| dbo:abstract
|
- الفحص العصبي هو تقييم استجابة الخلايا العصبية الحسية والحركية (ولاسيما الانعكاسات) لتحديد ما إذا كان هنالك ضعف أو تلف في الجهاز العصبي. الفحص العصبي يشمل عادة الفحص السريري ومراجعة للمريض، ولكنه لا يشمل الفحص العميق للأعصاب كالتصوير العصبي. يمكن استخدام الفحص العصبي كأداة تحرّ وكأداة للتشخيص. أمّا كونه أداة تحرّ فهو عندما لا يكون متوقعًا وجود عند المريض؛ وكونه أداة تشخيص فهو عندنا يكون متوقعا وجود عجزٍ أو تلفٍ ما. إذا تم اكتشاف مشكلة في عملية التحقق أو الفحص فسيكون من الممكن هنالك المزيد من الفحوصات للتركيز على جانب معينٍ من الجهاز العصبي كالبزل القطني و تحليل الدم. يركز الفحص العصبي بشكل عام على اكتشاف وجود الضرر في الجهاز العصبي المركزي والمحيطي أو وجود مشكلة منتشرة يعاني منها المريض. بعد القيام بفحص المريض بشكل كامل يأتي دور الطبيب في تحديد ما إذا كانت النتائج متحدةً تشير إلى متلازمة طبية أو اضطرابٍ عصبي كمرض باركنسون أو التصلب الجانبي الضموري. في النهاية يأتي دور الطبيب في تحديد سبب وجود المشكلة، وعلى سبيل المثال تحديد ما إذا كانت المشكلة بسبب التهاب أو . (ar)
- L'examen clinique neurologique est en médecine une partie de l'examen clinique évaluant les fonctions du système nerveux chez un patient. Les objectifs de l'examen neurologique sont multiples :
* Pour les patients présentant des symptômes évocateurs de troubles neurologiques, l'examen devrait :
* déterminer, sur la base d'un examen structuré et approfondi, s'il y a des dysfonctions neurologiques ;
* identifier le ou les structure(s) du système neurologique qui sont affectés ;
* si possible, déterminer l'emplacement précis du problème ;
* sur la base de ces résultats, déterminer une liste d'étiologies possibles.
* Pour les patients à risque de développer des troubles neurologiques mais qui ne présentent aucun symptôme, l'examen permet le dépistage d'anomalies discrètes. Ceci est approprié pour les personnes qui n'ont pas de symptômes subjectifs particuliers évocateurs d'un problème neurologique, mais qui ont des maladies systémiques qui sont à risque de développer des anomalies discrètes.
* Pour les patients en bonne santé, ne présentant aucun signe ni facteur de risque de pathologie neurologique, il est peu probable que l'examen détaillé permettrait de découvrir des problèmes occultes. Tout simplement en observant le patient au cours du quotidien (à savoir les regarder marcher, monter et descendre de la table d'examen, etc.) pourrait bien suffire. De nombreux examinateurs incorporent certains aspects de l'examen neurologique dans leurs examens standards. Les principaux domaines de l'examen neurologique comprennent :
* l'examen mental ;
* l'examen de la motricité ;
* l'examen des réflexes ;
* l'examen de la sensibilité ;
* l'examen des nerfs crâniens. La scission entre les signes physiques et les signes fonctionnels est plus délicat dans l'examen neurologique que dans les autres examens cliniques, car par exemple pour l'étude de la fluence du langage le patient peut ne pas se rendre compte du trouble (donc plutôt un signe physique) tandis que le médecin le cherche à l'interrogatoire (donc plutôt un signe fonctionnel). (fr)
- A neurological examination is the assessment of sensory neuron and motor responses, especially reflexes, to determine whether the nervous system is impaired. This typically includes a physical examination and a review of the patient's medical history, but not deeper investigation such as neuroimaging. It can be used both as a screening tool and as an investigative tool, the former of which when examining the patient when there is no expected neurological deficit and the latter of which when examining a patient where you do expect to find abnormalities. If a problem is found either in an investigative or screening process, then further tests can be carried out to focus on a particular aspect of the nervous system (such as lumbar punctures and blood tests). In general, a neurological examination is focused on finding out whether there are lesions in the central and peripheral nervous systems or there is another diffuse process that is troubling the patient. Once the patient has been thoroughly tested, it is then the role of the physician to determine whether these findings combine to form a recognizable medical syndrome or neurological disorder such as Parkinson's disease or motor neurone disease. Finally, it is the role of the physician to find the cause for why such a problem has occurred, for example finding whether the problem is due to inflammation or is congenital. (en)
- Badanie neurologiczne – podstawowa metoda diagnostyczna w neurologii, obejmuje badanie podmiotowe i badanie przedmiotowe układu nerwowego. W trakcie badania lekarz neurolog rejestruje poszczególne odchylenia od stanu prawidłowego u badanego pacjenta oraz stara się połączyć je w określony zespół objawów, charakterystyczny dla danej choroby. Specyfika neurologii powoduje, że oprócz, tak jak w innych specjalnościach, diagnozy syndromologicznej i etiologicznej (czyli zebrania objawów w zespół- syndrom i wnioskowania o przyczynie zaburzeń, czyli etiologii) bardzo istotna jest diagnostyka topograficzna, czyli określenie dokładnej lokalizacji (tzw. ogniska) zaburzeń. Badanie neurologiczne, które we współczesnej postaci pojawiło się w XIX wieku, a następnie było w XX wieku dalej rozwijane, jest prowadzone według zasad, umożliwiających właśnie możliwie najsprawniejszą diagnostykę topograficzno-etiologiczną układu nerwowego Jej podstawę stanowi dokładna znajomość neuroanatomii i objawów uszkodzenia układu nerwowego na poszczególnych jego poziomach.Po badaniu podmiotowym (wywiad) i wstępnym badaniu ogólnym (stan ogólny, stan świadomości, ułożenie, budowa ciała, odżywienie, ogólny stan układu oddechowego, krążenia i innych) badający przystępuje do szczegółowego badania stanu neurologicznego: określa wygląd i budowę czaszki, obecność lub brak objawów oponowych, następnie bada 12 par nerwów czaszkowych, wraz z oceną dna oka, tułów (m.in. odruchy brzuszne), kręgosłup, kończyny górne (wygląd, ruchy mimowolne, ułożenie, napięcie mięśniowe, ruchy bierne i czynne, siłę mięśniową, odruchy, zborność, czucie, ruchy naprzemienne) i analogicznie kończyny dolne oraz chód. Znajomość unerwienia czuciowego skóry jest niezbędna do prawidłowej oceny uszkodzeń obwodowego układu nerwowego. (pl)
- Неврологічне обстеження (англ. neurological examination) — варіант фізикального обстеження, який застосовується під час медичної діагностики пацієнтів із підозрою на неврологічні хвороби і розлади. Включає оцінку стану сенсорних нейронів і моторних реакцій, особливо рефлексів, щоб визначити, чи є порушення в роботі нервової системи. Проводиться для виявлення як уражень центральної нервової системи (ЦНС), так і периферичної нервової системи. На відміну від деяких інших медичних спеціальностей, де захворювання є візуально видимими (як то дерматологія, офтальмологія тощо) або виявляються часто за допомогою пальпації як в абдомінальній хірургії, неврологічна патологія характеризується станами, які можна виявити часто лише за допомогою спеціальних методів обстеження та логічної дедукції. Для інтерпретації симптомів і ознак, які спостерігаються під час неврологічного огляду, потрібні певні роздуми та інтуїція. Ці особливості роблять неврологічний анамнез і специфічне фізикальне обстеження водночас складним і корисним. Неврологічне обстеження може бути особливо потрібним для пацієнтів у критичному стані, оскільки багато пацієнтів, які поступили до відділення інтенсивної терапії, мають уже існуючі або набуті неврологічні розлади, які значно впливають на їхні короткострокові та довгострокові результати лікування. Правильно проведений неврологічний огляд малодосвідченим лікарем може зайняти 90 хвилин або й триваліше. Досвідчені неврологи на це витрачають значно менше часу і часто можуть швидко виявити та інтерпретувати основні ознаки клінічного стану пацієнта. Те, що може здатися складною проблемою для лікаря первинної ланки, може виявитися простим для спеціаліста, а консультація невролога може допомогти уникнути розлогого тестування. Неврологічне обстеження включає збір анамнезу, який дозволяє неврологу визначити проблему пацієнта і разом із результатами огляду в більшості випадків допомагає сформулювати первинний діагноз. При вивченні анамнезу звертається увага на виявленні терміну появи симптомів: з'явилися раптово, гостро чи поступово; чи зберігаються тривалий час. Встановлюють, чи був перебіг захворювання статичним, прогресуючим, рецидивуючим чи ремітуючим. Виявляють супутні симптоми, як то біль десь, головний біль, нудота, блювання, запаморочення, оніміння, слабкість і судоми. Біль слід максимально розшифрувати:
* розташування
* іррадіація
* якість
* тяжкість
* сприяючі фактори
* фактори полегшення
* добові або сезонні коливання З появою комп'ютерної томографії (КТ) на початку 1970-х років клінічна роль невролога була поставлена під сумнів. Доктор Макдональд Крітчлі, якого запитали, яким, на його думку, буде майбутнє неврології в епоху КТ, відповів: «КТ-сканування зніме тіні неврології, але музика все одно залишиться». Ці слова досі характеризують роль неврологічного обстеження, незважаючи на появу МРТ, позитрон-емісійної томографії (ПЕТ) та функціональної нейровізуалізації всіх типів. Було висказано, що «неврологія зобов'язана своїм розладам більше, ніж ці розлади неврології». Це тому, що багато знань отримано з попередніх спостережень за неврологічними захворюваннями, тому що епоніми для діагнозів іноді були довгими, а також тому, що раніше пропонувалося так мало в лікуванні, тому неврологію висміювали як таку, що «зациклена на діагностиці, і відводить мало засобів для лікування». Проте технологічні досягнення змінили це сприйняття. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الفحص العصبي هو تقييم استجابة الخلايا العصبية الحسية والحركية (ولاسيما الانعكاسات) لتحديد ما إذا كان هنالك ضعف أو تلف في الجهاز العصبي. الفحص العصبي يشمل عادة الفحص السريري ومراجعة للمريض، ولكنه لا يشمل الفحص العميق للأعصاب كالتصوير العصبي. يمكن استخدام الفحص العصبي كأداة تحرّ وكأداة للتشخيص. أمّا كونه أداة تحرّ فهو عندما لا يكون متوقعًا وجود عند المريض؛ وكونه أداة تشخيص فهو عندنا يكون متوقعا وجود عجزٍ أو تلفٍ ما. إذا تم اكتشاف مشكلة في عملية التحقق أو الفحص فسيكون من الممكن هنالك المزيد من الفحوصات للتركيز على جانب معينٍ من الجهاز العصبي كالبزل القطني و تحليل الدم. (ar)
- A neurological examination is the assessment of sensory neuron and motor responses, especially reflexes, to determine whether the nervous system is impaired. This typically includes a physical examination and a review of the patient's medical history, but not deeper investigation such as neuroimaging. It can be used both as a screening tool and as an investigative tool, the former of which when examining the patient when there is no expected neurological deficit and the latter of which when examining a patient where you do expect to find abnormalities. If a problem is found either in an investigative or screening process, then further tests can be carried out to focus on a particular aspect of the nervous system (such as lumbar punctures and blood tests). (en)
- L'examen clinique neurologique est en médecine une partie de l'examen clinique évaluant les fonctions du système nerveux chez un patient. Les objectifs de l'examen neurologique sont multiples :
* Pour les patients présentant des symptômes évocateurs de troubles neurologiques, l'examen devrait :
* déterminer, sur la base d'un examen structuré et approfondi, s'il y a des dysfonctions neurologiques ;
* identifier le ou les structure(s) du système neurologique qui sont affectés ;
* si possible, déterminer l'emplacement précis du problème ;
* sur la base de ces résultats, déterminer une liste d'étiologies possibles.
* Pour les patients à risque de développer des troubles neurologiques mais qui ne présentent aucun symptôme, l'examen permet le dépistage d'anomalies discrètes. Ceci est appro (fr)
- Badanie neurologiczne – podstawowa metoda diagnostyczna w neurologii, obejmuje badanie podmiotowe i badanie przedmiotowe układu nerwowego. W trakcie badania lekarz neurolog rejestruje poszczególne odchylenia od stanu prawidłowego u badanego pacjenta oraz stara się połączyć je w określony zespół objawów, charakterystyczny dla danej choroby. Specyfika neurologii powoduje, że oprócz, tak jak w innych specjalnościach, diagnozy syndromologicznej i etiologicznej (czyli zebrania objawów w zespół- syndrom i wnioskowania o przyczynie zaburzeń, czyli etiologii) bardzo istotna jest diagnostyka topograficzna, czyli określenie dokładnej lokalizacji (tzw. ogniska) zaburzeń. Badanie neurologiczne, które we współczesnej postaci pojawiło się w XIX wieku, a następnie było w XX wieku dalej rozwijane, jest pr (pl)
- Неврологічне обстеження (англ. neurological examination) — варіант фізикального обстеження, який застосовується під час медичної діагностики пацієнтів із підозрою на неврологічні хвороби і розлади. Включає оцінку стану сенсорних нейронів і моторних реакцій, особливо рефлексів, щоб визначити, чи є порушення в роботі нервової системи. Проводиться для виявлення як уражень центральної нервової системи (ЦНС), так і периферичної нервової системи. Біль слід максимально розшифрувати: (uk)
|
