4.1 – сума додатково нарахованих платежів за наслідками виїз-
них перевірок по податку на додану вартість, тис. грн.;
а4,4,1 – сума додатково нарахованих штрафів і пені за наслідками
виїзних перевірок податку на додану вартість, тис. грн.;
п4,4,1 – кількість відкритих особових рахунків за обліком податку на
додану вартість, од.;
m4,4,1 – кількість виїзних перевірок податку на додану вартість, од.;
f4,4,1 – коефіцієнт, якій оцінює частку порушень податкового законо-
давства, що виявляються при виїзних перевірках, в частині податку на
додану вартість.
4.5. Збиток, що наноситься бюджетній сфері шляхом ухилення від
сплати єдиного соціального податку (Кбюдж.соц)
n4,5,1
Ê áþäæ .ñîö = ( p4,5,1 − a4,5,1 ) • , (17)
m4,5,1 • f 4,5,1
де р4,5,1 – сума додатково нарахованих платежів за наслідками виїз-
них перевірок щодо єдиного соціального податку, тис. грн.;
а4,5,1 – сума додатково нарахованих штрафів і пені за наслідками
виїзних перевірок щодо єдиного соціального податку, тис. грн.;
п4,5,1 – кількість відкритих особових рахунків за обліком єдиного
соціального податку, од.;
m4,5,1 – кількість виїзних перевірок за єдиним соціальним
податку, од.;
f4,5,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень податкового зако-
нодавства, що виявляються при виїзних перевірках, в частині єдиного
соціального податку.

160
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Сумарний збиток, що наноситься бюджетній сфері, визначається за

формулою:
Кбюдж. = К бюдж.приб. + К бюдж.под.1 + К бюдж.под.2 +К бюдж.пдв +К бюдж.соц. (18)
5. Збиток, що наноситься зовнішньоекономічній сфері
Загальна оцінка збитку (Кзед) в зовнішньоекономічній сфері в ана-
лізований період, що аналізується, проводиться за двома показниками
(19–20).
5.1. Збиток, що наноситься зовнішньоекономічній сфері за допомо-
гою ухилення від сплати митних платежів (Кзед.плат )
1
Ê çåä .ïëàò = S5,1,1 • , (19)
f 5,1,1
де s5,1,1 – сума збитку від ухилення від сплати митних платежів,
тис. грн.;
f5,1,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства, що
виявляються, в частині ухилення від сплати митних платежів в загаль-
ному числі правопорушень даного виду.
5.2. Збиток, що наноситься зовнішньоекономічній сфері за допомо-
гою незаконного експорту технологій (Кзед.техн)
1
Ê âєä .òåõí = S5,2,1 • , (20)
f 5,2,1
де s5,2,1 – сума збитку від незаконного експорту технологій, науково-
технологічної інформації і послуг, тис. грн.;
f5,2,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства, що
виявляються, в частині незаконного експорту технологій в загальному
числі правопорушень даного виду.
Сумарний збиток, що наноситься зовнішньоекономічній сфері,
визначається за формулою:
Кзед = Кзед.плат +К зед.техн.. (21)
6. Збиток, що наноситься соціальній сфері
Загальна оцінка збитку, що наноситься тіньовою економікою соці-
альній сфері (Ксоц) в період, що аналізується, проводиться за форму-
лою (22).

161
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Ксоц = dв ∙ Кбюдж, (22)

де dв _ частка витрат регіонального бюджету на соціальну
сферу, в.о.
7. Збиток, що наноситься у сфері екології
Загальна оцінка збитку, що наноситься тіньовою економікою еко-
логії (Кекол) проводиться за одним показником (23) – нанесення збитку
сфері екології за допомогою тіньової економічної діяльності по лісо-
заготівлі.
1 1
K åêîë = n7,1,1 • q7,1,1 • + n7,1,2 • q7,1,2 • , (23)
f 7,1,1 f 7,1,2
де n7,1,1 – кількість виявлених адміністративних правопорушень
щодо порушення встановленого порядку використання лісосічного
фонду, заготівки і вивезення деревини, заготівки живиці;
п7,1,2 – кількість виявлених адміністративних правопорушень щодо
незаконної рубкі і пошкодження дерев;
q7,1,1 – коефіцієнт, який оцінює суму збитку для екології від одного
порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду,
заготівки і вивезення деревини;
q7,1,2 – коефіцієнт, який оцінює суму збитку для екології від одного
порушення щодо незаконної вирубки і пошкодження дерев, грн.;
f7,1,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства, що
виявляються, у порушенні встановленого порядку використання лісо-
січного фонду, заготівки і вивезення деревини, в загальному числі пра-
вопорушень даного виду;
f7,1,2 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства, що
виявляються, в частині незаконної вирубки і пошкодження дерев в
загальному числі правопорушень даного виду.
8. Збиток, що наноситься території за допомогою зростання тран-
сакційних витрат.
Загальна оцінка збитку, що наноситься тіньовою економікою в
результаті зростання трансакційних витрат (Ктранс) в період, що аналі-
зується, проводиться за чотирма показниками (24–27).
8.1. Нанесення збитку тіньовим сектором за допомогою зростання
трансакційних витрат, пов’язаних із зміною властивостей товарів

162
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

і послу, а також витратами, викликаними помилками вимірювання і

свідомим введенням в оману, і витрат на специфікацію і захист прав
споживача (Ктранс.вим)
1
K òðàíñ .âèì . = n8,1,1 • q8,1,1 • , ( 24)
f 8,1,1
де n8,1,1 – кількість виявлених адміністративних правопорушень в
обману споживачів;
q8,1,1 – сума збитку, що наноситься трансакційній сфері одним пра-
вопорушенням за обманом споживачів, грн.;
f 8,1,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства в
частині обману споживачів, що виявляються в загальному числі пра-
вопорушень даного вигляду.
8.2. Нанесення збитку тіньовим сектором за допомогою
зростання трансакційних витрат переговорного процесу і витрат,
пов’язаних з недобросовісною (опортуністичною) поведінкою парт-
нерів (Ктранс.опор)
1 1
K òðàíñ .îïîð. = s8,2,1 • q8,2,1 • + s8,2,2 • q8,2,2 •
f 8,2,1 f 8,2,2
(25)
1
+ s8,2,3 • q8,2,3 • ,
f 8,2,3

де s8,2,1 – сума збитку, що наноситься комерційним підкупом;

s8,2,2 – сума збитку, що наноситься примусом здійснення операції
або до відмови від її здійснення;
s8,2,2 – сума збитку, що наноситься незаконним отриманням і розго-
лошуванням відомостей, що становлять комерційну таємницю;
q8,2,1 – коефіцієнт співвідношення збитку від комерційного підкупу
і збитку, нанесеного трансакційному сектору;
q8,2,2 – коефіцієнт співвідношення збитку від примусу здійснення
операції або до відмови від її здійснення і збитку, нанесеного трансак-
ційному сектору;
q 8,2,2 – коефіцієнт співвідношення збитку від незаконного отри-
мання і розголошування відомостей, що становлять комерційну таєм-
ницю, і збитку, нанесеного трансакційному сектору;

163
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

f 8,2,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства в

частині комерційного підкупу, що виявляються в загальному числі
правопорушень даного виду;
f 8,2,2 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства в
частині примушення до здійснення операції або відмови від її здійс-
нення, що виявляються в загальному числі правопорушень даного
виду;
f 8,2,3 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства в
частині незаконного отримання і розголошування відомостей, що ста-
новлять комерційну таємницю, що виявляються в загальному числі
правопорушень даного виду.
8.3. Нанесення збитку тіньовим сектором за допомогою зростання
витрат впливу тіньових інститутів (Ктранс.неформ)
1 1
K òðàíñ .íåôîðì . = s8,3,1 • q8,3,1 • + s8,3,2 • q8,3,2 • , (26)
f 8,3,1 f 8,3,2
де s8,3,1 – сума збитку, що наноситься зловживанням повноважен-
нями приватними нотаріусами і аудиторами, тис. грн.;
s8,3,2 – сума збитку, що наноситься перевищенням повноважень
службовцями приватних охоронних або детективних служб, тис. грн.;
q8,3,1 – коефіцієнт співвідношення збитку від зловживання повно-
важеннями приватними нотаріусами і аудиторами і збитку, що нано-
ситься трансакційному сектору;
q8,3,2 – коефіцієнт співвідношення збитку від перевищення повно-
важень службовцями приватних охоронних або детективних служб і
збитку, що наноситься трансакційному сектору;
f 8,3,1 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства від
зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами,
що виявляються в загальному числі правопорушень даного виду;
f 8,3,2 – коефіцієнт, який оцінює частку порушень законодавства в
частині перевищення повноважень службовцями приватних охорон-
них або детективних служб, що виявляються в загальному числі пра-
вопорушень даного виду.
8.4. Витрати впливу, обумовлені втручанням держави, спровокова-
ним діяльністю тіньової економіки (Ктранс.держ)

164
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

1 1
K òðàíñ .äåðæ . = n8,4,1 • q8,4,1 • + n8,4,2 • q8,4,2 • , (27)
f 8,4,1 f 8,4,2
де n8,4,1 – кількість адміністративних порушень у сфері економіки.
n8,4,2 – кількість злочинів у сфері економіки.
q8,4,1 – сума збитку, що наноситься в трансакційній сфері в резуль-
таті одного економічного злочину, тис. грн.;
q8,4,2 – сума збитку, що наноситься в трансакційній сфері в резуль-
таті одного адміністративного порушення, тис. грн.;
f8,4,1 – коефіцієнт, який оцінює частку економічних злочинів, що
виявляються в загальному числі правопорушень даного виду;
f8,4,2 – коефіцієнт, який оцінює частку адміністративних порушень
законодавства у сфері економіки, що виявляються в загальному числі
правопорушень даного виду.
Сумарний збиток, що наноситься території за допомогою зростання
трансакційних витрат, визначається за формулою:
Ктранс = Ктранс.вим + Ктранс.опор + Ктранс.нефор + Ктранс.держ, (28)
Сумарного завданого збитку визначається шляхом підсумовування
показників збитків, розрахованих у сферах.
Ксум = Кпід + Кінв + Кфін + Кзед + Кекол. + Ктранс . (29)

Висновки. Запропонований методичний підхід до оцінки впливу

тіньової економіки на регіональний економічний розвиток дозволяє
формалізувати фінансові потоки як в офіційному так і в тіньовому сек-
торі економіки.
Це дозволяє виявити об’єм коштів, які переводяться в тіньовий
оборот і складаються з обороту прихованої діяльності і фіктивних
витрат. Метoю poзкpиття нaпpяму pуху тiньoвих фiнaнcoвих пoтoкiв
є виявлення pеaльнoї кapтини мacштaбiв, ефективнocтi, гaлузевoї
cпpямoвaнocтi дiяльнocтi пiдпpиємcтв нa території регіону, a тaкoж
iдентифiкaцiя cпocoбiв, дo яких вдaютьcя для пеpеведення pеcуpciв у
тiньoвий oбopoт.
На відміну від існуючих підходів збитки оцінюються комплексно,
включаючи компоненти, які не так враховувалися раніше, як зростання

165
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

сукупних трансакційних витрат господарюючих суб’єктів і зниження

інвестиційної привабливості регіону.
Сумарний збиток від впливу тіньової діяльності на економіку
регіону розраховується за допомогою підсумовування втрати, що
наносяться у сферах життєдіяльності. Збиток по сферах складається з
компонент за сферами діяльності. Вони формалізуються за допомогою
статистичних показників.
Через особливості статистичної звітності, компоненти збитку
можуть характеризуватися безпосередньо сумою збитку, або кількістю
правопорушень.
Запропонована методика апробована на суб’єктах господарської
діяльності Українського Причорномор’я.

Список літератури:
1. Герасимчук З.В., Вавидюк Н.С. Економічна безпека регіону:
діагностика та механізм забезпечення : монографія / З.В. Герасимчук,
Н.С. Вавидюк. – Луцьк: Настир’я, 2006. – 243 с.
2. Головченко О.М. Тіньова економіка регіону: підходи, оцінки,
сценарії / О.М. Головченко, В.І. Захарченко. – Одеса : Лерадрук, 2012. –
160 с.
3. Економічна безпека держави, суб’єктів господарювання та тіньова
економіка / В.К. Васенко та ін.. – Черкаси : Маклаут, 2010. – 366 с.
4. Задворних С.С. Фінансова політика держави у забезпеченні
детінізації економіки України : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.00.08 /
Задворних Сергій Сергійович. – Львів, 2015. – 20 с.
5. Зaхapченкo В.И. Cущнocть и cтpуктуpa пpocтpaнcтвеннoгo
упpaвления pегиoнaльными пpoцеccaми / В.I. Зaхapченкo // Pинкoвa
екoнoмiкa: Зб. нaук.пpaць OНУ iм. I. Мечникoвa, 2007. – Т.10. – Вип. 14. –
C. 48-59.
6. Мущинcкaя Н.Ю. Пpoблемы oценки мacштaбoв теневoй
экoнoмичеcкoй деятельнocти нa pегиoнaльнoм уpoвне /
Н.Ю. Мущинcкaя // Екoнoмiчнa безпекa деpжaви: cтaн, пpoблеми, нaпpямки
змiцнення: мaтеpiaли мiжнapoднoї нaукoвo-пpaктичнoї конференції. –
Х: Вид-вo Нaц. ун-тa внутp. cпpaв, 2004. – C. 126-127.
7. Pекoмендaцiї щoдo iнтегpaльнoї oцiнки oбcягiв тiньoвoї екoнoмiки //
Нaкaз мiнicтеpcтвa екoнoмiки тa з питaнь євpoпейcькoї iнтегpaцiї Укpaїни,

166
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Деpжкoмcтaту Укpaїни вiд 03.065.2005 p. № 156 [Електpoнний pеcуpc]. –

Електpoн. дaн. (1 фaйл). – Pежим дocтупу: http://me.kmu.gov.ua/control/
publish/ article/main?ar – Нaзвa з екpaнa.
8. Cундук A.М. Pегioнaльний вимip екoнoмiчнoї безпеки Укpaїни:
мoнoгpaфiя / A.М. Cундук – К.: Лoгoc, 2007. – 182 c.
9. Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрями подолання:
аналіт. доп. / Т.А. Тищук, Ю.М. Харазішвілі, О.В. Іванов; за заг. ред.
Я.А. Жаліла. – К. : НІСД, 2011. – 96 с. С. 5.
10. Фільштейн Л.М. Фінансово-економічні проблеми тіньової
економіки в Україні та шляхи її легалізації / Л.М. Фільштейн // Наукові
праці Кіровоградського національного технічного університету.
Економічні науки, 2012, вип. 22, ч. ІІ С. 190-192.

1.10. THE STABILITY OF SOCIO-ECONOMIC SYSTEMS

UNDER CONDITIONS OF GLOBAL DEVELOPMENT

Summary. Theoretical approaches to the determination of the nature

of the stability of socioeconomic systems based on the criteria of balance
of subsystems, equilibrium, and ensuring extended reproduction are sub-
stantiated. The features of the stability of social and economic systems in
the conditions of globalization development are determined. The results of
the study consist in the development of theoretical and theoretical support
for the analysis of the development of the osso-economic systems, deter-
mination of the index of evaluation of the level of stability. The measure of
sustainability is selected as indicators of internal and external efficiency
and their change in time. The stability of the socioeconomic system should
be perceived as its characteristic and qualitative state, in which the inter-
nal consistency between the forming elements of systems and processes is
provided and maintained.. The development and implementation of method-
ological approaches to the diagnostics of the stability of the functioning of
socio-economic systems will reveal reserves and opportunities for increas-
ing the viability and efficiency of the functioning of these systems.

Introduction. Issues of the management of the sustainability of socio-eco-

nomic systems have arisen in connection with in-depth studies related to the

167
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

management of these systems. Management of socio-economic systems

involves consideration of issues of their composition, structure, properties
and characteristics, among which the leading role is taken by the manage-
ment and diagnosis of the sustainability of socio-economic systems. Today,
transitional processes take place in any social and economic system, above
all, they are connected with the transition of the economy to the information
path of development, that leads to an increase in the dynamism, instability
and non-linearity of the processes taking place in the economy and society,
which needs to ensure the sustainability of the functioning and development
of socio-economic systems under current conditions.
In the dynamic conditions of the social process, the issue of modern-
izing the information potential of socio-economic systems, by strengthen-
ing their resilience to changes in the economy, is gaining new significance.
Therefore, in modern studies, the question and patterns of unstable behav-
ior of complex socio-economic systems from the standpoint of synergetics
and catastrophe theory, which require the development of new mathemat-
ical models for assessing the causes of breakdown of stability, economic
interpretation of the exit from the state of equilibrium, depending on the
dynamic behavior of the system, are reflected. The use of the views of math-
ematicians, cybernetics, economists in such fields as synergetics, the theory
of systems provides the prerequisites for solving the main scientific prob-
lem – the formation of theoretical and methodological tools for research
and ensuring the sustainability of socio-economic systems.

The essence and components of the sustainability

of socio-economic systems

The development of the theory of sustainability of socio-economic sys-

tems of any level should be based on the following conceptual provisions:
‒ the need for the formation of large-scale models and methods
for assessing the sustainability of the functioning and development of
socio-economic systems;
‒ the development of optimal mechanisms for allocating resources
and benefits among all subsystems for managing the sustainability of the
socio-economic system to support sustainability and development;

168
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

‒ expanded and open access to information on all subjects and research-

ers on the sustainability of socio-economic systems;
‒ development of ecological and economic aspects of the stability of
socio-economic systems;
‒ development of the state policy of ensuring the stable functioning
and development of the macroeconomic system of the country, regional,
sectoral and microeconomic systems;
‒ development of the interaction of market and social mechanisms to
ensure the sustainability of the functioning of socio-economic systems of
any level;
‒ stimulation of the broad participation of society in the formation of
modern mechanisms for managing the sustainability of socio-economic
systems.
The socio-economic system is constantly striving to maintain its stability,
characterized by the unity of two different-oriented processes – development
and functioning. It is the functioning and development of socio-economic
systems that form dialectical unity. If we consider these two categories,
indeed, the functioning of the system is aimed at preserving and ensuring
stability, which in turn impedes development, which is a supporting factor
for further functioning. Development, in turn, resists processes of function-
ing, changing them, which creates more favorable conditions for further
stable operation.
When forming systems for diagnosing the stability of socio-economic
systems, the main task is to form an indicator of assessment of the level of
stability. The measure of sustainability is most often selected indicators of
internal and external efficiency and their change in time. In this case, exter-
nal efficiency is determined on the basis of indicators of the development of
the external environment of the system, and internal indicators are selected
indicators of efficiency of using the resources of the system. Another key
indicator that characterizes the sustainability of the socio-economic system
is the level of utilization of the sustainability potential, an integrated assess-
ment of the complex of resources, in which the system remains stable and
viable in the medium and long-term periods.
The stability of the socioeconomic system should be perceived as its
characteristic and qualitative state, in which the internal consistency

169
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

between the forming elements of the systems and processes, as well as the
compatibility of the internal parameters of the development of the system
with variable environmental conditions, is ensured In the context of globali-
zation, the problem of sustainable development has acquired a new urgency,
which is associated with growing uncertainty and instability, both internal
and external processes and phenomena. The possibility of considering the
stability of the system is also considered from the point of view of optimiz-
ing the positive consequences of the onset of possible events.
The study of modern views on the development of socio-economic sys-
tems within the framework of sustainability makes it possible to state that
at present there are two main areas of research on the sustainability of such
systems: the development of a general theory of sustainable development
and sustainability; and methodology of management aimed at ensuring long-
term balanced development. The common for the considered directions is
that stability problems are investigated from the standpoint of scientific
substantiation of factors and sources of social and economic development
in the long-term perspective, which distinguish, as a universal criterion of
the stability of the socio-economic system, its ability to maintain the conti-
nuity of the reproductive process. In the World Bank's formulation, sustain-
able development is the management of the aggregate capital of a society in
the interests of preserving and multiplying human capabilities.
Stability as a characteristic can emphasize certain properties of
socio-economic systems. First and foremost, the ability of the system
to perform its functions while maintaining a dynamic equilibrium under
which the socioeconomic system periodically makes the transition from
one balanced state to another while maintaining a balance using its own
adaptive capabilities, and also combines sustainability with the ability to
develop in the long run . Sustainability means not only the ability to main-
tain its existence, but also to return to its original state after removing an
external or other impact that has broken balance. Attention is paid, first
of all, to the ability of the system to perform its functions, maintaining
a dynamic equilibrium in which the socioeconomic system periodically
makes a transition from one balanced state to another, while maintaining
a balance using its own adaptive capabilities, and also retains the ability
to develop in term perspective.

170
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

The experience of recent decades has shown the inconsistency of gen-

erally accepted scientific approaches and applied mechanisms for solving
problems facing the society in new conditions, which reduces the sustain-
ability of development in the long term. All this requires a revision of the
conceptual and methodological approaches to ensuring the sustainability
of socio-economic systems. It is necessary to change the management
technology, taking into account the probability of sudden and unexpected
fluctuations, the formation of strategic guidelines for the development of
socio-economic systems.
The persistence of the socio-economic system is seen as the resilience of
the political, ecological, economic and social subsystems as a result of the
effects of the control subsystem and the supersystem that compensate for
external influences. Subsystems can be considered as interrelated and equi-
table components, taking into account the multiple interactions between
them (a systematic approach). In such a model, the stability of the system is
determined by the balance of economic, political, social and environmental
development.
From the point of view of the holistic paradigm of development and
modern methodology, the integrity of the sustainable development of the
social and economic system lies in the fact that the subsystems are mutually
subordinated elements of a single whole. In such a model, the economic
subsystem, or any other, is a subordinate element of the system, the main
task of which is the long-term maintenance of the preservation and develop-
ment of supersystems. The formation of subsystems in the social and eco-
nomic system determines the task of finding the optimal way of allocating
resources between them as conditions for maintaining a common economic
equilibrium within the national economy. Achieving such an equilibrium
is achieved as a result of the iterative process of "groping" the relationship
between supply and demand. J. Schumpeter spoke about a "dotted" equilib-
rium as a development and a succession of equilibrium points [1]. M. Alle
considered equilibrium as the result of an intertemporal process of redistri-
bution of surplus between consumers and firms [2].
The modern concept of the evolution of complex systems, involves
alternating periods of relatively stable development with a critical state,
moments of bifurcation, where a transition to new structures takes place.

171
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

can be decisive in choosing the further path of evolution of the system at the
branching points (bifurcations). There can be several options at each branch
point of development. The choice of this or that development direction in
management presupposes the setting of specific goals and their subsequent
implementation, which is the most difficult and responsible task.
On the basis of a critical analysis of existing approaches, we propose to
complement category of the sustainability of the socio-economic system
with the category of sustainable development, as the ability of the socioec-
onomic system to stably negate the negative impact of changes in internal
and external factors, and transform such changes into competitive advan-
tages, provided that all its subsystems.
Theoretical comprehension of the concept of "stability" of the seaside
region as socio-economic systems has shown that this term has no gen-
erally accepted meaning. This shows that, on the one hand, the problem
of sustainable development is diverse, and each of the definitions charac-
terizes one of the aspects of the development of society, and on the other
hand, it indicates a change in the ideas of development over time. The
factors of the world economy reflect the level of globalization and inte-
gration processes that determined by the world market conditions, interna-
tional division of labor, dynamics of exchange rates, level of international
cooperation, foreign trade, etc. At the same time, it is required to take into
account world standards for the development of infrastructure, the qual-
ity of goods and services, and the level of prices for them, because the
role of international competition significantly increases in such regions.
In the sphere of origin factors are divided into scientific, technical, organ-
izational, economic, social, environmental and political. In the context
of scientific and technical factors, innovations of different character are
important: new technologies for providing services, organization of ser-
vices, innovative approach to selection and training of personnel, manage-
ment methods, etc. Organizational and economic factors reflect the oppor-
tunities and level of cooperation of labor, specialization, the development
of integration processes, general and sectoral conjuncture, methods and
mechanisms for regulating economic activity at the state, regional and sec-
toral level [3]. At the same time, these factors characterize the enterprise
management system, the effectiveness of marketing and financial and eco-

172
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

nomic activity, labor organization, strategic, current, operational planning,

etc. Social factors affect the level, dynamics and specificity of demand,
thus determining the competitiveness and level of efficiency of enterprises.
Environmental factors have a very significant effect on the development of
seaside regions, which determine in fact the very possibility of function-
ing of their state-run complexes. This group of factors should include the
requirements of environmental legislation, costs arising from the utiliza-
tion of waste products, maintenance and maintenance of environmental
facilities, etc. Among the political factors we can distinguish, first of all,
the general political climate and political stability, the state of develop-
ment of international relations, which directly or indirectly influences
on investment activity, factors of the world economy reflect the level of
globalization and integration processes that determine the world market
conditions, international division of labor, dynamics of exchange rates,
level of international cooperation, foreign trade, etc. In the theoretical and
methodological plan, issues of developing the criteria for assessing the
sustainability of the functioning and development of socio-economic sys-
tems of various levels are becoming of particular importance. Due to the
fact that the seaside region as an economic and social system is an open
system, it is under the influence of the external environment: the cyclical
and structural shifts, the inflation, unemployment, etc., exit from the state
of equilibrium. Consequently, the equilibrium state in this system is rel-
ative and temporary character. From a theoretical and practical point of
view, it is important to classify the sustainability of development, depend-
ing on the underlying factors underlying it. So, in principle, a situation is
possible where the sustainability of development is achieved mainly due
to natural factors, evolutionary development of the social and economic
system of the region, without significant influence of the management
factor: for example, due to natural resources, the previously established
efficient sectoral structure of the economy, etc.
It should be remembered that the formation of an intellectual economy
is an expression of the focus on the realization of the energetic goal of man-
kind – the solution of the contradiction of the goals of the development of a
modern intellectual society, which is the need to provide economic benefits
to both present and future generations.

173
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

If socioeconomic systems with limited resources had to go through the

whole cycle of industrial development a few years ago, the latest technol-
ogies provide a unique opportunity to leap through such cycles to reach
today's level of economic development.
The transformation of the industrial socio-economic system into the
intellectual economy is not spasmodically, but gradually with the accumu-
lation of qualitative characteristics, with pronounced new elements.
New socio-economic systems are formed on the basis of the material
and technological basis of the previous patterns, combining all the features
of the succession of the industrial era, but with the increasing significance
of non-material factors. In this approach, the intellectual economy is not a
consequence of the transition to a fundamentally new trajectory, but rep-
resents the segment of historical development in which new informational
characteristics begin to appear (in the previous stages they existed only in
a hidden form).
The new economy is associated with the globalization of modern scien-
tific and technological discoveries and applied knowledge. In this regard, its
characteristic features are:
‒ the global nature of the changes that take place, their speed and scale,
diversity;
‒ the combination of global trends with their individualization in dif-
ferent countries, multiple growth in productivity and intensity of work as
producers of information products and their consumers.
The development and implementation of methodological approaches to
the diagnostics of the stability of the functioning of socio-economic sys-
tems will reveal reserves and opportunities for increasing the viability and
efficiency of the functioning of these systems. Justification of the method-
ology of diagnostics of the stability of socio-economic systems will expand
the information field for more in-depth studies related to the analysis of the
behavior of systems and management of their development.

Diagnostics of sustainability of socio-economic systems

Any socioeconomic system varies over time with the influence of many
external and internal factors. The state of the system in space and time is

174
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

described by the variables that take certain quantitative values at each par-
ticular time point. In deterministic modeling, external factors that lead to a
change in the state of the socio-economic system, are called input variable
or external influence. The dynamic development of the system is called the
process of transforming the system and acquiring new values of its varia-
bles in space and time.
Input disturbing variables f k (t ) , system output parameters xi (t ) , and
control input impacts u j (t ) are considered as components of the vector (col-
umn matrix) in deterministic simulation:
x1 (t ) u1 (t ) f1 (t )
x2 (t ) u2 (t ) f (t )
=X (t ) = ; U (t ) ; F (t ) = 2 .
  
xm (t ) ul (t ) f m (t )

The socio-economic system is called multidimensional if the number of

input variables k > 1 . In the simulation of socio-economic systems it is not
possible or appropriate to take into account all the variables of the system at
a particular time. The number of such variables in deterministic simulation
is equal to the order of differential equations that describe the state of the
system in time and space.
In the deterministic approach, the inputs and outputs of a system are
considered as interrelated objects, which are determined by the correspond-
ing state of the system, its tasks at each particular moment of time. The
study of the state of the system and its stability is directly related to the
solution of these specific types of tasks. The set of states of the system
forms the space of its states.
From the position of system theory, cybernetic and system approach,
the system can be represented as a black box (Fig. 1). At the entrance to
the system there are known deterministic economic parameters (vector of
predetermined actions) – G (t ) , for which a controlling influence given by
the vector of control influences is carried out – U (t ) . At the output of the
system is obtained a vector of system operation results (vector of output
parameters) – X (t ) . This vector depends on the structure of the system
and its internal properties. The functioning of the system occurs under the
influence of incoming perturbing actions, which is given by the vector of

175
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

disturbing – F (t ) . The processes occurring in the system, namely, the tran-

sition from the vector of the defining parameters to the vector of the initial
parameters under the influence of the vectors F (t ) і U (t ) , and, as well as
their interconnection, are described by the transfer function W (t ) . This set
of vectors reflects input information for studying the sustainability of the
socio-economic system.

Fig. 1. Elements of the socio-economic system

from the standpoint of a deterministic approach

The result of the interaction of the represented vectors is the vector of

the results of the system's operation X (t ) :

X (t ) = W ({G (t )} , {U (t )} , {F (t )}) . (1)

In deterministic modeling from the standpoint of system theory, one of

the most important issues is the identification of management principles and
the law of management of system. The law of the management of socio-eco-
nomic system is called the managerial influence on the functioning of the
system, taking into account external disturbing influences, that is, the law
of management is a function:

u = δ ( g , x, f ) , (2)

where u – – the managerial influence that enters the socio-economic

system .

176
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

As noted earlier, the external environment has a complex impact on any

socioeconomic system, it is practically impossible to take into account and
describe these actions on the system, therefore, in most cases, in the simula-
tion, those factors of the environment that most influence the output values
are taken into account and investigated. Under modeling of environmental
factors, they are divided into two groups. The first group includes factors
that provide the desired changes to the investigated system. The second
group of factors include perturbing factors, which negatively flow to the
state and functioning of the system, constantly destabilizing it and removing
it from a stable state. Modeling and research of the second group of factors
is applied, due to the need to assess the resistance of the socio-economic
system to the negative effects of disturbing factors of the environment and
the development of mechanisms to counteract their impact.
Depending on the purposes, type of management, as well as the prin-
ciple of forming a controlling influence on the socio-economic systems,
they can be classified into open-type systems, closed systems and com-
bined type. In systems of open type, the control system u(t ) is based on
the control objectives, and the information on the results x (t ) of the sys-
tem operation is not used in system management. This type of control is
still called the control of "perturbation", that is, management of exter-
nal action. This type of management is inherent in macroeconomic and
regional socioeconomic systems. Also, in some open source systems, the
management principle can be used based on a pre-planned program of
system operation g (t ) . It can be argued that the sustainable functioning of
these socioeconomic systems will occur in the presence of weak perturba-
tions of the environment while maintaining the constant characteristics of
the system and its functional structure.
In social and economic systems operating on the principle of closed-
loop control (negative feedback), management is based on tracking varia-
tions x (t ) of the variable from the program of the system's operation (given
management influence) g (t ) .
The main purpose of such a control is to minimize the error of control,
which is equal :

e(t ) = g (t ) − x (t ) . (3)

177
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

In these socio-economic systems, the principle of management "for

deviations" is implemented. This management principle is inherent in
microeconomic systems that are more flexible and less inertial.
The diagnostics of the sustainability of socio-economic systems based
on deterministic modeling is dual in nature. The first set of problems arises
when it is necessary to investigate the stability of the socio-economic sys-
tem with a given structure of elements (dynamic links) under their various
parameters and with different types of influences on the system. The second
group of tasks that are the tasks of synthesis includes more complex and
aimed at constructing a mathematical model of the socio-economic system,
with a choice of its structure, elements and their parameters, with the aim of
studying functional capacity and stability. Among the most common tasks
of the deterministic approach to modeling the stability of the socio-eco-
nomic system are: the formation of a structural scheme of the socio-eco-
nomic system, the construction of dynamic parts of the system, studying
the stability of the system in different operating conditions, studying the
limits of stability when changing the parameters of the system, studying the
sensitivity of the system to change disturbing factors.
When constructing deterministic mathematical models of socioeco-
nomic systems, they often resort to representing them as a set of elements
from the position of their dynamic properties, each of these elements
(dynamic links) is considered and modeled independently, with considering
of economic laws that describe the interaction of the output and the entrance
of the dynamic parts of the system, which are interconnected.
When modeling the dynamic parts of the socio-economic system for its
further study on the stability of functioning, use two fundamentally different
approaches to constructing mathematical models: theoretical and empirical.
The first approach to modeling involves the construction of mathematical
models of dynamic links and the system as a whole on the basis of general
economic laws that describe these elements and processes of the system.
These laws are written in the form of a system of equations that connect the
inputs and outputs of the system. But the practice of constructing determin-
istic models of socio-economic systems shows that the use of the theoretical
approach restricts the obtaining of adequate models that are close to the
current realities of their functioning.

178
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

In contrast to the theoretical approach, which involves knowledge of

the processes and laws of operation occurring in the dynamic links of the
system, the empirical approach to the construction of models implies the
adequacy of knowledge about the external manifestations of the functioning
of the system elements, that is, the study of the reaction of the variable out-
put X (t ) on the known inputs of the system G (t ) , being asked. At the last
stage, the quantitative parameters of the model are calculated basing on the
functional dependencies between the investigated variables of the system.
One of the most important stages in the study of the stability of the
socio-economic system is the construction of a mathematical model that
would reflect the functioning of the system. The process of construct-
ing a mathematical model of a system requires researchers to maximally
adequately reflect the conditions of operation and the solution of the set
economic task, only under such conditions, the process of mathematical
modeling with the aim of studying the stability of the system will have
practical significance. The solution of the research problem to the stability
of the socio-economic system goes beyond the scope of economic-math-
ematical modeling and requires a comprehensive knowledge of the pro-
cesses occurring in the systems under investigation and the conditions in
which they operate. The adequacy of mathematical models depends largely
on the assumptions made in the formation of the model, namely the degree
of uncertainty, the linear or nonlinear nature of the processes, the type and
intensity of perturbations of the environment, and so on.
The process of constructing a deterministic mathematical model greatly
depends on the nature of the socio-economic system and the requirements
of the researchers. At the first stage it is necessary to obtain the analytical
expression of the studied system, after which, in the second stage, the prob-
lem of finding the values of the coefficients of the system (system parame-
ters) is solved; in this case, in most cases, empirical studies are used. This
task refers to the identification of the parameters of the model socio-eco-
nomic system.
The use of the deterministic approach to modeling the stability of
socio-economic systems involves obtaining a mathematical model of the
system in the form of a system of non-uniform nonlinear differential equa-
tions, finding analytical solutions which is not always possible in practice.

179
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

In this case, researchers simplify the system of equations by ignoring some

secondary factors of the system, or the processes in which it flows. The
mathematical representation of processes in the form of a system of func-
tions, which form a partial solution of a simplified system of equations, can
easily be found in the further solution and economic interpretation. More
often, the simplification of the complex task of integrating nonlinear equa-
tions is reduced to bringing it in the form of linear differential equations and
the subsequent solution, that is, using the linearization procedure. The main
condition for linearization of an equation describing a system, its elements,
or dynamic links is the absence of discontinuous, ambiguous functions. The
principle of linearization of a nonlinear function is based on the assumption
that, in the vicinity of a working point, a continuous function having all
derivatives can be linearized on the basis of the Taylor series in steps of
small deviations of the argument :
 ∂y  1  ∂2 y 
y ( x ) = y0 ( x0 ) +   ∆x +  2  ∆x 2 + ... . (4)
 ∂x 0 2  ∂x 0
With sufficiently small deviations of the argument, researchers are con-
fined to the first linear term of the expanded series and replace the nonlinear
function y = f ( x ) with a linear
 ∂y 
y ≈ y0 +   x = y0 + kx , (5)
 ∂x 0
where k – the dynamic gain of the dynamic link.
The resulting equation is called the equation of the first approximation,
and the model is a linearized or linear function of the system, process, or
dynamic link.
Investigation of the stability of socio-economic systems by determinis-
tic methods requires the construction of a differential equation (system of
differential equations), the definition of the analytic type of the model, its
numerical parameters, initial conditions and functions describing the exter-
nal forces acting on the system, but in most cases for structural analysis
socially -economic system and the study of its dynamic properties and sta-
bility are constructed transfer functions of the system.
The transfer function of the system is the ratio of the Laplace transforms
of the output ( xâèõ ) to the input ( xâõ ) variable at zero initial conditions.
180
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

According to Laplace's transformation, any function of time can be repre-

sented as a function of complex value. Direct Laplace transform is
∞
L [ f ( x )] = F ( s ) = ∫ f (t )e
− st
dt . (6)
0

The transfer function with the Laplace transform is equal to

L [ xâèõ (s )] xâèõ (s )
W (s ) = = . (7)
L [ x âõ (s)] x âõ (s)
Differential equation of socio-economic system
n
a0 xâèõ (t ) + ... + an −1 xâèõ (t ) + an xâèõ (t ) = b0 xâõm (t ) + ... + bm xâõ (t ) (8)
at zero initial conditions in the form of the Laplace transform will have
the form
(a0 s n + ... + an −1s + an )xâèõ (s) = (b0 s m + ... + bm )xâõ (s) , (9)
then the transfer function of the socio-economic system has the form
b0 s m + ... + bm
W (s ) = , (10)
a0 s + ... + an −1s + an
n

where a0 , a1,..., an , b0 , bm – valid coefficients reflecting the economic

parameters of the functioning of the socio-economic system. For any soci-
oeconomic system being modeled, the numerator order m must always be
less than or equal to n , that is, m ″ n .
Transfer function is a dynamic characteristic of the socio-economic sys-
tem, with the known expression of the transfer function one can calculate
the reaction of the socio-economic system to external influences ( xâõ )
xâèõ = W(s)x âõ (s) . (11)
That is, obtaining the analytical equation of the transfer function of the
socio-economic system allows us to investigate its response to perturbation
of the external environment, as well as to analyze the potential of the sys-
tem's stability.
One of the most important conditions for using the deterministic
approach to studying the stability of socioeconomic systems is to obtain a
model in the state space with the recording of the differential equation in

181
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

the standard Cauchy form (in the form of a system of first-order equations).
Equation of social and economic system
n
dxâèõ dx n −1 dx xm
a0 n
+ a1 nâèõ
−1
+ ... + an −1 âèõ + an xâèõ = b0 âõm + ... + bm xâõ , (12)
dt dt dt dt
can be represented as a set of systems of dynamic links of the first and
second order. The dynamic link of the differential equation of the second
order can be represented as two dynamic links of the differential equation
of the first order, for example, for a variable x1 the equation has the form:

dx12 dx
a0 + a1 1 + a2 x1 = b1 xk , (14)
dt 2 dt
dt1
marking = xi +1 , we obtain the equation of the first order
dt
dx
a0 i +1 = b1 xk − a1 xi +1 − a2 x1 . (15)
dt
Thus, the model in the form of a system of equations of the first order
for the studied socio-economic system in the normal form of the Cauchy
will have the form:

dx1 
= a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn ; 
dt 
dx2 
= a21 x1 + a22 x2 + ... + a2n xn ;
dt . (16)
........ 

dxn 
= an1 x1 + an 2 x2 + ... + ann xn .
dt 

де x1, x2 ,..., xn – coordinates of the system.

The system of equations in the normal form of Cauchy is a mathematical
model of the state of the socio-economic system. This system of equations
can also be written in mathematical form
dx
= Ax , (17)
dt
де A – matrix of the coefficients of the state of the system and has the
form:

182
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

 a11 a12 ... a1n 

 a a ... a 
A =  21 22 1n 
. (18)
 ... 
 
an1 an 2 ... ann 

x – the vector of the coordinate column of the state of the system and
has the form
 x1 
x 
x =  2 (19)
 ... 
 
 xn 
In order to study the stability of a model of a socio-economic system, it
is necessary to solve the characteristic equation of the matrix (18)
det [ A − λ E ] = 0 , (20)
де λ – the variable of the characteristic equation of the socioeconomic
system that has the form
a0 λ n + a1λ n −1 + ...an −1λ + an = 0 ; (21)
а E – unit matrix.
There are several approaches to determining the stability of systems,
depending on the types of models. The most common are algebraic and
root criteria. The most universal in the study of system stability is the root
method, which was proposed by O.M. Lyapunov In his work, "The general
problem of motion stability" [4], he proved that in studying the stability of
systems one can deal with two cases that arise in the study of the roots of
the characteristic equation. Accordingly with A. M. Lyapunov, these two
cases are called critical and ordinary. If among the roots of the characteristic
equation λk ,there is at least one root with a real part equal to zero and the
other roots have a negative valid part, this case is called critical [5]. The
author called all other cases as ordinary. In normal cases, to determine the
sustainability of the socio-economic system, it is sufficient to have a line-
arized equation (the first approximation equation).
O. M. Lyapunov formulated and proved two theorems on the stabil-
ity of the system, on the basis of which it is possible to draw conclusions

183
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

about the state of stability, with a linearized equation of a nonlinear primary

system. The first theorem is that if all the roots λk of the characteristic
equation have negative valid parts ( Re λk < 0 ), then the dynamics of the
system's development is asymptotically stable regardless of the neglected
linearization of all nonlinear members. In the second theorem, O.M. Lyapu-
nov proved that in some cases the dynamics of the system's development is
unstable, according to it, if among the roots λk the characteristic equation
is at least one root with a positive real part ( Re λk > 0 ), then the dynamics
of the system development is unstable irrespective of the type rejected by
the linearization of nonlinear members [5, с. 71].
The coefficients of the characteristic equation of the system [6] are the
economic parameters of the dynamics of the system's development, which
can be obtained in the process of developing a mathematical model of the
system. All the roots of the characteristic equation of the system are continu-
ous functions of the coefficients of the equation, therefore, when the param-
eters (coefficients) of the system, and hence its dynamics, change, and the
roots, which continuously change their position on the complex plane. In
the study of the stability of systems, any complex plane is divided into two
half-planes: the left half-plane – the zone of stability of the socio-economic
system and the right – the zone of unstable state. The axis that separates
them is an imaginary axis and is the limit of a steady state of the system.
Usually the roots of the negative characteristic equation, as well as the roots
with negative valid parts, are called left, and if the roots of the characteristic
equation have positive real parts, they are called right.
In some cases, when analyzing the stability of the socioeconomic sys-
tem, the roots of the characteristic equation of the system are found to have
at least one root with a zero real part, with negative real parts of other roots
(critical case), while the dynamics of the system development can be as
unstable and stable. In this case, we can not use the equation of the first
approximation. Researchers resort to the analysis of nonlinear members
that were rejected in the process of linearization.
Another case of a variety of sustainability of the system is the state
of equilibrium. Equilibrium is a partial case of the sustainability of the
socio-economic system. If at least one of the root of the characteristic
equation is zero, and all others lie in the negative half-plane, then the

184
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

state of the dynamics of the development of the socio-economic system

is equilibrium. In the equilibrium state of the system, all its coordinates
have constant values in a certain period of time. The equilibrium state
of the socio-economic system can be considered stable if the system,
which has received the influence of external perturbation, for a certain
period of time remains in the vicinity of the equilibrium of the state.
From the economic point of view, the state of equilibrium of the system
can not be called the state of its development, in this state the system
shows a stable functioning without any rates of growth and fall. It is
also worth noting that the state of equilibrium is an extreme case to the
unstable state of the system, if the system has a supply of stability, with
perturbations of the environment, it will remain stable, in other cases,
under the influence of perturbations, its state will become unstable. The
presence of random errors, the large number of external perturbations,
the complexity of their identification, significant uncertainty in identify-
ing the mathematical model of the socio-economic system and its study
of stability in the general case require the use of stochastic methods for
the expansion of models obtained using a deterministic approach.

Conclusions. In today's context, global imbalances and challenges,

which are the main risk factors for the economies of the states and the
world economy, are increasingly influenced by the sustainability of the
functioning of socio-economic systems of different levels and scales.
An international crisis 2008-2009 can serve as an example. The sharp
increase in imbalances and crisis processes in socio-economic systems is
observed against the backdrop of accelerating the processes of globaliza-
tion. It should be noted that the increasing development of globalization
affects the growth of imbalances and unstable conditions in the develop-
ment of socio-economic systems, the duration of these imbalances and
their preservation. Thus, in most of them they switched from the short-
term form for a long time. Therefore one of the important scientific and
practical tasks at the present stage of research is the development and
deepening of the methodological foundations of diagnostics and man-
agement of the stability of socio-economic systems and the influence of
global imbalances on them.

185
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

References:
1. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития. – М.: Прогресс,
1982. – 401 с.
2. Алле М. Условия эффективности в экономике / Пер. с франц.
Л.Б. Азимова, А.В. Белянкина, И.А. Егорова, Н.М. Калмыковой. – М.:
Науч.-изд. центр «Наука для общества», 1998. – 304 с.
3. Гудзь М. В. Потенціал приморської курортно-рекреаційної
території: стан і перспективи використання : монографія / М. В. Гудзь. –
Донецьк : Юго-Восток, 2010. – 352 с.
4. Ляпунов А. М. Общая теория об устойчивости движения. – Собр.
соч. в 5-ти т. М.: Изд-во АН СССР, 1956, Т.2. с. 472.
5. Основы теории автоматического управления [Текст] : учебник для
авиационных вузов / В. С. Булыгин, Ю. С. Гришко, Н. Б. Судзиловский и
др. : под ред. Н. Б. Судзиловского. – М. : Машиностроение, 1985. – 512 с.
6. Николис Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных
системах. – М.: Мир, 1979. – 512 с.

1.11. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ
СТРУКТУРИ РЕГІОНУ

Вступ. Нерівномірна зміна добробуту окремих соціально-терито-

ріальних груп, посилення міжрегіональних і внутрішньорегіональних
соціальних нерівностей викликають серйозне соціальне напруження
між різними територіальними групами, які породжують надлишкову
міграцію населення.
Очевидна нестача знань про створення і тенденції розвитку соці-
ально – територіальної структури регіону в трансформаційний період,
адаптації різних типів територіальних спільнот, як міських, так і сіль-
ських, до нових умов життя.
З урахуванням сказаного, можливості і перспективи виходу кра-
їни з мінімальними втратами з кризи залежать не тільки від необхід-
ного коригування Центром проведених економічних реформ, а й від
сучасного виявлення і діагностування диспропорцій в соціальному
добробуті окремих територіальних утворень, визначенні чинників та

186
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

механізмів їх виникнення, виробленні та проведенні в життя обґрунто-

ваної регіональної соціальної політики, яка спрямована на подолання
надмірної регіональної та внутрішньорегіональної диференціації в
умовах життя населення. Це завдання актуалізується у зв'язку зі змі-
ною відносин центральної і територіальних влади, розширенням прав
регіонів в регулюванні економічної та соціальної сфер.
Під час підготовки результатів цього дослідження автори вико-
ристовували праці наступних фахівців: Б. Данилишин [2], Т. Заслав-
ської [8], В. Захарченко [3], У. Ізарда [9], В. Керецмана [4], О. Новосьо-
лова [5], Б. Орлова та Р. Шніпера [6], О. Пчелінцева [7] та ін.
Метою цього дослідження є визначення методичних підходів до
побудови та функціонування соціально-економічної структури регіону
і формування системи індикаторів / показників сфери обслуговування
територіального утворення.

Сучасні аспекти дослідження

соціально-економічної структури регіону

Відповідно до прийнятої концепції дослідження в якості вихідних

елементів соціально-територіальної структури регіону розглядаються
міська та сільські територіальні спільності, які, з одного боку, викону-
ють взаємодоповнюючі функції в просторовій організації суспільства,
а з іншого – формують якісно різні типи середовища життєдіяльності
та способу життя відповідних груп населення.
Виділені на основі дихотомії «місто-село» різні типи міських і сіль-
ських територіальних спільнот виступають в якості своєрідних буді-
вельних конструкцій, з яких формується середній рівень СТС регіону,
представлений аграрними і індустріально-міськими секторами СТС
регіону [3, с. 160].
Відповідно, перша задача, яка виникає при аналізі будови СТС
регіону, полягає у визначенні їх кордонів. Визначення меж індустріаль-
но-міського і аграрного секторів проводиться за критерієм функціональ-
ної приналежності міської та сільської територіальних спільнот: вибу-
довується класифікація міст за ступенем «аграрного» і виділяється клас
аграрних міст як елемент аграрного сектора регіону; і клас інших міст –

187
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

елемент індустріально-міського сектора; на основі аналізу спеціаліза-

ції виробничої сфери сільських районів виділяються клас індустріаль-
них сільських районів як елемент індустріально-міського сектору СТС
регіону і клас аграрних сільських районів – елемент аграрного сектору.
Для реалізації поставлених у дослідженні завдань необхідно:
‒ по-перше, розробити методику типологізації міст за характером
соціально-економічних зв'язків з селом;
‒ -по-друге, викласти методику типологічного аналізу динаміки
міських і сільських територіальних спільнот;
‒ по-третє, охарактеризувати систему індикаторів і показників,
що розкриває: а) різноманітність і характер зв'язків між містом і селом;
б) рівень та динаміку виділених міських і сільських територіальних
спільнот.
Загальна логіка аналізу вивчення будови і динаміки соціально-те-
риторіальної структури регіону показана на рис. 1.
Існує ціла система методів класифікації типологізації об'єктів, яка
включає такі основні групи: 1) методи, які здійснюють класифіка-
цію об'єктів на основі інформації про розподіл по одному параметру;
2) методи класифікації багатовимірних об'єктів на основі попередніх
відомостей вихідного простору ознак до одновимірного; З) методи
побудови класифікацій безпосередньо в багатовимірному просторі.
Отже, з безлічі підходів до вирішення завдань типологічного ана-
лізу необхідно вибрати такий, який поєднує в собі процедури багато-
вимірної класифікації, що дозволяють виявити схожість об'єктів по
великій кількості параметрів, і модифіковані процедури факторного
аналізу, спрямовані на угрупування взаємозалежних параметрів з
одночасною побудовою узагальнених чинників для кожної з виділених
груп. Подібний підхід до обробки великих масивів інформацій в даний
час розроблений і отримав назву лінгвістичного [8, с. 31-33].
Методика типологічного аналізу соціально-економічних об'єктів
полягає в послідовній реалізації набору процедур, об'єднаних в два
великі блоки: 1) формування простору ознак для побудови типології
(тобто системи індикаторів і показників, які комплексно описують
досліджуваний об'єкт) і аналіз його структури; 2) побудова типології
багатовимірних об'єктів. Розглянемо названі процедури докладніше.

188
 Типологія САР Виявлення Оцінка
за ступенем особливостей динаміки
урбанізації соціально- САР різного
економічного розвитку типу
Класифікація міст за
САПР різних типів
силою (масштабу)
впливу на село
Виявлення Оцінка
Вивчення соціально- Типологія міст за особливостей соціально- динаміки
економічних зв'язків в характером економічного розвитку міст різних Визначення
Класифікація міст за міст різних типів типів основних
локальній системі ступенем зв'язків з селом
«місто-село» напрямків і
орієнтованості на шляхів
обслуговування села розвитку
Виявлення ролі села
міст різних типів у Оцінка зміни регіону
Вивчення зовнішніх розвитку села ролі міст різних
функцій сільських типів у розвитку
Класифікація САР по села
адміністративних функціональному
районів (САР) профілю
Визначення меж
індустріально-
міського і Оцінка зрушень в
аграрного сектора розподілі населення
Вивчення основних
регіону між індустріально-
тенденцій системи
сільського розселення міською та аграрним
сектором

Рис. 1. Загальна логіка аналізу вивчення будови і динаміки

соціально-територіальної структури регіону
Джерело: складено на основі [1; 2; 4; 6]

189
Section 1. Problems of the development of coastal regions
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Формування простору ознак і аналіз його структури. Цей етап типо-

логічного аналізу включає в себе побудову вихідної системи показни-
ків та індикаторів; вибір інформативної підсистеми ознак, скорочення
розмірності вихідного простору ознак; виділення груп взаємопов'яза-
них індикаторів, що характеризують узагальнені сторони досліджува-
них об'єктів.
При побудові вихідної системи показників дослідник визначає
коло всіх можливих показників, що характеризують соціально-еконо-
мічні зв'язки міста з селом, і потім, на основі їх змістовного аналізу
відбирає найбільш характерні і значущі показники. Це надзвичайно
відповідальний момент дослідження, від якого багато в чому залежить
якість типології, що вибудовується. Система показників, як вже відзна-
чали, формується з урахуванням вимог, що пред'являються до системи
показників в цілому і кожним показником окремо.
Далі проводиться остаточне формування простору ознак, необхід-
ного для типологізації шляхом аналізу системи ознак вибираються
найбільш інформативні, і таким чином скорочується їх загальна кіль-
кість. В якості заходу інформативності окремих ознак виступають їх
факторні навантаження, які отримані в процесі вирішення завдань
екстремального угрупування параметрів. При цьому передбачається,
що тісно пов'язані між собою показники характеризують різні сто-
рони одного і того ж явища, а показники з низькими факторними
навантаженнями відносяться до групи випадкових, що не відобра-
жають суть досліджуваного явища. Тим самим дослідник має мож-
ливість об'єктивної перевірки попереднього вибору показників.
Відзначимо, що остаточне відкидання показників- «перешкод» про-
водиться не машиною, а дослідником, оскільки виникає в результаті
цього кроку втрата інформації, яка повинна бути оцінена у тематич-
ній позиції.
Аналіз структури сформованого простору ознак проводиться шля-
хом виділення з досліджуваного набору декількох груп показників,
які тісно корелюються. Така класифікація здійснюється за допомогою
алгоритмів екстремального угрупування параметрів, які є модифіка-
цією методів факторного аналізу. Одночасно з виділенням груп фор-
муються узагальнені фактори, які найбільш тісно корелюють з усіма

190
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

параметрами груп. При цьому завдання має вирішуватися в декількох

варіантах (для різного числа факторів), з яких за відповідними фор-
мальними критеріями буде обраний кращий.
З цією метою використовуються критерії, які розроблені групою
дослідників під керівництвом Т. Заславської і І. Мучніка: 1) інтерпре-
туємість одержуваних факторів з точки зору теоретичної концепції
дослідника, їх висока соціальна значимість; 2) інформаційна надій-
ність, що досягається об'єднанням в одному факторі великого числа
доповнюючих один одного параметрів; З) компактність факторів,
тобто об'єднання в них лише таких (або переважно таких) парамет-
рів, які тісно корелюють з факторами; 4) чіткість структури простору
типологізації, що вибудовується, тобто істотно менший зв'язок з уза-
гальнених чинників між собою, ніж з параметрами, які входять до
їх складу; 5) стійкість структури простору ознак, тобто відтворення
її найважливіших рис при збільшенні числа виділених факторів
[8, с. 36].
Побудова типології багатовимірних об'єктів. Мета цього етапу
роботи полягає в автоматичній класифікації об'єктів таким чином, щоб
об'єкти одного класу були набагато більш схожі між собою, ніж з об'єк-
тами інших класів. Число класів задається виходячи з виду розподілу
об'єктів по фактору (гістограми) і типу розв'язуваної задачі.
Виділені на попередньому етапі аналізу групи однорідних парамет-
рів (факторів) представляють собою часткову підставу класифікації
об'єктів. В принципі, як уже зазначалося, класи схожих об'єктів можна
виділити або в багатовимірному просторі всіх параметрів даного
чинника, або на його одновимірній шкалі. При класифікації в бага-
товимірному просторі кожному параметру фактора надається рівна
значимість. Навпаки, використання узагальненого фактора означає
порівняння параметрів за їх «вкладами» в нього.
Перевага другого способу полягає в отриманні класів, упорядкова-
них на шкалі комплексного фактора і тому легко інтерпретованих. Для
побудови типології міст за характером соціально-економічних зв'язків
з селом цей спосіб краще.
Складність і багатоаспектність вирішуваних в дослідженні
завдань визначила багаторівневу, що характеризує з різних сторін

191
192
Індикатори і показники рівня і динаміки розвитку
соціально-територіальної структури регіону

Індикатори Індикатори
і показники рівня і динаміки і показники рівня і динаміки розвитку
розвитку міської підсистеми регіону сільської підсистеми регіону

Індикатори і показники, що Індикатори і показники, що Індикатори Індикатори

характеризують міську характеризують міську і показники, які і показники, які
територіальну спільність з територіальну спільність з використовуються використовуються
позицій виконання їй позицій виконання їй для оцінки рівня для оцінки динаміки
зовнішніх функцій по внутрішніх функцій розвитку сільських сільських
відношенню до сільської територіальних територіальних
територіальної спільноти спільнот спільнот
Характеристики
населення
Характеристики Характеристики
Характеристики сили населення населення
впливу і ступеня Характеристики
орієнтованості на село виробничої сфери Характеристики Характеристики
сфери матеріального виробничої сфери виробничої сфери
виробництва міста
Характеристики
соціально- Характеристики Характеристики
Характеристики сили побутової сфери соціально- соціально-
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

впливу і ступеня побутової сфери побутової сфери

орієнтованості на село
невиробничої сфери міста Характеристики
системи розселення

Рис. 2. Схематичне уявлення про систему індикаторів і показників

соціально-територіальної структури регіону
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

територіальні спільності, систему індикаторів і показників (рис. 2).

В основі системи лежать п'ять великих груп показників, що утво-
рюють інформаційні підсистеми. Перша з них характеризує міську
територіальну спільність з позицій виконання нею зовнішніх по
відношенню до сільської територіальної спільноти функцій. Друга
сукупність показників характеризує міську територіальну спіль-
ність з іншого боку, з точки зору забезпечення умов життєдіяль-
ності її груп населення.
Третя і четверта підсистеми розкривають характеристики сіль-
ських територіальних спільнот: сільського населення і використа-
ного ним частини життєвого простору – виробничої та соціально-
побутової сфер сільського адміністративного району (стосовно оцінки
рівня розвитку сільської територіальної спільності і її динаміки).
Нарешті, п'ята підсистема характеризує взаємозв'язки міста і
села як вихідних елементів соціально-територіальної структури
регіону.
Зауважимо, що індикатори та показники, що характеризують
розвиток сільської територіальної спільноти, досить повно пред-
ставлені в роботах, які комплексно описують особливості розвитку
села різних регіонів і районів країни. Інформаційна підсистема
«Соціально-демографічний розвиток села» дозволяє виділити
«подібні» територіальні спільноти за: 1) соціально- демографіч-
ними характеристиками населення; 2) характером розселення
сільського населення (заселеність території, концентрація сільсь-
кого населення, віддаленість району від міських опорних цен-
трів регіону і залізниць); 3) рівнем розвитку соціально-побутової
сфери (забезпеченість сільського населення послугами, тери-
торіальна щільність соціальної інфраструктури, забезпеченість
поселень установами інфраструктури, потужність установ обслу-
говування); 4) рівнем розвитку і спеціалізації виробничої сфери
(розвиненість громадського сільськогосподарського виробництва
району, розвиток особистого підсобного господарства населення,
сільськогосподарське освоєння території, концентрація вироб-
ництва сільськогосподарських підприємств, ефективність сіль-
ськогосподарського виробництва).

193
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Інформаційне забезпечення оцінки рівня розвитку

територіальної спільності

Всього інформаційна система, яка використовується нами для

оцінки рівня розвитку територіальної спільності включає в себе
108 показників та індикаторів. Крім того, для характеристики особли-
востей соціально-економічного та демографічного розвитку сільських
територіальних спільнот різного типу в роботі використані поряд зі
статистичними даними про сільські адміністративні райони Причор-
номор'я, результати вибіркового соціолого-статистичного дослідження
сільського населення Одеської області і аналізу проблем забезпечено-
сті працею села.
Для вивчення динамічних схем розвитку сільських територіальних
спільнот була сформована інша система показників [7, с. 77]. В силу
того, що основна увага при вивченні динаміки територіальних спіль-
нот приділено змінам умов життєдіяльності різних територіальних
груп, найбільш докладно представлена соціально-побутова та вироб-
нича сфера. Розширена система показників, що характеризують тери-
торіальну групу, за рахунок включення показників статево-віковою і
освітньою структури населення (ці показники єдині як для міської, так
і для сільської територіальних спільнот).
Слід розглянути названі інформаційні підсистеми докладніше.
А. Система індикаторів і показників соціально-економічних зв'язків
міст з сільським оточенням. Як видно з визначення основних понять
дослідження, дві головні характеристики міста по відношенню до
села – сила впливу і ступінь орієнтованості на обслуговування села –
являють собою характеристики різних видів діяльності міської тери-
торіальної спільноти, які можна виміряти по-різному: за допомогою
оцінки ресурсів (матеріальних, людських, тимчасових), що витрача-
ються на обслуговування села, через отриманий результат (кількість
обслужених сільських жителів і показники обслуговування сільського
господарства) і, нарешті, за допомогою показників поведінки насе-
лення (міграційного, поїздок в місто з трудовими і культурно-побуто-
вими цілями). Всі названі показники прямо відображають силу впливу
міста на село. Мабуть, в цих цілях можливо також використання

194
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

непрямих показників, які застосовуються для виявлення зони тяжіння

міських поселень, наприклад показників доступності міського посе-
лення (наявність мережі автомобільних і залізниць приміського паса-
жирського сполучення), близькості до інших міст, особливо великим,
даних про кількість підприємств роздрібної та оптової торгівлі, обсязі
роздрібного товарообігу.
На нашу думку, пріоритет при виборі показників для побудови
класифікації міст за силою впливу на село має бути відданий прямим
показникам і індикаторам, а серед них – показникам результату впливу
міста на село і поведінки населення. Однак через порівняно невеликі
можливості статистики, діяльність міського населення вимірюється
по-різному. Наприклад, зв'язок сфери матеріального виробництва
міста з селом оцінюється переважно за допомогою ресурсних показни-
ків (чисельність і фонд заробітної плати, зайнятих виробничим обслу-
говуванням села), а сфери матеріального споживання – через резуль-
тати діяльності (чисельність сільських жителів, які отримали медичну
допомогу в містах, обсяг наданих їм побутових послуг і т.п.). Внаслі-
док цього виникає різнорідність показників, які на жаль, не дозволяє
порівняти масштаб окремих видів діяльності населення міста.
Аналогічна картина спостерігається і при формуванні системи інди-
каторів і показників тісноти зв'язку міста з селом, що характеризує його
аграрність. Вимірювання ступеня аграрності міста, по суті, являє собою
визначення функціонального типу поселення. Для об'єктивного виді-
лення функціональних типів міст і їх класифікації за складом функцій,
як правило, користуються, в першу чергу, даними про розподіл зайня-
того населення по різних галузях національної економіки (розділяючи
при цьому, наскільки можливо, зайнятих в містоутворюючій і містооб-
слуговуючій сфері діяльності і аналізуючи структуру перших).
Однак найбільш точне уявлення про ступінь орієнтованості міста
на обслуговування села дають показники, що відображають ту частину
всієї сукупної діяльності: городян, яка спрямована на управління,
виробниче і соціальне обслуговування села. Основою порівняння при
цьому виступають взяті в цілому ресурси (або результати) відповід-
ного виду діяльності. Так, наприклад, ступінь орієнтованості про-
мисловості на село оцінюється за допомогою показника питомої ваги

195
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

працівників промисловості, які зайняті обслуговуванням села, ступінь

орієнтованості сфери медичного обслуговування населення – часткою
сільських жителів, які отримали медичну допомогу в місті, в загальній
чисельності обслужених в міських медичних установах.
Система індикаторів і показників соціально-економічних зв'язків
територіальних спільнот розроблялася відповідно до певних вимог.
Головною вимогою до системи показників в цілому є повнота і від-
носна пропорційність відображення різних сторін досліджуваного
об'єкта [5, с. 151]. На жаль, нам не вдалося виконати дану вимогу
повністю через обмежені можливості загальнодержавної та відом-
чої статистики. Так, наприклад, виявилися невиміряні зв'язки сфери
духовного споживання, слабо представлені зв'язки міст з надання тор-
говельних послуг сільському населенню, не знайшли повного відобра-
ження міграційні процеси між територіальними спільнотами.
Основні вимоги, що пред'являються до наборів показників, що фор-
мує кожен з індикаторів, такі. По-перше, кожен набір показників пови-
нен відображати зміст досліджуваного явища багатосторонньо, з різ-
них точок зору, за допомогою різних способів вимірювання; по-друге,
для відображення кожного боку явища бажано враховувати не один,
а хоча б два-три показника; по-третє, має сенс поєднувати в одному
наборі, на базі якого буде будуватися індикатор, показники, більшість
з яких подібним чином диференціюють досліджувані об'єкти.
Перераховані вимоги до наборів показників в нашому дослідженні
в цілому витримані для відображення кожної зі сторін зв'язків міської
та сільської територіальних спільнот враховувалися кілька показників
(наприклад, переробка промисловими підприємствами міста молока,
м'яса, зерна, овочів). Однак ряд зв'язків міста з селом (наприклад, вироб-
ниче обслуговування сільського оточення, виробництво містом сільсько-
господарської продукції) охарактеризовані лише двома показниками.
Разом з тим деякі показники зв'язку між територіальними спільнотами
часто дублювалися контрольними, що підвищило загальну надійність
інформації. Такі, наприклад, показники розподілу фонду заробітної плати
працівників міста по відношенню до показників структури зайнятості.
Певні вимоги пред'являються і до кожного показнику, що включа-
ється в проект інформаційної бази. По-перше, всі проектовані показ-

196
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

ники повинні бути практично доступними і певною мірою надій-

ними. По-друге, обрані показники повинні якомога конкретніше
відображати досліджуване явище, так як непрямі показники най-
частіше бувають багатозначними і можуть інтерпретуватися по-різ-
ному. По-третє, важливо, щоб соціально-економічний сенс кожного
показника для всіх об'єктів був стабільним і однозначним. Нарешті,
бажано, щоб використовувані для побудови типології показники ста-
вилися якщо не прямо до досліджуваного об'єкта (в нашому дослід-
женні – до системи «місто – сільське оточення»), то хоча б до об'єк-
тів, межі яких до нього близькі.
На наш погляд, названі вимоги при формуванні конкретних показни-
ків зв'язків міста з селом в роботі в основному реалізовані. Використо-
вувані показники безпосередньо відображають як ступінь розвинено-
сті функцій міста з обслуговування села, так і роль міста в соціальному
розвитку села і тому інтерпретуються однозначно. (Слід зазначити, що
тут можливе незначне спотворення показників структури зайнятості
населення, оскільки працівники, які зайняті у допоміжних виробницт-
вах, враховуються статистикою по основній діяльності підприємств,
установ і організацій.) Показники, які отримані в основному з відом-
чої статистики, практично доступні і надійні. Соціально-економічний
зміст кожного використовуваного показника для всіх міст стабільний
і однозначний. Витримана, в основному, вимога суворої відповідно-
сті об'єкту: використовувані для побудови типології показники відно-
сяться безпосередньо до міст і сільського оточення.
Основними показниками зв'язків сфери матеріального вироб-
ництва міста з селом є чисельність і фонд заробітної плати працівни-
ків промислових підприємств, які обслуговують село. Виділення цих
підприємств проводилося в два етапи. На першому етапі з усієї сукуп-
ності підприємств, установ та організацій міста, які перебувають на
самостійному балансі в залежності від характеру основного виду їх
діяльності були виділені ті, які відносяться до досліджуваних галузей
виробничої сфери міста. Потім всередині цих галузей були виділені
підприємства, установи та організації, що обслуговують сільське гос-
подарство (в межах сільського оточення міста). Окремо були згрупо-
вані підприємства підгалузей промисловості, які особливо важливі для

197
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

розвитку і функціонування сільського оточення (підприємства по пер-

винній обробці м'яса, молока і т.п.). Що ж стосується шефських зв'яз-
ків міських промислових підприємств з селом, то в повному обсязі їх
облік відомчою і державною статистикою не проводиться. У нашій
роботі шефська допомога міста селу відображена показником участі
городян у проведенні сезонних сільськогосподарських робіт.
Показники соціальних зв'язків міста з селом згруповані за видами
послуг. Перша група показників характеризує побутове обслуго-
вування містом сільського оточення. Воно проводиться не тільки
розташованим в місті міжрайонним комбінатом побутового обслу-
говування, а й частково іншими підприємствами і організаціями.
Міжрайонний комбінат, за нашими оцінками, надавав селянам в кінці
1970-х рр. в середньому приблизно 90 –95% всієї сукупності «орга-
нізованих» послуг, що надаються містом селу. Слід мати на увазі, що
не всі послуги, що надаються комбінатом, зараховуються до розряду
сільських. До останніх відносяться, по-перше, послуги, прийняті до
виконання в сільських приймальних пунктах, але виконувані в місті
(хімчистка та фарбування, ремонт побутових машин і приладів, меблів
і т.п.), і, по-друге, послуги, що виконуються за допомогою пересув-
них форм обслуговування сільського населення. На жаль, врахований
таким чином обсяг побутових послуг, які надані містом селу, свідомо
занижений, оскільки послуги, які надані сільським жителям під час їх
поїздок до міст, згідно з існуючою інструкцією, враховуються як побу-
тові послуги жителям міста.
Друга група – це показники торговельного обслуговування сільсь-
кого населення. Основним каналом отримання торгових послуг є
поїздки сільських жителів в міста з метою придбання промислових та
продовольчих товарів. Отримати інформацію про частоту цих поїздок
і обсязі покупок можна в даний час тільки з вибіркових соціально-еко-
номічних досліджень.
Є й інший канал торгового обслуговування містом села – організа-
ція кооперативної торгівлі, яка обслуговує переважно сільське насе-
лення.
Оскільки працівники, які зайняті управлінням кооперативною тор-
гівлею і організацією доставки товарів на село, – жителі міста, то їх

198
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

діяльність можна з певною часткою умовності розглядати в якості

непрямих показників впливу міста на село.
Третя група – це показники медичного обслуговування сільських
жителів. Воно проводиться в лікувальних закладах трьох типів: район-
них поліклініках і стаціонарах, розташованих в містах, в міських полі-
клініках та стаціонарах, які проводять лікування сільських жителів, і,
нарешті, в медичних установах відомчого підпорядкування (поліклі-
ніки і лікарні залізниці, МВС).
Четверта група показників відображає зв'язки професійно-ква-
ліфікаційної сфери міста з селом. Розглянуті зв'язки представлені
показниками двох видів. По-перше, це показники підготовки фахівців
для сільського господарства в професійно-технічних училищах, тех-
нікумах, середніх і вищих спеціальних навчальних закладах міста.
По-друге, це показники охоплення сільських жителів навчанням без-
посередньо на виробництві з метою підготовки для роботи на підпри-
ємствах і в організаціях міста.
При вивченні зв'язків міста з селом до числа найбільш важливих
відносяться показники транспортних послуг, наданих містом жителям
сільської оточення. Місто пов'язане з сільським оточенням в основ-
ному за допомогою двох основних маршрутів: сільських автобус-
них – протяжністю до 50 км і приміських залізничних – протяжністю
до 150 км. Слід зазначити, що показники транспортних зв'язків міста з
селом відображають, перш за все, доступність міста для жителів при-
міських районів, включаючи приміські сільські поселення, а значить
можуть розглядатися як показники обсягу маятникової міграції сіль-
ських жителів у міста.
Участь міста в політичному, адміністративному і господарському
управлінні селом оцінюється також за допомогою показників двох
видів. Політичне і адміністративне управління селом безпосередньо
пов'язано з адміністративним статусом міста. У нашому дослідженні
застосовується індексний показник адміністративного статусу міста,
що приймає значення від І до IV в міру зменшення статусу: I – місто –
регіональний центр; II – місто – крайовий (обласний) або прирівняний
до нього центр; III – місто – районний центр; IV – місто, що не при-
ймає участі в управлінні селом.

199
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Особливості оцінки рівня розвитку

сільських територіальних спільнот

Поряд з адміністративним статусом міста в роботі використані

прямі показники участі міста в господарському управлінні селом –
чисельність і фонд заробітної плати працівників, зайнятих відповід-
ною діяльністю.
Джерелом інформації про соціально-економічні зв'язки міста і села
стали різні форми загальнодержавної та відомчої статистичної звітності.
А. Система індикаторів і показників рівня динаміки і розвитку сіль-
ських територіальних спільнот. Теоретична концепція дослідження
передбачає отримання найбільш повного уявлення про територіальну
спільність. Отже, система індикаторів і показників повинна описувати
всі структурні елементи спільності: територіальну групу, виробничу і
соціально-побутове середовище його життєдіяльності. З урахуванням
цього були розроблені три блоки показників та індикаторів, які роз-
кривають характеристики населення, виробничої і соціально-побуто-
вої сфер сільського адміністративного району.
Б. Система показників та індикаторів, що характеризують насе-
лення сільського адміністративного району. Ця інформаційна система
в порівнянні з системою показників умов життєдіяльності терито-
ріальної групи (див.нижче) найбільш проста. Вона включає в себе
загальноприйняті індикатори та показники, що відображають, з
одного боку, чисельність, склад і деякі структурні характеристики
населення, а з іншого – показники його природного і механічного руху
в 1995–2005 рр.
В. Система показників і індикаторів рівня розвитку виробничої
сфери. В основу оцінки виробничої сфери сільського адміністратив-
ного району покладено критерій її ефективності. Вибір цього крите-
рію, як зазначалося раніше, обумовлений тією обставиною, що саме
від ефективного виробництва багато в чому залежать умови життя
населення – облаштованість соціальної сфери, доходи населення і т.п.
Для комплексної оцінки ефективності виробництва необхідно мати
уявлення про наявні в районі сільськогосподарські ресурси, ефектив-
ність їх використання, виробничі фінансово-економічні результати

200
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

діяльності господарств. Крім того, для оцінки впливу різних чинників

(спеціалізація виробництва, форми господарювання та ін.) на ефектив-
ність виробництва необхідна інформація про умови господарювання.
Відповідно до цього сформовані чотири блоки індикаторів і показ-
ників розвитку сільгоспвиробництва в районі.
Перший блок дозволяє оцінити наявність у районів ресурсів для
сільськогосподарського виробництва. Це показники, що характеризу-
ють наявність в районі різних сільгоспугідь, поголів'я худоби, забез-
печеність сільського господарства трудовими ресурсами, основними
виробничими фондами та капітальними вкладеннями.
Другий блок містить інформацію про підсумкові результати сіль-
ськогосподарського виробництва в районах. Це такі показники як
валова і реалізована продукція, прибуток; сюди ж відносяться розра-
хункові показники рентабельності і окупності витрат сільськогоспо-
дарського виробництва.
Третій блок становлять показники, що характеризують викори-
стання різних видів ресурсів сільськогосподарського виробництва, а
саме: землі, трудових, фінансових та матеріальних ресурсів. Були роз-
раховані також показники продуктивності праці, фондовіддачі, виходу
валової продукції в розрахунку на різні види земельних угідь, капіта-
ловіддачі.
Нарешті, останній, четвертий блок – це показники, що дозволя-
ють оцінити організаційно-виробничі умови господарювання – дана
система показників побудована на основі 134 вихідних параметрів, за
допомогою яких були розраховані середні значення різних показників
за 1995–2005 рр. В якості основних джерел інформації використову-
валися матеріали загальнодержавної та відомчої статистики, зокрема,
паспорти районів, річні звіти колгоспів і радгоспів, а також інші ста-
тистичні матеріали.
Г. Індикатори і показники рівня розвитку соціально-побутової
сфери сільського адміністративного району. Для формування уявлення
про соціально-побутову сферу сільського району, яка зумовлює багато
в чому рівень життя його населення, розробляється система індика-
торів і показників яка повинна відображати різні види діяльності
працівників сфери обслуговування, а саме: торгівлі та громадського

201
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

харчування, транспорту (пасажирського) зв'язку (з обслуговування

селища), житлово-комунального господарства і побутового обслуго-
вування, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпе-
чення, народної освіти, включаючи дошкільне виховання, культури і
мистецтва, кредитування та страхування.
Сформована система індикаторів досить повно характеризує
середовище проживання сільського населення. Зокрема, в системі
індикаторів знайшли відображення такі основоположні з точки зору
життєдіяльності населення сфери як охорона здоров'я, побутове обслу-
говування, освіта, культура. Разом з тим, відсутня інформація, яка
розкриває стан на селі фізичної культури і соціального забезпечення,
кредитування. Проте, на наш погляд, система індикаторів порівняно
пропорційно відображає розвиток найважливіших сторін соціального
обслуговування населення.

Особливості сучасного використання статистичної звітності

у регіональних дослідженнях

При формуванні системи індикаторів, що характеризують окрему

галузь, автори прагнули до комплексної оцінки її розвитку, зокрема,
оцінки матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та обсягів
наданих галуззю послуг. Однак, обмежені можливості державної та
відомчої статистичної звітності не дозволили повною мірою виконати
вимоги комплексності.
Сформована система індикаторів дозволяє в цілому охарактеризу-
вати кожну з галузей сфери обслуговування населення з різних сторін.
Так, рівень забезпеченості сільських жителів загальною житловою пло-
щею розкривався за допомогою використання індикаторів забезпече-
ності жителів райцентру, в сільській місцевості в цілому, оцінка мате-
ріально-технічної бази сфери охорони здоров'я включала в себе оцінку
основних її установ – лікарень, поліклінік, включаючи дитячі, фельд-
шерсько-акушерських пунктів, жіночих консультацій та амбулаторій.
З іншого боку, кожен з аспектів розвитку галузей оцінювався за
допомогою декількох параметрів. В найбільшій мірі це зауваження
стосується оцінки матеріально-технічної бази галузей сфери обслу-

202
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

говування, коли поряд з кількістю підприємств, установ тієї чи іншої

галузі використовувалася інформація про їх місткості, пропускній
спроможності і т.п. Відзначимо також, що виходячи з можливостей
відомчої статистики автори намагалися дати не тільки кількісну, але
і якісну оцінку матеріально-технічної бази галузі. На жаль, відповідні
індикатори – частку типових установ, підприємств галузі та місць в
них, рівень благоустрою житла сільських жителів – можна було розра-
хувати тільки для 1985 р.
Як відомо, соціально-економічна статистика, що характеризує роз-
виток сфери обслуговування, досить мізерна. Бідність її ще більше
загострюється. У зв'язку з завданням вивчення динамічних зрушень у
розвитку сфери обслуговування населення, тобто формуванням іден-
тичних або хоча б адекватних індикаторів розвитку галузі в 2000-х рр.
Повною мірою досягти цього не вдалося через відсутність, як зазнача-
лося раніше, інформації про якісні сторони розвитку матеріально-тех-
нічної бази галузей в 1995 р., деяких показників обсягів послуг та ряду
інших параметрів.
Використання статистичної звітності при побудові типології сіль-
ських територіальних спільнот забезпечує порівняльну надійність
системи індикаторів. Істотно збільшує надійність інформації багато-
стороннє відображення різних аспектів розвитку галузі, застосування
для характеристики кожного з аспектів декількох показників, викори-
стання для перевірки вибудуваної типології «незалежних» параметрів.
В якості останніх в дослідженні застосовуються показники обсягів
капітальних вкладень (за рахунок держави, колгоспів і кооперації),
введення основних фондів невиробничого призначення за Х і ХI п'я-
тирічки, а також введення в дію об'єктів соціально побутового та куль-
турного призначення.
У науковій літературі вже є прецеденти розробки подібних систем
показників для диференціації районів за рівнем розвитку сфери обслу-
говування запропонована відповідна система показників, зокрема, в
роботах У. Ізарда [9]. Автор вважав за можливе обмежитися тільки
показниками забезпеченості населення послугами, залишивши без
уваги територіальну щільність соціальної інфраструктури поселень.
Справа в тому, що при розподілі капітальних вкладень враховується

203
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

саме показник забезпеченості населення послугами. Проте, відмова

від настільки важливих характеристик сфери обслуговування збіднив
систему показників.
Разом з тим, розвиток кожної з галузей сфери обслуговування роз-
кривають не один-два показники, а в середньому 10–12 показників,
що характеризують розвиток матеріально-технічної бази галузі, як з
кількісної, так і з якісної сторони, (капітальні вкладення і введення
об'єктів за 10 років (1976–1985 рр.) чисельність працівників галузі і
обсяг наданих нею послуг населенню. Відзначимо також, що з метою
побудови динаміки розвитку даної сфери в розрізі сільських адмі-
ністративних районів необхідно було сформувати «наскрізну», яку
можна порівняти для 1976 р. і наступних років систему індикаторів.
Ця обставина також спричинило за собою необхідність розробки влас-
ної системи показників.

Висновок. Розглянута система індикаторів і показників розвитку

сфери обслуговування районів, незважаючи на ряд зазначених
переваг, далека від досконалості. Основним її недоліком є та обста-
вина, що використані показники не дають вичерпного уявлення про
рівень соціально-побутового обслуговування населення. Зокрема,
в роботі дана оцінка забезпеченості населення послугами, але, як
зазначалося раніше, відсутні відповідні показники забезпеченості
поселень установами соціальної інфраструктури та щільності уста-
нов обслуговування; не враховано роль міст в обслуговуванні насе-
лення приміських районів; показники соціального розвитку району
не диференційовані щодо районних центрів і сільської периферії.
Однак з урахуванням кінцевих цілей дослідження сформована
система індикаторів і показників в цілому задовольняє пропонова-
ним до неї вимогам.
Дане дослідження приведено у межах виконання НДР «Вплив
інвестиційно-інноваційної складової на забезпечення соціально-еко-
номічного розвитку Українського Причорномор’я» (№0114U004455).

204
 Section 1. Problems of the development of coastal regions

Список літератури:
1. Аханов С.А. Эффективность общественного производства. Три
уровня анализа: Народнохозяйственный, региональный, хозрасчетный :
[Текст] / С.А. Аханов. – М.: Мысль, 1987. – 165 с.
2. Данилишин Б.М. Соціально-економічні проблеми розвитку
регіонів: методологія, практика : [Текст] / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк,
М.І. Фащневський / За ред. д.е.н., проф., чл.-кор. НАН України
Б.М. Данилишина. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 315 с.
3. Захарченко В.І. Наукові основи управління ринковою системою
регіону : монографія / В.І. Захарченко, Т.К. Метіль, І.А. Топалова. – Одеса:
Атлант, 2016. – 316 с.
4. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку:
теоретичні аспекти : [Текст] / В.Ю. Керецман / Українська академія
державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ,
2002. – 188 с.
5. Новоселов А.С. Рыночная система региона: проблемы теории
и практики: монография / Отв. ред. В.В. Кулешов / А.С. Новоселов. –
Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 2007. – 568 с.
6. Орлов Б.П. Экономическая реформа и территориальное
планирование / Орлов Б.П., Шнипер Р.И. – М.: Экономика, 1968. – 328 с.
7. Пчелинцев О.С. Региональная экономика в системе устойчивого
развития / О.С. Пчелинцев. – М.: Наука, 2004. – 258 с.
8. Развитие сельских поселений / Под ред. Т.И. Заславской и
И.Б. Мучника. – М.: Статистика, 1977. – 295 с.
9. Isard W., Azis I., Drennan M., Miller R., Saltzman S., Thorbecke
E. Methods of Interregional and Regional Analysis. – Ashgate. – 2004. – 490 p.

205
 SECTION 2. INSTITUTIONAL SUPPORT
OF REGIONAL DEVELOPMENT

2.1. МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН,
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація. Україна активно залучена до процесів глобалізації та

міжнародної економічної інтеграції, ефективність яких багато в
чому залежить від державного регулювання міжнародної торгівлі.
Головним чинником забезпечення успішного розвитку міжнародної
торгівлі українських підприємств є митне регулювання зовнішньоеко-
номічної діяльності (далі ЗЕД) як провідний метод державного регу-
лювання національної економіки. В роботі було проаналізовано існу-
ючі концептуальні підходи щодо визначення сутності таких понять
як «митно-тарифне регулювання», «митне регулювання», «тарифне
регулювання». За результатами проведеного дослідження визначені
особливості розвитку митного регулювання як засобу захисту наці-
онального ринку. На основі виокремлення етапів розвитку митного
регулювання ЗЕД за часів незалежності України авторами визна-
чені перспективи подальшого розвитку митного регулювання ЗЕД
України. З метою оцінки ефективності міжнародного співробітни-
цтва України проаналізовано сучасний стан її відносин з міжнарод-
ними інститутами регулювання торгівлі.

Вступ. Процеси глобалізації та міжнародної економічної інтегра-

ції країн світу в єдиний економічний простір є ключовим фактором
динамічного розвитку кожної країни незалежно від масштабів її вну-
трішнього потенціалу. Україна активно залучена до цих процесів,
ефективність яких багато в чому залежить від державного регулю-
вання міжнародної торгівлі, так як саме міжнародна торгівля ство-
рює практично необмежені можливості як для задоволення внутріш-

206
 Section 2. Institutional support of regional development

нього попиту за рахунок товарів та послуг іноземного походження,

так і реалізації товарів та послуг національного виробництва на сві-
тових ринках, що в кінцевому підсумку веде до зростання добробуту
кожної країни [1]. Враховуючи вище вказане, головним чинником
забезпечення успішного розвитку міжнародної торгівлі українських
підприємств є митне регулювання ЗЕД з боку держави, що посідає
провідне місце серед інших методів державного регулювання націо-
нальної економіки.
Так, за даними Державної служби статистики України [2] зовнішня
торгівля товарами за 2016 рік мала від’ємне сальдо, яке становило –
2888086,0 тис. дол. США. Так, експорт українських товарів скоротився
на 4,6% (або на 1765438,5 тис. дол. США) у порівнянні з 2015 роком,
імпорт, навпаки, збільшився на 4,6 % (або на 1733354,2 тис. дол.
США). Зовнішня торгівля у 2015 році мала позитивне сальдо, яке
складало 610706,7 тис. дол. США. Експорт товарів у 2015 р. стано-
вив 38127149,7 тис. дол. США, імпорт – 37516443,0 тис. дол. США.
З огляду на вищевказане, дана тема є актуальною та потребує подаль-
шого розвитку як в науковому напрямку так і в практичному.
Особливості митно-тарифного регулювання досліджували такі
українські та іноземні науковці та практики, як Г. Башнянин, І. Береж-
нюк, О. Борисенко, В. Ващенко, О. Гребельник, А. Дубініна, В. Дем-
ченко, О. Єгоров, В. Заяц, М. Каленський, А. Мазур, В. Науменко,
О. Нікіпчук, Ю. Петруня, Л. Пісьмаченко, В. Прокопенко, С. Станіс-
лавська, С. Терещенко, О. Шейко та багато інших.
У роботах представлених авторів вивчаються інструменти і меха-
нізми регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства,
специфіка і форми прояву цих механізмів, фактори, що впливають
на ефективність застосування окремих митно-тарифних інструмен-
тів. Однак, незважаючи на значну увагу з боку багатьох науковців та
практиків до даної проблеми багато актуальних питань щодо митно-
тарифного регулювання ЗЕД з боку держави досі залишаються не
вирішеними і потребують подальшого наукового удосконалення. Так,
не знайшли достатнього висвітлення питання, присвячені розвитку
митно-тарифних відносин в сучасних інтеграційних спрямуваннях
економіки України як засобу захисту національного ринку.

207
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Враховуючи вищезазначене, метою даного дослідження є визна-

чення особливостей розвитку митного регулювання в системі дер-
жавного регулювання ЗЕД як засобу захисту національного ринку в
рамках інтеграційних спрямувань. Для досягнення поставленої мети
в роботі були вирішені наступні завдання: проведений теоретичний
аналіз понять «митно-тарифне регулювання», «митне регулювання»,
«тарифне регулювання»; виявлені особливості митного регулювання
ЗЕД за часів незалежності України; визначені перспективи розвитку
митного регулювання ЗЕД України; проведений аналіз сучасного
стану співробітництва України з міжнародними інститутами регулю-
вання торгівлі.

Теоретичні засади визначення сутності та особливостей

розвитку митного регулювання в Україні

Генезис наукової думки дозволив авторам цього дослідження з’ясу-

вати, що в наукових роботах та нормативно-законодавчих актах [3-17]
зустрічаються терміни «тарифне регулювання», «митно-тарифне регу-
лювання» та «митне регулювання». Більшість науковців в процесі дос-
лідження зазначеної проблеми використовують термін «митно-тарифне
регулювання ЗЕД». Однак, Гребельник О. П. [3], критикує такий під-
хід до розуміння даної категорії та наголошує, що митно-тарифні від-
носини мають вивчатися і досліджуватись як цілісна система і розгля-
датися одночасно в обох площинах – як митні відносини і як тарифні
відносини. Для наукового обґрунтування та визначення особливостей
розвитку митно-тарифного регулювання в рамках інтеграційних спря-
мувань, необхідно провести діалектичний аналіз підходів різних нау-
ковців до розуміння цього поняття.
У своїй роботі Гребельник О.П. [3, с. 12] під митно-тарифними
відносинами розуміє сукупність економічних, організаційно-право-
вих та психоетичних взаємовідносин у сфері регулювання зовніш-
ньоекономічної діяльності, які базуються на законодавчо закріплених
принципах і напрямах митної політики країн-учасниць міжнародних
економічних відносин. При цьому основою функціонування тарифних
відносин є митний тариф, а митних відносин – взаємодія та взаємоо-

208
 Section 2. Institutional support of regional development

бумовленість митних методів регулювання ЗЕД різних держав. Тобто

такий підхід до визначення економічної категорії «митно-тарифні від-
носини» дозволяє ототожнити його з поняттям митно-тарифним регу-
лювання.
Так, в роботі Суворова В. В. [4], митне регулювання розгляда-
ється як митно-тарифне регулювання, здійснення митної справи та
організація діяльності митних органів України. Тобто у представ-
леному визначенні митне регулювання розглядається через призму
митно-тарифного регулювання, тим самим ототожнюючи ці еконо-
мічні категорії. Такий підхід на думку авторів не конкретизує заходи
митно-тарифного регулювання (далі МТР), а лише дає загальне уяв-
лення про регулювання ЗЕД з боку митних органів. Рассолов М. М.,
Еріашвілі Н. Д. [5], під митно-тарифним регулюванням розуміють
сукупність організаційних, економічних та адміністративних заходів
державного регулювання ЗЕД, які захищають національних товаро-
виробників на внутрішньому ринку, регулюють структуру експорту
та імпорту товарів, а також забезпечують поповнення державного
бюджету країни. Такої думки додержується Свинухов В. Г. [6]. Але
автори даного дослідження згодні з позицією Прокопенко В. В.,
який зазначив, що такий підхід до розуміння економічної категорії
«митно-тарифне регулювання ЗЕД» враховує нетарифні методи, такі
як адміністративні що не є об’єктом митно-тарифного регулювання,
тому таке твердження є неприпустимим [7]. В своїй роботі Проко-
пенко В. В. [7] митно-тарифне регулювання визначає як сукупність
організаційних, економічних, правових заходів спрямованих на регу-
лювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом застосування
мита до товарів, які імпортуються в Україну та експортуються з
України. Такий підхід є більш конкретним, але обґрунтовує митно-
тарифне регулювання тільки в двох митних режимах шляхом вико-
ристання одного інструменту – мита.
Єгоров О. Б. митне регулювання наводить як сукупність митно-
тарифних заходів, що використовуються як національний торговельно-
економічний інструментарій регулювання зовнішньої торгівлі [8]. Під
митно-тарифним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності
Тимошенко І. В., розуміє сферу діяльності державних органів, що здій-

209
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

снюють митну політику країни і регулювання суспільних відносин,

пов’язаних з порядком переміщення товарів та транспортних засобів
через митний кордон, стягненням митних платежів і проведенням мит-
ного контрою [9]. Войцещук А. Д. [15] розглядає митне регулювання
з огляду на застосування митною службою митних процедур із засто-
суванням системи управління ризиками. Дубініна А. А. [16] розглядає
тарифне регулювання як основний інструмент впливу на торгівельні
відносини з боку держави.
Найбільш економічно обґрунтованим, на думку авторів, є підхід до
визначення цього поняття, запропонований Бережнюком І. Г. [10], який
під митним регулюванням розуміє вплив держави в особі державних
органів (насамперед – митних) на інших суб’єктів митних відносин з
метою підпорядкування їхніх дій своїм економічним інтересам, тобто
митне регулювання – це управління митними відносинами в рамках
заданих параметрів.
У енциклопедичному словнику з державного управління митне
регулювання розуміється як регулювання питань, пов’язаних із вста-
новленням мит та митних зборів, процедури митного контролю, орга-
нізацією діяльності органів митного контролю України [11]. Мит-
но-тарифне регулювання, у енциклопедичному словнику економіки
і права, зазначається як сукупність митних та тарифних заходів, які
використовуються в якості національного торгово-політичного інстру-
ментарію для регулювання зовнішньої торгівлі [12]. Такі визначення є
досить широкими та не конкретизують процес регулювання ЗЕД.
Стрімкий розвиток інтеграційних процесів, які суттєво впли-
вають на стан національної економіки та визначають стратегічні
напрями ЗЕД України вимагають вивчення іноземного законо-
давства щодо митно-тарифного регулювання зовнішньоекономіч-
ної діяльності. Так як воно розглядається Світовою організацією
торгівлі як основний механізм регламентування зовнішньоторгових
операцій країн-членів.
Аналіз Митного кодексу митного союзу [13] дозволив виявити, що
митне регулювання, в рамках цього документу, розглядається як пра-
вове регулювання відносин, пов’язаних з переміщенням товарів через
митний кордон митного союзу, їх перевезенням по єдиній митній тери-

210
 Section 2. Institutional support of regional development

торії митного союзу під митним контролем, тимчасовим зберіганням,

митним декларуванням, випуском і використанням відповідно до мит-
них процедур, проведенням митного контролю, сплатою митних пла-
тежів, а також власних відносин між митними органами та особами,
що реалізують права володіння, користування і розпорядження зазна-
ченими товарами. Дане визначення має ряд переваг: по-перше, вста-
новлює суб’єктів правовідносин у процесі митно-тарифного регулю-
вання ЗЕД; по-друге, розглядає МТР з позиції різних митних режимів,
по-третє, в якості інструментарію МТР ЗЕД, передбачає використання
митних платежів, нарахування та сплата яких пов’язаних зі здійснен-
ням ЗЕД, а не тільки мита.
Вивчення статей митного кодексу Європейського Співтовариства
дозволило встановити, що цей документ не наводить теоретичного
визначення поняття митно-тарифне регулювання, але розглядає його
інструменти, до яких відносить загальний митний тариф та тарифну
класифікацію товарів [14].
Аналіз положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль-
ність» [15] дозволило виявити, що митне регулювання – це регулю-
вання питань, пов’язаних із встановленням мит та інших податків, що
справляються при переміщенні товарів через митний кордон України,
процедурами митного контролю, організацією діяльності органів мит-
ного контролю України. Митний кодекс України [16] окремо не дає
визначення даного поняття, але в ст. 5 та 7 цього документу державну
політику та митну справу розглядає через призму тарифного і нета-
рифного регулювання ЗЕД.
Таким чином, результати аналізу наукових підходів та вітчиз-
няного і іноземного законодавств свідчать про відсутність єдиного
твердження даних категорій. При цьому ці поняття в одних джерелах
ототожнюються в інших – піддається критиці такий підхід. Врахову-
ючи проблему відсутності універсального теоретичного підходу до
визначення таких понять та спираючись на доробки різних науков-
ців в даному дослідженні автори пропонують визначати, як найбільш
широке поняття, митне регулювання з урахування функцій та завдання
покладених на державні органи (насамперед органи доходів та зборів),
які здійснюють державну митну справу (ст. 544, МКУ).

211
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

З урахуванням вище викладеного автори даного дослідження

пропонують під митним регулюванням розглядати комплекс орга-
нізаційних, адміністративних, економічних та правових захо-
дів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономіч-
ної діяльності, які передбачені національним законодавством та
положеннями Міжнародних договорів країн-учасниць щодо захи-
сту прав та інтересів суб’єктів ЗЕД і держави в цілому як на вну-
трішньому так і на зовнішньому ринках з боку державних органів
(органи доходів та зборів), які здійснюють державну митну справу.
Перевагою запропонованого підходу є перш за все його універ-
сальність відповідно до видів здійснення ЗЕД та митних режимів в
яких здійснюється дана діяльність. Такий підхід базується на зако-
нодавчо визначених завданнях органів доходів та зборів, що доз-
воляє розглядати та передбачати в якості інструментарію регулю-
вання не тільки митний тариф та митні платежі, а й інструменти,
які відносяться до нетарифного регулювання: квоти, тарифні квоти,
ліцензії, сертифікати і таке інше. Визначає місце митного регулю-
вання та регулюючий суб’єкт.
Враховуючи запропонований підхід до визначення поняття
«митне регулювання» в роботі представлені інструменти такого
процесу (рис. 1).
Для забезпечення ефективного зростання ринкової економіки
України в сучасних умовах активного розвитку інтеграційних
угрупувань, одним із основних завдань держави є формування та
вдосконалення системи митного регулювання зовнішньоекономіч-
ної діяльності. Так як за твердженням Дяченко Т. О. [17, с. 129]
саме ця система має забезпечити сприятливі умови для адаптації
національної економіки до більш гострої міжнародної конкуренції
внаслідок приєднання до системи глобального регулювання і віль-
ного переміщення ресурсів та поступове включення її економіки до
глобальних та європейських економічних процесів. Однак, успішно
здійснити такий прорив неможливо без вивчення напрацьованого
вітчизняного досвіду щодо особливостей розвитку митного регу-
лювання зовнішньоекономічної діяльності України. Огляд науко-
вих джерел [16; 18; 19] дозволив виявити декілька етапів розвитку

212
 Section 2. Institutional support of regional development

Інструменти митного регулювання

зовнішньоекономічної діяльності

Тарифне регулювання Нетарифне регулювання

Митна вартість товару Ліцензії, квоти

Імпортні депозити; ковзні

Код товару за УКТ ЗЕД податки; додаткові митні
збори; антидемпінгові та
компенсаційні мита

Країна походження
товару Субсидії, дотації
експортерам, урядові
замовлення, умови
Митний тариф транспортування

Санітарно-ветеринарні
норми; промислові
стандарти й вимоги
безпеки; вимоги до
пакування та маркування
товарів

Рис. 1. Інструменти митного регулювання

зовнішньоекономічної діяльності

митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України за

часів незалежності. Основна характеристика таких етапів наведено
в таблиці 1.

213
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Таблиця 1
Характеристика етапів розвитку митного регулювання України
за період незалежності [16; 18; 19]
Період Характеристика
1 2
25 червня 1991 р. приймається Закон України «Про
митну справу в Україні», а вже 01.01.1992 р. вводиться
в дію Митний кодекс України. Згідно ст. 2 цього Кодексу
Україна самостійно визначає митну політику, створює
власну митну систему та здійснює митне регулювання
на своїй території. 19.06.1992 р. прийнято Постанову
І етап
ВРУ «Про приєднання України до Конвенції про ство-
(1991 – 1993 рр.)
рення Ради Митного Співробітництва».
Орієнтація на
В цей період справляння мита має суто фіскальні функ-
регулювання
ції, перевага надається експортному миту. Імпортне
експорту
мито до початку 1993 р. справляється згідно з Митним
тарифом СРСР. Єдиний митний тариф, прийнятий на
початку 1993 р., містив середньоарифметичну ставку
увізного мита – 15 %, рівень ставок увізного мита визна-
чався залежно від ступеня обробки й економічної доціль-
ності ввезення того чи іншого виду товару.
У зв’язку з лібералізацією ЗЕД митне регулювання вико-
II етап
нує суто фіскальну функцію та захист товаровиробника.
(1994 – 1995 pp.)
3 метою наповнення Держбюджету України за рахунок
Орієнтація на
оподаткування імпорту Митно-тарифною радою в 1994
податкові надхо-
р. прийнято перше рішення щодо підвищення ставок уві-
дження від ЗЕД
зного мита
Посилення протекціонізму та приведення системи мит-
ного регулювання у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ
у зв’язку з переговорним процесом щодо приєднання
III етап України до неї.
(1996 — 1998 pp.) Внаслідок прийняття низки законів щодо регулювання
Орієнтація на зовнішньої торгівлі, середньозважена ставка мита зросла
товаровиробника з 4,67% (у 1997 р.) до 5-6% у (1999 р.)
Указом Президента України №255 «Про Концепцію
трансформації митного тарифу України на 1996-2005
роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ». За період

214
 Section 2. Institutional support of regional development

Продовження таблиці 1
1 2
1993-1999 рр. до діючого митного тарифу було вне-
сено зміни близько 60 постановами Кабінету Міністрів
України і 5 Законами України (які стосуються підакциз-
ної і сільськогосподарської продукції 1-24 груп ТН ЗЕД).
III етап Таким чином, прийнятий у 1993 р. Митний тариф прак-
(1996 — 1998 pp.) тично змінений на 95 %, фактично з 1998 р. діє новий
Орієнтація на Митний тариф.
товаровиробника У 1997 році Кабінетом Міністрів України прийнято
постанову №244 «Про заходи щодо поетапного впрова-
дження в Україні вимог директив ЄС, санітарних, еко-
логічних, ветеринарних, фітосанітарних норм міжнарод-
них і європейських стандартів»
Протягом цього періоду рівень середньозважених ставок
зберігаються на рівні 5-6%. У 1998 р. Верховна рада при-
ймає низку законів «Про захист національного товарови-
робника від демпінгового імпорту», «Про захист націо-
IV етап нального товаровиробника від субсидованого імпорту»,
(1998-2001 pp.) «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в
Удосконалення України».
митного регулю- Рішення, прийняті Митно-тарифною радою протягом
вання відповідно поточного року, спрямовані на стимулювання внутріш-
до норм ГАТТ/ нього виробництва, тобто ставки
СОТ імпортного мита знижено на сировину і підвищено на
готову продукцію, аналоги якої випускаються в Україні.
Невідповідність діючого Митного кодексу міжнародним
стандартам спонукало до розробки й прийняття проекту
нового Митного кодексу України
У 2002 р. було прийнято новий МКУ, в якому передбача-
V етап
лися сучасні підходи в тарифному регулюванні, митній
(2001-2002 pp.)
оцінці товарів, впорядкування тарифних преференцій до
Прийняття зако-
окремих країн та визначення країни походження товарів.
нодавчих актів
Протягом 2002–2004 року було суттєво зменшено рівень
відповідно між-
оподаткування ввізним митом товарів (середньоарифме-
народним митним
тична ставка ввізного мита сягала близько 10 %). Указом
стандартам
Президента від 17.05.2002 р. №466/2002 встановлено

215
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Закінчення таблиці 1
1 2
V етап
приєднатися до Міжнародної конвенції про Гармонізовану
(2001-2002 pp.)
систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983
Прийняття зако-
року. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої
нодавчих актів
системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної
відповідно між-
організації з урахуванням Комбінованої номенклатури
народним митним
Європейського Союзу.
стандартам
VІ етап Законодавче закріплення в новому Митному кодексі
(2003-2012 pp.) України системи методів визначення митної вартості, які
Прийняття нового застосовуються у світовій практиці. У 2008 році значне
МКУ реформування структури митної системи
Прийняття нового Закону України «Про митний тариф»,
введення електронного декларування товарів. Митне
Сучасний етап регулювання переважно має фіскальний характер.
Об’єднання податкової інспекції та митниці в Фіскальну
службу України.

Підводячи підсумки особливостям еволюції розвитку митного

регулювання в Україні за часів її незалежності, можна з упевнені-
стю сказати, що результатом цього кропіткого процесу є поступове
наближення до міжнародних стандартів та вимог законодавчого
підґрунтя України для ефективного функціонування зовнішньое-
кономічної діяльності як на рівні держави, так і на рівні підпри-
ємства. Національне законодавство в сфері митного регулювання
ЗЕД орієнтоване на загальноприйняті міжнародні норми, стандарти
і практику.

Методичне забезпечення аналізу та оцінки економічного

розвитку України у сфері митного регулювання

Аналіз статистичних даних [2] та наукових досліджень [22] у сфері

зовнішньоекономічної діяльності дозволили авторам виділити основні
проблеми, з якими стикаються вітчизняні підприємства під час здійс-
нення ЗЕД:

216
 Section 2. Institutional support of regional development

обмеженість підприємства у фінансових ресурсах;

несприятливий економічний та політичний клімат в країні;
несприятливе валютне регулювання;
складність митного оформлення товарів та митні бар’єри;
корупція у державних органах;
високий рівень бюрократії у отриманні дозвільних документів;
інформаційна обмеженість фахівців щодо використання преферен-
ційних торгових режимів наданих українським підприємствам іншими
країнами світу;
невідповідність вітчизняної продукції стандартам та вимогам
зовнішнього ринку;
відсутність сертифікації на підприємствах системи якості управ-
ління безпечністю харчових продуктів (ХАССП).
Однак, для визначення перспектив подальшого удосконалення
митного регулювання ЗЕД України з урахуванням його інструмента-
рію, в роботі було сформовано систему статистичних показників, за
допомогою яких можна проаналізувати та оцінити стан економічного
розвитку України у сфері митного регулювання. Дана система форму-
валась на основі проведених досліджень українського вченого-еконо-
міста Мартинюка В. П. [20; 21] та авторських наукових напрацювань.
Дана система наведена в таблиці 2.
При цьому слід зазначити, що такі показники як, митне наванта-
ження на імпорт та експорт, а також митне навантаження на зовніш-
ньоторговельний оборот доречно розраховувати як в цілому по країні
так і за географічним спрямуванням. Саме такі розрахунки дозволять
зробити більш глибокий економічний аналіз та дати обґрунтовану
оцінку ефективності здійснення зовнішньоекономічної діяльності з
окремими країнами світу з урахуванням особливостей митного регу-
лювання.
Статистичні дані, які використовувалися для розрахунків зазна-
чених показників та результати таких розрахунків представлено в
таблиці 3 та на рис. 2 та 3.
Як показують результати розрахунків показників митного наванта-
ження, то за аналізований період їх динаміка характеризується хви-
леподібними змінами. Тобто не спостерігається суттєвих коливань

217
 Таблиця 2

218
Система статистичних показників економічного розвитку України у сфері митного
регулювання
Статистичний
Формула розрахунку Характеристика
показник
1 2 3
Номінальний рівень митного де Mn – надходження до держав-
Mï
навантаження на економіку, % (МN) MN = × 100% ного бюджету від митних платежів;
ÂÂÏ
[20, 21] ВВП – валовий внутрішній продукт
де P – продукція підприємств, що
Реальний рівень митного наванта- Mï
MR = × 100% мають пільги; D – продукція домо-
ження на економіку, % (MR) [20, 21] ÂÂÏ − P − D
господарств
Митне навантаження на імпорт, % Mï де І – обсяг імпорту у грошовому
Mi = × 100%
(MI) [20, 21] I еквіваленті
Митне навантаження на експорт, Mï Е – обсяг експорту у грошовому
Me = × 100%
% (MЕ) E еквіваленті
Митне навантаження на зовнішньо- Ìï
ÇÎìí = × 100% -
торговельний оборот у ЗЕД (ЗОмн) І +Å

Митне навантаження на суб’єктів

Mï
M ZED =
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

зовнішньоекономічної діяльності K ZED

де КZED – кількість суб’єктів ЗЕД
(MZED), [20, 21]
Mn
K =
b × 100%
Частка митних доходів у зведеному ∑D де ΣD – загальні доходи зведеного
(державному) бюджеті країни, % Індикатор показує залежність
(державного) бюджету країни;
Kb, [20, 21] бюджету країни від ефективності
роботи митних органів
 Закінчення таблиці 2
1 2 3
Митне навантаження на одного Mï
G =
громадянина України, дол./особу X Х – населення України, осіб.
(G)
M ôàêò
R= × 100%
Ì ïëàí
що ближче значення коефіцієнта
збираності митних платежів до
одиниці (100 %), то ефективнішою де Мфакт – фактичні надходження
Рівень збираності митних платежів
є робота митних органів щодо митних платежів; Мплан – планові
R, [20, 21]
планування надходжень митних надходження митних платежів
платежів та виконання планових
завдань. Індикатор можна розрахо-
вувати і у розрізі окремих митних
платежів
Mi
Km =
IT
показує порівняння коефіцієнта із
середньозваженою ставкою мит- де Мі – надходження до державного
Коефіцієнт справляння мита, (Кm), ного тарифу країни дає уявлення бюджету від імпортного мита; IТ –
[20, 21] про те, чи повною мірою надходять вартість імпортних товарів.
кошти від обкладання ввізним
митом до бюджету відповідно до
структури митного тарифу й товар-
ної структури імпорту країни

219
Section 2. Institutional support of regional development
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Таблиця 3
Статистичні показники економічного розвитку України
у сфері митного регулювання
Номіналь- Населення Митні Імпортне
Експорт3, Імпорт4,
Роки ний ВВП1, України2, платежі5, мито6,
млрд. дол. млрд. дол.
млрд. дол. млн. чол. млрд. дол. млрд. дол.
2007 142,7 46,3 49,8 60,4 10,7167 1,956
2008 180,1 46 67,7 84,7 18,235 2,302
2009 117,2 45,7 40,4 45,1 10,668 0,861
2010 137,9 45,4 52,2 60,9 10,826 1,115
2011 162,9 45,1 69,4 85,7 14,410 1,477
2012 180,2 44,9 70,2 89,7 15,659 1,650
2013 134,9 44,6 59,1 80,9 15,094 1,669
2014 134,9 44,3 53,9 54,4 11,522 1,061
2015 90,1 44,4 35,5 38,9 10,870 1,845
2016 87,2 44,2 34 38,3 9,293 0,797
Статистичні показники сформовано авторами на основі даних наступних джерел:
, , , – дані використані автором з сайту http://www.ereport.ru [23]
1 2 3 4

, – дані використані автором з сайту http://www.treasury.gov.ua [24]

5 6

35,00
30,00
25,00
20,00
15,00
10,00
5,00
0,00
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Номінальний рівень митного навантаження на економіку, % (МN)

Митне навантаження на імпорт, % (MI)
Митне навантаження на експорт, % (MЕ)
Митне навантаження на зовнішньоторговельний оборот у ЗЕД (ЗОмн)

Рис. 2. Динаміка митного навантаження за період з 2007 по 2016 рр.

Побудований авторами на основі статистичних даних наступних джерел:
http://www.ereport.ru [23]; http://www.treasury.gov.ua [24]

220
 Section 2. Institutional support of regional development

5,000
4,500
4,000
3,500
3,000
2,500
2,000
1,500
1,000
0,500
0,000
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Коефіцієнт справляння мита, (Км)

Митне навантаження на одного громадянина України, дол./особу (G)

Рис. 3. Динаміка коефіцієнта справляння мита

та митного навантаження на одного громадянина України
за період з 2007 по 2016 рр.
Побудований авторами на основі статистичних даних наступних джерел:
http://www.ereport.ru [23]; http://www.treasury.gov.ua [24]

протягом 10 років. Але у 2015 році дані показники зросли відносно

інших періодів, це пояснюється перш за все, введенням додаткового
імпортного збору в обсязі 5% для непродовольчих товарів і 10% – для
продуктів. Такий збір був уведений на початку 2015 року на 12 міся-
ців через погіршення платіжного балансу країни. Він стягувався з усіх
імпортних товарів, крім критичних, які зазначені в Законі України
«Про стабілізацію платіжного балансу України».
Саме додатковий імпортний збір суттєво збільшив митні надхо-
дження до Державного бюджету України, тим самим підвищив рівень
митного навантаження, про що і свідчать результати розрахунків
на рис. 2 та 3. Але Законом України №912-VІІІ від 24.12.2015 «Про
заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності», було
скасовано додатковий імпортний збір.

221
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Аналіз таблиці 3 показує, що у 2008 році порівняно з 2007 роком

суттєво виріс відсоток надходжень митних платежів до Державного
бюджету України майже на 71% (або 7,5183 млрд. дол.). Позитивна
динаміка митних надходжень, на думку авторів, обумовлена декіль-
кома чинниками – високий рівень інфляції, удосконаленням діяль-
ності органів доходів та зборів України, покращення адміністрування
сплати митних платежів, боротьба із контрабандою. Але, у 2009 році
відбулося різке зниження відрахування митних платежів до Держав-
ного бюджету, що пояснюється впливом фінансово-економічної кризи
у світі, яка не оминула і Україну, у порівнянні з 2008 роком митні пла-
тежі знизилися на 7,567 млрд. дол. (або на 71%).
Незважаючи на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності,
яка покладена в основу створення СОТ та вступу України до неї у
2008 році, стягнення митних платежів починаючи з 2010 року посту-
пово зростає, аж до 2013 року. Але в 2014 році із-зі нестабільної еко-
номічної ситуації та політичної кризи надходження від сплати митних
платежів суттєво скоротилися та в 2016 році мали рекордно малий
рівень у порівнянні з аналізованими роками.
Таким чином, якщо порівнювати митне регулювання ЗЕД на
початку становлення України як самостійної держави з сучасним, то
можна з упевненістю сказати, що на сьогодні Україна має розвинуту
систему митного регулювання, але воно потребує подальшого удоско-
налення, адже результати розрахунків представлених показників за
останні роки підтверджують погіршення економічного стану держави.

Особливості співробітництва України

з міжнародними інститутами регулювання торгівлі

Важливу роль у регулюванні зовнішньоторговельних відносин кра-

їни відіграють міжнародні економічні організації – Світова організація
торгівлі (СОТ), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД),
Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) тощо. Сві-
това організація торгівлі є однією з провідних міжнародних організа-
цій з регулювання міжнародної торгівельної сфери, основною метою
якої є лібералізація міжнародної торгівлі, недопущення дискримінації

222
 Section 2. Institutional support of regional development

в міжнародному економічному співробітництві країн, забезпечення

вільного доступу до національних ринків і джерел сировини. Про-
цес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня
1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи
(РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ.
В середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ ста-
новить 4 – 6 років, процес вступу України склав 15 років.
Після вступу в СОТ Україна приєдналась до секторальних угод по
зниженню імпортних мит на такі групи товарів як сталь, іграшки, дере-
вина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільського-
сподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове, медичне
обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти – до 2011 року,
продукція цивільної авіації – до 2010 року. Також Україна взяла на себе
зобов’язання по зниженню імпортних мит на хімічні товари до 5,5-6,5 %,
а також одягу та текстилю – 0-17,5%. Слід зазначити, що переважна
більшість цих угод стосуються сировини та комплектуючих, а не кін-
цевої продукції, що доводить вигідність лібералізації тарифного регу-
лювання для національного виробництва у цілому та окремих галузей,
підприємства яких працюють на імпортній сировині та комплектуючих.
На теперішній час середньоарифметична ставка кінцевого зв’яза-
ного рівня складає 11,16% для сільськогосподарських продуктів та
4,85% для промислових товарів.
Сільськогосподарська сфера є однією з найбільш проблемних та
спірних галузей стосовно зовнішньоторговельного регулювання. Не
зважаючи на заборону СОТ використання експортних субсидій, прак-
тично всі розвинені країни використовують приховане внутрішнє суб-
сидування виробництва сільськогосподарських товарів (яєць, молока,
яловичини, м’яса птиці, пшениці, цукру, рису, сої, бобів). Розмір субсидії
коливається в широких межах – від 35% від ринкової вартості в США,
до 49% – в країнах Європейського Союзу та 64% в Японії. Тому краї-
ни-члени відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство беруть на
себе зобов’язання щодо державної підтримки сільського господарства;
доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; сані-
тарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогоспо-
дарській і продовольчій торгівлі. Україна як член СОТ має можливість

223
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

на державному рівні підтримувати сільськогосподарських виробників,

але в межах визначеного обсягу державної підтримки. Сукупний розмір
державної підтримки сільського господарства України не повинен пере-
вищувати 3 млрд. 43 млн грн. Крім того, додатково Україна може кожен
рік витрачати до 5 % від річної вартості виробництва валової продукції
сільського господарства. Україна може витрачати непродуктову підтримку
у розмірі 3 млрд. 51 млн грн., яка менша, ніж 5 % від вартості валової про-
дукції сільського господарства та 2 млрд. 424 млн грн. у вигляді «зелених
програм» підтримки сільськогосподарських виробників.
Як і всі країни-члени СОТ, Україна не матиме обмежень на «зелені»
програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких
на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми від-
повідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство.
Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може бути збіль-
шено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, – на видатки
на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охо-
рону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції,
розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи
по їх гармонізації з міжнародними та європейськими [25].
Відповідно до правил Генеральної угоди про торгівлю послугами
(ГАТС) Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення націо-
нального режиму та доступу на ринок в 11-ти основних секторах послуг,
в тому числі, секторах професійних, комунікаційних послуг, будівництва
та супутнього технічного обслуговування, дистрибуції, освіти та послуг,
пов’язаних із довкіллям, фінансових послуг (страхування та банківської
справи), охорони здоров’я та соціальних послуг, туризму та подорожей,
відпочинку і розваг, послуг у галузях культури і занять спортом та тран-
спортних послуг, а також в інших галузях, в тому числі послуг індустрії
краси, перукарських, spa- та масажних послуг.
У зазначених секторах повинен забезпечуватися вільний доступ на
ринок для послуг та їх постачальників, за винятком, коли у зобов‘я-
заннях Україною зазначені певні умови, обмеження чи вимоги щодо
доступу в конкретному секторі послуг.
У таблиці 4 наведені узагальнені авторами зобов’язання України як
члена СОТ.

224
 Таблиця 4
Зобов’язання з дотримання Україною положень угод СОТ
Зобов‘язання з дотримання положень угод
Критерії Пояснення
СОТ
1 2 3
Україна регулярно інформуватиме краї- Країни-члени СОТ періодично повідомляють
ни-члени СОТ про розвиток її програми про свою торговельну політику та досяг-
Приватизація
приватизації та інші питання, що стосуються нення економічних цілей в рамках механізму
її економічних реформ огляду торговельної політики СОТ
З дати вступу до СОТ законодавство України Країни СОТ повинні забезпечувати відпо-
щодо регулювання торговельної діяльності відність діяльності державних та недержав-
Державна
підприємств, які мають преференції з екс- них підприємств, які мають преференції
торгівля
порту чи імпорту, повністю відповідатиме у сфері імпорту чи експорту, принципам
положенням СОТ недискримінації
З дати вступу до СОТ Україна не застосо- Країни СОТ повинні дотримуватися правил
вуватиме обов’язкових мінімальних цін на СОТ стосовно цінової політики, зокрема,
Цінова політика
імпортовані товари брати до уваги інтереси країн-експортерів та
не застосовувати обов‘язкові мінімальні ціни
Україна справлятиме ці збори згідно з прин- Правилами СОТ вимагається, щоб збори і
ципами СОТ; інформація про вказані збори платежі будь-якого характеру, пов‘язані з
надаватиметься країнам-членам СОТ за імпортом чи експортом (крім мит та вну-
запитом. трішніх податків), були обмежені у сумі,
Торговельні
Не існує жодних обмежень права фізичних і яка приблизно дорівнює вартості наданих
права
юридичних осіб займатися імпортом та експор- послуг, і не повинні використовуватися для
том товарів, окрім вимоги провести реєстрацію захисту вітчизняних товарів чи у фіскаль-
та додаткових вимог, що застосовуються до них цілях
товарів, які підлягають ліцензуванню

225
Section 2. Institutional support of regional development
 Продовження таблиці 4

226
1 2 3
З дати вступу до СОТ Україна буде застосо-
Нормами СОТ вимагається недискриміна-
Тарифні квоти вувати тарифні квоти на недискримінаційній
ційне застосування кількісних обмежень
основі
Це є одним з базових принципів СОТ –
Податки, в тому числі ПДВ та акциз, застосо- забезпечення національного режиму щодо
Внутрішні
вуватимуться на недискримінаційній основі внутрішнього оподаткування та регулю-
податки (ПДВ,
до імпорту з країн-членів СОТ і товарів вання, тобто імпортним товарам надається
акциз)
вітчизняного виробництва режим не гірший ніж товарам вітчизняного
виробництва
Непреференційні правила походження
Правила Повне виконання Угоди про правила визна- визначаються статтями 276-285 чинного
визначення чення походження з дати вступу України до Митного кодексу України №. 92-IV від
походження СОТ 11 липня 2002 року та відповідають прави-
лам СОТ
Правила митної оцінки, які передбачаються
статтями 259-273 чинного Митного кодексу
України № 92-IV від 11 липня 2002 року
Повне виконання Угоди про митну оцінку з [56], вимагають застосування як основного
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Митна оцінка
дати вступу України до СОТ. методу оцінки за ціною договору та дотри-
муватися послідовності методів оцінки
відповідно до норм Угоди про митну оцінку
СОТ
 Закінчення таблиці 4
1 2 3
Країни СОТ повинні застосовувати ліцен-
зування імпорту відповідно до правил
Угоди про ліцензування імпорту СОТ, які
З дати вступу до СОТ Україна скасує і не передбачають прозорість, спрощення і
буде впроваджувати, повторно впроваджу- прискорення процедур, та не мають справ-
Кількісні вати або застосовувати кількісні обмеження ляти надто обмежувальний та порушуючий
обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як вплив на торгівлю.
на імпорт, ліцензування, квотування, заборони, дозволи, Країни СОТ повинні застосовувати технічні
ліцензування вимоги попереднього санкціонування, вимоги регламенти і стандарти для цілей націо-
імпорту ліцензування та інші обмеження з подібним нальної безпеки, запобігання шахрайським
ефектом, які не можуть бути обґрунтовано діям, захисту життя або здоров‘я людини,
згідно з положеннями відповідної Угоди СОТ тварин чи рослин, захисту навколишнього
середовища, на основі наукового обґрун-
тування та без створення невиправданих
перепон для торгівлі.
Нормами угод СОТ визначаються як
Промислова З вступом до СОТ Україна скасувала всі заборонені адресні субсидії, обумовлені
політика, експортні субсидії та субсидії на заміщення показниками експорту чи використанням
субсидії імпорту. вітчизняних товарів на перевагу від імпор-
тованих

227
Section 2. Institutional support of regional development
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Членство у СОТ дає можливість Україні не тільки розширювати

зовнішньоторговельні зв’язки, адаптувати національне зовнішньотор-
говельне законодавство до міжнародних норм та стандартів, підви-
щувати якість вітчизняної продукції і її конкурентоспроможність на
світових ринках, але й брати участь у багатосторонніх торговельних
переговорах раунду «Доха-Розвиток» та переговорах з питань приєд-
нання до СОТ нових країн-членів для реалізації інтересів держави у
торговельно-економічній сфері.
Участь в інформаційній системі СОТ та використання переваг від
участі у системі завчасного обміну інформацією надало можливість
доступу українських підприємств до інформації та джерел отримання
інформації щодо змін у торговельних режимах країн-членів СОТ, іні-
ціювання діалогу та обговорень з метою покращення умов торгівлі.
7 грудня 2013 року члени Світової організації торгівлі завершили
переговори щодо Угоди про спрощення процедур торгівлі. 27 листо-
пада 2014 року Генеральна рада СОТ офіційно прийняла Протокол про
доповнення Угоди про заснування СОТ Угодою про спрощення про-
цедур торгівлі. Переважна частка положень цієї Угоди узгоджується
з положеннями Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію
митних процедур (переглянута Кіотська конвенції Всесвітньої митної
організації). Проте УСПТ як і всі угоди СОТ стосується всього комп-
лексу питань торгівлі, а не лише митних процедур.
До основних цілей Угоди про спрощення процедур торгівлі слід
віднести: здійснення заходів щодо оптимізації часу та вартості мит-
ного контролю; підвищення прозорості та ефективності операцій дер-
жавних митних органів; збільшення обсягів торговельних потоків,
державних доходів і прямих іноземних інвестицій; зниження рівня
корупції у зовнішньоторговельній сфері; розширення співпраці між
учасниками приватного та державного секторів; поліпшення розвитку
малого та середнього бізнесу.
Країни-члени СОТ відповідно до даної Угоди приймають на себе
наступні ключові зобов’язання: забезпечення вільного доступу, в
тому числі в Інтернеті, до всіх чинних нормативно-правових актів;
впровадження попередніх рішень митних органів; використання
електронних платежів при митному оформленні; використання

228
 Section 2. Institutional support of regional development

гарантій для прискореного випуску товарів у вільний обіг; запрова-

дження системи «авторизованих економічних операторів»; розробка
впровадження процедури прискореної відправки товарів; розробка
заходів із забезпечення прискореного митного очищення товарів, що
швидко псуються; оптимізація документообігу при митному оформ-
ленні – скорочення кількості документів і формальностей на основі
вироблення спільних митних стандартів; розробка правового забез-
печення митного оформлення товарів за принципом «єдиного вікна»;
використання режиму тимчасового ввезення товарів; запровадження
процедури прискореної відправки товарів кур’єрськими службами;
уніфікація прикордонних та спрощення транзитних процедур; ско-
рочення кількості документів і формальностей на основі вироблення
спільних митних стандартів та співробітництво митних служб різних
країн [25].
У 2015 році Україною була ратифікована дана Угоди, а виконання
зобов’язань, передбачених нею, за ініціативи Міністерства еконо-
мічного розвитку і торгівлі України було віднесено до пріоритетних
завдань Кабінету Міністрів України.
Отже, на теперішній час система митно-тарифного регулювання
в Україні потребує реформування відповідно до сучасних тенденцій
розвитку світової торгівлі, зміні національних зовнішньоторговельних
пріоритетів як у галузевому, так і у географічному аспекті та спрямо-
вуватись на стимулювання розвитку експортної сфери, розширенню
експортної експансії національних виробників створення умов для
розробки та реалізації стратегії імпортозаміщення, активізації діяль-
ності в СОТ та адаптації національного законодавства до міжнародних
та європейських норм та стандартів.

Висновки. Отже, на основі проведеного дослідження та даних, які

отримані фахівцями Інституту економічних досліджень та політич-
них консультацій в ході опитування робітників підприємств-суб’єктів
ЗЕД України, для удосконалення митного регулювання ЗЕД необхідно
вирішити наступні проблеми, з якими стикаються вітчизняні експор-
тери під час здійснення зовнішньоекономічних операцій [22]:
а) на етапі попереднього митного оформлення:

229
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

розбіжності у підходах до класифікації товарів ЗЕД України з іншими

країнами. Більшість країн світу вже впровадили в свою практику нову
редакцію Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії
2017 (ГС-2017), яка містить 223 поправки стосовно насамперед про-
дукції сільськогосподарської, хімічної та машинобудівної галузі тощо.
Однак, на сьогодні в Україні діє Митний тариф, в основу якого закладені
положення ГС-2012, але застосування заходів тарифного та нетариф-
ного регулювання в більшості країн світу (країни Європейського Союзу
та країни Співдружності незалежних держав) з 1 січня 2017 року здійс-
нюється на основі ГС-2017, що призводить до розбіжностей у версіях
УКТЗЕД України та країн-торговельних партнерів;
значні часові витрати на проходження попереднього митного
оформлення, які пов’язані з технічними проблемами.
б) на етапі митного оформлення:
необґрунтована зміна коду товару, навіть у випадках попереднього
кодування його на митниці;
необґрунтоване збільшення митної вартості товару;
складність митного декларування, яке проявляється через ручне
управління з боку митних органів щодо надання додаткового (необ-
ґрунтованого пакету документів), зміна митної вартості та ін.;
складність та значна тривалість процедури оформлення сертифіка-
тів походження товару, які дають право преференційної торгівлі;
в) корупція у митних органах на всіх етапах митного декларування
товару.
Таким чином, саме вирішення зазначених проблем дозволить удо-
сконалити організаційно-правові аспекти митного оформлення та мит-
ного контролю, суттєво знизити часові та фінансові витрати, що забез-
печить спрощення процедур міжнародної торгівлі між резидентами
України та їх контрагентами, підвищити її ефективність та наблизити
Україну до міжнародної спільноти.

Список літератури:
1. Бураковський І. Аналіз економічних наслідків вступу України до СОТ /
І. Бураковський, В. Мовчан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
www.ier.com.ua/files/Books/17_Analiz _naslidkiv/17_book_2008_wto_ukr.pdf

230
 Section 2. Institutional support of regional development

2. Офіційний сайт Державної статистичної служби України [Електро-

нний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
3. Гребельник О. П. Митно-тарифна політика за умов трансформації
економічної системи : монографія / О. П. Гребельник. – К.: Знання, 2001. –
С. 26-27.
4. Суворов В. В. Методологічне забезпечення митного регулювання
ЗЕД: аналіз категорій та дефініцій / В. В. Суворов // Вісник Академії мит-
ної служби України. Сер. : Економіка. – 2009. – № 1. – С. 106-112.
5. Таможенное право: ученик для вузов / М. М. Рассолов, Н. Д. Ері-
ашвілі, В.Н. Галузо и др. 2-е узд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДИАНА,
2006. – 384 с.
6. Свинухов В. Г. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэконо-
мической деятельности: учеб. пособ. / В. Г. Свинухов . – М.: Экономистъ,
2004. – 155 с.
7. Прокопенко В. В. О применении комбинированной ставки ввозной
таможенной пошлины / В. В. Прокопенко //Митна справа. – №3 (87). –
2013. – С. 36-40.
8. Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна – СОТ – ЄС) : посібник /
О. Б.Єгоров. – Одеса, 2005. – С. 214.
9. Тимошенко И. В. Таможенное регулирование ВЭД / И. В. Тимо-
шенко. – М., 2003. – С. 25–26, 237.
10. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжна-
родні аспекти [Текст] : монографія / І. Г. Бережнюк. – Дніпропетровськ :
Академія митної служби України, 2009. – 543 с.
11. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. :
Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ков-
басюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
12. Энциклопедический словарь экономики и права. [Электронный
ресурс]. – Режим доступа: http://www.dic.academic.ru/dic_economic_law/1579/
13. Таможенный кодекс таможенного Союза [Електронний ресурс].
Режим доступу : http://www.consultant.ru/popular/custom_eaes/112_10.
html#p815
14.Таможенный кодекс Европейского Сообщества Регламент Совета
№ 450\2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pravo.ua/article.
php?id=100095781.
15. Войцещук А. Д. Митне регулювання в умовах глобалізації/
А. Д. Войцещук, Д. Л. Фесько // Вісник Академіїмитної служби України. –
Серія: Державне управління.– 2010.– №2. – С. 57–61.

231
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

16. Дубініна А. А. Митна справа: Підручник / А. А. Дубініна, С. В. Соро-

кіна, О. І. Зільченко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 320 с.
17. Дяченко Т. О. Особливості митно-тарифного регулювання
України / Т. О. Дяченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://journals.iir.kiev.ua/index.php/apmv/article/viewFile/2666/2370.
18. Комарніцька О. П. Історико-науковий аналіз митно-тарифного
регулювання у контексті еволюції наукової думки/ О. П. Комарницька
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://inb.dnsgb.com.ua/2009-1/09_
komarnytska.pdf
19. Ченцов В.В. Еволюція управління митною системою України в
1990–2000-х рр / В.В. Ченцов. – Матеріали п’ятої міжнародної наукової
школи-семінар «Історія торгівлі, податків та мита», 27-28 жовтня 2011 р.,
Академія митної служби України. – Дніпропетровськ. – С. 8–10.
20. Мартинюк В. П. Фінансові аспекти розбудови митної системи в
інтересах економічної безпеки України : [монографія] / Мартинюк В. П. –
К. : Кондор, 2011. – 326 с.
21. Мартинюк В. П. Митна система та економічна безпека держави :
теорія і методологія : [монографія] / Мартинюк В. П. – Тернопіль : Астон,
2010. – 256 с.
22. Спрощення процедур торгівлі в Україні: оцінки та очікування біз-
несу, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ier.com.ua.
23. Официальный сайт Статистики: экономические показатели стран
мира. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.ereport.ru.
24. Офіційний сайт Державної казначейської служби [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua.
25. Офіційний сайт Світової організації торгівлі. – Режим доступу:
http://wto.org

232
 Section 2. Institutional support of regional development

2.2. PERSPECTIVES OF TRANSPORT SYSTEMS

IN THE CONDITIONS OF GLOBALIZATION
THE WORLD ECONOMY

Summary. The article considers and analyzes the problems of develop-

ment of the world transport system and the perspectives of Ukraine in it.
It was determined that economic growth means more and more consumed,
globalization means that resources and products are being spent further.
It is noted that globalization through transportation can also be viewed
through an intercultural perspective. It will promote the global economic
market and help create a global community with intertwined ethnicity.
Directions of development of the transport system of Ukraine are pre-
sented and described. It`s also important, that due to the general decrease
of Ukraine's foreign trade (export and import), the level of occupancy of
Ukrainian transport infrastructure may decrease. In this regard, it becomes
wise to reorient the Ukrainian transport network to the needs of domestic
and transit transport. Delivering a conclusion, as a result of globalization,
the acceleration of the transport process at each stage has taken place,
technical progress has been achieved in the development of vehicles, which
increases their carrying capacity and reduces transport costs, and therefore
it should facilitate the transportation of raw materials over long distances.
Transport has become a factor contributing to the globalization process,
mainly due to the introduction of modern transportation technologies.

Problem statement. The development of the transport system and the

introduction of new solutions is an important factor contributing to the
globalization of business relations. Today, the world community inten-
sively forms a single transport complex, using the spatial location and
resource potential of the states. Transport, forwarding and logistics enter-
prises must adapt to the requirements set by the globalized economy for
them, as well as the process of internationalization. Technical progress
that accelerates the processes of globalization also covers all transport
modes. The effect of this progress was the development of a so-called
integrated system that allows the transport of cargo units by various inter-
connected modes of transport [2, 5-8].
233
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The transport systems around which the modern world is built are at the
verge of significant transformations. ITS (Intelligent Transport Systems) is
a transformational change in the most advanced information and electronic
technologies in the transport sector in order to increase the efficiency, pro-
ductivity and mobility of the transport system and the quality of its services,
as well as reducing energy consumption and negative impact on the envi-
ronment.
The transport complex is an important component in the structure of
the Ukrainian economy, as well as a factor in the implementation of the
geostrategic potential of the country, a factor in the growth of its role in
the international division of labor and trade and economic integration
[1, 9, 15-17].

Transport systems in the conditions of globalization

the world economy

Now global freight traffic exceeds 122 trillion ton-kilometers a year.

This huge figure more than tripled exceeds the index since the beginning
of the era of "free trade" in the 1980s [12-14, 21-26]. Organization for
Economic Cooperation and Development (OECD) predicts that global
turnover will triple in the future generation – by 2050, to 330 trillion tons
per year (fig. 1).

350

300

250
Air
200
Sea
150
road
100 Rail
50

0
1985 2000 2015 2030 2050

Fig. 1. Global freight transport of all types of transport,

trln tons per year (by perspective to 2050)

234
 Section 2. Institutional support of regional development

Much of this increase is due to trade agreements and globalization. Eco-

nomic growth means more and more consumed, globalization means that
resources and products are being spent further. These two trends, together,
help to explain the tenfold growth of global freight transport depicted in
the chart. However, there are negative consequences of the globalization
process. Moving this huge tonnage requires ships, trains, trucks and air-
planes – all of them burn fossil fuels and emit greenhouse gases (GHG).
Emissions from the freight sector account for about 10% of all man-made
CO2 emissions. OECD predicts that if current trends and policies are taken
into account, emissions by 2050 will almost double to 5.7 billion tonnes
of CO2 per year. In the era of globalization, there are two major problems
encountered by firms in the field of transport, shipping and logistics –
reducing costs and providing an appropriate level of service. At present, the
regulation of national transport systems and the formation of international
transport systems solves controversial tasks (fig. 2).

provide freedom of access to the

foreign markets of our entrepreneurs
and to protect our market from the
Tasks for efficient functioning of the

arrival of another's business

transport system in a globalizing

invest in transport infrastructure and

at the same time it is necessary to
environment

reduce budget expenditures

to overcome competition between

different types of transport

reduce the ecological burden on the

territory

Fig. 2. Tasks for efficient functioning of the transport

system in a globalizing environment

235
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Business globalization has an active impact on the transport sector, and

this may be due to the fact that such an effect causes changes in the trans-
port needs and leads to changes in the strategies of the entities providing
transport services.
However, despite this, globalization through transportation can also be
viewed through an intercultural perspective. It will promote the global eco-
nomic market and help create a global community with intertwined ethnic-
ity (fig. 3) [17, 29].
Also, different experts assess the impact of various technologies on vehi-
cles (motor vehicles, high-speed trains, compressed air vehicles), engines

The reasons for the increase and complication of

competition the entities providing transport services

Strengthening the role of political factors and making decisions with

regard to formation and development of transport corridors - the state
are entering into a competition for the attraction of transit cargoes

Increase the number of transnational corporations that localizes

themselves in the international market as global companies and
increase competition between them

Increasing the role of ports in attracting cargo flows and exacerbating

competition between ports of some regions

Penetration into the national transport services markets of large

foreign companies

Expansion of the list and increase of requirements for the quality of

services

Fig. 3. The reasons for the increase and complication of

competition the entities providing transport services

236
 Section 2. Institutional support of regional development

(electric, efficient fossils, fuel cells, hybrid), material and infrastructure

technologies (communication between vehicle and infrastructure, intelli-
gent roads, traffic control systems) by 2050.
According to the data presented in the chart, high-speed trains and auto-
mobile technologies play the largest role, their potential can be explained,
as they provide alternative variants for flights.
As a conclusion, it can be said that, despite some of the problems that
globalization could cause, thanks to its accelerated transport process at
every stage, technological progress has been made in the development of
vehicles, which allows them to increase their carrying capacity and reduce
transport costs, and this should contribute transportation of raw materials
for long distances.
Transport has become a factor contributing to the globalization process,
mainly due to the introduction of modern transportation technologies.

Intelligent transport systems are a promising direction

for the development of the global transport system

The transport systems around which the modern world is built are at the
verge of significant transformations. ITS (Intelligent Transport Systems) is
a transformational change in the most advanced information and electronic
technologies in the transport sector in order to increase the efficiency, pro-
ductivity and mobility of the transport system and the quality of its services,
as well as reducing energy consumption and negative impact on the envi-
ronment [2, 11].
Increasing flows of passenger and freight transport, as well as the growth
of the needs of people in mobility, urgently seek new tools that would sat-
isfy the demand for mobility, reduce traffic jams and pollution, enhance
safety and traffic control and improve the quality of public transport ser-
vices without resorting to physical expansion of the existing communica-
tion infrastructureStreams on city streets, accidents, growing environmental
pollution, inefficient public transport, inefficient traffic control, and timely
assistance to the roadside victims are all part of the top-notch problems
of the transport sector, for which more and more people are turning their
attention to ITS.

237
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

ITCs are defined as systems that use a combination of computer technol-

ogy, communication technologies, positioning and automation to improve
the safety, management and efficiency of terrestrial transport systems.
There are new transport technologies for solving these problems, includ-
ing autonomous vehicles, alternative fuels, fleet management without keys,
and so on. New technologies for road communications will dramatically
change the work of vehicles, provide information and opportunities for bet-
ter traffic management in real time – if there is a necessary network infra-
structure (fig. 4).
ITS are ready to transform transport into a connected, dynamic com-
ponent of the city as a system. Perhaps more importantly, greater ease of
movement will have a positive impact on quality of life and trade for res-
idents, visitors and local businesses. According to the US Department of
Transportation, ITS improves the safety and mobility of vehicles by inte-
grating advanced wireless technologies into transport infrastructure and
vehicles.

Intelligent transport system

Radio wireless communications

Computing technologies

Detection and induction cycle

technologies

Fig. 4. Application of ITS

The aim of ITS is to process and share information that can prevent
vehicle collisions, keep traffic and reduce environmental impact [10].
Coordinating traffic signals, giving priority to signals to transit strips,
electronic information signs and limiting speed signs are all part of the
growing ITS industry. Also, part of ITS is the ability to automatically dis-

238
 Section 2. Institutional support of regional development

tribute real-time traffic data to websites, social networking channels, mobile

applications and local TV and radio stations.
Perspective applications
ITS devices installed in vehicles, on roads, on bridges and in terminals,
collect information on road and weather conditions, speed, volume and
delays .The tasks that ITS solves in the field of transport infrastructure are:
a) Traffic management solution;
b) system of information support of road users;
c) system for measuring speed;
d) systems of automatic fixing of road transport accidents;
e) system of weighing vehicles in movement;
f) decision in the area of collecting fees for the use of roads and desig-
nated areas;
g) parking systems;
h) electronic ticketing system;
i) information system for passengers and drivers.
It is very important that the tremendous potential of the new technology
has been used to increase the reliability, safety, efficiency and accessibility
of transport and environmental protection. The operational task of ITS is
the implementation and provision of automated and automatic interactions
for all transport subjects in real time on adaptive principles.
World practice shows that the introduction of ITS can reduce the number
of road accidents by 50%, increase the capacity of roads by 25-30%, reduce
fuel consumption by 20%, travel time by 30%, and increase employment
by 5%. Over the next 20 years, it is expected to generate $ 20 billion in
industrial capacities and to reduce economic losses due to traffic congestion
of $ 26 billion
As a conclusion we can say that intelligent transport systems, using
advanced and new technologies (computers, sensors, controls, electronic
devices) in transport save lives, time, money, energy and the environment.
Integrating these technologies with wireless systems will greatly improve
the quality and reliability of vehicle information, location and road con-
ditions. It will bring significant social and economic benefits and lead to
increased transport efficiency and increased security. The creation of a sin-
gle ITC architecture allows you to control three main areas: security (the

239
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

main objective – reducing accident rates, monitoring natural and man-made

disasters); mobility (collecting information about traffic jams from traffic in
vehicles, informing traffic participants, etc.) and protecting the environment
(reducing environmental damage from transport by monitoring the situation
in real time and timely decision-making).. That is, setting up and solving
problems for creating a mobile high-tech environment based on environ-
mental safety is the next stage in the development of global technologies
for the future.

Perspective of Ukraine's integration in world transport flows

The transport complex is an important component in the structure of

the Ukrainian economy, as well as a factor in the implementation of the
geostrategic potential of the country, a factor in the growth of its role in
the international division of labor and trade and economic integration. At
the current stage, it is necessary to increase the investment attractiveness
and attract investment funds not only to international but also to domestic
regional transport projects that require urgent construction in the context of
the development of the competitiveness of Ukraine's and its regions' trans-
port infrastructure on the external market (fig. 5).

The directions of international integration in the field of

transport are:

Consistent harmonization of Ukrainian transport legislation,

standards and transport documentation with an international base

Active participation in the creation of a Common European

transport space

Fig. 5. The directions of international integration

in the field of transport

240
 Section 2. Institutional support of regional development

Ukraine is included in the indicative maps of the European transport

network TEN-T. This is a great success and a big challenge. This means
that the transport infrastructure of Ukraine should become as soon as possi-
ble a single entity with the EU infrastructure and develop in a harmonious
combination. Speed, quality, safety of multimodal transportation should be
carried out according to European standards. For investors and international
partners, it is a powerful sngal that the infrastructure of Ukraine is devel-
oping, has a European future and it is possible and necessary to invest in
it, "said Minister of Infrastructure Vladimir Omelyan, commenting on the
results of the Brussels Eastern Partnership Summit [2, 10, 13].

Directions of development of the transport system of Ukraine

1. Consistent harmonization of Ukrainian transport legislation, stand-

ards and transport documentation with international ones
Volodymyr Omelyan also emphasized that the Ministry of Infrastruc-
ture of Ukraine will move towards the development of strong ties with the
leading countries of the region and the effective work of the project of the
New Silk Road. The priority of the Ministry of Infrastructure in 2017 is to
develop the National Transport Strategy by 2030 and integrate the transport
network into the pan-European TEN-T.
2. Active participation in creation of pan-European transport space
The intensification of trade with the EU after the signing of the Treaty on
European Integration significantly contributes to the integration of Ukraine
into world transport flows.
3. Development of cooperation with the EU in order to ensure the
effective development of transport systems of Ukraine and the European
Union
This allows Ukraine to adapt to the transport needs of these countries.
There is also a prospect of development of green transport modes.
4. Participation of Ukrainian companies and entrepreneurs in the cre-
ation of joint transport enterprises and participation in tenders for the
privatization of transport enterprises.
In Ukraine is beginning to form a transport and logistics infrastructure,
the constituent parts of which is the national network of international trans-

241
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

port corridors on the basis of existing and new communication routes and a
network of transport and logistics centers based on transport nodes within
free economic zones. Creation of transport corridors and their inclusion in
international transport and logistics systems are recognized as a strategic
priority of the state direction of development of the transport and road com-
plex of Ukraine, which is an important component in the structure of the
Ukrainian economy.
5. Expansion and deepening of Ukraine's cooperation with interna-
tional organizations and implementation of intergovernmental agree-
ments in the field of transport, adopted on a multilateral and bilateral
basis.
Ukraine is a convenient transport hub (node) between Europe and Asia.
Throughout its history, Ukraine was at the crossroads of world trade routes
and was a pivotal center and an important reference point on the slopes
from Europe to Asia. The Ukrainian side initiated the elaboration of the
draft Multilateral Intergovernmental Agreement, the provisions of which
will allow the formation of a mutually beneficial multilateral transport pol-
icy for the organization of transport between the regions of the Baltic, Black
and Caspian Seas. Realization of the project will allow obtaining synergis-
tic effect from the combination of potential opportunities for all types of
transport: rail, road, river, sea, ferry.
6. Realization on beneficial terms for Ukraine transport projects with
foreign technical or financial participation.
The Minister of Infrastructure of Ukraine stressed that the development
of new transit connections and corridors from the EU to Asia is a priority
for Ukraine. Creation of a new international transport corridor The Baltic
Sea – Black Sea – Caspian Sea will contribute to the creation of an inte-
grated strategy for all types of transportation development and loading of
existing infrastructure along the route [2, 10].
7. The development of the action in the framework of regional cooper-
ation, in order to realize the transit potential of Ukraine.
The use of transit potential of Ukraine should be not only a priority of
the development of the transport system, but also become an independent
point of economic growth. The following tasks are needed to increase the
level of implementation of the transport potential of Ukraine.

242
 Section 2. Institutional support of regional development

For Ukraine, the development of transit transport means a significant

increase in revenues to the budget, is one of the real sources of transport
financing.
8. Participation in international transport projects and programs, sup-
port of regional initiatives that meet the national interests of Ukraine.
Due to the general decrease of Ukraine's foreign trade (export and
import), the level of occupancy of Ukrainian transport infrastructure may
decrease. In this regard, it becomes wise to reorient the Ukrainian transport
network to the needs of domestic and transit transport (fig.6). This may help
support transport operations in the medium term. The formation of a cargo
and passenger service system that provides full satisfaction of transportation
needs and meets the needs of society in terms of safety and environmental
friendliness is a strategic goal of transport development at the present stage.
To accomplish this goal, the following tasks must be implemented:

Strategic goal of transport development at the

present stage

formation of the market of transport services on the basis of

competition and interaction of all transport enterprises of different
forms of ownership

creation of a legislative and regulatory framework for transport

development that guarantees the provision of public transport
services to everyone who needs them, safety and environmentally
friendly transportation

technical re-equipment of the transport and introduction of high-

efficiency transport technologies

integration into the world transport system on the mutually beneficial

conditions of the transport-road complex of Ukraine

Fig. 6. Strategic goal of transport development at the present stage

243
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The transport strategy of Ukraine for the period up to 2020 determines that,
when implementing all strategic aspects, the following results are expected.
Consequently, stable and efficient functioning of transport is a prerequisite
for ensuring the defense capability, national security and integrity of the state,
and raising the standard of living of the population. With positive trends in the
growth of carriage rates, the restoration of fixed assets of the transport sector
can be achieved by investing part of the profits of transportation companies in
the modernization and technical equipment of fixed assets. Thus, the strategy
of development of the transport complex should be focused on the use of geo-
political advantages of Ukraine in the European and world transport space,
the development of a network of international transport corridors, transport
and logistics terminals, intermodal connections and high-speed transport. An
important strategic direction is the renovation of the main facilities of the
domestic transport complex, which is necessary to strengthen the position of
the transport complex in the world market.

Conclusions. The modern world can not be imagined without transport,

namely – without the prompt and reliable delivery of passengers, goods or
information. The world transport system was completely formed in the 20th
century. It includes all existing infrastructure of means of transport, vehi-
cles, transport enterprises and transport management. The infrastructure
consists of transport networks (railways, highways, all waterways, air cor-
ridors, canals, pipelines, tunnels and bridges) and transport hubs (ports, air-
ports, railway stations, train stations, and stops). Due to the intensification
of trade, cargo and passenger transportation in the countries has increased
significantly.
As a result of globalization, the acceleration of the transport process
at each stage has taken place, technical progress has been achieved in
the development of vehicles, which increases their carrying capacity and
reduces transport costs, and therefore it should facilitate the transportation
of raw materials over long distances. Transport has become a factor contrib-
uting to the globalization process, mainly due to the introduction of mod-
ern transportation technologies. The world transport system is in constant
development. Information and innovative development technologies are of
great importance today. The main directions now are to increase the speed

244
 Section 2. Institutional support of regional development

of travel, improve traffic safety, increase both the throughput of transport

routes, as well as the development and implementation of new modes of
transport. All this can be provided by ITS (Intelligent Transport Systems,
for which there are transformational changes in the most advanced informa-
tion and electronic technologies in the field of transport in order to increase
the efficiency, productivity and mobility of the transport system and the
quality of its services, as well as the reduction of energy consumption and
negative impact on the environment.
It will bring significant social and economic benefits and lead to
increased transport efficiency and increased security. Stable and efficient
functioning of transport is a prerequisite for ensuring the defense capability,
national security and integrity of the state, and raising the standard of living
of the population. After the above-mentioned analysis it can be concluded
that the transport sector of Ukraine already has the necessary potential.
Thus, the transport systems of the national, regional, intra-continental
and intercontinental levels serve as elements, objects of global industrial
infrastructure and, thus, ensure further deepening of integration between
national economic complexes, create conditions for effective functioning
of the supranational reproduction process. At the same time, in the devel-
opment of transport systems of the world there are problems related to the
domination of modern objects of transport infrastructure and the need for
modernization of traditional modes of transport in accordance with the
requirements of modern globalization processes.

References:
1. Державна служба статистики України [Electronic resource] –
Resource access mode: http://www.ukrstat.gov.ua/
2. Транспортна стратегія України на період до 2020 року [Electronic
resource] – Resource access mode: https://mtu.gov.ua/files/transport_strategy_ua.pdf
3. Функції транспорту в системі держави [Electronic resource] – Resource
access mode: http://om.net.ua/2/2_1/2_15191_osnovnie-zadachi-printsipi-or-
ganizatsiya-upravleniya-transportnoy-sistemoy-v-usloviyah-ranka.html
4. Интеллектуальные транспортные системы [Electronic resource]. –
2013. – Resource access mode: http://www.fima.lt/uploads/newslettersarchive/
docs/Era_Resenij_25.pdf

245
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

5. Интеллектуальные транспортные системы. Выводы и рекомендации

конференции системы [Electronic resource] – Resource access mode:
https://www.itf-ecd.org/sites/default/files/docs/cm199826ru.pdf
6. Интеллектуальные транспортные системы. Том 4 [Electronic
resource]. – 2006. – Resource access mode: https://extranet.itu.int/brdocsearch/
R-HDB/R-HDB-49/R-HDB-49-2006/R-HDB-49-2006-OAS-PDF-R.pdf
7. Кабашкин И.В. Интеллектуальные транспортные системы:
интеграция глобальных технологий будущего [Electronic resource]. – 2010. –
Resource access mode: http://rostransport.com/transportrf/pdf/27/34-38.pdf
8. Мировой Атлас Данных [Electronic resource] – Resource access
mode: https://knoema.ru/atlas/topics/
9. Скалозуб В.В. Интеллектуальные транспортные системы
железнодорожного транспорта [Electronic resource]. – 2013. – Resource access
mode: http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2264/1/ITS.pdf
10. Транзитный потенциал Украины [Electronic resource] – Resource
access mode: https://studopedia.su/7_10165_tranzitniy-potentsial-
ukraini.html
11. Транспортный рынок [Electronic resource] – Resource access mode:
http://oplib.ru/sport/view/950492_transportnyy_rynok
12. Эмирова А.Е. Трансформация транспортных систем в условиях
глобализации мировой экономики [Electronic resource]. – 2014. – Resource
access mode: https://cyberleninka.ru/article/v/transformatsiya-transport-
nyh-sistem-v-usloviyah-globalizatsii-mirovoy-ekonomiki
13. Air transportation – Statistics & Facts [Electronic resource] – Resource
access mode: https://www.statista.com/topics/1707/air-transportation/.
14. Aleksandra Koźlak. Transport as a factor and subject of glo-
balization [Electronic resource]. – 2014. – Resource access mode:
http://www.logistickymonitor.sk/en/images/prispevky/kozlak-aleksandra.pdf
15. Darrin Qualman. Fraught freight: trade agreements, globalization, and
rising global freight transport [Electronic resource]. – 2017. – Resource access
mode: http://www.darrinqualman.com/global-freight-transport/
16. Definition of 'Rail Transport' [Електронний ресурс] – Resource access
mode: https://economictimes.indiatimes.com/definition/rail-transport.
17. Four advantages of sea transport and its importance for world trade [Elec-
tronic resource] // 2016 – Resource access mode: https://www.veconinter.com/
four-advantages-of-sea-transport-and-its-importance-for-world-trade/
18. Globalization through the eyes of transportation and food culture! [Electronic
resource]. – 2013. – Resource access mode: http://chitraliranade.blogspot.com/

246
 Section 2. Institutional support of regional development

19. Intelligent Transportation Systems [Electronic resource] – Resource

access mode: https://www.transportation.alberta.ca/606.htm
20. Janice King. How Transportation Technologies Will Change Everything
[Electronic resource]. – 2014. – Resource access mode: http://www.govtech.com/
transportation/How-Transportation-Technologies-Will-Change-Everything-.html
21. Juliet Van Wagenen. On the Rise: The 2015 Air Traffic Break-
down [Electronic resource]. – 2015. – Resource access mode:
http://www.aviationtoday.com/2015/12/28/on-the-rise-the-2015-air-traffic-
breakdown/
22. Merja Hoppe. Transformation in transportation? [Electronic
resource]. – 2014. – Resource access mode: https://link.springer.com/arti-
cle/10.1007/s40309-014-0045-6
23. Sarah Blackman.The world’s longest oil and gas pipe-
lines [Electronic resource]. – 2012. – Resource access mode:
http://www.hydrocarbons-technology.com/features/featureworlds-long-
est-oil-gas-pipelines-imports/.
24. The Impacts of Globalisation on International Air Transport Activity
[Electronic resource]. – 2008. – Resource access mode: http://www.oecd.org/
greengrowth/greening-transport/41373470.pdf.
25. The UNCTAD. Review of Maritime Transport [Electronic
resource]. – 2016. – Resource access mode: http://unctad.org/en/Publication-
sLibrary/rmt2016_en.pdf.
26. The World Bank. Air Transport [Electronic resource] – Resource access
mode: http://www.worldbank.org/en/topic/transport/brief/airtransport.
27. Top 20 Countries By Length Of Pipeline [Electronic resource] –
Resource access mode: http://www.worldatlas.com/articles/top-20-countries-
by-length-of-pipeline.html
28. Updated national transport strategy of ukraine part 2: transport
sector analysis [Electronic resource]. – 2016. – Resource access mode:
https://mtu.gov.ua/files/Zakypivli/Ukraine%20Transport%20Strategy%20
Part%202%20-%20Sector%20Analysis%20-%20Draft.pdf
29. World trade Organization. Statistical tables[Electronic resource] –
Resource access mode:https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/wts2016_e/
WTO_Chapter_09_tables_e.pdf

247
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

2.3. LOGISTICS ENGINEERING ENTERPRISES

FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT:
PRECONDITIONS AND EXPECTED EFFECTS

Summary. The essence of logistics of sustainable development is dis-

closed in the article and indicators of sustainable development are pre-
sented. The main problems of creating a stable logistics chain have been
identified. The symptoms and factors of influence on the enterprise are ana-
lyzed and the features of the crisis of logistics and the crisis of logistics of
sustainable development are determined. The calculation of the logistics
effect of sustainable development on the basis of social, economic and envi-
ronmental effects is proposed. The comparative characteristic of the prac-
tice of introduction of sustainable development logistics at the domestic and
foreign enterprises is carried out.

Introduction. The phenomenon of targeting foreign partners or compet-

itors, in particular in the field of logistics is popular now. This also applies
to domestic machine-building enterprises (MBEs). The Government-created
program "Sustainable Logistics Strategy and Action Plan for Ukraine" [1] is
also a trend formed on the basis of foreign business practices. Logistics pro-
cesses in the domestic economy are only gaining momentum, and in the world
they are already considered in terms of profitability, environmental friendli-
ness, security, etc. – the so-called logistics of sustainable development.
The argument that the polluter is responsible and pays for waste is some-
what over-curbed, especially if it concerns the carrier, since the MBE, produc-
tion of which is not a significant contaminant, is also used for transportation.
MBP, as the recipient of the service, should be interested in all the standards
declared by the carrier, incl. the presence of electric motors Euro-5 or Euro-6.
If there is a demand for such information from customers, the carrier himself
will be forced to match their services to the relevant standards.
The popularization of multimodal (intermodal) transport in Ukraine will
improve the state of the environment and service conditions also for the
MBE, but this is a long-term plan and the result will not be immediate. And
cooperation with socially responsible service providers (carriers) will force
unscrupulous similar entities to change their service standards.
248
 Section 2. Institutional support of regional development

Enterprises, which for some reason or another, are still "afloat", have an
unknown logistical aspect in management. According to the author, they
are in a crisis logistics – the lack and inability of using logistics solutions
that optimize production and commercial activity – the way out of which is
through diversification or restructuring of the enterprise or management can
change their position on the market in the best way. Enterprises that have
not developed a long-term logistics process that provides sustainable devel-
opment in the long run are in crisis logistics of sustainable development.
The resulting effect of the logistics of sustainable development can be
clearly seen and calculated on a long-term basis provided the consolidated
participation of all relevant departments or managers of the MBE, as well
as public authorities and local self-governmental bodies.

Theoretical aspects of sustainable development

of logistics enterprises: a way out of crisis

Each company builds its activity on specific principles: completeness of

quality service, maximization of consumer needs, production of environ-
mentally friendly product, maintenance of comfortable working conditions
of workers, strengthening of influence on the development of the region,
etc. Regarding the logistical aspect in management, any enterprise relies on
the following classical principles, which somewhat vary by scientists:
• systemicity, optimality, flexibility, reliability of deliveries, comput-
erization, feedback (Dudar T.G. [2]);
• systematicity, complexity, scientificity, concreteness, constructive-
ness, reliability, versatility (Sumets O.M., Bilotserkivskyy O.B., Hadzyn-
skyy A.M. [3]);
• systemicness of general logistics costs, global optimization, logistic
coordination and integration, modeling and information and computer sup-
port, allocation of a subsystem complex, integrated quality management,
humanization of all functions and technological solutions, sustainability
and adaptability (Sergeev V.I. [4, p. 32]).
However, in the current conditions of business development, with an
infinitely wide range of goods and services, more and more managers are
paying attention to such a factor as the impact of the business entity on a

249
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

person and his environment. That is, sustainable development is defined

as a development that ensures equity between generations, and allows us
to meet current needs in such a way that we do not endanger the needs of
future generations [5].
Such a condition is fundamental for the implementation of the strat-
egy of sustainable development, and the logistics policy of the enterprise
directly affects its implementation. Since the efficiency of the implemen-
tation and use of energy-saving technologies, the use of secondary raw
materials, reduction of the quantity of defective products and its re-re-
finement, optimization of transportation depends on the logistics, not only
on the speed of delivery, but also on its economy and ecological compat-
ibility, safety of the performance of logistic functions for a person (on
internal production sites, warehousing, packaging, loading and unloading
works), etc.
The essence of sustainable logistics is reflected in stable logistics chains,
that are built on the basis of the logistic concept of the ecological impera-
tive. The main principles of these chains are: subordination to the principles
of sustainable development, strategic partnership between the members of
the chain and their broad shared responsibility, the establishment of appro-
priate standards across the chain, flexibility, etc. [5]. Consequently, the clas-
sical principles of logistics with sustainable development receive correction
from the influence on the natural environment (the so-called "green logis-
tics") and certification and standardization, as well as strategic partnership
should be not only economically beneficial but also complementary in order
to save natural resources and to create favorable conditions for the manage-
ment and safety of the work of the workers themselves.
In practice, among the indicators of sustainable development they dis-
tinguish [6, p. 411]:
• Benchmarking indicators, which are a peculiar reference point for
assessing the effectiveness of organizations;
• efficiency indicators – indicators that measure costs, cost per unit of
output or performance associated with a particular product;
• input indicators – those that inform about the number of resources,
in particular financial or other resourses, used for a particular agency, enter-
prise or program;

250
 Section 2. Institutional support of regional development

• output indicators – those that report on the volume of work per-

formed, or the service provided to perform a specific function or implemen-
tation of the program. They are also known as performance indicators;
• outcome indicators – indicators of the quality of the environment and
the quality of work performed or services, assessment of the actual impact
of the activities of institutions;
• productivity indicators – indicators that combine performance and
efficiency in a single indicator.
The scientist, Professor Dr. Hans-Christian Pfohl, noted that the logis-
tics sector is responsible for the impact on the environment [7]. Currently,
society and government agencies are increasingly turning to companies to
take business decisions into account the environmental aspect. Environ-
mental solutions have become a new challenge for logistics companies. In
response to increased pro-ecological skills, managers must create a logistics
strategy for sustainable development of companies with an environmental
focus. Environmental and resource protection is an integral part of logistics
strategies.
An ecological product or environmental requirements for partners, the
security of logistics functions is the basis of a sustainable logistics chain,
and hence sustainable development of the enterprise. This so-called "snow-
ball effect" – with increasing requirements for partners, there is a growth
in the ultimate benefit (value, added value) for the company and consumers
of its products.
Polish scholars, in particular A. Leshchinska, conducted a survey of
enterprises with different types of activities regarding the importance of their
approved documents and programs of sustainable business development.
Respondents identified the main problems associated with the creation of a
stable supply chain [8, p.86]: the lack of understanding of the relationship
between sustainable development and the functioning of the supply chain;
required capital commitment; low level of risk management; insufficient
transparency of information; inappropriate organizational culture; lack of
communication between the company's strategy and the supply chain.
Thus, the integration of the concept of sustainable development in the
supply chain is limited to its narrowing to the internal part of the enterprise,
low level of risk management, the absence of a broad monitoring system.

251
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The lack of logistics in the management of the enterprise, as one of the

main driving forces of creating value added, can be considered a crisis phe-
nomenon, as the lack of knowledge of the enterprise in this area leads to a
lot of negative consequences in the future, and the market environment dic-
tates the conditions for logistics processes and the construction of strategic
plans in the field of logistics.
It is logical to assume that the crisis of enterprise logistics represents the
first level of the logistic crisis, the reasons of which are: lack, not proper, not
timely use of logistics potential of the enterprise, that is, insufficient level
of formation, implementation and development of logistics potential of the
enterprise. The logistics crisis of sustainable development is understood as
a crisis that is caused by a crisis of logistics, or the lack or ineffective man-
agement of the logistics process.
It is known that the factors that led to the crisis state are divided into two
groups: internal-endogenous (depending on the organization of the enter-
prise itself) and external-exogenous (which the company cannot influence
at all or has little influence).
In addition, you can identify the symptoms by which you can determine
the presence of crisis phenomena in the enterprise: the general symptoms –
those that are typical for any type of crisis; specific symptoms – those that
are signals of the development of a particular type of crisis.
Systematization and analysis of specific and common symptoms, endog-
enous and exogenous factors of the impact of the logistical crisis and the
crisis of logistics of sustainable development of the enterprise will allow
to study these types of crises in more detail, to create the appropriate tools
of influence on the causes of their formation, to develop mechanisms of
risk monitoring, to study the stages and tools of crisis management, to pre-
vent, overcome and exit from it. Only under constant monitoring of causes,
symptoms, consequences of emergence and factors of influence of the cri-
sis, there can be an opportunity for the company to operate effectively at all
stages of crisis management (Fig. 1). A clear understanding of the market
and logistics situation will allow timely response and accept the necessary
management (crisis management) decisions.
Summing up the above discussion of the theoretical aspects of the logis-
tical crisis, we can conclude that the concept of "crisis of logistics" and

252
 Section 2. Institutional support of regional development

Specific symptoms: Specific symptoms:

- lack or reduction of production, reduction
lack of knowledge, low
of customer-customers;
implementation of - Lack of expected results from logistics
logistics planning at the processes;
enterprise, which should - reduction of the level of manageability of
be strategic goals the implementation of logistics processes

Financial and Social Normative-

economic legal Exogenous
factors of
influence

Crisis of Enterprise Crisis of Sustainable

Infrastructure Political
Logistics Logistics

Other factors
Ecological Technologicalі

Endogenous influencing Common symptoms: Endogenous influencing

factors: - reduction of sales volumes, factors:
- absence of mechanism respectively, decrease in - ineffective logistic
for forming the logistics profit; process at the enterprise;
potential of the enterprise; - loss of customers, - the advantage of
- insufficient level, respectively, reduction of obtaining revenue
implementation and product orders; growth from value-
development of logistics - an increase in the cost of added sustainable
potential of the enterprise production at the expense of development
- lack of cooperation high material costs;
between the departments - increase in the size of illiquid
of the enterprise in the stocks; - increase in
field of logistics

Fig. 1. Structural reflection of the factors and symptoms of the logistical

crisis and the crisis of logistics sustainable development
Source: is refined by the author on the basis of [9, p. 32]

"crisis of logistics sustainable development of the enterprise" are quite

complex, many-sided and new in the economic literature.
Hence, the crisis of logistics is the aggravation of clashes in the enterprise
management system, that arose as a result of the failure in use, improper or
untimely implementation of the logistics potential of the enterprise, threatening
its full functioning and inducing it to qualitatively new transformations in the
management system to ensure its further development and exit from crisis state.

253
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The crisis of logistics of sustainable development of the enterprise is

the aggravation of clashes in the enterprise management system, that arose
as a result of the non-usage, inappropriate or untimely implementation of a
particular logistic process, which is strategically important and is developed
for the long-term perspective.
Therefore, in order to develop an anti-crisis strategy for the logistical activ-
ity of the enterprise, that is, preventing the logistical crisis as one of the key
mechanisms of crisis management, it is necessary first of all to establish the
symptoms of crises; to identify the impact of internal and external environment
factors to anticipate crises and to develop prevention and warning measures.
Such information will be found in the monitoring of logistic proper-
ties of the MBE, which will allow to select the factors of influence on the
change or implementation of logistics activities MBE (Fig. 2).

Observation of logistics properties in

MBE activities

The external environment The internal environment

information (communications)

Socio-economic responsibility
Production and its technology

Quality management system

Personnel and management

(including transportation)
Environmental standards
Scientific and technical
Outsourcing (if any)
Suppliers (partners)

Competitors
Clients

Selection of factors that have an impact on the change

of logistics activities of MBE

Fig. 2. Creation of a database of information on the logistic activities

of the MBE to overcome the crisis situation
Source: refined by the author on the basis of [9, p. 36]

254
 Section 2. Institutional support of regional development

In the author's view, in determining the future cash flows and invest-
ments in the development of sustainable logistics at the MBE, it is necessary
to take into account the so-called "lost opportunity" in obtaining income in
the future (Rf), when the choice of one option for the development of an
industrial enterprise requires the abandonment of another (diversification).
It is important to use the well-known formula for financial management:
R1 R2 Rn Y
Rf = + + ... + − (1)
((1 + i )1
) ((1 + i ) 2
) ((1 + i ) n
) ((1 + i ) n
)
Source: [9, p. 49]

where Rf – revenues in future;

R1, R2, ..., Rn – future income of the first, second and n years;
Y – lost opportunity to generate income when there is a new logistic
project that requires the abandonment of the previous type of production or
logistics solution. For example, lost chances can be due to:
• logistical unwillingness to maintain the rhythm of production, delays
with deliveries;
• late supply of kits through the state's customs policy or the choice of
an unscrupulous carrier;
• increase in transportation costs due to the wrong choice of transport
mode;
• growth of material costs due to the conversion of currency in case of
impossibility of import substitution of raw materials and components;
• timely switch to energy-saving technologies, etc.
Consideration of the components of the effect of the implementation of
logistics policy (logistics sustainable development of the enterprise) allows
to form a set of resource managers who are required to participate in its
consolidated receipt. This approach provides opportunities for expanding
the sources of information and financing this project.
Thus, "constancy of logistics" is considered in three dimensions, and
therefore it is a set of such components of the effectiveness of their imple-
mentation: economic, environmental and social component.
The consolidated introduction of logistics policy should be based on
the principle of the correspondence of the participation of one or another

255
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

resource manager in the economic effect he receives. That is, the amount of
financing or provision of information and resources between managers of
the economic effect in the consolidated implementation should be distrib-
uted in equal proportion to the share of the expected economic effect in the
overall economic effect of the implementation of the strategy of sustainable
development:
E ij
Y ij = m n
(2)
∑ ∑ Eij
i =1 j =1
Source: [9, p. 53]

where Yij – is the share of i-effect received by the j-administrator of cer-

tain resources in the overall effect of logistics policy;
Eij – is the expected i-effect of logistics policy, which is received be j-ad-
ministrator of certain resources in the implementation of logistics policy;
m – the number of components of the economic effect of the introduc-
tion of logistics policy;
n – the number of managers of certain resources, which receive the eco-
nomic effect of the implementation of logistics policy.
Although formula (2) is known in the economic literature, however, we
have specified the components of the economic effect that are obtained in
the process of implementation of the strategy of sustainable development of
logistics at different stages of creating added value:
• logistics of supply: the rhythm of supplies of materials and com-
ponents; close cooperation with "supplier-manufacturer" communications,
outsourcing / insourcing of individual functions;
• production logistics: lower cost of production; the rhythm of produc-
tion; lean management, quality control, outsourcing / insourcing of certain
functions;
• marketing logistics: increased demand for products, close coopera-
tion with producer-client relationships, reduction of claims, improvement
of the quality of guarantee and after-sales service (for manufacturers of
machinery), outsourcing / insourcing of individual functions.
Such actions lead to the acquisition of value added in the current or
prospective periods. To some extent, the implementation of a sustainable

256
 Section 2. Institutional support of regional development

logistics strategy at the enterprise can be called an innovative management

solution in which the company invests costs (own or borrowed) and directs
such a decision to obtain a commercial effect at the expense of the above
consequences.
Logistic effects are essentially related to the effectiveness of marketing
relationships. Thus, according to Paul R. Hamble, etc. about ¾ of compa-
nies in the United States and Europe are not able to fully utilize the potential
of the CRM system. The main reason for this situation is the loss of time for
rethinking new features, the role of the system, and the need for adjusting
business goals (in particular, providing multiple points of access to clients
while maintaining a unified image of the company in the eyes of consum-
ers) [10, p.224].
To the social effects, derived from the implementation of the strategy of
sustainable development of logistics the following can be attributed:
• safety during unloading and loading works;
• wage growth, as a result of timely and qualitatively fulfilled con-
ditions for the supply of products; safety at the loading areas of finished
products and warehouses;
• increasing labor productivity by improving the quality of regional
logistics or transport infrastructure, safety at workplaces, employee involve-
ment in optimization processes, training of personnel, etc.
If the social effect of a logistic policy of sustainable development at the
regional level leads to an increase in citizens' solvency by increasing wages,
this stimulates the development of production. In determining the value
assessment of the social effect, it is also advisable to take into account the
fact that salaries increase in enterprises of the region, which will eventually
lead to an increase in revenues to local budgets at the expense of personal
income tax and will allow to determine the share of the investigated enter-
prise in comparison with others.
That is, the social effect of an innovation project can be calculated using
the following formula:

E s = ∆RIt + ∆Rexb − ∆PEAF − ∆Ptd − ∆Pothers (3)

Source: refined by the author [9, p. 54]

257
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

where Еs – is a social effect of an innovative project, currency units,

Δ RIt – increase in revenues to local budgets from the income tax, cur-
rency units,
ΔRexb – increase of extrabudgetary funds, currency units,
ΔPeaf – reduction of payments from the Employment Assistance Fund,
currency units,
ΔPtd – reduction of payments for temporary disability, currency units,
ΔPothers – reduction of other payments for project participants, incl. par-
ticipants of combat operations (ATO participants).
The ecological effect of logistics of sustainable development is mani-
fested in the following changes in the enterprise:
• logistics of supply: use of combined transport (multi / intermodal)
and certified carriers (partnership in ecology);
• production logistics: reducing payments for environmental pollution,
reducing the amount of waste and waste, energy efficiency of production;
• marketing logistics: introduction of ecological innovations, planting
of green areas, combined transport (partnership in ecology), etc.
These changes also have a costly dimension, as they not only reduce
the environmental payments of the company, but also reduces the loss of
environmental funds, budget expenditures associated with the effects of
environmental pollution, affecting the working ability of the citizens. Thus,
the ecological effect of sustainable development logistics is expedient to
calculate according to the following formula:
Å åêo = ∆Cem − ∆Tet − ∆Pes + ∆Å s (4)
Source: refined by the author [9, p. 55]

where Еесо – ecology effect of innovative project (ecology), currency

units;
ΔCem – reduction of costs of environmental measures from the budget,
currency units;
ΔTet – reduction of environmental tax, currency units;
ΔPеs – reduction of penalties for violation of environmental standards,
currency units;
ΔЕs – an additional social effect, currency units

258
 Section 2. Institutional support of regional development

As with the assessment of the social effect, the content of the formula
of the ecology effect determines the consolidated participants in the imple-
mentation of logistics policy. In particular, it is an enterprise, environmen-
tal, social and extrabudgetary funds, local and central budget, public organ-
izations and other interested parties or persons (stakeholders).
For example, we can outsource external stakeholders such as the media,
environmental non-governmental organizations or universities. Media
can influence the company positively and put pressure on its management
policy, in particular on logistics, through the coverage and disclosure of
information about the activities of the company, its emissions to the envi-
ronment, social responsibility and environmental partnership. Similarly,
environmental non-governmental organisations influence the company
by collecting relevant information. As for universities and other research
institutes, their influence is manifested in the research of enterprises and
the implementation of their development in their activities, in particular:
energy-saving production technologies, environmental measures, to some
extent, and individual staffing by their graduates, etc. Taking into account
wishes and joint implementation of specific plans with stakeholders will
bring value added to the company and will increase consolidated effect.
Thus, the process of determining the sources of logistics resources of
sustainable development, based on the determination of the share of each of
the participants in the consolidated participation in obtaining an economic
effect, should be carried out at the following stages:
1. – development of logistics policy with all production, operational,
technological and financial calculations, which as a result determine the
necessary and sufficient amount of S financing of the project, taking into
account the inflation, duration and risk of the project.
2. – calculation of the effect of the E project and its types, namely its
economic, social and environmental Ееco:
Å = ∑Å і = Å å + Å eco + Å s (5)
Source: refined by the author [9, p. 56]

where Е – the general effect of logistics of sustainable development,

currency units

259
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Ei – і-effect of logistics policy, currency units,

Ее – an economic effect from the implementation of logistics policy,
currency units,
Еs – social effect of logistics policy, currency units,
Еeco – ecological effect of logistics policy, currency units
3. – determination of the effect's share of each of its recipients (by types
of effect) – Yij.
Therefore, the effect of the implementation of logistics policy is not only
obtained by the enterprise, but also by participants of the macro level – local
authorities. Since the implementation of the sustainable development of the
company's logistics due to the effectiveness of the above-mentioned actions
of all the effects leads to the creation of new jobs, increasing wages on the
basis of productivity growth – this is reflected on the level of unemploy-
ment benefits; change in the volume of the social insurance fund and the
pension fund; reduction of benefits for temporary disability, etc.
The use of the proposed approach to determine the sources of logistics
policy resources will increase the possibilities for its financing; assess its
impact on the social development of the region and its environmental situ-
ation. The substantiation of the consolidated participants based on the dis-
tribution of the economic effect on the factors of its receipt and on resource
managers will allow to improve the quality of management of logistic pro-
jects.

Strategy of sustainable development of logistics:

foreign and domestic experience

Constancy is a guiding principle in Siemens's operations, and is closely

linked to three values: distinction, innovation, and accountability. Supply
chain resilience is based on a holistic approach that includes the "preven-
tion-detection-response" steps and focuses on minimizing risks. Chief Pro-
curement Specialist at Siemens argues that as soon as the company trans-
forms its reputation risk, corporate social responsibility and environmental
impact elsewhere, it must address supply chain management as one of the
main issues regarding stability. The corporation has the declared require-
ments, the so-called Code of Conduct, for suppliers and intermediaries

260
 Section 2. Institutional support of regional development

[11]: legal liability; prohibition of corruption and bribery; fair competition,

antimonopoly laws and intellectual property rights; conflict of interest; to
respect the basic human rights of workers; prohibition of child labor; health
and safety of workers; environmental protection; transparency in the sup-
ply chain; mineral conflict. Thus, an integrated approach to managing the
provider creates conditions for the overall optimization of the value chain.
Another VITRONIC company supports energy-efficient and resource-sav-
ing production and automation processes as a partner company under '' Blue
Competence Sustainability'' Initiative of the German Engineering Federation
(VDMA). The products and solutions of the VITRONIC Corporation for the
MBE raise the problem of stability in industry automation, logistics and traf-
fic technologies to the greater attention of users and operators. For example,
in the logistics of sustainable development, they [12]:
• guarantee that defective items will be thrown away from an early
stage production process that minimizes scrap and resource costs in the
production and processing process;
• help: to identify clearly and measure the goods; to optimize trans-
port capacities and routes, and to reduce energy consumption; to reduce the
average speed of vehicles and thus to reduce fuel consumption.
Hewlett-Packard Australia has changed the environmental aspects of the
route and replaced the land transport by sea. As a result, the reduction of
carbon dioxide emissions compared to the previous year was 2600 tons.
Fujitsu Company has created a special unit that brings together all the
logistics functions, and one of the tasks is to achieve the goals of protect-
ing the natural environment. The company's efforts to reduce CO2 emis-
sions consisted of rationalizing distribution centers, reorganizing routes and
reducing the number of vehicles. These measures also include the use of
modal transport, the transition, if possible, from land and air transport to rail
transport. Trying to meet the various expectations of individual customers,
adapting to each of them the volume of deliveries and setting individual
delivery times for each of them was replaced by a new standardized dis-
tribution system, resulting in a decrease in the number of vehicles. These
actions led to further reductions in CO2 emissions [13].
It would be advisable to consider the activities of domestic MBEs in the
context of sustainable development logistics and to align them with foreign

261
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

practices. This tendency is relevant, because even the fact that within the
framework of the WTO Ukrainian business entered the international market
of public procurements in 2016 means that domestic MBEs have a chance
to stabilize their activities through participation in international tender pro-
jects, thereby promoting their own and to become one of the links in the
global supply chain.
Getting to such a level of relationship entails a certain level of respon-
sibility to the client, supplier, personnel and environment. MBPs do not
belong to large-scale environmental pollutants, since their share in the total
emissions of harmful substances into the atmosphere does not exceed 3%
[14]. However, this does not mean that sustainable development of the
enterprise, in particular logistics, will not take into account social and envi-
ronmental aspects. First of all, the idea of sustainable development should
be included in the logistics of the enterprise "top-down", it means that the
state should impose such responsibilities on business entities, and then it
will already be an additional requirement of the customer of the service. For
MBE, the issue of environmental friendliness of the transport chain "supply
of raw materials – production of MBE – delivery of finished products to the
customer", which falls within the competence of the carrier itself, should
be important.
In the opinion of the author, implementation of the strategy of sus-
tainable development of MBE logistics is not only in creating social and
environmental standards in management policy, but also monitoring and,
accordingly, cooperation with partners (suppliers, customers) of the appro-
priate level. Not on the last place in the rating of important issues regarding
sustainable development should be the information about the social and
environmental standards of the supplier and carrier of raw materials or fin-
ished products and the features of the use of multimodal transport, not only
as economically profitable, but also as environmentally friendly one.
The strategy of sustainable development of logistics can be attributed
to one of the alternatives of the ecological development of the innovative
economy, the main components of which are the high concentration of
intellectual resources, the attraction of high-level professionals from vari-
ous scientific fields to develop solutions that are valuable for the society in
the system of "supplier-producer-consumer", the expansion of knowledge

262
 Section 2. Institutional support of regional development

in the field of logistics and its transformation into strategic resources of

commodity producers and organizations serving them [15].
Adopted by the Ministry of Infrastructure of Ukraine Strategy of Sus-
tainable Logistics [1] focuses on the development of multimodal (inter-
modal) transportation in order to reduce emissions through infrastructure
development, the implementation of proper standardized freight transport
by different modes of transport, complete rail services reform and port
activity, investment attraction and private sector personnel support. "Con-
stancy" of logistics is considered in three dimensions: economic, social and
environmental sustainability. Using multimodal transport, the logistics sus-
tainability will be implemented in stages, with the mutual cooperation of all
participants on the basis of interest, loyalty and assistance from government
agencies. Implementation of this program is important because the quantity
of multimodal transport in Ukraine is only 0.5% of the transport market,
while in the EU countries such quantity ranges from 15-20%., and only 80th
place out of 160 countries in the index of logistics efficiency according to
World Bank research in 2016.
In particular, according to the plan, the main objectives for the railway
system were developed, which several years ago could be called utopia, if
not the European course of the state. They include:
• strengthening of the railway network (including the expansion of
intermodal transportation and the creation of a logistics center in the west
of Ukraine);
• construction of specialized terminals (for example, for servicing
heavy and oversized cargo, mineral and building materials and dangerous
goods);
• creation of client-oriented trading and operating units for the pro-
vision of services, accelerating delivery of goods, increasing security and
cargo insurance;
• establishment of competitive and transparent tariffs;
• increasing a private sector participation in the rail network ( trans-
ferring the logistic services to consignors in suborder, giving access rights
to railway to encourage new private freight train operators and the involve-
ment of the private sector in repairing rolling stock and terminal equipment)
[1, p. 10].

263
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

As for the private sector, in developed Germany, the logistics envi-

ronment ranks third in importance for the economy, as a separate global
driving industry with a wide range of services that can consistently com-
plement the customer's requirements. There is a clear demarcation of the
logistics sector participants, who in varying degrees cooperate in order
to deliver the customer the maximized benefit and comfort from prof-
itable cooperation: developers of logistics real estate; seaports; storage
and delivery technology; identification; gates and ramps; IT for ware-
house management; contractual logistics services (outsourcing); transport
enterprises (trucks); rail transport services; vehicles and vans; trailers and
semitrailers [16].
The fact that most of the domestic MBEs were created long ago, in the
Soviet Union, and had a direct rail link between the plant and the main high-
way can be important and cost-effective in supplying products at long dis-
tances (including exports), taking into account the priorities of the Strategic
Program for Stable Logistics. For example, a modern Eurocar enterprise
has a direct rail connection with a plant that helps it in the delivery of ready-
made cars to Europe, and in the opposite direction, components and ties.
The well-known phenomenon under the name "Euroblocks" ("Eurobly-
ahy") in Ukraine is a complete denial of the "Strategy of Sustainable Logis-
tics", since all imported cars on the territory of the state do not meet any
environmental norms regarding environmental pollution, and in Europe
they are considered scrap and serious pollutant.
The situation was resolved only from January 2016, when Ukraine
introduced the Euro-5 environmental safety standard, which stipulates that
the minimum age of imported cars in Ukraine must be no more than 7 years
(2010 of production) [17]. The timing of such a decision was reflected not
only in the clean air, but also in the domestic manufacturer. ZAZ Company
refused to produce a Lanos car, because it did not withstand competition
from the "Euroblocks"("Euroblyahy"), and somewhat suspended its activi-
ties in order to produce buses in the long run.
Solving such problems affects the interests and goals of different actors
at different levels of the economy: macro, meso and micro levels, and other
members of society, that are forced to consolidate in order to obtain the
effect (economic, environmental, social, cumulative).

264
 Section 2. Institutional support of regional development

Such domestic enterprises as AvtoKrAZ, Bogdan-Motors, Eurocar,

Electron are of assembly type or full production of motor vehicles, in par-
ticular cars, trucks, municipal transport, or electric vehicles. The key aspect
of the sustainable logistics of such enterprises is the energy efficiency and
environmental friendliness of the engines used. And the production of elec-
tric transport can be attributed to the long-term trend, which is relevant and
correct from the point of view of environmental requirements.
For example, the "Electron" buses are a new technology, which is the
result of the introduction of innovations – from economical engines of the
environmental class Euro 5 and Euro 6 to complex computer control sys-
tems [18]. "Cherkasy bus" was the first in Ukraine to introduce its own
new model Ataman, which meets the latest environmental requirements of
Euro-5. Enterprise management and strategic cooperation with the Japanese
corporation Isuzu rebuilt all ties, built a dealer network and urged carri-
ers that buses under the name Ataman are better than Bogdan [19]. During
2016 "Etalon" Corporation worked on the implementation of the EURO
5 environmental standard bus with the possibility of further transition to the
EURO 6 standard. In close cooperation with DAF company, two models of
10-meter long intercity buses were created [20].
Eurocar is a clear example of intermodal transportation, as the rail link
leads directly to the plant and connects it to similar factories and compo-
nent suppliers in Europe. AvtoKrAZ also refers to such enterprises as it is a
manufacturer of heavy machinery, in particular, it executes the orders of the
Ministry of Defense for the supply of military equipment by rail.
Light company Iskra has its own separate car fleet and packing depart-
ment. The enterprise independently packes products in corrugated card-
board of its own production, which is additionally sold separately. Own
fleet of vehicles provides the movement of raw materials, component parts,
finished products between the plant in Ukraine and factories in Poland and
the Czech Republic. In parallel, it provides transportation services to other
business entities. Focusing on the logistics of sustainable development,
Iskra draws attention to the following processes:
• environmental friendliness, energy efficiency of production;
• safety in production and warehouse areas;• non-waste prevention of
defect;

265
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

• disposal of used bulbs and waste paper from the packaging depart-
ment;
• environmentally friendly and safe transportation.
Regarding foreign practice, seven European truck and truck manu-
facturers – DAF, Iveco, Mercedes-Benz, MAN, Renault, Volvo, Scania –
have invested heavily in the preparation of new series of tractors and other
machinery, in order to meet Euro-6 standards, which are already success-
fully operating on the roads of the EU. It is known that for the German con-
cern Daimler AG entering the fourth-generation market of Mercedes-Benz
Actros cost a billion euros, the Italian company Iveco spent on its offspring
Stralis Hi-Way 300 million euros, and the French Renault Group to create
cars of the standard Euro-6 , including trunk tractor Renault Trucks T-se-
ries, invested 2 billion euros [21].
It can be said that logistics of sustainable development works effectively
at the enterprises that partially or completely produce energy-efficient trans-
port (Electron, Bogdan-Motors), or implemented together with the require-
ments of foreign partners – assembly companies (Bogdan-Motors, Euro-
car). Moreover, the partners of such enterprises dictate the conditions for
the quality of motor vehicles, safety in production areas, compliance with
environmental and social standards, etc. and accordingly due to participa-
tion in the capital, have a direct influence on making managerial decisions
on the logistics of sustainable development.

Conclusion. Using foreign experience and practice, domestic enter-

prises have a chance to get out of crisis situations and to fill in a part of the
niche of machine-building products with their proposals. The basis of the
logistics of sustainable development is a close cooperation of enterprises
(industrial and non-productive) in order to create a common effect in logis-
tics through combined transport, focusing on the environmental aspect of
doing business.
In European countries and in general, in the civilized world, the
focus is on the greening of services, goods, production technologies,
processes, innovations, etc. The domestic environment is more oriented
towards maximizing profits rather than greening, in particular logistics.
For example, manifestations of the use of multimodal transport of MBE

266
 Section 2. Institutional support of regional development

can be seen in the transport of ready civil or military equipment, buses,

cars. Preferably manufacturers of this type of product have several for-
eign partners – suppliers of components, which are the main control
point for creating the conditions for the provision of logistics for sus-
tainable development.
It is inappropriate to discuss sustainability logistics for companies that
perform individual orders to stay in the market. According to the author,
such enterprises are in a state of crisis logistics, since their logistics policy
manifests itself only in the lonely processes of transportation and storage,
and responsibility for such decisions are on individual managers. If an
enterprise is in a logistical crisis, sustainable development logistics is an
impracticable project. Separating the crisis of sustainable development
logistics means that the company failed some of the logistic long-term
goals that would create a regular added value in the long run – a kind
of step back in the logistics policy of the enterprise. This situation can
be regulated as follows: by a change of organizational structure of the
enterprise (redistribution of responsibilities of responsible persons), a
diversification of activities of the logistics unit, an attraction of own funds
for consulting the current problem, an outsourcing of certain logistical
functions, a review of the list of activity partners, a search of partners
in solving the crisis of sustainable logistics development, a greening of
separate logistic processes.
Logistics of sustainable development brings a consolidated effect to
the enterprise, which includes economic, environmental and social effects
and has a direct impact on supply logistics, production logistics and mar-
keting. This overall effect is reflected not only in the activities of the
MBE, but also in local governments and funds, where the company pays
certain contributions.
Consequently, logistics of sustainable development is one of the main
conditions for a successful enterprise, aimed not only at maximizing profits,
but also taking into account the interests of workers and the impact on the
environment of the region. It is possible to summarize that the logistics of
sustainable development of the enterprise is a multi-vector policy for the
further development of business relations with partners and clients in the
direction of increasing the social value of their joint work.

267
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

References:
1. The strategy of sustainable logistics and the Action Plan for Ukraine.
Draft for review, 2017. – P. 88.
2. Dudar T.G. Basics of logistics [Electronic resource] – Access mode:
http://westudents.com.ua/glavy/34873-3-zavdannya-funkts-ta-printsipi-logs-
tiki.html
3. Sumets O. M., Bilotserkivsky O. B., Hajinsky A. M. Logistics [Elec-
tronic resource] – Access mode: https://www.mwsl.com.ua/
4. Sergeev V. I. Corporate logistics. 300 answers to professional's ques-
tions. / general and scientific ed. by prof. V. I. Sergeeva // Moscow, INFRA-M,
2005. – P. 976.
5. Bak-Sokolowska M. The importance of sustainable logistics in the
reduction of costs and improvement of service quality on the example of
selected companies // M. Bak-Sokolowska // SCIENTIFIC WORKS OF THE
UNIVERSITY OF ECONOMICS IN WROClAW, No 383, 2015 – P. 217-234.
6. Mel'nykovych M.P., Solovyi I.P. Indicators of sustainability of devel-
opment: from ecological-economic theory to improvement of decision-mak-
ing mechanism at different levels of management // Monograph // Sustainable
development and ecological safety of society: theory, methodology, practice //
scientific ed. by doctor of econ. sciences, prof. Khlobystova Ye.V., Simferopol,
T1, 2011. – P. 464, p. 405-427.
7. Pfohl H-Ch. Logistics and sustainable development [Electronic
resource] – Mode of access: http://eurologistics.pl/komentarze/logisty-
ka-a-zrownowazony-rozwoj/
8. Leszczynska A. Application of sustainability indicators in the supply
chain // А. Leszczynska // Optimum. Economic studies, No 4 (70) 2014, p. 77-89.
9. Galushko O. S. and others. Providing Competitiveness of Industrial
Enterprises on the Basis of Innovative Development // Monograph for ed. prof.
O.S. Galushko // Dnipro, 2012 – P. 216.
10. Gamble Paul R., Tapp A., Marcella E., Stone M. Marketing Revolution:
A Radical New Approach to Business Transformation, Trademark and Practical
Results / Transl. from English by scientific ed. I.V. Taranenko. – Dnipropetro-
vsk: BalanceBusinessBooks, 2007. – P. 448.
11. Sustainability in the Supply Chain Siemens [Electronic resource] –
Access mode: https://www.siemens.com/global/en/home/company/sustainabil-
ity/sustainablesupplychain.html
12. Vitronic – the machine vision people [Electronic resource] – Access
mode: https://www.vitronic.com/company/management-system/sustainabili-
ty-environment.html#

268
 Section 2. Institutional support of regional development

13. Krzywda J., Krzywda D. The concept of sustainable development and

the possibility of its implementation on the basis of logistics // J. Krzywda,
D. Krzywda // Modeling of logistic processes and systems // ed. M. Chaberka,
L. Reszki // Vol. 8, No 51, Gdansk 2014 – P. 376. – P. 111-121.
14. Ecology: Machine building [Electronic resource] – Access mode:
http://childflora.org.ua/?page_id=27
15. Mnyh O.B. Strategic role of ecologistics in the development of the com-
pany in the context of deepening the economic crisis in Ukraine /O.B. Mnyh,
B.D. Grechyn // Economic Analysis. – Vol. 23, No. 2 (2016). – P. 108-118.
16. The best logistics brands in Germany [Electronic resource] –
Access mode: http://logistyka.wnp.pl/najlepsze-marki-logistyczne-w-niem-
czech,297234_1_0_0.html
17. Euroblyahy” has flooded Ukraine. 7 reasons for a crazy boom in cars with
European license plates [Electronic resource] – Access mode: https://espreso.tv/
article/2017/12/20/fenomen_yevroblyakh_chomu_skhema_zavezennya_avto_
na_yevronomerakh_stala_nastilky_populyarnoyu
18. Concern "Electron": Sustainable Development Strategy [Electronic
resource] – Access mode: http://wz.lviv.ua/economics/193196-kontsern-elek-
tron-stratehiia-stiikoho-rozvytku
19. A new city bus complying with Euro-5 was created in Ukraine [Elec-
tronic resource] – Access mode: http://patrioty.org.ua/other/v-ukraini-stvory-
ly-novyi-miskyi-avtobus-shcho-vidpovidaie-normam-ievro-5-110456.html
20. The Ukrainian bus manufacturer summed up the results of 2016 [Elec-
tronic resource] – Access mode: http://ukrautoprom.com.ua/uk/ukra%D1%97n-
skij-virobnik-avtobusiv-pidbiv-pidsumki-2016-roku
21. Death of a diesel engine: what else will lead to the introduction
of the Euro-6 ecological standard [Electronic resource] – Access mode:
http://www.zr.ru/content/articles/808680-smert-dizelya-k-chemu-eshhe-prive-
det-vvedenie-ekologicheskogo-standarta-evro-6/

269
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

2.4. THE IMF LOANS:

FINANCIAL ASSISTANCE OR DEBT BURDEN

Summary. The article analyzes the essence of external public debt,

assesses the complication of the economic situation due to external public
borrowing, examines the basic transfer in the external borrowing area. The
negative impact of the IMF (after its stabilization policy) on the economy
of the borrowing countries: their dependence on exports, foreign aid and
loans; dependence on developed countries, and, in some cases, subordi-
nate position in the world economy. Excessive external borrowing poses a
threat to the macroeconomic stability of debtor countries, as it increases the
vulnerability of the national financial system to external shocks. The emer-
gence of relations between our state and the IMF has been analyzed and the
range of issues of the national economy due to the loan debt is outlined. The
necessity of control over the process of efficient use of borrowed resources
and their focus on the development of production is determined. The ways
of reduction of the state debt of Ukraine, which will promote improvement
of financial state of our country, have been offered.

Introduction. In the era of globalization and development of interna-

tional monetary and financial relations, state external savings have acquired
a number of new qualities that make it possible to significantly increase their
relative manageability and predictability. It gives the developed countries
effective tools for solving actual issues of both their foreign and domestic
policies. Moreover, the countries that first mastered the technology of reg-
ulation of external financial assets, receive a tangible benefit in their use.
The development of any country objectively requires internal and exter-
nal borrowings, which are fixed in the form of a public debt. All the world’s
countries, going through economic transformation, use external sources
of financing. The rational use of international loans, credits and assistance
contributes to accelerating economic development, solving social and eco-
nomic problems. When the state's debt meets certain quantitative criteria,
it is serviced by the state in ways the acceptable to creditors, the situation
is deemed normal. The tendency towards increasing public debt with unob-
vious prospects for its servicing proves the emergence of a debt problem.

270
 Section 2. Institutional support of regional development

The state of external debt, its structure and dynamics is one of the most
important criteria for assessing the level of security of the country. That is
why this problem and search for ways to solve it are one of the most acute
issues of many modern countries, including Ukraine.
The main function of the IMF is to provide financial assistance to the
participating countries of this institution, but further globalization of the
world’s economy is accompanied by related changes in the goals and func-
tions of the organization. In addition to financial assistance to eliminate
temporary deficits in the balance of payments, the IMF also uses financial
instruments for the restructuring of world’s economies. It, in turn, creates
the preconditions for the development (or, conversely, decelerated develop-
ment) of the national industrial infrastructure and its inclusion in the global
servicing system.
In the conditions of the formation and functioning of the modern eco-
nomy, public debt becomes an important component of public finances.
The deficit of the state budget, raising and use of loans for its elimination
led to the formation and significant growth of Ukraine’s public debt. Large
amounts of internal and external debt as well as an increase in the cost of its
servicing necessitate to find a solution to the issue of public debt.
Solving the issue of public debt servicing is one of the key factors of
economic stability in the country. The nature of resolution of a debt prob-
lem largely depends on the budget capability of the state, the stability of its
national currency and, hence, the financial support of international financial
organizations. The need for solving these issues requires finding ways to
reduce the public debt in Ukraine.

The external debt crisis of countries with underdeveloped economies

There has never existed a single scientific point of view on the nature
of the mutual influence of debt and economy. The views of all authors on
this matter are balanced from the idea of absolute market liberalism, when
debt as a tool of state action on the economy is deemed a negative factor,
to the ideas of a planned economy, when external borrowing is an instru-
ment of state regulation of the economy with the aim of stabilizing it. So, at
the beginning of the seventeenth century, mercantilists regarded money as

271
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

an absolute form of wealth; therefore, they approved the inflow of money

into the national economy. The mercantilists were supportive of state inter-
ference into the economy through the exercise of the right of the state to
finance its costs by borrowings on the market. The physiocrats, on the other
hand, switched their study from the sphere of rotation to the sphere of pro-
duction. In their opinion, it is in the production process where new wealth is
created. Therefore, they believed that, by making loans, the state distracted
the resources from the productive sectors of the economy [1].
An example of the assessment of the role of public debt by represent-
atives of classical political economy is «An Inquiry into the Nature and
Causes of the Wealth of Nations» by Adam Smith (1778). In this work, the
author criticized the practice of lending for public spending, since, in his
opinion, it reduces the wealth of nations, while at the same time increasing
the tax burden, and significantly impeding the accumulation of capital. "The
policy of public indebtedness gradually weakened each state, which, in its
turn, enjoyed it. Where the state debt somehow exceeded a certain limit,
almost never managed to repay it fairly. "
Carl F. Nebenius (Germany) was one of the founders of the Credit and
State Theory of Money, who believed that government loans negatively
reflected in the functioning of capital, did not contribute to keeping up pro-
gress in production, improving the well-being of the nation, causing ine-
quality in the distribution of social wealth [2]. T. R. Malthus spoke cate-
gorically on state borrowing. He noted that public debt was a cancerous
tumor that broke the welfare of the people. This same view was supported
by J. B. Say, who compared the public debt with new weapons, which the
state should use only in extreme cases [3].
D. Ricardo also spoke against the financing of public spending at the
expense of debt. According to his theory, taxpayers in this case do not con-
sider the actual amount of future payments to pay interest through taxes
to be a burden that leads to a reduction in capital and consider themselves
richer than in the case of tax funding. But taxes and public debt, according
to D. Ricardo, differ only in their form, and their substance is one and
the same. The practice of public debt, in his opinion, provokes improper
behavior that "makes us less economical and misleads about our actual
situation" [4].

272
 Section 2. Institutional support of regional development

Strengthening of the interdependence of national economies leads to an

increase in the dependence of poor countries on the most powerful econo-
mies and geopolitical relations. As a result of competitive pressure, national
governments are increasingly losing the opportunity to pursue their own
economic and social policies, losing control over the state of their social
and economic systems [5].
The deficit of the state budget, raising and use of loans for its elimina-
tion lead to the formation and significant increase of public debt, includ-
ing in Ukraine. Large amounts of internal and external debt as well as an
increase in the cost of its servicing necessitate to find a solution to the issue
of public debt.
Growth of external debt is a typical phenomenon for developing coun-
tries at the stage of economic development, when domestic savings are
small, the balance of current operations is accompanied by a large negative
balance and the required capital import to cover the shortage of resources.
Borrowings are made on preferential terms with a low interest rate and are
used for the implementation of specific development projects and payments
for import of investment goods and are represented by loans from foreign
countries and international financial institutions such as the IMF, the World
Bank and regional development banks.
Though raising of foreign capital increases the resources of economic
development, the loans received have to be repaid. In recent years, their
price has so grown that the spending in many cases exceeds the expected
effect. In the first place, with the accumulation of large external debt, there
emerges a problem with its servicing. Servicing of external debt, including
its depreciation (payment of principal) and payment of interest, is stipulated
by the agreements and is a fixed deduction from the income and savings of
the borrowing country. If the amount of debt increases and/or interest rates
increase, the costs of its servicing, which need to be paid in foreign cur-
rency, are growing. In other words, external debt servicing obligations are
fulfilled either at the expense of export earnings and reduction of imports,
or through new foreign borrowings. Of course, the most external debt ser-
vicing obligations are covered by export earnings. But, with the change in
the structure and volume of imports, the growth of interest rates and the
reduction of exports, the repayment of external debt poses a problem. Most

273
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

of the high-debt third-world countries, as well as some advanced econo-

mies, have faced similar problems.
Greece, Spain, Italy, Sweden, Australia, New Zealand is experiencing
the constant deficit of the current balance of payments. The largest debtors
in Latin America include Brazil, Argentina and Mexico: more than 70% of
the region's external debt accounts for these countries, and their combined
debt has tripled over the last decade. Arabic oil exporters, such as Egypt,
Jordan, Lebanon and some others, have a large external debt [6, 7].
The concept of "the balance of loan operations" (basic transfer) reflects
the ratio of net inflow (outflow) of capital and the amount of external bor-
rowings. Quantitatively, it is measured as the ratio of the net inflow of capi-
tal into the country and the payment of interest on the accumulated amount
of external debt. Net inflow of capital is the difference between gross inflow
and depreciation of the principal amount of accumulated debt. The balance
of loan operations is an important concept, since it shows the amount of
annual purchase (or loss) of currency as a result of interaction with the
international financial system. Developing countries is featured by the bal-
ance with a large deficit, while exhausting foreign exchange provisions as a
result of capital outflow [8].
The whole process can be reduced to the following formulas. We denote
the net inflow of capital Fn as the growth rate of the total debt, D is the accu-
mulated debt, and d is the growth of the total debt in percent. Then,

Fn=dD. (1)

Debt interest is paid annually from the sum of the entire debt, and if the
average interest rate is equal to r, then rD represents the amount of annual
interest payments. The balance of loan operations (basic transfer) is deter-
mined by deducting interest payments from net inflow:

ВТ= (dD – rD) = (d-r) D. (2)

The balance will be positive for d > r (the country will purchase foreign
currency) and negative (it loses currency) at r > d. Any analysis of the debt
crisis of countries should include the study of the causes of changes in the
values of r and d.

274
 Section 2. Institutional support of regional development

In the early stages of accruing debt, when the debt amount D is rela-
tively small, its growth rate d will be high. Most of the capital is provided
in the form of bilateral assistance by the states and loans of the World Bank
on preferential terms, with a lower interest rate compared to the prevailing
rates in financial markets and with longer maturities. Therefore, the value
r will be small and in any case less than d. As long as the growing debt is
used to implement development projects, and the profitability of the latter
exceeds the r value, the additional inflow of foreign capital and increase
in the amount of debt does not cause problems for the receiving countries.
Moreover, the use of ever-increasing borrowings for productive invest-
ments in urban and rural economies is an important element of the long-
term development strategy.
Serious complications arise when:
1) the accumulated debt becomes very large and the pace of the d growth
begins to slow down as the ratio "amortization/gross inflow of new capital"
increases;
2) the inflow of long-term capital through state channels is reduced,
which is granted on preferential terms, and short-term loans on market con-
ditions with floating interest rates of commercial banks are increasing, as a
result of which r increases;
3) the country begins to experience the most acute problems in the set-
tlement of its balance of payments due to the surge in commodity prices and
rapid deterioration of trade conditions;
4) there is a global downturn in production or any other external shock
(such as jump in oil prices); the USD exchange rate suddenly changes, in
which most loans and debts are valued;
5) the credibility of the debtor country's solvency for reasons mentioned
in Sections 2, 3 and 4 is lost, which prompts foreign banks to scale down
lending;
6) there is an "outflow" of capital from the country due to the economic
and political situation (for example, the expectation of local currency deval-
uation) for the acquisition of securities and real estate in developed coun-
tries as well as the opening of accounts in banks.
The combination of six factors mentioned above tends to reduce d and
increase r, as a result of which the negative balance of loan operations

275
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

excessively increases, contributing to the "outflow" of capital from those

developing countries into developed countries. The debt crisis is becoming
a self-replicating process and high-debt countries are falling into the down-
ward spiral of an increase in the negative base transfer, which depletes their
foreign exchange provisions, preventing further development.
The sharp imbalance in the economic and political power of the rich and
poor countries has a significant impact on maintaining a low standard of
living, unemployment and growing property inequity in the Third World.
It manifests itself not only in the dominance of wealthy countries in world
trade, but also in their ability to dictate the conditions for the transfer of
technologies, foreign aid and private capital to developing countries.
Dependence on exports, foreign assistance and loans is another reason
for the overall problem for the Third World countries, i.e. dependence on
developed countries and in some cases subordinate position in the world’s
economy.
The transfer of values, attitudes, and institutions of the First World to the
Third World is another apparently imperceptible, but sufficiently significant
factor in the preservation of underdevelopment. One can cite as an example
the instilment of systems and programs of education in the past in the colo-
nies from the metropolises on their respective terms, the formation of med-
ical systems with a focus on prevention, the organization of trade unions
and administrative systems according to Western models, etc. Perhaps,
today, social and economic standards of developed countries are even more
influential: the structure of wages, elite lifestyle, strive for wealth. Similar
borrowings can contribute to corruption, theft of national wealth by a priv-
ileged minority. Finally, the orientation towards the values of the standards
of rich countries caused a phenomenon known as the "outflow of brains",
i.e. the migration of trained and skilled labor from those developing coun-
tries in developed countries (this phenomenon is still being observed in our
country today; the strongest outflow of skilled labor forces was observed
in the early 1990's after the collapse of the USSR). Migration flows have
included a lot of doctors, nurses, engineers, economists, scientists. Devel-
oping countries bear significant costs for training of these professionals.
The combined effect of all these factors causes the vulnerability of
the Third World countries: the external factors beyond their control can

276
 Section 2. Institutional support of regional development

greatly affect the internal economic and social situation. Many devel-
oping countries, including most of the least developed ones, are small
states that are heavily dependent on the outside world and have no real
chances for self-sufficiency. They can not be isolated from the world’s
economy. The opportunity to join the policy of collective self-suffi-
ciency gives certain hope. Cooperation within it will help strengthen the
negotiating positions of small countries, help them better orient them-
selves in international affairs, effectively use foreign investments and
technical assistance.
The tendency of further enrichment of the rich, often at the expense
of the poor, is increasingly evident in the more developed Third World
countries, capable of defending their positions on the international stage.
As already emphasized, the problem is not only that the pace of economic
growth in developed countries is higher than that of the developing ones.
In the developing countries themselves, the rich and empowering groups of
the population and sectors of the economy (for example, modern production
in industry and agriculture, large landowners, trade union leaders, indus-
trialists, politicians, senior government officials) have been enriched to a
large extent by more massive, but less influential groups of the poor, which
is observed in Ukraine during the years of its independence. Enrichment of
developed countries and rich groups within developing countries is not an
isolated phenomenon. A similar tendency is typical for the whole system of
international economic relations.
The phenomenon of underdevelopment should be investigated in
two aspects: within individual countries and in the international stage.
The issues of poverty, low productivity, population growth (reduction),
dependence on exports of primary products and vulnerability to external
actions are generated both by internal and global causes. Therefore, the
elimination of poverty, inequality and increase in productivity can only
be possibly taking into account the dual nature of these phenomena. Suc-
cessful advancement towards social and economic development is related
not only to the need for the economically low-performing countries to
develop the strategy responsive to the reality, but also to the change in the
current international economic order, so that it is more oriented towards
the needs of poor countries.

277
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Impact of the IMF stabilization policy

on the economy of the debtor countries

Ukraine, as a subject of international relations and its resource-intensive

and low-performing economies as compared to developed economies, can
not again remain on the brink of world reorganization and should natu-
rally ensure the formation of its own new sustainable development policy
focused on technological restoration of production, change of the structure
of the economy and raising the level of material and social standards of its
own population, but, unfortunately, not without the help of the IMF.
The purpose of the debt management policy is to obtain the highest
effect from financing by borrowed funds and avoid macroeconomic dif-
ficulties and balance-of-payments issues in the future [9, 10]. The greatest
difficulty for the state, both in terms of external debt growth and in terms
of using loans, are borrowings received from foreign commercial structures
under the government guarantee. These loans, as evidenced by the experi-
ence of many countries, have the lowest performance indicators [11]. The
experience of the world economy development has confirmed that public
debt is a complex phenomenon due to a number of factors, which may have
its own specifics in the conditions of a specific state. State borrowing does
not always lead to bankruptcy of the state or its impoverishment, but the
availability of public debt itself does not give an idea of the real state of
public finances [12]. In addition, there is a need for further analysis of the
problem of a significant increase in public debt, including in Ukraine, rais-
ing and use of loans to cover the deficit of the state budget.
The reluctant, but increasingly frequent resort of the countries prone
to high inflation, deficit in the state budget and lack of foreign currencies,
along with large liabilities to foreign creditors to private international banks
to negotiate the repayment of foreign arrears, is one of the attempts to over-
come the crisis of macroeconomic instability. The basis for negotiations is
the idea of extending the maturity of principal and interest as well as access-
ing new sources of funding on more favorable terms. However, preliminary
negotiations of the debtor countries with the IMF became a usual procedure,
and only then consortia of international banks agreed on a new financing or
deferral. Debtors were forced to agree on a long-term procedure («condi-

278
 Section 2. Institutional support of regional development

tionality», i.e. the IMF requirements to the borrower country to reform the
tax, financial and foreign trade sectors as a condition for obtaining a loan
to overcome the difficulties in the balance of payments) and to implement
the IMF's tight «stabilization policy» in order to get access to the fund’s
money over the country's quota. Private banks saw the success of negotia-
tions with the IMF as evidence of the resumption of creditworthiness and
the serious intent of the debtor countries to pay off debts and earn currency
to repay previously accumulated debts. The IMF Stabilization Program is
represented by four main components [13]:
1. Abolition or liberalization of currency and import control.
2. Reduced exchange rate of local currency.
3. Rigid internal anti-inflation program, which includes:
a) control over bank loans in order to increase their interest rates and
increase the size of provisions;
b) government control over the deficit of the state budget by reducing
expenditures, especially in the social sphere for the poorest part of the pop-
ulation and for food subsidies, together with the increase of taxes and prices
of state-owned enterprises;
c) control over wages so that its growth lags behind the inflation rate
(i.e., waiver of wage indexation);
d) lift of various forms of price control and promotion of market liber-
alization.
4. Encouragement of foreign investments and opening of the country's
economy to the world’s economy.
Today, the most famous seven major schemes for the restructuring of
external public debt are as follows: external debt – bonds; external debt-
stocks; external debt export; external debt-internal debt; external debt-ecol-
ogy; redemption of external debt; write off of external debt. The applica-
tion of these methods has allowed a number of countries to solve the issue
of excessive servicing of public debt, to win investor confidence, and to
achieve financial stabilization [14].
All debtors must agree to some stabilization procedures to get loans and,
more importantly, to start negotiations with private banks on new borrow-
ings. Despite the fact that these procedures can help lower inflation and
improve the balance of payments of the developing countries participating

279
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

in similar programs [15], in political terms they are extremely unpopular,

since they undermine development efforts and impose an unreasonable bur-
den on low and middle income populations. Moreover, the attitude to them
is quite ambiguous: often, the leaders of the developing countries see dou-
ble standards in them, when they are demanding tough measures to restore
order in the state budgets, while not responding to the huge trade deficit
of the USA, the world's largest debtor. Finally, dependency economists
see the IMF policy as a conductor of the interests of industrialized coun-
tries who are primarily interested in preserving the Third World's poverty
and dependence in order to ensure the smooth functioning of the global
market structure. For example, Cheryl Peyer, a follower of the theory of
dependence, claims when criticizing the IMF and its stabilization programs
that the IMF functions within the framework of the First World, its domi-
nant trading system, "as a tool to impose imperialist financial discipline in
relation to poor countries", thus creating a system of "international feudal
dependence", or debt bondage, within which the problem of the balance of
payments of developing countries is more likely to perpetuate rather than
find a resolution. Further, Peyer argues that the IMF encourages developing
countries to take extra borrowings, threatening them with their exclusion
from sources of funding that may adversely affect the development pro-
cess and undermine development programs. Excessive borrowing becomes
a source of new challenges in the future balance of payments, so there is a
vicious cycle in which debtor countries have to accelerate running in order
to stay in the same place [16].
Less radical observers treat the IMF neutrally, without blaming it for any
passion: they believe that it carries out the entrusted, but outdated, mandate
of keeping of the global capitalist market in the working condition through
the use of orthodox short-term measures of financial policy. Its main goal is
to provide support for a "well-organized international system" of exchange
rates of national currencies capable of providing monetary cooperation,
broadening international trade, controlling inflation, promoting exchange
rate stability and, most importantly, helping countries overcome short-term
disruptions in their balance of payments by providing deficit foreign cur-
rency resources. Unfortunately, in the trading world of severe inequality,
the problems of the payment balances of many developing countries have

280
 Section 2. Institutional support of regional development

acquired a structural and long-term nature, and the imposition of short-term

stabilization programs thereon can give rise to protracted development
crises (economic stagnation, growing unemployment, per capita income
reduction and other negative consequences) [17].
The system that the IMF is trying to maintain can be jeopardized without
radical restructuring of the domestic economy of developing countries and
countries with economies in transition, and establishment of a new world
order for the adoption of an orthodox economic course to regulate the bal-
ance of payments. The IMF may not come from sinister intentions, the crit-
icism of Peyer and other supporters of the theory of the dependence of the
IMF's tight restrictive financial policy has its rationale: the similar course
was a very difficult and not always justifiable, i.e. a burden on countries
with which they were unable to cope. Fortunately, by the end of the decade,
the IMF has become more flexible in the "drugs" kit for treating its patients.
This new approach is more logical, humane and, finally, is more oriented
towards development as compared to the previous stabilization programs
(possibly with the help of the World Bank adaptive structural loans).
Unlike the IMF stabilization policy, which is short-term in its nature,
the World Bank provides long-term loans for the structural adjustment
(adaptation) of the economy. The purpose of this approach is to improve
the environment for the effective macroeconomic policy aimed at: mobi-
lizing domestic savings through tax and financial policies; increasing the
efficiency of the public sector through the rational allocation of public
investments and improving the performance of state-owned enterprises;
increasing the productivity of investment in the public sector by liberalizing
trade and domestic economic policy; implementing institutional reforms to
support the restructuring process.
Despite the fact that countries with underdeveloped economies bear
some share of responsibility for the accumulation of large external debt,
it can be compelled, as the economic situation is often not subject to their
control. In fact, such situation is exacerbated by the economic stabiliza-
tion policy carried out by developed countries at the domestic level, which
makes interest rates to rise, causes the global downturn in the economy and
decline in demand for export products from developing countries and coun-
tries with economies in transition.

281
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The Third World’s external debt is often seen as the most difficult inter-
national financial problem. But for the poor and middle-income people of
the developing world, whose economic well-being has been and is still
being sacrificed in order to rectify the shaky situation of their ousted rulers,
and to save them from bankruptcy, "treatment" has turned out to be so bitter
that patients have no chance to recover. The residents of the Third World are
not the only victims of the debt problem. Taxpayers in developed countries
are forced to allocate more and more money to repay past debts to commer-
cial banks, where the state acts as the guarantor [18].
John Cavanagh, an expert on developing countries, estimated the sit-
uation as follows: in many respects the IMF is reminiscent of a medieval
doctor who cures all diseases with leeches that deactivate the patient. I have
the impression that the fund very successfully mobilizes the resources of
countries to pay debts to commercial banks, but such actions are devastat-
ing from the standpoint of long-term health of these countries [19, p. 150].
Many countries with underdeveloped economies burdened with heavy
debts have found themselves in a vicious circle: debt payment distracts
resources from economic development, while its acceleration is the only
reliable way to avoid a debt trap. There exists great danger that a long eco-
nomic downturn will not allow them to recover even the low standard of
living they have achieved at least during the life of one generation.
Despite the diversity and differences of qualifications systems, most coun-
tries with underdeveloped economies face a number of similar issues. They
include the need to reduce poverty, inequality and unemployment, to ensure
a minimum level of education, health care, housing and food, to expend
economic and social opportunities for all members of their society and to
strengthen national statehood. Similarity of tasks is caused by the presence
of common problems in most countries, such as the mass scale and chronic
nature of absolute poverty, high unemployment and underemployment, ine-
quality in the distribution of income, low productivity in the agricultural
sector and its stagnation, gap between the living standard and the economic
opportunities of urban and rural population, threatening scale of the envi-
ronmental destruction, archaic systems of education and health, precarious
balance of payments and external debt, prolonged dependence on foreign, not
always appropriate technologies, institutions and value systems.

282
 Section 2. Institutional support of regional development

Therefore, the consequences of the global crisis should be the respon-

sibility of all its members [19]. Many borrowing countries will have
to undergo a difficult period of adaptation. Developed countries need to
weaken tight monetary policy and encourage imports from countries with
underdeveloped economies. Some additional measures will also be needed
(for example, interest payments in local currencies or setting of an upper
limit of interest rates. The practice when commercial banks reimburse their
losses at the expense of taxpayers in developed countries cannot be contin-
ued. The IMF, the World Bank and other international financial institutions
must provide countries with underdeveloped economies with sufficient liq-
uid funds and pursue a flexible policy that promotes the necessary adapta-
tion without further harm to growth and equity. But, from a long-standing
position, the gradual restructuring of the entire international trading and
financial system is of key importance.

Credit dependence of the Ukrainian economy on the IMF

The leading role in shaping the economic policy of the borrowing coun-
tries is currently allocated to the International Monetary Fund. By setting a
tight plan for money supply growth, price liberalization and foreign trade,
the IMF simultaneously blocks the freedom of action in all other economic
policy issues of borrowing countries, which puts their governments under
control [20]. The fact that Ukraine allocates funds received on credit to
pay wages, repay debts, etc., undermines the economic stability of our
state. Public spending exceeds budget revenues, and the largest part of the
public debt goes to cover the state deficit [21]. Two hundred years ago,
M. M. Speranskiy, the great Russian reformer, wrote: "The high cost of
things should grow at all speeds and through people's burdens, since every
loan without a correct prepayment is nothing more than an increase in the
prices of things" [22, p. 35].
The total public debt of Ukraine consists of direct state debt (all issued and
outstanding obligations of the Ministry of Finance of Ukraine) and debt guar-
anteed by the state. As at year-end 2017, according to the Ministry of Finance,
the total public debt amounts to USS 77 billion (or two trillion forty-three bil-
lion hryvnias), of which USD 65 billion is the direct government debt, and for

283
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

another USD 12 billion the government has been granted for state guarantees
for repayment of debt [23]. The peak of large payments will fall for the next
three years. This year, UAH 130 billion will be used to service the debt rather
than to repay it. Therefore, there is a need for further search for a solution to
the problem of reducing the external debt of our state.
Ukraine, as a subject of international relations and its resource-intensive
and low-performing economies as compared to developed economies, can
not again remain on the brink of world reorganization and should natu-
rally ensure the formation of its own new sustainable development policy
focused on technological restoration of production, change of the structure
of the economy and raising the level of material and social standards of its
own population, but, unfortunately, not without the help of the IMF.
Ukraine became a member of the IMF on September 3, 1992. Its quota
(membership fees) is SDR 997.3 million (Special Drawing Rights), i.e. an
artificial reserve and payment instrument issued by the International Mon-
etary Fund; it has only a non-cash form in the form of records on bank
accounts, banknotes are not issued), or 1 328 million US dollars, i.e. 0.69%
of the total quota volume.
At the first stage, the cooperation took place within the framework of the
IMF program called "The Systemic Transformation Facility" (1994-1995).
It was a tool to support countries that were transitioning from a planned
economy to a free market. Ukraine used a credit facility of 760 million US
dollars.
During the second phase (1995-1998), Ukraine had already raised
1.9 billion US dollars to stabilize the economic situation. The terms of
financing in this period were revised several times, but in March 1998 the
IMF stopped the program because the government did not comply with the
Fund's conditions regarding the budget deficit and the maximum rate of
growth of the monetary base.
In the third stage (1998-2002), Ukraine attracted 1.6 billion US dollars.
The Government failed to cope with the VAT refund arrears and eliminate
tax privileges for large taxpayers, as requested by the IMF. There were other
unresolved issues. But Ukraine achieved the initial goals of the program.
In 2001, GDP grew by 9.1%, inflation was at 6.1%, and gold and foreign
exchange reserves were already enough for almost 8 weeks of imports.

284
 Section 2. Institutional support of regional development

In the fourth stage of cooperation (2002-2008), the Cabinet of Min-

isters chose the IMF Stand-By Arrangement among acceptable forms of
further cooperation between Ukraine and the IMF. However, within this
program, cooperation was reduced to the level of "technical assistance" and
real money was not received by Ukraine which was greatly caused by the
economic recovery that our country experienced in the middle of 2000s.
In 2008-2013, 16 billion US dollars were provided within the extended
financing program. Ukraine had to address the budget deficit, the issues of
energy prices and devaluation of the hryvnia. The government of Mykola
Azarov did not want to resort to unpopular measures and Ukraine began
to increase state debt at a rapid pace and to spend the gold and foreign
currency reserves. In general, within this program, Ukraine received three
tranches totaling about 10.6 billion US dollars.
The loan provided by the IMF in 2008 exceeded by 8 times the Ukrain-
ian quota in terms of the loan program with this financial institution. The
risk of such tool for repayment of the balance of payments deficit, as foreign
loans, is an increase in public debt, since the borrowing countries acquire
the obligation to pay both the principal amount of the loan and interest
thereon. It should also be noted that the loan requirements of the IMF have
a significant effect on the overall macroeconomic situation in the country
(first of all, it is about balancing the budget and leveraging the balance of
payments, etc.). Ukraine needed annually 2.5 billion US dollars only to ser-
vice this debt. Experts have estimated that every fifth dollar of the total debt
of all countries in the world before the IMF is a debt of Ukraine.
The IMF recommended that the Government of Ukraine implement
structural reforms in order to accelerate the growth of the economy, as well
as improve the investment climate. Representatives of the Fund believed
that the economic situation in Ukraine was favorable for the development of
industry and agriculture. Reduction of tax privileges, fight against inflation,
strengthening of payment discipline in the energy sector, transparent sale of
large state-owned enterprises, reduction of interference in the economy and
reform of the civil service, fight against corruption were proposed as the
first priority measures.
At the current stage of cooperation with the IMF, the expanded financ-
ing program provides about 17 billion Us dollars. As of today, the country

285
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

has received three tranches: 5 billion US dollars, 1.7 billion US dollars and
1 billion US dollars, respectively.
Implementation of the International Monetary Fund’s programs by
Ukraine is one of the important factors in the formation of the investment
climate in our country, increasing confidence in the macroeconomic sta-
bility of the economy, and the government is determined to continue to
cooperate with the International Monetary Fund. However, the IMF has
a rather strict list of requirements that the borrowing country must fulfill
in order to receive funds. Moreover, its main goal is not to improve the
economy of the state, which has fallen into a difficult financial situation.
First, the fund wants to provide guarantees for repayment of borrowed
money and, second, to create comfortable conditions for the work of
transnational companies.
In recent years, Ukraine has already met a number of creditor claims.
The refusal from compulsory sale of foreign exchange earnings by export-
ers provoked a substantial increase in funds on accounts of enterprises
located outside the country. Currency liberalization of the NBU has opened
an opportunity for large-scale currency speculations, which further shake
the course and provoke panic in the currency market. But the desire of the
fund to cushion inflation (including through tight monetary policy) resulted
in a catastrophic rise in the resource (the average weighted value of over-
night loans is more often than 30%), and as a result, insufficient lending to
the economy; raising gas prices (that is, in essence, utility tariffs) for the
population and shrinking social programs.
The topic of the expediency of selling agricultural land, which the IMF
recommends to start, is socially acute. However, if the government intends
to form a capitalist economy, it is desirable to overcome the inhibition of the
introduction of land into the civilian turnover.
The issue of pension reform, which the IMF pays serious attention to,
is even more difficult than the issue of land reform. There is a need for fur-
ther intensification of the fight against corruption; in this respect, the IMF
requires to make a move towards even more decisive and effective action.
Immediate and unconditional fulfillment of all requirements of the Fund,
especially in the face of bringing of energy tariffs to the market level, will
aggravate the already difficult social situation in our country.

286
 Section 2. Institutional support of regional development

Both dependence on external creditors and irrational use of funds

received loans undermines the economic stability of the Ukrainian eco-
nomy. At a time when developed countries invest in high-tech industries
such as pharmacology, machine and instrument making, Ukraine employs
the loans raised in the support of the national currency, financing of the bal-
ance of payments deficits, debt repayment, and so on. Public expenditures
exceed budget revenues and most of the state debt is used to cover the state
deficit; otherwise there would not be any increase in wages, pensions, and
funds for servicing the government in the conditions of the crisis stagnation
of industrial production.
Excessive borrowings can create threats to macroeconomic stability, as
it increases the vulnerability of the national financial system to external
shocks. Indeed, an increase in external debt is accompanied by an increase
in currency risks and debt refinancing risks.
The devastating consequences of state borrowing are first and foremost
manifested in pushing out private investment and reducing on this basis the
country's major productive assets. If public debt is growing at a fast pace,
interest payments on public debt are rapidly increasing. Then, the state is
forced to raise the level of taxation or reduce public expenditures. Public
debt worsens the distribution of income. The restriction of the state's ability
to finance social and economic programs as a result of interest payments is
another negative consequence of public debt. Problems of external debt cover
not only the economic sphere, but they also have political consequences.

Conclusions. One of the priority tasks of Ukraine's foreign debt man-

agement is to change its structure with the use of active management tools
and a rigorous system for monitoring the use of borrowed resources. Funds
from state borrowings should be directed towards the development of the
economy (mainly, the development of production), rather than towards the
current consumption and repayment of previously received loans. More-
over, considerable attention should be paid to the development of market
institutions, the improvement of the regulatory system and the formation of
a healthy macroeconomic environment.
In many countries, a high level of external debt is a major factor in finan-
cial destabilization and slowdown of economic development. External debt

287
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

at the stage of its repayment causes the outflow of income from the national
economy. In addition, external debt in many cases creates complications in
the balance of payments. Excessive reliance on external loans increases the
vulnerability of the country's financial system to abrupt devaluation of the
exchange rate and termination of foreign capital inflows.
In order to achieve the positive impact of public debt on economic
development, it is necessary to keep a balanced management of its vol-
ume, structure and dynamics. In order to optimize the costs associated with
financing of the state budget deficit, the state must manage public debt to
solve the following tasks:
1) search for effective borrowing conditions in terms of minimizing the
cost of debt;
2) prevention of inefficient and inappropriate use of borrowed funds;
3) ensuring timely and full payment of principal and accrued interest;
4) determination of the optimal ratio of internal and external borrowing,
provided that the financial equilibrium is maintained in the country;
5) ensuring the stability of the exchange rate and the stock market of the
country.
Therefore, to solve the problem of external indebtedness in the long-term
perspective, the "recovery" of the economy itself is required, since without
ensuring the dynamism of its development and real, tangible efficiency,
financial stability in the country will be short-term and relative, regardless
of what progressive financial measures are used to support it. Moreover,
the rapid liquidation of external debt, not supported by real steps towards
stabilizing the economy itself, its comprehensive structural adjustment, will
only complicate the situation and problems that need to be resolved.
In addition, the size of government loans should not exceed the amount
of public investment in order not to put the burden of public debt on the
next generation. The resolution of the problem of debt requires a legislative
reflection of such measures: justification of new government debt, develop-
ment of transparent and convincing criteria for the provision of state guar-
antees, establishment of optimal amounts of internal and external public
debt, improvement of the public debt management and servicing system.
External financial sources need to be considered from the point of view
of their volume and from the point of view of efficiency of their use. With

288
 Section 2. Institutional support of regional development

the inefficient use of resources, the need for them becomes unlimited. This
determines the need to establish a limit on the attraction of loans. The issue
of further involvement of external financial resources must be addressed,
above all, from the point of view of their effective use for the country's
economic development.
In our opinion, for Ukraine, financial support from the IMF is a debt
burden on the shoulders of ordinary citizens, given that the borrowed funds,
unfortunately, are used not for the purpose of development of the economy
of our state. According to the National Bank of Ukraine, in terms of the
existing population, the volume of debt is 2.8 thousand US dollars per one
resident of the country.
The growth of public debt leads to an increase in the cost of its servicing.
Public debt management should be aimed at increasing the maturity of debt
and reducing debt service costs, so long-term commitments should occupy
a central place in the total amount of government liabilities.
A comprehensive solution to the issue of internal and external public
debt taking into account the proposed measures will contribute to the devel-
opment of public finances and the improvement of the financial situation in
Ukraine.

References:
1. Аткинсон Э.Б. Лекции по экономический теории государственного
сектора: учебник [Текст] / Э.Б. Аткинсон, Дж.Э. Стиглиц; пер. с англ. – М.:
Аспект Пресс, 1995. – 832 с.
2. Сакс Дж. Макроэкономика. Глобальный поход [Текст] / Дж. Сакс,
Ф.Б. Ларрен. – М.: Дело, 1996. – 848 с.
3. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: пер. с англ.,
4-е изд. [Текст]. – М.: Дело Лтд, 1994. – 720 с.
4. Самуєльсон П.А. Экономика: пер. с англ. [Текст] / П.А. Самуєльсон,
В.Д. Нордхаус. – М.: Изд-во БИНОМ, 1997. – 800 с.
5. Пікалов В.Л. Проблеми феномену стійкого розвитку соціально-
економічних систем в умовах глобалізації / В.Л. Пікалов // Європейський
вектор економічного розвитку: зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 2(8). –
С. 192-202.
6. Офіційний сайт МВФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.imf.org.

289
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

7. Офіційний сайт світового банку [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http: // www.worldbank.org.
8. Тодаро Микаэль П. Экономическое развитие: учебник [Текст] /
Микаэль П. Тодаро; пер. с англ. под. ред. С.М. Яковлева, Л.З. Зевина. – М.:
Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. – 671 с.
9. Вахненко Т.П. Концептуальні засади управління національним
боргом України [Текст] / Т.П. Вахненко // Політико-економічний журнал
«Економіка України». – К., 2007 р. – № 1. – С. 14-24.
10. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу
та управління його складовими в період фінансової кризи [Текст] /
Т.П. Вахненко // Фінанси України. – К., 2010. – №6. – С. 14-28.
11. Буковинський С.А. Зростання ролі міжнародного кредитування
[Текст] / С.А. Буковинський, Т.Є. Унковська // Фінанси України. – К.,
2007. – № 10. – С. 3-18.
12. Галан Н.І. Трансформація державного боргу у світовому господарстві
[Текст] / Н.І. Галан // Фінанси України. – К., 2008. – № 5. – С. 68-73.
13. Ярошевич Н.Б. Управління державним боргом: зарубіжний досвід
та українська реальність [Текст] / Н.Б. Ярошевич, А.В. Мазур // Науковий
вісник НЛТУ. – 2007. – №. 17. – С. 266-271.
14. Зражевська Н.В. «Механізм реструктуризації зовнішнього
державного боргу [Текст] / Н.В. Зражевська // Фінанси України. – К.,
2005. – № 9. – С. 46-55.
15. Типичная манера навязывания МВФ должникам Третьего
мира стабилизационных программ и насколько они могут быть
контрпродуктивными для принимающей страны в обстановке
макроэкономической нестабильности – эти вопросы рассматриваются в
работе Dani Rodrik, «The limits of trade policy reform in developing coun-
tries» [Теxt] / Journal of Есопотic Реrsреctives 6, 1992. – Р. 87-105.
16. Cheryl Payer The Debt Trap: The IMF and the Third World [Теxt] / New
York: Monthly Review, 1974. – Рр. 1-49.
17. Рожко О.В. Економічна природа та значення державного кредиту
в економіці України [Текст] / О.В. Рожко // Банківська справа. – 2008. –
№ 4. – С. 81-89.
18. Benjamin J. Cohen, What ever happed to the LDC debt crisis? [Теxt] /
Challenge, Мау-June 1991. – Рр. 47-51.
19. Тодаро Микаэль П. Экономическое развитие: учебник [Текст] /
Микаэль П. Тодаро; пер. с англ. под. ред. С.М. Яковлева, Л.З. Зевина. – М.:
Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. – 671 с.

290
 Section 2. Institutional support of regional development

20. Пікалов В.Л. Світова економіка в умовах прискорення глобалізації

крізь призму геополітики [Текст] / В.Л. Пікалов // Журнал Академічний
огляд: Економіка та підприємництво. – 2012. – Вип. 2(37). – С. 182-189.
21. Чайка Ю.М., Дяченко А.С. Державний борг України та його вплив
на економіку [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.econo-
my-confer.com.ua/full_article/784/.
22. У истоков финансового права [Текст]. – М.: Статут (в серии
«Золотые станицы российского финансового права), 1998. – С. 432.
23. Дані офіційного сайту Міністерства Фінансів України [Електронний
ресурс]. Режим доступу: http://minfin.kmu.gov.ua/. https://zt.20minut.
ua/Groshi/derzhbyudzhet-2018-borg-ukrayini-na-kinets-nastupnogo-ro-
ku-mozhe-stano-10651108.html
24. Офіційний сайт Національного банку України. [Електронний
ресурс]. Режим доступу: www.bank.gov.ua/Balance/Debt/ExtDebt_
report_2009.pdf

2.5. MONITORING OF INTERNATIONAL DONOR

SUPPORT IN THE CONTEXT OF DEVELOPMENT
OF THE UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES

Summary. The research was conducted within the framework of the

joint project of the F. Ebert Foundation (Germany) and the Institute of Eco-
nomic and Legal Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine
(Ukraine) ‘The Experience of the Association of Territorial Communities
in Eastern Ukraine: Economic and Legal Aspects’. The article suggests
using monitoring as the most effective tool for controlling economic and
social phenomena and processes. An authorial scheme for constructing a
procedure for monitoring of the functioning and development of the united
territorial communities has been developed. The monitoring of interna-
tional donor support of the Bilokurakine and Novopskov settlement united
territorial communities (SUTC) was conducted. It is proved that the essence
of the monitoring organization is reduced to the formation of a standard
model of the system of observation, collection, processing and presentation
of scientifically substantiated information characterizing the development
of the socio-economic area of the territory. In general, under the super-

291
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

vision (from the Latin “Monitors” — the supervisor reminds) in modern

science is understood the complex of observation, collection, processing
and provision of information on quantitative and qualitative changes in
the development of natural, technical and social processes or phenomena,
which allows carrying out continuous monitoring of the state of the object
of the study, the result of which is to obtain an assessment of the state and
identify the negative trends in the development of the investigated process
or phenomenon. It is worthwhile to note that monitoring is intended to fulfill
the function of controlling economic and social phenomena and processes
associated with changing conditions of the development of united territorial
communities. On the basis of the findings of monitoring indicators, forecast-
ing possible changes made in the development of integrated local commu-
nities and developed scientifically grounded recommendations or corrected
already taken measures for socio-economic development of the territory,
which is the basis to justify appropriate management decisions at an early
stage occurrence of problematic processes or phenomena, with a view to
preventing, overcoming or neutralizing effect. From the point of view of
determining the essence of monitoring, it is important that its conduct is not
directly management activity, but it is an integral part of it. Consequently,
by monitoring the monitoring function, it provides the opportunity to obtain
the necessary information, which is important for the adoption of appropri-
ate management decisions to improve the conditions for the development of
united territorial communities.

Scientific and methodological support of the monitoring system

for the development of the united territorial communities

The organization of monitoring is appropriate to consider as the con-

struction of a structurally functional, organized system, the main elements
of which are communication and information-analytical structures. The
communication structure is designed to ensure regular collection, accumu-
lation and storage of information concerning the state and development of
the research object. Building information-analytical systems caused by the
collection and accumulation of statistical data and information obtained
from reports based on observations, sociological research by peer review,

292
 Section 2. Institutional support of regional development

implicit sets of model forecasts and more. The functioning of these systems
are directed to file constantly updated, comparable information over time,
which can detect the use of existing negative phenomena and processes
incorporated in the processes of local communities, identify them and offer
recreational activities.
Organizing joint monitoring of local communities (UTC) is to create
constantly updated information base, which should provide the neces-
sary information research process and its preservation. Having complete
and accurate information provides a reasonable reflection of the object of
research and its trends. Information obtained in the course of joint mon-
itoring of local communities, allows for rapid adjustment measures. The
monitoring of the development of UTC may be carried out in the following
areas (Table 1).

Table 1
Areas of monitoring of development
of united territorial communities
Name of the monitor-
No. Characteristics
ing area
Regulatory and legal Intended for regulatory review and enforcement
1
support of law as a means of UTC.
It is a decisive factor in the development of
UTC through the provision of the functioning of
all sectors of the economy, which determines its
Infrastructure
2 impact on the competitiveness of the territory as
availability
a whole. Monitoring provides for the assess-
ment and forecasting of infrastructure capacity
for interregional cooperation.
It is necessary to have the necessary and acces-
3 Resource providing
sible material and human resources.
It consists in collecting, recording, processing,
accumulation, storage and use, messages and
any other information necessary for full and
4 Information support
effective functioning of these entities to imple-
ment the development strategy of integrated
local communities

293
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

For each of these objects, observation, data collection, analysis is con-

ducted, the direction of development of the process or phenomenon is deter-
mined, the symptoms of changes are determined and the diagnosis is estab-
lished, monitoring of changes in development is carried out. Monitoring
conditions of UTC carried out at specific intervals, it can be made monthly,
quarterly or annually. Monitoring should be done by the developed moni-
toring program of UTC, consisting of a set of interrelated elements that are
aimed at creating an effective system of long-term, continuous, systematic
observation of the dynamics of indicators of living conditions of the terri-
tory and its population.
From the point of view of the necessity of developing a program for
monitoring the development of UTC, it is important that in the current legal
and regulatory framework there are no relevant regulations, methodologi-
cal recommendations, regulations, orders relating specifically to monitoring
the living conditions of the UTC population. The existence of a significant
number of legal documents that are designed to monitor the environment,
allows on the basis of their study to develop appropriate provisions relating
to monitoring of UTC.
Development of UTC monitoring program carried out on the basis of meth-
odological guidelines for the preparation of regional and national environmen-
tal monitoring programs that are developed and approved by the Ministry of
Ecology and Natural Resources of Ukraine number 487 of 24.12.2001. The
draft “Program monitoring conditions of regional society” agrees with govern-
ment and local authorities in accordance with the competence attributed their
implementation [1-2]. The main components of the monitoring program for the
development of UTC are as follows: 1) general provisions; 2) objects monitor-
ing the development of UTC; justification of the need for the program; 3) the
basis for the development of the program; 4) the purpose and main objectives of
the program; 5) the conceptual framework of the monitoring system conditions
of vital activity of the population of UTC, 6) subjects of systems monitoring the
conditions of development of UTC, 7) stages of the program implementation,
8) mechanism for ensuring implementation of the program, criteria for evaluat-
ing the implementation of the program [1-2].
1. In developing the program, it is important to determine the nature of
certain terms contained in the general provisions of the monitoring pro-

294
 Section 2. Institutional support of regional development

gram. Conditions of development of UTC — a set of rules, laws, rules,

natural and geographical features of the territory, the way of existence, his-
torically formed in a certain territory; the degree of socialization of society,
which refers to the process of becoming an individual, the acquisition of
socially significant characteristics of consciousness and behavior that gov-
ern its relationship with society; a set of activities in all spheres of life:
economic, social, political and spiritual.
Monitoring of the development of UTC is a complex system of methods
of long-term, systematic monitoring of quantitative and qualitative changes
in community life processes, which results in the collection and registra-
tion of indicators, obtaining an assessment that characterizes the state of
the object of the study, its comparison with the values defined according
to the standard and establishing an appropriate diagnosis. The monitoring
program for the development of UTC is a set of consecutive tasks designed
to monitor the changes that occur in the processes of life of the population
of the community.
2. The objects of monitoring of the development of UTC are the processes
of vital activity of the population of these territories and the socio-economic
conditions that create the basis for their development. In addition to those
listed in Table. 1. Areas for monitoring the development of UTC monitoring
include an overview of economic and social development of UTC, income
level and quality of life of the population of UTC, environmentally safe
development of the territory, monitoring of man-caused load. According
to the monitoring results, the results of diagnostic quantification for each
monitoring object are provided.
Accumulation of a large amount of information, in the majority, allows
you to determine the changes that occur in the development of UTC. How-
ever, it should be noted that the available information does not allow to
fully assessing the quantitative and qualitative characteristics of the indi-
vidual components of these processes, to fully investigate the processes and
phenomena occurring, to establish and evaluate the relationship and inter-
action between its main components. In addition, this information makes it
impossible to determine the strength and direction of the impact of existing
risks evaluate them and make a prediction on the basis of negative trends.
In most cases, the existing information concerns the so-called "overall" per-

295
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

formance conditions of UTC. In some cases, the information is duplicated

and in some processes (for example, this applies to social and economic
development of the territory, population and migration, the level of eco-
nomic integration of the community, etc.) is fragmented, has a different
quality and accuracy. The reasons for this are objective circumstances that
may explain the difficulty in the official registration of these processes.
Thus, there is a need for coordination, collaboration and cooperation
between actors monitoring to provide information to create a single data-
base and network sharing information, developing common tools for mon-
itoring, system planning studies, audits, forecasting changes in processes
and improving the system of making impressive managerial decisions.
Solving these problems is to develop a comprehensive program of monitor-
ing conditions of UTC.
The prerequisites for establishing a program for monitoring the condi-
tions for the development of UTC are the requirements that are necessary:
‒ the coordination of the actions between the subjects of observation,
due to the lack of interaction, there is a duplication of observation, and in
some cases, on the contrary, the necessary research is not carried out;
‒ improvement of the system of collection, systematization, accumula-
tion of information and observation network, which concerns the conditions
of development of the united territorial communities;
‒ substantiation of the quantitative and qualitative composition of the
indicators on the basis of which the observation of changes in the conditions
of the development of the united territorial communities is monitored, the
coordination of the period and frequency of observations, elimination of
duplication of observation;
‒ creation of territorial information centers for monitoring the condi-
tions of functioning of the united territorial communities in the regions of
Ukraine, which would combine officially documented state information,
results of sociological research, observations and results of fundamental
and applied researches of scientific institutions;
‒ software process management decisions timely, reasonable and uni-
form documents relating to the results of research;
‒ determining the efficiency and effectiveness of the strategies, pro-
grams and activities that are approved and designed to promote the devel-

296
 Section 2. Institutional support of regional development

opment of interregional cooperation; use of programmatic target manage-

ment method as the most effective means of making managerial decisions;
‒ publicizing performance reports and evaluating existing strategies,
programs, development activities;
‒ elaboration of options management decisions and their ambush
develop situational management models that aim to overcome the negative
trends in terms of regional cooperation;
‒ creation of "feedback" of governmental structures of different levels
with public organizations, entrepreneurs, population, etc.
Implementation Monitoring Program creation and operation of UTC in
the regions of Ukraine is to develop scientific and methodological princi-
ples, defining goals and objectives of monitoring the consistency of the
study, the frequency of monitoring, the formation of monitoring and data
collection, data processing, selection and justification of indicators and ref-
erence values, control measures and predicting changes in terms of regional
cooperation.
3. The basis for the development of the Program for monitoring the
conditions of operation of the UTC is the legislative and regulatory acts
of Ukraine that guarantee the appropriate conditions for its existence, and
regulate the methodical principles for the establishment and operation of
the monitoring system.
The method of monitoring is based on requirements defined in certain
legal documents: the main Constitution of Ukraine; Laws of Ukraine "On
Local State Administrations", "On Information", "On Amendments to the
Law of Ukraine" On Information Protection in Automated Systems", "On
Protection of Personal Data", "On Access to Public Information", "On the
Uniform State Demographic registry and documents confirming the citizen-
ship of Ukraine, certify the person or his special status"; The Declaration on
Environmental and Economic Development, the International Covenant on
Economic, Social and Cultural Rights; Ukrainian Family Program, Order of
the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine on Methodical
recommendations for the preparation of national and regional environmental
monitoring programs, etc. The development of a program for monitoring the
conditions for the functioning of the UTC begins with providing the general
characteristics of the united territorial community for which it is created.

297
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

4. The main goal of monitoring operating conditions UTC is to assess

the effectiveness, efficiency and completeness of the proposed policies and
programs aimed at overcoming, elimination of negative tendencies in the
functioning of UTC, and the development of appropriate health-improving
measures during the definition of negative processes and phenomena aimed
at its development.
On the basis of establishing the main goal of monitoring and procedures
for its implementation, we can determine the main objectives of the mon-
itoring program UTC operating conditions that are designed to change its
position in the future, which include the following (Figure 1).

Creating a unified monitoring Comparison of actual (obtained) Collection and provision of

network for reproduction key indicators with development operational information on the
components of economic and indicators for detecting deviations development of UTC, as well as
social life of the community and determining the main causes of the preparation of information
their occurrence materials

Correction of the content of Prediction of UTC development

Objectives of the
existing strategies, plans or program of monitoring
taking into account proposed
development of new documents the conditions of adjustments
related to the operation of UTC operation of the UTC

Creation of an integrated database Determination of the Creation of an integrated database

(by year, quarter, month to date, effectiveness and efficiency of (by year, quarter, month to date,
etc.) on the operating conditions existing programs or etc.) on the operating conditions
UTC development strategies UTC UTC

Optimizing existing information Formation of conclusions Substantiation of promising

base living conditions UTC about the current state of UTC measures, programs, strategies
development contributing to the development of
UTC

Fig. 1. Objectives of the program of monitoring the conditions

of operation of the UTC

The main objectives of the program monitoring living conditions UTC

shown in Table 2.
5. Conceptual forming position monitoring system UTC living con-
ditions. Monitoring living conditions UTC is based on the relevant prin-

298
 Section 2. Institutional support of regional development

Table 2
Objectives of the program of monitoring
the living conditions of the population of UTC
No. Tasks
1 Organization of supervision under the terms of operation of UTC.
Collection, compilation and accumulation of data included in the proposed
2 list of indicators that allow us to investigate the conditions of vital activity
of UTC.
Obtaining at a given time quantitative and qualitative assessment of the
3
state of the object of research.
Determining the strength and direction of impact risks that affect the func-
4
tioning of UTC.
5 Construction of a typological profile of the conditions of vital activity of UTC.
Detection of deviations (absolute or relative) between actual and projected
6
indicators.
Implementation and use of world experience in monitoring the conditions
7 of operation of the UTC, as well as its use in improving the legal and regu-
latory framework for this process.
Construction of automated information database based on observa-
8 tions, data collection, scientific and reasonable process information that
describes the state of socio-economic development UTC.
Development of the relevant regulatory acts on the regulation of the moni-
9
toring of the conditions for the operation of the UTC.
Implementation of information and analytical support for future deci-
10
sion-making in the field of life UTC.
11 Creating a monitoring center UTC operating conditions.
Development based on the results of monitoring recommendations for
12
state and local authorities to make informed management decisions.

ciples under which common rules should understand this process, taking
into account the features of the object of research and the needs of its sub-
ject. Therefore, monitoring should take place on the following principles
(Table 3).
Methodical monitoring instruments based on appropriate tools. You can
select the following approaches to the concept of monitoring tools living
conditions of the region:

299
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Table 3
Principles of monitoring the living conditions of UTC
Name
No. Characteristics
of principle
The most important principle of monitoring is the timely,
forward-looking character of the detection and response to
1 Preventive
negative trends of development that arise in the functioning
of UTC.
It consists of scientifically grounded principles of moni-
2 Scientism toring that allows to carry out research using the modern
methodological tools and technical equipment.
The essence of the principle is the coherence of the pro-
3 Complexity
gram in space and time.
The essence of this principle is to determine the moment of
Continuity transition of the research object from one state to another,
4
observation enabling timely detect changes in the flow process or phe-
nomenon that is studied.
Getting information about the changes and trends that
occur in the functioning of the UTC at specified time inter-
5 Periodicity
vals, which enables us to construct a trend model of the
process or phenomenon being investigated.
The principle consists in choosing the most effective indicators
6 Optimization that characterize the object of study. Using these indicators can
help you optimize information support decision-making.
The principle consists in designing living conditions UTC
7 Predictability software based on the ratio of the empirical sample and
their correlation with the values defined by reference.

1) carrying out of monitoring using standard (criterion-estimating, nor-

mative or forecast) indicators acceptable for the given territory;
2) develop a system of evaluation indicators, allowing to provide quan-
titative and qualitative assessment of processes and phenomena that occur;
3) application of complex and integral indicators in order to determine
trends in the development of vital activity of UTC;
4) substantiation of monitoring methods (analysis, synthesis and evalu-
ation, induction and deduction, analogy and modeling) of the main compo-
nents of the life of the UTC.

300
 Section 2. Institutional support of regional development

During the monitoring there is a comparison of calculated parameters

with standard values.
6. Subjects monitoring system operating conditions UTC and their basic
functions. The monitoring of the living conditions of the functioning of the
UTC is carried out by the competent authorities, which may be represented
by the state authorities; local self-government bodies (territorial commu-
nities); expert community (associations and scientific institutions, as well
as advisory bodies established by state authorities and local self-govern-
ment bodies representing the interests of citizens and business entities),
legal entities and individuals whose monitoring activities are based on
normative- legal basis. Interaction and relationships between these bodies
on observation, data collection, storage and storage, processing and sys-
tematization, implementation of integrated (synthetic) and other parameters
held on the basis of the mutually agreed activities in accordance with our
program of monitoring operating conditions combined local communities.
Typical subjects monitoring system operating conditions may UTC
regional administrations, district administrations in the regions, the admin-
istration of local communities, the activities of Information and Communi-
cation, finance, economic development, capital construction, planning and
architecture, Housing, Infrastructure and tourism, labor and social Welfare;
Department of Emergencies and Affairs of Population Protection from the
Consequences of the Chernobyl Accident, Education and Science, Cul-
ture, Physical Culture and Sports, Health, Defense and Mobilization, State
Migration Service, Pension Fund, Regional Centers employment, statistics;
Department of Religious Affairs, Nationalities and Migration, families and
youth; Services for minors; environmental inspection and so on.
Subjects of monitoring the conditions of operation of UTC carry out:
‒ long-term, systematic and one-time monitoring of the parameters
characterizing the main components of the life of the united territorial com-
munities;
‒ analysis, synthesis and evaluation of processes and phenomena
occurring in the life of the united territorial communities;
‒ provide state authorities and local self-government with systematic
and operative information on the living conditions of the united territorial
communities;

301
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

‒ conduct basic and applied research, the results of which are pub-
lished analytical reports, reports, monographs, dissertations, scientific guid-
ance, etc. and provide for their introduction and practical implementation to
state and local governments, academic institutions, legal persons.
The main five functions assigned to subjects monitoring the conditions
of operation of UTC are given in Table 4.

Table 4
Functions of the monitoring subjects
name of the
No. Characteristics
function
Lies in the scientific study and the methodological
Scientific and
1 procedures provided for monitoring key components of
Methodological
life UTC.
It turns out in the timely provision of monitoring of qual-
itative, relevant, reliable information about the object of
2 Informational research, economic and social phenomena and processes,
to the extent necessary for the performance of monitor-
ing tasks.
It is aimed at organizing activities aimed at eliminating
3 Corrective the identified negative trends and processes in the func-
tioning of the UTC.
It consists in forecasting trends in the development of all
components of life UTC considering proposed measures
designed to ensure the development prospects of certain
4 Prognostic
socio-economic process or phenomenon and possible ways
and means to achieve these goals, based on plans that are
based on the results of the monitoring operation UTC.
It consists in fixing of deviations in the operation of a
5 Checking
given UTC management program.

Responsibility for the fulfilment of tasks and functions of monitor-

ing is entrusted to actors performing this procedure. In addition, it must
be foretold that the relationships of the monitoring subjects are based on
such principles as coordination of actions at the stages of implementation
of the program for monitoring the conditions of operation of the UTC; the
effectiveness of the use of organizational structures, means of observation;

302
 Section 2. Institutional support of regional development

information interaction; assistance in the effective resolution of common

monitoring tasks; responsibility for the completeness, timeliness and relia-
bility of observation data and information used [1].
If monitoring is organized by several entities, a monitoring focal point is
created. It is represented by an expert group composed of experts for each
of which is assigned a separate direction of monitoring. By the decision of
the created group, the plan for conducting the research is being developed,
as well as the organizational issues of preparation, financing, timing and
other. Also consist methodological principles of monitoring are defined and
agreed objectives monitoring, methodological tools, the procedure for pro-
viding expert advice [1].
7. Stages of implementation of the program for monitoring the condi-
tions of operation of the UTC. The program of monitoring the conditions
of operation of the UTC is carried out in accordance with certain stages of
its implementation.
The first stage — is an organizational one. Its essence is to determine
the goals and objectives of the monitoring, the coordination of the period
and the frequency of research. At the same stage, the formation of a sur-
veillance system takes place, needs, volumes, sources of information are
determined, and the primary information concerning the research object is
taken into account, taking into account quantitative and qualitative indica-
tors (demographic, social, statistical: labor resources, education, standard
of living population, social and individual health, activities of educational
and cultural institutions, the environment, etc.). In addition, this phase
involves the development of forms for collecting and storing data; determi-
nation of costs associated with the introduction of monitoring and obtaining
the necessary information; drafting job descriptions that include charac-
terization activities, tasks, responsibilities of employees, qualifications and
responsibilities. Contents of briefings, training of personnel in accordance
with the objectives of the monitoring program. The second phase – the
executive. It provides direct monitoring. Research conducted on the basis
of the proposed instrument by which established causal relationships and
trends of the components of the research object. Synthesis, which allows
you to combine the results obtained in the process of analysis and justify
the forces (measure of intensity) and trends (trends) of the impact of some

303
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

components of the research object on others. Assessment, which allows

describing and characterizing the state of the research object as a unique
combination of attributes. A comparison of the obtained results with nor-
mative (reference) indicators are carried out, which allows determining the
state of the object of the study and on its basis to establish the diagnosis. At
this stage, the reasons for the changes that are occurring and established the
problems that cause them are substantiated.
The third phase of monitoring – controlling, is in control of processes
and phenomena in the reproduction of social living UTC. Comparison of
the results with the planned indicators are carried out. Possible options are
being developed to help overcome the negative trends of development.
The fourth stage – management. Its essence is to make sound manage-
ment decisions for the executive authorities, and to implement the planned
activities (programs, development strategies). An assessment of the effec-
tiveness of management decisions is obtained, based on the monitoring of
the implementation of management decisions.
The frequency of monitoring once a year. However, a significant increase
in the impact of socio-economic risks leads to an acceleration of changes
in the living conditions of the regional society. Therefore, in this case, the
frequency of monitoring may be monthly, quarterly or half-year.
8. The mechanism of implementation of the program for monitoring the
conditions of operation of the UTC. Program monitoring operating condi-
tions of UTC consists of parts such as organizational, executive, manage-
ment.
The organizational part of the monitoring solves the problem of select-
ing the object of monitoring (a component of the reproduction of the life
of the UTC), the formation of data arrays for monitoring and the choice of
monitoring methods.
The tasks of the executive part of the monitoring system are to conduct
an analysis of the monitoring object, obtain a general assessment of the
status and assessment of changes, identify negative changes (deviations)
from the reference indicators, and identify the symptoms of changes and
admissible deviations.
Management performs certain tasks of monitoring: to develop health
measures, their implementation, monitoring changes in the object of

304
 Section 2. Institutional support of regional development

research, development and implementation of the program of stabilization

and institutional support.
Sequence monitoring living conditions UTC shown in (Figure 2). Organ-
izational support UTC monitoring of living conditions given by (Figure 3).
The implementation of the monitoring of the conditions of vital functions
of UTC functions should be carried out according to the structural-func-
tional scheme (Figure 4), which provides functional interaction between

Selecting a monitoring object

Building data sets for monitoring

Selection of monitoring methods

Development and
implementation of the
Getting an overall assessment and assessment stabilization program and its
of changes organizational support

Detection of negative changes Yes

(deviations) from reference
Identifying the symptoms of
indicators
changes

Defining tolerances
No
Development of health measures,
Exit
their implementation

Control over changes in the

development of the research object

No Yes
Detection of negative
changes (deviations) from
reference indicators

Fig. 2. Algorithm for constructing a procedure for monitoring

the conditions of vital activity of UTC

305
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

collection and provision of information on the state of UTC development;

formation of a diagnosis about the current state of UTC development;
determining the effectiveness and effectiveness of existing programs or strategies
The objectives of
for the development of UTC;
monitoring
substantiation of promising measures, programs, strategies that promote the
development of UTC;
adjusting the content of existing programs, strategies or develop new documents
concerning the development UTC;
forecasting of UTC development taking into account proposed adjustments.

obtaining at a given time quantitative and qualitative assessment of the state of vital
functions of UTC;
Monitoring tasks determination of the force of action and the direction of the impact of the risks
affecting the development of UTC;
construction of the typological profile of UTC development;
definitions of deviations (absolute or relative) between actual and normative
(standard or normative) indicators

choice of objects of study;

Monitoring tools determination of monitoring methods;
establishment of monitoring dates;
formation of the information base;

Ecologically safe development of

Monitoring of technogenic loading of UTC
UTC
Monitoring Methods
Socio-economic development of Monitoring the level of income and quality
UTC of life UTC

Fig. 3. Organizational support for monitoring

the living conditions of the population of UTC

the subjects of monitoring in the collection and processing of information,

diagnostics and control.
Monitoring living conditions UTC carried out by the method and param-
eters, which are elements of the mechanism diagnostics, which is a set of
organizational, informational, methodological and management of interre-
lated sequential actions intended to identify trends in the development of
life united local communities to develop effective strategies for stabiliza-
tion economic and social development of the territory
The volume of funding and operation of monitoring are determined by
local authorities under the Program Monitoring living conditions UTC.
Funds from national and international donor organizations, for conducting
research, sponsorship of legal entities and individuals may also be attracted.

306
 Section 2. Institutional support of regional development

Monitoring procedure

Gathering information

Mechanisms of

Development of urgent programs, health improvement measures

Data Processing regulation

Analysis Synthesis Rating Social policy

Adjustment of accepted development programs.

Tax policy

and their organizational support

Fiscal policy
Determine the direction of development
Negative trend Neutral Positive trend Economic policy

Regional
economic policy
Symptoms
Real danger Remission No danger Environmental
policy

Cultural policy
Diagnosis
Educational
policy

Detected negative
changes
Monitoring changes in
development UTC
changes were
not detected
Negative

Forecasting development trends

Building long-term strategies and programs that

promote UTC

Fig. 4. Structural-functional scheme of monitoring

of the development of UTC

307
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

9. The evaluation criteria of the program monitoring living conditions

UTC. The effectiveness of the program for monitoring the conditions of
vital activity of the UTC is to perform the management functions of the
subjects of monitoring, namely the achievement of the stated goals and
the implementation of certain tasks, which provides a basis for the rapid
response to changes in the conditions of life of UTC.
The effectiveness of the program monitoring the living conditions of
UTC are evaluated according to the criteria presented in Table 5.

Table 5
Criteria of the effectiveness of implementation of the program
monitoring the conditions of life of UTC
№ Name criteria
Compliance with the requirements and deadlines for the implementation
of the specified tasks of the monitoring program in accordance with the
developed plan (development of documents (reports, analytical reports,
1
reports, methodological recommendations, etc.) related to the monitoring
procedure, content, level of preparation and proper execution of documents
being developed).
Efficiency, completeness and quality of providing the necessary informa-
2
tion by monitoring entities.
3 Completeness and reliability of received diagnostic cards and data bank.
4 Reduce the timing of developing and making managerial decisions.
The effectiveness of the use of existing organizational structures and
5
means of monitoring the conditions of life of UTC.
6 Compliance monitoring schedules.
Optimization of financial resources to ensure the implementation of the
7
monitoring program

Practical use of the results of monitoring living conditions UTC is infor-

mation support of analytical and scientific-methodological study strategies,
programs related to development of socio-economic sphere territory, namely
social reforms aimed at raising the level and quality of life; issues to ensure
constant in the labor market; overcoming the crisis demographic and ecolog-
ical situation; preservation of health, accessibility and quality of health care;
development of housing and communal services and consumer services, etc.

308
 Section 2. Institutional support of regional development

Monitoring the development of united territorial communities

(demographic aspect)

Development UTC possible living conditions for the specific environ-

ment, both external and internal, which consists of many components. So
the environment formed by the presence of natural and geographical, polit-
ical, legal, economic, social, informational, educational, cultural, religious,
ethnic and other space. The components of the internal environment should
be considered reproduction of the population, the state of public health, the
level and quality of his life, education, culture, marital status, type of pro-
fessional activity, etc.
It is worth noting that presented in the findings built on the basis of
preliminary results of field studies authors of articles that were obtained as
part of a joint project of the Friedrich Ebert Foundation (Germany) and the
Institute of Economic and Legal Research of the NAS of Ukraine (Ukraine)
"Territorial Experience communities in eastern Ukraine: economic and
legal aspects ", with the participation of the Public Union" The Program
for the Promotion of the Revival and Integration of the East of Ukraine
"and representatives of the Belokurakina, Chmyrivska and Lyman United
Territorial Communities (UTC). Analytical results of the article are based
on the use of official statistical information of the State Statistics Service of
Ukraine and the Main Department of Statistics in Donetsk Region.
The said procedure began in 2014, against the backdrop of decentraliza-
tion reform. The transition from centralized to decentralized management
involves first and foremost the reform of the administrative-territorial sys-
tem (ATS), that is, the division of the state's territory into certain parts of it
for the purpose of organizing local management, which in turn is carried out
by created newly formed administrative-territorial units of all levels – vil-
lages and settlements, districts, cities, and regions by public authorities [3].
Thus, in this study, the administrative-territorial system means a system
of internal territorial structure of the state, whose mission is to develop,
organize and ensure the territorial basis of local public authorities, accord-
ing to which there is an organization functioning of local government and
local government and ensured development regions, which contributes to
the balanced development of the state as a whole.

309
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Statistic data are also evidenced by changes in the administrative ter-

ritorial structure of the country, and, according to official data published
on the site, decentralization in Ukraine as of December 08, 2017 in
Ukraine created 697 UTC. According to the forecast calculations at
the beginning of 2018 as a result of administrative-territorial reform
expected formation of about 1,500 wealthy communities. The structure
of the newly formed UTC will include about 15% of local governments
and local level will be living about 3.1 million people. The territory of
the now-established UTC’s in the oblasts of Ukraine is about 600 thou-
sand hectares, which is about 9.5% of the country's total area of 60 mil-
lion 362 thousand 800 hectares [4].
However, contrary to changes in the territorial structure of the coun-
try, the existing form of submission of statistical information remains
unchanged, which in turn does not allow us to trace all social and economic
changes. To date, statistics are provided in the traditional way, namely in the
cities and districts of the region. Taking into account the fact that the process
of creating UTC in Ukraine contributed to changing the ATS, there is a need
for new forms of statistical information provision. This need is not caused
by systematic and incomplete disclosure of statistical information on the
official websites UTC and decentralization in Ukraine. Untimely response,
including the State Statistics Service, the changes occurring in the territo-
rial structure of the country, can’t fully trace the dynamics of development
processes UTC, which complicates not only the formation of scientifically
grounded conclusions, but impossible prediction performance of UTC.
Proceeding from the foregoing, the coverage of socio-demographic
problems in the development of UTC was carried out on the example of the
Liman city UTC, since this very community completely united the existing
Krasnoliman district, that is, became the successor of this territory. The
existence of the published statistical comparative information (before and
after the merger) provides an opportunity to analyze the trends of changes
that have taken place since the beginning of the decentralization of power
in this territory.
In addition, it should be noted that for today the community chosen as
an example is the largest in Ukraine. In the future, with proper allocation of
resources and a clear definition of the vectors of economic development, it

310
 Section 2. Institutional support of regional development

can reach the heights and become a model of successful implementation of

decentralization.
The Kamyansky UTC was donated on November 17, 2015. The reason
was the decision of the Krasnoliman City Council "On the Suspension of
the Activities of Village and Village Councils", which was eliminated by
joining the Krasnoliman City Council. Subsequently, 12 village councils
joined the Krasnolymanska UTC. Thus, in the territory of Krasnolimansky
district in November 2015 the UTC with the center in the city of regional
subordination – Krasny Lyman – appeared. Subsequently, according to
the Decision of the Supreme Council of Ukraine on February 4, 2016 m.
Krasny Liman Donetsk region was renamed in. Lyman and UTC to Liman-
skaya integrated territorial urban community, composed as follows 40 set-
tlements [5].
The major problem of almost all UTC East Ukraine is the rapid popula-
tion decline. It should be noted that under the reproduction of the popula-
tion of UTC, the authors understand the totality of three types of population
movement: natural (continuous restoration during the change of genera-
tions), spatial (migration) and social (social mobility), which express the
decisive line of the entire population movement, its inextricable connection
with the process of reproduction and development of society as a whole.
Each component Reproduction (number, distribution, age-sex, national,
religious, marital and family structure) characterizes demographic pro-
cesses in the community.
So long-term changes in the age structure of the population could
become irreversible and significantly change the structure of its reproduc-
tion. In this case, research of the problems of reproduction of the population
of the united territorial communities becomes of special importance. This
problem is not an exception for the Liman City Integrated Territorial Com-
munity (Figure 5 and Figure 6).
The dynamics of the change in the size of the existing population of
the Liman city UTC suggests that there is a long-term trend of its natural
decline. So since 1991 until the formation of UTC and after unification, the
trend remains variable. In early 2016, the population declined by almost a
quarter, from 27.7 thousand people to 21.38 thousand people. ie by 23%.
According to the results of the obtained trend model, it can be concluded

311
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Thousand
people
30

y = -0,487x + 26,3
25 2
R = 0,658

20

15
1991 1996 2001 2005 2006 2007 2009 2010 2011 2012 2014 2015
Years

Trend line

Fig. 5. Dynamics of available population Limanskaya urban local

community before and after unification

4179 3070
9959 persons persons
persons (19,5%) (14,4%)

14131
11421 persons
persons (66,1%)

younger than working age

male female working age
older than working age

Fig. 6. Structure of the population of the Liman City Integrated

Territorial Community in 2015

312
 Section 2. Institutional support of regional development

that on average, the population of the community annually decreased by

almost 500 people. As noted, the negative social and demographic processes
by the way, causing changes in the age structure of the population (Fig. 6).
It should be noted that the demographic aging of the UTC population of
the East of Ukraine is conditioned by an increase in the proportion of older
people in the total population ("aging from above"), the reasons for which
are the changes in the nature of its reproduction. Recall that the "bottom-ag-
ing" occurs by gradually reducing the number of children due to fertility
decline, it is not a characteristic of the eastern territories.
Changes in the age structure of the population of the Liman city UTC
are marked by a steady increase in the proportion of older people in the
context of a significant reduction in the proportion of children in total. So in
2015, the demographic burden on the able-bodied population (aged 15-64)
by older people was 295 ‰ and that of the working age – 218 ‰ [6].
The transformation of the sex-age structure of the population and the nar-
rowed type of its reproduction cause an increase in the proportion of people
over the able-bodied age in the structure of the population of the community,
which, in turn, increases the burden on the able-bodied population.
Therefore, given the current dynamics is likely that in the future the
community will be narrowed characteristic type of population reproduction
over a long period will increase the negative effects such as depopulation
and aging population.
Furthermore, it should be noted that the aging population deepens gen-
der asymmetry, which appears to increase the proportion of women in both
working and non working age. The current situation exacerbates the reduc-
tion in men's life expectancy compared to women. High mortality and low
life expectancy of men. This led to the fact that Ukraine men (male life expec-
tancy 66.3 years) living almost ten years less than women (76.2 years) [7].
The increase in the mortality rate of men of working age in the Eastern
regions is the result of the complex action of many processes. In particu-
lar, it may be due to the fact that men are engaged in activities that are
characterized by a high risk of injury and mortality. So, for the community
rapidly aging population dynamics characterized by a continued increase
in women, especially retirement and retirement age, which makes special
needs to ensure women's life. Special needs are manifested in the impossi-

313
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

bility of fulfilling a certain household work by women. In turn, this requires

additional attention and assistance to the population side of the city govern-
ment united communities.
Detected negative phenomena cause a chain effect and affect almost
all spheres of life of the united territorial community. For example, in the
social life of the community, aging affects the composition of the family,
the epidemiological situation, needs and types of medical care. In economic
life UTC population aging affects primarily on community budgeting and
identifying areas of social policy. In addition, these processes are reflected
in the structure of consumption of tangible and intangible goods, services
and community savings. In the political life of the aging population, com-
munities can influence the results of elections not only of city authorities,
but also of presidential and parliamentary ones, due to the historical, educa-
tional, cultural and mental environment in which a generation of older age
groups was raised.
There is no doubt that the more the age structure of the population
of able-bodied youth; the easier it is to fulfill the task of providing the
elderly. Thus, a special concern is reducing the number of young people,
through which, above all, is to replenish the workforce. The low fertility
rate and its long-term preservation significantly affect the natural repro-
duction of the population of the Liman Municipal Unified Territorial
Community (Table 6).

Table 6
Dynamics of the natural movement of the Lyman CUTC population
Indexes 2009 2015
The number of births, people 233 172
The number of dead people 479 435
Natural increase (decrease) of population,
-246 -263
persons
The birth rate (per 1,000 population) 11,3 8,0
Mortality rate (per 1,000 population) 23,2 20,35
Natural increase (reduction) of population
-11,9 -12,4
(per 1000 population)
Compiled by the authors according to sources [8, 9]

314
 Section 2. Institutional support of regional development

It is proved that the birth rate as any other demographic process

reflects the laws of reproduction of social life. The structure and the nat-
ural movement of the population depends primarily on decisions made
by households. So, for a decision to have one child, or several chil-
dren, and vice versa, the "childfree family" is influenced by household
incomes, their material and living conditions, and the development of
the social infrastructure of the territory. In addition, this level is con-
ditioned by the current social policy of the state, which concerns the
support of families with children, the level of health care, the existing
system of education and culture, etc.
Statistical observation suggests that in recent years, there has been a
significant decline in the number of births in the Limansky CUTC, from
233 in 2009 to 172 in 2015, which is almost 26.2% (61 persons); the total
fertility rate decreased accordingly from 11.3 ‰ to 8.0 ‰ [8, 9]. While the
mortality rate becomes speakers to increase. Another negative processes
that affect the population structure Limanskaya CUTC is a high mortality
rate, especially of working age, which instead tends to increase [9].
A comparative analysis of the sex-age structure of mortality suggests
that high rates are recorded among the working population (mortality in
the age group from 20 to 59 years is 35%, at the age of 19 years – 6.8%)
[9], while in European countries – this older age group. You should also
pay attention to the fact that in this age range of male mortality signifi-
cantly higher than in women (78.4: 21.6%, respectively), which causes
the development disparities between the number of men and women in
the older age groups.
Exploring the social and demographic problems UTC east of Ukraine
should pay attention to the phenomenon of migration. The impact of migra-
tion on the demographic situation is ambiguous. Migration processes of the
population of the community can actively and quickly influence the reduc-
tion or increase of the population, changing its sex and age structure. It is
established that the migration activity of the population is formed according
to certain laws. The first one that generates positive net migration, which
demonstrates the attractiveness of the local community united for life. The
second one, which characterizes the negative balance, shows that there are
both social and economic problems in the area.

315
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The analysis of migration Limanskaya CUTC indicates that in recent

years significant changes in migration flows of population did not occur
(Fig. 6).
Thus, according to the data released by the State Statistics Service of
Ukraine, it appears that the loss of population due to migration of com-
munity does not happen. However, it should be noted that State statistics
captures only a tiny fraction of migrants, which data is received from the
internal affairs bodies.

829

336

872 343

the number of arrivals the number of arrivals

the number of departures the number of departures

Fig. 7. Dynamics of migration flows Limanskaya urban population

united local community in 2010 and 2015
Compiled by the authors according to sources [6, 8]

Given the fact that the institution of "residence" in Ukraine abolished and
replaced by registration place of residence or stay, it appears that the avail-
ability of registration at employment is not mandatory. These events have
created conditions for the intensification of labor displacement of the popu-
lation, especially it has captured young people. Note that these flows of labor
migration are within Ukraine, and the overall change in the population of the
country is not affected. Vector those flows aimed at cities where there is a
demand for labor. Also, the priority for internal migrants are those settlements
where the average salary of workers is higher than the average in Ukraine.

316
 Section 2. Institutional support of regional development

Thus, according to the data released by the State Statistics Service of Ukraine,
it appears that the loss of population due to migration of community doesn’t
happen. However, it should be noted that State statistics captures only a tiny
fraction of migrants, which data is received from the internal affairs bodies.
The analysis of the dynamics of the migration processes of Donetsk
region according to the age structure of the population shows that the bulk
of the participants in these processes falls on the able-bodied part of the
population. The intensity of migration processes of people of different ages
is not the same. The most moving was a group of mostly young people
aged 15 to 24 years (48.48% of the total number of migrants [6, 8]), at a
time when school ends and in terms of getting a professional education
or employment. However, one should also take into account the fact that
migration processes are reflected not only in the size of the population, but
also in its sex-age structure. In this way, it can be argued that the young
and competitive population of Liman's CUTC participates in these flows of
labor migration, being registered in the community.
Interstate migration also influences changes in the population of both
Ukraine and Lyman CUTC. The problems of population accounting partici-
pating in interstate labor migration do not allow to create a reliable model of
these displacements, as well as to determine the consequences of the impact
of these flows on the reproduction of the social life of the community.
In the context of the study of UTC of the Eastern regions, it should
be noted that the high migration activity of the population is due to the
consequences of the ATO. So the aggravation of the situation in the East
of the country can lead to a new wave of forced migration of the popula-
tion. In connection with the relocation of the residents of the affected areas
the average population density decreased by 20% [6, 8, 10], which is criti-
cal given the prospects of recovery potential settlement of Donbass. Some
self-governing cities are on the verge of irreversible degradation due to the
closure of core enterprises. The high proportion of settlements in the settle-
ment structure of these regions, with the loss of a large part of the popula-
tion as a result of internal displacement, complicates their future recovery
[11, p. 174, 177]. So the proximity of ATO from the city of Limansky to the
ITOT increases the risk of activating the labor movements of its inhabitants,
which can be estimated as very high.

317
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Monitoring of local communities combined

(combined support local communities by international donors)

Given the fact that the implementation of an integrated and comprehen-

sive local government reform and territorial organization of power on the
principles of decentralization has joined the international community that
actively supports and allocates significant resources for successful imple-
mentation of the reform, it is appropriate to monitor donor UTC East region.
The resulting generalization of information on the support of UTC by inter-
national donors allows us to make sound conclusions about the nature of the
dynamics (successes or failures) of reform, as well as to build on their basis
the forecasts for the further development of UTC.
In (Table 7) data on current international donor projects in Ukraine as
of October 2017 are presented, from which the funds are then transferred
to the UTC.
The data presented in the table shows that in the whole of
Ukraine, almost 285 million dollars are involved in UTC. USA. (USD
65910000 + 13910279,19 + 161242899,51 + 13235360,90 + 30629529,45 =
284928069,10 million USA) CHF 13,550.470 = $ 13,910,279,19 million.
USA. EUR 136.300.000 = $161.242.899.51 million USA. SEK 106,635,844 =
$ 13,235,360.90 million. USA. CAD 38,314.098 = $ 30,629,529,45 mil-
lion. USA
Taking into account the fact that the TC unification started in 2014, the
redistribution of funding that took place in 2007, 2011 and 2013 took place.
Activation of donor development assistance UTC dated 2014 year. Dynam-
ics revenue development aid donor UTC consistent with general trends in
the regions of Ukraine. The largest and most active donor countries are
USA, Canada, EU countries.
The monitoring of the support of international donors of the UTC of
the Luhansk oblast allowed the results presented below. In Luhansk region
on 10.18.2017, there were four UTC, namely Novopskov, Bilokurakynska
and township merged municipalities (TUTC), which started operation in
October 2015. In the following year 2016, the Chmyriv SUTC was created
in December, and the youngest is Troitsk SUTC, which was formed in April
2017. Since the period of existence of the last two TUTC an average year,

318
 Table 7
List of existing donor projects UTC as of October 2017
Amount of
The name of the program / project Start date End date
assistance
DESPRO project 9,3 million CHF 24.12.2007 24.12.2017
Municipal Finance Strengthening Initiative in Ukraine (MFSI II)
4,7 million USD 01.10.2011 31.12.2017
Implementation
Gender budgeting in Ukraine 46,6 million SEK 12.11.2013 31.12.2018
UNDP / EU project "Community Based Approach to Local
23,8 million EUR 01.01.2014 30.12.2017
Development"
Swedish-Ukrainian project "Supporting decentralization in Ukraine" 31,8 million SEK 08.09.2014 31.12.2018
Local government and rule of law in Ukraine 28,3 million SEK 01.10.2014 31.12.2017
Expert Support for Governance and Economic Development
18,8 million CAD 10.11.2014 31.07.2019
(EDGE)
Restoration of governance and reconciliation on the territories of
3 million USD 01.01.2015 31.12.2017
Ukraine affected by the crisis
Partnership for Urban Development (PROMIS / PLEDDG) 19,5 million CAD 27.03.2015 30.06.2021
E-Governance for Accountability of Government and Community
4,3 million CHF 01.05.2015 31.03.2019
Participation (EGAP)
Development of a course for strengthening local self-government
8,2 million USD 14.12.2015 13.12.2020
in Ukraine (PULSE)
U-LEAD program 102 million EUR 01.01.2016 30.06.2020
Joint UNDP / UN Women Program 10 million EUR 01.05.2016 30.11.2017
DOBRE program 50 million USD 08.06.2016 07.06.2021
Sustainable local development in rural areas, Chernivtsi and 500 thousand
01.12.2016 31.05.2018
Odessa regions EUR

319
Section 2. Institutional support of regional development

Compiled by the authors from data sources [12]

Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

talk about the results in Figures not appropriate, because then presented in
the analysis of international donors only support communities that formed
in 2015.
According to the Law of Ukraine "On a voluntary association of
local communities" in the Luhansk region near Novopskov Novopskov
Osynivska town and village councils united in Novopskov village territorial
community administrative center in the urban settlement Novopskov. The
total area of SUTC – 226 square meters. km, population – 12,316 thousand.
people (01/01/2015): urban population – 9868 persons, rural population –
2,448 people [13, p. 13].
According to the operational data, the volume of capital investment
in the district enterprises in 2015 amounted to 13 million UAH. During
this period there is no information regarding the number of implemented
projects. However, in the report on completed projects, which on the offi-
cial site Novopskov TUTC noted that the volume of construction works
by MTD is 900 thousand. UAH. During 2015, 21 residential buildings
with a total area of 2.2 thousand square meters were put into operation.
meters. On energy saving measures in the maternity home of Novopsk-
ovsky RTMO from the regional budget received a subvention in the amount
of 999.3 thousand UAH. Within the framework of the EU / UNDP "Local
Development CBA" 4 NGOs implement micro projects. The total amount
under the micro-projects is 1.2 million UAH, of which the project funds
are 870 thousand UAH, 13 thousand UAH were allocated from the rayon
budget, community contributions – 61 thousand UAH, funds of rural and
settlement budgets – 237 thousand UAH [13 р. 14].
In 2016, Novopiskovskaya SOTH, with the support of international
donors, implemented 19 projects, totaling 9.5 million UAH. The budget of
Novopskovskaya SOTG for 2016 was approved without a basic and reverse
grant, in addition in 2016 Novopskovskaya UTC received 1507 thousand
UAH. subvention for maintenance of secondary education per 1 inhabitant,
which indicates its ability [13 р. 13].
The main volume of the ITD was aimed at the introduction of street
lighting in the village of Osinove for innovative technologies. As part of
this project, support and photomodules were installed on the main street
of the village of Slobozhansky. The project was carried out with the par-

320
 Section 2. Institutional support of regional development

ticipation of the NGO "Osynivska" Novopskov village council and the

EU / UNDP "Local Development [13 р. 15].
At the expense of the state subvention for the overhaul of the building
of the preschool educational institutional "Teremok" of Novopiskovskaya
village council with the use of energy saving technologies, 1.4 million
UAH was spent. Street lighting has been reconstructed using innovative
technologies in the village of Makartetine. Modern lamps with LED lamps
installed on existing supports with the cost of 83 750 thousand UAH. The
capital repair of the communal institution "Preschool educational institu-
tion" Kindergarten "Novopskovskaya village council for the amount of
826 580 thousand UAH was carried out. Thus, the total amount of state
subsidy for 2016 was – 2,274,059 million. UAH. [14].
From the development budget in 2016, assistance was received in the
total amount of almost UAH 2,974,231 million. Which went to the recon-
struction of the roof of the "Novopskov settlement house of culture of the
village Novopskov" cost 877 251 thousand UAH. Major repairs of side-
walks in the village of Novopskov, st. School in the amount of 91 657 UAH.
Pavement tracks in Novopskov village on the street were repaired. The
main cost was 461300 UAH. and carried out major repairs of asphalt road
surface street. Gas pipeline in the village of Novopskov in the amount of
560 432 UAH. and on the street. Vishneva in the village of Osinove for the
sum – 923 591 UAH. [8].
Overhaul roof two-storey building Municipal institution "Preschool
nursery school-kindergarten" Firefly "Novopskov village council made
to the amount of 355,562 UAH. Cost saving technologies have been
used in the roof overhaul "pre-schools nursery-kindergarten "Firefly-
"was – 518 171 UAH. Overhaul Regulations "Bell" Novopskov CP (insu-
lation facade) spent 177,733 UAH. Major repairs and roof insulation 'pre-
schools nursery-kindergarten "Bell" of Novopskov village council cost of
372,695 UAH. Total spent 1,424,161 million. UAH. [14].
At the expense of the settlement budget, in 2016, children's and sports
equipment was purchased; a playground in the "Aidar" square of the vil-
lage Novopskov for a total of UAH 129,077 thousand was arranged. The
arrangement of the site near Novopskovsky DCHC (Ukrainian street)
cost 65,528 thousand UAH. Purchase of children's and sports equipment,

321
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

arrangement of a playground in the village. Osynove 1 Street. Backbone

at the House of Culture Hazivnykiv – 91 590 thousand. UAH. On the lay-
ing of paving slabs on the street. Ukrainian DCMA spent at Novopskov –
43 466 thousand. UAH. So the total was 329 661 thousand. UAH.
At the expense of co-funded subvention from the state budget to the
local budgets for the formation of the infrastructure of the UTC (1 mil-
lion 200 thousand UAH) and the settlement council (198 thousand UAH)
in 2016 a new garbage truck for the community utilities was purchased.
Since 2017 is not yet complete, definitive data to support UTC international
donors have not yet.
In the same way, the monitoring of the MIF of the Bilokurakina SUTC is
to be presented. This community was formed as one of the first in Lugansk
region in August 2015 by bringing together 7 village and 1-village councils.
According to the information provided on the official site of the commu-
nity, the area of the Belokurakinska SUTC is 789.50 square meters. The
total number of settlements included in the UTC is – 24. The population of
SUTC as of January 1, 2017 was equal to – 13 700 thousand persons. SUTC
Administrative Center – Belokurakine village.
Similarly, Novopiskovskaya SUTC in Bilokurakina SUTC in 2015 does
not contain information regarding the number of implemented projects.
However, in order to draw conclusions, it can be reflected in the dynamics
of the ITD through capital investments in actual prices (ths. UAH per per-
son) for the period 2010-2015, which is presented in Fig. 8
From the figure, we can conclude that the dynamics of capital invest-
ments for the 2010-2015 year is not stable trends. There are constant fluctu-
ations, but in 2015 the observed increase in investment, which may indicate
an increase in donor communities.
During 2016 a total of 28 projects were implemented in the amount of
14.25 million UAH, of which 6 work out for a total of 903 thousand UAH.
continue and now in 2017, the Belokurakinska SOTG In 2016, applied for and
became the winner in the competition for investment programs and regional
development projects, which are realized at the expense of the state fund of
regional development under the project for the total amount of UAH 2.4 mil-
lion. "Major repair of the highway on the street. Podgornaya, smt. Bilokurak-
ine ", according to the project" Overhaul of the building of the Central ambu-

322
 Section 2. Institutional support of regional development

Capital investments of Bilokurakine SUTC for 2010–2015

Fig. 8. Dynamics of capital investments (ths. UAH)

for the period of 2010-2015
Compiled by the authors from data source [15]

latory of general practice of family medicine, the village Bilokurakino "in the
amount of 4.1 million UAH. In 2016, the implementation of the project "Cap-
ital repairs of the House of Children and Youth Creation" was completed with
the support of the IOM Mission in Ukraine. Through international technical
assistance for the project to receive 1.0 mln. UAH. in addition, at the expense
of the United Nations Children's Fund (UNICEF), repair work was carried
out on the premises of the pre-school educational institutions "Sonechko"
and "Berezka" in the village of Bilokurakine and the kindergarten "Zyrochka"
with. Nescheretove totaling 1.0 mln. UAH.
The total amount of subventions from the state budget to local budgets
for the formation of joint infrastructure TG 2016 was 12,421,717 million.
UAH. At the expense of subventions from the state budget received from
international donors purchased a vacuum machine for cleaning cesspools
and transportation of waste to disposal sites for the amount of 794 280 thou-

323
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

sand. UAH. excavator construction, loading, maintenance and other work

which cost 839,000 thousand. UAH, garbage truck worth 896,000 thousand.
UAH. a tractor with a trailer and a mower for the amount of 277 700 thou-
sand UAH, a dump truck with a value of 737 000 thousand UAH, a motor
grader for the construction of road infrastructure, costing 2 348 000 million
UAH. The dump truck was purchased at a cost of 750 750 thousand UAH,
an auto hydrodynamic with a value of 1 517 700. Thus, the attracted sum
amounted to 8 160 500 million UAH.
Due to the MTD in Bilokurakina SUTC, the capital repair of the water
supply system in the village was made. Kuryachivka, worth 592 093 thou-
sand UAH, as well as water supply systems with. Bunchukivka – the cost
of 639 745 thousand UAH. Total – 1 231 838 million UAH. Reconstructed
administrative building under the village club in the village. Oleksandropil,
the cost was 370 804 thousand UAH. Reconstructed administrative build-
ing with auxiliary buildings and structures under the utility "Belokuraki-
no-komunservis" price – 813 517 thousand. UAH. The total amount of aid
was – 1,184,321 mln. UAH.
Capital repairs of sidewalks with the total value of 621 739 thousand
UAH were made. Repaired parts of roads with a total value amounted to –
482 749 thousand. UAH. Major repairs of roads costing 740 570 thousand
UAH were made.
At the expense of the State Fund for Regional Development, the water
supply system was restored, village. Oleksandropil in the amount of
305 200 thousand UAH. Additionally allocated 896 400 thousand. UAH.
to purchase machines for vacuum cleaning cesspools and transportation of
waste to disposal sites, and the excavator – 997 900 thousand. UAH. Total
2 199 500 million UAH.
According to the local budget in 2016 was reconstructed street light-
ing in villages: Nescheretove; Pankivka; Tsiluykove; Shaparivka; Aleksan-
dropil; Kuryachivka; Popovka; Homenkove first. The recreation area and
the stadium on the square. Mira village Belokurakine; Recreation area in
Kuryachivka; Purchased and installed 10 playgrounds in rural communi-
ties. The cost amounted to 448.083 thousand. UAH.
By 2017, the strategy provided for the implementation of 64 regional devel-
opment projects for a total amount of UAH 50.7 million. For the 1st half of

324
 Section 2. Institutional support of regional development

2017 the total volume of investments in the economy Bilokurakyne Raion

was – 36.6 million. UAH., Which is 3.7 times more in investments over the
same period last year (H1 2016 – 9.9 million. UAH) or 1911.1 UAH. per person
The volume of capital investments for the 1st half of 2017 in agriculture
is 13.3 million. UAH., In education – 4.8 mln. UAH., In the field of cul-
ture – 1,5 mln., In the field of medicine – 1,4 milliard UAH, infrastructure –
15.6 million UAH.
According to sources of financing 1,0 mln. UAH. or 2.7% – funds UNDP
Children's Fund (UNICEF), 1.0 mln. or 2.7% – funds IOM 5.9 mln. or
16.1% – state budget, 2.2 mln. UAH. or 6.0% – means the regional budget,
13.2 mln. or 36.1% – local budgets, 13.3 mln. UAH., or 36.4% – own funds
of enterprises and organizations.
During 2017, at the expense of the local budget, capital repairs of the
city transition were carried out in the villages of Neskertovo, Kuryachivka,
Tsilyukovo. Reconstructed street lighting in villages: Oleksiivka, Zayikivka,
Lubyanka, Lyzine. The total cost amounted to – 182 244 thousand. UAH.
Also made major repairs of roads in the village. Bilokurakina for the amount
of 2 302 820 million UAH. Total spent 2 485 064 million UAH. [15].

Conclusions. Thus, summing up the results of the monitoring of the

functioning of UTC in Ukraine by the example of the Eastern regions
(Donetsk, Luhansk) concluded that the vital activity of UTC occurs in the
specific historical conditions that have developed in a certain territory. It is
determined by various system activities in all spheres of society: economic,
social, political and spiritual. The most important problem of the develop-
ment of almost all UTC’s of the East of Ukraine is the rapid reduction of
the population. Changes in the number of actual population Limanskaya
MOTH suggests that there is a long-term tendency of its natural decline,
and that the negative social and demographic processes affecting the change
in the age structure of the population.
It was proved that the transformation of the sex-age structure of the
Lyman CUTC population and the narrowed type of its reproduction leads to
an increase in the proportion of people over the working age in the structure
of the population of the community, which, in turn, increases the burden on
the able-bodied population.

325
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Considering the dynamics and structure of migration flows, set the prob-
ability narrowed type reproduction of the population over a long period in
the future of the community. The consequences of such a situation among
which are depopulation and aging of the population are outlined.
Taking into account the aforementioned, it was stated that special atten-
tion and analysis is required for the issues of socio-economic consequences
of aging of the population, in particular, the impact of these processes on
production, consumption, health care, social assistance, investment, and, in
turn, on the general contemporary socio-economic conditions characterized
by increasing the burden on the working population.
In addition, the need to focus on the study of the peculiarities of demo-
graphic processes has proved necessary, since the latter are characterized by
persistence and inertia, which leads to irreversible changes in the economy
and politics.
It is proved that the development of UTC in Ukraine significantly affects
assistance from international donors through grants to create jobs (IOM),
infrastructure (UNDP), the development of strategies for the development
UTC (International Renaissance UNDP) empowerment at the local level
(U -LEAD), assistance in the process of transition to democracy (USAID),
community building and community-based partnerships (Eastern Europe
Foundation), etc.
The monitoring of international donor support of UTC has allowed
to establish that today in Ukraine there are about 40 international donor
organizations and foundations. Among the largest donors in terms of fund-
ing and number of projects in Ukraine for the period 1996-2016 are: USA,
Canada, Germany, Japan, Netherlands, Sweden, Switzerland, Denmark and
UN organizations, World Bank, EBRD, OECD. According to the areas of
intended use of the ITD, the following are considered as priority: national
security and defense; nuclear safety, without taking into account the Cher-
nobyl fund; governance and civil society; regional development; renewal of
Donbass and support refugees; health care; energy and energy efficiency.
Therefore, for example, monitoring of the Eastern regions (for example,
Lugansk region) was conducted as an example.
It is established that during the period of 2014-2017 in total in Ukraine
to UTC involved almost 285 million dollars. USA. The dynamics of donor

326
 Section 2. Institutional support of regional development

aid for UTC development coincides with the general trends in the regions
of Ukraine. The largest and most active donor countries are USA, Canada,
EU countries.
On the basis of monitoring of the MoD of Novopiskovskaya SUTC
it was determined that the total amount of international assistance for
2015-2016 year amounted to UAH 22.5 million. By 2015 13 million. UAH.,
In 2016 – 9.5 mln. USD. with a population of 12,316 thousand people in the
community. In the Belokurakina SUTC, the population was 13,226 thou-
sand. (Now 13,700 people), which is 910 more than in Novopskovskaya.
Donor assistance to community Bilokurakynskiy for 2016 was – 14.25 mil-
lion. UAH. That at 4.75 mln. UAH. more than in the same period in the
neighboring community. This situation shows the one hand the absolute
consistency in the distribution of aid between communities in terms of con-
ceptual decentralization reform in Ukraine, on the other such trends need to
establish the main causes no equality donor.
It was found that in Novopskovskaya and Bilokurakina SUTC the
majority of donor funds went to infrastructure development, namely repair
of roads, sidewalks, social facilities (clubs, schools, kindergartens, hospi-
tals, etc.), lighting.
Most active assistance received from donors such as the UN Children's
Fund (UNICEF) – in Bilokurakynskiy DUTC in Novopskov DUTC – EU /
UNDP.

References:
1. Methodical recommendations on the establishment of environmental
monitoring systems at the regional level. Order of the Ministry of Environ-
mental Protection of Ukraine dated December 16, 2005 No. 467. [Electroni-
cResource] -Access mode: http: //www.ecobank.org.ua/NB/DocLib/1.5.23.pdf.
2. Development of environmental monitoring programs businesses and
local authorities. Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine.
Eastern State Enterprise Environmental Institute. [ElectronicResource] –
Access mode: http: //euaeco.com/?Environmental-monitoring-program/ua.
3. Koliushko I. Adminterreform [Electronic resource] /
I. Koliushko, V. Tymoshchuk // Partners. – No. 11. – 2005. – Access mode:
http://www.cpp.org.ua/partners.

327
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

4. Current state and use of land resources of Ukraine. [Electronic

resource]. Structure of land resources of Ukraine. Access mode: URL
http://geoknigi.com/book_view.php?id=1109 (27.12.2017).
5. Monitoring the Decentralization Process as of December 2017 [Electronic
Resource]. Official site of Decentralization in Ukraine. Mode of access: URL
of the year http://decentralization.gov.ua/monitoring2017_12_en#main-info
(27.12.2017).
6. The demographic yearbook "Population of Ukraine for 2015" / [op.
for the issue of M. B. Timonin]. – K.: State Statistics Committee of Ukraine,
2016. – 120 p.
7. Statistical bulletin "Birth rate tables of life expectancy" / [op. for the issue
of M. B. Timonin]. – K: State Statistics Committee of Ukraine, 2017. – 167 p.
8. Population (1990-2014). [Electronic resource]. State Statistics Service of
Ukraine. Access mode: URL http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/
ds/nas_rik/nas_u/nas_rik_ u.html (17.12.2017).
9. Statistical Bulletin "Natural Movement of Population for 2016" / [op.
for the issue of M. B. Timonin]. – K: State Statistics Committee of Ukraine,
2017. – 57 p.
10. Statistical collection "The number of available population of Ukraine as
of January 1, 2017" / [op. for the issue of M. B. Timonin]. – K: State Statistics
Committee of Ukraine, 2017. – 83 p.
11. Donbass and Crimea: the price of return: [monograph] / [ed. V. P. Gor-
bulina, A. S. Vlasyuk, E. M. Libanova, A. M. Lyashenko]. – K., NISS, 2015. –
474 p.
12. Official site of decentralization of power in Ukraine electronic resource.
Donor Map URL: http://decentralization.gov.ua/finance#analityka-ta-moni-
torynhy (11.03.2018)
13. Official site of Novopiskovskaya VUTC. Electronic resource. Devel-
opment strategy Novopskov UTC settlement for the period to 2025. URL:
https://rada.info/upload/users_files/04335594/118d038ffd6c25d1f1ae547cbb-
792cba.pdf (11.03.2018)
14. Official site of Novopiskovskaya VUTC. Electronic resource. Profile
of Novopskovskoy settlement integrated territorial community 2016. URL:
http://novopskovrada.gov.ua/profil-otg-09-54-30-10-11-2016/ (11.03.2018)
15. Official site of the Belokurakinsky VUTC. Electronic resource. Pro-
file of the Belokurakinsky Settlement United Territorial Community URL:
https://rada.info/upload/users_files/04335447/582a004f7fa0f4745a-
6d598a73de7b92.docx (11.03.2018)

328
 Section 2. Institutional support of regional development

2.6. МОДЕЛЮВАННЯ ОПЕРАЦІЙ

З НАДАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ
В УМОВАХ ПОВЕДІНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація. Страховий ринок України сьогодні стрімко розвива-

ється, не дивлячись на нестабільну ринкову ситуацію в країні, масо-
вим відтоком робочої сили та війною на сході країни. Населення прагне
убезпечити своє майбутнє та майбутнє своїх дітей тому дуже часто
звертається за послугами не лише до банківської системи депозитів,
а й до послуг страхових компаній. Кількість страхових компаній в
країні збільшується. Великою популярністю користується накопичу-
вальне пенсійне страхування, тому представникам страхових компа-
ній важливо не втратити своїх потенційних клієнтів в наростаючій
конкуренції. Для ефективнішої роботи даних компаній доцільно було б
використовувати методи та прийоми поведінкової економіки, яка дає
можливість прогнозувати та моделювати ситуації та поведінку клі-
єнтів в необхідній для страхового агента ситуації (підписання дого-
вору, збільшення суми страхових внесків і т.д.).
Р. Тайлер пропонує при вирішенні задач поведінкової економіки
використовувати системний підхід, який дає можливість вирішити
її в чотири етапи: перших два етапи це фактично і є об'єкт конкрет-
ного дослідження (задачна система), а другий – технологія його про-
ведення (вирішальна система). Тобто перша складова задачі це дійсно
є економіка, а друга – це поведінка та професійна підготовка фахівця.
Також варто зазначити, що кожна страхова послуга має свою
споживну та мінову вартість, тому ціну страхової послуги визначає
ймовірність настання страхових ризиків і розмір можливого збитку.
Моделювання динамічної поведінки страхової компанії дає можли-
вість прогнозувати її стратегію на певному проміжку часу.
Процедуру підписання страхового договору можна розглядати як
процес Маркова, що дає нам можливість отримати не лише якісну,
а й кількісну оцінку даного процесу, і чим довше триватиме процес
переговорів, тим менша різниця між значенням вектора ефективного
часу роботи агента страхової компанії та збільшується надія на під-
писання страхового полісу.
329
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Вступ. Політична та економічна нестабільність в Україні, як і в

будь якій країні, призводить до зростання кількості установ, які б
давали впевненість і надійність для кожного її громадянина. Під-
твердженням цього є наявність в Україні значної кількості стра-
хових компаній та агентств, основною діяльністю яких є робота з
людьми [8]. Це свідчить про те, що левова доля часу професійної
діяльності працівників цих установ є спілкування з клієнтами, яке
визначає головну складову для поведінкової економіки та поведін-
кових фінансів.
Поведінкова економіка перед усім передбачає реалістичне від-
творення того, як себе веде особистість тоді, коли це відтворення
повинно знадобиться їй для досягнення конкретної практичної
мети [4]. Для працівників страхових установ основною метою є
підписання якомога більшої кількості страхових полісів, тобто від-
бувається взаємодія двох акторів-осіб: агент страхової установи і
контрагент – особа, яка страхує певний вид своєї діяльності: рухоме
і нерухоме майно, чи самого себе від хвороб, стихійного лиха тощо.
Вирішенню проблем ринку страхових послуг приділяють
належну увагу як працівники самої галузі так і науковці про що
свідчать їх окремі публікації Городніченко Ю.В. [8], Бакурова А.В.,
Діденко А.В. [4], Клепікова О.А. [9] та інші, але питання оцінки
ефективної поведінки акторів залишилось поза увагою., що власне
і є предметом нашого дослідження.
Мета дослідження зорієнтована на наукове обґрунтування
оцінки поведінки акторів при підписанні страхової угоди, викорис-
тавши математичні методи моделювання і зокрема методи теорії
ймовірностей.
Вплив певних чинників як внутрішнього так і зовнішнього типу
на ринок страхових послуг в Україні набуває все більшого значення
для забезпечення стабільності та надійності в усіх спрямуваннях
виробничого і соціального буття в державі що й визначає актуаль-
ність наукових досліджень з забезпечення ефективної діяльності
страхових компаній при виконанні своїх обов’язків.

330
 Section 2. Institutional support of regional development

Моделювання задач в умовах поведінкової економіки

Нобелівський лауреат в галузі економіки за 2017 рік Р. Тайлер про-

понує наступне визначення поведінкової економіки: «Поведінкова еко-
номіка – це усе та ж економіка, але значно збагачена знаннями з галузі
психології та інших соціальних наук», а також стверджує, що «час і
розумові можливості людини обмежені. В результаті науковець вико-
ристовує простий спосіб рішення задачі - евристичний, – щоб зробити
певне судження» і при цьому вказує на «організуючий принцип, який
полягає в існуванні двох різних видів теорій: нормативної та описової»
[1]. Нормативні теорії пропонують певний спосіб роздумів над деякою
проблемою, яка визначається переважно як питання, що не має одно-
значного рішення з деякою мірою невизначеності, чим і відрізняється
від визначення поняття «задача», яке дає Вікіпедія [2].
Рішення задачі це, передусім, процес виконання деяких дій або
розумових операцій, спрямований на досягнення мети, що є складо-
вою частиною мислення. З когнітивної точки зору процес рішення
завдань є найбільш складним з усіх функцій інтелекту, що вимагає
узгодження і управління професійними навичками [3]. При теоретич-
ному аналізі задач і процесів їх рішення вони зазвичай обмежуються
у рамках якої-небудь науки, що склалася. Проте, певний методологіч-
ний інтерес представляє знаходження того загального, що є в підхо-
дах різних наук і опису задач, і визначення на цій основі загального
наукового поняття, а потім, виходячи з цього, слід розглядати рішення
задач конкретної науки. Це особливо важливо при наявності сучасних
інформаційних технологій створених на основі науки кібернетики.
Зважаючи на суть дії, як психолоґічне, поняття завдання зводиться до
ситуації, що визначає деяку кібернетичну систему, що складається з
двох частин: «задачної системи» і «вирішальної системи» [4].
Системний підхід, обґрунтований на знаннях з психології та кібер-
нетики, і який застосовано до визначення поняття «задача» дає мож-
ливість представити «задачну систему» як функціонування конкретної
(соціально-економічної або іншої) системи у вигляді сукупності пев-
них об'єктів, що змінюються у просторі та часі, для досягнення дея-
кої об'єктивно існуючої чітко певної та однозначно сприйманої мети,

331
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

або як виконання наперед заданої конкретної вимоги, а «вирішальну

систему» як набір методів і моделей, що математично описують
«задачну систему», а також комплекс сучасних інформаційних техно-
логій, що здійснюють проведення з ними імітацію у вигляді комп'ю-
терних експериментів.
Таке системне представлення поняття «задача» дозволяє процес її
рішення здійснити у вигляді наступних чотирьох етапів.
Перший етап. Побудова формалізованої схеми (структури) задач-
ної системи, яке включає збір даних про елементи і зв'язки між ними,
облік і аналіз внутрішніх і зовнішніх обмежень, створення конкретної
нормативної та довідкової бази, систематизація і компактне їх пред-
ставлення, виявлення предметної її сутності (фінансовою, страховою,
банківською, економічною, технологічною, фізичною і тому подібне)
суті задачної системи, введення символьних позначень як відомих так і
невідомих величин, а також чітке формулювання мети (як це представ-
ляється притому, що склалась думка про те, що таке «задача» у вигляді
основного питання в її умові). Узгоджують терміни рішення задачі і
у результаті складається договірна угода, оскільки у разі виникнення
яких не будь додаткових змін в задачній системі з боку замовника або
виконавця, а також можливих форс-мажорних ситуацій, виникає необ-
хідність проведення корекції договору.
Метою першого етапу рішення задачі є формування умов укла-
дення про формальну можливість отримання результату як позитив-
ного так і можливого негативного.
Другий етап – це процес моделювання задачної системи. Передусім
виконується наступна пробна процедура: якщо вдається «підігнати»
формалізовану схему задачної системи під одну з можливих моделей
із заданого їх набору, то залишається лише «стилістично» обробити
модель відповідно до предметної сфери її використання, а інакше, про-
водять безпосередню побудову нової математичної моделі. Цей процес
математично представляється таким чином.
Компоненти задачної системи позначимо як скінчену множину A,
а через ai (i =1,...,n) її елементи, кількість яких дорівнює n. Комплекс
моделей p (p=1,...,l), як скінчену множину позначимо через Bp з відпо-
відними її елементами bip (j=1,…,mp)

332
 Section 2. Institutional support of regional development

Об'єднання множин A та Bp лають такі можливі наступні відно-

шення:
A � ∩ B p =∅
� (1)
A �∩ B p ≠ �∅ (2)
A � ∩ B p = {x / x ∈ �� A � x ∈ B p }� , ãäå � x ∈ {0� ,1} , (3)
A �⊆ Bp. (4)
Співвідношення (1) свідчить про те, що задачна система не може
бути описана за допомогою p-го виду моделей, а співвідношення (4)
підтверджує про адекватність опису задачної системи за допомогою
p-го виду моделі. У випадку (2), який має місце на практиці найчас-
тіше, окремі ai -і компоненти задачної системи відповідають певним
компонентам p-ої моделі. Що стосується співвідношення (3), то воно
описує наступне:
x=1, якщо i-й елемент множини A та jp-й елемент множини Bp іден-
тичні, інакше, x=0.
Число збігів елементів qp у множинах A та Bp, дозволяє дати оцінку
адекватності задачної системи та p-ої моделі з їх комплексу у вигляді
числового коефіцієнта адекватності kp:
qp M ( A ∩ Bp )
kp = = (5)
n M (A)

де в термінах теорії множин M ( A ∩ B p ) означає потужність мно-

жини A та Bp , а M ( A ) потужність множини A.
Цей показник говорить про те, що кращий вибір моделі p буде той,
який відповідає умові (6):
k p = max {k p }� ∀ p,� ( p = 1, …, l ) , (6)
Різниця n-qp показує число компонент задачної системи, які не від-
повідають p-ій моделі, і в цьому випадку створюються передумови
для пошуку компромісу чи то задачну систему «підганяють» під p-у
модель, чи то корисніше модель «підлаштувати» під задачну систему,
або взагалі необхідно шукати інший варіант, який би дозволив завер-
шити цей етап, – етап моделювання і перейти до наступного.

333
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Третій етап. Цей етап і є власне рішення самої задачі у відо-

мому сенсі слова. Для його здійснення перед усім потрібні алго-
ритми реалізації математичних моделей за допомогою сучасних
інформаційних технологій. Це в свій час були давно відомі бібліо-
теки алгоритмів і пакети прикладних програм для ЕОМ, а сучасні
засоби роботи з моделями на персональних комп'ютерах це, пере-
дусім, наявність актуальних мов програмування високого рівня
та безумовно ще більш високого рівня – інтелектуальні хмарні
технології.
На цьому етапі дуже відповідальною є якісна підготовка самої
інформації про параметри задачної системи та її мети. Кожен показ-
ник має бути заданий в однозначно погоджених одиницях виміру, а
також сприйматися без будь-якого подвійного значення, що особливо
важливо при перекладах з однієї мови спілкування в іншу, або при
перекладі числа з однієї системи числення в іншу, що власне і дозво-
ляє отримати той конкретний результат, який дає попередній результат
рішення самої задачі. Щоб завершити повністю процес рішення задачі
необхідно ще виконати його останній етап.
Четвертий етап – це етап ухвалення рішення. На даний момент
часу цей етап сформувався як самостійна теорія ухвалення рішень[5].
Проте в сучасних умовах існування інформаційних технологій осо-
блива роль в ухваленні рішень відведена ігровим методам побудова-
ним на методології імітаційного моделювання, яка передбачає вико-
нання наступних процедур :
1. Формалізоване(схематичне) відображення зв’язків між елемен-
тами об'єкту(системи) дослідження, отриманими на першому етапі
рішення задачі.
2. Визначення векторів можливих значень станів кожного з елемен-
тів досліджуваного об'єкту(системи).
3. Визначення вектору можливих цілей функціонування реального
об'єкту.
4. Вибір методу математичного опису формалізованої схеми зв'яз-
ків між елементами об'єкту(системи) дослідження .
5. Створення набору алгоритмів управління процесом вибору мети
із заданого їх вектору, або використання хмарних ІТ-продуктів.

334
 Section 2. Institutional support of regional development

6. Визначення міри адекватності між формалізованим і реальним

станом досліджуваного об'єкту(системи).
Виконання цих процедур при проведенні досліджень підводить до
підготовки процесу проведення ігрового експерименту як колективної
ділової гри так і геймінга – індивідуального комп'ютерного експери-
менту з математичною моделлю з метою самостійного вдосконалення
професійних знань.
Підводячи підсумок заданої методики моделювання задач в умо-
вах поведінкової економіки і поведінкових фінансів [6], зауважимо
що вона складається з двох частин. Перших два етапи це фактично і є
об'єкт конкретного дослідження (задачна система), а другий – техноло-
гія його проведення (вирішальна система). Таким чином, в визначених
умовах перша складова задачі це дійсно є економіка, а друга – це пове-
дінка та професійна підготовка фахівця.

Моделювання гармонійного розвитку страхової компанії

Кожна страхова послуга має свою споживну та мінову вартість.

Споживною вартістю страхової послуги є забезпечення стра-
хового захисту, яка при настанні страхового випадку набуває форми
страхового покриття.
Мінова вартість – це ціна страхової послуги, виражена в страхової
премії (внеску, тариф), яку страхувальник сплачує страховику.
Ціну страхової послуги визначає ймовірність настання страхових
ризиків і розмір можливого збитку.
В основі розрахунку вартості страхової послуги лежить «ідеальне»
страхова рівність, що встановлює загальне правило формування стра-
хових фондів:
n m

∑ÑÏ j = ∑Ñ i
, (1)
j =1 i =1

де СП – страхова премія; СВ – страхова виплата.

Стан страхової компанії кожного моменту часу t на проміжку 0,[T]
відтворює тенденція її розвитку x (t ) з можливим показником p, який
відповідає сутності мінової вартості, а функція y (t ) в цей самий час

335
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

моделює процес її гальмування з показником q, який відповідає сут-

ності споживної вартості, що свідчить про те, що має місце лінійне
диференційне рівняння
dx
=q⋅y, (2)
dt
але швидкість гальмування розвитку страхової компанії в свою
чергу це є лінійне диференційне рівняння
dy
= x − p⋅y . (3)
dt
Рівняння (2) і (3) разом визначають систему, яка може бути пред-
ставлена як однорідне диференційне рівняння другого порядку з ста-
лими коефіцієнтами [2]
x ''+ p ⋅ x '− q ⋅ x = 0. (4)
для якого квадратне рівняння
k2 + p ⋅ k − q = 0 (5)
−p + p 2 + 4q
є характеристичним рівнянням з коренями k1 = ,
2
−p − p 2 + 4q
k2 = , де має місце k1 ⋅ k2 = −q .
2
Таким чином, загальним розв’язком лінійного диференціального
рівняння (2) є функція розвитку страхової компанії
x (t ) = α e tk1 + β e tk2 , (6)
де α і β довільні сталі.
Якщо α �� = β = 1, тоді розв’язком (2) є функція
x (t ) = e tk1 + e tk2 , (7)
аби отримати вид функції зі стримування y (t ) знайдемо першу
похідну x (t )

x ' (t )� = k1e tk1 + k2e tk2 , (8)

та підставивши її в (2): k1e tk + k2e tk = qy (t ) , отримаємо

1 2

y (t ) = ( k1e tk1 + k2e tk2 ) / q . (9)

336
 Section 2. Institutional support of regional development

Якщо дотримувати при розрахунку вартості страхової послуги «іде-

альну» страхову рівність(1), що встановлює загальне правило форму-
вання страхових фондів тобто p= q= 1 , отримаємо що корні рівняння
(5) відповідають значенню золотого перетину:
−p + p 2 + 4q
k1 = = φ = 0, 6180339... (10)
2
та числу Фідія зі знаком мінус
−p − p 2 + 4q
k2 = = −Φ = −1, 6180339... , (11)
2
а це свідчить про те, що отримано розв’язок, який відповідає дина-
мічному гармонійному розвитку страхової компанії, й відповідає
синерґетичному стану.
x ( t ) = e φt + e − Φ t , (12)
y ( t ) = φ � e φt − Φ e − Φ t . (13)
Для побудови графіків цих функцій, що представлені на рис.1а,
використаємо електронний ресурс[3].

Рис. 1а. Графіки функцій (12) и (13)

337
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

При p = ln � Φ = 0, 481211825..., q = 2 (ln

� Φ ) = 0, 468189642... , тобто при
2

значенні відношення показника розвитку страхової компанії до показ-

ника стримування його розвитку = a p= / q 1, 027813907... , корені рів-
няння (5) матимуть вигляд:
(ln
� Φ) + 4 (ln � Φ )
2 2
−ln � Φ +
k1 = = φln � Φ (14)
2
(ln
� Φ) + 4q (ln � Φ )
2 2
−ln � Φ −
k2 = = −Φln � Φ , (15)
2
lnΦ
а рівняння розвитку (12) та стримування (13) при умові що e =Ф
x ( t ) = Φ Φt + Φ − Φt , (16)
y (t ) = (φ ⋅ Φφt − Φ ⋅ Φ − Φt ) / 2 (lnΦ ) . (17)
Для побудови графіків цих функцій, що представлені на рис. 1б,
знову використаємо електронний ресурс [3].

Рис. 1б. Графіки функцій (15) и (16)

Графіки на рис. 1а та рис. 1б свідчать про те, що при фактичному

не втручанні в роботу страхової компанії їх тенденції розвитку та стри-
мування є нелінійними та відповідають динамічному гармонійному
стану.

338
 Section 2. Institutional support of regional development

Отримані результати з моделювання динамічної поведінки страхо-

вої компанії з врахуванням параметрів що змінюються за показниками
її розвитку p та стримування q, отриманих як за результатами її роботи
так і інтуїтивно можливих, що дозволяє прогнозувати її стратегію на
певному проміжку часу [0,T].

Складання страхової угоди як процес Маркова

Визнання поведінкової економіки, як ефективної методології

дослідження соціально-економічних процесів в сучасному суспіль-
стві[1], стимулює пошук методів математичного моделювання, які
б враховували особистісні якості учасників процесу прийняття
якісних рішень в цілому, а особливо це стосується ринку страхо-
вих послуг, де однією з важливих складових є складання якісного
страхового полісу. При цьому відпрацьовується варіанти можливої
поведінки кожної з сторін. Процес складання страхового полісу – це
фактично здійснення менеджменту за ради досягнення визначеної
мети її учасниками. Процес складання страхового полісу фактично
відбувається вже на стадії визначення попередньо обумовлених від-
носин, але деякі
Непорозуміння можуть бути перешкодою для подальшої взаємодії
вже на перших кроках, тому треба наперед бачити будь-які можливі та
неможливі ситуації у взаєминах агента та контрагента ( контрагент –
особа, яка має наміри здійснити певну страхову дію).
Враховуючи те, що на даний момент на ринку страхових
послуг не достатньо приділяють уваги дослідженню особливос-
тей поведінкових фінансів, результати здійсненого дослідження є
авторськими.
Саме тому вирішення проблеми як математичними методами моде-
лювання дослідити процес підписання страхового полісу між агентом
страхової компанії та контрагентом та оцінити витрати корисного часу
при цьому, що є в даному випадку оцінкою ефекту як поведінової еко-
номіки в цілому так і поведінкових фінансів зокрема.
В загальному процес складання страхового полісу може бути пред-
ставлений як такий що проходить такі три етапи:

339
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

 взаємне уточнення мети, точок зору та позицій стосовно кон-

кретної страхової дії;
 їх обговорення (обґрунтування власних поглядів на формування
аргументів своєї позиції тощо);
 узгодження позицій та відпрацювання компромісу в досягненні
поставленої мети(підписання страхового полісу).
Процес підписання страхового полісу між агентом і контрагентом
передбачає використання певних прийомів подачі власної позиції на
кожному з цих етапів, а це призводить до того, що можуть бути здійс-
нені наступні його стани.
1. Умови страхового полісу при його підписанні задовольнятимуть
на очікуваному рівні.
2. Додаткові умови для страхового полісу з боку контрагента
можуть бути для агента компромісними, але з певними преференціями
на його користь.
3. Додаткові умови для страхового полісу з боку контрагента потре-
бують певних поступок з боку агента, що призводить до небажаних для
нього втрат(не підписання страхового полісу, а це неефективне викори-
стання робочого часу агента або власне це його непрофесіоналізм).
Під час проведення процесу підписання страхового полісу можливі
переходи від одного стану в інший, які залежать від професійних зді-
бностей та менеджерських методів учасників цього процесу, а також
інших факторів. Це дає підстави вважати що процес узгодження умов
страхового полісу з точки зору теорії ймовірностей є фактично випад-
ковим процесом для якого майбутній розвиток подій залежить тільки
від досягнутого на даний момент і не залежить від того як відбувся їх
розвиток в минулому. Такий процес називається марківським (проце-
сом Маркова), або ж процесом без післядії [2].
Таким чином, процес узгодження умов підписання страхового
полісу між агентом і контрагентом відповідають ознакам процесу
Маркова, а це означає, що він (процес) в певний момент часу t на про-
тязі інтервалу [0,T] знаходиться в одному із щойно визначених трьох
можливих станів.
Перехід з одного стану в інший, тобто оцінка розвитку підписання
угоди здійснюється у відповідності до графу можливих станів (рис. 1).

340
 Section 2. Institutional support of regional development

Рис. 1. Граф можливих станів процесу щодо підготовки

і підписання страхового полісу

Цифри 1, 2, 3 в кружках означають відповідні стани процесу, а вза-

ємні зв’язки між ними відповідають можливим переходам із одного
стану в інший в момент часу t.
Оцінка кожного стану та переходу з одного в інший здійснюється
на основі статистичних, або спостережень отриманих методом хро-
ментажу, чи на підставі відповідних розрахунків, з визначенням кон-
кретної ймовірності переходу, що задається матрицею переходів
π=Pij, (i=1,…,n; j=1,…,n) (1)
де
i=1nPij=1, (j=1,…,n), (2)
тобто при n=3 це буде:
P11+P12+P13=1,
P21 +P22+P23=1,
P31+P32+P33=1. (3)
Разом з формуванням елементів матриці (1) формується також і
елементи матриці вартостей станів, елементи якої визначаються на
підставі або обґрунтованих розрахунків, або даних статистичних спо-
стережень та визначається в грошових одиницях або одиницях витра-
ченного часу (хвил.),
R=rij, (i=1,…,n; j=1,…,n), (4)
де:
r11 – якщо страховий поліс приймається за умовами агента, то це
забезпечує йому витрати часу r11(хвин.) з ймовірністю P11;

341
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

r12 – якщо умови складання страхового полісу потребують певної

поступки з боку агента, то витрати часу від такої угоди становитиме
r12(хвил.) з ймовірністю P12;
r13 – перехід зі стану 3 до стану1, тобто, якщо умови складання
страхового полісу стали такими, що вони агенту не приносить змень-
шення в часі, або призводить до можливого його нераціонального
зростання, які визначаються величиною r13(хвил.) з ймовірністю P13;
r21 – якщо після вирішення питання, яке було агенту запропоно-
вано контрагентом і що не задовільняло інтереси агента, вдалося все
ж таки переконати контрагента на умови таки вигідні агенту (перехід
до стану 1 зі стану 2), то це сприяє витратам часу агента в r21 (хвил.)
з ймовірністю P21 ;
r22 – переходу зі стану 2 в інший стан не відбулося, тобто
стан 2 залишився без змін та узгодження умов страхового полісу сто-
ять без зрушень, то в такому разі витрати часу оцінюється в r22(хвил.)
з ймовірністю P22;
r23 – перехід зі стану 2 в стан 3 відбувся, тобто після раунду узго-
джень не вдалося переконати контрагента діяти за умовами агента, а
це в такому разі забезпечує виграш, або втрати часу в обсязі r23(хвил.)
з ймовірністю P23;
r31 – перехід зі стану 3 в стан 1 означає, що після кропіткої творчої
роботи агенту вдалося переконати контрагента діяти за його умовами, а
це в такому разі забезпечує виграш часу r31(хвил.) з ймовірністю P31;
r32 – перехід зі стану 3 в стан 2 означає, що узгодження умов стра-
хового полісу з важкого стану переходить до компромісного і це дає
можливість забезпечити вигоду в часі r32(хвил.) з ймовірністю P32;
r33 – перехід зі стану 3 в стан 3 означає, що після належних переко-
нань агенту не вдалося умовити контрагента діяти за його умовами чи
хоча б отримати які не будь поступки, а це в такому разі не забезпечує
вигоду тільки в часі r33(хвил.), або ця величина є величиною втрат з
ймовірністю P33.
Елементи матриці вартостей (4) можуть набувати як додатних так і
від’ємних значень, або дорівнювати нулеві.
Перехід процесу з одного стану в інший називається кроком пере-
ходу, який призводить до зміни показників елементів матриці (4), що

342
 Section 2. Institutional support of regional development

оцінюються вектором q=(q1,q2,…,qn), де n- кількість станів ланцюга

Маркова. В даному випадку це відповідає значенню n=3. Елементами
вектора q є елементи головної діагоналі добутку матриць π та RT(RTє
транспонована матриця R, тобто в останній матриці(R) рядки замінені
на стовпці і навпаки стовпці на рядки), що для даного випадку є
π ⋅ R = ( P11 � P� 12 P13 � P� 21 P22 � P� 23 P31 � P�32 P33 � ) ( r� 11 r12 � r� 13 r21 � r22 � r� 23 r31 � r� 32 r33 � ) = ( P11r11 + P12r21 + P13r� 31 − � P1

r � r � r� r � r� r � ) = ( P11r11 + P12r21 + P13r� 31 − � P11r11 + P12r21 + P13r31 �� − P11r11 + P12r21 + P13r31 � )

3 21 22 23 31 32 33

Якщо позначимо вектор

ν (N) =(ν1(N),ν2(N),…,νn(N)) (6)
як вектор винагороди, то через N кроків для кожного стану системи
його компоненти визначаються з векторно – матричного рівняння[2]:
ν(N)=(I+π+π2+…+πN-1)∙q+πN∙νT(0), 7)
де I- одинична матриця, а ν(0) – вектор винагороди за нуль кроків,
або початковий стан системи. Це може бути нульовий вектор, або ж він
може мати елементи з конкретними вартісними значеннями (значення
витрат часу на дії при підписанні страхової угоди).
Наприклад, якщо ν(0)=(0,0,0),
Тоді
νT ( 0 ) = ( 000
��� )
або ν(0)=(3,2,1),
тоді
νT ( 0 ) = ( 321�� � )
Покажемо на інтуїтивно визнаних практичних даних приклад
здійснення алгоритму обчислення елементів вектору винагороди за
N=2 кроки проведення процесу підписання страхової угоди. В цьому
випадку рівняння (7) приймає вид
ν(2)=(I+π)∙q+π2∙νT(0). 8)
Необхідно також задати конкретні значення елементам матриць (3)
та (4).
Отже, нехай матриця ймовірностей станів узгодження умов скла-
дання страхового полісу має вигляд:

343
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

π = ( 0, 720
� ,� 20, 080
� , 220
� , 680
� ,� 10,150 � , 61� )
� , 240

а матриця вартостей оцінки ефекту цих станів є R

( 96�� −157 �� � −� 243 �� −4 � )
тоді маємо, що матриця RT є
( 954673
�� ��� � −� 1 −2 � −� 4 )
а тепер знайдемо елементи вектора q перемноживши матриці (9) і
(11), тобто
визначимо елементи матриці (5)
π R = ( 0, 720
� ,� 20, 080
� , 220
� , 680
� ,� 10,150 � , 61� ) (� 19541
� , 240 �� � � 6�� 731� � −� 1 −2� −� 4 ) ( 7, 65 � −1,12� ) .
� , 66
Отже, вектор q має такий вигляд
q = ( 7, 65 � −1,12 � )
� , 66
Поступово знайдемо розв’язок векторно – матричного рівняння (8):
I+π=(1 0 0 0 1 0 0 0 1 )(0,72 0,2 0,08 0,22 0,68 0,1 0,15 0,24 0,61)
(1,72 0,2 0,08 0,22 1,68 0,1 0,15 0,24 1,61)
(I+π)q=(1,72 0,2 0,08 0,22 1,68 0,1 0,15 0,24 1,61)
(7,6 14,1144 5,66 11,0688 -1,12 0,6952)
π2=(0,72 0,2 0,08 0,22 0,68 0,1 0,15 0,24 0,61)
(0,72 0,2 0,08 0,22 0,68 0,1 0,15 0,24 0,61)
(0,5744 0,2992 0,1264 0,323 0,5304 0,1466 0,2523 0,3396 0,4081)
π2νT(0)=(0,5744 0,2992 0,1264 0,323 0,5304 0,1466 0,2523 0,3396 0,4081)
(3 2 1)(2,448 2,1764 1,8442 )
а тепер отримаємо, що рівняння (8), має розв’язок
ν(2)=(I+π)∙q+π2∙νT(0) = (14,1144 11,0688 0,6952) +
+ (2,448 2,1764 1,8442) = (16,5624 13,2452 2,5394)
Підсумуємо отриманий результат після двох раундів визна-
чення сутності з підписання змісту страхового полісу. Якщо буде
прийнято варіант угоди за пропозиціями агента, то витрачений час
ν1(2)=16,562 (хвил.) є ефективним, а у випадку компромісного варі-
анту, то на це буде витрачено часу ν2(2)=13,245 (хвил.) і у випадку
коли умови агента не будуть прийняті контрагентом, то ефективний

344
 Section 2. Institutional support of regional development

час агента становитиме тільки ν3(2)=2,539(хвил.), тобто для агента це

фактично втрачений час.
При виконанні N=3 кроків агентом переконань контрагента отри-
маємо такі результати: ν1(3)=22,380 (хвил.), ν2(3)=16,391(хвил.) та
ν3(3)=5,896(хвил.), що свідчить про те, що з збільшенням спроб агента
переконати контрагента, збільшується й час на узгодження умов під-
писання страхового полісу, а також збільшуються й витрати без ефек-
тного часу.
Моделювання процесу проведення процедури підписання страхо-
вого полісу, як процес Маркова, дає нам підстави стверджувати, що в
такому випадку отримуємо не тільки його якісну оцінку, але й кіль-
кісну що є особливо важливою складовою оцінки для поведінкових
фінансів, в даному випадку в діяльності учасників з підписання стра-
хового полісу. Числовий приклад засвідчив про те, що чим довше три-
вають переговори, тим менша різниця між значеннями вектора ефек-
тивного часу роботи агента страхової компанії та збільшується надія
на підписання страхового полісу.

Ймовірнісна оцінка ефективної поведінки акторів

при складанні страхової угоди

Процес взаємодії між акторами відбувається протягом T часу , а

проміжки часу активної дії кожного з них підпадають для обох під
ознаки випадкових незалежних величин відповідно для агента це буде
τ і для контрагента t, що відповідають нормальному закону їх розпо-
ділу.
За результатами спостережень за веденням процесу складання стра-
хової угоди було встановлено що для агента страхової компанії цей
закон є нормальним законом розподілу незалежних випадкових вели-
чин F1 (τ ) з математичним сподіванням mτ та середнім квадратичним
відхиленням σ τ , а для контрагента відповідно F2 (t ) з математичним
сподіванням mt та середнім квадратичним відхиленням σ t .
Разом величини τ і t утворюють систему випадкових незалежних
величин.
Необхідно визначити ефект такої взаємодії акторів.

345
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

З точки зору теорії ймовірностей це означає, що треба знайти ймо-

вірність Pe попадання випадкової точки (τ ,t ) в заданий прямокутник
R ( a ≤ τ ≤ b; c ≤ t ≤ d ) .
Його границі визначають площину до якої можуть попасти зна-
чення випадкових величин τ і t.
Задамо значення величин a, b, c �і �d за допомогою таких співвідно-
шень:
a = mτ − k ⋅ σ τ ;
b = mτ + k ⋅ σ τ ;
c = mt − l ⋅ σ t ;
d = mt + l ⋅ σ t ;
де k та l визначають певну кратність відхилень середнього квадра-
тичного від відповідних математичних сподівань випадкових величин
τ і t та приймають значення що належать проміжку [0; 3).
Враховуючи те, що ймовірність попадання випадкової точки (τ ,t ) в
заданий прямокутник R обчислюємо за формулою
På = P ( (τ , t ) ∈ R )
тобто в даному випадку маємо
  b − mτ   a − mτ    d − mt   c − mt 
Pe = Φ *  −Φ*   ⋅ Φ *  −Φ*   ,� ()
  σ τ   στ 
    σt   σt  
де
x −z2
1
�Φ * ( x ) = � ∫e 2
dz
2π −∞

є функція нормального закону розподілу випадкових незалежних

величин,
а величини значень границь a, b, c �і �d підставимо в () і отримаємо
такий вид
Pe = Φ* ( k ) − Φ* ( −k )  ⋅ Φ* (l ) − Φ* ( −l )  ,

а це свідчить про те, що ймовірність Pe потрапляння точки (τ ,t )

в прямокутник R залежить від k та l, тобто вона є функцією цих двох
змінних Pe = f ( k , l ) .
Побудуємо таблицю значень ймовірностей Pe використовуючи зна-

346
 Section 2. Institutional support of regional development

чення нормальної функції розподілу Φ * (l ) (додаток1) [2] та при таких

значеннях
k1 = l1 = ±0,1 k2 = l2 = ±0, 5 k3 = l3 = ±1, 0 k4 = l4 = ±2, 0 = k5 = l5 = ±33,0
,

Таблиця1
Значення ймовірностей Pe в залежності від значень точок (k,l)
Φ*(l)-
-l Φ*(-l) l Φ*(l) k1=0,1 k2=0,5 k3=1,00 k4=2,0 k5=3,0
Φ*(-l)
-0,0 0,5000 0,0 0,5000 0,0000 0,0000 0,0000 0,0000 0,0000 0,0000
-0,1 0,4602 0,1 0,5398 0,0798 0,0063 0,0305 0,0544 0,0762 0,0796
-0,5 0,3085 0,5 0,6915 0,3830 0,0366 0,1467 0,2614 0,3655 0,3819
-1,0 0,1587 1,0 0,8413 0,6826 0,0545 0,2614 0,4659 0,6515 0,6807
-2,0 0,0228 2,0 0,9772 0,9544 0,0762 0,3655 0,6515 0,9109 0,9517
-3,0 0,0014 3,0 0,9986 0,9972 0,0796 0,3819 0,6807 0,9517 0,9944

За даними таблиці 1 побудуємо графік функції Pe = f ( k , l ) та пред-

ставимо його на рис. 1 (k1=0,1-фіолетова; k2=0,5-червона; k3=1,0-синя;
k4=2,0-зелена; k5=3,0-жовта; l- вісь абсцис)
Pe

Рис. 1. Графіки функції Pe = f ( k , l )

в залежності від значень точок ( k , l )

347
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Висновки. По-перше. Незалежно від значення математичного спо-

дівання, а тільки від величини середнього квадратичного відхилення
залежить надійність прийняття зваженого рішення. По-друге. Таб-
личні значення та, як видно на рис. 1, свідчать про те, що при трьох
кратному збільшенні середнього квадратичного відхилення від мате-
матичного сподівання часу ведення процесу підписання страхового
полісу для обох акторів, тобто при k= l= 3 , ймовірність його підпи-
сання дорівнює Pe = 0, 9944 , а при подвійному, коли k= l= 2 , стано-
витиме Pe = 0, 9109 , що є також достатньо прийнятним показником
надійності для поведінкової ситуації; а що стосується «миттєвого» при-
йняття рішення, а це коли k= l= 0, 5 , або ще скоріше при k= l= 0,1 ,
то ймовірність прийняти ефективне рішення фактично наближена до
нуля; прийнятним також може буде і варіант, коли один з акторів має
більше переконливих аргументів по відношенню до іншого, а це може
бути тоді, коли= k 3= ,�� àl 1, або навпаки, і при цьому ефект прийняття
рішення становитиме Pe = 0, 6807 , що фактично перевершує дві тре-
тини, які засвідчують його достатню якість.

Список літератури:
1. Талер Р. Новая поведенческая экономика. Почему люди нарушают
правила традиционной экономики и как на этом заработать [Текст]: перев.
А. Прохоров. – М.: Эксмо, 2017. – 368 с.
2. Амелькин В.В. Дифференциальные уравнения в приложениях. –
М.: Наука. Главная редакция физико-математической литературы, 1987. –
160 с.
3. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект.
[Текст]. – М.: Педагогика, 1990. – 184 с.
4. Бакурова А.В., Діденко А.В. Аналіз ефективності страхової
діяльності після проведення заходів пруденційного регулювання //
Причорноморські економічні студії, Випуск 17. 2017. – С. 254-258.
5. Вентцель Е.С., Овчаров Л.А. Теория случайных процессов и ее
инженерное приложение. – М.: Наука,1991.
6. Вентцель Е.С. Теория вероятностей.( Приложение1. Значения
нормальной функции распределения). – М., 1969. – С. 549-552.
7. Википедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
https://ru.wikipedia.org/wiki/Задача

348
 Section 2. Institutional support of regional development

8. Городніченко Ю.В. Тенденції та перспективи розвитку страхового

ринку України // Економіка і суспільство, Випуск №10, 2017. С. 570.
9. Клепікова О.А. Розробка моделей оцінки економічної спроможності
страхової компанії з використанням сучасних технологій імітаційного
моделювання / О.А. Клепікова // Вісник соціально-економічних
досліджень. – 2013. – № 2(49). – С. 32–39.
10. Кізима Т.О. Поведінкові фінанси як новий напрям досліджень
сучасної фінансової науки / Т.О. Кізима // Актуальні проблеми розвитку
економіки регіону. – 2013. – Вип. 9(2). – С. 175-179. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprer_2013_9%282%29__3
11. Орлов А.И. Теория принятия решений. Учебное пособие [Текст]. –
М.: Издательство «Март», 2004. – 656 с.
12. Ткаченко И.С., Динамическая гармония: определение и
модели // Сучасні тенденції трансформації економіки та управління:
Материали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ,
20-21 жовтня 2017 р. – Київ: Таврійський національний університет імені
В.І. Вернадського, 2017. – С. 170-175.

349
 SECTION 3. SECTORAL ASPECTS
OF REGIONS’ FUNCTIONING

3.1. ECONOMIC SECURITY MANAGEMENT OF IRON

ORE MINING INDUSTRIAL ENTERPRISES OF UKRAINE

Summary. The methodological approach to assessing the economic

security of an enterprise as the basis for its management has been improved.
The scale for determining the economic security level of the enterprise by
means of using linguistic value is substantiated. The estimation of economic
safety of iron ore mining enterprises in the Kryvyi Rih area was conducted.
The types of the integral index changes of economic security of the enter-
prise and the local components of the second and first levels are determined.
The linguistic value of economic security level of the enterprise is assigned
for each calculated position. The state of equilibrium of the enterprises
being investigated according to the criterion of their economic security
achievement has been determined. The obtained results allow establishing
certain strategic and tactical management guidelines.

Introduction. In modern conditions of functioning of the market as well

as the integrating geopolitical processes over the dynamic conditions, the
problem of effective business management is emerging. The globalization
of the information society generates many opportunities for it and threats of
life, the transfer between which is the economic security of the enterprise,
as a system of creating unit of the socio-economic system. Thus, there is a
need for continuous improvement of existing mechanisms for managing the
economic security of the enterprise.
The economic security of the enterprise allows solving the problem of
achieving the maximum possible efficiency in the concrete market conditions
of the functioning of the economic entity. The basis for it is the assessment
of the enterprise’s economic security and the determination of its level. That,
in its turn, is the starting point for economic security: the development of the

350
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

company’s strategy and its implementation tactics. The instruments of man-

agement of economic security of the enterprise are mainly: application of the
method of integral estimation (using different types of convolution), expert
methods, hierarchical method, economic and statistical, etc.
The urgency of application in the management of business structures of
mechanisms for managing their economic security is also that it acts as a
source of increasing their competitiveness in the modern transformational
market environment. The construction of these mechanisms is based on the
achievement of the category «economic security of the enterprise» featur-
ing all the signs of system-based approach, which allows solving the prob-
lem of the efficiency of its functioning comprehensively and universally.
The mention above issue is the sphere of interest for such domestic and
foreign scientists as: T. Vasiltsiv [1], S. Dovbnya [2], S. Ilyashenko [3],
S. Maruschak [4], S. Mishchenko [5], Ie. Minina [6], I. Sorokina [7], Halina
[8] etc. They have offered a great deal of methods but the majority of meth-
ods steel needs further improvement to be able to achieve more accurate
conclusions.
The question of development, efficient and safe operation of indus-
trial enterprises has been investigated by many economists, namely:
Kopytko M.I. [9] studied the sphere of formation the system of enterprise
economic security taking into account the characteristics of the indus-
try, with the initial categories for its construction being determined; Sta-
lins’ka O.V. [10] considered the factors of institutional provision of eco-
nomic security of industrial enterprises, regulated by legislative normative
and legal acts and relevant industry regulations and directed on implemen-
tation of the production strategy, achievement of the appropriate level of
economic security of the subject of economic activity; Kotovyi A.M. [11]
defined the evaluation features of the economic security components of a
joint-stock company; Illiashenko O.V. [12] developed the theoretical and
instrumental foundations of the formation and functioning for the mech-
anisms of the system of an enterprise economic security and many others.
In the course of this research, the following tasks were set and solved:
the methodological approach to assessing the economic security of the
enterprise was improved, the level of economic security of the enterprise
was determined by means of the linguistic variable, the concept of equilib-

351
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

rium of the enterprise was proposed on the basis of the criterion of its eco-
nomic safety assessment, and its calculation was formalized, the economic
safety of the iron ore mining enterprises in the Kryvvi Rih area, the state of
their equilibrium is determined.
According to [13], the mining industry of Ukraine, at the present stage
of development, is in the process of numerous changes. Therefore, the man-
agement of economic safety of iron ore mining enterprises of Ukraine, the
Kryvvi Rih area in particular, is a way to increase the efficiency of their
economic activity and the national socio-economic system.
The purpose of this research is to develop theoretical bases for assessing
and analyzing the economic security of an enterprise, assessing and analyz-
ing the economic safety of the iron ore mining enterprises in Ukraine, on the
basis of which the state of their equilibrium is to be determined.

Theoretical grounds for evaluating

economic security of an enterprise

Economic circumstances in Ukraine demand the implementation of a

new appropriate approach to assess the level of business economic security.
Methodological approach to assess the level of business economic security
is shown in the logical schema (figure 1).
The schema [15, p. 142] shows its assessment components creating the
assessment algorithm, pointing out the assessment steps.
In according with the offering method the first step forms the system of
standard indexes for each and every component of the economic security.
The indexes are shared into correspondent groups: the ones responsible for
structure, correlation, effectiveness and dynamics.
Standardization was carried on through maxi-minimum method as the
economic figures, according which the assessment is made, are of different
targeting, e.g. figures-stimulators and figures-nominators, and the choice of
standard business enterprise is impossible.
The second step for every component s out of the four k-index groups
offers to define the Lsk index by additive coagulation [16] implementing
following the formula:

352
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Setting of the input

information — system of
the standard indexes shared
into the groups: 1structure,
2correlation, 3effectiveness
and 4dynamics

Definition of the integral

indexes in the fames of the
every group with
implementation the second
level components

Define the integral index

implementing the every
second level local
component

Define the integral

indexes implementing the
every first level
component

Define the
integral
index
business
economic
security

Figure 1. Methodological approach to the business economic security,

developed by [14]

∑ di * xi
Lsk = i =1
, (1)
n
where di – stands for i-index value;
xi – stands for standard value of the i-index i = 1, n
Nowadays, the current stage of the research accepts the method of addi-
tive coagulation and it is considered the best one because there are stand-
ardized values equal to 0, making 0 in the result if calculating by the other
methods.

353
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

It is offered to define the i-index value by two ways. The first way: the
value of the i-index (di) is defined by the Fishbern’s rule [17, p. 222], if
there is opportunity to rank them from maximum to minimum. Another way
is carried out when all the indexes are equal. The implementation of the
either of way is defined by the expert methods.
The next steps suppose the implementation of the multiplicative integral
index coagulation (as the most unbiased one) calculated at the previous
steps.
The third step offers to define the value of the integral index by every
second level local Ls component, integrating the indexes out of the groups
implementing the formula 2:
Ls = (Ls * Ls * Ls * Ls )
1 2 3 4
1/ 4
, (2)
The forth step defines the integral index by the first level components
of business economic security: security of resources (Sres) and operational
security (Sop), implementing the formulas:
Sres = (Swor *Sfin *St *Sint)
1/ 4
, (3)
Sjo = (Sman *Smark *Sbus )
1/ 3
, (4)
where: Swork, Sfin, St, Sint – integral index of workforce security, secu-
rity of finance resources, tangible and intangible assets;
Sman, Smark, Sbus – integral index of the security of management, mar-
keting and business.
The final step defines the identification of the integral (Iees) index for
enterprise economic security implementing the formula:
Iees = (Sres *Sop)
1/ 2
, (5)
For the practical application of the offered methodological tools there
are 4 businesses from Dnipropetrovsk regions.
Within the framework of the study [18], four mining industrial enter-
prises of the Kryvyi Rih basin, estimated as those being on about the same
stage of the life cycle, but with different volumes of activities and different
financial results, are identified as the object of the research.
So business economic assessment demands advanced linguistic inter-
pretation e.g. definition of the business economic level assessment.

354
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

There are a few approaches to achieve the objective. The first

approach to define the level of business economic security is to use
the all-purpose scale, especially the psychophysical one by Kharitonov
[19, p. 157]. In the accordance with the scale the standard units such as
‘very well’ (1.00-0.80), ‘good’ (0.80-0.63), ‘satisfactory’ (0.63-0.37),
‘bad’ (0.37-0.20) and ‘very bad’ (0.20-0.00). Such intervals units are
appropriate for the research but they demand other linguistic interpreta-
tion including the research field.
If to speak about a method of calculating the level of economic secu-
rity of Ukraine [20] it includes five interval units as well, the authors offer
the following assessment scale of the assessment level of the business eco-
nomic security and launch linguistic unit S (table 1).

Table 1
The scale of economic security level assessment for the mining
industrial enterprises, complied by the author
Linguistic variable, S Signs Spreading Iees
High H 0,81 < Iees
Appropriate Ap 0,61<Iees<0,80
Average Av 0,41<Iees<0,60
Low L 0,21<Iees<0,40
Critical C Iees<0,20

The economic security assessment results for business and the identi-
fication of the security level serve as s basis of development of strategic
and operative measures to increase the level e.g. to provide the economic
security.

Evaluation of the economic security of the enterprise

on the example of iron ore mining industrial enterprises of Ukraine

Calculation of the integral index of business economic security and iden-

tification of the economic security level of the mining industrial enterprises
were executed with implementing the information for 2015-2016 present-
ing the results in table 2.

355
 Тable 2

356
Results of level assessment for mining industrial
enterprises economic security *

Local
Mining industrial enterprises

PJSC
PJSC
PJSC
PJSC
components

Plant”
Plant”
Plant”
Plant”

“Central
“Inhulets

“Southern
“Northern

Mining and
Mining and
Mining and
Mining and

Ore-dressing
Ore-dressing
Ore-dressing
Ore-dressing

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Period 2015 2016 2015 2016 2015 2016 2015 2016
Integral index value 0,78 0,75 0,88 0,86 0,60 0,61 0,53 0,67
Workforce Economic security level Ap Ap H H Av Ap Av Ap
security Integral index value deflection -0,03 -0,03 0,01 0,14
Type of changes
Integral index value 0,62 0,40 0,98 0,87 0,09 0,34 0,01 0,07
Financial
Economic security level Ap L H H C L C C
resources
Integral index value deflection -0,22 -0,11 0,25 0,06
security
Type of changes
Integral index value 0,79 0,86 0,38 0,52 0,07 0,45 0,00 0,24
Tangible assets Economic security level Ap H L Av C Av C L
security Integral index value deflection 0,07 0,14 0,38 0,24
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Type of changes
Integral index value 0,32 0,79 0,76 0,36 0,08 0,62 0,00 0,13
Intangible Economic security level L Ap Ap L C Ap C C
assets security Integral index value deflection 0,47 -0,40 0,54 0,13
Type of changes
Resource Integral index value 0,59 0,67 0,71 0,61 0,13 0,49 0,01 0,20
security Economic security level Av Ap Ap Ap C Av C C
 Table 1 continued
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Integral index value deflection 0,08 -0,10 0,36 0,19
Type of changes
Integral index value 0,71 0,89 0,63 0,86 0,34 0,35 0,02 0,21
Management Economic security level Ap H Ap H L L C L
security Integral index value deflection 0,17 0,23 0,00 0,19
Type of changes
Integral index value 0,55 0,87 0,88 0,98 0,40 0,46 0,63 0,14
marketing Economic security level Av H H H L Av Ap C
security Integral index value deflection 0,32 0,10 0,06 -0,49
Type of changes
Integral index value 0,67 0,85 0,82 0,90 0,23 0,49 0,17 0,25
Production Economic security level Ap H H H L Av C L
security Integral index value deflection 0,18 0,08 0,25 0,08
Type of changes
Integral index value 0,64 0,87 0,77 0,91 0,32 0,43 0,12 0,19
Operation Economic security level Ap H Ap H L Av C C
security Integral index value deflection 0,23 0,15 0,11 0,08
Type of changes
Integral index Integral index value 0,62 0,77 0,74 0,75 0,20 0,46 0,07 0,20
for enterprise Economic security level Ap Ap Ap Ap C Av C C
economic Integral index value deflection 0,15 0,01 0,25 0,13
security Type of changes
rel-
increas- ative reduc-
ing stabil- tion
ity

357
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

* – calculated by the author on the basis of [21, 22, 23, 24]

Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The dynamics analysis of the integrated index for businesses allows

coming to the following conclusions:
– during 2015-2016 3 out of 4 businesses relative stability the level of
the economic security, they are: PJSC «Central Mining and Ore-dressing
Plant» – level Average, PJSC «Southern Mining and Ore-dressing Plant» –
level Average, PJSC «Inhulets Mining and Ore-dressing Plant» – level –
Critical.
– one company (PJSC «Northern Mining and Ore-dressing Plant»)
managed to increase the security level;
– the levels of the company economic security in 2016 to compare
with 2016 changed for a two intervals unit;
– the most dramatic deflection of the integral index of the company
economic security was pointed out for company PJSC «Inhulets Mining
and Ore-dressing Plant», for -0.2;
– the minimal deflection of the integral index of economic security is
shown by PJSC «Southern Mining and Ore-dressing Plant», for -0.01.
The definition of the integral index of economic security of an enterprise
and its linguistic value, according to [25], is shown in Figures 2, 3.
According to the results of estimating economic security level of mining
industrial enterprises of the Kryvyi Rih basin, there is an ambiguous result.
The first place in the rating estimation in 2015 was taken by PJSC
«Southern Mining and Ore-dressing Plant», being within the range of the
normal level of economic security.
In the same interval, but the second place according to the rating of
PJSCs was given to «Central Mining and Ore-dressing Plant».
This enterprise has given way to the leader in the following local factors:
security of labor, financial, intangible resources, marketing and production
security.
The third and fourth place in the rating assessment of competitors by
the level of economic security of the enterprise was taken by the PJSC
“Northern Mining and Ore-dressing Plant» and PJSC «Inhulets Mining and
Ore-dressing Plant», respectively, being at the critical (lowest) level of eco-
nomic security. But the first of these is the top position of the interval, and
the second – virtually the bottom, lagging behind by all the local compo-
nents, except the marketing security one.

358
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning
PJSC "Inhulets Mining and

0,07 0,13
Ore-dressing Plant"

2016 0,67 0,24 0,20

0,01
Workforce security
2015 0,53 0,04
PJSC "Northern Mining and
Ore-dressing Plant"

2016 0,61 0,34 0,45 0,62 0,49 Financial resources

security

0,08

2015 0,60 0,13

Tangible assets
security
PJSC "Central Mining and PJSC "Southern Mining and
Ore-dressing Plant"

2016 0,86 0,87 0,52 0,36 0,61

Intangible
assets security

2015 0,88 0,98 0,38 0,76 0,71

Resource
security
Ore-dressing Plant"

2016 0,75 0,40 0,86 0,79 0,67

2015 0,78 0,62 0,79 0,32 0,59

0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4

Figure 2. The level of resources security of Kryvy Rih mining enterprises

in 2015-2016, compiled according to the author’s own calculations

The results of the calculations show the change in the rating header
which is PJSC «Central Mining and Ore-dressing Plant», remaining at the
normal level of economic security, but moving from the lower boundary
of the interval to the upper. PJSC «Southern Mining and Processing Plant»
did not significantly change the integral index of economic security of the
enterprise, taking second place in the rating.
PJSC «Northern Mining and Ore-dressing Plant» and PJSC «Inhulets
Mining and Ore-dressing Plant» have not changed their positions in the

359
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

PJSC "Inhulets Mining and

Ore-dressing Plant" 0,21
2016 0,20

Management
security
2015 0,63 0,07
PJSC "Northern Mining
and Ore-dressing Plant"

marketing
2016 0,35 0,46 0,49 0,43 0,46 security

0,40 0,32

2015 0,34 0,20

Production
0,23 security
PJSC "Southern Mining
and Ore-dressing Plant"

2016 0,86 0,98 0,90 0,91 0,75

Operation
security
2015 0,63 0,88 0,82 0,77 0,74
PJSC "Central Mining and

Integral index
0,77
Ore-dressing Plant"

2016 0,89 0,87 0,85 0,87 for enterprise

economic
security

2015 0,71 0,55 0,67 0,64 0,62

0,00 1,00 2,00 3,00 4,00 5,00

Figure 3. The level of operation security and economic security

of Kryvy Rih mining enterprises in 2015-2016, compiled according
to the author’s own calculations

rating estimation in 2016 compared to 2015, but the former of the enter-
prises has significantly increased the integral index of economic security
and changed the critical level on average.
The latter company lost its positions both on the rating and on the level
of economic security, but having moved to the upper limit of the interval.
Thus, the analysis of the dynamics of the mining industrial enterprises’
economic security integral index in the Kryvyi Rih basin allows us to

360
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

determine the nature of its changes and draw the following conclusions
(Figure 4).

16,00

14,00 13,73

12,00 12,14

10,00
8,69
8,00 8,10
6,61 6,44
6,00
4,89
4,00 3,89 3,79
2,47 2,79
1,24 1,58 2,26
2,00 1,14
1,26 1,24
0,00 0,22 1,01

Integral index for enterprise economic

Intangible assets security

Resource security

Management security

Production security
Workforce security

Financial resources security

marketing security

Operation security
Tangible assets security

security

PJSC "Central Mining and Ore-dressing Plant"

PJSC "Southern Mining and Ore-dressing Plant"

PJSC "Northern Mining and Ore-dressing Plant"

PJSC "Inhulets Mining and Ore-dressing Plant"

Figure 4. Analysis of the dynamics of the mining industrial enterprises’

economic security integral index in the Kryvyi Rih basin in 2015-2016,
compiled according to the author’s own calculations

361
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

In general, as demonstrated by the performed calculations, the integral

index of economic security of enterprises for the period under study reaches
the middle level not at the enterprises of the formed aggregate, which con-
firms the relevance of the research, and emphasizes the need to improve
the methodological tools of economic management of the enterprise on the
basis of ensuring its economic security precisely.
In the period of 2015-2016, the integral index of economic security has
increased in 4 out of 4 enterprises.
The growth of the level of economic security of the company in 2016,
compared with 2015, took place at the PJSC «Northern Mining and
Ore-dressing Plant» at 2 intervals.
At the enterprise PJSC «Inhulets Mining and Ore-dressing Plant» the
largest deviation of the value of the integral index of economic security of
the enterprise is 2,79.
The least deviation of the value of the integral index of economic secu-
rity demonstrates PJSC «Southern Mining and Ore-dressing Plant» – 1.01.
The results of the assessment of economic security show its unevenness
in most of the enterprises in 2015 and 2016 separately, which makes it pos-
sible to conclude that it is changing.
The results of assessing the economic security of mining enterprises of
the Kryvyi Rih basin, determining its level, are the basis for developing a
set of strategic and operational measures to raise the level, that is, to ensure
their economic security.
The operation of modern enterprises requires the development of such
mechanisms for managing their financial and business activities that would
provide protection against threats and maximize the use of opportunities in
the market, which in turn allows them to determine the prospects for their
further development in a timely manner. That is, ensuring economic secu-
rity of the enterprise acts as an effective mechanism for its management and
satisfies the modern needs of management.
The conducted studies demonstrate the need to find reserves for
raising the level of economic security of the mining enterprises of the
Kryvyi Rih iron ore basin, since in most of them the actual state of eco-
nomic security is average and even lower than the average and has no
growth trend.

362
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

With the help of econometric methods for determining the level of local
components of economic security of the enterprise and the system of indi-
cators for them [26], the reserves of growth in the level of economic secu-
rity are determined, which requires the further development of measures
for the use of these reserves and the achievement of the maximum possible
level of economic security by each enterprise.
In order to implement the developed strategies of economic security
management [25] in the current period, it is necessary to use the growth
reserves of the enterprise’s level of economic security, according to the con-
tent of the definition of the essence of the economic security of the enter-
prise proposed in [27], namely that the economic security is «the state of
sustainable equilibrium».
Under the state of equilibrium (V) is meant the steady achievement of
the level of resource by the enterprise and its functional safety, which satis-
fies the conditions of formula 6:
Sres
V = = 1, (6)
Sop
In cases where V> 1, that is, Sres> Sop, such a position is considered
resource-dependent security, when V <1, that is, Sres <Sop, this state is a
function-dependent security.
In the framework of this study, the state of equilibrium of the iron ore
mining enterprises of the Kryvvi Rih area, according to their economic
security criterion, is presented in Figure 5.
Thus, according to the conducted studies, the state of equilibrium
of enterprises can be defined as enterprises with resource-dependent
security and functionally dependent security. In particular, the follow-
ing resources-dependent enterprise is: PJSC «Northern Mining and
Ore-dressing Plant». The following ones can be attributed to the func-
tional: PJSC «Central Mining and Ore-dressing Plant», Southern Mining
and Ore-Dressing Plant. There is an enterprise, the state of which can
be considered equilibrium in the current prospect – it is PJSC «Inhulets
Mining and Ore-dressing Plant». These findings are the basis for further
modeling the level of economic security of the investigated enterprises
and the development of measures to ensure their economic security.

363
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

1,00 0,91

0,90
0,87
0,80
0,67
0,70
0,60 0,61
0,50 0,43
0,49
0,40
0,30
0,20 0,19
0,20
0,10
0,00
Resource security Operation security

PJSC "Central Mining and Ore-dressing Plant"

PJSC "Southern Mining and Ore-dressing Plant"
PJSC "Northern Mining and Ore-dressing Plant"
PJSC "Inhulets Mining and Ore-dressing Plant"

Figure 5. The state of equilibrium of the iron ore mining enterprises of

the Kryvvi Rih area, according to the criterion of their economic safety,
has been compiled by the author according to their own calculations

Conclusion. The proposed approach to assessing the economic security

of an enterprise is based on the use of modern tools regarding the diagnosis
of internal and external factors of effective management and systematizes
hierarchical links between elements of the enterprise’s economic security.
Using the mentioned above methodology in the process of managing the
microeconomic system allows obtaining an objective and comprehensive
assessment of the business’s economic security, in the context of local com-
ponents of its economic security, which serves as the basis for identifying
the influence of factors and modeling its optimal level.
The obtained results demonstrate the following tendencies in the analy-
sis of the dynamics of the integral indicator of economic safety of iron ore
mining enterprises of the Kryvvi Rih area. Consequently, the aggregate of
the enterprises investigated, during the years of 2015-2016, there is mostly
364
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

a tendency for stability. However, at two enterprises: PJSC Central Mining

and Ore-dressing Plant and PJSC Southern Mining and Ore-Dressing Plant,
the stability of economic security remains at the «Appropriate» level above
the average, which is a relatively positive moment. At PJSC «Inhulets Min-
ing and Ore-Dressing Plant», the stability of economic security remains
at the «Critical» level, the lowest level that needs immediate correction.
Only PJSC Northern Mining and Ore-Dressing Plant have demonstrated an
increase in the level of economic security at two intervals, reaching the level
of «Average» – remaining lower than the first two enterprises per interval.
The highest dynamics of the integral index of economic security of the
enterprise and its local components is observed at PJSC «Inhulets Mining
and Ore-dressing Plant», the highest – at PJSC «Southern Mining and
Ore-dressing Plant».
The existing mechanisms for managing economic security of the inves-
tigated cluster of enterprises need to be improved, also, in the part of their
strategic management, the starting point of which is proposed to determine
the equilibrium of the enterprise on the criterion of its economic security. As
a result, the equilibrium enterprises were found as follows – PJSC «Inhulets
Mining and Ore-dressing Plant», resource-dependent enterprises – PJSC
«Northern Mining and Ore-dressing Plant» and functionally dependent
enterprises – PJSC «Central Mining and Ore-dressing Plant» and PJSC
«Southern Mining and Ore-dressing Plant».
The set of data obtained in relation to the assessment of the enterprise’s
economic security, the determination of its level, trends of change and the
state of equilibrium of the company provide a basis for modeling the inte-
gral index of economic security of the enterprise, the formation and use of
the resources for its growth.

References:
1. Васильців Т.Г. Фінансово-економічна безпека підприємств України:
стратегія та механізми забезпечення: монографія / Васильців Т.Г.,
Волошин В.І., Бойкевич О.Р., Каркавчук В.В., [за ред. Т.Г. Васильціва]. –
Львів: ВИДАВНИЦТВО, 2012. – 386 с.
2. Довбня С.Б. Діагностика рівня економічної безпеки підприємства /
С.Б. Довбня, Н.Ю. Гічова // Фінанси України. – 2008. – №4. – С. 88-97.

365
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3. Ильяшенко С.Н. Составляющие зкономической безопасности

предприятия и подходьі к ее оценке / С.Н. Ильяшенко // Актуальні
проблеми економіки. – 2003. – С. 12-19.
4. Марущак С.М. Методика оцінки рівня економічної безпеки
підприємства на основі теорії нечітких множин [Електронний
ресурс] / С.М. Марущак // Вісник Хмельницького національного
університету. – 2011. – № 5. – Т. 1 (180). – С. 17.
5. Мищенко С. Н. Система обеспечения экономической безопасности
организации: автореф. дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 «Экономика
и управление народним хозяйством» / Сергей Николаевич Мищенко;
[Донской гос.техн.ун-т]. – Ростов н/Д: [б.и.], 2004. – 197 с.
6. Мініна Є.О. Критерії і показники економічної безпеки підприємства /
Є.О. Мініна // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. –
№ 29. – С. 153-157.
7. Сорокіна І.В. Теоретико-методологічні аспекти формування
системи економічної безпеки підприємства / І.В. Сорокіна // Актуальні
проблеми економіки. – №12(102). – 2009. – С. 114-122.
8. Халина В.Ю. Методичний підхід щодо оцінки рівня економічної
безпеки підприємства / В.Ю. Халіна // Економічна безпека і
підприємництво. – 2014. – № І (53). – С. 173-181.
9. Kopytko M.I. Research of the system of economic security of industrial
enterprises / M.I.Kopytko // Scientific herald of Lviv State University of Inter-
nal Affairs. – 2013. – No. 2. – Pp. 260-266.
10. Stalinska O.V. Factors of Institutional Provision of Economic Security
for Industrial Enterprises / O.V. Stalinskaya // Bulletin of the Berdyansk Uni-
versity of Management and Business. – 2015. – No. 2 (30). – Pp. 60-64.
11. Kotov A.M. Features of the assessment of the economic security of a
joint-stock company / А.М. Kotov // Bulletin of the Economy of Transport and
Industry. – 2013. – No. 42. – Pp. 312-315.
12. Illiashenko O.V. Mechanisms of the system of economic security of the
enterprise [Text]: [monograph] / Illiashenko O.V. – Kharkiv: Machulin, 2016. –
P. 503.
13. Роженко О.В. Діагностика конкурентного потенціалу підприємств
добувної промисловості / О.В. Роженко // Ефективна економіка. – 2017. –
№7. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?n=7&y=2017
14. Фролова Л.В. Методичні підходи до оцінювання економічної
безпеки підприємства / Л.В. Фролова, О.В. Роженко // Актуальні проблеми
економіки. – 2016. – №3(177). – С. 199-210
366
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

15. Роженко О. В. Обґрунтування складових економічної безпеки

торговельних підприємств / О.В. Роженко // Науковий вісник Одеського
національного економічного університету. – Економічні науки. – 2014. –
№10(218). – С. 134-148.
16. Доронин Б. А. Алгоритм расчета интегрального показателя
инвестиционной привлекательности предприятия / Б.А. Доронин,
С.Г. Шматко // Весник Северо-Кавказского государственного технического
университета. – 2009. – №4(21). – С. 44-49.
17. Фишберн П. Теория полезности для принятия решений /
П. Фишберн. – М.: Наука, 1978. – 352 с.
18. Роженко О.В. Діагностика конкурентного потенціалу підприємств
добувної промисловості / О.В. Роженко // Ефективна економіка. – 2017. –
№7. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?n=7&y=2017
19. Дмитриев В.В. Определение интегрального показателя состояния
природного обьекта как сложной системи / В.В. Дмитриев // Общество.
Среда. Развитие. – 2009. – №4. – С. 146-165.
20. Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки
України / Наказ Міністерства економіки країни від 02.03.2007 N 60, режим
доступу http://www.uazakon.com/documents/date_6s/pg_gewqwi/index.htm
21. Річна інформація емітента цінних паперів [електронний ресурс],
режим доступу: http://www.ugok.info/upload/iblock/ _12_06_2017.pdf
22. Річна інформація емітента цінних паперів [електронний ресурс],
режим доступу: https://sevgok.metinvestholding.com/ua
23. Річна інформація емітента цінних паперів [електронний ресурс],
режим доступу https://cgok.metinvestholding.com/ua
24. Річна інформація емітента цінних паперів [електронний ресурс],
режим доступу: https://ingok.metinvestholding.com/ua
25. Rozhenko O.V. Strategic management of the enterprise on the basis of
ensuring its economic security / O.V. Rozhenko // Economics and Finance. –
2017 – №3. – Pp. 90-97.
26. Роженко О.В. Обґрунтування системи показників оцінки рівня еко-
номічної безпеки торговельного підприємства / О.В. Роженко // Ефективна
економіка. – Дніпропетровськ, 2015. – №6, http://www.economy.nayka.com.ua/
?n=6&y=2015
27. Фролова Л.В. Підходи до визначення категорії «економічна безпека
підприємства» / Л.В. Фролова, О.В. Роженко // Економіка і управління в
умовах глобалізації: матеріали ІІ Міжнар. інтернет-конф., Донецьк, 31 січня
2013 р. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Дон. нац. ун-т
економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2013. – С. 3-6.
367
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3.2. STATE REGULATION OF THE SUSTAINABLE

DEVELOPMENT OF UKRAINE’S FOOD INDUSTRY

Summary. The material is focused on the analysis of the challenges,

that have arisen before the authorities of Ukraine due to the signing of
the Association Agreement between Ukraine and the EU, the necessity of
implementing in the regulatory framework of the Sustainable Development
Goals for 2016-2030, the Unified Integrated Strategy for the Development
of Agriculture and Rural Areas for 2015-2020, and other derivatives of legal
documents, forming the outlines of the new regulatory policy for realizing
a number of social-economic, financial, institutional and food reforms. In
this context, the most noteworthy is the agricultural reform of Ukraine in
general and that of the processing unit, namely the food processing indus-
try. With this goal in mind, the analysis of literary sources within the limits
of the raised scientific problems has been carried out and the reasons for
the necessity of government interference into the activities of the institu-
tional units of the food processing industry have been examined. The prin-
cipals of successful execution of the main functions and the achievement of
the goals of the national economic policy have been named. Practical and
science-motivated specialties of state regulation of the food industry with
the help of its main components: functions, principals, forms and methods.
Their impact on the subjects of economic relations in the system of gov-
ernment-regulated food industry has been studied. The objective necessity
of state regulation of the food industry in Ukraine under the conditions
of market economy has been examined, keeping in mind the unique spe-
cialties this industry possesses, its place and importance in guaranteeing
food security for the country and the society.
The scientific and methodical principles of the system components of
“state regulation” and the related to it categorically-conceptual appara-
tus have been determined. Thus, the meaning of the concepts “state reg-
ulation mechanism”, “forms” and “methods” has been studied and their
specialties regarding national differences and historical experience of the
Ukrainian economy. Key theoretic and methodical views on the role of the
government in providing constant socio-economic development have been
systemized and a retrospective analysis of the changes of forms and meth-

368
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

ods of state regulation of agricultural institutional units, namely the entre-

preneurial structures of the food processing industry in normative, method-
ological, instructional and scientific paradigms.
The main classification traits, by which scientists divide methods of state
regulation have been described, and special attention has been granted to
the group of methods of state regulation which are used in the conditions of
special legal regimes: state of emergency, martial law, emergency ecologi-
cal situation zones and, furthermore, national economic regulation during
or after economically critical phenomena.
Based on the studied essence of the main tasks of state regulation the
search for the optimal number of state regulation methods for ensuring
the execution of main functions has been undertaken. Based on which the
author’s classification of the forms and methods of food industry state regu-
lation in Ukraine has been offered. These form the base of the achievement
of the strategic-document programmed, high-level structural shifts in cer-
tain institutes of the country’s food industry.

Introduction. In our modern conditions, a characteristic trait of

Ukraine’s development is the orientation toward European integration.
After the ratification of the Association Agreement between Ukraine and
the European Union, we received a unique chance to build a new country,
as a part of the European community. In order to overcome the euro integra-
tional challenges, the system of the state regulation of Ukraine’s economy
is undergoing complex socio-economic processes of development and the
improvement of market relations in all domestic economy units.
Even though the adaptation process of Ukraine’s legislation to the Euro-
pean one did introduce adequate institutional changes, this does not guaran-
tee our success in achieving economic growth. The presence of democratic
legislation and the predominance of a liberal market is not enough for a
country’s economy to develop dynamically. An action strategy is necessary
for that. With this goal in mind, Ukraine’s government together with the
experts from the European Union, Global Bank, EBRD, USAID, FAO and
other donors have developed a collection of reforms “Ukraine 2020”. The
main goal of the reforms is to achieve European standards of living and a
worthy place of Ukraine in the world.

369
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

According to the document, Ukraine must implement 62 reforms alto-

gether by the year 2020. Special attention is granted to the agricultural sec-
tor, as one of the key points of the strategy is to raise agricultural compet-
itiveness and to increase the development of rural areas on a sustainable
basis in accordance with EU and global standards.
The reformation processes have a special effect on the food industry
operators. As food industry businesses are the locomotives of the develop-
ment of the Real Sector of the economy due to high natural and climatic
potential and innovation-oriented development of the processing industry
of our country.
It is expected that with the increase of incomes, urbanization, food habit
changes and the development of biofuel production, global volumes of food
trade will grow steadily. This applies both to raw materials and finished
products with high added value. However, the reform of Ukraine’s agrarian
sector is necessary to successfully utilize the enormous predicted opportu-
nities, as at this moment Ukraine’s agriculture and food industry have still
not reached the possible and desirable level of competitiveness.
The effectiveness of Ukraine's food processing enterprises is far behind
the global average, thus reducing the prevailing factors determining the
food sovereignty of the country. The reasons for this retardation are numer-
ous, the main one being the fact, that during the years of Ukraine’s inde-
pendence the reforms of the agrarian sector in general, especially the food
industry, have not been sufficiently motivated both scientifically and prac-
tically. Furthermore, they were based on radical reforming, which was not
always undertaken in time and usually without a sufficient regulatory base.
This situation has had a palpable effect on the essence, forms and methods
of state regulation of the food industry, which has caused the spontaneity
and as a result – the low level of effectiveness.
It is also important to mention another methodological basis: when
we speak about the weighty role of the government in the carrying out of
reforms, we do not have a goal to resurrect the radical methods of regula-
tion from the Soviet Union. We simply determine the important, directory
and organizational role of the government in the natural process of the
resurrection of Ukraine’s economy. Implementing an effective agrarian
reform, the execution of the country’s main tasks should be based on a sci-

370
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

entifically formed system of state regulation of the food industry, which is

as expedient as possible.
The goal of this article is to study the specialties of the function of
the state regulatory system of the food industry from the point of view of
the influence mechanism on the socio-economic processes of a country’s
development, keeping in mind the principals, forms, and methods of its
regulation.
In order to achieve the goal of this work, it is necessary to set and fulfill
the following scientific task: to research the components of the state regula-
tory system and to determine the optimal set of state regulation methods in
the food industry in terms of compliance the legislative requirement for the
implementation of European standards.

Functions of state regulation of the food industry

Starting from the 1990s Ukraine’s economy has been transforming in the
direction of market economy. The transformational changes from directive
to market economy, from absolute state monopoly on all means and tools
of production to private one entail the coexistence of the methods of market
and state regulation. In the conditions of market economy formation, the
role of the government changes radically in both economic relations and the
forming of its main functions.
There exists a perpetual argument over what functions ought the gov-
ernment to have. Over time political thinkers have spread around a number
of theories in order to determine the exact domain of governmental activity.
On the one hand, there are thinkers like anarchists, who doubt the very
existence of a government as a ruling institute and are advocates for civil
society. On the other hand, there are idealists, who believe the state to be
omnipotent and entrust it with every field of human life. Between these two
radically opposite ways of thinking there are the individualists, who main-
tain that the government is the best functional institute which rules the least.
Thus, there is no common ground between the political thinkers regard-
ing which functions ought the government to take upon itself [16]. We can
emphasize that recently there has been a tendency towards the increasing
of governmental functions. To date, there is practically no economic entity

371
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

that operates outside the power orbit. The barriers between economics and
the government are disintegrating rapidly.
Scientists assign different functions to state regulation, but among them,
it is possible to highlight 5 main ones: legislative, economic, planning and
forecasting, social and controlling.
1. Legislative function. Institutes of government create the basis for the
implementation of the conditions and rules of the realization of industrial
relations on the market, that is, they carry out legal support for the functioning
of the market mechanism. In order to achieve effective and coherent function-
ing of these relations, each market entity (both consumer and producer) has to
be sure in the protection of their interests on the legislative level.
2. Economic function. Although in the conditions of market economy
the state does not have a direct impact on market entities, it ought to ensure
mediated economic stability, macrostructure formation and the support of
economic balance. Governmental institutes make appropriate corrections
while distributing budget resources and government order, by so doing
impacting the structure of the national product.
3. The function of planning and forecasting. This function is character-
ized by the realization of the informative, predictive and analytical action of
the state. The composition of macroeconomic plans (indicative planning) is
an extremely important lever of a country’s economic development, as the
result depends on the quality of planning. With the help of planning the state
determines the main reference points and directions of national economic
development devises the methods and ways of influencing the future trajec-
tory of economic growth.
4. The social function. The fourth state function is characterized by the
programmed socio-economic development of a country. The state regulates
the socio-economic conditions of the society’s life, ensuring the citizens’
general welfare improvement and the elimination of the negative results
of the functioning of market processes, therefore the protection of com-
petition, as the main regulative mechanism of the market. The presence
of competition ensures quite high incomes of some producers, while quite
low ones for others. This means inequality of consumption. The task of the
state is to reduce the inequality and to ensure standard living conditions for
those, who have a low income while ensuring the country’s food security.

372
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

5. The controlling function. The fifth state function is the control over
the following of the rules and norms of economic activity established by
the law, protection of the relations that have arisen in connection with these
rules and the rights of their participants [3, p. 42].
Paying special attention to the execution of functions of state regula-
tion in relation to the food industry, the appropriate institutes of govern-
mental power make prognoses of the food industry development with the
assistance of planning mechanisms, in particular through the targeted pro-
gramming of food production; offer targeted financial help to food produc-
ers; determine the priority directions of development of the food industry;
carry out government procurement of agricultural products and foodstuffs;
create social programs for ensuring the country’s food security; contribute

Principals of Food Industry State Regulation

General Specific
the necessity of state regulation is is based on the need to make
Expediency substantiated with the aim of solving alternative solutions in case of the
existing problems existence of qualitatively different Alternativity
variants of the industry
compliance of the system of state development
regulators of the economy and the
means of their realization to the
Adequacy realities of the current stage of compliance of normative
documents for the regulation of the
economic and social development of
food industry with actual statistical Objectiveness
the country
data

ensuring the achievement of the

results of regulatory acts in order to compliance with the European
Effectiveness achieve the most positive results with standard for food safety and quality Safety
minimum necessary expenses of the standards
state, economic entities, population

scientifically grounded prediction

of the directions of development of
ensuring the balance of interests of the
Balance the food industry, its separate
state, business entities, the population
branches and types of products, Predictability
in regulatory activity taking into account available
resources and selected priorities

the sequence of regulatory actions, its

Predictability compliance with its objectives, plans
for the preparation of regional acts, mutual coherence of the state
enabling economic entities to plan regulation of certain branches of the
their activities
food industry and separate Integrity
administrative territorial units for
the established period
openness to individuals and legal
entities and their associations of
actions of regulators at all stages of
Transparency their regulatory activity in order to
inform in due time about regulatory
activity and taking into account
interests and public opinion

Fig. 1. The principles of state regulation of the food industry

Created by the authors based on the sources [21, p. 177; 2, p. 92-93; 26]

373
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

to foreign economic activity; control the abiding by the appropriate laws,

standardization and food certification.
State regulation is based on certain principles as fundamental, outgoing
principles that reflect the essence of law and outline the general orientation
and the most significant features of the legal system. Both general and spe-
cial principals are part of the food industry state regulation (fig. 1). Princi-
ples in state regulation provide a systematic sequence in making decisions
aimed at fulfilling these functions of the state [21, p. 171].
Thus, the state’s main task lies in finding the optimal methods of state
regulation which would ensure the execution of the state’s functions based
on the principles which would ensure maximal socio-economic effectivity.

Subjects and objects of the food industry state regulation mechanism

In the process of regulating the economic relations of state regulation

are closely connected. With the help of a number of state regulation meth-
ods, the subjects of state power can have an effect on the objects of the
development of socio-economic processes, creating optimal conditions for
their development, having the goal of achieving socially useful results.
In his scientific materials Y. Grigorenko [8, p. 103] notes that as a rule,
only governmental authorities and the systems of regional, sectoral, local
self-government bodies or subdivisions derived from them are considered
as subjects of state regulation.
As far as the objects of state regulation of the food industry are concerned,
in literature [4, p. 1912] they are defined as the conditions and processes which
happen in separate industries, types of production, food industry enterprises
and the relations between the subjects of economic activity that occur during
the production of foodstuffs both on the market and in the social paradigm.
The effectiveness of the development of the food industry enterprises
depends on the existence of a mutual connection between the subjects and
the objects of state regulation of the food industry and the mechanism of
“reversed action” of the objects with regard to the subjects while executing
the regulation.
According to the statements of O. Komiakov [11, p. 8], state regu-
lation ought to be looked at as a “mechanism of a set of organizational

374
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

and economic methods and tools through which interrelated functions are
performed to ensure the continuous, effective operation of the said sys-
tem (state) to improve the functioning of the economy”. To the mind of
M. Koretsky [12, p. 16], state regulation is formed by a system of means,
forms, levers, methods and incentives, through which the state regulates
economic processes, ensures the implementation of socio-economic func-
tions. That is, in scientific literature the concept of "the mechanism of state
regulation" is described through the definition of its main components, such
as the object, subject, methods, means, principles, forms.
Based on a scientific study of the elements of the system of state regu-
lation, we have formed our own vision of the mechanism for implementing
state regulation in figure 2.
In modern conditions, it is necessary to include the paradigm of market
economy, which in general allows the upsetting of the macroeconomic bal-
ance. Integration processes, Ukraine’s movement into the global society, stip-
ulate the need for a systematic approach to the analysis of modern processes
of food industry development, with the aim of developing an appropriate
mechanism of state regulation that is able to ensure the fastest and most effec-
tive adaptation of food industry subjects to new (global) business conditions.

governmental
authorities and the
systems of regional, methods
State Market self-
sectoral, local self- forms
government regulation regulation
means
principles
reversed action
Subjects Objects • public relations
• economic
processes
• individuals and
legal entities
Result
(effect)

Economic Social

Fig. 2. Mechanism for the implementation of state regulation

Compiled by the authors on the basis [4; 8; 11; 12]

375
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The ideological and scientific substantiation of the theory of state regu-

lation confirms the need for a systematic approach to the choice of methods
for the state to influence the subjects of economic relations. Since complex
socio-economic processes are regulated, the impact on individual levers is
not effective enough. The result of state regulation becomes more produc-
tive if these levers are used not accidentally while satisfying the interests of
certain special market groups, but systematically, based on the current tasks
of social and economic development and meeting long-term goals.

Forms of state regulation of the food industry

It ought to be noted, that the system of state regulation existing in Ukraine

has formed sporadically, therefore is not systematic. Ukraine’s state insti-
tutes use a tremendous arsenal of forms and methods of state regulation
which has been accumulated during a century. Thus, with the preservation
of the main state regulation principles, the forms and methods of the state’s
influence on the economic processes were greatly modified.
For the realization of the main functions in the paradigm of state regu-
lation, the state authorities use different methods which are put into effect
in some form or other. The forms and methods of state regulation are often
identified as the same thing due to the similarity of their nomenclature and
classification. However, it is important to divide the meaning of the term
“form” and “method” of state regulation.
In scientific literature [1] under the term “form” (lat. forma – an external
definition, expression of any matter) of state regulation is understood to be
the concrete means of ordering the state's processes of economic develop-
ment and the type of state influence on the activities of economic entities.
The general meaning of “method” [19, p. 48] (from the Greek word
methods – way, way of learning, research) is a way of learning and achiev-
ing the hoped-for result with the help of certain rules and theoretical princi-
ples which are used in the process of regulation.
To each form, there can be applied several methods, depending on their
accuracy, level of testing and other conditions. In the end result, the com-
plex of their interactions is aimed at obtaining the desired development in
the direction of the chosen mode of movement.

376
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

It is important to mention, that the research of the methods of state regu-

lation of the food industry in the works of our native scholars, studying state
regulation are shown in fragments. To date, alas, there is no single interpre-
tation of the concept, nor is there the distinction of exact forms. However,
practice shows, that the forms of state regulation are mainly administrative
and economical.
In Ukraine, in the process of transforming the economic system, it is possi-
ble to highlight several forms of state regulation. Hoping for market self-regula-
tion, at the beginning of the 1990-s Ukraine has virtually abandoned the levers
of planned influence on the economy, and used indicative planning, strategic
planning, programming, forecasting and government orders. However, the
attempts in 1992-1993 to move on to indicative planning did not have positive
results, due to the fact that appropriate conditions had not been arranged.
The classification of forms is based on content and takes into account
the direction of state regulation. The forms of state regulation of the food
industry include the formation of legislative decisions and state actions that
directly affect and influence the structure of the food industry in Ukraine.
Abstracting themselves from the present and on the basis of the investigated
forms of state regulation, the authors have generalized and grouped together
the forms of state regulation of the food industry (fig. 3).

Economic and financial

Legislative-
Administrative
legal

Forms of state
regulation of
the food
industry

Fig. 3. Forms of state regulation of the food industry

Сompiled by the authors on the basis of the conducted research

377
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

1. Legislative-legal. The first form of state regulation of the food indus-

try is the creation of a set of regulatory acts which are used to regulate the
relations between the consumers and the producers of foodstuffs, with the
goal of achieving safe conditions for the development of the food industry.
They are: ensuring the protection of the interests on the market; creating
the conditions of healthy competition; registration of economic entities,
which provides guarantees of ownership and ownership of the enterprise,
and income received during the implementation of its activities; protection
of consumers of food products, because of the possibility of returning a
substandard product, and appealing to the relevant institutions in the form
of a request, complaint or proposal.
2. Economic and financial. Creation and development of targeted pro-
grams in the food industry. This is primarily the distribution of targeted
investment and other state resources, the implementation of state orders,
the formation of state programs to reduce the inefficient sectors of the food
industry, the creation of a favourable climate in certain regions to attract
private investment, by investing public funds in the development of the
infrastructure of the region. At the micro level – in the form of development
of strategic plans for enterprise development. The system of regulators typ-
ical of the economic and financial form of government regulation consists
of taxes, subsidies, pricing principles and methods, state aid, in the form of
providing tax and credit privileges.
3. Administrative. Based on the administrative form of state regulation the
state creates the appropriate limitations, standards, and rules of action on the
market for the producers of foodstuffs. Namely, these are the limitations on
the activity of economic entities in certain industries, such as the manufac-
turing of alcohol and alcoholic beverages, since the production of alcoholic
beverages and tobacco products is possible only after obtaining state licenses.
Creation of a system of food quality standards and safety equivalent to the
European Union system for the purpose of ensuring food security of the coun-
try, as well as protecting the life, health, and interests of consumers, and of
course, in order to expand the external market for Ukrainian producers.
To effectively ensure government regulation, each of the forms can be
used both separately and in different ratios. Their choice depends not only
on the economic component but also on the political mood in the country,

378
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

the traditions, the internal mentality, the goals and the way of solving the
tasks at each particular historical stage.
Thus, the classification of the forms of state regulation of the food indus-
try among scientists is little studied and does not provoke discussion, unlike
the methods.

Classification of methods of state regulation

Under the term “methods of state regulation” O. Nikishin [18, p. 66]

understands the ways, tactics, and methods of the authorities’ influences on
the objects and processes of social and state development in order to solve
target tasks.
In scientific and legislative literature, there are many classifications that
distinguish between methods of state regulation in the process of regulatory

Classification Trait Methods of State Regulation Authors, Source

• direct V. Vorotin [27, p.67-68]
By forms of influence
• indirect (mediated) S. Kotelban [13, p.116]
• legal • administrative N. Tiukhtenko [23, p. 48
By ways of influence • economic • organizational V. Savchenko [22, p.29-30]
• propaganda M. Netiazhuk [17, p.50]
By nature of influence • donor • protectionist D. Mishchenko [15, p.111]
• long-term
By time of action Y. Gudz [9, p.83]
• short-term
• system-wide Z. Burik [6, p.39]
By scale of application
• partial (local) O. Borisenko [5, p.116]

Specific Methods of State Regulation

Ukrainian law "About the
• restrictive
legal state of emergency"
• security
[24]
Methods applied in special • prohibitive
Ukrainian law "About the
legal regimes • social-protective
zone of emergency
• health-protective
ecological situation" [25]
• nature-protective
N. Klimenko [10, p.86]
• tactical D. Krisanov [14, p.34]
Anti-crisis
• strategic S. Petrukha [20, p.18]

Fig. 4. Methods of State Regulation

Formed by the authors

379
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

activity. On the basis of our research and our own generalization of the
types of methods of state regulation, in our opinion, the classification of
methods can be interpreted as follows (fig. 4):
All the named classifications are noteworthy, depending on what aspect
of state regulation of the economy the attention of the researchers is turned.
Economists come to the conclusion that all methods of state regulation
can be divided into methods of direct and indirect influence.
Methods of direct influence directly affect subjects of the market through
instruments of direct influence, which include regulatory acts, macroeco-
nomic plans, target integrated programs, government orders and contracts,
centrally established quotas, norms, licenses, fixed prices and exchange
rates, direct government expenditures, etc.
Indirect methods of state regulation are aimed at stimulating the devel-
opment of entrepreneurship, creating a favourable external environment for
the activities of this sector of the economy. These include the liberalization
of fiscal legislation instruments of fiscal, budgetary, monetary, investment,
amortization, innovation and other types of economic policies, as well as
methods of moral persuasion, and so on.
The correlation between direct and indirect methods depends on the eco-
nomic situation in the country and the concept of state regulation of support
and development of entrepreneurship chosen in connection with this, that
is, with an emphasis on market mechanisms or state regulation.
Economic and administrative methods of influence stay traditional. Eco-
nomic methods of regulation are manifested in the material stimulation of the
subjects of economic relations. Administrative methods can be defined as a
way of realizing public economic interests based on the principles of power.
Economic methods of influence are one of the indirect methods, since
with their help the state does not interfere in the making of decisions of eco-
nomic entities, but rather creates the conditions for the economic entity to
choose their own field and does not violate the market equilibrium and does
not contradict the objectives of the state's economic policy.
Economic methods of state regulation include taxes, subsidies, incen-
tives for specific producers, price regulation, investment, forecasting, plan-
ning, programming, material incentives and sanctions, financing and lend-
ing, use of economic categories such as wages, cost, profit, price etc.

380
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

In contrast to the economic, the administrative methods are used by the

state with a direct effect on the activity of the managed object. Usually,
administrative methods are used to regulate the national economy. Admin-
istrative influence is carried out in the form of various kinds of restrictions.
These include different types of limits, licensing, quotas, government
orders, centralized pricing of products, that is, the state sets specific require-
ments, volumes, conditions for choosing the desired activity. Also in the
form of state investment, payment of subsidies, financing of targeted pro-
grams for individual economic entities or specific industries, the state stim-
ulates the development of individual industries. Administrative regulation
is Administrative regulation is based directly on the power of state power
and includes measures of prohibition, permission and coercion.
It should be emphasized that economic and administrative methods of
state influence are interconnected and closely intertwined. Thus, every eco-
nomic regulator has administrative elements, as it is controlled by a public
institution. In turn, each administrative regulator has somewhat economic
elements, that is, it indirectly affects the economic actions of the industry.
For example, state control over prices forces the latter to act in a certain
way, to adapt to the state policy on prices and market conditions in general.
In order to ensure effective social and economic state regulation, it
is necessary to maintain a balanced ratio of direct and indirect methods,
economic and administrative methods in the regulatory mechanism. The
main methods of influence are selected from the point of view of their cost,
urgency and effectiveness.
Organizational methods allow the state to influence the industry by
changing its structure and organization. By resolving issues of ownership of
enterprises and their market share, society can achieve significant improve-
ments in its own welfare.
Legal methods of state regulation are used by public authorities in estab-
lishing and monitoring compliance with mandatory legal rules of conduct
of the subjects of law, have a direct impact on the development of economic
processes, through legal and regulatory acts. The specialty of this method is
that the accepted state acts are mandatory for execution.
The propaganda methods of state regulation are the state's appeal to the
dignity, honor, and conscience of man. Through these methods, the state has

381
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

an indirect influence on the development of economic processes, through

the creation of certain psychological conditions. They include measures for
setting, clarifying and promoting the goals and content of regulation, means
of moral encouragement, etc.
By duration, long-term and short-term methods of state regulation of the
economy are determined. The main and most common form of long-term
state regulation is economic programming. It is characterized by a marked
reduction in spontaneity and the growth of a conscious, purposeful impact
on economic processes.
By scale, the methods of government regulation are divided into sys-
tem-wide, they include planning, organization, control, incentive, and par-
tial, which have a limited range of actions, they are also known as local –
psychological, questioning and interviewing.
In addition to the general methods of state regulation, in today's condi-
tions of development of the country, in our opinion, it is necessary to pay
attention to the specific methods used by the state in special conditions, in
the performance of certain functions or at specific stages of state regulation.
Despite the achievements of scientific and technological progress, the
global economy continues to be influenced by the consequences of natural
and man-made disasters. Uncontrolled factors of influence have a tremen-
dous impact on economic processes, which can lead to economic crises.
Therefore, in this study, there is a place for a specific group of methods used
by the state in extreme circumstances.
Such extraordinary circumstances include the need for the state to intro-
duce special legal regimes, in the form of a state of emergency, a regime of
a martial law, a regime of a zone of an emergency ecological situation; and
regulation of the national economy during or after the period of economi-
cally-critical phenomena.
The issue of introducing special legal regimes is extremely urgent for
Ukraine in modern reality. The events that are taking place in the East of
Ukraine require increased attention from the state to the methods of state
regulation in the field of national security. Since there is a real threat of
transition to a special legal regime in Ukraine, there may be a risk that the
public authorities of Ukraine will not be legally prepared for the implemen-
tation of state regulation using specific non-state institutions. This requires

382
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

the state to search for and implement effective methods of state regulation
for adequate regulation, in order to neutralize possible threats.
In order to determine the methods of state regulation, it is necessary to
group the measures that must be taken by the state in one or another emer-
gency: the introduction of a state of emergency in the interests of national
security and public order [24]; a state of emergency in connection with
extraordinary situations of man-made or natural origin; emergency ecolog-
ical situation [25], and divide them into:
- Restrictive (establishment of a special regime of entry and exit, restric-
tion of the freedom of movement around the territory, where the state of
emergency is imposed; restrictions on the movement of vehicles);
- Security (strengthening the protection of public order and objects pro-
viding vital functions for the population and the national economy);
- Prohibitive (prohibition of mass gatherings and strikes);
- Socially-protective (establishment for legal entities of housing obliga-
tions for the temporary accommodation of evacuated or temporarily relo-
cated people, emergency rescue units and military units involved in over-
coming dealing with situations; the introduction of a special order for the
distribution of food and basic necessities among the people);
- Health-protective (changing the operating mode of enterprises, insti-
tutions, organizations of all forms of ownership, reorienting them to the
production of the necessary in the state of emergency, quarantine and other
mandatory sanitary and anti-epidemic measures);
- Nature-protective (implementation of a set of activities in order to
achieve the normalization of the ecological state in the territory of the emer-
gency ecological situation).
In the event of the introduction of a special legal regime, the territorial
bodies of ministries and other central executive bodies are obliged to act in
accordance with the decisions of the prefect, made according to the legis-
lation of Ukraine. The speciality of state regulation is to restrict the rights
and laws of legal entities and individuals, increase the competence of state
authorities, military command and local self-government bodies, establish
special bodies (if necessary), and take measures to regulate social relations
under critical conditions in order to ensure the security of the individual,
society and the state [10, p. 86].

383
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Regulation of the national economy during or after economically criti-

cal phenomena. Under such conditions, the methods of state regulation are
becoming more rigorous and are called anti-crisis. D. Krisanov and S. Pet-
rukha [14, p. 34-35; 20, p. 18], draw attention to the scientific develop-
ments of Ukrainian scientists, which, based on a deep analysis of modern
approaches to the formation and use of anti-crisis regulation, systematized,
evaluated and proposed specific effective methods of regulation, dividing
them into tactical and strategic ones.
The first group is tactical methods. These include monitoring, con-
trolling, remediation, downsizing, and bankruptcy. The application of these
methods is aimed at rapidly improving the company's financial perfor-
mance, that is, overcoming the effects of the crisis. It should be noted that
the choice and implementation of tactical methods depends precisely on the
depth of the crisis.
The second group is strategic methods. These include elimination and
creation of new enterprises, regularization, modernization, mergers, diver-
sification, restructuring and re-engineering. As a rule, the company does not
experience the results of applying these methods, but their use changes the
nature of the business and its qualitative characteristics, such as competi-
tiveness, investment attractiveness, innovation. The choice of a particular
method depends on the causes of the crisis and the opportunities of the
enterprises.

Methods of state regulation of the food industry

State regulation of food industry enterprises is an integral part of the

national socio-economic policy of the state and is realized through the
system of state regulation, which performs the basic functions of the
state through its subjects, organizing the work of objects of the food
industry using special forms and methods on the basis of generally
formed principles.
In modern conditions, it is necessary to draw attention to the fact that the
majority of food producers are based on private property, that is, the neces-
sary system of state regulation of the food industry completely denies the
existing system that Ukraine has inherited from the former Soviet Union.

384
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

State methods of influencing the development of the food industry

can be varied and are formed depending on the set goals and objec-
tives, the state of the economy, market conjuncture, export and import
potential, and other factors. Taking into account the specifics of state
regulation of the food market, the problem of an organic and balanced
combination of administrative and economic methods of state regulation
is extremely urgent.
Based on the results of studies on the classification of general meth-
ods of state regulation and taking into account the specialties of the food
industry, we propose to classify the methods of state regulation of the food
industry as follows (fig. 5):

Methods of State Regulation of the Food Industry

Administrative- Economic- Investment and

Socio-economic Political
normative financial innovation

laws, regulations, taxes, privileges, standards,

Sectoral targeted
decrees, restrictions, subsidies, excises, certificates, Autonomous trade
investment and
permissions, duties, price policy, minimum wage
innovation preferences
government orders, resource allocation, establishment,
programs,
protection of targeted financial subsistence
innovation financing
competition aid minimum

Fig. 5. Methods of state regulation of the food industry

Formed by the authors

The political methods of state regulation of Ukraine’s food industry

deserve special attention. This is because of the fact, that Ukraine receives
autonomous trade preferences by being granted a special status. The intro-
duction of the unilaterally autonomous preferential trade regime with the
European Union from 23.04.2014, in which Ukrainian commodity pro-
ducers have been facilitated by the conditions for the export of goods to
the EU market. In particular, the preferential trade regime involves lower-
ing the rates for the supply of Ukrainian goods, as well as setting quotas
for such supplies, which will allow native exporters to increase supplies to
EU markets, Ukrainian producers will be able to import certain amounts

385
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

of these goods without charging import duties. Reduced rates of duty,

and in the future, the abolition of customs duties, with the aim of imple-
menting a free trade area between Ukraine and the EU on the basis of the
Association Agreement.
The need for the effective use of all these methods of state regulation
of the food industry lies in its peculiarity. Since state regulation should
combine, on the one hand, the measures, aimed at creating a competitive
environment, the development of an enterprise with the ability to make
decisions on financial and economic activity on its own, and, on the
other hand, to ensure social protection of the population [7, p. 3].

Conclusions. The food industry has a number of features that

affect the formation of a system of state regulation and its develop-
ment. Globalization and integration processes taking place in the
global economy, impose their adjustments to the state regulation of
the food industry, which is the main component of the national eco-
nomy. The future of Ukraine's food industry can be very promising
due to the expected long-term growth of global trade in agricultural
products.
The generalization of the achievements of leading scientists and the
results of their own research makes it possible to state that state regula-
tion of the food industry development involves the combined applica-
tion of forms and methods, the choice of which is closely linked with the
purpose, goals, and objectives of the state economic policy.
In conclusion, the need for state regulation of the food market and
the ensuring of food security on this basis should be considered as an
essential condition for a country's sovereignty, economic independence
and social stability in market conditions. To this end, an effective sys-
tem of state regulation ought to be developed, which should include
administrative, normative, economic-financial, socio-economic, invest-
ment-innovative and political methods.
An efficiently organized system can and must ensure the successful
development of the food industry, the conditions for increasing the com-
petitiveness of products and the creation of a civilized food market in
Ukraine.

386
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

References:
1. Academy of Sciences of Ukraine (2011) Slovnyk ukrainskoi movy
[Dictionary of the Ukrainian language], Kyiv: Academy of Sciences of Ukraine.
2. Aleinikova O. V. (2011) Osoblyvosti formuvannia mekhanizmu
derzhavnoho rehuliuvannia ahrarnoi haluzi na suchasnomu etapi [Features of
the formation of the mechanism of state regulation of agrarian industry at the
present stage]. Investments: practice and experience, no. 10, pp. 89-93.
3. Babenko A. H. (2009) Derzhavne rehuliuvannia – priorytetnyi napriam
rozvytku ekonomiky ahrarnoho sektoru [State regulation – a priority of eco-
nomic development of the agricultural sector]. Culture of the peoples of the
Black Sea, no. 164, pp. 41-44.
4. Borisova O. V. (2015) Gosudarstvennoe regulirovanie pishchevoy
promyshlennosti kak faktor obespecheniya prodovol’stvennoy bezopasnosti
[State regulation of the food industry as a factor of ensuring food security].
Basic research, no. 2-9, pp. 1911-1915.
5. Borysenko O. P. (2012) Kompleksnyi pidkhid do systematyzatsii metodiv
derzhavnoho rehuliuvannia zovnishnoekonomichnoi diialnosti [Comprehen-
sive approach to the systematization of the methods of state regulation of for-
eign economic activity] Economy and State, no. 12, pp. 115-117.
6. Buryk Z. M. (2016) Systema metodiv derzhavnoho rehuliuvannia staloho
rozvytku v Ukraini [System of Methods of State Regulation of Sustainable Devel-
opment in Ukraine]. Actual problems of public administration, no. 1, pp. 37-44.
7. Frolov A. Yu. (2010) Derzhavne rehuliuvannia rynku kharchovykh
produktiv ta napriamy yoho vdoskonalennia [State regulation of the food
market and directions for its improvement]. Public Administration: Theory and
Practice (electronic journal), no. 2, pp. 7. Retrieved from: http://academy.gov.
ua/ej/ej12/txts/10faypnu.pdf. (accessed 01 Mart 2018).
8. Hryhorenko Ya.O. (2016) Osoblyvosti derzhavnoho rehuliuvannia ahrar-
noho sektoru v konteksti zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy
[Features of state regulation of the agricultural sector in the context of eco-
nomic security]. Ekonomy AIC, no. 7, pp. 100-105.
9. Hudz, Yu. F. (2017) Mekhanizm derzhavnoho rehuliuvannia rozvytku
ekonomichnoho potentsialu pererobnykh pidpryiemstv APK [Mechanism of
state regulation of economic potential development of processing enterprises of
AIC]. Scientific herald of Uzhhorod National University: Series: International
economic relations and world economy, vol. 13, no. 1, pp. 79-86.
10. Klymenko N. H. (2017) Osoblyvosti derzhavnoho rehuliuvannia
diialnosti nederzhavnykh instytutsii v umovakh osoblyvykh pravovykh

387
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

rezhymiv [Features of government control of non-governmental institutions

under legal regimes]. Investments: practice and experience, no. 6, pp. 82-87.
11. Komiakov O. M. (2000) Derzhavne rehuliuvannia perekhidnoi
ekonomiky [State control in a transition period economy]. (PhD Thesis), Kyiv:
National Economic University.
12. Koretskyi M. Kh. (2002) Derzhavne rehuliuvannia ahrarnoi sfery u
rynkovii ekonomitsi [State regulation of agrarian sector in a market economy]
(monograph), Kyiv: UADU. (in Ukraine).
13. Kotelban S. V. (2017) Sutnist, metody ta instrumenty derzhavnoho
rehuliuvannia innovatsiinoi diialnosti [The essence of the methods and tools of
state regulation of innovation]. Economy and State, no. 4, pp. 115-118.
14. Krysanov D.F., Tur O. V. (2013) Antykryzove upravlinnia v APK
v umovakh hlobalizatsii [Anti-crisis management of Agribusiness under
conditions of globalization] Economist, no. 7, pp. 30-35.
15. Mishchenko D. A. (2010) Metody derzhavnoho rehuliuvannia silskoho
hospodarstv [Methods of state regulation of agriculture]. Economy and State,
no. 12, pp. 110-111.
16. Negi M. (2016) State: What are the main Functions of a State? Retrie-
ved from: http://www.yourarticlelibrary.com/essay/state-what-are-the-main-
functions-of-a-state/24321 (accessed 25 February 2018).
17. Netiazhuk M. V. (2005) Ekonomichnyi mekhanizm rehuliuvannia
rozvytku khlibopekarnoi promyslovosti [Economic mechanism of development
regulation of breadbaking industry] (PhD Thesis), Kyiv: Research economic
institute of the Ministry of economics of Ukraine.
18. Nikishyna O. V. (2014) Kontseptualni zasady derzhavnoho rehuliuvannia
intehrovanoho zernovoho rynku Ukrainy [Conceptual principles of state regu-
lation of the integrated grain market in Ukraine]. Food Industry Economics,
no. 1, pp. 64-72.
19. Pavlova H. Ye. (2013) Metody derzhavnoho rehuliuvannia ahrarnoho
sektora ekonomiky Ukrainy [Methods of state regulation of the agricultural
sector Ukraine]. Investments: practice and experience, no. 9, pp. 47-49.
20. Petrukha S.V. (2015) Antykryzove rehuliuvannia ahrarnoho
sektoru ekonomiky v umovakh reformuvannia zony vilnoi torhivli z YeS
[Antirecessionary regulation of Ukrainian economy Agrarian sector under con-
ditions of formation the zone of free trade with European Union]. Economist,
no. 3, pp. 17-20.
21. Rozdaibida O. V. (2011) Ekonomiko-pravovi zasady suchasnoho
derzhavnoho rehuliuvannia ekonomiky APK Ukrainy [The economic and legal

388
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

principles of modern state regulation of the economy agroindustrial complex of

Ukraine]. Visnyk Natsionalnoi yurydychnoi akademii Ukrainy imeni Yaroslava
Mudroho. Seriia: Ekonomichna teoriia ta pravo [The Bulletin of NLU «Law
Academy named Yaroslav the Wise» The series of Economic theory and law],
vol. 2, no. 5, pp. 168-179
22. Savchenko V. F. (2015) Derzhavne rehuliuvannia yak suchasna skla-
dova ekonomichnoho rozvytku v Ukraini [State regulation as a modern com-
ponent of the Economic development in Ukraine]. Problems and prospects of
economics and management, no. 2, pp. 27-37.
23. Tiukhtenko N. A., Karunos S. A. (2011) Instrumenty ta metody
rehuliuvannia silskohospodarskoho vyrobnytstva [Tools and methods of agri-
cultural production regulation]. Bulletin of the Berdyansk University of Man-
agement and Business, no. 1 (13), pp. 47-50.
24. Verkhovna Rada of Ukraine. (2015). Pro pravovyi rezhym nadz-
vychainoho stanu [About the legal state of emergency] Law of Ukraine
(electronic resources) Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/1550-14 (accessed 20 February 2018).
25. Verkhovna Rada of Ukraine. (2015). Pro zonu nadzvychainoi ekolo-
hichnoi sytuatsii [About the zone of emergency ecological situation] Law of
Ukraine (electronic resources) Retrieved from:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/1908-14 (accessed 20 February 2018).
26. Verkhovna Rada of Ukraine. (2016). Pro zasady derzhavnoi rehuliatornoi
polityky u sferi hospodarskoi diialnosti [On the Principles of State Regulatory
Policy in the Field of Economic Activity] Law of Ukraine (electronic resources)
Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1160-15 (accessed
10 February 2018).
27. Vorotin V. Ye. (2002) Makroekonomichne rehuliuvannia v umovakh
hlobalnykh transformatsii [Macroeconomic regulation in the conditions of
global transformations] (monograph), Kyiv: UADU. (in Ukraine).

389
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3.3. ОЦЕНКА ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ

IT-ТЕХНОЛОГИЙ ИНФОРМАЦИОННОЙ СИСТЕМЫ
ДЛЯ УМЕНЬШЕНИЯ КОММЕРЧЕСКИХ ПОТЕРЬ
ЭЛЕКТРОЭНЕРГИИ В РАСПРЕДЕЛИТЕЛЬНЫХ СЕТЯХ

Аннотация. Нередки ситуации, когда огромные затраты на

внедрение самых современных информационных технологий не при-
носят ожидаемого результата, а несут прямые убытки. В связи с
этим весьма актуальным является принятие обоснованных решений
в пользу выбора той или иной информационной технологии при созда-
нии компьютеризированной информационной системы. Целью иссле-
дования является выбор оптимального способа оценки экономической
эффективности информационных технологий разрабатываемой ком-
пьютеризованной информационной системы для уменьшения коммер-
ческих потерь электроэнергии в распределительных сетях. В статье
представлен сравнительный анализ методов оценки эффективности
информационных технологий. Предлагается математическая модель
оценки эффективности на основе упрощенного подхода для разра-
батываемой компьютеризированной информационной системы рас-
пределительной сети. Демонстрируется применение модели для рас-
чета интегрального показателя на основе данных разрабатываемой
системы при поэтапном внедрении информационной среды. Решена
актуальная научно-техническая задача проведения оценки эффек-
тивности ИТ-технологии в разработанной КИС контроля и учета
несанкционированного отбора электроэнергии в распределительных
электрических сетях. Полученные оценки достаточно хорошо согла-
суются с общепринятыми показателями (от 20 % до 45 % в зависи-
мости от набора решаемых задач автоматизации).

Введение. Исследованиям в области оценки экономической

эффективности информационных технологий компьютеризирован-
ных информационных систем посвящены работы таких ученых как
Е. Коваленко, А. Марголина, Л. Трофимовой, П. Прокоповича, Р. Салоу,
Т. Милованова.

390
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

В условиях рыночной экономики вопрос эффективности функцио-

нирования коммерческих структур приобретает первостепенное значе-
ние и в этом плане особую роль играют информационные технологии
(ИТ), в создание и развитие которых вкладываются большие средства.
Вместе с тем нередки ситуации, когда огромные затраты на внедре-
ние, казалось бы, самых современных информационных технологий
не приносят ожидаемого результата, а иногда даже наоборот несут
прямые убытки. В связи с этим весьма актуальным является принятие
обоснованных решений в пользу выбора той или иной информацион-
ной технологии при создании компьютеризированной информацион-
ной системы. Обычно процесс ее выбора подразумевает следующие
два этапа:
– определение общей стратегической линии построения компью-
теризированной информационной системы (КИС) и возможных вари-
антов ее реального воплощения;
– обоснованный выбор конкретного варианта реализации инфор-
мационных технологий в рамках намеченной стратегической линии
совершенствования системы управления.
Принимая концептуальное решение в отношении выбора возмож-
ных вариантов реализации информационных технологий, необходимо
как руководствоваться общим сложившимся положением в области их
применения, так и учитывать тенденции развития на ближайшую пер-
спективу.
Кроме того, не имея реального представления об общей струк-
туре затрат на создание и функционирование КИС, также невозможно
принять правильного решения в отношении выбора концептуального
направления развития информационных технологий в отрасли. Так,
на обеспечение информационной безопасности может приходиться до
1/3 всех затрат на создание и обслуживание КИС. Что касается затрат
на консалтинг, то по отношению к техническому и программному обе-
спечению они могут находиться в пропорции 8:1:1 (т.е. составлять
80% от всех затрат на разработку КИС). И хотя в украинских условиях
доля консалтинга в общей структуре таких затрат, как правило, ниже,
тем не менее она сопоставима с указанными цифрами. Так, согласно
данным компании "Алеф Консалтинг & Софт", в нашей стране доля

391
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

затрат на услуги консалтинга в общем объеме расходов на разработку

КИС доходит до 20% – для малых предприятий, 50% – для средних и
до 70% – для крупных корпораций и групп компаний.
Таким образом, принимая решение еще на стадии выбора общей
концепции построения КИС, руководитель должен быть морально
готовым к значительным затратам, не всегда имеющим какое-либо
конкретное материальное воплощение. Однако критерием окончатель-
ного выбора, влияющим на принятие решений в области информати-
зации, для любого руководителя может служить только оценка эконо-
мической эффективности от внедрения той или иной информационной
технологии, т.е. данные о том, что, в конечном счете, приобретет его
бизнес.
Исследованиям в области оценки экономической эффективности
информационных технологий компьютеризированных информаци-
онных систем посвящены работы таких ученых как Е. Коваленко,
А. Марголина, Л. Трофимовой, П. Прокоповича, Р. Салоу, Т. Милова-
нова.
Существует целое множество показателей, определяющих раз-
личные аспекты экономической эффективности реализации проектов
информационных технологий и методик их расчета. Выбор же конкрет-
ного показателя оценки экономической эффективности обусловлива-
ется, прежде всего, спецификой рассматриваемого проекта, а также
возможностью получать достоверную исходную информацию для
проведения расчетов этих показателей. При этом основным универ-
сальным показателем экономической эффективности использования
новых технологий, программного обеспечения и технологии является
прирост прибыли в анализируемый период, которая сопоставляется с
необходимыми затратами.

Методы оценки эффективности ИТ-проектов

В настоящее время для расчета показателей экономической эффек-

тивности разработано множество различных методик, отличающихся
как по уровню своей сложности, так и по степени достоверности
получаемых результатов. В основе обоснования выбора варианта КИС

392
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

должны лежать апробированные универсальные принципы оценки

эффективности инвестиционных проектов, так как внедрение новых
ИТ есть ни что иное как вложение средств в проект, позволяющий со
временем получать определенную прибыль.
На рис. 1 представлена классификация методов оценки экономиче-
ского эффекта инвестиций в ИТ [1].

Рис. 1. Классификация методов

экономической эффективности ИТ-проектов

В таблице 1 представлен сравнительный анализ методов оценки

эффективности информационных технологий.
Рассмотрим основные методы оценки эффективности ИТ-проектов [2].

393
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Финансовые методы оценки. Финансовые методы основаны на

принципе дисконтирования, при этом ставка дисконтирования при-
меняется как к потокам доходов, так и к потокам расходов. Инстру-
менты анализа, которые используются при финансовых методах, – это
чистый дисконтированный доход NPV (Net present value), внутренняя
норма доходности IRR (Internal rate of return), величина срока окупае-
мости проекта.
Обычно применяют два основных подхода при использовании
финансовых методов:
– оценка величины прироста выгоды (рассчитывается разница
между увеличением доходов, планируемыми к получению в резуль-
тате эксплуатации ИТ-системы на протяжении некоторого периода
времени, и расходами на ее разработку, внедрение и эксплуатацию в
течение этого же периода времени);
– оценка чистого сокращения издержек (рассчитывается разница
между ожидаемым сокращением издержек в результате внедрения
ИТ-системы за определенный период (период окупаемости), и расхо-
дами на ее разработку, внедрение и эксплуатацию в течение этого же
периода времени.
Комплексное применение этих двух подходов дает более полное
представление о перспективной эффективности внедрения ИТ-сис­
темы, однако отсутствие точной информации и приблизительность
оценок может исказить расчет.
Чистая приведенная стоимость (NPV). Метод основан на сопо-
ставлении величины исходных инвестиций (IC) с общей суммой
дисконтированных чистых денежных поступлений, генерируемых в
течение прогнозируемого срока. Поскольку приток денежных средств
распределен во времени, он дисконтируется с помощью коэффици-
ента r, устанавливаемого аналитиком (инвестором) самостоятельно
исходя из ежегодного процента возврата, который он хочет или может
иметь на инвестируемый им капитал. Делается прогноз, что инвести-
ции (IC) будут генерировать в течение n лет, годовые доходы в размере
P1, P2, ..., Рn. Общая накопленная величина дисконтированных доходов
(PV) и чистый приведенный эффект (NPV) соответственно рассчиты-
ваются по формулам (1.1) и (1.2)

394
 Таблица 1
Сравнительный анализ существующих методов оценки эффективности ИТ-проектов
Название метода Особенности метода Достоинства Недостатки
1 2 3 4
Эффект проекта – это разница Отвечает на главный вопрос –
Чистый между текущими расходами и насколько поступления будут
приведенный доход, доходами; показывает, будет Нет анализа рисков
оправдывать затраты на ИТ,
NPV у нас экономическая прибыль которые мы несем сегодня
или нет
Указывает относительное пре-
Индекс Представляет собой общий
рентабельности анализ прибыли инвестиций в вышение выгоды, которую мы Нет анализа рисков
получим, над первоначальными
инвестиций, ROI активы вложениями капитала
Позволяет определять про-
центную ставку от выполнения Позволяет сравнивать проекты
Внутренняя норма проекта, а затем необходимо с абсолютно разным уровнем Сложность в расчетах
доходности, IRR сравнить эту ставку со ставкой финансирования
окупаемости, учитывая риски
Представляет собой период, в Явно виден, чем будет меньше
Срок окупаемости течение которого общий эффект Не учитывает будущей
срок окупаемости, тем проект
проекта (payback) возмещает капитал, вложенный стоимости денег
будет более привлекательным
на первом этапе
В основе его лежит вычисление Может применяться для оценки
разницы между чистой опе-
Экономическая эффективности как отдель- Использовать результаты
рационной прибылью фирмы
добавленная ного проекта, так и в целом расчета можно лишь в
и всеми затратами, которые
стоимость, EVA для оценки преобразований динамике
может понести фирма на вне- ИТ-инфраструктуры
дрение ИТ
Является более эффективной
для оценки общей суммы затрат Дает возможность сравнивать Не может быть оценено
Полная стоимость фирмы на ИТ-инфраструктуру, эффективность с другими ком- качество и время разра-
владения, TCO которая включает прямые и паниями аналогичного профиля ботки новой продукции

395
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

косвенные затраты
 Закінчення таблиці 1

396
1 2 3 4
Наиболее применима для
анализа деятельности сервис- Для конкретного предпри-
Сбалансированная ной ИТ-службы фирмы. По Имеется дополнительная ятия сами показатели, а
система показателей каждому направлению опреде- формализация показателей также их количество может
ИТ, BITS ляются цели, которые харак- эффективности быть разным
теризуют в будущем желаемое
место ИТ в компании
Определяются приоритеты про-
ИТ-проект оценивают на ектных критериев еще до того, Субъективизм, который
Информационная соответствие разработанным как рассматривается какой-либо проявляется в анализе
экономика, IE критериям IТ-проект, а также расставляются рисков проекта
приоритеты бизнеса предприятия
Предлагается рассматривать Руководитель ИТ отдела
инвестиции в ИТ, а также Переход на использование
предприятия ведет постоянный
сотрудников ИТ-отделов как этого метода влечет за
Управление контроль над вложениями капи-
(а не как затратную собой как реорганизацию
портфелем активов, активы тала и оценивает инвестиции
часть), которыми управляют по системы управления, так и
PM по критериям затрат, рисков и
тем же правилам и принципам, изменение организацион-
как и другими любыми инве- выгод, как самостоятельный ной структуры Компании
инвестиционный проект
стициями
Совокупный Позволяет оценить проект Достаточно узкий спектр
экономический внедрения любого компонента Возможность анализа рисков применения
эффект, TEI информационной системы
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Оценивание ИТ с точки зрения Помогает найти общий язык Не может эффективно оце-
Быстрое бизнес-приоритетов компании, IT-специалистам и бизнес-ме- нивать проекты преобразо-
экономическое стратегических планов ее раз- неджменту, а также позволяет вания IT-инфраструктуры
обоснование, REJ вития и основных финансовых оценить вклад IT в бизнес-ре- в целом
показателей зультат компании
рассматривается с Возможность влиять на оце- Весьма трудный и требует
Справедливая цена ИТ-проект
позиции его управляемости в ниваемые параметры по ходу много времени для прове-
опционов, ROV процессе этого проекта проекта дения анализа
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

n
Pk
PV = ∑ (1 + r )
k
k
, (1)
n
Pk
NPV = ∑ (1 + r )
k
k
− IC . (2)

Если NPV > 0, то проект принесет прибыль сверх ожидаемой;

NPV < 0, то по проекту ожидается «убыток»;
NPV = 0, то проект соответствует ожиданиям инвестора.
При прогнозировании доходов по годам необходимо по возмож-
ности учитывать все виды поступлений как производственного, так и
непроизводственного характера, которые могут быть ассоциированы
с данным проектом. Так, если по окончании периода реализации про-
екта планируется поступление средств в виде ликвидационной сто-
имости оборудования или высвобождения части оборотных средств,
они должны быть учтены как доходы соответствующих периодов.
Если проект предполагает не разовую инвестицию, а последователь-
ное инвестирование финансовых ресурсов в течение m лет, то формула
для расчета NPV модифицируется следующим образом:
n
Pk m IC j
NPV = ∑ (1 + r ) −∑ , (3)
(1 + i )
k j
k =1 j =1

где i — прогнозируемый средний уровень инфляции.

Необходимо отметить, что показатель NPV отражает прогнозную
оценку изменения экономического потенциала предприятия в случае
принятия рассматриваемого проекта. Этот показатель аддитивен во
временном аспекте, т. е. NPV различных проектов можно суммировать.
Однако корректное использование NPV-метода возможно только при
соблюдении ряда условий:
1. Объем денежных потоков в рамках инвестиционного проекта
должен быть оценен для всего планового периода и привязан к опре-
деленным временным интервалам.
2. При расчете NPV, как правило, используется постоянная ставка
дисконтирования, однако в зависимости от обстоятельств ставка дис-
контирования может дифференцироваться по годам. Если в ходе рас-
четов применяются различные ставки дисконтирования, то данные

397
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

формулы неприменимы и проект, приемлемый при постоянной ставке

дисконтирования, может стать неприемлемым.
Внутренняя норма доходности инвестиций (IRR). Вторым стан-
дартным методом оценки эффективности инвестиционных проектов
является метод определения внутренней нормы рентабельности про-
екта (internal rate of return, IRR), т.е. такой ставки дисконта, при кото-
рой значение чистого приведенного дохода равно нулю.
IRR = r, при котором NPV = f(r) = 0.
Смысл расчета этого коэффициента при анализе эффективности
планируемых инвестиций заключается в том, что IRR показывает
максимально допустимый относительный уровень расходов, которые
могут быть ассоциированы с данным проектом. На практике любое
предприятие финансирует свою деятельность, в том числе и инвести-
ционную, из различных источников и несет некоторые обоснованные
расходы на поддержание своего экономического потенциала. Показа-
тель, характеризующий относительный уровень этих расходов, можно
назвать "ценой" авансированного капитала (CC). Экономический
смысл этого показателя заключается в следующем: предприятие может
принимать любые решения инвестиционного характера, уровень рен-
табельности которых не ниже текущего значения показателя CC (или
цены источника средств для данного проекта, если он имеет целевой
источник). Именно с ним сравнивается показатель IRR, рассчитанный
для конкретного проекта, при этом связь между ними такова:
если IRR > CC, то проект следует принять;
IRR < CC, то проект следует отвергнуть;
IRR = CC, то проект не прибыльный и не убыточный.
При анализе условий применения IRR-метода выделяют два типа
инвестиционных проектов: изолированно проводимые, или чистые
инвестиции (pure investments), и смешанные (mixed investments).
Под чистыми инвестициями понимаются инвестиции, которые не
требуют промежуточных капиталовложений, а полученные от реа-
лизации проекта средства направляются на амортизацию вложен-
ного капитала и в доход. Нормальным признаком чистых инве-
стиций является характер динамики сальдо денежных потоков:

398
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

до определенного момента времени только отрицательные сальдо

(т.е. превышения расходов над доходами), а затем – только положи-
тельные сальдо (чистый доход), причем итоговое сальдо денежных
потоков должно быть неотрицательным (т.е. проект должен быть
номинально прибыльным). Формальным признаком смешанных
инвестиций является чередование положительных и отрицательных
сальдо денежных потоков в ходе реализации проекта. Однозначное
определение показателя IRR становится невозможным, а примене-
ние IRR-метода для анализа смешанных инвестиций – нецелесоо-
бразным. Эффективность смешанных инвестиций рассчитывается
при помощи применения NPV-метода или одного из специальных
методов расчета эффективности.
Срок окупаемости инвестиций (PP). Данный метод не предполагает
временной упорядоченности денежных поступлений. Алгоритм расчета
срока окупаемости (РР) зависит от равномерности распределения про-
гнозируемых доходов от инвестиции. Если доход распределен по годам
равномерно, то срок окупаемости рассчитывается делением единовре-
менных затрат на величину годового дохода, обусловленного ими. При
получении дробного числа оно округляется в сторону увеличения до
ближайшего целого. Если прибыль распределена неравномерно, то срок
окупаемости рассчитывается прямым подсчетом числа лет, в течение
которых инвестиция будет погашена кумулятивным доходом.
Общая формула расчета показателя РР имеет вид:
РР = n, при котором Рк = IC.
Этот метод применяется в ситуации, когда инвестиции сопряжены
с высокой степенью риска, поэтому, чем короче срок окупаемости, тем
менее рискованным является проект.
Оценка совокупной стоимости владения ИТ (TCO – Total Cost of
Ownership). Общая стоимость владения ИТ является одним из важней-
ших критериев при рассмотрении будущих проектов, так как опреде-
ляет их экономическую обоснованность. Основная цель расчета этого
показателя, кроме выявления избыточных статей расхода, заключа-
ется в том, чтобы оценить возможность возврата вложенных в ИТ
средств. При этом ключевой момент состоит в сравнении ТСО своего

399
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

предприятия с ТСО других компаний аналогичного профиля. Часто

оказывается довольно трудно оценить прямой экономический эффект
от ИТ. Сравнив же показатели ТСО, менеджер может доказать руко-
водству компании, что экономические показатели проекта не хуже,
чем в среднем по отрасли, а то и лучше.
В основу модели ТСО положены две категории затрат: прямые (бюд-
жетные) и косвенные. Прямые расходы присущи следующим катего-
риям отделов (и осуществляются за счет их бюджетов): центральный
ИТ-отдел компании, ответственный за развитие и поддержку корпора-
тивной КИС, корпоративной сети и т. д. (верхний корпоративный уро-
вень); группы по поддержке и развитию ИТ, имеющиеся внутри произ-
водственных и административных подразделений компании (местный
уровень); отдельные группы специалистов, обеспечивающих специа-
лизированные виды услуг.
Косвенные расходы. Выделяют две группы источников возник-
новения косвенных расходов, связанных с использованием ИТ. При-
рода первой заключается в том, что если КИС спроектирована плохо
(например, имеют место продолжительные остановки сервера), то
это вызывает непроизводительное расходование времени у пользо-
вателей (перерывы в работе) и даже потери в бизнесе компании. Как
правило, косвенные расходы трудно определить напрямую. Однако
их следует учитывать при проектировании КИС и организации тех-
нической поддержки. Следует различать плановое и сверхнорматив-
ное время неработоспособности. Природа второй группы косвенных
расходов заключается в организационной стороне ИТ и состоит в
том, что вследствие ненадлежащей поддержки со стороны штатных
сотрудников ИТ-отделов их конечные пользователи внутри компании
сами вынуждены заниматься вопросами восстановления работоспо-
собности, самообучением и т. д., а это также уменьшает произво-
дительное время работы. Косвенные расходы находятся за рамками
бюджетов на ИТ, однако они могут играть существенную роль в
оценке решения по проектам. При этом первая их группа ("нера-
ботоспособность системы") может быть рассмотрена с использова-
нием метода определения производственных потерь. Вторая группа
("непроизводительные усилия конечного пользователя"), связанная с

400
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

информационными технологиями, определяется с помощью полевых

и статистических исследований. Показатель совокупной стоимости
владения ИТ рассчитывается по формуле:
TCO = DE + IC1 + IC2, (4)
где – DE (direct expenses) – прямые расходы;
IC1,2 (indirect costs) – косвенные расходы первой и второй группы
соответственно.
При этом:
DE = DE1 + DE2 + DE3 + DE4 + DE5 + DE6 + DE7 + DЕ8, (5)
где – DE1 – капитальные затраты;
DE2 – расходы на управление ИТ;
DE3 – расходы на техническую поддержку АО и ПО;
DE4 – расходы на разработку прикладного ПО внутренними силами;
DE5 – расходы на аутсорсинг;
DE6 – командировочные расходы;
DE7 – расходы на услуги связи;
DE8 – другие группы расходов.
Качественные методы оценки. К первому методу, можно отне-
сти метод информационной экономики (Information Economics).
Идея метода заключается в том, что топ-менеджмент компании и
ИТ-служба организуют некую систему координат – определяют прио-
ритеты в развитии бизнеса компании и расставляют приоритеты про-
ектных критериев – еще до рассмотрения какого-либо ИТ-проекта.
И тогда проект оценивается на соответствие этим разработанным
критериям. Этот метод часто объединяют с управлением портфелем
проектов, когда эти эффекты рассматриваются по всему портфелю
ИТ-проектов в целом.
Еще больше конкретности в этот подход вносит метод, получивший
название IT Scorecard. Идея метода состоит в том, чтобы адаптировать
подход BSC (сбалансированная система показателей) для ИТ-отдела.
Как и в традиционном BSC, в IT Scorecard выбираются четыре боле-
е-менее сбалансированных направления влияния ИТ на бизнес компа-
нии. В классическом и самом применяемом случае эти направления

401
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

следующие: помощь в развитии бизнеса компании, повышение каче-

ства продукции, повышение качества принятия решений и повышение
производительности труда. Затем, как и в BSC, по каждому направле-
нию определяются цели, другими словами – ориентиры, характеризу-
ющие желаемое место ИТ в бизнесе компании в будущем. Именно эти
цели составляют стратегию развития ИТ-отдела и будут трансформи-
рованы на операционный уровень, то есть, в конкретные ИТ-проекты.
Как и в классическом BSC из целей вытекают инициативы, так и цели
ИТ-отдела определяют, будет ли ИТ-проект эффективен в разрезе при-
ближения к одной или нескольким целям.
Методу информационной экономики присущ субъективизм, осо-
бенно в части анализа рисков проекта, с другой стороны, IT Scorecard,
как и BSC, требует наличия формализованной бизнес-стратегии. Для
качественной оценки эффекта от инвестиций в ИТ компании реко-
мендуется применять либо метод информационной экономики, либо
IT Scorecard.
Также часто применяют вероятностные методы. Существует два
метода: прикладная информационная экономика (Applied Information
Economics) и справедливая цена опционов (Real Options Valuation,
ROV). Применяют методы прикладной информационной экономики,
идея которого заключается в том, чтобы для каждой из заявленных
целей ИТ-проекта определяют вероятность ее достижения и далее из
нее выводят вероятность улучшений в бизнес-процессах компании.
Также нашел распространение метод справедливой цены опциона,
при использовании которого проект рассматривается с точки зрения
его управляемости уже в ходе самого проекта [3].
Как правило, компании не используют какой-то один конкрет-
ный метод оценки экономического эффекта от ИТ-проекта, кото-
рому они очень доверяют. Опыт показывает, что в разных ситуа-
циях ближе к истине оказываются разные методы. Часто компании
используют сразу несколько методов – финансовые и два нефинан-
совых. Именно на основании таких оценок экономической эффек-
тивности уже можно принять оптимальное решение, запускать ли
ИТ-проект или нет и определиться, какой из ИТ-проектов компании
более выгоден.

402
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Оценка экономической эффективности ИТ КИС

распределительной сети

В качестве примера оценки экономической эффективности приме-

нения информационной технологии автор предлагает рассмотреть раз-
работанную с ее участием КИС для уменьшения коммерческих потерь
электроэнергии в распределительных сетях.
Большой интерес в настоящее время вызывают системы потре-
бителей, которые физически распределены на большой территории.
К таким системам относятся распределительные электросети, которые
являются ключевым компонентом в процессе производства, транспор-
тировки и распределения электроэнергии. Для устойчивой и эффек-
тивной работы таких сетей необходимы с одной стороны жесткий
контроль, точность измерений и достоверное управление распреде-
лительными электросетями, с другой стороны – строгий учет энер-
горесурсов. Выполненный анализ структуры потерь электроэнергии
в технически развитых странах показал, что значительную долю в
структуре коммерческих потерь занимают потери из-за хищений элек-
троэнергии, обусловленные несанкционированным подключением
потребителей и мошенничеством с приборами учета, а также потери
при востребовании оплаты, обусловленные оплатой позже установ-
ленной даты и долговременными долгами.
В общих объёмах потреблённой электроэнергии (ЭЭ) некоммер-
ческая составляющая (несанкционированный отбор электроэнергии
НОЭЭ) может достигать 30 % и более. Отсюда следует актуальность
борьбы с этим негативным явлением.
Решение проблемы заключается в создании единой компьютери-
зированной информационно-измерительной системы (КИС) контроля
режимов работы сети и учета несанкционированного отбора электроэ-
нергии, с использованием устройства для контроля токов (УКТ), соче-
тающей функции диспетчерского управления и учета энергопотре-
бления и обеспечивающей непрерывный автоматизированный съем и
передачу информации о величине токов, что представляется экономи-
чески выгодным. Разработанная система достаточно быстро окупаема
и экономически эффективна.

403
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Для предлагаемой КИС разработано устройство контроля токов

(УКТ), позволяющее контролировать параметры сети, определять
места хищения ЭЭ, параметры токов и напряжений, действующих в
сети, предусматривается возможность беспроводной передачи дан-
ных на диспетчерский пункт или на ретранслятор с накопителем, а
также расчет токов небаланса в реальном времени. Существующие
устройства контроля токов не позволяют контролировать режимы
работы сети в реальном времени, в них отсутствует двухсторонняя
связь с центральным управляющим устройством.
Оборудование разработанной системы для получения учётных
данных от потребителей, присоединённых к одной трансформатор-
ной подстанции, состоит из коммуникационного и абонентского.
Представленная система двухуровневая (рис. 2). На нижнем уровне
компьютеризированной системы показаны линии распределения
ЭЭ, относящиеся к ним устройства для сбора информации о вели-
чинах токов по точкам учета (счетчики ЭЭ и устройства контроля
токов). На этом уровне реализованы функции измерения, сбора,
обработки и передачи информации на второй уровень [4].
На втором уровне системы показан диспетчерский пункт РЭС
с приемо-передающим устройством, поскольку передача инфор-
мации от УКТ на этот пункт осуществляется по беспроводной
сети. На втором уровне реализованы функции комплексной обра-
ботки и анализа данных, отображения, документирования, ведения
баз данных.
Все расчеты по обработке получаемой информации выполня-
ются на диспетчерском пункте на входящем в его состав сервере.
В объем выполняемых расчетов входят: расчет существующих
режимов работы сети, проверка параметров сети, определение мест
несанкционированного отбора мощности.
На диспетчера возлагается контроль за работой системы и
принятие мер по устранению анормальных режимов работы сети
по результатам обработки поступающей информации о токах в
системе. Диспетчерский пункт РЭС имеет связь с диспетчерским
пунктом ППЭС, куда диспетчер РЭС обязан периодически докла-
дывать о состоянии системы.

404
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Диспетчерская

Приемо-передающий
Сервер Концентратор Маршрутизатор
пункт

Периферийное
оборудование

Приемник Передатчик

УКТ

«0»
УКТ П СЭ

Линия 1 Линия 2 Линия 3 Линия 4

КТП

Рис. 2. Структурная схема КИС

Алгоритм функционирования системы мониторинга РЭС следую-

щий. Центром управления производится выдача команд для опроса
УКТ с целью определения текущих значений токов в линии и у потре-
бителей. Производится поочередной опрос УКТ по схеме «запрос-
ответ». После проверки полученной информации на достоверность,
она направляется в концентратор, и производится опрос следующего
УКТ. Параллельно осуществляется измерение токов и вычисляется
среднее значение тока за определенный период времени. В случае,
если информация с УКТ не была определена, в память вводится рас-
считанное среднее значение тока, и опрос продолжается. Анормаль-
ные режимы работы сети определяются после сбора и обработки
информации о распределении токов. Возникновение небаланса токов
свидетельствует о наличии внештатного режима сети, и запускается
алгоритм определения места его возникновения. В случае возникнове-
ния анормальных режимов работы сети диспетчер может осуществить

405
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

отключение потребителей в случае хищений ЭЭ. С сервера в концен-

тратор ежесуточно направляются данные по работе сети. Функцио-
нальная схема системы приведена на рис. 3.

Подсистема ведения БД Информационная

подсистема
Текущая БД по
Прием информации в Обмен информацией с
абонентам и
БД ППЭС
оплате счетов

Текущая БД по Хранение и
Контроль состояния
режимам работы обслуживание
оборудования
сети текущей БД

Архивная БД по Хранение и Сигнализация

абонентам и обслуживание внештатных и
оплате счетов архивной БД критических ситуаций

Архивная БД по Выявление
Выдача информации
режимам работы анормальных режимов
из БД
сети работы сети

Визуализация
параметров сети

Обработка и анализ
данных опроса УКТ и
СЭЭ

Ввод информации о
параметрах ЛЭП и
потребителях

Информационная
связь с нижним
уровнем

Подсистема нижнего уровня

Информационная
Первичная обработка
Опрос УКТ и СЭЭ связь с верхним
информации
уровнем

Рис. 3.Функциональная схема КИС контроля и учета ЭЭ

Разрабатываемое в дальнейшем программное обеспечение функ-

ционирования системы представляет собой биллинговую систему
расчета абонентов с РЭС. Для функционирования предлагаемой ком-
пьютеризированной системы осуществлен выбор счетчиков электро-
энергии, интерфейсов, показано, как осуществляется кодирование

406
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

УКТ. Предлагаемая система позволяет полностью исключить неза-

конные подключения в обход приборов учета и автоматизировать
съем данных [5].
Все функции разработанной системы контроля состояния распре-
делительной сети в пределах узла потребления ЭЭ реализованы на
разработанном с участием автора УКТ. Вид анормального режима
может быть оценен по величине токов небаланса. При НОЭЭ эти токи
могут достигать 5-40 А. Информационная часть системы реализована
на ПК диспетчерского пункта управления электрической сетью.
Для оценки эффективности применения разработанного УКТ опре-
делены затраты по его созданию. Вычислены стоимость электронных
компонентов для сборки одного устройства, затраты на изготовление
одного устройства и его монтаж, единовременные затраты на разра-
ботку рабочей документации, изготовление и испытание опытно-про-
мышленного образца. В результате выполненных расчетов получена
стоимость одного УКТ 430 гривен. Работа выполнялась для районных
распределительных сетей, число потребителей электроэнергии кото-
рых составляет ориентировочно 100 тысяч. Число УКТ, необходимых
для полного контроля режимов линий, составит 200 тыс. шт. Их общая
стоимость составит
Соб=200000*430≈ 86 млн. грн.
Общее потребление ЭЭ всеми потребителями в год составляет
K=100000*12*100=120 млн. кВтч
В этом выражении 12 – число месяцев в году, 100-среднее количе-
ство ЭЭ, потребляемое одним потребителем в месяц.
Полное устранение хищений ЭЭ составляет 30 % от общего
числа потреблённой, но не учтённой ЭЭ и составит в данном случае
k=0,3*K=36 млн. кВтч.
При стоимости одного кВтч ЭЭ 0,714грн экономический эффект
составит 0,714*k= 25704000 грн.
Срок окупаемости составит T=86000000/25704000≈ 3,35 года.
Для энергетики нормативный срок окупаемости капитальных
вложений равен 8,3 года, следовательно, данную систему можно
внедрять.
407
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Поскольку на сегодняшний день не существует общепринятого

подхода к расчету эффективности использования информационных
технологий в организации, проведенная систематизация существу-
ющих методик выявила, что они раскрывают разные параметры
эффективности, как правило, результаты их применения разнородны
и несогласованны. Большинство из предлагаемых методик заимство-
ваны из финансового анализа и направлены только на оценку финан-
сового эффекта от использования ИТ. Кроме того, в существующих
методиках предполагается, что анализ эффективности проводится
один раз после окончания внедрения ИТ-проекта, что не позволяет
планировать и управлять эффективностью на стадиях реализации
проекта.
Поэтому для предварительной (качественной) оценки результатов
внедрения элементов информационной среды предлагается использо-
вать упрощенный локальный подход, учитывающий технологические
решения, разработанные в рамках реализации IT-проекта.
Отличительными чертами предлагаемой модели являются: учет
факторов, характерных для распределенных информационных систем
(КИС); учет факторов жизненного цикла функционирования отдель-
ной КИС в рамках информационной среды; учет факторов использо-
вания разработанных технологических решений; использование для
оценки интегральных показателей; комплексная оценка совместного
использования мультипликативного и аддитивного подходов.
В основе оценки эффективности функционирования распределен-
ных КИС, основанных на портальных технологиях, лежат следующие
методологические предпосылки.
1. Системы принадлежат к классу человеко-машинных систем.
Следовательно, при исследовании эффективности таких необходимо
учитывать параметры и характеристики следующих компонентов:
человека (обслуживающего и управленческого персонала и пользова-
телей), машины (программно-аппаратных и информационных средств)
и производственной среды.
2. Процесс функционирования системы определяется рядом суще-
ственных показателей, параметров и факторов. Оценку рекомендуется
выполнять отдельно для крупных функциональных частей, а затем

408
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

полученные дифференциальные оценки использовать для формирова-

ния интегральных оценок всей системы.
3. Эффективность таких систем должна оцениваться с учетом вли-
яния на процесс их функционирования всех оцениваемых факторов.
Среди факторов, определяющих эффективность функциониро-
вания распределенных систем, можно выделить: готовность, надеж-
ность, целостность и управляемость.
Определим коэффициенты эффективности исходя из возможности
влияния основных факторов жизненного цикла КИС на ее функцио-
нирование в информационной среде и используемых технологических
решений:
– количество обращений пользователей в IT-службу, повлекших
за собой изменение в программном коде относительно общего количе-
ства обращений
Er j = (Er 1 / Er 2) j ; (6)
– коэффициент времени 100 % обработки запросов, поступивших
в систему, к общему времени работы системы за промежуток времени
T j = (T 1 / T 2) j ; (7)
– коэффициент отказоустойчивости j-й компоненты системы за
время эксплуатации системы
λ j = n j / N , где N – общее число компонентов системы;
– коэффициент объема обработанных документов с использова-
нием j-й КИС V j = ((V s − Vb ) / Vb ) j , где Vs – объем документов, обрабо-
танный с использованием КИС за определенный период (один рабо-
чий день); Vb – объем документов, обработанный без использования
КИС (принимается за базовый);
– коэффициент уменьшения времени обработки одной заявки
пользователя с использованием j-ой системы τ j = ((Ts − Tb ) / Tb ) j , где
Ts – время обработки одной заявки с использованием КИС; Tb – время
обработки одной заявки «вручную»;
– коэффициент управляемости системы при настройках на новую
конфигурацию ϕ j = (Ts / Timp ) j , где Tc – время, затраченное на конфигу-
рирование системы; Timp – время, затраченное на ввод системы в экс-
плуатацию;

409
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

– коэффициент управляемости системы при вводе начальных

данных η j = (Td / Timp ) j , где Td – время на ввод начальных данных в
систему;
– коэффициент удобства изучения системы конечным пользова-
телем α j = (Tl / Tmnt ) j , где Tl – время изучения интерфейса системы;
Tmnt – общее время эксплуатации системы;
– коэффициент удобства выполнения типовой операции пользова-
телем β j = (nTTop / NTTwrk ) j , где Top – время выполнения типовой опера-
ции в системе; Twrk – общее время работы в рамках одного сеанса; nT –
количество выполненных типовых операций в рамках одного сеанса;
NT – нормативный показатель;
– коэффициент стоимости владения компьютерным и телекомму-
никационным оборудованием K ct = Dct / D , где Dct – средства, затра-
ченные на приобретение и установку компьютерного и телекоммуни-
кационного оборудования; D – общий уровень затрат на увеличение
основных фондов;
– коэффициент стоимости владения программным обеспечением
K sf = Dsf / D , где Dsf – стоимость приобретения и лицензирования
«внешнего» ПО;
– коэффициент стоимости разработки КИС
K dev = Ddev / Dsc , где Ddev – стоимость средств, затраченных на разра-
ботку системы; Dsc – затраты на заработную плату специалистов, раз-
рабатывающих и обслуживающих КИС.
Применим мультипликативный подход и составим оценочные ком-
плексы, характеризующие группы показателей эффективности. Полу-
чим набор следующих факторов.
1. Факторы готовности КИС выполнять свои функции: F j1 = 2 T j λ j .
2. Факторы производительности при обработке документов и зая-
вок: F j2 = 2 V jτ j .
3. Факторы управляемости системы: F j3 = 2 ϕ jη j .
4. Факторы удобства использования системы: F j4 = 2 α j β j .
5. Факторы стоимости владения программно аппаратными сред-
ствами: F 5 = 3 K ct K sf K dev .
6. Фактор сопровождаемости системы: Er j .

410
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

На основе этих оценочных групп составим комплексную оценку

показателей эффективности F использования КИС через учет оценки
эффективности ее компонент, используя аддитивный подход:
F5 N
F =
N
∑ (δ F
j =1
1
1
j + δ 2F j2 + δ 3F j3 + δ 4 F j4 + δ 5Er j ) , (8)

где ∑ δ k = 1 ; N – количество систем в рамках информационной

среды. k
Для расчета интегрального показателя используем данные, полу-
ченные в РЭС при поэтапном внедрении элементов информационной
среды (табл. 1).

Таблица 2
Средние значения коэффициентов
Фактор ∑Erj ∑Tj ∑λj ∑Vj ∑τj ∑θj ∑ηj ∑αj ∑βj Kct Ksf Kdev

Среднее
0,132

0,929

0,287

0,932

0,092

0,219

0,051

0,331

0,017

0,031

0,079
0,611

значение

Таблица 3
Суммарные значения оценочных комплексов
Оценочный
∑Fj1 ∑Fj2 ∑Fj3 ∑Fj4 ∑F5 F
комплекс
Значение 0,751 0,516 0,133 1,121 0,042 1,582

Поскольку в течение рассматриваемого периода количество эле-

ментов среды постоянно менялось, используем для окончательных
вычислений усредненные данные. Значения показателей измерялись
в результате руководства группой разработчиков, а также брались из
открытых источников.
Считая, что все коэффициенты δk равны между собой, на основании
вычисленных значений оценочных комплексов (табл. 2) получаем зна-
чение среднего комплексного показателя эффективности:
F
=
F = 0, 263 , что в процентном отношении составляет 26,3 % [6].
6

411
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Несмотря на то, что предложенная модель опирается на полу-

чение только количественных оценок эффективности в достаточно
узкой области использования информационных технологий и почти не
учитывает финансовые показатели организации, полученные оценки
достаточно хорошо согласуются с общепринятыми показателями
(от 20 % до 45 % в зависимости от набора решаемых задач автомати-
зации).

Выводы. На сегодняшний день не существует общепринятого под-

хода к расчету эффективности использования информационных тех-
нологий в организации. Проведенная систематизация существующих
методик выявила, что они раскрывают разные параметры эффектив-
ности, как правило, результаты их применения разнородны и несо-
гласованны. Большинство из предлагаемых методик заимствованы
из финансового анализа и направлены только на оценку финансового
эффекта от использования ИТ. Кроме того, в существующих методи-
ках предполагается, что анализ эффективности проводится один раз
после окончания внедрения ИТ-проекта, что не позволяет планировать
и управлять эффективностью на стадиях реализации проекта.
Однако использование таких методик представляет собой отдель-
ную долговременную и сложную задачу, требующую наличия высо-
коквалифицированных специалистов, определенных технических и
финансовых ресурсов, а зачастую и серьезного детального исследова-
ния конкретного предприятия.
Поэтому для предварительной (качественной) оценки результа-
тов внедрения элементов информационной среды можно использо-
вать упрощенный локальный подход, учитывающий технологические
решения, разработанные в рамках реализации IT-проекта.
В статье решена актуальная научно-техническая задача прове-
дения оценки эффективности ИТ-технологии в разработанной КИС
контроля и учета несанкционированного отбора электроэнергии в
распределительных электрических сетях на основе созданного УКТ,
предназначенного для бесконтактного измерения токов в сети и
беспроводной передачи информации о величине токов на централь-
ный пункт управления.

412
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Представлен сравнительный анализ методов оценки эффектив-

ности информационных технологий. Предлагается математическая
модель оценки эффективности на основе упрощенного подхода для
разрабатываемой компьютеризированной информационной системы
распределительной сети. Демонстрируется применение модели для
расчета интегрального показателя на основе данных разрабатываемой
системы при поэтапном внедрении информационной среды.
Полученные оценки достаточно хорошо согласуются с общеприня-
тыми показателями (от 20 % до 45 % в зависимости от набора решае-
мых задач автоматизации).

Список литературы:
1. Оценка экономической эффективности информационной технологии
[Электронный ресурс] / Режим доступа: http://studyport.ru/ekonomika/otsen-
ka-ekonomicheskoy-effektivnosti-informatsionnoy-tehnologii.
2. Коваленко Е.А. Преодоление парадокса окупаемости
информационных технологий на уровне организации / Е.А. Коваленко //
«Российский академический журнал». – 2013. – № 4 (Том 26).
3. Мельник Л.Г. Экономика информации и информационные системы
предприятия / Л.Г. Мельник, С.Н. Ильяшенко, В.А. Касьяненко / Сумы:
Университетская книга, 2004. – 200 с.
4. Пат. 47879 Україна, МПК G 02 J 13/00. Структурна схема
визначення місць несанкціонованого підключення до лінії
електропередачі / Л.О. Добровольська, О.О. Черевко; Державний вищий
навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»
(Україна). – № u200909592; заявл. 18.09.2009; опубл. Бюл. № 4 від
25.02.2010.
5. Пат. 102026 Україна, МПК H02J 13/00. Пристрій для автоматич-
ного контролю режимів розподілу струмів в низьковольтних електричних
мережах / В.С. Зайцев, О.О. Черевко, Л.О. Добровольська; Державний
вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний універси-
тет» (Україна). – № a201201184; заявл. 06.02.2012; опубл. Бюл. № 10 від
27.05.2013.
6. Гудов А.М. Оценка эффективности внедрения IТ-технологий в
организации / А.М. Гудов // «Вестник Кемеровского университета». –
2014. – № 2.

413
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3.4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

МОЛОКА ТА ЙОГО ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація. Досліджено й узагальнено теоретичні та методичні

основи ефективності виробництва молока в сільськогосподарських
підприємствах. Розглянуто і проаналізовано сучасні проблеми фор-
мування економічної ефективності виробництва молока та фак-
тори, що впливають на їх вирішення. Проаналізовано сучасний
стан виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах
Харківської області. Обгрунтовано напрями підвищення економіч-
ної ефективності виробництва молока. Встановлено, що спеціа-
лізація і концентрація є ефективною формою організації сільсь-
кого господарства і дають можливість зосередити виробництво
молока на окремих територіях і підприємствах, які максимально
враховують природно-кліматичні умови, наявність трудових ресур-
сів, розміщення переробних підприємств і ринків збуту готової
продукції та суттєво впливають на прибутковість виробництва
молока. Доведено суттєвий вплив на підвищення ефективності
виробництва молока оптимальної структури витрат, яка повинна
регламентуватися бюджетами. Визначено важливість належної
державної підтримки для економічно вигідного виробництва про-
дукції тваринництва. Обґрунтовано важливість інформаційного
забезпечення управління виробництвом молока для підвищення його
ефективності.

Вступ. Молокопродуктовий підкомплекс є важливою складовою

агропромислового комплексу України, який визначає рівень забез-
печення населення продуктами харчування. Саме тому на сучасному
етапі соціально-економічного розвитку України актуальним питан-
ням є пошук шляхів ефективного функціонування продовольчого
ринку, в якому молочна продукція, обумовлена біологічною цінні-
стю, становить значну частину продуктів харчування.
Теперішній стан молочної галузі України далекий від задовіль-
ного, про що свідчить зношена матеріально-технічна база, морально
і фізично застаріле обладнання тваринницьких ферм, обмеженість

414
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

економічних ресурсів для вкладення інвестицій у галузь. Особли-

вої актуальності зазначена проблема набуває в умовах членства
України в СОТ, де панує конкурентна боротьба за ринки збуту
молочної продукції як між внутрішніми товаровиробниками, так
і між зовнішніми імпортерами молокопродуктів. Єдиним шля-
хом виходу галузі з кризи може бути запровадження реального та
ефективного механізму інноваційної діяльності на кожному молоч-
нотоварному виробництві в межах обраної стратегії розвитку та
спрямування зусиль влади, науковців, спеціалістів на відродження
спеціалізованих великотоварних виробників молока.
Обґрунтованість економічних рішень стосовно розвитку молоч-
ного скотарства значною мірою залежить від результатів досто-
вірного обліку та якісного аналізу, які є передумовою вибору
найкращого варіанта вирішення поставлених завдань і прийняття
оптимальних управлінських рішень, що забезпечує розробку аль-
тернативних підходів при реалізації управлінських процесів досяг-
нення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства, спря-
мованих на підвищення ефективності виробництва молока.
Незважаючи на ґрунтовні наукові розробки щодо ефективності
виробництва молока таких фахівців, як В.Г. Андрійчук, П.С. Бере-
зівський, О.І. Гуторов, М.Ф. Огійчук, Є.І. Чигринов, В.Й. Шиян,
Н.І. Шиян та інші, проблеми належного аналітичного забезпечення
управлінських рішень стосовно підвищення ефективності вироб-
ництва молока не отримали вичерпного розв’язання, а тому й надалі
залишаються актуальними. Метою статті є обґрунтування теорети-
ко-методичних положень і розробка науково-практичних рекомен-
дацій щодо визначення шляхів підвищення ефективності вироб-
ництва молока у сільськогосподарських підприємствах. Відповідно
до поставленої мети визначено такі завдання: визначити сучасні
проблеми формування економічної ефективності виробництва
молока; дослідити напрями підвищення ефективності виробництва
молока; ознайомитися з інформаційним забезпеченням управління
виробництвом молока.

415
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Сучасні проблеми формування

економічної ефективності виробництва молока

В аграрному секторі економіки серед багатьох нерозв’язаних про-

блем підвищення економічної ефективності виробництва молока гостро
постала проблема конкурентоспроможності. Внутрішній молочний
ринок України завдяки діючій системі імпортних та експортних обме-
жень на 90-95% забезпечується вітчизняним виробництвом. Конку-
рентоспроможність окремих видів сільськогосподарської продукції, як
правило, забезпечується за рахунок демпінгування цін. А такі чинники
конкурентоспроможності як: ефективність роботи державних інсти-
туцій, стан матеріально-технічного забезпечення галузі, відповідність
вітчизняної продукції санітарним та іншим нормам, на низькому рівні
оцінюються міжнародними експертними організаціями. Після вступу
України до СОТ, через низьку конкурентоспроможність вітчизняних
сільськогосподарських товаровиробників, робить їхній вихід на зов-
нішні ринки дуже обмеженим. Також можна відзначити, що з набуттям
Україною членства в СОТ збільшились можливості доступу на внутріш-
ній ринок України іноземних товаровиробників [1].
Для оцінки кон’юнктури ринку молока та молочної продукції слід про-
вести дослідження їх конкурентоспроможності, динаміку попиту, обсяги
виробництва та цінову ситуацію на ринку молока та молочної продукції.
При проведенні аналізу цінової ситуації необхідно проаналізувати рівень
та динаміку закупівельних цін на молоко – сировину, оптових цін на
молочну продукцію в розрізі переробних підприємств, співвідношення
роздрібних цін та канали реалізації продукції. Щодо внутрішніх резер-
вів підвищення конкурентоспроможності, то необхідно звернути увагу на
підвищення технічної та економічної ефективності переробного сектору,
збільшення концентрації виробництва та доведення рівня гігієни та якості
продукції до вимог законодавства ЄС [2].
На підвищення конкурентоспроможності молочної продукції сіль-
ськогосподарських виробників впливають такі фактори: удосконалення
кормової бази, впровадження селекційно – племінної роботи в молоч-
ному скотарстві, втілення комплексу заходів щодо підвищення якості
молока, застосування досвіду кращих підприємств молокопродуктового

416
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

підкомплексу, удосконалення митно – тарифного захисту вітчизняних

виробників молочної продукції, цінова стабілізація на ринку для вироб-
ників молока, введення пільгового кредитування, сприятливе оподат-
кування та страхування вітчизняних виробників молока, забезпечення
молочного підкомплексу кваліфікованими кадрами [3].
Постійне підвищення стандартних вимог до якості молочної про-
дукції та членство у Світовій організації торгівлі змушує до укруп-
нення виробництва, яке спостерігається у всіх розвинених країнах.
В них технології виробництва і переробки молока механізовані й авто-
матизовані, одержують продукцію вищого ґатунку в обсягах, передба-
чених квотами (державними, регіональними). Перспектива розвитку
галузі не за господарствами населення та дрібними виробниками, а за
великотоварними молочними фермами та індустріальними техноло-
гіями. Проведені дослідження доводять той факт, що необхідно ство-
рювати нову законодавчу базу для пріоритетного розвитку великих
та середніх сільськогосподарських підприємств та державної їх під-
тримки [4].
З боку держави, позитивним фактором регулювання ринку молока,
було прийняття та впровадження нового ДСТУ 3662:2015 «Молоко-
сировина коров’яче. Технічні умови» від 01.01.2017 р., який направ-
лений на поліпшення якості молочної сировини та відповідає міжна-
родним стандартам якості молока. Також було схвалено базисні норми
масової частки жиру й білка в молоці незбираному, встановлено рівень
співвідношення вартості жиру та білка у структурі ціни молока на
основі фактичного співвідношення з урахуванням ринкових цін. Для
виробництва спеціальних продуктів дитячого харчування з боку дер-
жави надходять доплати за екологічно чисте молоко [5].
Погоджуємося з тим, що спеціалізовані високопродуктивні молочні
породи корів, які в умовах сучасних промислових технологій дадуть
змогу виробляти потрібну кількість молока, необхідно розташовувати
поряд з великими промисловими містами, такими, як Харків. За умови
правильного розміщення порід економічна ефективність виробництва
молока виражається в додатковому прибутку за рахунок зниження
собівартості вироблюваної продукції, скороченні витрат переробної
промисловості й поліпшення якості продукції [3].

417
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Шлях агропромислового комплексу України до світового економіч-

ного простору вимагає забезпечення якості виробленої продукції, яка
є основою конкурентоспроможності вітчизняних виробників молока.
В свою чергу основою забезпечення якості готової продукції є про-
ведення реконструкції сировинної бази. Модернізація виробництва
повинна брати початок з втілення високоякісної сировинної бази, племін-
ного поголів’я та високопродуктивного молочного стада. Дієві державні
дотації поряд з інтеграцією сільськогосподарських товаровиробників з
переробними підприємствами будуть дієвим стимулом відродження та
підвищення конкурентоспроможності молочного скотарства [6].
Однією із проблем розвитку галузі молочного скотарства, яка впли-
ває на рівень її ефективності є проблема недосконалості міжгалузевих
економічних відносин, зокрема цінового механізму. За період переходу
економіки країни до ринкових відносин ціни на промислові товари
зросли у 7 разів більше, ніж на сільськогосподарську продукцію. Внас-
лідок такого диспаритету цін з аграрного сектору було «вимито» понад
680 млрд. грн., які пішли на користь інших галузей економіки. Все це
призвело до значного зменшення ресурсів для забезпечення відтворю-
вального процесу галузі, а саме на формування її матеріально – тех-
нічної бази. Для забезпечення її вирішення, що позитивно вплине
на рівень конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектора,
необхідне повніше забезпечення вітчизняних потреб власною продук-
цією з нижчою собівартістю та сприятливими ринковими цінами [7].
Проблема якості молока та розвитку молочного скотарства в Укра-
їні вимагає термінового її вирішення, оскільки зволікання може звести
нанівець не тільки молокопереробну галузь, а й ставить під загрозу
продовольчу безпеку країни.
Країни Європейського Союзу, щодо своїх виробників молока,
мають дуже жорсткі вимоги щодо якості продукції. Приймають молоко
тільки винятково високої якості, це дає змогу виробникам розрахову-
вати на високу закупівельну ціну та на захист від імпортної продукції.
Ці та інші фактори впливають на прибуткове виробництво продукції
молочного скотарства в країнах ЄС. Підвищення закупівельних цін
на молоко до рівня європейських в Україні найближчим часом вва-
жається не реальним, оскільки відповідно зростуть ціни на продукти

418
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

переробки молока, а це в свою чергу негативно вплине на купівельну

спроможність населення та на попит на молочні продукти, що в кін-
цевому рахунку впливає на виробника. Для пристосування вітчизня-
ного молочного сектору до вимог ЄС державі необхідно нести значні
витрати, які вимірюватимуться десятками мільярдів гривень, що є
дуже великим навантаженням на державний бюджет України, але з
часом все ж таки від цього тільки виграють і вітчизняні виробники
молока, і головне, споживачі [8].
Якість молока в Україні значно поступається європейському рівню.
На внутрішньому та зовнішньому ринках України саме якість вітчиз-
няного молока є найбільшою проблемою на шляху до забезпечення
конкурентоспроможності виробленої молочної продукції та підви-
щення ефективності виробництва молока.Вирішення цієї проблеми, на
думку О.А. Козак, полягає в запровадженні дієвого механізму держав-
ної підтримки, контролю за виробництвом високоякісної продукції,
прийняття заохочувальних заходів як переробними підприємствами,
так і самими виробниками [9].
Досвід успішних молочних господарств переконує, що шлях до
успіху лежить через якість. Мається на увазі не лише якість самої про-
дукції, а й якість роботи підприємства в цілому. Якщо в попередні роки
на сільськогосподарських підприємствах приймались компромісні
рішення щодо обсягів виробленого молока, витрати, термін поставки,
то на даний момент часу в першу чергу є якість (продукції, роботи,
підприємства) і вся діяльність спрямована меті досягнення якості. Ще
у 1950 році Едвард Демінг, відомий спеціаліст з питань якості, зазна-
чав, що 85% вирішення проблеми якості продукції залежить від того,
яка система управління якістю [10].
За умов інтеграції України в європейське та міжнародне співтова-
риство та зі вступом України до СОТ, сільськогосподарські товаро-
виробники мають впровадити за короткий термін досвід щодо якості
молочної продукції, який накопичувався десятиріччями. Ось чому
перед виробниками та переробниками молока жорстко постають проб-
леми забезпечення безпечною та якісною продукцією, рішення яких
залежить від ефективного застосування системи управління якістю на
підприємстві.

419
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Ми погоджуємося з думкою вчених про те, що дрібні товаровироб-

ники не зможуть повністю забезпечити та гарантувати продовольчу
безпеку України, отже стратегію розвитку молочного скотарства треба
орієнтувати на великотоварні спеціалізовані підприємства.
Через неспроможність ринку вирішити проблему порівняльної ефек-
тивності виробництва товарів, в сучасних умовах розвиток галузі молоч-
ного скотарства в Україні потребує ефективного втручання державного
механізму регулювання. Державі просто необхідно стимулювати ство-
рення великотоварних ферм для підвищення конкурентоспроможності
молока, оскільки виробити молоко європейської якості, можливо тільки
за умови оснащеності господарства автоматизованими доїльними залами,
лабораторіями, які слідкують за якістю надоєного молока, тобто всього,
що є на великотоварних сільськогосподарських підприємствах [11].
На підвищення прибутковості виробників молока можуть пози-
тивно вплинути вдосконалення партнерських відносин в агропромис-
ловому комплексі, оскільки тут формування фінансових результатів
відбувається під взаємним впливом переробної галузі та сільсько-
господарських товаровиробників.
В ринкових умовах господарювання ціна на продукцію формується
на підставі попиту та пропозиції. При цьому собівартість виступає
структурною частиною ціни виробленої продукції, що безпосередньо
впливає як на конкурентоспроможність, так і на економічну ефектив-
ність виробництва. Реальним індикатором ефективності роботи під-
приємства є співставлення ціни товару з існуючими витратами. Чим
об’єктивніше та оперативніше буде проведений аналіз як фактичного
стану, так і можливих змін собівартості продукції тваринництва та
економічної ефективності виробництва, тим вірогідніше прийняття
важливих рішень по підтримці необхідного рівня конкурентоспро-
можності. Виходячи з цього, дуже важливо вчасно визначати можливі
зміни показників економічної ефективності. Завдяки механізму опе-
ративного визначення собівартості й рентабельності за певний період
залежно від змін виробничих витрат та ціни реалізації, маємо мож-
ливість своєчасно здійснювати необхідні заходи по утриманню кон-
курентоспроможності продукції тваринництва, як однієї із основних
функцій собівартості, на рівні підприємств та галузі в цілому [12].

420
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Сучасний рівень цін на молоко та молокопродукти не робить

їх доступними для всіх верств населення, а з іншого боку навіть не
сприяє розширеному відтворенню та розвитку господарства, що при-
зводить до банкрутства господарства, оскільки не забезпечується від-
шкодування витрат, понесених на виробництво молока у господарстві.
Тому в умовах переходу до ринкової економіки необхідно удосконалю-
вати систему ціноутворення, реалізувати сприятливу державну цінову
політику.
Отже, розглянувши різні аспекти розвитку молочної галузі, можна
зазначити, що сучасною проблемою формування економічної ефектив-
ності молока є низька рентабельність його виробництва, яка гальмує
розширене ведення молочного скотарства сільськогосподарськими
виробниками. Також сюди можна віднести стабільне зменшення пого-
лів’я корів молочного стада, яке в свою чергу тягне за собою змен-
шення виробництва молока та зниження його якості, що впливає на
виробництво конкурентоспроможної продукції, а також сезонність
виробництва.
Підсумовуючи погляди вищенаведених авторів стосовно сучасних
проблем підвищення економічної ефективності виробництва молока
можна констатувати, що сподіватися на перспективи й позитивні
результати діяльності сільськогосподарських підприємств з вироб-
ництва молока можна лише за умови удосконалення економічного
механізму в народногосподарському комплексі, за якого дотримува-
тиметься принцип паритетності у відносинах між різними секторами
економіки.

Напрями підвищення ефективності виробництва молока

Як свідчать статистичні показники ситуація в молочному скотар-

стві ще далека від стабільної. Продуктивне поголів’я корів продов-
жує зменшуватися, внаслідок чого зменшується і виробництво, і спо-
живання молочної продукції, а рівень рентабельності виробництва
молока залишається недостатнім для забезпечення розширеного від-
творення. Таким явищам передує низька ефективність виробництва
молока у сільськогосподарських підприємствах, тому що виробники

421
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

втрачають інтерес до виробництва, а інвестори – до вкладення коштів

у галузь з причини довгої окупності та невисоких прибутків.
Тому одним із важливих завдань сільського господарства України
є вихід із кризового стану виробництва молока. Для подолання кризо-
вого стану молочної галузі існує необхідність приділяти більше уваги
збільшенню виробництва молока та його реалізації, підвищенню про-
дуктивності корів та їх відтворенню, удосконаленню маркетингової
системи виробництва та збуту молочної продукції [13, 14].
Для того, щоб збільшити обсяги виробництва молока, необхідно в
першу чергу досконало проаналізувати фактори, які на нього вплива-
ють, а вже потім впроваджувати сучасні технології утримання тварин,
удосконалювати племінний склад продуктивного стада, поліпшувати
кормову базу. Всі ці заходи дадуть змогу знизити собівартість вироб-
ництва та наростити обсяги виробництва молока. Також з метою подо-
лання кризової ситуації в молочній галузі, товаровиробник має діяти на
ринкових засадах за активною допомогою держави та її владних струк-
тур. В даному випадку функції держави повинні бути чітко визначені.
Це, по-перше, створення законодавчої бази національного молочного
підкомплексу, по-друге застосування податкової системи та основних
принципів цінової політики, яка забезпечувала б еквівалентний обмін,
по-третє – збалансування виробництва та реалізації тощо [15].
Для вітчизняного виробника молочної продукції умови вступу до
СОТ дуже жорсткі, і Україна має обмежену можливість захисту вну-
трішнього ринку молока від імпортної продукції. В таких жорстких
умовах є ефективні заходи щодо підтримки вітчизняних виробників
молока, серед яких особливої уваги заслуговує пришвидшення гармо-
нізації діючого законодавства з європейським в розрізі стандартизації
та впровадженні у вітчизняне виробництво молока цих міжнародних
стандартів. Без цього буде проблематичним створення зони вільної
торгівлі з ЄС [16].
Вступ України до СОТ вимагає пристосування національних зако-
нодавчих та нормативних документів до європейських стандартів.
Ринок молока Європейського союзу ставить жорсткі критерії оцінки
сировини та кінцевої продукції. Прийнятий Закон України «Про
молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 року [17] регулює

422
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

взаємовідносини між виробниками молока та молочних продуктів з

державними органами, висвітлює організаційні та правові основи
по забезпеченню якості та безпеки молока і молочних продуктів для
життя й здоров’я населення та довкілля, регламентує санітарні норми
та правила, вимоги нормативних документів до пакування й марку-
вання молочної сировини і молочних продуктів.
Податкова політика є важливим економічним фактором розвитку ско-
тарства. Вона повинна бути істотним регулятором темпів виробництва,
впровадження інвестицій, балансу доходів виробників молока та умов
господарювання. Тому виникає необхідність удосконалення системи
оподаткування сільськогосподарських підприємств, а саме: посилювати
стимулюючі функції податків щодо цільового використання коштів на
розширене відтворення, спростити механізм оподаткування для фер-
мерських господарств, щоб надати можливість вибору оптимального
способу оподаткування, виходячи з конкретних умов [18].
Важливу роль у підвищенні ефективності виробництва молока
відіграють концентрація і спеціалізація, які на думку вчених є важли-
вими чинниками щодо підвищення рівня прибутковості виробництва
продукції скотарства. Спеціалізація, як ефективна форма організації
сільського господарства, дає можливість зосередити виробництво пев-
них видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати
завдяки цьому більш ефективні результати господарської діяльності.
Уже багато років у світовому сільському господарстві простежується
тенденція до поглиблення спеціалізації сільськогосподарського вироб-
ництва на всіх рівнях його організації, але в Україні простежується
тенденція спаду рівня великотоварного спеціалізованого виробництва.
Головною причиною не отримання бажаних результатів з моменту
початку аграрної реформи та збитковості галузі сільського господар-
ства вважається зниження рівня концентрації виробництва.
На підвищення прибутковості молочного скотарства значною мірою
впливає концентрація виробництва, яка створює умови для зменшення
собівартості продукції. Оскільки рівень концентрації та спеціалізації
корелюють між собою, то й спеціалізація також впливає на прибут-
ковість виробництва молока. З цього виходить, що економічно вигід-
ним є варіант при досягненні оптимального рівня як концентрації, так

423
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

і спеціалізації, оскільки спеціалізація може бути економічно виправ-

дана тільки при достатньо великих розмірах підприємства [19].
До поглиблення спеціалізації підприємств спонукає конкуренція
між сільськогосподарськими товаровиробниками, що значно поси-
люється в умовах насиченого продовольством ринку. Зрештою кожне
підприємство концентрується на виробництві тих видів продукції,
які є конкурентоспроможними і забезпечують його економічне існу-
вання.
Важливим фактором впливу на спеціалізацію та концентрацію є
наявність ринків збуту, оскільки сільськогосподарські підприємства
будуть виробляти тільки ту продукцію, на яку є стабільний попит. Ось
чому навколо великих міст необхідно формувати приміські зони з ово-
чевим, молочним та м’ясним напрямом спеціалізації.
В умовах високого рівня концентрації, зазначає Н.І. Шиян, збіль-
шення витрат на виробництво та раціональне використання коштів
супроводжується підвищенням окупності [20].
Однією з головних перспектив розвитку молочного скотарства в
Україні є виробництво молока на базі великотоварних господарств
з подальшою переробкою в потужних промислових підприємствах,
оскільки як показує практика, внутрішньогосподарська переробка
виробленого молока в незначних обсягах є як правило збитковою.
Створення агрохолдингів, як альтернативу великотоварним сіль-
ськогосподарським підприємствам, пропонує А.О. Гуторов. Після
проведення ним аналізу діяльності агрохолдингів України, автор
робить висновок, що дана форма господарювання має великі пере-
ваги над іншими сільськогосподарськими підприємствами. В агро-
холдингах підвищення рівня економічної ефективності відбувається
завдяки кращій фондооснащеності виробництва, присутності вільних
коштів, які в свою чергу інвестуються в інноваційні технології утри-
мання худоби. У великих агропромислових формувань є можливість
створювати замкнутий цикл виробництва, оскільки у них в наявності є
власні зберігаючі, переробні та транспортні потужності. Це дає змогу
використовувати усі переваги великих сільськогосподарських підпри-
ємств над малими за рахунок раціональної спеціалізації, концентрації
та агропромислової інтеграції виробництва [21].

424
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Одним з головних показників концентрації виробництва є кількість

поголів’я, яке припадає на господарство.
Для підвищення обґрунтованості управлінських рішень стосовно
концентрації і спеціалізації, поліпшення й застосування раціональної
структури витрат виробництва молока нами здійснено якісний ана-
ліз впливу спеціалізації і концентрації на ефективність виробництва
молока. Установлено, що спеціалізація є ефективною формою органі-
зації сільського господарства і дає можливість зосередити виробни-
цтво молока на окремих територіях і підприємствах, які максимально
враховують природно-кліматичні умови, наявність трудових ресурсів,
розміщення переробних підприємств і ринків збуту готової продукції,
зацікавленість інвесторів у модернізації та обладнанні тваринницьких
ферм. Рівні концентрації та спеціалізації тісно корелюють між собою і
суттєво впливають на прибутковість виробництва молока, що свідчить
про пріоритетність цих чинників під час прийняття управлінських
рішень [22, 23].
Проведений нами аналіз підтвердив, що в умовах сьогодення більш
ефективними з виробництва молока є ті підприємства, які спеціалізу-
ються на виробництві продукції великої рогатої худоби. У тих сільсько-
господарських підприємствах, які займаються виробництвом молока,
такого поглиблення можна досягти за рахунок збільшення поголів’я
молочних порід, вирощування власного племінного молодняку та
впровадження нової техніко-технологічної бази, яка використовується
для отримання молока від корів. Одним з головних показників концен-
трації виробництва є кількість поголів’я, яка припадає на господар-
ство. Результати наших досліджень свідчать про чітку залежність між
зростанням кількості корів на одне господарство і їх продуктивністю.
Показовою також є рентабельність виробництва молока. Найвищий
її рівень притаманний господарствам, в яких зосереджено від 300 до
500 корів. Майже такий же рівень рентабельності спостерігається в
господарствах із середнім поголів’ям близько 1400 голів. Наведені
дані свідчать, що концентрація поголів’я корів суттєво впливає на
дохідність виробництва молока [22].
Підтвердженням наведеного висновку є дані аналізу групування
виробників молока за питомою вагою реалізованого молока в струк-

425
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

турі товарної продукції [22]. Дослідження свідчать, що в підприєм-

ствах, де питома вага виробництва молока перевищує 38%, середньо-
річний надій на одну корову був більше 5 тис. кг, виробництво молока
було прибутковим. У групі, де питома вага його в структурі товарної
продукції перебільшувала 48%, рівень рентабельності був найвищим.
У той же час підприємства з питомою вагою молока в структурі товар-
ної продукції до 8% мали середньорічний надій на рівні до 3 тис. кг від
однієї корови при збитковості виробництва. При цьому в них на значно
нижчому рівні, ніж в середньому по області, була і ціна реалізації, що є
свідченням виробництва продукції нижчої якості [22].
Надзвичайно суттєвим для прийняття управлінських рішень в кон-
тексті підвищення ефективності виробництва молока є вибір найбільш
раціональної структури витрат, яка повинна регламентуватися бюдже-
тами: прямих витрат, оплати праці, загальновиробничих витрат та
витрат на реалізацію продукції. Бюджети повинні враховувати досяг-
нутий рівень виробництва, прогресивну технологію виробництва
молока на великотоварних фермах, співвідношення власних і покуп-
них кормів, екологічні заходи тощо [24].
Отже, для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподар-
ської продукції необхідно розробити і впровадити у виробництво такий
важливий елемент мотиваційного механізму, як мінімізація витрат.
В основу витрат треба закласти введення прогресивних технологій
утримання й догляду за сільськогосподарськими тваринами, органі-
зацію ефективного кормовиробництва, підвищення продуктивності
худоби, покращення селекційної та ветеринарної роботи, а головне –
здійснення постійного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.
Важливою умовою підвищення мотивації виробництва молока і
його ефективності є обґрунтована система цін і ціноутворення, яка
реалізується через виробничі відносини між виробниками молока,
переробними підприємствами, торговельною мережею та державою.
За всіх умов система цін повинна забезпечити молочній галузі рівень
рентабельності, достатній для розширеного відтворення на базі науко-
во-технічного прогресу. Саме тому цінова політика в аграрному секторі
повинна включати в себе вільне ціноутворення на молоко, державне
регулювання ринку молока, посилення антимонопольного контролю за

426
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

цінами на засоби виробництва, енергетичні носії та послуги для сіль-

ськогосподарських товаровиробників. На формування ціни в молоч-
ному скотарстві значною мірою впливає низька транспортабельність
і швидке псування молока, що призводить до вразливості виробника;
не завжди дотримуються вигідні партнерські стосунки між сільсько-
господарськими підприємствами та молокопереробними підприєм-
ствами. Особливо це спостерігається у весняно-літньому сезоні, коли
різко зростає виробництво молока і наявний незбалансований на нього
попит. Також на ціноутворення в молочному скотарстві суттєво впли-
ває якість молока, яка регулюється ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина
коров’яче. Технічні умови» від 01.01.2017 р. [25]. Відповідно до цього
стандарту, встановлено вимоги щодо прийняття молока за кислотністю,
температурою, вмістом сухих речовин – інгібіторів, залишковою кіль-
кістю пестицидів та за деякими іншими показниками, які передбачено
для відображення у спеціалізованих формах первинних документів в
момент передачі молокопереробному підприємству. Саме такі первинні
документи розроблено за нашою участю і впроваджено в усіх сільсько-
господарських підприємствах, що виробляють і реалізують молоко.
Для економічно вигідного виробництва продукції тваринництва
необхідна належна державна підтримка, оскільки без неї сільсько-
господарські товаровиробники будуть вимушені йти на скорочення
поголів’я продуктивної худоби і внаслідок цього зменшуватиметься
обсяг виробленої продукції. З нашої точки зору механізм дотування
повинен, з одного боку, бути простим, а з другого – гнучким, тобто
таким, який би стимулював підприємства до підвищення інтенсивності
виробництва. Встановлено, що для економічно вигідного виробництва
молока потрібна така державна підтримка, яка б сприяла стимулю-
ванню підприємств до підвищення ефективності його виробництва.
Запропоновано методичний підхід щодо механізму формування дота-
цій для виробників молока, який передбачає наявність постійної та
змінної частин.
У подальшому ці суми можуть бути скореговані відповідно до рівня
інфляції та ситуації на ринку молока. Диференціація державних дота-
цій виробникам молока буде сприяти їх зацікавленості як у підвищенні
продуктивності корів, так і в розширенні виробництва молока [26].

427
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

На рівні сільськогосподарського підприємства важливою складо-

вою ефективності підприємницької діяльності з виробництва молока,
а отже, і значним резервом її підвищення є організація виробничого
процесу. У конкретних умовах підприємствам слід контролювати
і аналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації
робіт – від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста
до рівня підгалузі – молочне тваринництво та підприємства в цілому.
Для виробничих підрозділів особливу увагу треба звертати на мож-
ливість застосування режиму економії виробничих запасів, праці,
енергоносіїв нормативи використання яких повинні бути закладені
в технологічних картах та бюджетах: виробництва; прямих матері-
альних витрат; прямих витрат на оплату праці; накладних витрат на
управління виробництвом молока; собівартості; бюджетного звіту про
фінансові результати. Лише за таких умов можливе підвищення еконо-
мічної ефективності виробництва молока і раціональне застосування
її показників.

Інформаційне забезпечення управління виробництвом молока

Розвиток ринкових відносин в аграрній сфері, приєднання України

до Світової організації торгівлі та поява певних ризиків для сільсько-
господарських підприємств зумовлюють необхідність створення такої
інформаційної системи, яка б забезпечувала надходження достовірної
й оперативної інформації для прийняття своєчасних управлінських
рішень керівництвом з метою підвищення ефективності виробництва
й реалізації продукції в сільськогосподарських підприємствах. У цих
умовах управлінський облік є важливим інструментом управління
агробізнесом і підвищення його якості [27].
Технологічні особливості, властиві аграрному сектору, й недостатня
розробленість організаційно-методичних положень формування сис-
теми управлінського обліку ускладнюють організацію інформаційного
забезпечення системи управління виробничими процесами, знижують
оперативність управління.
Це вимагає розробки принципово нових підходів до управління
підприємством, спрямованих на формування та забезпечення успіш-

428
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

ної реалізації конкурентної тактики і стратегії підприємницької діяль-

ності. Процес прийняття управлінських рішень потребує постійного
удосконалення організаційно-методичних основ управлінського
обліку. Для налагодження ефективної системи інформаційного забез-
печення керівників необхідною інформацією доцільно впроваджувати
систему управлінського обліку. Управління витратами на сільсько-
господарських підприємствах є важливим засобом побудови системи
обліку витрат [27].
Важливою умовою економічної ефективності виробництва молока
є забезпечення посадових осіб інформацією для прийняття правиль-
них управлінських рішень стосовно найважливішої галузі продуктив-
ного тваринництва, якою є скотарство. Тому створення раціональної
методології бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підпри-
ємствах, яка б відповідала національним інтересам держави та кон-
кретним товаровиробникам молока особливого значення набуває
систематизована на підставі первинних документів інформація, що
міститься в бухгалтерських регістрах синтетичного та аналітичного
обліку передбачених певною формою обліку. Така інформація повинна
об’єднувати в собі практично всі функції управління витратами та
доходами при біологічному перетворенні в тваринництві,а саме: облік,
бюджетування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень.
З огляду на те, що головною особливістю сучасної економічної
думки є спрямованість її на раціональне ведення підприємницької
діяльності на рівні підприємства в умовах обмеженості ресурсів, необ-
хідності досягнення високих кінцевих результатів з оптимальними
витратами і ефективним управлінням активами, то особливу увагу
необхідно приділити постійному контролю, який відбувається в про-
цесі виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення та узагальнення
інформації про діяльність підприємства за тією чи іншою формою бух-
галтерського обліку.
Стаття 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) [28]
передбачає, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтер-
ського обліку як повну систему регістрів обліку, порядку та способу
реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних

429
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливості своєї

діяльності і технології обробки облікових даних.
Вірно вибрана форма обліку повинна забезпечити:
‒ збір, обробку, зберігання та передачу необхідної інформації для
оперативного управління підприємством та прийняття рішень з опти-
мізації процесу шляхом регулювання активів і пасивів підприємства
та аналізу його роботи за центрами відповідальності з точки зору при-
бутку, рентабельності, собівартості, капітальних інвестицій тощо;
‒ перевірку законності та доцільності господарських операцій,
забезпечення збереження активів та ефективність їх використання;
‒ порівняння загального фінансового результату за даними фінан-
сового обліку з даними управлінського обліку з метою контролю за
маркетинговою діяльністю;
‒ складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для
власників та керівників й інших внутрішніх користувачів бухгалтер-
ської інформації, що спрямована на калькулювання собівартості про-
дукції, розробку планів, нормування витрат.
Важливою умовою функціонування системи регістрів аналітичного і
синтетичного обліку є наявність в них алгоритму послідовності реєстра-
ції, накопичення та звірки інформації в розрізі окремих аналітичних та
синтетичних рахунків, в основу якої покладено типові та спеціалізовані
форми первинних документів. Для сільськогосподарських підприємств
України розроблені кафедрою бухгалтерського обліку та аудиту ХНАУ
ім. В.В.Докучаєва та затверджені відповідними наказами Міністерства
аграрної політики та продовольства України [29, 30, 31] спеціалізовані
форми первинних документів, серед яких пріоритетною для контролю
якості реалізованого молока переробним підприємствам є Товарно-тран-
спортна накладна на перевезення молочної сировини. Характерними
реквізитами цієї форми є маса молока в перерахунку на базисний вміст
жиру, вміст білка, кислотність і температура молока, ступінь чистоти,
густина молока, термостійкість і ґатунок молока. Підприємствам молоч-
ної промисловості рекомендовано на підставі товарно – транспортних
накладних вести Відомість про закупівлю молока від сільськогосподар-
ського підприємства окремо за кожним господарством, за яким два рази
на місяць виписують приймальні квитанції форми № 3 ПК.

430
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

При наявності прямих зв’язків між підприємством – виробником

молока і підприємством – переробником молока рекомендовано без-
посередньо в місцях виробництва мати молочне відділення, обладнане
для очищення та охолодження молока, а також лабораторію із визна-
чення його якості.
Взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з перероб-
ними підприємствами в процесі реалізації молока повинні регулюва-
тися договорами. Одним із розділів договору є розділ «Ціна та порядок
розрахунку».
Для систематизації інформації з витрат та виходу продукції, у тому
числі з виробництва молока, передбачено журнал-ордер ф. № 5 В с.-г.
(за рахунками 23, 24, 39, 91, 92, 93) та регістри аналітичного обліку за
формами №№:
5.5 с.-г. Звіт про витрати та вихід продукції основного виробництва.
5.6 с.-г. Звіт про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших
виробництв.
5.7 с.-г. Звіт про загальновиробничі витрати.
5.8 с.-г. Звіт про адміністративні витрати.
5.9 с.-г. Звіт про витрати на збут.
5.10 с.-г. Зведена відомість до Журналу-Ордеру № 5 В с.-г. [32, 33].
Для визначення складу та розмежування виробничих витрат за еко-
номічним змістом, центрами відповідальності, елементами, статтями
обліку, суміжними періодами та обліку сільськогосподарської продук-
ції у звіті 5.5 с.-г. про витрати та вихід продукції основного вироб-
ництва передбачено два розділи: І. Витрати виробництва (дебет) та
ІІ. Вихід продукції (кредит).
У першому розділі витрати за звітний період і з початку року систе-
матизуються за статтями: заробітна плата (дні, людино-години), відра-
хування на соціальні заходи, матеріальні витрати (паливо, будівельні
матеріали, запасні частини, корми, засоби захисту тварин, інші мате-
ріали).
У другому розділі «Вихід продукції (кредит)» систематизується
інформація за окремими видами продукції (молоко, приплід, гній),
яка оцінюється за справедливою вартістю. Структура звіту 5.5 с.-г.
дозволяє визначити в кінці звітного періоду перевищення фактичних

431
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

доходів від первісного визнання молока, приплоду телят та гною над

витратами (дебет субрахунку 232 «Тваринництво» і кредит субра-
хунку 710 «Дохід від первісного визнання та зміни вартості активів,
які обліковуються за справедливою вартістю»).
Якщо витрати з виробництва продукції молочного стада перевищу-
ють суму фактичних доходів від первісного визнання продукції та/або
додаткових біологічних активів, то на суму перевищення дебетують
субрахунок 940 «Витрати від первісного визнання та зміна собіварто-
сті активів, які обліковуються за справедливою вартістю» і кредиту-
ється субрахунок 232 «Тваринництво».
Важливу роль при виробництві сільськогосподарської продук-
ції має правильний облік витрат та управління ними і більш широке
застосування практики управлінського обліку в сільськогосподарських
підприємствах.
Необхідність впровадження у практику аграрних підприємств сис-
теми управлінського обліку активно обговорюється у працях зарубіж-
них та вітчизняних вчених.
Історично склалось, що бухгалтерська служба на підприємстві має
займатись суто реєстрацією господарських операцій, складати фінан-
сову звітність, а економічна служба – аналізувати, здійснювати роз-
рахунки резервів виробництва та планувати діяльність. За контроль
внутрішньогосподарської діяльності відповідають ревізійна чи інвен-
таризаційна комісії, а в окремих випадках – підрозділ внутрішнього
аудиту. Усі ці функції спроможний поєднати лише управлінський
облік. Саме він є інформаційною складовою системи управління під-
приємством, яка забезпечує керівництво економічною інформацією
для прийняття рішень щодо ефективного функціонування в умовах
обмежувальних виробничих ресурсів та ринкових факторів.
Розвиток управлінського обліку в Україні лише в останні роки почав
набувати ознак системності. Показовим є факт його розвитку в основ-
ному на тих підприємствах, які знаходяться у приватній власності.
Розуміння потреби зміни інформаційного забезпечення управління,
незважаючи на певні додаткові витрати на його вдосконалення та роз-
виток, виявилося більш актуальним і здатним оптимізувати загальні
кінцеві результати діяльності. Поясненням цього виступає факт

432
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

переважної ефективності впровадження заходів, обґрунтованих на

основі застосування даних системи управлінського обліку виробничо-
фінансової діяльності підприємств.
Відповідно до цього, розвиток наукових досліджень щодо мож-
ливостей удосконалення інформаційної бази прийняття рішень щодо
оптимізації процесів управління виробничо-фінансовою діяльністю є
достатньо обґрунтованим і перспективним. Слід зазначити, що у роз-
винених країнах доцільність його застосування вже не викликає сумні-
вів, оскільки результати досліджень свідчать про значний влив методо-
логії і практики управлінського обліку на підвищення результативних
показників діяльності підприємств.
Управлінський облік на більшості підприємствах не ведеться або
перебуває у початковому стані. В основному це можна пояснити від-
сутністю єдиної методологічної основи, методичних рекомендацій з
організації управлінського обліку в окремих галузях вітчизняної еко-
номіки, а також періодом його становлення та розвитку в вітчизняній
практиці. Сьогодні вітчизняні підприємства, функціонуючи в умовах
конкуренції, відчувають потребу в організації дієвої системи управ-
лінського обліку.
С.Ф. Голов у своїх дослідженнях і розглядає управлінський облік,
як своєрідну підсистему управління підприємством, яка за умов ефек-
тивної організації реалізує всі функції управління: планування, обліку,
контролю, аналізу та оцінки діяльності, регулювання, обміну інформа-
цією, мотивації та стимулювання, прийняття управлінських рішень [34].
З прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінан-
сову звітність в Україні», відбулося законодавче закріплення поняття
«внутрішньогосподарський (управлінський) облік» та визначення
порядку його організації. Згідно даного Закону, внутрішньогоспо-
дарський (управлінський) облік – система обробки та підготовки
інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів
у процесі управління підприємством. Підприємство самостійно роз-
робляє систему внутрішньогосподарського (управлінського) обліку
та звітності [28].
На сучасному етапі розвитку економіки найважливішим завданням
є вдосконалення системи управління виробництвом на основі єди-

433
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

них принципів планування, обліку, оцінки, калькулювання, аналізу та

контролю. У цих умовах суттєво зростає роль управлінського обліку,
що є необхідним інструментом у мобілізації всіх наявних резервів під-
вищення ефективності виробничо-господарської і фінансової діяль-
ності підприємств [35, 36].
При вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій
і при відображенні їх результатів у звітності необхідно керуватися
принципами управлінського обліку – відособленості, безперервності,
повноти, надійності, своєчасності, зі ставності, зрозумілості, періо-
дичності, економічності. Дотримання принципів дозволяє побудувати
таку систему управлінського обліку, яка б максимально відповідала
головній меті цього виду діяльності [37].
Система управлінського обліку на підприємстві діє за допомогою
таких функцій управлінського обліку – розробка і впровадження сис-
тем обміну інформацією, аналіз інформації, планування діяльності,
координація діяльності, мотивація персоналу, контроль за виконанням.
Бухгалтерам для реалізації функцій управлінського обліку недостат-
ньо інформації, що подається в методичних рекомендаціях з плану-
вання, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сіль-
ськогосподарських підприємств.
В цих умовах особливого значення набуває система управлінського
обліку. Ця система є органічною частиною системи бухгалтерського
обліку, яка забезпечує різних користувачів своєчасною, достатньою
та достовірною інформацією з питань діяльності господарюючого
суб’єкта. Систему управлінського обліку кожне підприємство може
створювати, виходячи тільки зі своїх цілей та перспектив розвитку.
Використання системи управлінського обліку сприяє вдосконаленню
всього процесу управління підприємством, створює реальні можливо-
сті для його оптимізації.
Основною метою управлінського обліку як інтегрованої внутрігос-
подарської інформаційної системи є інформаційно-аналітичне забезпе-
чення менеджерів господарюючих суб’єктів про витрати і результати
діяльності як підприємства в цілому, так і його окремих структурних
підрозділів для прийняття ними оперативних, тактичних і стратегіч-
них управлінських рішень [35].

434
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

В умовах ринкової економіки, якій притаманні самостійність

суб`єктів господарювання та власна відповідальність підприємств за
результати фінансово-господарської діяльності, виникає об`єктивна
потреба у постійному контролі, аналізі, коригуванні й прогнозуванні
змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприєм-
ства на майбутнє. Система управління підприємством повинна вдо-
сконалюватись з урахуванням накопиченого світового досвіду, новіт-
ніх теоретичних і практичних досягнень у сфері менеджменту. Як
один з ефективних напрямків удосконалення системи управління на
мікрорівні для вітчизняних підприємств пропонується використання
бюджетування, яке позитивно зарекомендувало себе в країнах із роз-
виненою ринковою економікою [37].
Бюджетування є частиною управлінського обліку і застосовується у
багатьох сферах управління: у сфері управління витратами цей метод
сприяє більш ощадливому використанню ресурсів і забезпечує пошук
шляхів зниження витрат.
Офіційна методологія бухгалтерського обліку витрат і визначення собі-
вартості продукції, як зазначає М.Ф. Огійчук, була побудована у відповід-
ності до концепції і принципів, сформульованих у період планово-дирек-
тивного управління економікою, коли основною ціллю обліку витрат було
забезпечення звітних даних і калькулювання собівартості продукції. Це
в повній мірі стосується також Методичних рекомендацій з планування,
обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільсько-
господарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної
політики України від 6 грудня 2001 р. №132 [38]. Названі рекомендації не
в повній мірі відповідають ринковим вимогам діяльності сільськогоспо-
дарських підприємств, спрямованих на посилення режиму економії мате-
ріальних, трудових та фінансових ресурсів, які споживаються в процесі
виробництва сільськогосподарської продукції [39].
В умовах ринкових відносин з метою удосконалення управлін-
ського обліку одним із основних завдань, яке потребує першочергового
рішення, є впровадження на сільськогосподарських підприємствах
бюджетування та бюджетного планування. Це дасть змогу контролю-
вати витрати і управляти ними, що дозволить підвищити ефективність
виробництва сільськогосподарської продукції [37, 40].

435
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Сьогодні вітчизняні підприємства мають можливість самостійно

організувати систему управлінського обліку та бюджетування на
своєму підприємстві. Для цього їм потрібна наявність: висококваліфі-
кованого персоналу; чітке уявлення про джерела отримання прибутку
і статті витрат підприємства; взаємозв’язок між відділами підприєм-
ства; – чітке уявлення процесу подальшої інтеграції управлінської
інформації в бухгалтерський облік.
На аграрному підприємстві доцільно складати такі бюджети: гене-
ральний (зведений) бюджет; бюджет адміністративних витрат; бюджет
витрат на збут; бюджет собівартості сільськогосподарської продукції
та/або додаткових біологічних активів; бюджет собівартості реалізо-
ваної сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних
активів; бюджетний звіт про фінансові результати; бюджет грошових
коштів; бюджетний баланс.
Об’єктами бюджетування при виробництві молока в сільськогоспо-
дарських підприємствах можуть бути технологічні процеси, спря-
мовані на біологічні перетворення в молочному скотарстві в межах
окремих структурних підрозділів. Предметом контролю при цьому
є окремі характеристики стану бюджетів, а саме: дотримання ліміту
фонду оплати праці, витрати кормів, витрати палива, витрати електро-
енергії, надій молока та його якість тощо [41].
Дослідження показують, що найбільша ефективність при вироб-
ництві молока досягається при складанні і контролю за виконанням
наступних бюджетів [27]:
- бюджет продажу молока, що містить інформацію про заплано-
ваний обсяг продажу молока згідно із заключними договорами, ціну і
очікуваний дохід від реалізації молока;
- бюджет виробництва, що містить інформацію про запланований
обсяг виробництва молока на бюджетний період, а також обсяг ресур-
сів, необхідних для забезпечення безперебійного процесу біологічного
перетворення в молочному скотарстві відповідно до запланованого
обсягу продаж і внутрішнього споживання;
- бюджет прямих матеріальних витрат, в якому відображаються
прямі матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на
витрати молочного стада для виробництва запланованої кількості молока;

436
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

- бюджет прямих витрат на оплату праці, в якому відображено

витрати на заробітну плату основних та підмінних доярок, інших
працівників, зайнятих на молочній фермі, та єдиний соціальний
внесок, який нараховується за заплановані витрати на оплату праці;
- бюджет собівартості реалізованого молока, в якому прове-
дено розрахунок собівартості молока, яке планується для реалізації,
з урахуванням приплоду телят та гною. Поряд з собівартістю реа-
лізованого молока розраховується його справедлива вартість, яка
визначається за цінами активного ринку без витрат на реалізацію
молока.
Дієвим інструментом здійснення управління будь яким підприєм-
ством в сучасних умовах господарювання є запровадження системи
внутрішнього контролю, основною метою якого є інформаційне
забезпечення та перевірка управлінських рішень щодо наявності чи
попередження помилок, відхилень і усунення їх причин.
Організація внутрішнього контролю повинна базуватися на
принципах, які в умовах економічної кризи набувають особливої
ваги та є базовими для розробки цілісної концепції управління
витратами виробництва сільськогосподарської продукції – струк-
турності та делегування повноважень; системності; незалежності;
конфіденційності; відповідальності і об’єктивності; спрямованості;
балансу інтересів; економії [42, 43, 44].
Сьогодні залишається відкритим питання щодо встановлення
функцій внутрішнього контролю. Розглядаючи внутрішній кон-
троль як елемент системи управління витратами підприємства,
необхідно виокремити наступні функції: 1) виявлення та викори-
стання внутрішніх резервів і посилення режиму економії; 2) вияв-
лення резервів підвищення продуктивності праці; 3) запровадження
заходів щодо зниження собівартості продукції; 4) покращення
використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів; 5) усу-
нення непередбачених витрат; 6) попередження крадіжок та інших
правопорушень; 7) оцінка досягнутих результатів; 8) оцінка якості
здійснення планування, обліку, організації, аналізу; 9) контроль за
виконанням функціональних обов’язків конкретними виконавцями;
10) надання кваліфікованої допомоги управлінському персоналу.

437
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Трансформація бухгалтерського обліку і звітності в Україні до вимог і

принципів міжнародних стандартів обумовила процеси формування вну-
трішньої управлінської звітності. Відповідно вона стала одним із основних
джерел інформаційного забезпечення управління витратами, яка готується
шляхом виконання спеціальних процедур обробки, групування і підрахунку
та формується на завершальній стадії облікового процесу.
Важливим кроком на етапі складання управлінської звітності є розроб-
лення її вихідних форм. Законом України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно
розробляє систему та форми внутрішньогосподарського обліку, звітно-
сті й контролю господарських операцій з метою обробки та підготовки
інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів.
Проте відсутність чіткого регламентування управлінського обліку
в межах чинного законодавства унеможливлює побудову на практиці
єдиної системи внутрішньої звітності.
Управлінська звітність є узагальнюючим інструментом інформа-
ційного забезпечення управління підприємством на всіх рівнях для
прийняття ефективних рішень. На основі такої звітності приймаються
рішення на всіх рівнях управління, тобто вона поряд із робочим пла-
ном рахунків є основою для створення ефективної системи управлін-
ського обліку на підприємстві.

Висновки. Виробництво молока є важливим елементом підтримки

продовольчої безпеки нашої держави. Молочний підкомплекс забезпе-
чує зменшення сезонності виробничого процесу в сільськогосподар-
ських підприємствах та стабілізує доходи сільськогосподарських това-
ровиробників.
Оцінка виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах
Харківської області свідчить про поступове скорочення чисельності
поголів’я корів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.
До сучасних проблем формування економічної ефективності вироб-
ництва молока слід віднести: конкурентоспроможність та фактори, які
впливають на її підвищення – кормова база, селекційно-племінна робота,
якість молока, цінова стабілізація на ринку, пільгове кредитування, спри-
ятливе оподаткування виробників молока, кваліфіковані кадри; недоско-

438
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

налість міжгалузевих економічних відносин, зокрема цінового механізму;

партнерські відносини в агропромисловому комплексі, рентабельність;
стабільне зменшення поголів’я корів молочного стада.
Нами здійснено якісний аналіз впливу спеціалізації і концентрації
на ефективність виробництва молока. Встановлено, що спеціалізація
є ефективною формою організації сільського господарства і дає мож-
ливість зосередити виробництво молока на окремих територіях і під-
приємствах, які максимально враховують природно-кліматичні умови,
наявність трудових ресурсів, розміщення переробних підприємств і
ринків збуту готової продукції, зацікавленість інвесторів у модерніза-
ції та обладнанні тваринницьких ферм. Рівні концентрації та спеціалі-
зації тісно корелюють між собою і суттєво впливають на прибутковість
виробництва молока, що свідчить про пріоритетність цих чинників під
час прийняття управлінських рішень.
Надзвичайно суттєвим для прийняття управлінських рішень в кон-
тексті підвищення ефективності виробництва молока є вибір найбільш
раціональної структури витрат, яка повинна регламентуватися відпо-
відними бюджетами.
Для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської
продукції необхідно розробити і впровадити у виробництво такий
важливий елемент мотиваційного механізму, як мінімізація витрат.
Встановлено, що для економічно вигідного виробництва молока
потрібна така державна підтримка, яка б сприяла стимулюванню під-
приємств до підвищення ефективності його виробництва. Запропоно-
вано методичний підхід щодо механізму формування дотацій для вироб-
ників молока, який передбачає наявність постійної та змінної частин.
Важливою умовою економічної ефективності виробництва молока
є забезпечення посадових осіб інформацією для прийняття правиль-
них управлінських рішень.
Запропоновано з метою підвищення ефективності виробництва
молока впроваджувати на підприємствах управлінський облік, метою
якого є інформаційно-аналітичне забезпечення менеджерів про витрати
і результати діяльності як підприємства в цілому, так і його окремих
структурних підрозділів для прийняття ними оперативних, тактичних
і стратегічних управлінських рішень.

439
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Список літератури:
1. Васильченко О.М. Розвиток молочного скотарства в контексті інте-
грації України у світову економіку // Економіка АПК. 2008. № 2. С. 34–36.
2. Сулима Н.В. Розвиток ринку молока та молочної продукції в Укра-
їні // Економіка АПК. 2008. № 8. С. 140–144.
3. Клочко В.М. Організаційно-економічний механізм підвищення
конкурентоспроможності продукції молокопродуктового підкомплексу
АПК //Економіка АПК. 2008. №10. С. 129–133.
4. Ільчук М.М. Економічний стан розвитку молочного скотарства //
Економіка АПК. 2003. № 5. С. 81.
5. Малік М.Й. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: метео-
дологія і механізми. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. С. 198.
6. Євчук Л.А. Якість молока у забезпеченні конкурентоспроможності
аграрних підприємств // Економіка АПК. 2008. № 2. С. 43–49.
7. Мессель-Веселяк В.Я. Підвищення конкурентоспроможності аграр-
ного сектору економіки України // Економіка АПК. 2007. № 12. С. 8–14.
8. Васильчак С.В. Формування ринку молока в Європейському Союзі:
уроки для України // Економіка АПК. 2005. № 5. С. 139–143.
9. Козак О.А. Ринок молока в Польщі та Україні: характеристика та
порівняння // Економіка АПК. 2008. № 8. С. 149–154.
10. Эдвард Деминг и флософия управления качеством. URL:
/quality.eup.ru./MATERIALY/deming.htm. (дата звернення 02.04.2018 р.).
11. Канцевич С.І. Державний механізм регулювання ринку молока //
Економіка АПК. 2008. № 9. С. 133–139.
12. Бужин О.А. Оперативне визначення динаміки рентабельності та
собівартості продукції тваринництва, складових конкурентоспроможності
в умовах ринку // Економіка АПК. 2007. № 4. С. 71–75.
13. Сколотій І.В. Розвиток молочного скотарства в Харківській
області // Вісник Сумського нац. аграр. ун-ту; серія «Економіка і менедж-
мент». 2010. Вип. 6/1 (41). С. 64–68.
14. Сколотій І.В. Проблемні питання розвитку молокопродукто-
вого підкомплексу України / І.В. Сколотій // Матер. підсумк. наук. конф.
проф.-викл. складу, аспір. і здобув. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 11-14 січня
2011 р. – Х., 2011. – С. 266–268.
15. Плотнікова Т.Л. Кризовий стан ринку молока в Україні та шляхи
його подолання // Економіка АПК. 2005. № 7. С. 133–136.
16. Осташко Т.О. Аналіз конкурентоспроможності товарів м’ясо-
молочної групи на внутрішньому ринку України в умовах СОТ // Облік і
фінанси АПК. 2008. № 3. С. 22–31.

440
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

17. Про молоко і молочні продукти: Закон України від 24 червня

2004 року №1870- ІV/ВВР. 2004. № 47. Ст. 513 із змінами та доповнен-
нями. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T041870.html. (дата
звернення 02.04.2018 р.).
18. Місюк М.В. Про державне регулювання розвитку галузі скотар-
ства // Економіка АПК. 2009. № 4. С. 112–116.
19. Василенко Л.Ю. Формування спеціалізованих молочнотоварних
підприємств оптимальних розмірів // Економіка АПК. 2009. № 6. С. 41–49.
20. Шиян Н.І. Економічні проблеми інтенсифікації виробництва молока
в контексті теорії спадної віддачі // Економіка АПК. 2007. № 11. С. 74–79.
21. Гуторов А.О. Агрохолдинги як ефективна форма концентрації сіль-
ськогосподарського виробництва // Економіка АПК. 2011. № 3. С. 102–107.
22. Сколотій І.В. Спеціалізація і концентрація: шляхи підвищення
ефективності виробництва молока // Вісник ХНАУ. Сер. «Технічні науки.
Сільськогосподарські науки. Економічні науки». 2011. № 11(6). С. 124–130.
23. Сколотій І.В. Ефективність виробництва молока по природно-клі-
матичних зонах України // Вісник ХНАУ. Сер. «Економічні науки». 2011.
№ 5. С. 356–366.
24. Сколотій І.В. Вплив структури витрат на ефективність виробництва
молока в сільськогосподарських підприємствах Харківської області // Віс-
ник ХНАУ. Сер. «Економічні науки». 2011. № 7. С. 240–247.
25. ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови»
від 01.01.2017 р. URL: http://www.ukrmolprom.kiev.ua/images/arj/
seminar/15.04.16/Romanchuk.pdf. (дата звернення 03.04.2018р.).
26. Сколотій І.В. Економічна ефективність виробництва молока у сіль-
ськогосподарських підприємствах // Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 080004 –
економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяль-
ності). Харків, 2012. 20 с.
27. Сколотій І.В. Формування системи управлінського обліку в аграр-
них підприємствах // Вісник ХНАУ. Серія «Економічні науки». 2017. № 3.
С. 174-184.
28. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон
України від 16.07.99 р. №996 – ХIV, зі змінами та доповненнями внесе-
ними Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про бух-
галтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо удосконалення
деяких положень) №4646-д від 05.10.2017р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/
cgibin/laws/main.cgi?nreg=996-14. (дата звернення 01.04.2018 р.).

441
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

29. Про затвердження спеціалізованих форм первинних документів з

обліку основних засобів і інших необоротних активів сільськогосподар-
ських підприємств та методичних рекомендації щодо їх застосування.
Наказ міністерства аграрної політики України № 701 від 27.09.2007р.
URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN32622.html. (дата звер-
нення 01.04.2018 р.).
30. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування
спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів
в сільськогосподарських підприємствах. Наказ міністерства аграрної полі-
тики України від 21.12.2007р. № 929. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/
link1/FIN35116.html. (дата звернення 01.04.2018 р.).
31. Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм
первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних
активів в сільськогосподарських підприємствах. Наказ міністерства аграр-
ної політики України від 21.02.2008р. № 73. URL: http://search.ligazakon. ua/
l_doc2.nsf/link1/FIN39760.html. (дата звернення 01.04.2018 р.).
32. Про затвердження спеціалізованих форм регістрів журнально-ор-
дерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств та Мето-
дичних рекомендацій щодо їх застосування. Наказ міністерства аграрної
політики України від 04.06.2009р. № 390. URL: http://search.ligazakon.ua/
l_doc2.nsf/link1/FIN48748.html. (дата звернення 01.04.2018 р.).
33. Огійчук М.Ф. Побудова системи регістрів журнально-ордерної
форми бухгалтерського обліку відповідно до вимог національних стан-
дартів // Вісник ХНАУ. 2008. № 7. С. 12-19.
34. Голов С. Управлінський облік і контролінг: концепції та застосу-
вання // Вісник КНТЕУ. – К., 2007. – 87 с.
35. Огійчук М.Ф., Сколотій І.В. Інформаційне забезпечення управ-
ління підприємницькою діяльністю з застосуванням прогресивних форм
бухгалтерського обліку // Облік і Фінанси АПК. 2010. С. 50–58.
36. Огійчук М.Ф., Сколотій І.В. Ефективність виробництва молока та
витрати сільськогосподарських підприємств Харківської області // Мате-
ріали VI Міжнародної науково-практичної конференції “Трансформаційні
процеси в економіці держави та регіонів”. Запоріжжя: Вид-во ЗНУ, 2011.
Т.II. С. 247-249.
37. Огійчук М.Ф. Бюджетний контроль за витратами та доходами сіль-
ськогосподарської діяльності відповідно вимог П(С) БО 30 „Біологічні
активи” // Облік і фінанси АПК. 2006. № 10. С. 34–38.
38. Методичні рекомендації по плануванню, обліку і калькулюванню
собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств,

442
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

затверджене Наказом Міністерстві аграрної політики від 18.05.01 №132 //

Все про бухгалтерський облік. 2001. №77 (623). С. 2-25.
39. Огійчук М.Ф. Методичні аспекти визначення собівартості сільсько-
господарської продукції у відповідності з вимогами національних стан-
дартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України // Мате-
ріали підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького
складу, аспірантів і здобувачів ХНАУ. 10-13 січня 2012 р. Ч.1 / Харк. нац.
аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. Х.: ХНАУ, 2012. С. 277-279.
40. Каришин Н. Бюджетування в системі бухгалтерського обліку //
Галицький економічний вісник. 2010. № (26). С. 164-169.
41. Сколотій І.В. Сучасні підходи до вибору методів управління витра-
тами // Актуальні проблеми розвитку обліку, аналізу та фінансів в агро-
промисловому виробництві України. Матеріали міжнародної наук.-практ.
конф., 07-08 листопада 2013р. / Харк. нац. аграр. у-т.-Харків: ХНАУ, 2013.
С. 187-189.
42. Коцупатрий М. Внутрішньогосподарський контроль : організаційні
аспекти та класифікаційні ознаки // Економічний аналіз. 2010. Вип. 6.
С. 433-436.
43. Кошкаров С.А. Внутрішньогосподарський оперативний облік і кон-
троль у системі управління діяльністю виробничих підприємств: моногра-
фія. – Чернівці: Золоті литаври, 2012. – 259 с.
44. Бутинець Т. А. Внутрішній контроль: суть і зміст // Вісник Жито-
мирського державного технологічного університету. Економічні науки.
2008. № 12. С. 31-42.

443
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3.5. ESSENCE AND SYSTEMMENT RENTAL FOR

ACCOUNTING REQUIREMENTS

Summary. Lease facilitates the restoration of fixed assets, gives the

opportunity to increase the level of extensive and intensive use of prop-
erty, allows to attract the necessary property in economic circulation with-
out significant one-time investments, as well as provides an opportunity to
receive income from the lease of temporarily unused objects, while retain-
ing ownership of them, improve the conditions of enterprise development.
The reform of accounting in Ukraine, the application of national standards,
has brought some positive changes, but the issues of the organization and
methods of accounting for lease operations remain uncoordinated, which
necessitates theoretical and practical developments taking into account
the experience of domestic and foreign scholars. The current methodology
and principles of accounting for lease transactions are the object of stud-
ying both domestic and world economic science and practice. The given
systematization, identification and proposed classification of the lease is
very important, since it depends on their legal regulation, documentary and
accounting, and, consequently, the economic performance of enterprises.

Introduction. Effective conduct of economic activity, regardless of

the form of its organization, requires a significant start-up capital, the
withdrawal from the turnover of a single significant amount of financial
resources. Conditions of the operation of most enterprises, increasing com-
petition, require new investments in the renewal of production, strengthen-
ing the material and technical base. The necessity of investment that creates
barriers to entry and does not allow it to consolidate many enterprises. In
these circumstances, the only way to overcome the obstacles is to have such
a specific mechanism for attracting resources, such as leasing. Rent facil-
itates the restoration of fixed assets, gives the opportunity to increase the
level of extensive and intensive use of property, allows to attract the neces-
sary property in economic circulation without significant one-time invest-
ments, as well as provides an opportunity to receive income from the rent
of temporarily unused objects, while retaining ownership of them, improve
the conditions of enterprise development.

444
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

However, the implementation of these measures takes place under

conditions of unresolved issues, including in relation to the procedure for
rent accounting. The reform of accounting in Ukraine, the application of
national standards, has brought some positive changes, but the issues of the
organization and methods of accounting for rent operations remain uncon-
formable, which necessitates theoretical and practical developments taking
into account the experience of Ukrainian and foreign scientists.
Currently, the methodology and principles of accounting for rent trans-
actions are the object of studying both national and world economic science
and practice. Problems of accounting for rent operations are the subject
of research by N. Ponomarenko, B. Zanko, V. Parkhomenko, O. Chubko,
P.T. Sabluka. At the same time, it should be noted that the majority of
authors focus on the accounting of operations for lease of agricultural land.
Separate practical issues of rent are devoted to the works of Ya.B. Usenko
[28], T.A. Alohina [7], A.Yu. Berezhnoy [8], I. Zavalnoy, І.М. Zuchek,
O. Kosenko. In connection with the harmonization of the national account-
ing system and international accounting practices, the problems of leasing
operations were highlighted in the writings of such scientists as S.F. Holov
[14], M. Lositskaya [24], N.M. Brasilii, Koshulko O.P. [9]. Without dimin-
ishing the importance of the research of these authors, we note that the
issue of accounting for lease operations is not sufficiently worked out, there
are many controversial issues, there is no comprehensive approach to the
organization and accounting methods.

The essence of the rent as an economic category

The term «rent» was at one time borrowed from the Polish language
(arenda), which in turn came from the medieval Latin (arrendare – to pro-
vide hire). The rental has a long history of development, it is possible to give
examples for practically all historical periods. Renting in the old days was
not limited to the lease of any particular types of property, as most scholars
believe. In fact, from history it is known that rented not only various types
of equipment and craft equipment, but even military equipment. The level
and variety of lease in all ages was the higher, the more freedom the mem-
bers of society had and the higher the degree of social development.

445
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The basis of economic life is the process of production, occurring in the

corresponding historical form. Ownership of means of production, first of
all, on means of labor, characterizes the nature of socio-economic relations
that prevail in a given society. Each socio-economic stage of development
is characterized by its own forms of ownership [18, p. 23]. Evolution and
transformation of forms of ownership have a significant impact on different
aspects of the development of society. The variety of forms of ownership
not only does not limit the lease relations, but rather broadens the prereq-
uisites for its further development at the expense of the free use of its own
income and property for the surrender of its own and the acquisition of eco-
nomic possession of additional objects [20, c. 245]. Definition of property
as a scientific category reduces to its functions of possession, use, disposal.
With regard to the characteristics of property relations in lease relations,
then among the specialists there is no consensus as to which of the owner-
ship, use and disposal rights pass from owner to tenant. The common opin-
ion is that the tenant gets the right to use the leased property, which is fixed
in the current leasing legislation. Normative documents do not give legal
grounds for the transfer of ownership rights to the tenant, but objectively,
the tenant enjoys this right.
Ownership, use and disposal rights are homogeneous functions of owner-
ship as a social phenomenon. Insufficient definition of this undeniable fact has
led to many misunderstandings, difficulties in the development and approval
of legislative acts on property, land, rent and especially privatization.
Obviously, property is manifested in the lawful right of the subject to
possess the object. As for the rights of use and disposal, this is the deriv-
ative ownership and its constituent parts. That is, the right of possession
includes the right to use, and the latter – the right to dispose [18, c. 56].
The right of ownership legally establishes the ownership of the property
of a certain subject, the actual domination of the subject over the object
of ownership, that is, gives the right of exclusive physical control over the
benefits. The right of disposal legally ensures the right to take planned and
managerial decisions regarding the operation of the property.The right of
use is manifested as a legally granted opportunity of production use and
consumption of useful properties of the property, as well as the creation of
benefits through it.

446
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

So, with respect to the constituent property rights, they have both the
owner of the object and the person to whom the owner transfers part of the
ownership rights to the agreed, respectively, economic and legal principles.
Thus, the economic essence of the rent realizes the relations of temporary
possession, which predetermine the temporary change in the subject of these
relations. Ownership serves as a form of realization of property, which com-
bines the use, disposal and partial appropriation of material goods. The rent
reflects the relationship between the owner and the lessee regarding the same
property and relation to the products produced. The difference in the realization
of each of them economic relations of appropriation, where the owner of the
means of production has a full monopoly assignment, and the tenant is limited,
which is manifested in belonging and disposing of them only part of the addi-
tional product created as a result of the use of rented production means.
Rent relations are realized with the help of various levers and instru-
ments, but the two most important forms are the most significant: rent and
rent income. The basis of the economic relationship between the tenant and
the lessor are rent payments, which reflect the relationship of ownership,
use and assignment of ownership of the rented property. In essence, it is
the price at which the landlord sells, and the tenant buys the right to use.
The existing mechanism of mutual settlements between the parties, which
includes the price, reflects the economic level of ownership of the object,
the rent time of the rent and the size of the rent, which is stipulated by the
previous two conditions (Fig. 1.1).

Rent

Legal function Economic function

It manifests itself because of the

contractual nature of the relations between On the one hand, it comes from the legal
the parties of the rent on the temporal function, and on the other – it is intended
possession of the object subject to the to ensure an equivalent exchange
payment of rent. The tenant, in essence, between the parties of economic relations
buys the right to use the property and – the lessor and the tenant
becomes the temporary owner of it.

Fig. 1.1. Rented Functions

447
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Considered conditions that take into account the specifics of the appli-
cation and regulating individual leases, it is possible to separate the features
and functions of the rent relations as an economic category, manifested in
the aggregate, the essence of which is presented in Fig. 1.2.

Function
Signs Rent

Legal
Temporary use

Pay Economic

Reverse
Social
Voluntary

Self-government Organisation

Urgency
Entrepreneurial
On the basis of the contract

Double-sidedness Industrial

Consensual

Fig. 1.2. Signs and features of the rent

The rent regulation should be based on its economic substance, so the

starting point for creating an effective renting management mechanism is
its determination. Determination of the rent must give a general description,
cover the fundamental properties, essential laws, reveal the distinctive fea-
tures and features [22].
Concerning the interpretation of «rent», it is now formulated a large
number of definitions that refer to it for various types of financial and eco-
nomic activity. Existing definitions can be divided into six groups (Fig. 1.3).

448
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Lease agreement

Estate hire

Economic operation
Rent

Form of management

Form of realization of the property

Temporary use

Fig. 1.3. Interpretation of the rent in the scientific and practical literature

In his works T. Volkova, T.V. Kovalev, V.V. Yaremenko, speaking about

the essence of the lease, noted that this is «... temporary use of buildings,
land, etc. on a contractual basis». The authors emphasize one of the dominant
characteristics of the rent – legal consolidation, but there is no reference to the
relationship of ownership and use of production results by economic entities.
Considerable attention was paid to the study of the essence of the rent
and its development by the scientists V.K. Symonenko, P.I. Gayduksky,
M.Ya. Malik and expressed the opinion that «the rent – the contract is
based on the term of the reverse possession and use of land, other natural
resources, enterprises (associations), property complexes and other prop-
erty necessary for the tenant to independently carry out business (business)
and other activities». One could agree with the stated opinion of the authors
that the rent, on the one hand – property relations, that is, the receipt of the
period of ownership and use of property for a period specified by the con-
tract, and on the other – is a form of entrepreneurial activity. However, this
approach makes this interpretation incomplete, because one of the features
and characteristics of the rent – payment is not taken into account. It is this
feature that allows differentiating rent and loan agreements and does not
give grounds for considering loans as a type of property rent [22].
449
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The above definitions complement each other and provide the most
complete disclosure of the essence and functional features of the rent.
Exploring different approaches to the interpretation of the essence of
the rent, it is necessary to stay on the theoretical positions of many scholars
who argue that «Rent is an agreement under which one party (the lessor)
undertakes to provide the other party (the lessee) the property for temporary
use for the corresponding payment». In our opinion, to identify the concept
of rent and the contract is incorrect, since the contract only regulates the
relationship between economic entities and does not disclose the content of
this concept. Such a definition complicates both the process of knowledge
and legal regulation [23].
Significant contribution to the theory and practice of rent relations
makes Ya.B. Usenko [30] and speaking of the essence of the rent, notes
that «Rent – the provision by the employer of the timely paid use of own
property, the use of which brings profit». In this case, the author disclose the
content from the point of view of the landlord, for which the rent is a kind
of entrepreneurial activity in order to profit.
System connections of the types of provision of property for temporary
use are still insufficiently studied and there is no consensus on the definition
of most of them in the scientific literature, as in national normative acts.
Currently, various types of temporary paid property use are known. For
their description, the following terms are used: «hire», «rent», «leasing»,
«concession». External similarity of property-legal relations is caused by
terminological differences, inconsistency of legislation, identification of
certain types of them, although in the present conditions they have different
economic essence, their specific features.
The legislation of Ukraine and the legislation of other countries, which
at different times acted on the Ukrainian lands, regulated the employment
relations in different ways, which in turn led to different use of the terms
«hire» and «rent». In the life of that period, the terms «hire», «abstinence»
were used to define hiring. In some cases, they were given an independent
value, while in others they were used as synonyms terms. As «unambigu-
ous», from a legal point of view, the terms «hire» and «rent» in the special
legal literature [23] are still interpreted. The current Ukrainian legislation
also does not distinguish these concepts, since it focuses on solving prac-

450
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

tical problems. Moreover, differentiating between renting and hiring, as

noted by Y. B. Usenko [30], is not easy, because in the process of historical
development the rent has lost its basic classical characteristics. In view of
this, in our opinion, the term «rent» should be used to define the types of
operations provided, and the term «hiring» should continue to be used as a
synonym.
Current issues for today are the delineation of the concepts of rent
and leasing, which identification is most often carried out. As explains
V.M. Hobta and V.A. Hayduk, this is due, above all, to the translation tech-
nique, as the term, as well as the process borrowed in the Ukrainian eco-
nomy from foreign practice.
In the analysis of various interpretations there is an identification of rent
and lease. This presentation is based on the fact that the leasing agreement
has always included rent and lease relations as a mandatory element. It is
also worth paying attention to the definition in the Tax Code of Ukraine,
where the rent is equal to leasing; the timing for tax purposes is identified,
this generates a different perception, incidentally, at the most responsible
levels in deciding issues of income generation, taxation of profits, and so
on. Vnukova N.N. and Olkhovikov O.V. consider leasing as a kind of rent.
However, a number of authors in their publications distinguish a number
of differences, which are clearly visible during comparison [22]. The con-
ducted researches and analysis of publications allowed to clearly formulate
common features and differences in rent and leasing in Table 1.1.
Comparisons make it possible to indicate that the existing common fea-
tures do not make these two forms of use of the property identical. For leas-
ing, its investment component is decisive, which is fundamentally different
from the rent.
We do not share the opinion of the authors who consider the rent a spe-
cial method of lending. It should be emphasized that the right to own prop-
erty can be sold once, with the owner changing. Yes, you can sell this right
and installment, or, conversely, shares for a certain period. So, the rent is
a form of sale of the property not one-time, but stretched in time. That is,
the rent is different from the loan, first of all, the term for which the right
of use and disposal of the tenant is exercised. This term is only a part of the
normative operating period, and in the case of a loan, it is complete. During

451
452
Table 1.1
Comparative characteristics of reanting and leasing operations
Signs Rent Leasing
1 2 3
Number of Bilateral agreement – the landlord three are the lessor, the seller and the lessee. In some cases
participants and tenant it is possible and two – the lessor and lessee
not a consumer thing, which is
Scope of the defined by individual features, with not a consumer thing, determined by individual characteris-
contract the exception of the prohibition by tics and assigned, according to the law, to fixed assets
law
is created to meet the needs of the purchased to meet the needs of participants in economic
owner and only through a change of relations, that is, designed to perform the functions of
Objects circumstances is transferred to the the goods; Leasing objects in the law are limited by fixed
use of other persons; the objects of assets. It is forbidden to transfer land leases and other natu-
lease are defined more widely ral objects to the lease
The Law of Ukraine «On the renting The law of Ukraine «On leasing» the term of the contract
Term of the of property of state-owned enter- is established depending on the period of depreciation and
contract prises» does not stipulate the lease requirements to the part of compensation of the cost of the
term object.
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

practice has created dozens of varieties. The Law «On

Variety of
main types: rent, subrent Leasing» provides for a limited number of types of opera-
processes
tions
The nature of
property tenancy relations relations of purchase-sale, property lease, supply, credit
the relationship
 End of Table 1.1
1 2 3
at the conclusion of a financial lease agreement, the prop-
Ownership landlord's property erty of the supplier of property, and in case of re-leasing,
the lessor's property
the seller is the subject of the lease if the seller chooses the
Responsibility is the landlord lessee, and if the lessor is the seller of the property and the
lessor jointly
acts as the owner of the subject of the the lessor invests in the leased asset and provides the lessee
Tenant lease
contract or as his representative for use
lease payments – reimbursement of expenses of the lessor
The essence of the rent is a payment for the right to
for the purchase of the object of leasing, compensation of
the payments use
interest on a loan or other costs related to the contract
the market situation for the rent, and
Factors affecting the value of the leased asset, the term of the contract, the
when leasing public and communal
the size of the rate of depreciation, in the case when the lessor purchased
property – the rental rates and the
payment the leased asset for the loan, – the rate of the loan
cost of the object of rent
are financial and economic operations; used for entrepreneurial activity; are of a contractual nature;
Common signs their implementation requires investments; taxation of operations; condition of the contract is the
presence of the object; The urgent need to use means is a prerequisite.

453
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

this time, the tenant has time to fully redeem the property, and in case of
rent – in part.
The reason for renting a rental is groundless. Indeed, rent and hire have
the only common feature: they are aimed at the transfer of property for tem-
porary use. However, as noted by V.M. Polozhiy and L.P. Chizhov [18, p. 57],
the practice of rental is based on the principles of short-term rent, when the
landlord has the obligation to maintain the fixed assets in working condition,
and the fee for using them is usually much higher than with the usual rent,
when the medium is transferred not less than on year or full production cycle.
Usenko Ya.B. [30] investigating this issue, the emphasis is on the specificity
of rental objects, and notes that the rental differs from the rental, primarily the
economic role of the object of rent. If the property is leased for rent, which is
temporarily not used by the lessor, then the lease is a property that is specifi-
cally intended for the transfer to other persons.
Another area of property use is a concession. A number of provisions
enshrined in the Law of Ukraine «On the rent of state and communal prop-
erty» [2] (hereinafter the Law «On Rent») were reflected in the Law of
Ukraine «About Concession» [5]. Thus, the following conditions are com-
mon to rent and concession agreements: conditions, size and order of pay-
ment; the procedure for the use of depreciation deductions: the restoration
of the object and its conditions of return; responsibility for the fulfillment
of obligations by the parties.
Concession payments, as in the case of a rent, are made regardless of the
results of the activity. By concession, the Law provides for the possibility
of transferring both property rights and the property to third parties. Here
already there are certain analogies with subrent. As you can see, in general,
the concession is similar to a rent, but it has its significant differences, since
it enables: to receive state property for a term of 5-50 years; to receive con-
cessionary enterprises, including planned losses, as well as not only prop-
erty, but also the right to conduct certain types of entrepreneurial activities,
for example, the construction of roads, residential buildings, provision of
housing and communal services or transport services.
Consequently, we find confirmation that, despite the external similarity
of the types of provision of property for temporary use, there is a signifi-
cant difference between the concepts of «rent» and «leasing», «rent» and

454
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

«loan», «rental», «concession». It can be argued that different interpreta-

tions of this concept are related to a number of subjective and objective
factors, namely, the processes of historical development, the technique of
translation, as well as the different approaches of scientists and practitioners
to this question, since in most cases one of numerous characteristics of the
rent or disclosure of the content from the position of one of the parties to
the rent. The researches made it possible to formulate the actual definition
of the rent (Fig. 1.4).

The essence of the

rent

Legal function

ORDER Rent agreement TENANT

Leased object Assignment of means of

Assignment of means of
production as an object of MANAGEMENT production as objects of
ownership OF management
USE
INSTRUCTIONS

Economic function

Rental income Rent

Fig. 1.4. The essence of the rent as an economic category

Thus, the rent is one of the forms of economic relations, which are con-
cluded on a voluntary basis between the equal partners – the tenant and the
lessor, on the basis of the stipulated terms of the contract, which represent
the process of temporary exchange of parts of the right of ownership of
the property (land, property complexes, major means and other property),
namely the right to use and order the equivalent of its value of the rent.

455
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

This definition makes it possible to consider the essence of the rent in a

complex, in the context of property, economic and legal relations, since the
essence of the rent, as an economic category, lies in economic relations that
are associated with the temporary use of property and legally fixed by the
contract. Therefore, in our opinion, complete assimilation of the economic
mechanism of rent relations and bringing the concept of rent to unambig-
uous interpretation will ensure proper use of it in practice and will help to
improve the rent relations in the country.

Determination and classification of leases for accounting purposes

in accordance with the standards

The need to study the process of leasing operations in order to unify,

identify, classify and systematize the rent will ensure the formation of the
resource base of the enterprise while ensuring the economic interests of the
subjects of rent relations, for which, above all, it is worth referring to the
unification of this object of accounting.
The unification process is called standardization of accounting. Account-
ing standardization is the process of establishing and applying common
requirements, rules and principles for the recognition, measurement,
presentation in the financial statements of individual accounting objects.
Standardization allows globalization of accounting policies, principles,
accounting and reporting systems and is carried out through the unification
of international accounting, conducted by the Committee on International
Accounting Standardization. Despite the fact that in the world practice a
more or less unified approach to the interpretation of the complex of leas-
ing operations, each country has its own specific features, which often lead
to differences in methodological and accounting nature. Accounting stand-
ards in most countries allocate two broad categories of rents – financial and
operational. In general, it can be said that financial rent is defined as one of
the forms of financing the actual acquisition of an asset by the lessee.
Financial leasing, in accordance with US and UK standards, can be
divided from the position of the lessor for a rent by type of sale and direct
financial rent. One form of financial rent is a rent with mixed financing,
which is only partially financed by the lessor. An interesting variant of the

456
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

rent operation is a turnaround rent. This type of rent is not allocated in an

independent form, since it is in fact a financial rent, but is characterized by
some specific features [23].
The accounting standards of the United States and Great Britain con-
tain a number of annexes and methodological guidelines for accounting
and classification of leasing operations, which significantly increases their
significance from the position of practicing accountants. It is no coinci-
dence that many national accounting systems for the description of leasing
operations largely use the rules and approaches outlined by the US and UK
accounting standards. However, due to different reasons, the interpretation
of the rent in different countries, as well as the criteria for their recognition,
as a rule, do not coincide; accounting standards in many European countries
do not explicitly define the criteria for financial leasing, or partly use the
criteria adopted in Anglo-American practice.
In countries such as Germany, France, Australia, in the structure of the rent
distinguish a «basic rent», during which the terms of the contract will be met.
It is the essence of this requirement – the «continuity» in the rent agreement is
also in the western accounting practice necessary and a condition for the recog-
nition of the transaction as a financial rent transaction. A financial rent in Swe-
den is considered to be only an operation, the terms of which provide for the
mandatory purchase of a rentd asset after the expiry of the rent term. A similar
requirement in accounting for rent transactions is fixed in Spanish law.
As for other countries in Europe and North America, such as the Neth-
erlands, Denmark, their national leasing accounting standards or borrowing
the provisions of the Anglo-American model, or like Greece, in general,
misses a number of essential requirements from the point of view of the
Anglo-American approach, where a single the order of displaying rent
transactions in the account, regardless of the conditions of the operation
[14]. In general, in most countries of the world, special attention is paid to
financial leasing of fixed assets, which is considered as long-term. Reflec-
tion in the short-term accounting is regulated by the enterprise itself. Leg-
islative rents are aimed primarily at protecting the interests of tenants as
direct producers of products.
In order to eliminate misunderstandings and reflect rental activities,
according to their economic nature, the accounting standard of most coun-

457
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

tries identified situations where the rent is treated as a finance rent and
enshrined requirement: accounting for financial rents and related obliga-
tions should be reflected in the balance sheet of the lessee, and in the case
of an operating rent, the rentd property from the balance of the lessor is not
written off. This dominant approach in the economically developed coun-
tries of the West is based on the definition of assets as resources under the
control of the enterprise. However, this approach did not make it possible
to completely eliminate misunderstandings in this area due to a number of
circumstances in practically no country in the world [28].
International Accounting Standard 17 «Rent» summarizes the achieve-
ments of the theory and practice of accounting for advanced economies in
leasing issues. The international standard has undergone repeated amend-
ments to reduce or eliminate alternatives, duplications and contradictions in
standards. The purpose of IAS 17, «Rents,» is to identify tenants and lessors
of the relevant accounting policies and disclosure of rents in the financial
statements [14]. For the organization of the accounting of rent relations in
domestic practice, predominantly international experience has been used.
However, it can not always be extrapolated in full to domestic economic
conditions, as the formation of a market environment in Ukraine, as in any
other country, has certain national characteristics that may eventually affect
the construction of accounting.
The national analogue of IAS 17 «Rents» is P(S)BO 14 «Rent» [25],
which in general is a summary of the international standard. For a detailed
analysis rents to apply IAS 17 «Rent», by the way, quite legally, as Article
1 of the Law of Ukraine «On accounting and financial reporting of Ukraine»
dated 16.07.2000 p. Number 996 – XIV [6] (further – Law No. 996-XIV)
provides that the principles and methods of accounting and financial report-
ing should not be in conflict with IAS.
The scope of IAS 17 «Rent» has all the rents, except rents for explora-
tion and utilization of minerals, oil, natural gas and similar non renewable
resource, license agreements on intellectual property. This part of the valua-
tion standard can not be applied to investment property and biological assets
accounted for by the lessor and lessee. The analysis of the terminology of
international and national standards has shown that a large number of defi-
nitions are new to domestic theory and practice of accounting and involves

458
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

the widespread use of financial mathematics. But this is not a consequence

of the artificial complication, but the objective development of the economy
and market relations. Rental can take many forms, especially depending
on the terms and conditions on which it is carried out, and objects. In the
domestic legislation on leasing, the types of rents did not find their reflec-
tion. In separate legislative acts it is determined that rent transactions are
carried out in the form of operational, financial, reverse rent, as well as rent
of land and residential premises.
The concept of financial and operating rent borrowed from foreign expe-
rience. The criteria for the classification of the rent are based on the extent
to which the risks and rewards of ownership of the rentd asset are related to
the lessor and the lessee. Risks include the possibility of losses from down-
time of equipment or outdated equipment and failure to receive expected
revenues as a result of changing market conditions. Therefore, the benefit
may be characterized as expected return on operations over the period of
economic use of an asset or as a gain from an increase in its value or pro-
ceeds from the disposal of an asset at its liquidation value [28].
Note that IAS 17 Rents explicitly states that assigning or not assigning
a rent to a financial category depends on the nature of the transactions,
and not on the form of the contract. This logic corresponds to the principle
of prevalence of the essence over the form established by Law No. 996-
XIV. But the requirement of standards in practice leads to the fact that
sometimes the rent is classified by its participants differently, since the
criteria for distinguishing between financial and operating rents are not
always indisputable and can not cover the whole range of leasing opera-
tions. In practice, tenants have a wide range of contract terms, so often a
rent agreement does not fit the exact definition of an operating or financial
rent, but rather combines several limits between each of them. On the
basis of the explored IAS 17 «Rents» and P(S)BO 14 «Rents», the main
criteria are identified, in the presence of one of which the rent is consid-
ered operational (Figure 1.5).
It should be noted that the first two criteria are not controversial and
easy to apply in practice; in addition, due to its consistency, the accounting
standards of many countries use them as the main criteria for determining
the operating rent.

459
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

In order for a rent operation to be considered

operational, at least one feature is required:

after the expiry of the rent, the ownership of the leased asset does
When determining whether an operating rent is to
be guided by the content of the transaction more

not pass to the lessee

the main risks and rewards are not transferred to the lessee
than the form of the contract

the term of the rent does not exceed the useful life of the rented
object

the tenant has no "right to buy" cheaper than a fair price

the tenant has no right to extend the term of the rent for the second
term, paying a rent, which is substantially lower than the market

at the beginning of the rent, the present value of the minimum rent
payments from the beginning of the rent term does not equal the
total fair value of the leased asset

Fig. 1.5. Signs of operating lease

It is worth paying attention to the third and fourth criteria of operating

rent; so that the rent does not become operational from the financial point of
view, the rent term must not exceed half the useful life, and the total amount
of rent payments must be less than the fair value of the rentd asset. In prac-
tice, the main problems are the definition of the expected useful life of the
asset. Also, not always at the beginning of the contract, the parties have the
opportunity to determine the market value of the rentd property after the
end of the contract or the size of the fair rent. As a rule, the rent is based on
the same conditions for the tenant and the lessor.
The methodological basis for the reflection in the financial rent
accounting is set out in P(S)BO 32 «Investment property», according to
which investment property – own or rentd on a financial rent land, build-
ings, structures located on the ground and held for the purpose of obtain-
ing rent payments and / or increase in equity rather than for the produc-

460
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

tion and supply of goods, services, administrative purposes or sales in the

ordinary course of business.
In accordance with this provision, operating real estate – own or rentd
on a financial rent land, buildings, structures located on the ground, held
for the purpose of use for the production or supply of goods or services, or
for administrative purposes. That is, such a distinction is made depending
on the nature of the use of both their own and rented real estate. Its change
affects the recognition of them as objects of investment real estate, and,
consequently, to reflect on the account.
PSAS 32 «Investment Property» clearly defines a list of investment
property objects and their obtaining for financial rent. This stipulates the
need to differentiate the objects of rent for their classification as investment
property. Yes, it should be borne in mind that such features of rent, such as
payment, urgency and the lack of the right to fully dispose of the object, but
with the right to use it, are also characteristic of operating rents. For P(S)
BO 32 «Investment Property», the transfer of real estate to an investment
or withdrawal from an investment property is made only in the event of a
change in the nature of use, which is certified by the provision of an object
in an operating rent to another party.
P(S)BO 14 «Rent» contains the notion of «non-refractory rent», which is
important, first of all, from the position of the lessor, since it provides for the
fulfillment of two conditions that allow them to recognize the financial rent as
«inextricable». As already noted, in addition to financial and operating rent,
P(S)BO 14 «Rent» provides for such an operation as the sale of an asset with
the conclusion of an agreement on its receipt by the seller in the rent. However,
there is no specific definition of this operation in P(S)BO 14 «Rent», obviously,
under this name, «hiding» the return rent, provided by the Tax Code of Ukraine
in practice, as well as financial rent, have not become widely used.
As you can see, P(S)BO 14 «Rent» is as close as possible to IAS
17 «Rents». It is logical that at the present stage of international integra-
tion there is a need for unification and harmonization of requirements,
rules of rent accounting within the framework of the whole economic
system of countries. Harmonization involves the combination and mutual
compliance of the legislation of the countries with regard to the regula-
tion of accounting for rent transactions, the existence in each country of

461
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

its model of accounting organization and system of standards. The main

thing is that they do not differ significantly from similar standards of other
member states of the community, that is, they were in harmony with each
other [22, p. 107].
Undoubtedly, international harmonization in the accounting and reporting
of leasing operations will facilitate the cooperation of domestic enterprises
with foreign partners and avoid the need for tax and specialized reporting,
will ensure transparency and clarity of information, increase the level of con-
fidence in the indicators of financial reporting. However, with the agreement
of NAS and IAS, it is necessary to analyze what this may lead to as a result, as
IAS 17 «Rents» also has certain disadvantages, while the Ukrainian economy
has a number of peculiarities that are not characteristic of other European
countries. The absence of full coincidence of the rules of the NAS and the pro-
visions of international standards may not necessarily lead to inconsistency of
reporting with the requirements of IAS, if the differences are not significant,
says Golov S.F. [30]. We believe that compliance with the requirements of
IAS NAS to the requirements of IAS can be realized provided that the con-
ceptual framework, compliance with national and international standards, and
adequate interpretation are maintained.
Rent, as well as any other economic relations, requires internal structural
and logical ordering, without which it is impossible to properly organize
accounting and disclosure in financial statements, to develop a methodol-
ogy for scientific research. The problem is that, in most cases, rent transac-
tions are not correctly identified, are not sufficiently accurately evaluated,
which leads to distortion of information and misleading its presentation
in the reporting. Therefore, the identification of the rent is the basis, an
essential condition for reliable accounting. Identification involves the avail-
ability of sufficient information on the nature of the rent transactions and
their registration with the definition of the end result, and requires scientific
research, development of the procedure and conditions for the identification
of bookkeeping rent. We believe that the main elements of the identification
of the rent are: recognition; assessment; rent organization; definition of the
features of the operation; classification on different grounds; introduction
of information on subjects of rent relations; definition of the terms of the
operation; additional information about the operation (rates, inflation index,

462
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

etc.); execution of documents with signatures of responsible persons. All

of the above elements, in our opinion, make it necessary to eliminate the
existing differences in terminology first of all.

Directions of lease classification

Turning to the legislation governing rental accounting, we see that there

are discrepancies and inaccurate interpretations of the rent. It is essential
that for the purposes of taxation and accounting there is no unity in the
definition of the essence.
The Tax Code of Ukraine [1] and a number of researchers in their scien-
tific works identify the concept of «operational» and «operational» rent, so
the warp to dwell on these concepts and to find out their economic nature.
First, one should pay attention to the fact that «operational rent» is an incor-
rect translation of «operating arenda», which means «operating rent», the
operational will be «operational». Secondly, if we analyze these concepts,
we see that a number of scholars reveal «operational measures – current
measures, relatively short-term actions, due to the current economic situ-
ation.» And operational activities – as the main statutory activities of the
company, as well as other activities that are not investment or financial
activities [22]. If proceeding from the needs and requirements of account-
ing, in accordance with NAS 14 «Rent» [3], income and expense on rent are
recognized as operating income and expenses of the corresponding report-
ing period.
Note that when reflecting income in tax accounting is recognized «total
income taxpayer from all activities», including from the operating [1]. So,
we come to the conclusion that operating rent is more consistent with one
of the main concepts of accounting and tax accounting – operational activ-
ities. By comparing the definition of operating rent, given in the current
legislation, with the definition given in NAS 14 «Rent,» we see that in part,
the disclosure of the concept of operating rent in tax and accounting is com-
mon, as in the Tax Code of Ukraine [2], and the operating rent NAS «Rent»
[3] is a rent other than financial. Most domestic researchers also adhere
to this position, and the essence of operating rent reveals the same. It is
important that in the Tax Code of Ukraine, when determining the operating

463
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

rent, there is no indication of the term of the rent of an object, and most
importantly – the emphasis is not on the obligatory return of the object. This
suggests that the classification of the type of rent remains an accountant,
which in turn provides greater freedom of action for the accountant, while
increasing his responsibility.
Considerable attention is paid to theoretical coverage of this problem by
Sopko V.V. and Boyko O.V. and consider that «operating rent is a business
transaction of a physical or legal person, which provides for the transfer of
the right of use of fixed assets to the lessee for a term not exceeding their
full depreciation period, with the obligatory return of such fixed assets to
their owner after the expiration of the rent agreement».
The research of the essence of operating rent from the standpoint of the
views of various scholars makes it possible to conclude that there is no con-
sensus on the disclosure of this concept, therefore, at the present stage, there
is a need for identification and disclosure. So, we offer our own definition of
operating rent. Consequently, operating rent is one of the forms of rent rela-
tions, which provides for the transfer of the right of ownership of fixed assets
to a lessee in accordance with the rent, corresponding to market rates, under
the contract, and does not provide for the transfer to the lessee of all risks and
benefits associated with the right to own and use the asset for a term , which
does not exceed the term of their full depreciation, with the obligatory return
of such fixed assets to the owner after the expiration of the rent contract. This
definition makes it possible to distinguish between financial and operating
rent by qualitative criteria, emphasizing its essence, namely, the acquisition of
property rights, contractual nature, payment, reversibility, urgency.
It is also worth abandoning unjustified, from the accounting point of
view, a monotonous interpretation of the category «leasing» and «financial
rent». The solution to this question should be made by adjusting the sys-
tem of legislation. Some steps have already been taken in this direction,
for example, the Law «On Financial Leasing» [9] does not use the term
«financial rent», and when describing this transaction, it is only about the
category «leasing».
It deserves attention to the notion of financial rent, disclosed in tax
accounting by the Tax Code of Ukraine [1], and the definition of financial
rent – in NAS 14 «Rent». The analysis provides grounds for arguing that for

464
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

the purposes of accounting, a financial rent differs from the same concept
in tax accounting, which to some extent disorients business entities. If the
main criterion for determining the financial rent in the tax accounting is the
obligatory transfer of the object to the lessee after the expiry of the rent,
then from the position of accounting, the financial rent provides for much
wider limits, and not the transfer of the rent object to the lessee's property
yet means that such a rent can be considered operational. It should be noted
that the two types of accounting are not autonomous and are closely inter-
connected. They are doomed to be in one way or another interconnected
within the framework of a single information system of business accounting
of the enterprise. This determines the need to improve the formulation of
the type of rent in the tax legislation.
Rent, as a business, is characterized by many specific concepts. To
achieve the necessary order, it is worth applying the classification, since
targeted and effective regulation of rental development requires awareness
of the features of its types and forms. Thus, we see that the basis of the
classification of the rent may be the differences in the types and forms of
rent relations, in the approaches to providing rent payments, in determining
the objects of rent, in terms of rent transactions, etc. In this regard, we pro-
pose to combine all the classification features of the rent into three groups,
which will make it possible to distinguish the most significant classification
features by which the classification of the rent will have value both in the
theoretical and practical sense (Fig. 1.6).
Classification by historical features involves the allocation of stages of
development of the rent and division by the time of occurrence. Such a clas-
sification is of great theoretical significance, since knowledge of the history
of the rent, its origins, genesis helps the practitioners to navigate in the pro-
cesses taking place, to predict trends of development, to build rent relations
taking into account the accumulated experience. The determining financial
and economic feature for the classification of the rent is the presence or
absence of an investment component in the rent. In view of this, we propose
that the rent relations be divided into two groups: the first group – combines
those rent relations that are capable of providing investment interests; the
second group – relationships that enable the tenants to meet the needs with-
out affecting the investment interests.

465
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Directions of rent classification

− depending on the methodology for determining the rent;

historical − depending on the direction and status of the legislation;
− if possible, a ransom of the leased property

investment
component −depending on the degree of risk;
financial and
economic − depending on the availability of risks and benefits;
lack of investment
interests − in the form of payment and rent payments system

− by rent objects;
− depending on the ownership of the rented property;
legal − depending on the control over the use of the property transferred to
the rent;
− depending on the options for termination of the rent agreement;
− depending on the terms of the rent agreement for servicing

Fig. 1.6. Directions of lease classification

Equally important from an economic point of view, there is a classifica-

tion by way of financing, by the form of payment and by the system of rent
payments. But I would also like to highlight in this category, in our opinion,
the important features: depending on the degree of risk – accidental loss of
the object of rent, damage to the object of rent; depending on the economic
nature – operational, financial; depending on the availability of risks and
benefits – to the tenant; to the lessor.
Grouping on legal grounds involves the use of such a classification
feature, such as the form of conduct, the form of the organization of the
rent, the scope of rights and responsibilities, the duration of the transac-
tion. Such a classification can be used to provide regulation and control
of rental activities, analysis of the development of rent relations. The
main theory and practice is the classification of objects and subjects of
the rent, since the objects and subjects are the determining factor on
which the nature of the contract and its main conditions depend. As to

466
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

the objects of state property right, they should be classified as: objects
that can not be rentd and objects that may be used by other subjects of
property rights.
Depending on the control over the use of the property rentd, it is neces-
sary to distinguish between: bodies that carry out state policy in the field of
leasing; bodies authorized to manage an enterprise, which is the lessor of
the relevant property.
Depending on the options for termination of the rent, distinguish: expi-
ration of the term for which the contract was concluded; privatization of
the object of rent; bankruptcy of the tenant; the death of the object of rent;
liquidation of a legal entity that was a tenant or a lessor; upon agreement
of the parties.

Conclusions. Summarizing the above, we note that, as well as national

legislation, IAS allocates two types of rents – operating and financial. But
at a time when domestic legislation emphasizes the legal separation of rent
transactions, IAS 17 Rents emphasizes that the rent classification depends
on the economic nature of the transaction, but not on the basis of a number
of formal features. This circumstance is confirmed by the fact that the finan-
cial leasing of national legislation invests a different meaning than most of
the West. In addition, it should be noted the existence of internal contradic-
tions of legislation on rents. The given systematization, identification and
proposed classification of the rent is very important, since it depends on
their legal regulation, documentary and accounting, and, consequently, the
economic performance of enterprises.

References:
1. Tax Code of Ukraine of 02.12.2010. Number 2755 – IV // [electronic
resource]. – Access: http://www.rada.gov.ua/.
2. Law of Ukraine «On Lease of State and Municipal Property»
dated 10.04.92 number 2269 – XII. [Electronic resource]. – Access:
http://www.rada.gov.ua/.
3. Policy (Standard) 14 «Rent» approved by the Ministry of Finance
of Ukraine of 28.07.2000 p. № 181. [electronic resource]. – Access:
http://www.rada.gov.ua/.

467
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

4. The Law of Ukraine «On Financial Leasing» from 16.12.1997 g. Number

723/97–VR, as amended. [Electronic resource]. – Access: http://www.rada.gov.ua/.
5. The Law of Ukraine «On concession» from 16.07.1999. Number 997 –
XIV. [Electronic resource]. – Access: http://www.rada.gov.ua/.
6. The Law of Ukraine «On Accounting and Financial Reporting in Ukraine»
dated July 16, 9999, No. 996 – XIV. [Electronic resource]. – Mode of access:
http://www.rada.gov.ua/.
7. Alohina T., Zatynytska T. Problematic Issues in the Contract Conclusion of
Lease of State Real Estate // State Newsletter on Privatization. – 2007. – No. 4.
8. Berezhnaya A.Yu. Regarding the Value Added Tax When Leasing State
Property // State Newsletter on Privatization. – 2010. – No. 6. – P. 23–26.
9. Brasilii NM, Koshulko O.P. Features of the standardization of accounting
for lease and leasing of non–current assets in accordance with international and
domestic accounting standards / N. M. Braziliy, O. P. Koshulko // Problems of
science. – 2009. – No. 8. – P. 36–41.
10. Bratchuk L.M. Methodical aspects of accounting for lease operations /
L. Bratchuk // Accounting and Audit. – 2010. – No. 2. – P. 12–18.
11. Vaylo V. Operational lease: accounting and taxation / V. Weilo // All
about accounting. – July 22, 2009. – S. 5–9.
12. Vasilenko V., Vladimirovska M., Dibrova N., Zhuravel N., Zinenko
O. Rent: registration of contracts and accounting: practice. Leadership – D .:
Balance–Club, 2009. – 174 p.
13. Gaiduckiy P.I., Stelmashchuk AM Land: property, rent, rent. – K.: Har-
vest, 1994. – 184 p.
14. Head of SF Kostyuchenko V.M. Accounting for International Standards:
Examples and Comments: A Practical Guide. – K .: Libra, 2001. – 840 p.
15. Zanko B. Accounting and tax accounting of operational equipment lease
equipment / B. Zanko // Handbook of economist. – 2010. – No. 6. – P. 45–51.
16. Zgursky O. News about rent and leasing: questions and answers /
O. Zgursky. – K .: Books for Business, 2009. – 114 p.
17. Samarchenko O.R. Multidimensional accounting: lease relations /
O. R. Samarchenko // Collection of systematized legislation. – 2009. – P. 1–225.
18. Polozhiy V.M., Chyzhov L.P. Ownership: economic aspect. – Sumy:
«Mriya», 1994. – 80 p.
22. Lebedyk G.V. Systematization of lease operations for accounting pur-
poses in accordance with the standards // Economic analysis. Collection of
scientific papers of the Department of Economic Analysis Ternopil National
University of Economics. – 2010. – Issue 6. – P. 106–110.

468
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

23. Lositskaya MA Perspective analysis of the lease of fixed assets / / Sb.

sciences Ave. – Cherkasy, 2005. – Vip. 14 – P. 273–277.
24. Minyailo V. Accounting and tax accounting of lease transactions // Her-
ald of Accountant and Auditor of Ukraine. – 2007. – No. 9-10. – P. 22–25.
25. Nazarbayeva I. Rent operational: accounting from the landlord // Busi-
ness. – 2000. – No. 18. – P. 55–60.
26. Nemnozhko G. Accounting for the lease according to the international
accounting standard // Bulletin of the Institute of Business and Technologies –
2005. – No. 2-10. – P. 73–75.
27. Yanitskaya S.P. The emergence and formation of lease relations // Prob-
lems of Ukrainian history: facts, judgments, searches. – K., 2002. – Vip. 4. – P2.
28. Usenko Ya.B. Methodological, economic and legal problems of lease
and leasing of property / Academy of Legal Sciences of Ukraine; research insti-
tute of private law and entrepreneurship. – K., 2001. – 234 p.

3.6. ОБЛІК І АУДИТ ЗАПАСІВ:

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ

Анотація. В умовах ринкових відносин першочергове значення

набуває забезпечення підприємств товарно-матеріальними цінно-
стями, зокрема в частині запасів. Потужна та ефективно функ-
ціонуюча матеріальна база підприємства є запорукою його успіху в
економічній діяльності, забезпечує безперебійний виробничий процес,
визначає ефективність виробництва. Постійний контроль над ефек-
тивним використанням виробничих запасів має велике значення для
управління виробничою діяльністю кожного підприємства. Ефек-
тивне управління виробничими запасами підприємства, організація
і методика їх обліку та аудиту є досить складною системою, яка
потребує подальших досліджень та уточнень. В статті досліджено
структуру системи управління запасами та розроблено взаємозв’язок
її складових: «вхід – процес – вихід». На підставі проведених дослі-
джень встановлено, що на організацію обліку запасів впливають
багато факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру,
головними з яких є особливості умов виробництва та специфіка госпо-
дарської діяльності підприємства. Сучасний розвиток підприємства

469
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

неможливий без виготовлення ним конкурентоспроможної продукції

та реалізації її на внутрішніх і зовнішніх ринках. Здійснення процесу
виробництва та створення матеріальних благ, які б задовольняли
потреби споживачів, неможливе без використання запасів, які явля-
ються одним із найважливіших складових активів кожного підпри-
ємства. На усіх підприємствах номенклатура запасів обчислюється
десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку запасів стано-
вить понад 35% всієї інформації з керування виробництвом. Тому для
забезпечення ефективної політики управління операціями із запасами
необхідною умовою є наявність системи контролю підприємства, а
зокрема незалежного контролю – проведення аудиту.

Вступ. Економічні перетворення, які здійснюються в Україні,

потребують вдосконалення управління запасами на вітчизняних під-
приємствах, ефективної організації та методики їх обліку і аудиту.
Ефективність управління запасами підприємства істотно впливає на
результати господарської діяльності й обумовлюється зовнішніми та
внутрішніми факторами. Забезпечення успішного та безперебійного
процесу виробництва на підприємствах передбачає обґрунтування
методологічних аспектів у сфері формування, управління та викори-
стання запасів.
Одним з найважливіших елементів здійснення виробничо-госпо-
дарської діяльності підприємства виступають виробничі запаси. Це
вид запасів, які за своїм економічним змістом є предметами праці. Їх
особливість полягає у тому, що вони обслуговують один виробничий
цикл та свою вартість повністю переносять на собівартість новоство-
реної продукції.
Оптимізація та ефективне управління виробничих запасів є одним
із головних факторів стабільного функціонування підприємств. Ефек-
тивне управління виробничими запасами дає змогу знизити тривалість
виробничого й усього операційного циклу, зменшити поточні витрати
на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обороту
частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи.
Для стабільного функціонування підприємств потрібно, щоб їх
власники, приймаючи рішення, мали правдиву й об’єктивну інформа-

470
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

цію про майно, фінансовий стан і результати роботи. Таку інформацію

містить лише система бухгалтерського обліку. Належним чином орга-
нізований облік виробничих запасів має суттєве значення в управлінні
виробничою діяльністю кожного підприємства та в контролі за збері-
ганням матеріальних цінностей.
Аудит запасів будь-якого суб’єкта господарювання є чи не най-
складнішою частиною аудиторської перевірки. А якщо йдеться про
перевірку діяльності підприємств виробничої сфери, то рівень склад-
ності значно підвищується. Питання аудиту запасів набувають особли-
вої актуальності у зв'язку з необхідністю забезпечення керівництва
оперативною і достовірною інформацією для здійснення управління
підприємством, а також процесами, які в ньому відбуваються. Окрім
того, достовірна інформація у фінансовій звітності клієнта представляє
інтерес і для інших груп як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів,
кожна із яких має різні інформаційні потреби та може висувати нові
вимоги (критерії) до інформації, що надається аудитором. Усе зазна-
чене вказує на необхідність поглибленого дослідження організаційних
та методичних аспектів аудиту запасів, зокрема в частині тверджень
та критеріїв оцінки достовірності інформації щодо запасів у звітності
підприємства.
Теоретичні положення і практичні аспекти управління виробничими
запасами, організації та методики їх обліку і аудиту обґрунтували в
своїй роботах С.В. Андрос, Ф.Ф. Бутинець, П.С. Безруких, М.О. Вино-
градова, С.Ф. Голов, В.І. Єфименко, Л.І. Жидєєва, Т.О. Каменська,
С.А. Кириленко, М.Д. Корінько, М.В. Кужельний, О.А. Петрик,
В.В. Рядська, Л.І. Слюсарчук, Л.О. Сухарєва, Н.М. Ткаченко та багато
інших дослідників. Незважаючи на значні напрацювання за даною
темою, залишився ряд питань та економічних невідповідностей сто-
совно визначення ролі та місця виробничих запасів в системі управ-
ління підприємством, зокрема невирішеними залишаються питання
щодо розробки оптимальної та ефективної системи управління запа-
сами; потребують подальших досліджень питання організації бухгал-
терського обліку та аудиту запасів.
Таким чином, недостатнє теоретичне і практичне опрацювання
питань побудови управління запасами, організації та методики їх

471
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

обліку і аудиту, а також зростаюча актуальність раціонального вдоско-

налення обліку і аудиту запасів на підприємствах в умовах розвитку
ринкової економіки визначили вибір теми статті.

Управління та організація обліку запасів

Сучасні вітчизняні підприємства, здійснюючи господарську діяль-

ність, використовують в процесі формування кінцевого продукту
виробничі запаси, які займають значне місце у складі оборотних акти-
вів підприємства, а також, одного боку, забезпечують постійність, без-
перервність та ритмічність діяльності підприємства, гарантують його
економічну безпеку, з іншого – від якісної поінформованості про їх
наявність та рух, організації їх обліку залежить точність визначення
прибутку підприємства, його фінансовий стан, конкурентоспромож-
ність на ринку та в цілому ефективність роботи підприємства.
Для ефективної діяльності підприємств виробничі запаси повинні
бути оптимальними, адже накопичення їх значного обсягу призводить
до замороження коштів на тривалий строк, зниження їх ліквідності,
зростання витрат на утримання, а їх нестача − до простоїв вироб-
ництва, незадоволенні вимог споживачів, а отже і зниження конку-
рентних переваг [1, с. 4]. Від характеру, обсягів, якості виробничих
запасів і рівня управління ними залежить конкурентоспроможність
підприємств, масштаби виробництва і ефективність їх діяльності.
Для раціонального використання виробничих запасів та досяг-
нення ефективності виробничої діяльності в цілому на підприємстві
необхідно правильно управляти ними. В широкому розумінні управ-
ління – це цілеспрямовані дії на об’єкт з метою зміни його стану чи
поведінки у зв’язку зі зміною обставин, а управляти – означає вести
підприємство до мети, намагаючись якнайкраще використати його
ресурси [2, с. 11].
Управління господарською діяльністю підприємства – це складний та
багатогранний процес, спрямований на забезпечення оптимальної роботи
структурних підрозділів для досягнення стратегічних і тактичних завдань
розвитку [2, с. 14]. Важливою та невід’ємною складовою управління
діяльністю підприємства є управління його виробничими запасами.

472
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Метою управління виробничими запасами є формування безпе-

рервної, узгодженої роботи з усіма підрозділами підприємства для
забезпечення та підтримки оптимальної кількості й видів матеріаль-
них ресурсів, необхідних для реалізації оперативних та стратегічних
планів підприємства. Отже, управління запасами являє собою склад-
ний безперервний процес, що передбачає оперативне маневрування
ресурсами, матеріалами, товарами, готовою продукцією для забезпе-
чення виробництва та збуту.
З метою забезпечення ефективного процесу управління вироб-
ничими запасами потрібно сформувати певну систему управління.
Система управління запасами, як і система у широкому значенні,
повинна ґрунтуватись на базових законах її побудови та розвитку і від-
повідати основним вимогам, що висуваються до неї.
Необхідними умовами існування системи є [3, с. 40]:
– цілісність;
– наявність деяких характеристик мети, критерію якості, що
визначають існування об'єкта як системи;
– система повинна бути частиною, підсистемою деякої великої
системи, входити до деякої іншої системи;
– об'єкт, що розглядається як система, повинний розбиватися на
частини та складатися з підсистем.
Система управління запасами характеризується великою кількістю
факторів, які впливають на її ефективність. Загальні вимоги, що вису-
ваються до такої системи, залежать від цілей, які [4, с. 921]:
- орієнтовані на підприємство: швидкість отримання матеріалів,
товарів та інформації;
- орієнтовані на ринок: відповідність управління ринковій страте-
гії; здатність до адаптації;
- пов’язані із системною інтеграцією: розподіл завдань управ-
ління за видами продукції; цілісна система персональної відповідаль-
ності за виконання замовлення;
- орієнтовані на виробничий потік: систематичність контролю про-
цесі управління у виробництві; узгодження окремих процесів управління.
Кожна система, в тому числі і система управління запасами,
повинна мати три складові: вхід (місце прикладання зовнішньої дії;

473
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

вхідний сигнал), процес (реалізується планування, контроль, аналіз та

регулювання об’єкта) та вихід (місце зняття вихідної характеристики;
вихідний сигнал). Система управління запасами підприємства відо-
бражена на рисунку 1.

Вхід в систему: запаси (виробничі запаси, МШП,

напівфабрикати, незавершене виробництво, товари)

Процес – управління запасами

Планування Організація складського Контроль

запасів обліку запасів запасів

Вихід із системи: готова продукція, роботи, послуги

Рис. 1. Система управління запасами підприємства

Використання запропонованої на рисунку 1 системи управління

запасами забезпечить не лише визначення оптимального розміру
замовлення, величини запасів, але й оптимізацію надходження, пере-
міщення, використання запасів, контроль за встановленими нормати-
вами та запланованих дій і усунення виявлених недоліків.
Обрана підприємством система управління запасами має безпосе-
редній вплив на організацію та методику бухгалтерського обліку запа-
сів. В основу організації бухгалтерського обліку покладено систем-
ний підхід, який передбачає врахування взаємозв’язків між окремими
складовими системи бухгалтерського обліку [5, с. 13], основна мета
організації бухгалтерського обліку – ефективне виконання обліком
інформаційних та контрольних функцій [6, с. 11].
Організація бухгалтерського обліку запасів, як складова організації
обліку підприємства, повинна бути цілісною, єдиною системою вза-

474
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

ємопов’язаних, взаємоузгоджених способів і методів обліку, які охо-

плюють весь комплекс облікових процедур з виявлення, вимірювання,
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інфор-
мації, тому основними її завданнями є:
- вибір оптимальної за складом та обсягом облікової інформації,
яка забезпечить реалізацію завдань, поставлених перед обліком запасів;
- розробка та запровадження необхідних форм носіїв облікової
інформації;
- розробка та запровадження раціональних схем документообо-
роту, що дозволять із найменшими витратами трудових, матеріальних

Фактори впливу на організацію обліку запасів

Зовнішні Внутрішні

Економічна ситуація в державі Форма власності підприємства

та регіоні Організаційно-правова форма
Поширення процесу інтеграції господарювання
економіки у світовий Галузеве підпорядкування та вид
економічний простір діяльності підприємства
Законодавчі акти та нормативні Організаційна структура підприємства
документи з питань обліку Виробнича структура підприємства
запасів та перспективи їх зміни Параметри підприємства обсягами
Вимоги щодо стандартизації та діяльності, номенклатурою продукції,
гармонізації обліку чисельністю працюючих
Особливості податкового Тип та вид виробництва
законодавства Технологічні особливості процесу
Умови отримання кредитів та виробництва
процентні ставки за ними Забезпечення планування обсягів
Вплив інфляційних процесів закупівель запасів
Організація складування запасів
Умови організації та стимулювання праці
Інформаційні потреби керівництва
підприємства для прийняття
управлінських рішень

Рис. 2. Фактори впливу на організацію обліку запасів

475
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

та фінансових ресурсів забезпечити своєчасне виконання поставлених

завдань.
Ефективність організації обліку запасів суттєво впливає на резуль-
тати господарської діяльності та обумовлюється зовнішніми і вну-
трішніми факторами (рисунок 2).
Кожний фактор по-різному впливає на організацію обліку запа-
сів. Наведені на рисунку зовнішні та внутрішні фактори впливають
на характер і стабільність виробництва і характеризуються різною
можливістю їх оцінки і обліку при плануванні матеріального забезпе-
чення виробництва. Приймаючи до уваги вплив зовнішніх факторів,
підприємство повинно активно використовувати внутрішні резерви,
що підвищують ефективне використання запасів. Головними внутріш-
німи факторами, на нашу думку, є особливості умов виробництва та
специфіка господарської діяльності, що безпосередньо впливають на
ефективність управління запасами в цілому.
Отже, від правильності ведення обліку запасів залежить достовір-
ність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження
самих запасів. За сучасних економічних умов правильна організація
бухгалтерського обліку запасів є необхідною умовою для діяльності
підприємства.

Організація та методика аудиту запасів

Аудиторська діяльність в Україні започаткована з прийняттям

Закону України «Про іноземні інвестиції». Такі послуги необхідні
були спільним підприємствам, іноземний інвестор яких вимагав під-
твердження показників фінансової звітності аудитора. Подальший
розвиток аудит набув з прийняттям Закону України «Про аудиторську
діяльність» від 22.04.93 року.
Згідно вказаного закону, під аудитором розуміють перевірку фінан-
сової звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансової господарської діяльності підприємства з метою визначення
їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству.
Метод аудиторської діяльності – це сукупність прийомів з допомо-
гою яких оцінюється стан об’єктів, що перевіряються.

476
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

З точки зору кваліфікаційних ознак розрізняють такі види аудиту:

1) відповідно до об’єкту аудиту:
а) аудит фінансової звітності (представляє собою оцінку достовір-
ності показників фінансової звітності);
б) аудит узгодженості (визначає чи дотримуються на підприємстві
правило, норми, закони, інструкції, які здійснюють вплив на резуль-
тати діяльності підприємства);
в) операційний аудит (являє собою перевірку окремої позиції звіт-
ності підприємства);
2) відповідно до суб’єкту аудиту:
а) зовнішній (здійснюється незалежно аудиторською фірмою на
договірній основі з метою оцінки достовірності обліку, а також надання
консультаційних послуг);
б) внутрішній (його метою є оцінка ефективності функціонування
системи управління підприємством).
Аудит може носити обов’язковий або ініціативний характер, тобто
повинен здійснюватись щорічно на вимогу закону, або проводитись за
рішенням адміністрації підприємства та його засновників в міру необ-
хідності.
Аудит складається із фактичного та документального контролю.
Проведення аудиторської перевірки на підприємстві може здійснюва-
тись в будь-якій послідовності.
Аудиторська перевірка запасів може бути або складовою частиною
аудиту фінансової звітності, або різновидом тематичного так званого
операційного аудиту.
Аудиторська перевірка операцій із запасами є трудомістким про-
цесом і включає дослідження стану складського господарства, збе-
реження, нормування витрачання, оприбуткування, правильності
оцінки купованих виробничих запасів, використання у виробництві.
Основною метою перевірки є встановлення законності, достовірності
та доцільності операцій із запасами, правильності їх відображення в
обліку.
Відповідно до мети завданнями аудиту запасів підприємства є:
– загальна прийнятність звітності – загальна сума буде прийнят-
ною і відповідає реальним потребам підприємства, тобто наявність

477
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

виробничих запасів має відповідати обсягу виробництва, який буде

безперервним;
– обґрунтованість (чи є підстава для віднесення у звітність вказа-
них сум) – всі наявні виробничі запаси відображено у звітності та на
дату складання балансу є на підприємстві;
– закінченість (чи віднесено у звітність всі активи, які належать
підприємству) – всі виробничі запаси підраховано та віднесено до
балансу;
– оцінка (чи всі категорії правильно оцінені і безпомилково підрахо-
вані) – кількість облікованих виробничих запасів збігається з наявними,
оцінка, яка застосовується для відображення їх руху, відповідає обраній
обліковій політиці, період застосування цін відповідає дійсності;
– класифікація (чи є підстава відносити суми на відповідні
рахунки) – виробничі запаси правильно класифікують;
– розподіл (віднесення операцій до відповідних звітних періо-
дів) – суми купівлі і продажу правильно розподілені між двома періо-
дами;
– акуратність (відповідність сум аналітичного обліку даним син-
тетичного обліку) – загальні суми в книгах аналітичного обліку вироб-
ничих запасів відповідають даним, наведеним у Головній книзі;
– розкриття (чи всі категорії занесені до фінансової звітності і
правильно відображені у звітах) основних категорій виробничих запа-
сів – методи оцінки правильно відображені у звітності.
Окрім того, аудит виробничих запасів передбачає такі завдання, а
саме, перевірка:
– наявності на складах та їх зберігання;
– правильності і своєчасності документального відображення
операцій з надходження, заготівлі та переміщення;
– забезпечення внутрішнього контролю при транспортуванні;
– додержання підприємством встановлених норм списання;
– систематичної переоцінки та уцінки проведення індексації та
відображення їх в обліку;
– правильності відображення в обліку надходження, переміщення
і списання; додержання вимог щодо проведення інвентаризації;
– ефективність контролю за витратами.

478
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Об’єктами аудиту запасів є: прийом за кількісно-якісною ознакою,

належне збереження, норми витрат на виробництво, дані бухгалтер-
ського обліку та фінансової звітності.
Джерелами інформації для аудиту запасів є: записи на рахунках
бухгалтерського обліку; первинні документи з надходження, регістри
обліку (картки складського обліку матеріалів, накладні, накладна-ви-
мога, рахунки-фактури, журнали обліку вантажів, що надійшли на під-
приємство, доручення, звіти матеріально відповідальних осіб, Головна
книга, журнали, лімітно-забірні картки, прибуткові ордери); фінансова
звітність підприємства.
Ми схиляємось до думки, що розробити універсальну методику
аудиту в цілому, і запасів, зокрема, неможливо. Алгоритм перевірки
залежатиме від різних факторів та умов, серед яких форма власності,
організаційно-правова форма господарюючого суб’єкта, внутрішні
і зовнішні умови функціонування, а також рівня розвитку конкрет-
ного економічного суб’єкта, його видів та обсягів діяльності, системи
оподаткування; організації діяльності бухгалтерської служби (вико-
ристовувані форми та методи обліку; програмне забезпечення; рівні
кваліфікації та вимоги до працівників бухгалтерської служби), наяв-
ність і ефективність існування системи внутрішнього контролю тощо.
Разом з тим не менш визначальними чинниками є професійна майстер-
ність, компетентність і досвід самого аудитора. Загалом, визначаючи
напрями перевірки, аудитор має орієнтуватись на завдання та запити,
які сформовано клієнтом і погоджено з ним у договорі, та із їх враху-
ванням чітко сформулювати основну мету і процедури аудиту.
Досягнення мети вчасно і в повному обсязі, та ще й з пониженим
аудиторським ризиком можливе завдяки здійсненню належним чином
планування. Ми підтримуємо думку О.А. Петрик щодо ролі пла-
нування, яке дозволяє «… своєчасно ідентифікувати та вирішувати
потенційні проблеми, належно організовувати і управляти завданням
з аудиту…; обрати членів аудиторської групи із завдання, що мають
відповідний рівень підготовки та компетентності. щоб діяти у відпо-
відь на очікувані ризики…» [7, с. 228]. Під час планування аудитору
необхідно оцінити ризик існування суттєвих відхилень у фінансовій
звітності, які можуть виникати внаслідок звичайних помилок або

479
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

в результаті шахрайства [10]. Адаптуючи таку думку науковців до

аудиту запасів на рис. 3 наведено можливі ризики помилок і шахрай-
ства в обліку запасів, які повинен передбачити аудитор, зміст яких
визначатиме перелік аудиторських процедур у програмі аудиту. У ній
описується характер, час і обсяг запланованих процедур оцінки ризи-
ків, подальших аудиторських процедур на рівні тверджень [13]. Щодо
тверджень, які раніше в аудиторській практиці здебільшого тракту-
вались як «критерії» оцінки фінансової звітності, які використовує
аудитор під час формування основи для аудиторського висновку, то
відповідно до МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих
викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середо-
вища» [11], їх слід розглядати за трьома категоріями:
1) твердження про залишки на рахунках на кінець періоду (існу-
вання, права і зобов’язання, повнота, оцінка вартості та розподіл) –

Аудит запасів

Ризики помилок Ризики шахрайства

Незадовільна організація Неповне оприбуткування запасів

складського господарства та Нестачі, крадіжки, псування,
зберігання запасів привласнення матеріальних
Порушення правил приймання цінностей
вантажів Заміна дорогоцінних запасів
Неправильне визначення дешевшими, підміна нових
первісної вартості запасів запасів застарілими
Порушення норм і ліміту Фальсифікація документів
відпуску
Нераціональне витрачання
запасів на виробництво
Порушення порядку
проведення інвентаризації
Помилки в документах

Рис. 3. Помилки та шахрайство в системі обліку запасів

480
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

головним чином, це твердження, що містять показники Балансу (Звіту

про фінансовий стан);
2) твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіря-
ється (настання, повнота, точність, закриття реєстрів, класифікація) –
це твердження, що містять показники Звіту про фінансові результати
(Звіту про сукупний дохід);
3) твердження про розкриття і подання інформації (настання та
права і зобов’язання, повнота, класифікація і зрозумілість, точність та
оцінка) – це твердження, що містять показники приміток до фінансо-
вої звітності [11].
Аудитору необхідно визначити зміст тверджень для кожної статті
фінансової звітності і після цього спланувати перелік та обсяг проце-
дур для кожного ідентифікованого твердження. Якщо конкретизувати
зміст тверджень відповідно до завдань аудиту запасів, рекомендованих
до застосування МСА 315, то такими твердженнями, щодо яких ауди-
тор має зібрати докази, є наступні: існування, права і зобов’язання,
оцінка вартості і розподіл, повнота. Критерій «існування» вимагає
зібрати докази з тим, щоб переконатись, запаси, відображені в обліку і
звітності клієнта, дійсно існують на певну дату. Основним застосову-
ваним методичним прийомом для збору аудиторських доказів за цим
критерієм є інвентаризація. І, здавалось би такий простий і механічній
методичний прийом фактичного контролю, однак питання присутності
аудитора під час її проведення породжує чимало дискусій. Так, напри-
клад, як стверджує Павлова Н.В., присутність аудитора при проведенні
інвентаризації цілком обґрунтована, тому що результатом цього є не
тільки виявлення помилок та викривлень, а й можливість правильно
оцінити систему бухгалтерського обліку та надійність внутрішнього
контролю на підприємстві [12].
Виходячи з наведеного вище в цілому можна визначити таку послі-
довність аудиту запасів:
– інвентаризація виробничих запасів;
– аудит прибуткових і витратних документів, показників реєстра-
ції і рахунків постачальників;
– взаємна звірка прибуткових документів з рахунками постачаль-
ників;

481
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

– взаємна звірка витратних документів з даними оплати рахунків

покупців;
– порівняння прибуткових і витратних документів з даними нату-
рального обліку складу;
– аудит змісту оборотних відомостей натурально-вартісного
обліку і порівняння їх з даними обліку матеріально-відповідальних
осіб;
– аудит змісту звітів, бухгалтерських операцій, матеріальних цін-
ностей і порівняння їх з даними первинної документації;
– аналіз бухгалтерських операцій по журналу і відомостях до
рахунках запасів і порівняння його даних з записами по дебету і кре-
диту рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;
– аналіз бухгалтерських операцій журналів і відомостей до рахун-
ків виробничих запасів і порівняння його даних із записами за дебетом
і кредитом рахунків; аудит балансу, фінансової та податкової звітності
і порівняння їх з головною книгою, журналами, відомостями та пер-
винними документами.
Основні способи та прийоми, які використовують для проведення
аудиту запасів з’ясування відповідності фактичних сум залишків
запасів з їх даними згідно наступної інвентаризації, а також із сумами
матеріальних цінностей, відображених в первинних і зведених доку-
ментах та регістрах бухгалтерського обліку. Цей прийом необхідно
використовувати аудитору, якщо виникає підозра у відношенні при-
писок матеріалів чи МШП у інвентаризаційних описах підприємства
з метою приховування нестач, крадіжок чи зловживань; контрольне
порівняння фактичних залишків товарів із даними останньої інвента-
ризації; завищення цін на товарно-матеріальні цінності, що відпуска-
лися з документами; переоцінка та уцінка товарів; реалізація товарів,
матеріалів, які не відображені в первинних документах з їх надхо-
дження чи відпуску; контрольний запуск матеріалів у виробництво;
перевірка правильності розрахунків природного убутку товарно-ма-
теріальних цінностей тощо [8].
Типовими порушеннями операцій із запасами є:
– незадовільна організація складського господарства та збері-
гання;

482
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

– невиконання завдань заготівлі;

– неправильне визначення первинної вартості придбаних запасів;
– порушення правил приймання вантажів;
– неповне оприбуткування, необґрунтовані претензії до поста-
чальників;
– нераціональне використання виробничих запасів у виробництві;
– невиконання завдань заготівлі виробничих запасів та завищення
їх собівартості;
– порушення норм і лімітів їх відпуску;
– придбання непотрібних матеріалів;
– наявність запасів, які швидко псуються;
– нестачі, крадіжки, псування, привласнення;
– неправильне визначення розміру компенсації завданих підпри-
ємству збитків;
– помилки та підробки при кодуванні документації;
– заміна нових предметів старими та відпуск запасів за заниже-
ною вартістю;
– несвоєчасне і неправильне оформлення первинних документів з
обліку руху та незадовільна організація бухгалтерського обліку.
Загалом, в процесі аудиту рівень аудиторського ризику невиявлення
помилок можна знизити за умов професійно розробленого плану пере-
вірки виробничих запасів, адекватно обраних процедур, належного
документального оформлення, систематизації та відображення ауди-
торських доказів у робочих документах [14].
В ході перевірки аудитору необхідно зібрати вичерпні докази для
складання об’єктивного висновку про достовірність фінансової звіт-
ності. Всі отримані докази аудитору слід обов’язково документувати,
тобто відображати в робочих документах [9].
Вимоги до змісту, порядку оформлення та кількості робочих доку-
ментів процесу зовнішнього аудиту містяться у національному норма-
тиві №230 «Аудиторська документація».
Всі документи, підготовлені аудитором або отримані від клієнта
і третіх осіб повинні допомагати ефективно проводити аудит, опе-
ративно контролювати і правильно оцінювати результати перевірки.
Для цього вони мають задовольняти певним вимогам, а саме: містить

483
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

записи про планування аудиту; записи про характер, час проведення та

обсяг виконаних аудиторських процедур; висновки, зроблені на під-
ставі отриманих даних. Ці відомості мають бути достатньо повними і
детальними, викладатися зрозуміло і не допускати різних трактувань.
До робочих документів аудиту відносяться плани і програми про-
ведення аудиту; копії засновницьких документів та інших внутрішніх
документів клієнта (протоколів, договорів, контрактів тощо); матері-
али вивчення та оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього
контролю (описи, схеми документообігу тощо); результати аналізу
господарських операцій та показників діяльності підприємства (роз-
рахунки, таблиці, графіки тощо); записи про характер та обсяг про-
ведених аудиторських процедур та їх результатах; копії переписів з
клієнтом і третіми особами; записи усних обговорень аудитора із спів-
робітниками підприємства, висновки експертів, копії бухгалтерських
та інших фінансових документів клієнта тощо.
Склад, кількість і зміст робочих документів аудитор визначає само-
стійно з врахуванням характеру і складності роботи, що проводиться,
стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприєм-
стві, рівень керівництва діяльністю бригади аудиторів. Робочі доку-
менти повинні мати такі реквізити: найменування і дата складання
документа; найменування клієнта; період, за який проводиться аудит;
зміст документа; підпис особи, що склала документ; дата перевірки
і підпис особи, що перевірила документ. Після закінчення аудиту
робоча документація підлягає здачі до архіву аудитора, де зберігається
не менше п’яти років.
Аудиторська документація є власністю аудитора. Однак інформа-
ція, що міститься в ній, конфіденційна і не підлягає використанню без
згоди клієнта.
Завершальним етапом кожної аудиторської перевірки є процес
формування аудиторського висновку. В ході складання аудиторського
висновку аудитор узагальнює результати перевірки, формує думку від-
носно достовірності звітності і відповідності діючому законодавству.
Виявлені аудитором порушення заносяться до його робочих доку-
ментів, а пізніше знаходить відображення у відповідних узагальнюю-
чих документах.

484
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Висновки. Раціональне використання запасів та досягнення ефек-

тивності виробничої діяльності на підприємстві визначає необхід-
ність створення та функціонування ефективної системи управління
запасами. Запропонована система управління запасами забезпечить
визначення оптимального розміру замовлення, величини запасів,
оптимізацію надходження, переміщення запасів та контроль за їх
використанням. Отже, успішність управління запасами підприємства
можна розглядати з позиції ефективності їхнього використання в гос-
подарському обороті, тобто управління запасами переважно зводиться
до того, щоб забезпечити своєчасне підвищення ефективності їхнього
використання.
Обрана підприємством система управління запасами має безпосе-
редній вплив на організацію та методику бухгалтерського обліку запа-
сів. Ефективна організація бухгалтерського обліку запасів повинна
бути цілісною, єдиною системою взаємопов’язаних, взаємоузгодже-
них способів і методів обліку, які охоплюють весь комплекс облікових
процедур. На організацію обліку запасів впливають багато факторів як
внутрішнього, так і зовнішнього характеру, але головними, на нашу
думку, є особливості умов виробництва та специфіка господарської
діяльності, що безпосередньо впливають на ефективність управління
запасами в цілому.
Організація і методика аудиту запасів є важливою складовою
перевірки на підприємстві. Аудит запасів призначений для того, щоб
здійснювати контроль за дотриманням чинного законодавства щодо
операцій із запасами, встановити повноту і правильність відобра-
ження в бухгалтерському обліку надходження запасів за їх каналами,
встановити правильність визнання активів запасами згідно з П(С)БО
№ 9 «Запаси», дослідити стан складського господарства запасів, пере-
вірити дотримання обраних методів обліку виробничих запасів, які
зазначені у наказі про облікову політику.
Що стосується наказу про облікову політику, то потрібно зазна-
чити, що підприємству доцільно максимально точно висвітлювати всі
питання щодо методики обліку виробничих запасів та відображення
їх у фінансовій звітності для уникнення помилок та двоякого тракту-
вання положень даного розпорядчого документа.

485
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Аудит запасів підприємства з урахуванням специфіки його діяль-

ності повинен бути спрямований на перевірку тверджень керівництва
щодо запасів, представлених у фінансовій звітності шляхом застосу-
вання відповідних прийомів і процедур. Для встановлених тверджень
за операціями із запасами аудитор визначає докази, джерела та проце-
дури їх отримання. Твердження мають принципове значення для орга-
нізації і виконання локальних завдань з аудиту, а згодом − висловлення
аудиторської думки про достовірність фінансової звітності клієнта в
цілому, тому важливо на початку перевірки чітко спланувати хід ауди-
торської перевірки та ідентифікувати твердження для кожної статті
фінансової звітності.
На нашу думку, основне призначення аудиту запасів – допомога
клієнту у визначенні основних недоліків, порушень та помилок в
їх обліку запасів, можливість ліквідувати та запобігти подальшому
виникненню, що призведе до покращення фінансового стану підпри-
ємства. Тому правильна та раціональна організація і методика аудиту
запасів допоможе аудитору досягти поставленої мети.

Список літератури:
1. Перебийніс В.І. Логістичне управління запасами на підприємствах:
монографія / В.І. Перебийніс, Я.А. Дроботя. – Полтава: ПУЕТ, 2012. – 279 с.
2. Партин Г.О. Системно-орієнтоване управління витратами промисло-
вого підприємства: [Монографія] / Г.О. Партин, А.І. Ясінська – Л.: ЗУКЦ,
ПП НВФ «Біапр», 2011. – 200 с.
3. Хобта В.М. Розвиток системи управління матеріальними ресурсами
підприємства: Монографія. / В.М. Хобта, І.О. Бондарєва, Н.О. Селезньова,
О.Ю. Руднєва. – Донецьк: «Друкінфо», – 2012. – 143 с.
4. Малахова А.В. Проблеми обліку запасів і оптимізація обліково-
аналітичних процедур в управлінні підприємствами // А.В. Малахова,
О.В. Мартиненко // Глобальні та національні проблеми економіки (елек-
тронне наукове видання). Випуск 10 / Міністерство освіти і науки України,
Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського –
Миколаїв, 2016. – С. 920-923.
5. Кулик В. Організація обліку на підприємствах: розробка внутріш-
ніх регламентів / В. Кулик, М. Любимов // Бухгалтерський облік і аудит –
2013 – №3 – С. 12-18.

486
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

6. Бондаренко Н.М. Теоретичні основи організації обліку на підпри-

ємстві // Н.М. Бондаренко // Науковий вісник Херсонського державного
університету. Серія: Економічні науки. Випуск 4 / Міністерство освіти і
науки України, Херсонський державний університет, Факультет еконо-
міки і менеджменту. – Херсон, 2014. – С. 10-14.
7. Аудит [Текст]: підручник / [О.А. Петрик, В.О. Зотов, Б.В. Кудриць-
кий та ін.] ; за заг. ред.. О.А. Петрик. – К. : КНЕУ, 2015. – 498 с.
8. Виноградова М.О. Аудит [Текст]: навч. посіб. / М.О. Виноградова,
Л. І. Жидєєева. – К. : «Центр учбової літератури», 2014. – 654 с.
9. Каменська Т.О. Методи збору аудиторських доказів службою вну-
трішнього аудиту [Текст] / Т.О. Каменська // Вісник Житомирського тех-
нол. ун-ту. – Житомир, 2010. – Ч. 1. – № 12 (154). – С. 61–63.
10. Кришевич О.В. Аудит: помилки чи шахрайство [Текст] / О.В. Кри-
шевич // Вісник університету Україна. – 2010. – №1. – С. 122–127.
11. Міжнародні стандарти контролю якості аудиту огляду іншого
надання впевненості та супутніх послуг: видання 2013 року, частина 1.
[Електронний ресурс]. – К. : Міжнародна федерація бухгалтерів, Аудитор-
ська палата України. – 431 с. – Режим доступу http://www.apu.com.ua/msa.
(дата звернення 20.05.2015). – Назва з екрана.
12. Павлова Н. В. Інвентаризація як інструмент аудиту основних засо-
бів на підприємстві [Електронний ресурс] / Н.В. Павлова – Режим доступу
до ресурсу: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2010/Economics/62488.doc.
htm. (дата звернення 20.05.2015). – Назва з екрана.
13. Сухарева Л. О. Вибіркові дослідження в загальній системі аудиту:
методичний аспект [Текст] / Л.О. Сухарева, А.О. Саєнко // Вісник Доне-
цького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Бара-
новського. – 2013. – №3 (59). – С. 147–153.
14. Череп О. Методика проведення аудиту запасів на великих промис-
лових підприємствах / О.Череп, В. Буряк // Вісник Житомирського дер-
жавного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Жито-
мир: ЖДТУ, 2010. – № 3 (53). – С. 197-200.

487
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

3.7. EXPANSION OF FUNCTIONS OF ACCOUNTING

AND ANALYTICAL SUPPORT IN MANAGEMENT
OF THE ENTERPRISE’S STRATEGIC DEVELOPMENT

Summary. Informational support for the decision making process under

globalization affecting the information technology development and infor-
mation culture enhancement is analyzed herein as well as conditions affect-
ing the enterprise strategic development; approaches to the definitions of
"information", "data", "intelligence", "knowledge" terms are studied as
they are considered to be important in determination of the new civilization
stage; accounting and analytical support is characterized as a key tool for
unstructured information transformation into a strategic resource – infor-
mation and intellectual capital, equal to financial, labor, and natural ones;
main paths and directions of information economy formation are deter-
mined. The main disadvantage of existing approaches is that, in most cases,
the system outline, components, certain methods and approaches to the
accounting and analysis are determined, but there is no vision of the system
as a dynamic holistic tool, which provides not only the short-term develop-
ment of the enterprise, but also the formation of one of the most important
resource – information capital. The main property is that information is a
commodity of consumer value. In the scientific literature, information has
been interpreted in different ways, however accounting and analytical sup-
port creates an information array for decision making, and nothing more
for the enterprise's activity. But, in our opinion, we should not be limited to
these two stages, but orient the accounting and analytical support system
for creating the enterprise’s information capital. Therefore, the concept of
the accounting and analytical support is offered to consider from a new
perspective: as a tool of information transformation into knowledge, and
later – into the information and intellectual capital. In order to implement
this function of accounting and analytical support, the main properties of
the accounting and analytical mechanism should be determined for trans-
formation. The article contains offers on separation in the accounting and
analytical support system of units of accounting, analysis and control with
information flows for decision-making in each, which allow the most com-
plete formation of the intellectual and information capital. The definitions
488
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

and approaches to formation of enhanced functions of the accounting and

analytical system, proposed in the paper, help to create appropriate condi-
tions for the further development of the enterprise’s intellectual and infor-
mation capital in the accounting and analytical support.

Introduction. Information needs of different users require principles,

methods, systems and mechanisms for data collection and processing to
be continuously improved. However, according to the main postulate of
economic theory, human needs are limitless, but resources to meet them
are limited. Therefore, those aspects should be improved first which allow
to implement not only the enterprise’s current tasks, but also the enterprise
development strategy.
The modern ideology of the information society involves significant
changes in the enterprise’s information policy and strategy in the informa-
tion world – a strategy that reflects possible ways of the operation in the
modern information world.
The current development of the global world allows to distinguish three
main types of globalization: globalization in economic relations; globali-
zation in political relations; information globalization (global informatiza-
tion); cultural and ideological globalization. That is, the enterprise should
be integrated in the world economic space considering multidimensional
and heterogeneous global transformations. And this is possible only if to
build and support an information system, which allows to consider global
information requirements and proper monitoring of changes. One of the
tools to meet the global information society’s requirements is the system of
accounting and analytical support for an enterprise.
The development of individual approaches, methods and tools is deter-
mined primarily by the specifics of the enterprise's activities, missions,
goals, and tasks, but an information component becomes an essential ele-
ment of the enterprise management, and today, any enterprise sets for its
development tactical, strategic goals, based on proper information provi-
sion. The strategy reflects the enterprise’s mission, which gradually, for
simple and convenient implementation, transforms into goals and decom-
poses into tasks. Transformation of the mission into the goal and tasks,
approaches, specification levels, etc. has been considered in the academic

489
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

papers. However the enterprise strategy implementation usually takes sig-

nificantly longer time, during which the external and internal environment
is constantly fluctuated, making the enterprise’s development strategy to
be modified, amended, and sometimes changed. In general, the strategy
implementation is not discrete, not clearly defined by stages, but represents
a gradual development of the enterprise, the transition from one state to
another, and therefore main factors affecting the enterprise’s activity should
be continuously monitored to keep its development under control.
Multidimensionality and rapid change in the external and internal envi-
ronment make one-component and single-criteria approaches and simple
accounting and analytic functions insufficient to measure the enterprise
performance, they can be used for current analytical reports, but they are
definitely not enough for selection (or modification) of the enterprise devel-
opment strategy.
The enterprise long-term development is based on the combination and
balance of interests of economic business, investors and society and the
state. This complex combination leads to difficulties in creating information
support for decision-making processes. Numerous researches show that
efficient enterprises differ by a strong database. A good information support
is an indicator of developed enterprises, but not every enterprise uses 100%
of information resources [1].
Consequently, according to most economists, information is one of
the resources that is accumulated, circulated, updated, implemented in the
enterprise system and creates the information environment, the informa-
tion and intellectual capital of the enterprise. Information forms a map of
business development, predicting the effects of each future financial and
economic process [2].
In most cases, the functioning of the enterprise’s information envi-
ronment and system is connected with the functioning of the accounting
system. The information collected in the accounting system forms a data-
base, which efficiency is increased by automation. The information tech-
nology development in the accounting and analysis is aimed at formation
of information space where information is circulated between subjects
of internal and external environment to provide all users with necessary
information.

490
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

For example, according to the authors [3], for decisions on financial

stability, the accounting and analytical system provides information on the
shareholders’ registers and shares in the authorized capital, calculates indi-
cators of financial stability (equity ratio, absolute measures and so on). But
in order to prevent hostile acquisition, information on the competitor’s mar-
ket activity is required. To collect information, modern technologies have to
be used in competitive, bench marketing or business intelligence. Because
of the unstructured data from these recourses, it is already necessary to use
integration and clearing (Extract-Transform-Load) and data warehouse to
adapt it. So the accounting and analytical support system should be devel-
oped to combine traditional and new methods of information processing and
analysis to use it for the sustainable strategic development of the enterprise.

Latest scientific researches of the definition of the information capital

The following scientists, such as D. Bell, O. Buzgalin, J.K. Galbraith,

P. Drucker, B. Inozemtsev, J. Furrastier, M. Castells, Y. Masuda, M. Porat,
T. Sakaya, T. Stonier, A. Toffler, A. Touraine, F. Webster et al. have stud-
ied such concepts as "information", "knowledge", "data", "intelligence"
as sources of development of a new form of economy. In contrast to the
general methodological and theoretical meaning for comprehension of the
issue, G. Becker, M. Blaug, R. Crawford, E. Denison, K. Griffin, W. Hud-
son, F. Mahlup, U. Petit, T. Schultz, T. Stewart, J. Stigler, et al have devel-
oped the concept of human capital and its information component disclosed
through information and knowledge, and determined social and economic
conditions for the labor formation and use. Among the Ukrainian research-
ers of some aspects of these issues, the following should be mentioned:
Yu. Bazhal, V. Bazylevych, A. Chukhno, L. Fedulova, A. Galchinsky,
V. Heyets, A Maslov, O. Melnyk, E. Nikolayev, O. Tytenko and others.
However, currently the mechanism of accounting and analytical sup-
port, aimed at gradual transformation of information into the enterprise’s
information capital should be researched in details.
Currently the economic literature operate with such terms as "informa-
tion", "data", "intelligence", "knowledge". Therefore, the priority task is to
determine the whole set of terms used in economic literature. The "informa-

491
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

tion" term varies in different authors’ determinations because of numerous

applications of this term. In particular, for the first time, this category was
developed within Claude Shannon’s information theory, who considered
only formal structural aspects of this concept, with no attention to its seman-
tic, value and consumer aspects. In scientific and philosophical literature,
the information and knowledge are often identified. Definition of the "infor-
mation" term has a different interpretation because at first the philosophical
essence of this concept is reflected, and then – its important properties.
In our opinion, the nature and mechanism of formation of "information",
"knowledge", "intelligence", "data" terms are common and should be stud-
ied in combination, so the key areas are to identify those definitions shown
in Table 1.
So it is often assumed that data is "incoming information", and informa-
tion is "effective information". Data is captured and transformed as a result
of processing into information that is accumulated and serves for manage-
rial decisions [21, p. 15]. The economic essence of the "information" term
should take into account the content that determines its value and consumer
properties, that is, the utility for meeting the needs.
Such interpretation of the "data" term results that quite often scientists
declare that the data represent a primary element, and information – a sec-
ondary element. However, we agree with G.М. Luchik’s opinion [11] that
"the data represent only a set of different objective facts... since information
forms data by its contextualization, categorization, counting, correction,
compression." Data is just a code with no content. Intelligence about a par-
ticular object creates information during the processing that in the form of
messages (form of information provision) come to the relevant users, form-
ing a database for managerial decisions. D. Bell has developed an infor-
mation value theory, declaring that "when the knowledge in its systematic
form is involved in practice (as invention or organizational improvement),
then we can say that it is knowledge, not labor acts as a source of value"
[22, p. 330]
Tytenko O.A. indicates that difference between knowledge and infor-
mation is mainly materialized on physical media and can be a product in
contrast to the knowledge in the individual’s mind, processed information
verified by practice [23]

492
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Table 1
Definition of "information", "data",
"intelligence", "knowledge" terms
Author Definition
1 2
Information
Information means documented or publicly disclosed
Law of Ukraine "On
information about events in the society, country and envi-
Information" [4]
ronment.
Information means a set of data to be processed, accumu-
Sosnin A.S.
lated, stored on physical media and in electronic form,
Melnichenko L.V. [5]
sorted out, etc.
Information means collection of data about a particular
Brukhansky R. [6] object, process, event. That is, information is a set of data
characterizing a particular object, event, process.
Litvin B.M. Information means a set of useful data that is an object of
Stelman M.V. [7] collection, registration, storage, transition and transformation.
Information means a set of unrelated facts. Data can be
transformed into information by analysis, identification of
links, selection of the most important facts, their synthesis.
Stonier T. [8] Information is more valuable than data; information is data
transformed into an informative form for expedient use.
In turn information units can be converted into knowledge
through processing.
Information means a product of human comprehension of
M. Korchagin [9]
facts from the surrounding environment perceived.
Data
Data are values, their relation, phrases, facts; their transforming
and processing allow to extract information about a subject,
Ponomarenko V.S. [10]
process or event. In other words, the data serve as a source for
creation of information obtained from data processing.
Luchik G.M. [11] Data is information decreasing uncertainty in their fields.
Law of Ukraine "On
Data is information expressed in a format suitable for its
Telecommunications"
automated processing by computation means.
[12]
Intelligence
Intelligence is:
Dictionary of the 1) messages, news about someone, something;
Ukrainian language [13] 2) certain facts, data about someone, something;
3) knowledge in any field

493
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

End of Table 1
1 2
Intelligence excludes unknown, which, in turn, contains
certain information being known during the learning
Yu.O. Mosenko [14]
process, the result of which falls under the "intelligence"
term
Law of Ukraine "On Intelligence determines information but means not only
Protection of Economic data stored on any media, but information from explana-
Competition" tions by persons and any other publicly disclosed informa-
[15] tion.
Intelligence is a symbolic, text, graphical, numeric, audio
and visual, combined form of information. This definition
has the following features:
1) it fixes the intelligence as a form of information provi-
sion;
2) it gives an inexhaustible list of options for such informa-
Kharenko O.V. [16] tion provision;
3) intelligence is the result of knowledge;
4) it predicts the necessity of human knowledge for pres-
entation and perception of the intelligence;
5) the information perception by a person’s sensory system;
6) means the possibility of data fixation on any media and
devices
Intelligence means formalized combinations in written
K. Belyakov
(paper), audiovisual and other forms of information provi-
[17]
sion
Knowledge
Knowledge is information in a particular person’s con-
sciousness and mostly confirmed by the practical results;
Fedulova L.I. [18]
"this is the information that an individual or an organization
can transform into action"
Knowledge is the "proven result of knowledge, true reflec-
The Great Soviet tion in human consciousness. Knowledge is the opposite
Dictionary [19] of ignorance and absence of proven information about
something"
Knowledge as a resource form the basis of modern
technologies of production and management processes,
Khimchenko A.N. [20]
stimulate appearance of new types of activities, indus-
tries and fields
.

494
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

The main property is that information is a commodity of consumer

value. But not every information can be a commodity, for example, public
information is accessible and open, so it cannot be used as a commodity.
V.O. Kharenko [16] believes that the information has a hierarchical struc-
ture and structural levels and its quality significantly differs at different lev-
els of the hierarchy.

INFORMATION DATA KNOWLEDGE

Intelligence Indicators, ration, facts Кcombination of data and

and etc information

Data Fixation of changes Perception and classification

of facts and data, their
comprehension, theoretic
principles, processes, concepts
Set of intelligence Set of different objective of obtaining information
and data facts

Information which can be

transformed into action

Figure 1. Interpretation of key concepts (author's generalization)

In the scientific literature, information has been considered in different

variations and interpretations. Scientists tried to comprehend the concepts
of information capital, product and resource.
In our opinion, each of the concepts is a certain form of information
with a different level and phase of processing and structuring. For example,
data is an unstructured data set that generates external and internal environ-
ments. In this form, the information is included into the enterprise account-
ing and analytical system and processed under the principles, methods and
standards of information processing at the enterprise in accordance with
levels of its use.
At this stage, information of the external and internal environment
can be diagnosed and selected. That is, the whole information array,
associated with the enterprise’s market position, its competitors’ quan-
tity and quality, the legal basis affecting its economic activity, is formed,

495
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

filtered and preliminary analyzed. Also, at this stage, information on

advanced methods and forms of technical and organizational develop-
ment of the enterprise should be collected and compared. That is, this is
a general, basic collection of unstructured information to form an idea
of the market of the enterprise’s activity, its structure, restrictions and to
reveal trends in its development.
The next stage is the entry of such unstructured data into the enter-
prise’s accounting and analytical support system, where the whole infor-
mation array passes a financial accounting processing. It is the financial
accounting process of the data collected at the previous stage guarantees
the transfer of unstructured information to the data system, which can
be used for current and tactical decisions and solution of certain issues.
Mostly this stage is the last for the accounting and analytical support
system: collected data is transferred to the decision-making system. But,
in our opinion, we should not be limited to these two stages, but ori-
ent the accounting and analytical support system for creating the enter-
prise’s information capital. That is, we foresee the next stage of intel-
lectual and analytical processing of information. At this stage, the data
is intellectually and analytically processed, so information is obtained
in the form of knowledge, which should be the basis of the enterprise’s
information capital. Namely, the information capital is the key to effec-
tive strategic development and management. The information capital
created through the accounting and analytical support system provides
undeniable advantages in the competition and allows to plan and imple-
ment any existing or potential strategies.
In this regard, the concept of the accounting and analytical support
should be considered from a new perspective: as a tool of information trans-
formation into knowledge, and later – into the information and intellectual
capital.
That is, in our opinion, it is necessary to determine the main task of the
accounting and analytical support – gradual transformation of information
into data, intelligence and knowledge to create information potential, which
on the one hand serves as a basis for managerial decisions, on the other, is
a strategic competitive advantage, transforming into the information and
intellectual capital (Fig. 1).

496
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Information of the Accounting and analytical support

external environment
Information potential

Information of the
Data Intelligence
internal environment

Knowledge
Information and
intelligent potential

Figure 2. Definition of interconnection of existing concepts

"information", "data", "intelligence", "knowledge" and their connection
with the "information capital" concept

Bochula T.V. [2] indicates that the management decisions depend on the
information. The information scope does not change in time, but the need
is reduced. Besides we agree with her opinion that the "knowledge" and
"information" concepts are not identical, and also the knowledge gained
from the information array becomes the basis of the information potential.
That is, every process, event, case is interpreted and has an information
display, which allows to further process, accumulate, interpret information
and use it in the future. Bochula T.V. emphasizes that the accounting only
shows part of the information capital, which can be reliably estimated. Also
the information cost, profit from its use and the final economic result should
be calculated. Besides the author points out that "by producing new knowl-
edge, the system consumes information resources of different quality, quan-
tity, form and volume.... and therefore the mechanism of the information
actualization to a level of the greatest effect of useful benefit is considered
to be more valuable" [2].
So, based on the foregoing, we can distinguish one of the most impor-
tant, in our opinion, functions of accounting and analytical support –
gradual and consistent formation of the enterprise’s information capital.
Information capital is a collection of information resources and capabili-
ties for their implementation, which provide conditions for its long-term
development in the market basing on knowledge generation, accumula-
tion and use.

497
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

However, to implement this function of accounting and analytical sup-

port, the main properties of the accounting and analytical mechanism should
be determined for transformation (Fig. 3).

Theoretical research of enhanced functions of the accounting and

analytical support for the enterprise strategic management

According to A. Shtanhret [24], the accounting helps to form the analyt-

ical information. The system should provide users (security subjects) with
all the necessary information contained in accounting reports, thereby cre-
ating conditions for an objective assessment of the situation, actual security
level, threat impact, etc., and making reasonable decisions. The account-
ing and analytical support contains information provided by the economic
analysis methods and in the control procedures. In accordance with this
definition and role in the guarantee of the enterprise economic security, the
accounting and analytical information should meet specific requirements:
‒ to clearly and reliably reflect in the external and internal accounting
all business transactions at the enterprise;
‒ to submit information to the managing directors on the current level
of financial and economic activity through the calculation of the most
important qualitative and quantitative indicators;
‒ to reveal, identify and monitor the development of internal and exter-
nal challenges, risks and threats;
‒ to form an information base for decision-making in management of
the enterprise’s economic safety.
The purpose of the accounting and analytical support functioning is for-
mation and transfer of operational, relevant and qualitative accounting and
analytical information to ensure the validity and efficiency of strategic man-
agerial decisions in the enterprise’s strategic management.
The object of the system of accounting and analytical support is an
enterprise and its macro- and meso-environments, and the subject is its eco-
nomic processes, aimed at strategic development.
Traditionally, the accounting and analytical support system performs
information, accounting, analytical and control functions and implements
their respective tasks aimed at achieving the goal:

498
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

‒ presentation of information support for formation of strategic mana-

gerial decisions;
‒ analysis and assessment of the effectiveness of competitive, inno-
vative, investment and other activities of the enterprise in general and in
various analytical aspects;
‒ planning and controlling the enterprise’s long-term efficiency;
‒ informational support of justification of priority directions of the
enterprise’s strategic development.
However, issues of the information society and economics require for
new approaches, methods, algorithms of informational support of the deci-
sion-making system, and therefore new functions and tasks that require the-
oretical foundation and practical implementation appear in the accounting
and analytical support system.
Typically, the system consists of subsystems of accounting, analysis,
audit and internal control, economic analysis. Each of the subsystems con-
tains the relevant components:
‒ by accounting types – subsystems of accounting, management, tax,
statistical, operational, strategic and financial accounting;
‒ by economic analysis directions – subsystems of financial, technical
and economic, managerial, investment, innovation, marketing, logistics,
foreign economic activity and strategic analysis, etc.
‒ by control type – subsystems of internal control, external control,
internal audit.
The specifics of the enterprise’s strategy management should be revealed
in all components of the accounting and analytical support system for its
strategic development:
‒ in the accounting and audit subsystem – by creating and processing
accounting and reporting information, reliably reflecting the economic pro-
cesses in different analytical aspects;
‒ in the analysis subsystem – through the formation of analytical tools for
assessing the state, trends in the development and effectiveness of long-term pro-
cesses, as well as qualitative strategic and cost characteristics of the enterprise,
for example, investment attractiveness of innovation potential, image, etc.
Also one of the principal functions performed by the accounting and
analytical support mechanism is a communicative function. That is, the

499
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Theory and methodology of accounting and analytical support

Principles of the accounting and analytical support

Main tasks, objects, subjects, methods, tools of the accounting

and analytical support

Main categories of the accounting and analytical support

Main procedures of the accounting and analytical support

Subsystem of the accounting and analytical support

Analysis Subsystem
Control Subsystem
Accounting Subsystem Scheduled analytical information

Financial accounting Quality, timing, reliability of information

Analytical information calculations

Statisticalaccounting Predicted analytical information Control over achievement of planned indicators

Generalized analytical information Control over function efficiency of the accounting and
Managerial accounting
analyticalsupport
0 0
INFORMATIONRESOURCES FOR MAKING DECISIONS

Accounting and analytical processes Accounting and analytical methods Accounting and analytical principles

Monitoring Principles of preparation of accounting

Accounting methods (documentation,
information
Measurement inventory, calculation and etc.)
Principles of preparation of analytical
Grouping and systematization information
Analysis methods (comparison,
grouping, graphic, balance and etc)
Generalization Principles of assessment and controlконтролю

INFORMATION IN THE FORM OF INTELLIGENCE

INFORMATION IN THE FORM OF KNOWLEDGE

INFORMATION IN THE FORM OF

INFORMATION AND INTELLECTUAL CAPITAL

Figure 3. Mechanism of the accounting and analytical support

operation in the system of the enterprise strategic accounting
(improved by the author)

500
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

mechanism of accounting and analytical support will be directed to forma-

tion and support of two types of parallel processes:
‒ gradual transformation of unstructured information into an effective
set of data, and intelligence;
‒ providing of the transformed data between divisions of the enter-
prise.
The information support of the management system is based on the
accounting and analytical information. The enterprise accounting and ana-
lytical system combines two components (accounting and analytical) into
a single information space, which provides an opportunity for continuous
(flowing) information processing. For this purpose, the accounting and ana-
lytical system should include the following main components: accounting
elements (financial analysis, management accounting, strategic, statistical,
tax); analytical elements (financial analysis, strategic, managerial, opera-
tional); objects of the accounting and analytical system (initial information,
current information and effective); processes (detection, measurement, reg-
istration, accumulation, generalization); tools (documentation, inventory,
estimation, calculation, accounts, balance, economic and mathematical,
statistical methods), etc.
Thus, taking into account the foregoing, it may be noted that the enter-
prise accounting and analytical support system can be specified considering
the following parameters:
1) the scope of the enterprise's activity (organizational and legal form,
technical and technological capacities, etc.);
2) the specifics of the enterprise's activity (fields, transactions, business
processes, etc.);
3) the specifics of the enterprise's market (market capacity, quantity of
competitors, competitive advantages, etc.);
4) the specifics of the life cycle of the products (works, services) offered
by the enterprise;
5) the specifics of the construction of the enterprise’s vertical and hori-
zontal communications;
6) the specifics of the final set of accounting indicators (accounting-
forms necessary for the enterprise management in making decisions, its
implementation and control of implementation);

501
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

7) its strategic directions on formation of the enterprise's information

capital.
Thus, the effectiveness of the information support of the enterprise man-
agement directly depends on creation of the comprehensive accounting and
analytical system, which ensures formation and management of the enter-
prise's information flows, and which main strategic goal is to form the infor-
mation and intellectual capital.
Therefore, the system of accounting and analytical support consists of
separate subsystems, each of which solves specific functions.
Most authors support the idea that the system should be divided only
by two units: accounting and analysis. Some researchers suggest more
branching elements, Putsenteylo P.R. [25] determined the following units:
informational, analytical, organizational, coordination and control units.
Ratushna O.P. proposed to create an additional audit subsystem on the
boundary of accounting and analysis subsystems to provide the necessary
level of "quality of accounting information for its further analytical pro-
cessing" [26]. But Samburskaya N. argued with this opinion, and believed
that audit is an external component and proposes instead to supplement the
accounting and analytical system with the internal control unit [27].
Gnilitska L., considering the accounting and analytical support mecha-
nism as a component of the economic security system, defined its follow-
ing components: informational, legal, methodological, technological, and
proposed principles for information preparation [28]. A.M. Shtangret con-
sidered the accounting and analytical support in details, distinguishing the
enterprise’s economic security complex system, for which certain tasks and
functions were determined, with emphasis on the levels of economic secu-
rity, aggressiveness of the environment, etc. [24]. However, the main disad-
vantage of existing approaches to formation of the accounting and analytical
support system is that, in most cases, the system outline, components, certain
methods of and approaches to the accounting and analysis are determined, but
there is no vision of the system as a dynamic holistic tool, which provides not
only the short-term development of the enterprise, but also the formation of
one of the most important resource – information capital.
The mechanism of accounting and analytical support for the enterprise’s
strategic development is a set of processes of formation, synthesis, analysis,

502
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

control and purposeful information transfer in accordance with requests of

the management system regarding its performance, assets, sources of their
formation and business operations, which help assess its competitive posi-
tions and determine ways to increase them by influencing on manageable
competitiveness factors.
Structural elements of this mechanism operate in accordance with the
defined conceptual principles of the enterprise’s strategic development: the
set goal, functions, tasks, on the basis of the determined information support.
The structural elements of the accounting and analytical mechanism
of the enterprise’s strategic development include accounting, analy-
sis and control systems, with information flows for decision-making in
each. Each of the subsystems is a kind of tool for transforming unstruc-
tured information into an appropriate array of information that can then
be converted into information capital (Fig. 5). The control system plays
an important role in the accounting and analytical support mechanism
for the enterprise’s strategic development. It controls over the accounting
and analytical support, reliability of information generated by all subsys-
tems, efficiency of the enterprise’s operation, transactions, achievement
of planned indicators of the enterprise’s strategic development, timely
reveals deviations, serving as a basis for development of measures on
their elimination.
Consequently, in our opinion, the enterprise’s information and intellec-
tual capital should include:
- informational, intellectual and other intangible assets, containing:
employees’ knowledge and experience; technical documentation; economic
information; intellectual property rights; software, information, etc., com-
puter information systems;
- high-tech products and services, technologies of their production; cer-
tified conformity of the enterprise and its products with international stand-
ards; communications and connections;
- information systems and management technologies;
- corporate culture and social and psychological atmosphere at the enter-
prise and its subdivisions;
- confirmed contacts with economic contractors, as well as representa-
tives of contact audiences;

503
504
INFORMATION BASE OF ENTERPRISE STRATEGIC DEVELOPMENT MANAGEMENT

Express diagnostics (general) Financial and accounting processing Accounting and analytical
processing
ACCOUNTING ANALYSIS
Regulatory Predicted accounting
information Initial documents Planned information and analytical
information

Methodic Syntetic accounting Analytical calculations

information registers, developed Formation of strategic
tables alternatives

Organizational
Generalized analytical Formation and analysis
information Internal accounting
information for of development
managerial needs perspectives
Technical Financial accounting
information
Formation of
competetive
Marketing advantages based on
information Determination of new knowledge
Deviations compliance of Determination of
from planned accounting with possible
and actual
COTROL information
appropriate
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

indicators requirements and error

standards

MANAGEMENT OF THE ENTERPRISE’S STRATEGIC DEVELOPMENT

Figure 5. Accounting and analytical support in the information base structure

for the enterprise strategic management
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

- an established and time-tested sales network; image and business rep-

utation, etc.
Consequently, the nature and kind of the information and intellectual
capital that can be generated by the enterprise is determined by its structure
disclosure. The intellectual capital means "a set of legal rights to its crea-
tivity results, natural and acquired intellectual abilities and skills, as well as
the knowledge acquired, and useful relations with the subjects." The most
important element of the mechanism is the organizational structure of the
intellectual capital management, which regulates the management and inter-
action of parts, sets subordination, distributes responsibility. Management
of the information and intellectual capital is functioned through organiza-
tional, economic, social and psychological methods. Since the intellectual
capital is managed with intellectual work, then management methods form
the basis for the whole set of methods of managing such capital.

Conclusions. The management system directly depends on the informa-

tion scope, quality and intended use. The effectiveness of management of
the enterprise’s strategic development mainly depends on the consistency
and perfection of the mechanism for data collection, accumulation, process-
ing, the subsequent mechanism for the adoption of managerial decisions,
and the possibility of transforming non-structured information into a rele-
vant, adequate and sufficient data that serves as a basis for adoption, man-
agerial decisions and in the future can be transformed into the enterprise’s
information capital.
Modern information and analytical systems and technologies are increas-
ingly used by managers at the stage of the enterprise’s strategy develop-
ment. The enterprise’s strategy is a certain holistic system of goals and tasks
that the management entity needs to address in order to achieve the gen-
eral goal. In the strategy, the goals and tasks should be clearly expressed,
their interconnection and their choice and formulation be justified. Owning
operational and reliable information during strategy implementation is an
important prerequisite for effective management. Decisions taken on the
basis of qualitative information and analytical support of strategic manage-
ment in accordance with selected strategies can optimize not only devel-
opment but also all activities of the enterprise. Information and analytical

505
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

support of strategic management provides management with information

that is processed and adapted for managerial decisions, including those used
for the analysis of previous activities.
Information capital is a significant resource for the effective functioning
of a modern enterprise. To control this component, its formalized quantita-
tive expression is required. Issues on valuation of the information capital
are quite complicated. These issues should be researched later, because the
precise estimation of the information capital as an important component of
activity is a significant element for provision the enterprise with competi-
tive advantages in the long run.
The importance of objective measurement and public representa-
tion are associated with the significant role of information resource for
market mechanisms for determining directly the value of the enterprise,
its investment attractiveness, the comparability of the efficiency of the
functioning of various market economy subjects by the value added
(capitalization of intangible assets). Since the systems of accounting
and financial reporting represent the common model capable to form
and present data about the enterprise’s information capital, the future
direction of case researches is primarily in the development of standard-
ization of accounting and reporting.
Effective functioning of the information system and accounting and
analytical support as its important part should ensure the rational use of
the enterprise’s resources and increase the efficiency of its activities. As
most studies have shown, the accounting and analytical support system
at the domestic enterprises is fragmentary, which reduces the quality of
the managerial decisions. To solve this issue, a thorough streamlining of
the information receiving, processing, storing, transferring is required to
support the decision-making process. The efficient organization of the
mechanism for transformation of unstructured information into the enter-
prise’s information capital seems to be very important for ensuring its
strategic development. Detailed information about the enterprise’s state
and sources is formed in the accounting and analytical support system.
The accounting methodology focuses on information requirements and
approaches to data formation to provide strategic and tactical manage-
rial decisions. However, issues are still unresolved on formation of the

506
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

accounting and analytical support as a key tool that ensures implementa-

tion not only of the main functions of the information management, but
the enterprise’s information capital as well.

References:
1. E.A. Leontiev. Reliability of economic information systems: Textbook.
Tambov: Publishing house of Tambov State Technical University, 2002. – 128 p.
2. T.V. Bochula. Organization of the information component of the man-
agement process in the economic space // European Vector of Economic Devel-
opment. 2013. No. 2 (15) – P. 32-43.
3. M.I. Yaremyk, X.Ya. Yaremyk. and analytical support in the sys-
tem of management of the enterprise financial and economic security
http://nz.uad.lviv.ua/static/media/2-53/21.pdf
4. Law of Ukraine "On Information" No. 2657-XII of 02.10.1992
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
5. L.V. Melnichenko, A.S. Sosnin. Management principles and practices
(Text): lectures / A.S. Sosnin, L.V. Melnichenko. – [4th ed.]. – K.: European
University, 2002. – 211 p.
6. R.F. Brukhansky. Actualization of strategic vectors of accounting
and analytical support of the management system at agrarian enterprises in
Ukraine / R.F. Brukhansky // Ukrainian Journal of Applied Economics – 2016 –
Volume 1. No. 1. – P. 11-21.
7. B.M. Litvin. Financial Analysis: Tutorial / B.M. Litvin, M.V. Stelmakh –
K.: "HighTech Press", 2008. – 336 p.
8. Information wealth: A profile of postindustrial economy / T. Stonier //
New technocratic wave in the West. – M.: Progress, 1986. – P. 392-409
9. M. Korchagin. The concept of information as a civil law category /
M. Korchagin // Legal journal. – 2006. – No. 9 (51). – P. 51-56. – P. 53.
10. V.S. Ponomarenko. Principles of information security. Tutorial /
V.S. Ponomarenko, I.V. Zhuravleva, V.V. Tumanov. – Kharkiv: View. KDEU,
2003. – 176 p.
11. G.M. Luchik. Essence of information in the system of making manage-
ment decisions. Collection of scientific works of the Tavria State Agrotechno-
logical University (economic sciences). – 2013. – No. 2 (4). – P. 185-195.
12. Law of Ukraine "On Telecommunications" No. 1280-І V of Novem-
ber 18, 2003 as amended // Collection of Governmental normative acts of
Ukraine. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1280-15

507
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

13. Dictionary of the Ukrainian language: 11 volumes / edited by I.K. Bilo-

did (chief) and others]. – K.: Scientific Opinion, 1970-1980. – V. 1: A-B [ed. By
P.Y. Goretsky, A.A. Buryachok, G.M. Hnatyuk, N.I. Shvidka]. – K.: Scientific
Opinion, 1970. – 799 p. – P. 615.
14. Some issues of improvement of the main components of the categorical
apparatus of the state information policy of Ukraine / Yu.O. Mosenko // Bulle-
tin of Economic Judicial Proceedings. – 2009. – No. 1. – P. 103-109. – P. 105.
15. Law of Ukraine "On Protection of Economic Competition" No. 2210-III
of January 11, 2001: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2210-14
16. O.V. Kharenko. The concept of "information" in legal science and
legislation of Ukraine // Journal of the Kyiv University of Law – 2014/3 –
P. 119-124.
17. Information in law: theory and practice [Text]: [Monogr.] / K. I. Belyakov;
DNDI Ministry of internal affairs of Ukraine. – K.: KVSH, 2006. – 116 p. –
P. 12, 44.
18. L.I. Fedulova. Conceptual foundations of knowledge economy / L. Fed-
ulova // Economic Theory. – 2008. – No. 2. – P. 37-59
19. The Great Soviet Dictionary: 30 volumes. [Electronic resource]: [Web-
site]. – M.: Soviet encyclopaedia, 1969-1978 – Access: http://bse.sci-lib.com/
article047595.html (application date 07/06/2015)
20. A.N. Khimchenko. Features and prospects for knowledge economics /
A.N. Khimchenko, T.A. Lech // Biznesinform. – 2012. – No. 8. – P. 4-6
21. K. Arrow. Information and Economic behavior/ K. Arrow // Issues of
Economics. – 1995. – No. 5. – P. 98-107.
22. D. Bell. Emerging postindustrial society. The Experience of Social Fore-
casting / D. Bell. [Ed. 2nd, corr. and add.]. – M.: Academia, 2004. – CLXX. – 788 p.
23. O. A. Tytenko. Information and knowledge as key concepts of mod-
ern political economy / http://webcache.googleusercontent.com/search?q=-
cache:http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/17898/1/ Tytenko.pdf
24. A.P. Shtanhret. Implementation of accounting and analytical support for
management of the enterprise economic security // Scientific Notes / Scientific-
papers2015/2 (51) – P. 133-140.
25. P.R. Putsenteylo. Analytical support of the enterprise activity / P.R. Put-
senteylo // Stable Economic Development – International Scientific and Pro-
duction Journal – 2015 – No. 1. – P. 168-174.
26. Ratushna O.P. Accounting and analytical support for the analysis of
financial results / O.P. Ratushna // Accounting and finance of the agroindustrial
complex. – 2012. – No. 1. – P. 72-76

508
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

27. N.I. Samburska. Accounting and analytic support of management by main

means: Theory and Practice (by example of a water and waste water services
enterprise): monograph / N.I. Samburska. – Poltava: RVV PUET, 2015. – P. 289.
28. L.V. Gnilitska. The mechanism of accounting and analytical support
for functioning of the enterprise economic security system/ L.V. Gnilitska //
Access:http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/7838/1/Gnilitskay.pdf
29. L.S. Gangal. Mechanism of accounting and analytical support for man-
agement of competitiveness of agricultural enterprises / L.S. Gangal // Innova-
tive Economy 1-22016 [61] Scientific and Production Journal – P. 124-130.
30. O.V. Budko. Simulation of the system of accounting and analytical sup-
port of management subjects \ in sustainable development / O.V. Budko // Eco-
nomic Issues. – 2015. – No. 1. – P. 285-291.
31. O.M. Ivanova. Characterization and classification of information
flows of enterprises / O.M. Ivanova // Investments: practice and experience
No. 13/2016 – P. 18-22.

3.8. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА ЗА ФАЗАМИ РОЗВИТКУ КРИЗИ
НА ПІДПРИЄМСТВІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

Анотація. Зростання в Україні уваги до людського фактора

безпосередньо пов’язано з необхідністю прискорення соціально-еко-
номічного розвитку країни. Дослідження особливостей людського
фактора в антикризовому управлінні підприємства роздрібної тор-
гівлі дозволило класифікувати специфічні вимоги до людського фак-
тора в цих підприємствах за фазами розвитку кризи та основними
категоріями персоналу (керівники та оперативно-торговельний пер-
сонал). Спираючись на визначення сутності формування людського
фактора в антикризовому управлінні підприємства, представлено
систему формування людського фактора в антикризовому управлінні
підприємства роздрібної торгівлі у взаємозв’язку трьох підсистем.
У межах кожної підсистеми здійснюється певна послідовність дій.
Перша підсистема – оцінка впливу чинників на формування людського
фактора підприємства роздрібної торгівлі, ідентифікація фази роз-
витку кризи на підприємстві, визначення вимог антикризового управ-

509
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

ління щодо існуючої фази розвитку кризи, визначення спрямованості

заходів. Друга підсистема – відбір заходів формування людського
фактора підприємством із загальної сукупності відповідно до обґрун-
тованого спрямування, визначення пріоритетності обраних заходів
шляхом ранжування на основі застосування методу аналізу ієрар-
хій, оцінювання очікуваних результатів від впровадження заходів за
їх вагомістю шляхом розрахунку мультиплікативних моделей двох
видів відповідно до повторювальності їх впровадження (з одиничним
початковим імпульсом та з імпульсом, що постійно відновляється).
Третя підсистема – оцінка ефективності системи формування люд-
ського фактора в антикризовому управлінні підприємством. Дана
система відображає чітку мету – досягнення відповідності власти-
востей людського фактора до вимог антикризового управління.

Вступ. Посилення ринкових відносин, прагнення побудови відкри-

тої економічної моделі національної економіки, інтеграція у світові
ринкові відносини зумовлюють актуальність проблеми формування
людського фактора, здатного забезпечувати стабільний розвиток еко-
номіки в цілому та підприємств зокрема. Водночас для сучасного
етапу характерна активізація дестабілізуючих чинників та розгортання
кризових явищ, що вимагає формування людського фактора, здатного
виконувати завдання антикризового управління. Тому розробка мето-
дичного інструментарію формування людського фактора в антикризо-
вому управлінні підприємствами, у тому числі підприємствами роз-
дрібної торгівлі, стає пріоритетним напрямом розвитку менеджменту.
Проблеми формування людського фактора щодо попередження або
подолання кризових явищ на підприємствах досліджуються в пра-
цях таких науковців, як В. Воронкова, В. Васильченко, В. Василенко,
Б. Генкін, Л. Гаєвська, Н. Гавкалова, А. Гріненко, А. Градов, О. Гріш-
нова, Л. Керб, О. Корнілова, Т. Лепейко, Г. Щецин, Б. Яремін, Е. Уткін
та ін. Ці вчені створили теоретико-методичне підґрунтя для наукових
досліджень у цій сфері.
Формування людського фактора має ґрунтуватися на засадах систем-
ного підходу, що обумовлено його місцем (як підсистеми) в системі
антикризового управління підприємств роздрібної торгівлі. Вивчення

510
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

опублікованих праць і практики діяльності підприємств роздрібної тор-

гівлі свідчать про те, що питання забезпечення відповідності властивос-
тей людського фактора вимогам антикризового управління на підґрунті
створення адекватної системи формування людського фактора розро-
блені недостатньо та вимагають з’ясування та розвитку.
Методична та практична значущість вирішення визначених про-
блемних питань, недостатня їх наукова та прикладна розробка зумов-
лює актуальність обраної теми дослідження.

Людський фактор в антикризовому управлінні

підприємства роздрібної торгівлі

Поглиблене розуміння твердження про зростаюче значення люд-

ського фактора в антикризовому управлінні відображене в дослі-
дженнях таких авторів, як А.І. Пушкар, О.М. Тридід, А.Л. Колос,
Е.О. Уткін, С.К. Чернов, В.О. Василенко та багато ін., де доведено,
що причини кризи можуть бути, по-перше, результатом прийняття та
реалізації рішень у процесі життєдіяльності підприємства, по-друге,
у нездатності персоналу правильно сприймати похідні від зовніш-
ніх впливів та процесів циклічності розвитку підприємства. Отже,
кризовий стан підприємства можна розглядати як середовище, яке
визначає поведінку персоналу і відповідно впливає на формування
управлінських рішень. Тому можна зазначити, що людський фактор в
антикризовому управлінні підприємства роздрібної торгівлі має такі
характерні риси:
- формування людського фактора є підсистемою антикризового
управління і з розвитком кризи його значення зростає;
- задоволення специфічних вимог до властивостей людського фак-
тора за фазами розвитку кризи на підприємстві є змістом формування
людського фактора антикризового управління;
- керівники та торгово-оперативний персонал, виходячи зі спе-
цифіки їх функціональних обов’язків, мають специфічні вимоги до
властивостей людського фактора антикризового управління.
У загальному вигляді система антикризового управління та місце в
ній формування людського фактора відображена на рис. 1.

511
512
Антикризове управління на підприємстві

Антикр 1 етап антикризового 2 етап антикризового 3 етап антикризового

изове управління управління управління
управлі
ння

Фази 1 фаза 2 фаза 3 фаза розвитку 4 фаза розвитку

розвитку розвитку кризи розвитку кризи кризи кризи
кризи в підприємства підприємства підприємства підприємства
підприєм
стві
Нейтралізація найбільш Забезпечення Введення механізмів, які
небезпечних шляхів у виходу дозволять з мінімальними
Мета ланцюгах, які підприємства з втратами ліквідувати та/або
призводять до кризи кризи увійти до нового стану
підприємства

Основне Виперед- Попереджен Вихід з кризи Ліквідування або

завдання ження кризи ня кризи новий стан
підприємства

Підсистема формування людського фактора

Формування людського фактора (заходи Сукупність економічних, соціальних,

організаційних, педагогічних, виховних,
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

впливу на властивості персоналу)

психологічних, техніко-технологічних заходів

керівників
Людський фактор антикризового Сукупність
управління (специфічні властивості) властивостей
торгово-оперативного персоналу

Рис. 1. Місце людського фактора в системі антикризового управління підприємства

 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Базуючись на викладених положеннях, можна визначити послідов-

ність формування людського фактора в антикризовому управлінні під-
приємствами роздрібної торгівлі.
Блок 1. Визначення специфічних вимог до властивостей людського
фактора в антикризовому управлінні підприємством за фазами роз-
витку кризи.
Виокремлення фаз розвитку кризи на підприємстві можна провести
виходячи з таких міркувань [1-4]:
- криза на підприємстві як процес починається з фази потенційної
кризи, тобто криза тільки можлива, але ще не є реальною. Для цієї фази
характерним є відсутність достовірних симптомів кризи, а саме: інтен-
сивність реальних деструктивних впливів кризи мінімальна; кризові
процеси на підприємстві тільки зароджуються, але їхня загроза незна-
чна. Виходячи з цього застосовуються заходи випередження кризи;
- далі може виникнути фаза прихованої кризи, характерними озна-
ками якої є зниження ефективності діяльності, у результаті чого вичер-
пуються внутрішні резерви, тобто ще не існує загрози функціонуванню
підприємства і тому необхідним є застосування заходів попередження
розгортання кризи, інакше підприємство вступає в наступну фазу;
- криза платоспроможності, коли виникають проблеми з виконан-
ням зобов’язань, накопичуються та поглиблюються протиріччя між
надходженням грошових коштів і потребою в їхньому використані та
можливістю генерування або іммобілізації, у результаті чого виника-
ють як періодичні, так і довготривалі проблеми фінансування поточної
діяльності підприємства, але ще існує можливість подолання кризи, і
тому необхідні негайні заходи покращення діяльності, інакше криза
стане незворотною;
- поглиблення кризи, результатом чого стає банкрутство і ліквіду-
вання підприємства.
Структурно-логічна схема розвитку кризи на підприємстві наве-
дена на рис. 2.
Відсутність розвитку властивостей персоналу призводить до
застою, порушення адекватності взаємовідносин підприємства з
оточенням, а як наслідок – втрата конкурентної позиції, виник-
нення фінансових труднощів, розгортання кризи, що у свою чергу

513
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

потребує застосування нових інструментів управління щодо попере-

дження кризи або виводу підприємства з кризи тощо.

Перша фаза кризи

Потенційна криза Заходи Так Новий стан

випередження кризи

Друга фаза кризи Ні Так

Латентна Заходи
(прихована) криза попередження кризи

Третя фаза кризи Ні

Зворотна криза (втрата Негайні заходи Так
платоспроможності) покращення діяльності

Четверта фаза кризи Ні

Заходи санації
Незворотна криза Або
(поглиблення кризи) Заходи банкрутства та
ліквідування

Рис. 2. Структурно-логічна схема розвитку кризи на підприємстві

Керівники приймають рішення та організують персонал на їх реа-

лізацію, здійснюючи процес управління. Вимоги до властивостей
керівників носять загальний характер щодо виконання стратегічних,
адміністративних, експертно-інноваційних, виховних, лідируючих та
ін. функцій [5, с. 461-462].
Специфічні вимоги до людського фактора керівників в антикризо-
вому управлінні повинні відображати необхідність прийняття та реалі-
зації нестандартних (нових), для даного підприємства, управлінських
рішень за змінних умов функціонування підприємства, тому розви-
ток властивостей стає необхідною умовою ефективного управління
й виживання підприємства. Роль торгово-оперативного персоналу в
антикризовому управлінні зводиться до адекватного сприйняття та

514
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

виконання антикризових рішень керівництва у процесі здійснення

функцій обслуговування покупців.
Вище викладені положення дозволяють визначити специфічні
вимоги до властивостей людського фактора в антикризовому управ-
лінні підприємствами роздрібної торгівлі.
На першій фазі розвитку кризи у підприємства наявні час та мож-
ливості до максимального нарощування трудового потенціалу (ана-
логія «новаторів»). Виходячи з того, що основна мета антикризового
управління – нейтралізація найбільш небезпечних місць у ланцюгах,
які можуть призвести до кризового стану підприємства, то відповідно
специфічні вимоги до людського фактора в антикризовому управлінні
у керівників стосуються у першу чергу наступних аспектів розвитку
властивостей [7]:
- інтелектуальних, оскільки керівники за своєю функціональною
участю у організації діяльності підприємства управляють процесом
пошуку, освоєння та впровадження нововведень в потенційно небез-
печних місцях діяльності підприємства;
- психологічних, оскільки необхідно подолати психологічне напру-
ження у зв’язку із впровадженням нововведень й подоланням опору у
працівників;
- комунікаційних, оскільки зростає значення вміння організації
співпраці в колективі під час впровадження нововведень;
- лідерських – у аспекті надання власною поведінкою орієнтирів
поводження й спілкування за нестандартних ситуацій впровадження
нововведень, особливо щодо сприйняття іншої думки та обов’язково-
сті досягнення цілей і виконання рішень;
- самоконтролю, оскільки для керівного складу є необхідним ство-
рення мотиваційних установ досягнення цілей.
Специфічні вимоги до людського фактора в антикризовому управ-
лінні у торгово-оперативного персоналу на першій фазі розвитку кризи
стосуються у першу чергу наступних аспектів розвитку властивостей:
- особистісних – щодо освоєння нових технічних засобів та прийо-
мів праці;
- психологічних, оскільки впровадження нововведень потребує
наявності позитивного відношення до рішень керівництва;

515
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

- комунікаційних – щодо роботі у колективі;

- самоконтролю – через сприйняття мотиваційних імпульсів щодо
орієнтації на систему цінностей підприємства.
На другій фазі розвитку кризи (латентна криза) ще є час для осмис-
лення кризових симптомів, складання попереджувальних заходів та
їхнього втілення. У підприємства ще достатньо часу для посилення
протидії розгортанню кризових симптомів, тобто необхіднім є забез-
печення максимального використання наявного трудового потенціалу
підприємства (аналогія «продавців»), а специфічні вимоги до розвитку
людського фактору носять характер схожий з попередньою фазою, але
зростають вимоги до адекватності оцінок зовнішніх впливів та вну-
трішньої ситуації щодо своєчасного визначення небезпек. Відповідно
специфічні вимоги до людського фактора в антикризовому управлінні
у керівників стосуються у першу чергу наступних аспектів розвитку
властивостей:
- інтелектуальних – щодо передбачливості та інформованості,
оскільки необхідно мати та оцінювати весь спектр зовнішньої та вну-
трішньої інформацій та передбачувати небезпеки й майбутні зміни;
- психологічних, оскільки необхідно долати психологічне напру-
ження у зв’язку з розумінням наявності небезпеки потенційного погір-
шенням ситуації в підприємстві;
- комунікаційних – щодо організації справедливої конкуренції усе-
редині колективу, оскільки це створює атмосферу активності та ініціа-
тивності, сприяє зростанню віддачі праці через сприяння кар’єрного й
професійного зростання;
- лідерських – у аспекті цілеспрямованості та компетентності,
оскільки це сприяє стабільності роботи колективу,
- самоконтролю, оскільки для керівного складу є необхідним ство-
рення мотиваційних установ щодо досягнення необхідних результатів
колективних зусиль по забезпеченню безкризової діяльності.
Специфічні вимоги до людського фактора в антикризовому управ-
лінні у торгово-оперативного персоналу на другій фазі розвитку кризи
стосуються у першу чергу наступних аспектів розвитку властивостей:
- особистісних – щодо накопичення досвіду роботи за різних умов
та на різних ділянках, оскільки така мобільність розширює можливо-

516
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

сті збереження робочого місця при наявності кризових умов в підпри-

ємстві;
- психологічних – щодо концентрування на системі цінностей під-
приємства, оскільки це дозволяє концентрувати зусилля колективу на
найважливіших аспектах функціонування підприємства,
- комунікаційних – щодо колективного настрою, що підтримує
атмосферу загальної зацікавленості в результатах діяльності підпри-
ємства;
- самоконтролю – через сприйняття мотиваційних установ щодо
ділової активності, що сприяє нарощуванню продажів і покращенню
обслуговування покупців.
На третій фазі розвитку кризи (наявна, але ще зворотна криза) вже
наявні окремі кризові симптоми й необхідно швидко виправляти ситу-
ацію, щоб не допустити перехід до четвертої фази, тому є необхідним
впровадження запобіжних заходів втрачання трудового потенціалу в
підприємстві (аналогія переходу від «продавців» до «технологів»),
тобто зростає значення психологічної складової у специфічних вимо-
гах до людського фактору. Відповідно специфічні вимоги до людського
фактора в антикризовому управлінні у керівників стосуються у першу
чергу наступних аспектів розвитку властивостей:
- інтелектуальних – щодо прискорення процесу прийняття й реалі-
зації рішень, оскільки необхідно як найшвидше покращити стан під-
приємства;
- психологічних – щодо набирання досвіду обрання адекватного
стилю спілкування під час розв’язання конфліктів;
- комунікаційних – щодо створення антикризової команди та
набуття досвіду управління її роботою, надихання колективу та все-
лення впевненості в успішному розв’язанні кризової ситуації;
- лідерських – у аспекті набуття холоднокровності та антистресової
стійкості;
- самоконтролю – через сприйняття мотиваційних установ щодо
забезпечення вчасного досягнення необхідних результатів.
Специфічні вимоги до людського фактора в антикризовому управ-
лінні у торгово-оперативного персоналу на третій фазі розвитку кризи
стосуються у першу чергу наступних аспектів розвитку властивостей:

517
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

- особистісних – щодо сприйняття та швидкого виконання розпо-

ряджень керівництва, оскільки час багато у чому визначає можливість
запобігання розгортання кризи підприємства;
- психологічних – щодо відкладання конфліктів, протистояння
панічним настроям, щоб не сприяти розхитуванню кризової ситуації,
- комунікаційних – щодо концентрації зусиль на виконанні розпо-
ряджень керівництва, оскільки тільки колективні зусилля в змозі пере-
ломити кризову ситуацію;
- самоконтролю – через сприйняття мотиваційних установ щодо
швидкого виконання завдань.
Четверта фаза розвитку кризи (вже незворотна криза), коли під-
приємство або ліквідується (банкрутує), або на основі руйнування
існуючого підприємства створюється практично нове у інших сферах
бізнесу, тобто зростає значення організаційної складової у специфіч-
них вимогах до людського фактора. Відповідно аналогія переходу до
«технологів» потребує властивостей вдумливого оновлення трудового
потенціалу підприємства. Базуючись на цьому специфічні вимоги до
людського фактора в антикризовому управлінні у керівників стосу-
ються у першу чергу наступних аспектів розвитку властивостей:
- інтелектуальних – щодо набуття спеціальних знань і навичок з
антикризового управління й кризис-менеджменту, оскільки здійсню-
ється керівництво за умов незворотної кризи;
- психологічних – щодо передбачення конфліктних ситуацій, зняття
стресу у працівників, оскільки криза підприємства створює умови для
скорочення персоналу, що посилює кризу персоналу та стрес, сприяє
виникненню конфліктів;
- організаторських – щодо перерозподілу повноважень і центрів
відповідальності та залучення до праці висококваліфікованих фахів-
ців, оскільки перепрофілювання потребує перетворення організацій-
ної структури управління та залучення фахівців з нових сфер знань;
- комунікаційних – щодо використання досвіду й інтелекту як свого
власного, так й членів команди, вміння об’єктивно оцінювати працю
підлеглих, значення чого зростає за умов скорочення персоналу;
- лідерських – у аспекті набуття позитивної репутації та здатності
консолідувати персонал, без чого не можливо сконцентрувати зусилля

518
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

колективу в умовах впровадження непопулярних заходів зі скорочення

персоналу та згортання соціальних програм;
- самоконтролю – через мотивацію збереження роботи й кар’єрного
зростання у новій структурі підприємства, оскільки необхідно зусил-
лями керівництва провести весь комплекс заходів щодо згортання
діяльності підприємства та впровадження нового бізнесу.
Специфічні вимоги до людського фактора в антикризовому управ-
лінні у торгово-оперативного персоналу на четвертій фазі розвитку
кризи стосуються у першу чергу наступних аспектів розвитку власти-
востей:
- особистісних – щодо здатності швидко навчатися та освоювати
нові професії та робочі прийоми, оскільки проводиться перепрофілю-
вання підприємства,
- психологічних – щодо відданості підприємству й скорочення
потреб, оскільки необхідно продовжувати роботу за умов скорочення
соціальних програм і відсутності гарантій майбутнього успіху;
- комунікаційних – щодо позитивного відношення до нових праців-
ників, відновлення після емоційного та психологічного шоку, оскільки
залучається новий персонал з новими професійними знаннями та
навичками й необхідно не тільки будувати нові відносини, але й навча-
тися у них;
- самоконтролю – через сприйняття мотиваційних установ щодо
збереження робочих місць у майбутньому, що є основним мотивом
перетерпіти погіршення стану підприємства.
Узагальнення вище викладених положень дозволяє класифікувати
специфічні вимоги антикризового управління до людського фактора
підприємствами роздрібної торгівлі, в межах якої виділено та обґрун-
товано вимоги до властивостей (розумових та фізичних, колективних
та особистісних, працівника та власника робочої сили) для кожної
фази розвитку кризи за окремими категоріями персоналу, що дозволяє
створити підґрунтя для виокремлення та ідентифікації заходів форму-
вання людського фактора.
Блок 2. Оцінка впливу чинників на формування людського фактора
підприємствами роздрібної торгівлі. Чинники зовнішнього середо-
вища створюють умови формування, тому аналіз їх тенденції дозволяє

519
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

визначити потенційні властивості людського фактора та умови й мож-

ливості їх залучення до підприємств роздрібної торгівлі. Як визнача-
лося раніше, формування людського фактора відбувається під впливом
зовнішніх чинників макрорівня та на особистісному рівні. Детальне
дослідження цієї проблеми буде проводитися у подальших розділах
даної роботи. Формування людського фактора на рівні підприємства
визначається внутрішніми чинниками.
Головною метою оцінки впливу внутрішніх чинників формування
людського фактора та визначення відповідності превалюючих власти-
востей до специфічних вимог антикризового управління є дослідження
результатів формування людського фактора певним підприємством,
тобто привалюючи властивості людського фактора є результатом їх фор-
мування під впливом внутрішніх чинників. Детальне дослідження цієї
проблеми також буде проводитися у подальших розділах даної роботи.
Результати співставлення превалюючих властивостей зі специфіч-
ними вимогами до них в антикризовому управлінні є основою відбору
заходів формування людського фактора підприємствами роздрібної
торгівлі. Визначення системи заходів формування людського фактора
підприємствами з метою забезпечення досягнення цілей антикризо-
вого управління є предметом даного дослідження у подальшому.
Блок 3. Відбір заходів формування людського фактора та обґрунту-
вання доцільності їх впровадження.
Метою даного етапу є розробка системи формування людського
фактора, яка б задовольняла специфічні вимоги антикризового управ-
ління, за рахунок обґрунтування відбору певних заходів через їх ран-
жування та економічну оцінку доцільності їхнього впровадження.
Наведений підхід до формування людського фактора в антикризо-
вому управлінні підприємства, а також виходячи з того, що людський
фактор на підприємствах роздрібної торгівлі розглядається як комп-
лекс властивостей персоналу, які розвиваються відповідно до дина-
міки процесів розвитку суспільно-економічних відносин і техніко-тех-
нологічних умов праці, що відображає зміни у змісті праці людини
та має свої особливості, які необхідно враховувати, щоб забезпечити
ефективне функціонування в конкурентному середовищі, узагальнено
основні характеристики та уточнено зміст поняття «людський фактор

520
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

в антикризовому управлінні підприємством» як комплексу властивос-

тей персоналу, що використовується у виробничо-господарській діяль-
ності підприємства та відповідає специфічним вимогам антикризового
управління. Стосовно формування людського фактора в антикризо-
вому управлінні, то його пропонується визначити як сукупність захо-
дів забезпечення створення властивостей персоналу на підприємстві,
здатних задовольняти специфічні вимоги антикризового управління.

Система формування людського фактора в антикризовому

управлінні підприємства роздрібної торгівлі

Формування людського фактора є невід’ємною підсистемою анти-

кризового управління на підприємстві, яка потребує застосування спе-
ціального методичного інструментарію щодо забезпечення його функ-
ціонування. Спираючись на бачення формування людського фактора
в антикризовому управлінні виокремлено основні складові елементи
системи формування людського фактора в антикризовому управлінні
підприємством, які взаємопов’язані та знаходяться у взаємозалеж-
ності, а саме [6]:
- бачення людського фактора «як комплексу певних властивостей
людини (груп людей), що використовуються в процесі створення мате-
ріальних благ і послуг» визначає центральне місце властивостей в сис-
темі формування людського фактора;
- заходи формування людського фактора розробляються усередині
підприємства та під час їх запровадження безпосередньо сприяють
формуванню властивостей;
- чинники чинять однозначний вплив на властивості людського
фактора та на рішення щодо розробки заходів;
- вимоги висуваються до властивостей людського фактора та визна-
чають спрямованість заходів в антикризовому управлінні.
Цілісність системи формування людського фактора в антикризо-
вому управлінні підприємствами роздрібної торгівлі неможлива без
врахування та оцінки зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на вла-
стивості людського фактора, а також без відповідності властивостей
людського фактора до вимог антикризового управління. Результати

521
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

оцінки стають інформаційним забезпеченням відбору заходів впливу

на властивості, що, у цілому, визначає ефективність системи форму-
вання. Визначення взаємозумовлених структурних складових системи
формування людського фактора в антикризовому управлінні підпри-
ємствами роздрібної торгівлі стає підґрунтям відокремлення підсис-
тем (рис. 3).
Підсистема 1. Обґрунтування спрямованості заходів формування
людського фактора містить наступну послідовність кроків: оцінка
впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на формування людського
фактора підприємством, ідентифікація фази розвитку кризи, визна-
чення вимог антикризового управління до людського фактора, обґрун-
тування спрямованості заходів формування людського фактора в анти-
кризовому управлінні.
Підсистема 2. Розробка комплексу заходів формування людського
фактора. Метою є обґрунтування комплексу заходів, впровадження
яких дозволить мати властивості людського фактора, що відповіда-
ють вимогам антикризового управління. Здійснення управлінського
процесу потребує реалізації комплексу сукупності заходів, які в сукуп-
ності є практичним інструментом формування людського фактора під-
приємствами.
Визначення вимог антикризового управління до властивостей люд-
ського фактора щодо кожної фази розвитку кризи на підприємстві
дозволяє оцінити пріоритетність заходів формування, що створює під-
ґрунтя для обґрунтування послідовності їх впровадження.
На першій фазі розвитку кризи головним завданням антикризового
управління є випередження кризи. Тому специфічні вимоги до власти-
востей персоналу мають на меті забезпечення нейтралізації найбільш
проблемних місць формування, які можуть призвести до кризового
стану підприємства у процесі впровадження заходів. Отже, пріоритет-
ними є стратегічні превентивні заходи, які визначають спрямованість
тактичних.
Під час виконання керівниками своїх функцій зростає значення
таких заходів формування людського фактора: тренінги з розвитку
стратегічного мислення; стажування на підприємствах, що знахо-
дяться на різних стадіях розвитку кризи; вироблення позитивного

522
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

СИСТЕМА
формування людського фактора в антикризовому управлінні
Підсистема 1
Обґрунтування спрямованості заходів формування людського фактора
в антикризовому управлінні
Оцінка відповідності властивостей людського
фактора вимогам антикризового управління

Відповідає (1 бал)
Не відповідає (0 балів) Необхідність
Оцінка тенденції зовнішнього чинника впливу на
формування людського фактора
Можли-
Позитивний вплив (1 бал) вість
Негативний вплив (0 балів)
Оцінка внутрішнього чинника впливу на формування
людського фактора на певному підприємстві

Сприяє – сильна сторона (1 бал)

Не сприяє – слабка сторона (0 балів)

Підсистема 2
Розробка комплексу заходів формування людського фактора

Заходи формування Заходи залучення зовні працівників

людського фактора усередині з необхідними для певного
підприємства підприємства властивостями

Підсистема 3
Оцінка ефективності системи формування людського фактора в
антикризовому управлінні підприємствами роздрібної торгівлі

Оцінка ефективності системи

Ефективна
Неефективна

Рис. 3. Взаємозв’язок елементів системи формування

людського фактора в антикризовому управлінні
підприємства роздрібної торгівлі

523
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

ставлення до змін; тренінги з психологічної витривалості та психоло-

гічної сумісності, мотивація досягнення цілей тощо. Систематизація
заходів представлена в табл. 1. У торгово-оперативного персоналу осо-
бливої значущості набувають властивості щодо працьовитості, твор-
чості, ініціативності, орієнтації на систему цінностей підприємства,
роботи у колективі, позитивного ставлення до рішень керівництва
тощо. Основними заходами формування тут є створення умов для
постійного навчання та підвищення кваліфікації, тренування групової
взаємодії для виконання завдань, конкурентні умови зайняття вакан-
сій, мотивація результатів праці, залучення до прийняття рішень тощо.
Систематизація заходів представлена в табл. 2.
На другій фазі розвитку кризи підприємство має ще достатній час
для посилення протидії розгортанню вже наявних кризових симптомів.
Спираючись на це, можна визнати, що заходи формування людського
фактора на другій фазі спрямовуються від стратегічних екстрених до
тактичних екстрених, тобто існуючим кризовим ознакам необхідно
швидко протидіяти через втілення тактичних екстрених заходів й від-
повідно вносити корективи в стратегічні превентивні заходи. На пер-
ший план у керівників висуваються властивості щодо авторитетності,
цілеспрямованості, компетентності, передбачливості, інформованості,
комунікабельності та харизми, інноваційного бачення, розуміння про-
блем та швидкого їх вирішення тощо. Наведені властивості дозволя-
ють оцінювати потенційну небезпечність ситуації, вчасно формувати
антикризові рішення, створювати умови для обговорення і розв’язання
проблем, що допомагає знайти вихід, перш ніж настане кризовий стан.
Пріоритетними заходами впливу на властивості тут стають: мотива-
ція при досягненні цілей на підприємстві; вивчення світового досвіду
антикризового управління; інформування щодо стану та системи цін-
ностей підприємства; тренінги обґрунтування та прийняття рішень за
кризових умов; обмін інформацією між фахівцями і керівниками тощо.
Узагальнена система заходів представлена в табл. 3. У торгово-опера-
тивного персоналу зростає значення властивостей щодо колективного
настрою, ділової активності, концентрування на системі цінностей
підприємства, визначення різних точок зору, підвищення психологіч-
ного опору, сприйняття мотиваційних установок щодо організаційних

524
 Таблиця 1
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні для керівників
підприємств роздрібної торгівлі, що знаходяться на першій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
Розвиток інтелектуальних властивостей (здатність визначати потенційно небезпечні місця функціонування
підприємства та управляти пошуком, освоєнням й впровадженням нововведень); розвиток психологічних
властивостей (здатність долати опір нововведенням та витримувати високий ступінь відповідальності); розви-
ток колективних (комунікаційних) властивостей (здатність організовувати співпрацю в колективі під час впро-
вадження нововведень); розвиток особистісних (лідерських) властивостей (зразкове поводження й спілку-
вання; розвиток самоконтролю через створення мотиваційних установ досягнення цілей щодо впровадження
заходів
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Залучення Стажування Тренінги з Тренінги з Тренінги з Доступ
досягнення персоналу, на підприєм- розвитку психологічної ділового пово- до джерел
цілей щодо здатного ствах – ліде- стратегічного витривалості дження інформації з
впровадження освоювати рах мислення нової техніки
нововведень нововведення й технологій,
організації
впровадження
нововведень

525
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning
526
Таблиця 2
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні
для торгово-оперативного персоналу підприємств роздрібної торгівлі, що знаходяться на
першій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
Розвиток особистості (здатність щодо освоєння нових технічних засобів та прийомів праці); розвиток пси-
хологічних властивостей (здатність вироблення позитивного відношення до рішень керівництва); розвиток
колективних (комунікаційних) властивостей (здатність працювати у колективі); розвиток самоконтролю
(сприйняття мотиваційних установ щодо орієнтації на систему цінностей підприємства)
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Конкурентні Постійне Залучення Тренінги з Тренування Стажування
результатів умови навчання та до прийняття психологічної групової на кращих
праці зайняття підвищення рішень сумісності взаємодії під підприєм-
вакансій кваліфікації час виконання ствах, підпри-
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

завдань ємствах-ви-
робниках
тощо
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

цілей та завдань тощо. Основними заходами формування стають тре-

нінги з колективних дій в стресових і кризових умовах, залучення до
обговорення й прийняття рішень, інформування щодо цінностей під-
приємства, його стану та динамічних процесів в оточенні підприєм-
ства, мотивація результатів праці тощо. Узагальнена система заходів
представлена в табл. 4.
На третій фазі розвитку кризи необхідно швидко виправляти ситу-
ацію, оскільки вже відчутні кризові симптоми.
Заходи формування людського фактора набувають напряму від
стратегічних екстрених до тактичних екстрених, тобто існуючим кри-
зовим ознакам необхідно швидко протидіяти через втілення тактичних
екстрених заходів, і після покращення ситуації переходити до втілення
стратегічних екстрених з послідовним переходом (у разі виходу на
вищу за рангом фазу розвитку кризи) до втілення стратегічних превен-
тивних заходів.
Комплекс заходів, що реалізується в кризовій ситуації, на думку
американських менеджерів, повинен спрямовуватися на поліпшення
морального клімату та створення впевненості в ефективному управ-
лінні, зокрема у керівників пріоритетними стають лідерські властиво-
сті: рішучість, швидке й адаптивне реагування на розвиток подій, при-
скорення процесу прийняття і реалізації рішень, психічна витримка,
антистресова стійкість, ранжування проблем, надихання колективу,
заохочення зусиль, впевненість в успішному подоланні кризової
ситуації, використання досвіду та інтелекту як свого власного, так і
членів команди, вміння обирати адекватний стиль спілкування під час
вирішення конфліктів тощо. Заходами впливу на властивості стають:
підбір антикризової команди для роботи в кризових умовах; організа-
ція та участь працівників щодо постійного відстеження за розвитком
подій; тренінги з оцінки обставин; вироблення навичок спокійного
реагування на події шляхом координації антикризових заходів; від-
мова керівників від зайвих витрат на утримання управлінського персо-
налу тощо. Узагальнена система заходів представлена в табл. 5. У тор-
гово-оперативного персоналу зростає значення властивостей щодо
концентрації зусиль на виконанні розпоряджень керівництва, відмова
від конфліктів, протидія панічним настроям, взаємодопомога і взаємо-

527
528
Таблиця 3
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні
для керівників підприємств роздрібної торгівлі, що знаходяться на другій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
Розвиток інтелектуальних властивостей (здатність передбачувати та бути інформованим); розвиток психоло-
гічних властивостей (здатність долати тиск небезпеки потенційного погіршенням ситуації на підприємстві);
розвиток колективних (комунікаційних) властивостей (здатність до організації справедливої конкуренції усе-
редині колективу); розвиток особистісних (лідерських) властивостей (цілеспрямованість й компетентність;
розвиток самоконтролю (зростання значущості мотивації за результатами досягнення цілей підприємства)
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивації за Створення Аналіз та Тренінги з Тренінги з Створення Перманентне
результатами безперебійної доведення планування розробки та системи вивчення
досягнення та надійної до колективу кар’єри прийняття обміну інфор- переваг
цілей підпри- системи світового рішень за кри- мацією між впровадження
ємства інформа- досвіду зових умов фахівцями і нової техніки
ційного антикризового керівниками й технологій
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

забезпечення управління
результатів
діяльності
підприємства
 Таблиця 4
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні
для торгово-оперативного персоналу підприємств роздрібної торгівлі,
що знаходяться на другій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
Розвиток особистості (здатність накопичення досвіду роботи за різних умов та на різних ділянках); розви-
ток психологічних властивостей (здатність концентрування на системі цінностей підприємства); розвиток
колективних (комунікаційних) властивостей щодо підтримки колективного настрою; розвиток самоконтролю
(сприйняття мотиваційних установ щодо ділової активності)
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Створення Інформування Виховання Тренінги з Тренінги Перманентне
досягнення системи щодо стану на прикладах налагодження щодо колек- навчання з
необхідних переміщення та динаміч- цінностей міжособистіс- тивних дій освоєння
результатів персоналу них процесів підприємства них зв’язків в стресових нової техніки,
діяльності усередині під- і кризових технологій
підприємства приємства та умовах
його оточенні

529
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning
 Таблиця 5

530
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні для керівників
підприємств роздрібної торгівлі, що знаходяться на третій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
Розвиток інтелектуальних властивостей (здатність прискорювати процес прийняття й реалізації рішень);
розвиток психологічних властивостей (здатність вміло обирати адекватний стиль спілкування під час розв’я-
зання конфліктів); розвиток колективних (комунікаційних) властивостей (здатність до створення антикризової
команди та керівництва її роботою, надиханню колективу та вселення впевненості в успішному розв’язанні
кризової ситуації); розвиток особистісних (лідерських) властивостей (холоднокровність та антистресова стій-
кість); розвиток самоконтролю (зростання значущості мотивації результатів колективних зусиль з забезпе-
чення безкризової діяльності)
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Підбір Обрання Відмова Тренінги Підбір колек- Створення
результатів антикризової адекватного керівників від з оцінки тивних форм системи
колективних команди для стилю спілку- зайвих витрат обставин, взаємозв’язків прискорення
зусиль із роботи в кри- вання під час на утримання вироблення за кризових прийняття
забезпечення зовій ситуації розв’язання управлін- навичок умов та реалізації
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

безкризової та проведення конфліктів ського персо- спокійного рішень

діяльності тренінгів налу реагування на
події шляхом
координації
антикризових
заходів
 Таблиця 6
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні
для торгово-оперативного персоналу підприємств роздрібної торгівлі,
що знаходяться на третій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
розвиток особистості (потреба швидкого виконання розпоряджень керівництва); розвиток психологічних
властивостей (здатність протистояти панічним настроям, відкладання конфліктів); розвиток колективних
(комунікаційних) властивостей щодо концентрації зусиль на виконанні розпоряджень керівництва; розвиток
самоконтролю (сприйняття мотиваційних установ щодо швидкого виконання завдань)
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Організація Навчання Вселити Протистояння Відкладання Технічне та
швидкого праці та швидких дій впевненість панічним конфліктів інформаційне
виконання оцінка діло- за завданнями в успішному настроям забезпечення
завдань вих власти- та антикризо- подоланні прискорення
востей за вими планами кризової прийняття
результатами ситуації й реалізації
виконання рішень
розпоряджень
керівництва

531
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

підтримка, бажання усунути кризові симптоми тощо. Пріоритетними

заходами стають: навчання швидко діяти за розпорядженнями і анти-
кризовими планами, мотивація швидкого виконання завдань, відмова
від конфліктів, включення до системи прискорення прийняття й реалі-
зації рішень. Узагальнена система заходів представлена в табл. 6.
На четвертій фазі розвитку кризи підприємство або ліквідується
(банкрутує), або на основі руйнування існуючого підприємства створю-
ється практично нове у нових сферах бізнесу. Можна визнати, що у разі
втілення режиму санації чи тактичних екстрених щодо якнайшвидшого
подолання найгостріших кризових проблем до стратегічних превентив-
них і екстрених заходів. На великих підприємствах вводиться команда
антикризових керівників, куди входять арбітражні (тимчасові, зовнішні,
конкурсні) керівники та фахівці з антикризового управління [5, с. 455].
Перші можуть діяти лише на підставі диплому менеджера з анти-
кризового управління та ліцензії (які підтверджують наявність спе-
ціальних знань і навичок) і призначаються арбітражним судом, у
результаті чого повноваження керівництва підприємства переходять
до арбітражних керівників. Проте залучення арбітражних керівників
є наслідком визнання підприємства у судовому порядку банкрутом і
головне призначення – порятунок підприємства. Фахівці з антикри-
зового управління можуть виступати як незалежні експерти, що здій-
снюють свою діяльність на комерційній основі, або можуть бути штат-
ними працівниками різних рівнів управління, які здійснюють разову
консалтингову допомогу, тобто їх роль полягає у сприянні попере-
дження кризи чи допомоги у разі її виникнення.
На четвертому етапі для керівників пріоритетними стають такі вла-
стивості: наявність спеціальних знань і навичок щодо антикризового
управління та кризис-менеджменту, здатність консолідувати персонал,
позитивна репутація, вміння об’єктивно оцінювати працю підлеглих,
вміння перерозподіляти повноваження і центри відповідальності й
залучати до праці висококваліфікованих фахівців, вміння активізувати
роботу і передбачати конфліктні ситуації, дипломатичність, здатність
приборкати стрес у працівників і сприяти бути задоволеним роботою,
підприємницькі якості тощо. Основними заходами впливу на власти-
вості тут є: оплата праці за участю у прибутках; спеціальна освіта з

532
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

антикризового управління; вміння переконати підлеглих у правиль-

ності дій, антистресові педагогічні та психологічні тренінги. Узагаль-
нена система заходів представлена в табл. 7.
У торгово-оперативного персоналу зростає значення властивос-
тей щодо терпіння, оптимізму, відданості підприємству, готовності до
змін, здатності швидко навчатися й освоювати нові професії (робочі
прийоми), неконфліктності, створення робочого настрою, позитив-
ного ставлення до нових працівників, обирання адекватного стилю
спілкування з колегами, відновлення після емоційного та психологіч-
ного шоку, засвоєння нових норм і цінностей, усунення негативних
наслідків діяльності. Основними заходами формування людського
фактора підприємства стають: регулярна інспекція виробничих проце-
сів, інформованість щодо процесів перетворень, навчання нових про-
фесій та робочих прийомів, мотивація швидких змін, тренінги роботи
з новими працівниками, створення кращих умов праці. Узагальнена
система заходів представлена в табл. 8.
Слід зауважити, що в межах сукупності заходів зарахування як
властивостей, так й заходів впливу до визначених груп є умовним,
тому що процеси взаємодії персоналу всередині трудового процесу є
взаємозалежними та взаємообумовленими, тобто перелік заходів не є
вичерпним, піддається корегуванню в залежності від зміни умов функ-
ціонування підприємств та інших чинників.
Саме наведені вище заходи дозволять сформувати властивості
людського фактора, що здатні задовольняти вимоги антикризового
управління за кожною фазою розвитку кризи та категорією персоналу.
Проте, слід зауважити, що внаслідок тісної взаємозалежності та взає-
мообумовленості процесів формування, визначення заходів впливу на
властивості окремих груп персоналу підприємств роздрібної торгівлі є
досить умовним і піддається корегуванню у залежності від зміни умов
функціонування підприємств та інших чинників.
Таким чином, друга підсистема формування людського фактора в
антикризовому управлінні підприємствами роздрібної торгівлі містить
наступну послідовність дій та процедур: відбір заходів формування
людського фактора підприємством, їх ранжування та економічна
оцінка очікуваних результатів від впровадження.

533
 Таблиця 7

534
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні для керівників
підприємств роздрібної торгівлі, що знаходяться на четвертій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
Розвиток інтелектуальних властивостей (здатність набувати спеціальні знання й навички щодо антикризо-
вого управління й кризис-менеджменту; розвиток психологічних властивостей (здатність до передбачення
конфліктних ситуацій, зняття стресу у працівників; розвиток організаторських властивостей (здатність вміло
перерозподіляти повноваження та центри відповідальності та залучати до співпраці висококваліфікованих
фахівців); розвиток колективних (комунікаційних) властивостей (здатність використовувати свій та командний
досвід й інтелект, об’єктивно оцінювати співпрацю підлеглих); розвиток особистісних (лідерських) властивос-
тей (здатність створювати позитивну репутацію та консолідувати персонал); розвиток самоконтролю через
сприйняття мотиваційних установ щодо забезпечення вчасного досягнення необхідних результатів
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Перерозподіл Набуття Об’єктивне Переконання Використання Сприяння
забезпеченні повноважень спеціальної оцінювання у своїй ком- досвіду та щодо само-
вчасного та центрів від- освіти щодо співпраці петентності інтелекту стійного
досягнення повідальності. антикризового підлеглих та вміння як свого пошуку
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

необхідних Залучення управління переконати власного, інформації

результатів. до співпраці підлеглих у так і членів про застосу-
висококва- правильності команди вання ново-
ліфікованих дій введень та
фахівців з ознайомлення
кризис-ме- з нею
неджменту
 Таблиця 8
Система заходів формування людського фактора в антикризовому управлінні
для торгово-оперативного персоналу підприємств роздрібної торгівлі,
що знаходяться на четвертій фазі розвитку кризи
Специфічні вимоги до людського фактора
розвиток особистості (потребу у здатності швидко навчатися та освоювати нові професії та робочі прийоми);
розвиток психологічних властивостей (здатність до відданості підприємству за умов скорочення потреб);
розвиток колективних (комунікаційних) властивостей щодо позитивного відношення до нових працівників,
відновлення після емоційного та психологічного шоку; розвиток самоконтролю (сприйняття мотиваційних
установ щодо збереження робочих місць у майбутньому)
Заходи формування
Техніко-
Економічні Організаційні Педагогічні Виховні Психологічні Соціальні
технологічні
Мотивація Регулярний Виховання Інформування Тренінги Тренінги Навчання
швидких змін контроль усіх відданості про процеси відновлення роботи в нових профе-
та збереження процесів підприємству, перетворень після емоцій- команді з сій та робочих
робочих місць незважаючи ного та пси- новими пра- прийомів
у майбут- на скорочення хологічного цівниками
ньому. потреб шоку

535
Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Виходячи з такої позиції ефективною є така система, яка дозволяє

знайти цілеспрямовані заходи для забезпечення досягнення рівня,
необхідного і достатнього для виконання цілей функціонування даної
системи. Іншими словами, прагнення досягти ефективності системи
формування людського фактора в антикризовому управлінні визначає
необхідність розв’язання двох проблем: по-перше, розробити мето-
дичний підхід до оцінки ефективності, по-друге, створити такий мето-
дичний підхід до оцінки ефективності, який би сприяв досягненню
цільових орієнтирів як підприємства у цілому, так і окремих співробіт-
ників. Розробка методичного інструментарію щодо вирішення визна-
ченого кола проблем буде проведена у наступному підрозділі даного
дослідження.
Концептуальна схема системи формування людського фактора в
антикризовому управлінні підприємствами роздрібної торгівлі наве-
дена на рис. 4.

Система формування людського фактора в антикризовому управлінні

підприємствами роздрібної торгівлі

Підсистема 1. Підсистема 2. Підсистема 3.

Обґрунтування спрямованості Розробка комплексу Оцінка
заходів формування людського заходів формування ефективності
фактора людського фактора системи
Оцінка впливу зовнішніх і Відбір заходів формування
внутрішніх чинників на формування формування людського людського
людського фактора підприємств фактора підприємст- фактора в
роздрібної торгівлі. вом. антикризово-
Ідентифікація фази розвитку кризи. Ранжування заходів. му управлінні
Визначення вимог антикризового Економічна оцінка
управління до людського фактора. очікуваних результатів
Визначення спрямованості заходів упровадження заходів
формування людського фактора в
антикризовому управлінні

Рис. 4. Система формування людського фактора в антикризовому

управлінні підприємства роздрібної торгівлі

Таким чином, в межах запропонованої системи формування люд-

ського фактора в антикризовому управлінні підприємства роздрібної

536
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

торгівлі виокремленні три взаємодіючі підсистеми (обґрунтування

спрямованості заходів формування людського фактора, розробки комп-
лексу заходів формування людського фактора та оцінки ефективності
цієї системи), послідовність дій всередині яких визначається певними
взаємообумовленими кроками, що, у цілому, забезпечує цілісність сис-
теми й безперервність дій та дозволяє забезпечувати досягнення цілей.

Висновки. Шляхом дослідження специфічних вимог антикри-

зового управління відносно властивостей до праці встановлено, що
людський фактор в антикризовому управлінні являє собою сукупність
таких властивостей персоналу, які дозволяють задовольняти ці вимоги,
та доведено, що формування людського фактора є невід’ємною під-
системою антикризового управління підприємства, яка складається з
сукупності заходів впливу на властивості персоналу. Таке розуміння
сутності людського фактора в антикризовому управлінні дозволило
виокремити і класифікувати специфічні вимоги та відповідні їм заходи
формування для кожної фази розвитку кризи й особливостей функціо-
нальної участі керівників та торгово-оперативного персоналу підпри-
ємств роздрібної торгівлі.
Ураховуючи складність зв’язків між виділеними елементами сис-
теми формування людського фактора в антикризовому управлінні під-
приємствами роздрібної торгівлі, ґрунтуючись на принципах побудови
систем та враховуючи галузеві особливості підприємств роздрібної
торгівлі, розроблено систему формування людського фактора в анти-
кризовому управлінні підприємствами роздрібної торгівлі, яка склада-
ється з окремих підсистем.
Таким чином, на підприємствах роздрібної торгівлі підходи до
антикризового управління мають свої особливості, а формування
людського фактора в антикризовому управлінні є складною багато-
аспектною науково-методологічною проблемою. Тому формування
людського фактора не може обмежуватись переліком заходів, а потре-
бує їх систематизації, що стає підґрунтям для розробки методичного
інструментарію обґрунтування їх ієрархічного ранжування з метою
визначення пріоритетності щодо розподілу ресурсів та впровадження
за часом.

537
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Список літератури:
1. Василенко В.О. Системний менеджмент стійкого розвитку підпри-
ємств : дис. ... д-ра наук: 08.06.01 / В.О. Василенко, 2007. – 186 с.
2. Садеков А.А. Управление предприятием в условиях кризисна :
монографія / А.А. Садеков, В.В. Цурик. – Донецк: ДонГУЭТ, 2006. – 178 с.
3. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприєм-
стві : монографія / Олег Олександрович Терещенко. –[2-ге вид., без змін. –
К. : КНЕУ, 2006. – 268 с.
4. Толчеев Ю.З. Механизмы антикризисного управления предпри-
ятием : дис. … канд. экон. наук : спец. 08.02.03 / Ю.З. Толчеев. – Донецк,
2004. – 184 с.
5. Раєвнєва О.В. Управління розвитком підприємства: методологія,
механізми, моделі : монографія / О.В. Раєвнєва. – Харків : ІНЖЕК, 2006. –
496 с.
6. Забродська Г.І. Система заходів формування людського фактора
антикризового управління підприємств роздрібної торгівлі / Г.І. Заброд-
ська, Л.Д. Забродська // Економічний форум. – 2016. – № 1. – С. 138-146.
7. Забродская А.И. Человеческий фактор антикризисного управления:
формирование и оценка в предприятиях розничной торговки: Моногра-
фия / А.И. Забродская. – LAP LAMBERT, Akademikerverlag GmbH & Co.
KG, 2012.

3.9. MANAGEMENT SYSTEM OF INSTITUTIONAL

AUTONOMY OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS:
CONCEPTUAL AND METHODOLOGICAL BASIS DESIGN

Summary. The most important problems in the field of higher education

management are the achievement of a reasonable balance between state
regulation and the autonomy of higher education institutions. In these con-
ditions, universities change the paradigm of their activities: they move from
the classical, research model to the new paradigm, where institutions of
higher education (IHE) are regarded as agents of economic relations. It is
proved that the transformation of the autonomy paradigm of the IHE activ-
ity of Ukraine requires the development of new approaches and methods of
university’s management. The article proposes the concept of constructing

538
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

the system of institutional autonomy of IHE as a set of hypotheses and con-

ceptual approvals, and justifies the approaches on which it should be based.
In order to strengthen the competitiveness of IHE in the international and
national markets for educational services, a system of institutional auton-
omy of the IHE has been designed. The methodical approach to strength-
ening the institutional autonomy of the IHE as a set of interrelated steps
has been developed. Strategies and tactics of autonomy strengthening of
universities are determined.

Introduction. Ukraine has chosen the integration into the European

direction in all spheres of life. The system of higher education, as an ele-
ment of the system of "education market – the labor market – the consumer
preferences market" and the subsystem of the European system of higher
education in the global trend, is gaining more and more autonomy.
Autonomy means the availability of opportunities for universities to
form and implement independent government decisions in the areas of
personnel management, budgeting for student preparation and recruitment
rules. It has two sides that are related to the cognitive behavior of people.
So, on the one hand, the availability of freedom allows humanity to more
actively participate in the economic-ecological, social, political life of soci-
ety, which increases its capabilities and ensures the realization of the goal
of each person. Freedom in this sense is an increase in opportunities. On the
other hand, freedom is the reduction of restrictions, rules of the operation
of a particular system. Within the limits of this understanding, the critical
reduction of restrictions leads to chaos or even collapse of the system, so
this increase in freedom turns into entropy for society. Thus, the manage-
ment of human freedom is, above all, a balance between great opportunities
and the morality of society. In this regard, the actual problem is to deter-
mine the essence of autonomy of the university from the point of view of
providing the opportunity to independently make management decisions of
the university in the conditions of the existence of the moral and traditional
principles of the functioning of society in a particular state.
The state autonomy of the higher education system depends on the
national system of higher educational and it is based on the traditions of
society. Thus, unlimited increase of autonomy opens up new opportunities

539
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

for countries whose higher education system has a significant history of uni-
versity freedom. While for higher education systems that traditionally func-
tion under significant state control, such an increase in autonomy can lead
to inefficient functioning of the system. Thus, the notion of the autonomy
of the higher education system and the institution of higher education (IHE)
depends to a large extent on the current state of democratic and academic
freedoms in society. Due to the fact that the modern development of society
is aimed at the spread of democratic freedoms, it should be noted that in the
educational space the transformation of the paradigm of the development of
the educational market is being carried out.
The stages of transformation of the paradigm of the development of the
educational market shows in table 1.
Strengthening the autonomy of the functioning of educational institu-
tions, changes in the principles and rules of their development formed the
preconditions for the emergence of three major contradictions that charac-
terize the world system of education (Fig. 1).

Contradictions that characterize the world system of education

education must be narrow- education should be education must be

special because it is impossible voluntary in order to be as expensive to be high-
to know everything and at the effective as possible and at quality, and at the
same time broad enough for the the same time compulsory, same time cheap to
specialist to be oriented in since incompetence is be affordable
interdisciplinary knowledge socially dangerous
and to quickly learn if
necessary

Fig. 1. Contradictions that characterize the ideal system of education

In accordance with certain contradictions, a significant transformation

of the paradigm of the development of the educational market is being
realized. The carried out researches have allowed allocating the following
directions of such transformation:
1. The state's influence on the development of the educational market is
constantly decreasing, which leads to an increase in the impact of the sys-

540
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Table 1
Stages of Transformation of the Paradigm of the Development
of the Education Market
Author Contents of the transformation phase
There is a significant link between community devel-
opment and university education. On the one hand, the
Thomas Ehrlich development of society requires qualitative improvement
[1, p. 201] of education, and, on the other hand, the democratization of
society entails the increase of democratic freedoms in the
educational sphere.
Modern development of society and the internationalization
Van Damme of labor resources require an increase in the autonomy of
[8, p. 10] the higher education system, which allows IHE to turn into
international educational institutes.
The development of universities depends on the availability
of their financial resources, but in a context of increasing
Ben Jongbloed competitiveness, it is necessary for universities to obtain
[3, p. 309] greater rights and freedoms for their financial autonomy. It
is she who is the main factor in the competitiveness of the
country's higher education system.
State regulation of the system of higher education is an
Maassen P.,
important lever for its effective development, but it is nec-
Eli Moen,
essary to find a balance between the strengthening of regu-
Bjørn Stensaker
lation and the autonomy of the higher education system, as
[5, p. 247] Boffo та
in the conditions of the development of a market economy,
Dubois [4, p. 25]
the IHE become separate agents of economic relations.
Since universities are a traditional institution of society and
Musselin, C. have a great history, they have a tendency to autonomy;
[6, p. 241] therefore, the logical development of the higher education
system is to provide universities with greater authority.
Determine the need to enhance the competitiveness of
Е. El-Khawas та
IHE through the provision of greater powers in the area of
R. de Pietro-Jurand
management of financial resources, that is, increasing their
[2, p. 14]
financial autonomy.
Investigates trends in the development of education, on
Neave, G. the basis of which emphasizes the role of the autonomy of
[7, p. 142] Western European economies in enhancing the quality of
education.

541
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

tem "education market – labor market – consumer preferences market" on

the activity of a separate IHE;
2. In the framework of the new paradigm, IHE are considered as agents of
economic relations, therefore their activities are subject to the general prin-
ciples of competitiveness. In this regard, it is necessary to give IHE more
autonomy in order to reduce the influence of the state and, consequently, to
make competition in the educational services market more transparent.
In last years, universities have changed the paradigm of their activities:
they move from the classical, research model, in which, after educational
and scientific activities, a completely new activity, related to the develop-
ment of the regional community, comes to the fore. In part, this role has
always been characteristic of classical universities, which were not only
the center of education and science, but also a source of cultural formation.
Consequently, the modern university is capable of influencing the economy,
the level of human capital and the innovative potential of the region. If
earlier universities could afford to stay on the periphery of processes tak-
ing place in society, then in the modern knowledge economy, they sharply
changed the location of their location, being in the epicenter of events.
The transformation of the autonomy paradigm of the IHE of Ukraine
requires the development of new approaches and methods of university
management. Therefore, the study proposes the concept of building an
institutional autonomy system of IHE, whose purpose is to build a system
of institutional autonomy of IHE in order to strengthen its competitiveness
in the international and national markets for educational services.

Content of the concept of building

an IHE's institutional autonomy system

The development of the concept of building an institutional autonomy

system of the IHE consists of several stages (Fig. 2).
Stage 1. Formation of hypotheses and conceptual provisions of the
concept of building a system of institutional autonomy of IHE.
The development of conceptual concepts of the concept is based on
hypotheses concerning the construction of the institutional autonomy sys-
tem IHE.

542
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Hypothesis 1. Increasing the level of state competitiveness at the world

level is impossible without a permanent modernization of the system of
higher education in accordance with the priority directions of the develop-
ment of the world educational space of the XXI century.

Stage 1. Formation of hypotheses

and conceptual provisions
concept of building an
institutional autonomy system of
IHE
Stage 2. Construction of a system of
principles concept of building a system of
institutional autonomy IHE

Stage 3. Development of the

instrumental basis for the
concept of building an
institutional autonomy
system IHE.

Fig. 2. Stages of the development of the concept of building

an institutional autonomy system

As previously defined, trends in the democratization of society and the

obtaining of greater freedoms have emerged in the world, which has led to
the need to transform the paradigm of the development of the higher edu-
cation system. On the other hand, the internationalization and globalization
of the markets have led to the blurring of borders between countries, and
now a citizen of one country can receive education in a completely different
way. This has led to increased competition among IHE since IHE make
up the national system of higher education, within the framework of the
existing paradigm of the development of the system of higher education for
strengthening competitiveness IHE it is necessary to receive IHE greater
freedoms on various managerial components, which requires a greater
autonomy from the national system of higher education.
As a consequence of this hypothesis is the conceptual thesis 1.

543
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Conceptual thesis 1. On the formation of a new paradigm for the devel-

opment of the system of higher education on the basis of the newly created
discourses.
The emergence of new educational paradigms in which new principles
of marketing policy and market mechanisms aimed at reducing state control
are taking place. In most countries, the marketing education process is used
as a compromise between academic autonomy, privatization and state con-
trol. The challenges and consequences of global marketing and the privati-
zation of education have been the subject of discussion on many key issues,
and competition has intensified between national and global high schools.
The content of the paradigm of higher education has been updated under
the influence of globalization. National providers, previously restricted to
providing services within the boundaries of the state borders of the host
countries, began exporting them to other countries. Obtaining knowledge is
the nature of a trading transaction that requires the ability to trade knowl-
edge as a product with a prominent label. The concept of competition and
the market as universal means, which require the transformation of the IHE
into the structure of the educational business, has spread.
A new evolutionary step is the formation of institutional autonomy,
which allows IHE to create conditions for strengthening its own image,
which is a competitive advantage in the competition.
Hypothesis 2. The reform of the higher education system of Ukraine
is aimed at integrating into the world and European educational space by
strengthening the autonomy of IHE, which increases the quality of educa-
tion and image appeal of national universities.
The analysis of publications in the field of autonomy assessment of the
higher education system shows that there are two opposing approaches to its
calculation. The first approach is based on determining the level of auton-
omy in the time space. Built in this approach, the trend of the level of auton-
omy of the higher education system is in the direction of the global trends
of increasing social freedom, which, in turn, characterizes the strengthening
of democratic processes in society. Such an approach, in our opinion, shows
qualitatively high global trends in the development of the system of higher
education, but: – first, does not reflect the diversification of countries by
the peculiarities of the national development of higher education systems;

544
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

– secondly, such an assessment can not be objective enough, since the main
trend of the development of any country is the democratization of society.
Therefore, the presence of the opposite trend in the system of higher edu-
cation, at least, will upset critics of state regulation, and, most of all, will
characterize the threat to the democratic development of society.
The second approach is based on the spatial analysis of the level of
autonomy of the higher education system, on the basis of which groups
of factors are defined that characterize one or another side of autonomy.
This approach has much more objectivism, since the activities of the higher
education system are regulated by the legislation of the country, so the defi-
nition of the values of indicators is carried out on the basis of an analysis
of legislative and normative acts of a particular state. This approach has
been reflected in the writings of such scholars as P. Maassen, G. Neave,
T. Ehrlich.
The most well-known and widespread methodology for studying the
level of autonomy of higher education in Europe within this approach is the
methodology proposed by the Association of European Universities, which
involves the calculation of four main components – organizational, person-
nel, financial and academic. These components are interconnected with each
other, which allows to determine the level of autonomy of the system of
higher education from the system positions by means of a general indicator
of autonomy [2-6]. The connection of these components is shown in Fig. 3.
The result of this hypothesis is the following conceptual thesis.

General autonomy of the system of higher education and IHE

Organizational autonomy Personnel autonomy

Financial autonomy Academic autonomy

Fig. 3. Components of the autonomy

of the higher education system and IHE

545
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Conceptual thesis 2. On the components of autonomy of the system

of higher education and a separate IHE and their synergistic impact on
the competitiveness of the IHE. The autonomy of the higher education
system of Ukraine and the IHE is characterized by the following compo-
nents: organizational, financial, personnel, academic, which constantly
interact with each other. Effective activity as a system of higher educa-
tion of the state and a certain IHE depends on a balanced, systematic and
permanent strengthening of all components of institutional autonomy,
and its overall level is equal to the level of the weakest component of
autonomy.
Hypothesis 3. The system of institutional autonomy IHE is multilevel
and complex, based on systematic, marketing-oriented approaches and
should reflect effective interrelationships and organizational forms of inter-
action in the "IHE – labor market" and "IHE – market of preferences of the
population".
Within the framework of the existing methodology for calculating the
components of the autonomy of the higher education system proposed by
the Association of European Universities [9], there are many sets of indi-
cators that characterize each of the components. The construction of the
indicator is carried out on the basis of existing variants of its values. That is,
the index varies from 0 to 100 and has different mutually exclusive variants
of its value, which have one of the fixed values within these limits. When
analyzing a system of higher education or IHE, an option, most typical of
the system, which will characterize this indicator, is chosen. The method-
ology for calculating the autonomy indicator for each component has two
modifications: no weighting coefficients and weighted coefficients. And,
according to each modification, the calculation is carried out either simple
arithmetic average or weighted.
The result of this hypothesis is the conceptual thesis 3.
Conceptual thesis 3. On the estimation of the plurality of indices of the
autonomy of the higher education system and IHE.
The estimation of the autonomy of the IHE has a hierarchical appear-
ance. At the first level, an analysis of the legislative basis and normative
acts of the functioning of the national system of higher education and IHE
is carried out, on the basis of which determines the value of the variant

546
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

of individual indicators of the components of institutional autonomy. At

the second level of the hierarchy, the curtailment of the indicators with
the help of the arithmetic mean to the indicator of autonomy for each
component is carried out. At the third level, the weighting of each of the
components is carried out, based on which, with the help of the weighted
average arithmetic, a general indicator of the autonomy of the higher edu-
cation system or IHE is formed.
Hypothesis 4. Institutional autonomy of IHE increases its properties as a
subject of entrepreneurial activity and is a means of stimulating educational
institutions to innovate actively seeking ways, forms and tools to enhance
their own competitiveness on both the national and European educational
services market.
IHE are increasingly becoming individual agents of economic relations,
so they begin to operate in a competitive environment. Strengthened state
control over IHE limits their competitive advantages and forms the pro-
cesses of lobbying for the interests of certain IHE in the educational market.
To ensure effective competition in the market of educational services for
the state, there are several ways that depend on the traditional arrangement
of the national system of higher education.
The first way is to provide equal opportunities for the functioning of
all IHE to secure the financial needs of the IHE. Then for the IHE the
task of making a profit goes to the background and IHE focuses on its
immediate functions – providing the society with higher education. In
this case, competition among IHE is carried out at the expense of organ-
izational, personnel and academic components, which manifests itself in
effective management, quality of personnel, their provision and quality
of education.
The second way is if the state does not have sufficient resources to pro-
vide the financial component of all the IHE of the national higher educa-
tion system. Then, within the financial competition it must provide financial
autonomy IHE and financial strategy is one of the main priorities IHE. An
important case is the second state control over the quality of training and
education, which in turn leads to a reduction in the autonomy of these com-
ponents. To prove this hypothesis analysis used IHE rating and autonomy
of higher education in Europe, which proved that the system of higher edu-

547
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

cation that have a high degree of autonomy have more IHE in the rankings.
Thus, the following conceptual thesis has been formed.
Conceptual thesis 4. Concerning the relationship between competitive-
ness on the autonomy of the higher education system and IHE.
Stage 2. Formation of the system of principles of the concept of build-
ing an institutional autonomy system IHE.
Principles of the concept of building an institutional autonomy system
IHE divided into two groups: system-wide and specific.
Common system principles include the following.
Principle of hierarchy. The essence of this principle in terms of con-
structing a concept is that the concept of autonomy operates for two spatial
systems: the system of higher education and the system of autonomy. And
for each system there are two levels of hierarchy. For the spatial system of
higher education there is the hierarchy "national system of higher educa-
tion – IHE", for the spatial system of autonomy – "the general indicator of
autonomy – indicators of autonomy in four components – local indicators
of autonomy – variants of local indicators." Such a spatial-hierarchical con-
nection provides the concept for the possibility of developing an instrumen-
tal basis for assessing autonomy and the formation of effective managerial
decisions to increase the competitiveness of IHE.
The principle of integrity lies in the fact that the study of the auton-
omy of the higher education system and the IHE is subject to the main
objective – to enhance the competitiveness of the IHE through the balance
between autonomy and centralized management.
The principle of emergence in the construction of the concept is real-
ized through the acquisition of the system "higher education – IHE"
of a new property, namely transformation IHE from a state-controlled
entity of economic relations to a separate agent of economic relations,
which, on the basis of autonomy, freely dispose of its potential in the
educational space.
The principle of dynamism. It should be noted that the question of the
autonomy of the system of higher education emerged as a necessity in
changing the paradigm of the development of the market for educational
services. That is, with the subsequent transformation of the paradigm, it
is expedient to change the rules of functioning of the system "education

548
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

market – the labor market – the market of consumer preferences" and, as a

consequence, the formation of new approaches or concepts to the study of
the autonomy of the IHE.
The principle of adaptability. Autonomy is a dualistic category, there-
fore, it is not important to achieve autonomy, but to determine the balance
between autonomy and state regulation and the ways to achieve it. There-
fore, adaptability is to take into account the traditional system of higher
education of the country and the formation of boundary (or normative) lim-
its of optimal autonomy of the system of higher education and IHE.
To the specific principles of the formation of the concept of building an
institutional autonomy system IHE it is expedient to include the following:
the principle of the superiority of the quality of education over the financial
result, the principle of accessibility of higher education, the principle of
staffing capacity, the principle of the formation of an optimal organizational
structure (reduction of bureaucracy).
Stage 3. Development of the instrumental basis of the concept of build-
ing a system of institutional autonomy IHE.
A number of approaches have been proposed and developed to achieve
the goal of the concept. The basis for developing approaches was the gen-
eral scientific approach to research: a systematic approach, a functional
approach and a synergistic approach.
The implementation of the system approach is to consider higher educa-
tion as the hierarchical system "the world system of higher education – the
national system of higher education – IHE" and the study of autonomy as
a system that consists of four components of financial, organizational, aca-
demic and personnel. This approach allows implementing autonomy indi-
cators at all levels of the hierarchy of the first system and investigating its
development both for the higher education system and for the institutional
autonomy of the IHE.
The functional approach allows us to investigate the functional char-
acteristics of each autonomy and, on the basis of this, determine the list of
indicators and their meanings for calculating the general indicators of the
components of autonomy.
Within the synergistic approach, the mutual influence of the components
of the autonomy of the higher education system and the IHE and the autono-

549
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

my's impact on the competitiveness of the IHE are determined, which allows
to determine the balance between autonomy and state regulation and thus
increase the competitiveness of the national system of higher education.
Using the above approaches, the following methodological approaches
should be developed as an instrumental basis for system building:
a methodical approach to determining the degree of autonomy of the
IHE through their stratification, the identification of the characteristics and
advantages of the autonomous activity of a separate IHE, the improvement
of the paradigm of the autonomy of the IHE of Ukraine;
methodical approach to the adaptive use of the appropriate forms of
cooperation between IHE and business structures by substantiating the need
for a permanent change and the choice of new forms of such interaction that
allow adaptation both to the existing potential of the IHE and to the condi-
tions of the environment.
a methodology for constructing a system of informational and analytical
assessment of the institutional autonomy of the IHE in accordance with the
needs of the national economy and society; developing the economic-math-
ematical and informational basis of the system with the use of economic
and mathematical methods and modern packages of applications and infor-
mation envelopes;
methodical recommendations for the construction of an adaptive system
for strengthening the components of institutional autonomy of IHE due to
the definition of rational forms of interaction of the IHE with the structures
of the national labor market and international counteragents, which will
increase the competitiveness of the IHE;
methodical and informational and model support of self-assessment sys-
tem of autonomy IHE on the basis of the creation of software elements for
its assessment, which will allow universities to quickly assess the level of
their autonomy, identify their potential and formulate complex measures for
managing its components;
the complex structure of institutional autonomy management IHE
which, due to its impact on the academic, personnel, organizational and
financial components, will create new competitive advantages IHE and
respond in a timely manner to changing world trends in the educational
environment;

550
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

technology of self-sufficiency of autonomy IHE, which involves the

development of a complex of adequate real and potential opportunities IHE
decisions on further autonomy of activity IHE and will allow for sound,
informed, managerial decisions to improve the quality of education.
The proposed concept serves as the basis for constructing a autonomy
management mechanism for a specific institution of higher education,
which has the following functions:
function of the assessment, which, based on a well-founded set of indi-
cators for each component of the institutional autonomy of the IHE, namely,
academic, personnel, organizational and financial, will allow retrospective
information on the status of the self-sufficiency of the IHE;
function of analysis, the content orientation of which is to determine the
degree of use of opportunities for the environment of individual IHE, which
characterizes its level of autonomy;
forecasting function, based on the tools of which the management of
the IHE has the ability to determine future orientations for strengthening as
separate components of autonomy, and its overall level;
coordination function that substantiates the need to build a corporate
information environment and program tools that should ensure the inter-
connection of the various departments of the organizational structure of the
IHE in order to strengthen the degree of its autonomy;
a decision-making function that, based on the development of a system
of support and decision-making in order to enhance the autonomy of the
IHE activities, should formulate tactical and strategic guidelines for achiev-
ing this goal.
Thus, the concept proposed on the principles of the systematic approach
allows not only to form the theoretical and methodological basis for build-
ing an institutional autonomy system of a specific IHE, but also to cover all
functions of management of this system, from the assessment and analysis
of the level of all components of institutional autonomy and ending with the
development of a system of decision support regarding strengthening and
developing these components. In addition, the proposed concept is practically
oriented, creating the prerequisites for identifying appropriate strategic and
tactical trends for the development of a separate IHE as an agent of economic
relations in the competitive national and world educational markets.

551
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Designing a system for managing

the institutional autonomy of a university

The concept of autonomy is complex and hierarchical, therefore, it is

suggested to form a methodological basis for the system of autonomy of the
IHE taking into account the degree of autonomy of the national system of
higher education (SHE).
The methodological basis for constructing a system for enhancing the
autonomy of the IHE is made up of a number of the following principles:
The principle of system determines that autonomy is a complex struc-
ture, which includes various components, namely, organizational, aca-
demic, financial, personnel. Within the framework of this principle, all
components are considered as interconnected elements that form separate
functional subsystems of the system of autonomy of the IHE;
The principle of functionality suggests that each of the components of
autonomy has its own functional orientation, so that autonomy acts not only
as an indicator of the university's development but also as a separate system
aimed at increasing the competitiveness of the IHE and the possibility of
realizing its mission;
The principle of synergistic effect of the functions of components of
autonomy. Since each of the components of autonomy characterizes the
functions inherent only to it, then it is important to achieve autonomy in
all components, which will increase the overall level of autonomy of the
university;
The principle of the new tasks is that, in the conditions of the evolution
of the external environment, the autonomy of the university may receive new
qualitative characteristics, on the basis of which there are new opportunities
for strengthening various components of institutional autonomy of the IHE;
The principle of social responsibility. The autonomy of IHE involves
the formation of the university not only its behavioral policy in the exter-
nal environment, but also in the development of educational programs for
the teaching of students. This forms the social responsibility of the society
for knowledge transferred to new generations. Therefore, it is important to
adhere to this principle, which allows us to put society's needs first, rather
than its private motives;

552
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

The principle of self-organization shows that autonomy acts, first of all,

an internal characteristic of the IHE, functioning within the framework of
external constraints. Each system seeks independence from external cir-
cumstances, and the system of autonomy of the university is subject to the
principle of self-organization;
The principle of self-development lies in the fact that university auton-
omy is in constant development, which ensures the enhancement of the
adaptation of the IHE to changes in the environment;
The principle of hierarchy determines that the autonomy of the univer-
sity has a hierarchical structure associated with the autonomy of its separate
units and is a subsystem of the general system of autonomy.
We consider it in terms of system, marketing-oriented and personal-
ly-oriented approaches to formation a systematic understanding of the
research system of the autonomy of the IHE.
The marketing-oriented approach allows you to explore autonomy as
an element of the University's competitiveness, which under the Bolo-
gna Charter is a key element of university development. As part of this
approach, autonomy is seen as a tool for competition between higher edu-
cation systems (SHE) countries, through competition between individual
IHE, implemented both within the national educational system and within
the framework of the world educational space. A person-oriented approach
is manifested in the presence of the pluralism of the behavior of the teach-
ing staff and the student community, which ensures the realization of the
academic freedoms of society.
In order to strengthen the institutional autonomy of the IHE, the study pro-
poses a system for managing institutional autonomy, which is presented in Fig. 4
Consider the elements of the system. The system of management of
institutional autonomy of the IHE operates, receiving information from
the external and internal environment. Thus, based on the investigation of
the stratagems of the autonomy of IHE and the definition of the priority
directions of the reform of the higher school of Ukraine, strategic guide-
lines are being developed to strengthen the institutional autonomy of the
IHE. Within the framework of certain strategic and tactical benchmarks,
a model of institutional autonomy of the IHE is selected, with the help
of which strategic and tactical goals of the autonomy level management

553
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

The external environment of institutional autonomy

Block 1. Models of Block 2. Stratification of Block 3. Priorities of the

institutional autonomy of higher education systems reform of higher
IHE education

SYSTEM OF MANAGEMENT INSTITUTIONAL AUTHORITY IHE

Block 4. Ability to use Block 6. Strategies and Block 5. Competitive

autonomy tactics of management of advantages of IHE
the IHE

The internal environment of institutional autonomy

Fig. 4. System of management of institutional autonomy of IHE

of the university will be achieved. That is, based on the analysis of the
environment strategic and tactical goals are formed and the tools for their
achievement are determined in order to strengthen the competitiveness of
the higher education system and the institutional autonomy of the IHE. On
the basis of determining the real possibilities of a separate IHE – the internal
environment, in order to strengthen its autonomy and competitive advan-
tages, the construction of strategies and tactics for managing the autonomy
of a certain IHE is carried out.
Provided that legislative initiatives lead to the functioning and capa-
bilities of the IHE and are an important tool for creating prerequisites for
strengthening the autonomy of universities, the transformation of legisla-
tion should be similar to the legislation of European countries. To achieve
this goal, it is advisable to analyze the legislation on higher education in
developed countries, to make a comparative analysis of world experience
with a national specificity and to formulate a list of recommendations for
the transformation of national legislation.
As a tool for ensuring the functioning of the system of institutional auton-
omy management, the IHE developed a methodological approach to strength-
ening institutional autonomy, the scheme of which is shown in Fig. 5.

554
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

Analysis of approaches to Formation of the hypothesis Construction of a

building a system of indicators concerning the indicative substantiated indicative
for assessing autonomy space for the assessment of space
autonomy

Assessment of the level Research of Identification of Setting target targets

of auto-myi by tendencies of opportunities for and defining scenarios
component and general development of strengthening
indicator autonomy autonomy

Definition of the general strategy of Building tactical decisions to strengthen

strengthening the institutional autonomy of the institutional autonomy
IHE

Fig. 5. Methodical Approach to Strengthening

the Institutional Autonomy of IHE

Step 1. Formation of a substantiated system of indicators for assess-

ing the possibilities of using autonomous IHE. At this step, the function of
accounting and analysis of indicators of institutional autonomy is imple-
mented. In the study of institutional autonomy it is expedient to separate it
from autonomy of the system of higher education. If autonomy of the sys-
tem of higher education is above all the various freedoms in terms of auton-
omy, then institutional autonomy is an opportunity for the IHE to use the
autonomy of the higher education system. Therefore, it is important when
constructing a well-founded system of indicators for assessing institutional
autonomy IHE is a combination of the use of the indicators of the autonomy
of the higher education system and indicators of the use of opportunities for
autonomy.
Step 2. Estimation of the level of institutional autonomy of the IHE,
which is to determine the possibilities of the IHE to use the tools of auton-
omy of the national system of higher education for all components.

555
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

Step 3. Development of a decision support system to strengthen the

institutional autonomy of the IHE. At this step, management functions
such as planning, forecasting and regulation are implemented. The authors
identified three main strategies for strengthening autonomy: conservative
strategy, passive-aggressive strategy, active-aggressive strategy. Within the
framework of these strategies, four tactical benchmarks are implemented:
tactics, aimed at strengthening the staffing component; tactics, aimed at
strengthening the organizational component; tactics, aimed at strengthen-
ing the academic component; tactics, aimed at strengthening the financial
component.
The choice of these strategies and tactics is based on an analysis of the
strata of autonomy in higher education systems. Thus, these strategies and
tactics can be applied to the system of institutional autonomy for the five
identified strata as follows (Fig. 6).

Tactical events Executions Strategies

strengthening the A conservative strategy - referring

academic and Cluster with low autonomy to the country - is a representative
organizational of the post
component
Cluster with academic and
strengthening the organizational orientation Passive-aggressive strategy is a
staffing component of autonomy visa-oriented, focused on the
compound sentence

strengthening the Cluster with personnel

financial side of the orientation of autonomy Active-aggressive strategy - the
component transition to the best in terms of
autonomy of the cluster
Cluster with financial
autonomy

A high-level cluster of
autonomy

Fig. 6. Definition of strategy and tactics of strengthening

of institutional autonomy of IHE

Conclusions. The most important problems in the field of higher educa-

tion management are the achievement of a reasonable balance between state
regulation and autonomy of higher educational institutions, management of

556
 Section 3. Sectoral aspects of regions’ functioning

IHE and their financing. Thus, the main problem for Ukraine is to find the
optimal relationship between university autonomy and state regulation of
their activities.
The identified problem forms the main contradiction in the pro-
cess of granting autonomy of the IHE – between the emerging ten-
dencies of mass education and the tendencies towards reducing public
expenditures for higher education. Thus, one can state that in the mod-
ern theory of higher education a new autonomous-oriented approach
is developed, which involves the growth of institutional autonomy of
universities.
The search for effective ways of practical implementation of the new
autonomous-oriented approach to the organization of higher education at
the level of the educational environment IHE requires, on the one hand,
a more thorough theoretical understanding of the ideas of autonomy, on
the other – their specification and adaptation to the educational envi-
ronment IHE and its subjects. Thus, the use of an autonomous approach
in the educational environment allows for taking into account factors
of socio – cultural, academic and personal nature that can provide both
positive and negative impact on the acquisition of the IHE of academic
freedoms and on the formation and development of the autonomy of
subjects in the educational process. Taking into account these factors
will solve many of the topical problems faced by higher education, the
main of which is the training of a new generation professional who is
ready for autonomous personal activity, capable of active and creative
search for ways to reform and improve the status of domestic higher
professional education.
Implementation of the concept, system of managing and methodo-
logical approach to enhancing institutional autonomy of higher educa-
tional institutions of Ukraine will increase the degree of autonomy of
the national higher education system by strengthening the institutional
autonomy of certain IHE and develop effective measures for its promo-
tion on the basis of a harmonious combination of modern economic and
mathematical models, the system of support for the adoption of mana-
gerial decisions and world experience in assessing the autonomy of the
higher education system.

557
Coastal regions: problems and paradigms of socio-economic development

References:
1. E. Thomas. Civic Responsibility and Higher Education. / Ehrlich
Thomas. – Oryx Press – 2000. – 403 pp.
2. E. El-Khawas Quality Assurance in Higher Education: Recent Progress,
Challenges Ahead / Elaine El-Khawas, Robin DePietro-Jurand, Lauritz Holm-
Nielsen / Human Development Network, Education, World Bank, Washington,
D.C. – 1998. – 26 p.
3. Higher education and its communities: Interconnections, interdependen-
cies and a research agenda / Ben Jongbloed, Jürgen Enders, Carlo Salerno //
Higher education, №56, 2008. – Р. 303-324.
4. Higher education governance reforms accross Europe / Harry F. de Boer,
Jonathan M. File. – Center for Higher Education Policy Studies (CHEPS) –
2009. – 31 p.
5. Maassen Peter. University reform and institutional autonomy: A frame-
work for analysing the living autonomy. / Maassen, Peter; Gornitzka, Åse &
Fumasoli, Tatiana / Higher Education Quarterly. – 71(3). – 2017 – P. 239-250.
6. Musselin, C. Redefinition of the relationships between academics and
their university.// Higher Education. – 2013. – № 65(1). – Р. 25-37.
7. Neave G. The Bologna Declaration: Some of the historic dilemmas posed
by reconstruction of the community in Europe ’s systems of higher education /
G. Neave // Educational Policy. – 2003. – No 17(1). – Pp. 141-164.
8. Van Damme D. Higher education in the age of globalisation: The need for
a new regulatory framework for recognition, quality assurance and accredita-
tion/ Dirk Van Damme. – Introductory Paper for the UNESCO Expert Meeting
Paris, 10-11 September 2001. – 14 p.
9. European University Association. Page of access:
http://www.university-autonomy.eu/

558
 Izdevniecība “Baltija Publishing”
Valdeķu iela 62 – 156, Rīga, LV-1058

Iespiests tipogrāfijā SIA “Izdevniecība “Baltija Publishing”

Parakstīts iespiešanai: 2018.gada 9. Jūlijs
Tirāža 300 eks.