Рексизм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15)
Немає опису редагування
 
(Не показані 9 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Організація}}
[[Файл:Drapeau de Rex.svg|thumb|right|Прапор Рексистів]]
[[Файл:Drapeau de Rex.svg|thumb|right|Прапор Рексистів]]


'''Рекси́зм''' — бельгійський [[Фашизм|фашистський]] рух.
'''Рекси́зм''' ({{lang-fr|Rexisme}}, ''Parti Rexiste'') — бельгійський [[Фашизм|фашистський]] рух.


== Поява ==
== Поява ==
Рядок 10: Рядок 11:


Організація здобула популярність у [[Валлонія|Валлонії]].
Організація здобула популярність у [[Валлонія|Валлонії]].
У виборах в травні 1936 року партія отримала 33 місця в парламенті (21 в Палаті представників і 12 в Сенаті). У Фландрії партія отримала 72000 голосів (7%). На виборах 1939 Рексисти виграли тільки чотири місця в палаті представників і одне місце у Сенаті.
На виборах в травні 1936 року партія отримала 33 місця в [[Федеральний парламент Бельгії|парламенті]] (21 в [[Палата представників Бельгії|Палаті представників]] і 12 в [[Сенат Бельгії|Сенаті]]). У Фландрії партія отримала 72000 голосів (7 %). На виборах 1939 Рексисти виграли тільки чотири місця в палаті представників і одне місце у Сенаті.


== Співпраця ==
== Співпраця ==


Між серпнем 1936 і травні 1937 рексисти отримали щомісячну допомогу в розмірі 250 тисяч лір, після відвідування Леоном Дегрельом Беніто Муссоліні. 26 вересня 1936 він зустрівся з Адольфом Гітлером і отримав 100 тисяч рейхсмарок.
Між серпнем 1936 і травні 1937 рексисти отримали щомісячну допомогу в розмірі 250 тисяч лір, після відвідування Леоном Дегрельом [[Беніто Муссоліні]]. 26 вересня 1936 він зустрівся з [[Адольф Гітлер|Адольфом Гітлером]] і отримав 100 тисяч [[Райхсмарка|рейхсмарок]].


Після вторгнення Німеччини до Бельгії рексисти були заарештовані, але незабаром звільнені і почали співпрацю з німецькою окупаційною владою. Це викликає супротив деяких рексистів, особливо, католиків. Люсьєн Мейер і Тео Симон в жовтні 1940 року організовують рух опору.
Після [[Німецька окупація Бельгії (1940—1944)|вторгнення Німеччини до Бельгії]] рексисти були заарештовані, але незабаром звільнені і почали співпрацю з німецькою окупаційною владою. Це викликає супротив деяких рексистів, особливо, католиків. [[Люсьєн Мейер]] і [[Тео Симон]] в жовтні 1940 року організовують рух опору.


Рексисти концентрувалися в Валлонії і тому Брюсель і Фландрія контролювалися Національною асоціацією Фламандрії.
Рексисти концентрувалися в Валлонії і тому Брюссель і Фландрія контролювалися Національною асоціацією Фламандрії.


1941 року Деграль проголошує, що рексизм сповідує туж ідеологію, що і німецькі [[Нацизм|нацисти]] і італійські [[Фашизм|фашисти]].
1941 року Деграль проголошує, що рексизм сповідує туж ідеологію, що і німецькі [[Нацизм|нацисти]] і італійські [[Фашизм|фашисти]].


20 липня 1941 Деграль починає формування [[28-а волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія»|дивізії СС «Валлонія»]]. Добровольців відправили на східний фронт. Але після суворої зими у лютому 1942 року дивізію відправляють до Бельгії.
20 липня 1941 Деграль починає формування [[28-а волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія»|дивізії СС «Валлонія»]]. Добровольців відправили на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|східний фронт]]. Але після суворої зими у лютому 1942 року дивізію відправляють до Бельгії.


== Кінець ==
== Кінець ==


Після звільнення Бельгії Рексизм був заборонений. На 30 березня 1945 Рексизм був офіційно розпущений, як політичний рух.
Після звільнення Бельгії Рексизм був заборонений. На 30 березня 1945 Рексизм був офіційно розпущений, як політичний рух.
Дегрель втік до Іспанії, і не був виданий. Це тому, що він користувався захистом президента і генерала [[Франциско Франко|Франко]] і придбав іспанське громадянство. Врешті-решт він помер у Малазі 31 березня 1994 .
Дегрель втік до [[Іспанія|Іспанії]], і не був виданий. Це тому, що він користувався захистом каудильйо і генерала [[Франциско Франко|Франко]] і отримав іспанське громадянство. Врешті-решт він помер у [[Малага|Малазі]] 31 березня 1994 .


В 1970-х колишній член дивізії Валлонія Жан-Роберт Деббот спробував відродити рух і на виборах 1974 отримав 2 164 голосів у Брюселі.
В 1970-х колишній член дивізії Валлонія [[Жан-Роберт Деббот]] спробував відродити рух і на виборах 1974 отримав 2 164 голосів у Брюсселі.


== Посилання ==
== Посилання ==
# [http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Рексисты/ Рексизм]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} ([[Велика радянська енциклопедія]])
# [http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Рексисты/ Рексизм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140715212752/http://slovari.yandex.ru/%7Eкниги/БСЭ/Рексисты/ |date=15 липня 2014 }} ([[Велика радянська енциклопедія]])


[[Категорія:Фашизм]]
[[Категорія:Фашизм]]
[[Категорія:Синкретичні політичні рухи]]
[[Категорія:Синкретичні політичні рухи]]
[[Категорія:Організації Бельгії]]
[[Категорія:Засновані в Бельгії 1935]]

Поточна версія на 22:41, 17 червня 2024

Рексизм
На честьChrist the Kingd
Типполітична партія
організація[1]
ЗасновникЛеон Дегрель
Заснованолистопад 1935
Розпущено1945 і 1944[1]
Ідеологіяrexismd
Країна Бельгія
Штаб-квартираБрюссель
КерівникЛеон Дегрель
CMNS: Рексизм у Вікісховищі
Прапор Рексистів

Рекси́зм (фр. Rexisme, Parti Rexiste) — бельгійський фашистський рух.

Поява

[ред. | ред. код]

З'явилася в 1930-х роках як католицька організація для студентів. Лідером групи став студент Леон Дегрель. Рух був антикомуністичним і співпрацював з італійськими фашистами.

У 1936 році організація відходить від католицьких позицій і стає більш світською. Існувала також фландрійська гілка партії яку очолював Пол Мон.

Організація здобула популярність у Валлонії. На виборах в травні 1936 року партія отримала 33 місця в парламенті (21 в Палаті представників і 12 в Сенаті). У Фландрії партія отримала 72000 голосів (7 %). На виборах 1939 Рексисти виграли тільки чотири місця в палаті представників і одне місце у Сенаті.

Співпраця

[ред. | ред. код]

Між серпнем 1936 і травні 1937 рексисти отримали щомісячну допомогу в розмірі 250 тисяч лір, після відвідування Леоном Дегрельом Беніто Муссоліні. 26 вересня 1936 він зустрівся з Адольфом Гітлером і отримав 100 тисяч рейхсмарок.

Після вторгнення Німеччини до Бельгії рексисти були заарештовані, але незабаром звільнені і почали співпрацю з німецькою окупаційною владою. Це викликає супротив деяких рексистів, особливо, католиків. Люсьєн Мейер і Тео Симон в жовтні 1940 року організовують рух опору.

Рексисти концентрувалися в Валлонії і тому Брюссель і Фландрія контролювалися Національною асоціацією Фламандрії.

1941 року Деграль проголошує, що рексизм сповідує туж ідеологію, що і німецькі нацисти і італійські фашисти.

20 липня 1941 Деграль починає формування дивізії СС «Валлонія». Добровольців відправили на східний фронт. Але після суворої зими у лютому 1942 року дивізію відправляють до Бельгії.

Кінець

[ред. | ред. код]

Після звільнення Бельгії Рексизм був заборонений. На 30 березня 1945 Рексизм був офіційно розпущений, як політичний рух. Дегрель втік до Іспанії, і не був виданий. Це тому, що він користувався захистом каудильйо і генерала Франко і отримав іспанське громадянство. Врешті-решт він помер у Малазі 31 березня 1994 .

В 1970-х колишній член дивізії Валлонія Жан-Роберт Деббот спробував відродити рух і на виборах 1974 отримав 2 164 голосів у Брюсселі.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Рексизм [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.] (Велика радянська енциклопедія)
  1. ↑ а б https://www.odis.be/lnk/OR_17193
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рексизм&oldid=42833628