| dbo:abstract
|
- Amitóza je přímé dělení buňky (nebo jen buněčného jádra u vícejaderných buněk) bez vytváření chromozomů a dělicího vřeténka. Je to méně častý způsob dělení, při kterém dělící se jádro obklopuje stále karyotéka. Vyskytuje se zvláště u degenerujících, nebo nádorových buněk. Amitóza byla popsána také u některých zdravých vícejaderných buněk, např. při dělení makronukleu nálevníků (zatímco mikronukleus se dělí mitózou). Jádro se může dělit třemi způsoby
* Přetáhnutím a zaškrcením na dvě přibližně stejné části;
* Z jádra se odštěpí menší část, která v nové buňce doroste;
* Jádro se spolu s cytoplazmou rozpadne na víc částí, takže současně vzniká více buněk. Na rozdíl od dalších způsobů dělení buněk – mitózy a meiózy, kde rovnoměrné rozdělení genetického materiálu zabezpečuje , při amitóze nemusí být zabezpečeno rovnoměrné rozdělení genetického materiálu. (cs)
- Amitosis (a- + mitosis), also called karyostenosis or direct cell division or binary fission, is cell proliferation that does not occur by mitosis, the mechanism usually identified as essential for cell division in eukaryotes. The polyploid macronucleus found in ciliates divides amitotically. While normal mitosis results in a precise division of parental alleles, amitosis results in a random distribution of parental alleles. Ploidy levels of >1000 in some species means both parental alleles can be maintained over many generations, while species with fewer numbers of each chromosome will tend to become homozygous for one or the other parental allele through a process known as phenotypic or allelic assortment. It does not involve maximal condensation of chromatin into chromosomes, observable by light microscopy as they line up in pairs along the metaphase plate. It does not involve these paired structures being pulled in opposite directions by a mitotic spindle to form daughter cells. Rather, it effects nuclear proliferation without the involvement of chromosomes, unsettling for cell biologists who have come to rely on the mitotic figure as reassurance that chromatin is being equally distributed into daughter cells. The phenomenon of amitosis, even though it is an accepted as occurring in ciliates, continues to meet with skepticism about its role in mammalian cell proliferation, perhaps because it lacks the reassuring iconography of mitosis. Of course the relatively recent discovery of copy number variations (CNVs) in mammalian cells within an organ significantly challenges the age-old assumption that every cell in an organism must inherit an exact copy of the parental genome to be functional. Rather than CNVs resulting from mitosis gone awry, some of this variation may arise from amitosis, and may be both desirable and necessary. Furthermore, ciliates possess a mechanism for adjusting copy numbers of individual genes during amitosis of the macronucleus. Amitosis was first described in 1880 by Walther Flemming (more celebrated for describing mitosis) and others (Child, 1907). For a few years thereafter, it was common for biologists to think cells sometimes divided by mitosis but at other times could divide by amitosis. However, since the turn of the twentieth century, amitosis has not received much attention. Using "mitosis in mammalian cells" as a search term in the Medline data-base calls up more than 10,000 studies dealing with mitosis, whereas "amitosis in mammalian cells" retrieves the titles of fewer than 50 papers. This absence of data has led many scientists to conclude that amitosis does not exist, or is minimally important—if any means of proliferation can be deemed "minimally important" while the war on cancer is not yet won. Accordingly, a resurgence of interest in the role of amitosis in mammalian proliferation has been building over the past two to three decades. A review of the resulting literature not only affirms the involvement of amitosis in cell proliferation, it also explores the existence of more than one amitotic mechanism capable of producing "progeny nuclei" without the involvement of "mitotic chromosomes." One form of amitosis involves fissioning, a nucleus splitting in two without the involvement of chromosomes, and has been reported in placental tissue as well as in cells grown from that tissue in rats, in human trophoblasts, and in mouse trophoblasts. Amitosis by fissioning has also been reported in mammalian liver cells and human adrenal cells. Chen and Wan not only reported amitosis in rat liver, but also presented a mechanism for a four-stage amitotic process whereby chromatin threads are reproduced and equally distributed to daughter cells as the nucleus splits in two. Additional examples of non-mitotic proliferation, and important insights into underlying mechanisms, have resulted from extensive work with polyploid cells. Such cells, long acknowledged to exist, were once believed simply to be anomalous. Accumulating research, including in the liver now suggests that cells containing multiple copies of the genome are importantly involved in a cell's ability to adapt to its environment. A couple of decades of research has shown that polyploid cells are frequently "reduced" to diploid cells by amitosis (Zybina et al.). For instance, naturally occurring polyploid placental cells have been shown capable of producing nuclei with diploid or near-diploid complements of DNA. Furthermore, Zybina and her colleagues have demonstrated that such nuclei, derived from polyploid placental cells, receive one or more copies of a microscopically identifiable region of the chromatin, demonstrating that even without the reassuring iconography of identical chromosomes being distributed into "identical" daughter cells, this particular amitotic process results in representative transmission of chromatin. Studying rat polyploid trophoblasts, this research group has shown that the nuclear envelope of the giant nucleus is involved in this subdivision of a highly polyploid nucleus into low-ploidy nuclei. Polyploid cells are also at the heart of experiments to determine how some cells may survive chemotherapy. Erenpreisa and colleagues have shown that following treatment of cultured cells with mitosis-inhibiting chemicals (similar to what is used in some chemotherapy), a small population of induced polyploid cells survives. Eventually this population can give rise to "normal" diploid cells by formation of polyploid chromatin bouquets that return to an interphase state, and separate into several secondary nuclei. Intriguing phenomena including controlled autophagic degradation of some DNA as well as production of nuclear envelope-limited sheets accompanies the process. Since neither of these depolyploidizations involves mitotic chromosomes, they conform to the broad definition of amitosis. There are also multiple reports of amitosis occurring when nuclei bud out through the plasma membrane of a polyploid cell. Such a process has been shown to occur in amniotic cells transformed by a virus as well as in mouse embryo fibroblast lines exposed to carcinogens. A similar process called extrusion has been described for mink trophoblasts, a tissue in which fissioning is also observed. Asymmetric cell division has also been described in polyploid giant cancer cells and low eukaryotic cells and reported to occur by the amitotic processes of splitting, budding, or burst-like mechanisms. Similarly, two different kinds of amitosis have been described in monolayers of Ishikawa endometrial cells (Fleming, 2014) An example of amitosis particularly suited to the formation of multiple differentiated nuclei in a reasonably short period of time has been shown to occur during the differentiation of fluid-enclosing hemispheres called domes from adherent Ishikawa endometrial monolayer cells during an approximately 20-hour period. (Fleming 1995; Fleming, 1999) Aggregates of nuclei from monolayer syncytia become enveloped in mitochondrial membranes, forming structures (mitonucleons) that become elevated as a result of vacuole formation during the initial 6 hours of differentiation (Fleming 1998; Fleming, 2015a). Over the next 4 or 5 hours, chromatin from these aggregated nuclei becomes increasingly pycnotic, eventually undergoing karyolysis and karyorrhexis in the now-elevated predome structures (Fleming, 2015b). In other systems such changes accompany apoptosis but not in the differentiating Ishikawa cells, where the processes appear to accompany changes in DNA essential for the newly created differentiated dome cells. Finally, the chromatin filaments emerging from these processes form a mass from which dozens of dome nuclei are amitotically generated (Fleming, 2015c) over a period of approximately 3 hours with the apparent involvement of nuclear envelope-limited sheets. That all of this may be an iceberg tip is suggested by research from Walter Thilly's laboratory. Examination of fetal gut (5 to 7 weeks), colonic adenomas, and adenocarcinomas has revealed nuclei that look like hollow bells encased in tubular syncytia. These structures can divide symmetrically by an amitotic nuclear fission process, forming new "bells". Or they can fission asymmetrically resulting in one of seven other nuclear morphotypes, five of which appear to be specific to development since they are rarely observed in adult organisms. The research that is accumulating about amitosis suggests that such processes are, indeed, involved in the production of the 37 trillion or so cells in humans, perhaps particularly during the fetal and embryonic phases of development when the majority of these cells are produced, perhaps within the complexity of implantation, perhaps when large numbers of cells are being differentiated, and perhaps in cancerous cells. A word of caution: some examples of cell division formerly thought to belong to this "non-mitotic" class, such as the division of some unicellular eukaryotes, may actually occur by the process of "closed mitosis" different from open or semi-closed mitotic processes, all involving mitotic chromosomes and classified by the fate of the nuclear envelope. (en)
- Dalam sitologi, Amitosis, juga dikenal sebagai akineis atau kariostenous adalah metode langsung pembelahan sel secara spontan yang ditandai pembelahan inti sel sederhana tanpa pembentukan kromosom dan tanpa melalui fase-fase atau tahapan-tahapan pembelahan. Maksud dari tahapan-tahapan pembelahan tersebut adalah tahapan profase, , , . Pembelahan amitosis banyak dilakukan Prokariotik atau uniseluler (bersel satu) seperti bakteri, protozoa, mikroalga (alga bersel satu yang bersifat mikrokospis) yang tidak memiliki organel dan nukleus yang terikat membran. Pada amitosis, tidak ada penampakan kromosom dan pembentukan karena DNA yang ada dalam jumlah dan besaran yang kecil sehingga tidak dapat dipaketkan. Pada pembelahan ini setiap sel terbelah menjadi dua. Pembelahan inti diikuti dengan sitoplasma (sitokinesis). Selama amitosis berlangsung, inti sel memanjang dan tampak ada benang di dalamnya. Dengan adanya tekanan, inti sel terbelah menjadi dua kemudian diikuti dengan pembagian sitoplasma sehingga terbentuk dua sel. Pembelahan sel amitosis disebut juga pembelahan biner atau pembelahan langsung. Amitosis pada organisne uniseluler bertujuan menghindari kepunahan jenisnya. Pada eukariotik, yang mengalami amitosis, membran nuklir tetap utuh. Tetapi amitosis bukanlah proses yang kompleks jika dibandingkan dengan mitosis yang terjadi melalui beberapa fase. Pada eukariotik, yang mengalami amitosis, membran nuklir tetap utuh. Tetapi, amitosis bukanlah proses yang kompleks jika dibandingkan dengan mitosis yang terjadi dalam beberapa fase. Penggandaan keduanya sering menyebabkan . (in)
- Amitoza (gr. a- ‘nie’ + mítos ‘nić’, ‘tkanka’) – rzadko występujący bezpośredni podział jądra komórkowego przez przewężenie i utworzenie dwóch części, zawierających niejednakową, przypadkowo rozdzieloną ilość chromatyny. W podziale tym chromosomy są niewidoczne i wrzeciono podziałowe się nie wykształca, a cytoplazma nie ulega podziałowi, co prowadzi do powstania komórki dwujądrowej. Niepatologicznie podział ten występuje w makronukleusie u orzęsków (Cilliata), który ma zwielokrotnioną liczbę kopii garnituru chromosomowego (poliploidia), minimalizując tym samym prawdopodobieństwo zagubienia chromosomu podczas podziału. Terminem „amitoza” określany bywa też podział komórki prokariotycznej. (pl)
- Amitose is een type celdeling. Amitose houdt in dat de celkern zich deelt, zonder dat de kernwand verdwijnt of dat er chromosomen ontstaan. De kern groeit snel en snoert zich sterk in, waardoor twee delen ontstaan. Amitose komt voor bij sommige protozoa. Verdeling van dochterchromosomen is vrij willekeurig. Een voorbeeld van een groep waarbij amitose aanwezig is, is de Karyorelictea. (nl)
- 無糸分裂というのは、細胞分裂のある型について与えられた名称である。現在ではほとんど使われない。 無糸分裂(むしぶんれつ amitosis)と言われるのは、真核細胞の細胞分裂において、核が餅をくびるように中央でくびれて2つに分かれ、それから細胞質が分かれるような細胞分裂を指した言葉である。直接分裂とも言われる。動物や植物の細胞に普通に見られる、いわゆる体細胞分裂では核膜が消失し、染色体が姿を表し、それを分けるための紡錘体が形成される。このような分裂を有糸分裂と呼ぶが、無糸分裂ではそのような糸（紡錘体）が見られないためにこのように呼ばれるようになった。つまり複雑なが形成されない細胞分裂である。 かつてはこの型の分裂は、生物の細胞分裂において有糸分裂と並ぶ重要な2つの型の1つと見なされ、「細胞分裂は有糸分裂と無糸分裂の2つがあり」という説明がよく見られた。無糸分裂を行うのは、ゾウリムシなどの単細胞生物や、多細胞生物ではムラサキツユクサの花の花糸などごく一部に見られるとされていた。 ところが、原生生物の細胞学が次第に明らかになるに連れ、その核分裂がそれほど単純なものではないことが明らかになった。有糸分裂を行うものも多い。変形菌等では核膜が消失しないで分裂が行われるが、その場合でも、その内部では染色体や分裂装置が形成されているものがあることも発見され、それが有糸分裂と本質的に差がないことが分かった。 ただし、繊毛虫の大核に関しては、実際にくびれるようにして分裂が行われることが確認されている。これが恒常的に無糸分裂を行う数少ない例である。なお、大核は小核から有性生殖の度に新たに形成され、内部の染色体は少なくとも2nである小核の数倍にまで複製されて増加し、しかもDNAのスプライシングを受けて著しく分断化されている。この核は普段の活動にのみ用いられ、有性生殖の際は消失して小核だけから遺伝子が伝えられることが知られている。 他方、多細胞生物の一部に見られる無糸分裂は、むしろ病的な現象と考えられるようになっている。したがって真核生物の細胞分裂は有糸分裂が原則であると考えられており、無糸分裂を有糸分裂と対立させる意味合いは現在はなくなっている。 (ja)
- Amitose (também conhecido por acinese ou carioestenose) é um mecanismo de fissão celular em que ocorre a divisão directa do núcleo celular, que se separa em duas partes, cada uma delas originando um novo núcleo, sem que necessariamente a célula se divida. (pt)
- {{namespace detect | category = |main=| other= 细胞分裂 無絲分裂 無絲分裂（英語：amitosis）是指細胞核和細胞質直接分裂成兩個大小大致相等的子細胞。因為在分裂過程中沒有出現紡錘絲和染色體的變化，故被稱為無絲分裂，與有絲分裂相對。 (zh)
- Амито́з, или прямо́е деле́ние кле́тки (от др.-греч. ἀ- — частица отрицания и μίτος — «нить») — простое деление ядра клетки надвое (без веретена деления и равномерного распределения хромосом). Впервые описан немецким биологом Робертом Ремаком в 1841 году; термин предложен гистологом Вальтером Флеммингом в 1882 году. Амитоз — очень редкое явление. В большинстве случаев амитоз наблюдается в клетках со сниженной митотической активностью: это стареющие или патологически измененные клетки, часто обреченные на гибель (клетки зародышевых оболочек млекопитающих, опухолевые клетки и др.). При амитозе морфологически сохраняется интерфазное состояние ядра, хорошо видны ядрышко и ядерная оболочка. Репликация ДНК отсутствует. Спирализация хроматина не происходит, хромосомы не выявляются. Клетка сохраняет свойственную ей функциональную активность, которая при митозе почти полностью исчезает.При амитозе делится только ядро, причем без образования веретена деления, поэтому наследственный материал распределяется случайным образом. Отсутствие цитокинеза приводит к образованию двуядерных клеток, которые в дальнейшем не способны вступать в нормальный митотический цикл. При повторных амитозах могут образовываться многоядерные клетки. Это понятие ещё фигурировало в некоторых учебниках до 1980-х гг. В настоящее время считается, что все явления, относимые к амитозу — результат неверной интерпретации недостаточно качественно приготовленных микроскопических препаратов, или интерпретации как деления клетки явлений, сопровождающих разрушение клеток или иные патологические процессы. В то же время некоторые варианты деления ядер эукариот нельзя назвать митозом или мейозом. Таково, например, деление макронуклеусов многих инфузорий, где без образования веретена происходит сегрегация коротких фрагментов хромосом. (ru)
- Аміто́з — поділ клітинного ядра, який (на відміну від мітозу) відбувається без утворення веретена поділу, без спіралізації хромосом і без їх рівномірного розподілу. Трапляється рідко.При амітозі ядро клітини без попередніх структурних змін ділиться на дві або більше частин. При цьому, на відміну від непрямого поділу клітини — каріокінезу, або мітозу, хромосоми не конденсуються. Після поділу ядра найчастіше ділиться і цитоплазма. В результаті амітозу дочірні клітини отримають приблизно однакову кількість материнської ДНК (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Amitose is een type celdeling. Amitose houdt in dat de celkern zich deelt, zonder dat de kernwand verdwijnt of dat er chromosomen ontstaan. De kern groeit snel en snoert zich sterk in, waardoor twee delen ontstaan. Amitose komt voor bij sommige protozoa. Verdeling van dochterchromosomen is vrij willekeurig. Een voorbeeld van een groep waarbij amitose aanwezig is, is de Karyorelictea. (nl)
- Amitose (também conhecido por acinese ou carioestenose) é um mecanismo de fissão celular em que ocorre a divisão directa do núcleo celular, que se separa em duas partes, cada uma delas originando um novo núcleo, sem que necessariamente a célula se divida. (pt)
- {{namespace detect | category = |main=| other= 细胞分裂 無絲分裂 無絲分裂（英語：amitosis）是指細胞核和細胞質直接分裂成兩個大小大致相等的子細胞。因為在分裂過程中沒有出現紡錘絲和染色體的變化，故被稱為無絲分裂，與有絲分裂相對。 (zh)
- Аміто́з — поділ клітинного ядра, який (на відміну від мітозу) відбувається без утворення веретена поділу, без спіралізації хромосом і без їх рівномірного розподілу. Трапляється рідко.При амітозі ядро клітини без попередніх структурних змін ділиться на дві або більше частин. При цьому, на відміну від непрямого поділу клітини — каріокінезу, або мітозу, хромосоми не конденсуються. Після поділу ядра найчастіше ділиться і цитоплазма. В результаті амітозу дочірні клітини отримають приблизно однакову кількість материнської ДНК (uk)
- Amitóza je přímé dělení buňky (nebo jen buněčného jádra u vícejaderných buněk) bez vytváření chromozomů a dělicího vřeténka. Je to méně častý způsob dělení, při kterém dělící se jádro obklopuje stále karyotéka. Vyskytuje se zvláště u degenerujících, nebo nádorových buněk. Amitóza byla popsána také u některých zdravých vícejaderných buněk, např. při dělení makronukleu nálevníků (zatímco mikronukleus se dělí mitózou). Jádro se může dělit třemi způsoby (cs)
- Amitosis (a- + mitosis), also called karyostenosis or direct cell division or binary fission, is cell proliferation that does not occur by mitosis, the mechanism usually identified as essential for cell division in eukaryotes. The polyploid macronucleus found in ciliates divides amitotically. While normal mitosis results in a precise division of parental alleles, amitosis results in a random distribution of parental alleles. Ploidy levels of >1000 in some species means both parental alleles can be maintained over many generations, while species with fewer numbers of each chromosome will tend to become homozygous for one or the other parental allele through a process known as phenotypic or allelic assortment. (en)
- Dalam sitologi, Amitosis, juga dikenal sebagai akineis atau kariostenous adalah metode langsung pembelahan sel secara spontan yang ditandai pembelahan inti sel sederhana tanpa pembentukan kromosom dan tanpa melalui fase-fase atau tahapan-tahapan pembelahan. Maksud dari tahapan-tahapan pembelahan tersebut adalah tahapan profase, , , . Pembelahan amitosis banyak dilakukan Prokariotik atau uniseluler (bersel satu) seperti bakteri, protozoa, mikroalga (alga bersel satu yang bersifat mikrokospis) yang tidak memiliki organel dan nukleus yang terikat membran. Pada amitosis, tidak ada penampakan kromosom dan pembentukan karena DNA yang ada dalam jumlah dan besaran yang kecil sehingga tidak dapat dipaketkan. (in)
- 無糸分裂というのは、細胞分裂のある型について与えられた名称である。現在ではほとんど使われない。 無糸分裂(むしぶんれつ amitosis)と言われるのは、真核細胞の細胞分裂において、核が餅をくびるように中央でくびれて2つに分かれ、それから細胞質が分かれるような細胞分裂を指した言葉である。直接分裂とも言われる。動物や植物の細胞に普通に見られる、いわゆる体細胞分裂では核膜が消失し、染色体が姿を表し、それを分けるための紡錘体が形成される。このような分裂を有糸分裂と呼ぶが、無糸分裂ではそのような糸（紡錘体）が見られないためにこのように呼ばれるようになった。つまり複雑なが形成されない細胞分裂である。 かつてはこの型の分裂は、生物の細胞分裂において有糸分裂と並ぶ重要な2つの型の1つと見なされ、「細胞分裂は有糸分裂と無糸分裂の2つがあり」という説明がよく見られた。無糸分裂を行うのは、ゾウリムシなどの単細胞生物や、多細胞生物ではムラサキツユクサの花の花糸などごく一部に見られるとされていた。 他方、多細胞生物の一部に見られる無糸分裂は、むしろ病的な現象と考えられるようになっている。したがって真核生物の細胞分裂は有糸分裂が原則であると考えられており、無糸分裂を有糸分裂と対立させる意味合いは現在はなくなっている。 (ja)
- Amitoza (gr. a- ‘nie’ + mítos ‘nić’, ‘tkanka’) – rzadko występujący bezpośredni podział jądra komórkowego przez przewężenie i utworzenie dwóch części, zawierających niejednakową, przypadkowo rozdzieloną ilość chromatyny. W podziale tym chromosomy są niewidoczne i wrzeciono podziałowe się nie wykształca, a cytoplazma nie ulega podziałowi, co prowadzi do powstania komórki dwujądrowej. Terminem „amitoza” określany bywa też podział komórki prokariotycznej. (pl)
- Амито́з, или прямо́е деле́ние кле́тки (от др.-греч. ἀ- — частица отрицания и μίτος — «нить») — простое деление ядра клетки надвое (без веретена деления и равномерного распределения хромосом). Впервые описан немецким биологом Робертом Ремаком в 1841 году; термин предложен гистологом Вальтером Флеммингом в 1882 году. Амитоз — очень редкое явление. В большинстве случаев амитоз наблюдается в клетках со сниженной митотической активностью: это стареющие или патологически измененные клетки, часто обреченные на гибель (клетки зародышевых оболочек млекопитающих, опухолевые клетки и др.). (ru)
|
