Симона Вілар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:35, 26 січня 2019, створена Yasnodark (обговорення | внесок) (Знову ви за своє, країна, а не мова творів визначає приналежність і перетин є незаконним лише для громадян інших держав, українцям можна вільно перетинати адмінмежу)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 6 лютого 2019, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гавриленко.
Симона Вілар
Симона Вилар
Ім'я при народженніНаталя Образцова
ПсевдонімСимона Вілар, Наталя Образцова
Народилася1 травня 1965(1965-05-01) (59 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменник
Alma materІсторичний факультет Харківського університету
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівросійська, українська
Роки активності1994-донині
Жанрісторичні романи
Нагороди
Сайт: simona-vilar.ru

Симона Вілар (справжнє ім'я Наталя Гавриле́нко, в дівоцтві Образцова) (нар. 1 травня 1965(19650501)) — українська письменниця.[1] Основна тема її історико-пригодницьких романів — Стародавня Русь, середньовічна Англія та Шотландія, Скандинавія та Франція. Свої твори підписує псевдонімами Симона Вілар та Наталя Образцова.[2]

Життєпис

За освітою — історик. Після школи вступила та закінчила Харківський університет імені Каразіна.[3] Літературну кар'єру розпочала у 1994 році[4], видавши свій перший роман під псевдонімом Симона Вілар у московському видавництві «Эксмо; Око».[5] У 2007—2008 видала 3 романи у санкт-петербурзькому видавництві «Крылов». У цей період також співпрацювала з російськими видавцями «Диадема-Пресс», «Ламанд Энтерпрайсиз», АСТ тощо. У середині 2000-их певний час писала книги підписуючись своїм дівочим прізвищем Образцова, але згодом повернулась до псевдоніму Симона Вілар й подальші книги писала саме під цим псевдо.

Починаючи з 2002 почала співпрацювати з українським видавництвом КСД[6]

У 2003—2007 роках співпрацювала з київським видавництвом «Зелений пес» де за цей період вийшло переклади українською її чотирьох романів: «Любов — прокляття королів», «Прокляття любов'ю», «Сповідь суперниці» та «Щаслива суперниця».

Нагороди

У 2010 році очолила список «Топ — 10 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Главред»[7], який оцінили загальний книжковий наклад письменниці проданий на території України починаючи з 1992 й по 2010 рік у 933 тис. примірників.[8][9][10] У 2012 році очолила рейтинг Топ-30 найуспішніших письменників України за версією журналу «Фокус».[11][12] У 2012 році письменниця також увійшла до престижного списку «Золотих письменників України».[13]


Бібліографія

Серія «Анна Невіль»

Заручений з трояндою (Королівський посланець) (1994)

Любов вигнанниці (Делатель королів) (1994)

Замок на скелі (1994)

Тяжкість вінця (Підступний герцог) (1994)


Серія «Нормандська легенда»

Вітер з Півночі (Полонянка вікінгів) (1996)

Принцеса вікінгів (1996)

Дике серце (Вогненний вир) (1996)

Лісова герцогиня (1997)


Серія «Відьма»

Відьма (2006)

Відьма і князь (2007)

Відьма княгині (2009)

Відьма в Царгороді (2012)

Відьма і тьма (2016)


Серія «Светорада»

Светорада Золота (2008)

Светорада Медова (2008)

Светорада Янтарна (2009)


Дилогія «Далеке світло»

Леді-послушниця (2010)

Лицар світла (2011)


Трилогія «Тінь меча»

Лазар (2013)

Ассасин (2014 року)

Паладин (2015)


Дилогія «Майсгрейв»

Фея з островів (2017)

Пастка для орла (2017)


Позасерійні книги

Замок таємниць (1998)

Королева в придачу (2002)

Исповедь суперниці (Поєдинок суперниць, Мій улюблений хрестоносець) (2003)

Чужинець (2006)

[14]

Критика

У 2016 році у рамках авторського туру запланованого видавництвом «Книжковий Клуб Сімейного Дозвілля» Симона Вілар перетнула кордон окупованого Криму. Зустріч з вдячними читачами відбулася всупереч перешкодам.[15][16]

Переклади українською

Переклади творів Симони Вілар у видавництві «Зелений пес»[17] та КСД.

  • Симона Вілар. Любов — прокляття королів. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2004. 320 стор. ISBN 966-365-005-2 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Прокляті любов'ю. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2005. 320 с . ISBN 966-365-033-8 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Сповідь суперниці. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 480 с. — ISBN 978-966-2938-11-1 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Щаслива суперниця. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 352 с. — ISBN 978-966-2938-38-8 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Лазарит. Тінь мечаць. Переклад з російської: Вікторія Стах ; передм. І. Бондар-Терещенко . Харків: КСД, 2013. 592 стор. ISBN 978-966-14-5805-4
  • Симона Вілар. Чужинець. Переклад з російської: Володимир Верховень. Харків: КСД, 2018. 512 стор. ISBN 978-617-12-4335-4

Примітки

  1. ↑ Факти / Відео / Харків'янка Симона Вілар — одна з найуспішніших письменниць світу — Факти ICTV, 05 квітня 2016
  2. ↑ Інна Корчук. Сімона Вілар: «До жіночого роману ставляться з неповагою, бо живемо у патріархальній країні» — Високий замок, 01.03.2013
  3. ↑ «Француженка» з Харкова написала понад 20 романів і стала лідером продажів книг в Україні — Сєгодня, 28 березня 2016
  4. ↑ Талановита письменниця — історична романістка Сімона Вілар під час Кампанії декларування відвідала ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова — ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, 10 квітня 2015
  5. ↑ Інтерв'ю з Сімоною Вілар. Хто ж вона — таємнича Сімона Вілар?… — КСД, 18.04.2013
  6. ↑ [https://www.bookclub.ua/read/svilar/ ������ ����� - ������� ����. ���� ��������� ������. ������� ��������-�������. ���]. www.bookclub.ua. Процитовано 27 грудня 2018.
  7. ↑ Zaxid.net. "Главред" обнародовал ТОП-10 самых успешных писателей Украины. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 27 грудня 2018.
  8. ↑ ТОП-10 найуспішніших письменників України — Bukvoid, 22.12.2010
  9. ↑ 10 найуспішніших письменників України — Главред, 23 грудня 2010
  10. ↑ Сімона Вілар — єдина українська письменниця — «мільйонерка» — «Сумно?», 13 лютого 2011
  11. ↑ «Фокус» назвав найуспішнішою українською письменницею Симону Вілар — Телекритика, 24.01.2013
  12. ↑ Топ-10 найуспішніших письменників України — ЛітАкцент, 24 січня 2013
  13. ↑ Нагороджені — Золоті письменники України, 24.11.2012
  14. ↑ [https://www.bookclub.ua/read/svilar/ ������ ����� - ������� ����. ���� ��������� ������. ������� ��������-�������. ���]. www.bookclub.ua. Процитовано 27 грудня 2018.
  15. ↑ [https://www.bookclub.ua/infocenter/clubnews/news.html?id=4574 ��������� ��� ������ �����: �������� �����!]. ������� ����. ���� ��������� ������. ������� ��������-�������. ��� (рос.). Процитовано 27 грудня 2018.
  16. ↑ [https://www.bookclub.ua/read/svilar/ ������ ����� - ������� ����. ���� ��������� ������. ������� ��������-�������. ���]. www.bookclub.ua. Процитовано 27 грудня 2018.
  17. ↑ Серія «Мелодії серця» — Зелений пес

Посилання

  • http://simona-vilar.ru — офіційний сайт Симони Вілар (рос.)
  • Симона Вілар на сайті видавництва «КСД Россия» (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симона_Вілар&oldid=24323571