Транс (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 вересня 2024, заснована на цій версії.
Транс
Стилістичні походження
Походження
Початок 1990х, Німеччина[3][4]
Типові інструменти
Acid,[5] Balearic, Dark, Euro,[5] Goa,[6] Hard,[5] Progressive,[5] Psychedelic, Tech,[5] Uplifting,[5] Vocal[5]
Raves — Glowsticking

Транс (англ. Trance) — напрямок електронної музики, що з'явився в 1990-х роках у Німеччині.

Загальна характеристика

Зазвичай характеризується темпом між 130 і 150 bpm, наявністю повторюваних мелодійних виразів та музичною формою, яка наростає та спадає протягом музичного твору. Транс — це комбінація низки напрямків електронної музики: ембієнту, техно і хаузу. Іноді застосовується вокал. Транс отримав назву через повторювані з деякими трансформаціями пульсуючі мелодичні структури, які, очевидно, мають ввести слухача у стан трансу. Оскільки сучасний процес написання трансу часто пов'язаний з електронними пристроями звукозапису, його можна віднести до електронної музики.

Історія

Перші пісні в цьому стилі з'явились як похідні від acid, техно і рейву[7], хоча гіпнотичний транс-музики вже зустрічався і раніше в роботах Джорджо Мородера і Жана-Мішель Жарра ще наприкінці 1970-х років. Великий вплив на майбутню форму наклала пісня «The KLF — What Time Is Love», а також різновиди музики техно і хауз[8] і також поп-музики, чіл-ауту, хардкору, і навіть класичної музики.[9]

Одним з перших всесвітньо популярних трансових треків роботи були: вік групи Age of Love авторства Dance 2 Trance.[10] Цей трек послужив основою стилю для трансу. Згодом транс переживе бурхливий розвиток. Ранній транс справив значний вплив на acid, де панували Art of Trance, Emmanuel Top, Hardfloor та Union Jack.[11]

Звук нині відомого трансу сформовано значною мірою завдяки Полу ван Дайку (зокрема, його «For An Angel» з дебютного альбому) і Роберту Майлзу («Children» з дебютного альбому «Dreamland»). Обидві пісні вважаються одними з найкращих представників жанру, а «Children» посіли вершини багатьох хіт-парадах і навіть досі їх можна почути на радіо у вигляді реміксів або оригіналу. Багато з пізніших робіт наслідувати стиль треку, формуючи остаточну стилістику трансу.[11]

Транс увійшов в мейнстрім танцювальної музики наприкінці 1990-х.[7]

В 2010-х транс досі вважається одним з трьох найпопулярніших стилів електронної танцювальної музики поряд з хаузом і техно. На його основі створено і споріднені жанри: прогресив, goa і психоделік.[12] Від техно транс відрізняє активніше використання синтезаторів і більший акцент на мелодії.[13]

Особливості стилю

Roland JP-8000, синтезатор, відомий інтеграцією звуку supersaw

Транс — мелодійний і досить вільний стиль музики, на формування і розвиток якого справили найбільшого впливу такі напрямки музики, як індастріал (new wave), електронне техно-диско з Детройта та психоделічна музика сімдесятих.[14]

Трансова музика пишеться в розмірі 4/4[4] в темпі від 125 до 150 BPM,[4][15]. Бас-бочка зазвичай звучить на кожну долю (downbeat), а відкритий хай-хет на вісімку між долями (upbeat).[4]. До цього додаютьтся додаткові ударні, і в останні роки великі кульмінаційній зоні часто передують швидкі послідовносі ударів малого барабану з поступовим підсиленням гучності і високих частот під кінець такту (т.зв. snare rolls)".[4]

Швидкі арпеджіо, нерідко в мінорі, також є рисою трансу. Трансові композиції зазвичай мають центральний мотив "(hook)", або мелодію, яка проходить майже через всю пісню, повторюючись з інтервалами від 2 до 32 тактів, на додаток до гармонії і мотивів.[4] Окремі інструментальні партії додаються або відключаються кожні 4, 8, 16, або 32 такти.[4]

У розділі перед брейкдауном провідний мотив часто вводиться в скороченій або спрощеній формі, щоб дати глядачам «смакувати» те, що вони почують після брейкдауну.[4] Заключна кульмінація повторює першу із повторенням головної теми.[4]

Як і у випадку з багатьма треками танцювальної музики, трансові композиції зазвичай складаються з більш прозорих по офактурі вступів ("mix-ins") та аутро ("mix-outs") щоб надати можливість діджею зробити плавний перехід від одного треку до іншого.[16][4]

Різновиди

Різновидами трансової музики є ейсид-транс, хард-транс, гоа-транс, психоделічний транс, прогресивний транс,[17] і апліфтінг-транс.[17] Апліфтінг-транс, відомий в англомовних країнах також як "гімнічний" або "епічний,[17][18] зазнав впливу класичної музики[17] і в 2000-х роках розвивався у творчості Ferry Corsten, Armin Van Buuren, Tiësto, Push, Rank 1, а в творчості Sound Apparel, Andy Blueman та інших поєднувався з оркестровими звучаннями. Близьким до апліфтінг-трансу є євроданс, що стало загальним терміном для широкого спектру комерціалізованої європейської танцювальної музики, і багато в чому продовжує новаторський підхід німецького продюсеру ATB у синглі "9 PM (Till I Come)". Деякі течії трансу перетинаються з іншими напрямами електронної музики. Наприклад, тех-транс є поєднанням трансу і техно, а вокальний транс "поєднує прогресивні елементи транс] з поп-музикою".[17] Дрім-транс зародився в середині 1990-х у творчості Роберта Майлза, автора треку Children (1996).

Прогресивний транс за визначенням AllMusic : "призвів безпосередньо до більш комерційного, орієнтованого на хіт-паради звуку, до того транс ніколи не втішався найвищими позиціями чартів. Орієнтуючись на плавніший звук євродансу або хаусу (що зрідка більше нагадує Jean-Michel Jarre than Basement Jaxx), прогресивний транс завоював популярність на танцполах Європи на зламі століть. Критики висміювали його за передбачувані брейкдауни і відсутність навичок біт-мікшування, але прогресивний транс був засвоєний найгарячішими діджеями."[19]

Відомі виконавці


Посилання

  1. ↑ Bom, Coen (2009). Armin Only: A Year in the Life of the World's No. 1 DJ. Oxford, UK: Dutch Media Uitgevers BV. ISBN 978-90-488-0323-1: p. 15
  2. ↑ Trance. Allmusic. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 9 липня 2012.
  3. ↑ а б в г д Fassbender, Torsten (2008). The Trance Experience. Knoxville, Tennessee: Sound Org Inc. ISBN 978-0-240-52107-7: p. 15, 16, 17, 19
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Snoman, Rick (2009). The Dance Music Manual: Tools, Toys, and Techniques — Second Edition. Oxford, UK: Elsevier Press. ISBN 0-9748438-4-9: p. 251, 252, 253, 266
  5. ↑ а б в г д е ж Hewitt, Michael (2009). Composition for Computer Musicians. Knoxville, Tennessee: Cengage Learning. ISBN 978-1-59863-861-5: p. 9
  6. ↑ Goa Trance. Allmusic. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 9 липня 2012.
  7. ↑ а б Trance | AllMusic. 17 травня 2011. Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 26 липня 2016.
  8. ↑ Ishkur's Guide to Electronic Music | New Home on Techno.org. techno.org. Архів оригіналу за 18 листопада 2007. Процитовано 26 липня 2016.
  9. ↑ Trance | Music Highlights | AllMusic. AllMusic. Процитовано 26 липня 2016.
  10. ↑ Dance 2 Trance. Discogs. Процитовано 26 липня 2016.
  11. ↑ а б Gatunki muzyki elektronicznej - TopDJ.pl. 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 26 липня 2016.
  12. ↑ Discogs - Database and Marketplace for Music on Vinyl, CD, Cassette and More. www.discogs.com. Процитовано 26 липня 2016.
  13. ↑ BBC - GCSE Bitesize: Dance music styles. 21 червня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2010. Процитовано 26 липня 2016.
  14. ↑ Особенности транса » [Loonytonik.ru] DANCE MUSIC PORTAL Музыка, стать…. archive.is. Архів оригіналу за 10 грудня 2010. Процитовано 26 липня 2016.
  15. ↑ What Is Trance Music - The Full Story. Armada Music (англ.). Процитовано 18 липня 2023.
  16. ↑ Fassbender, Torsten (2008). The Trance Experience. Knoxville, Tennessee: Sound Org Inc. ISBN 978-0-2405-2107-7: p. 15, 16, 17, 19
  17. ↑ а б в г д Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою tranceexperience3 не вказано текст
  18. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою snomanmanual5 не вказано текст
  19. ↑ Progressive Trance. AllMusic.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транс_(музика)&oldid=43483296