Ближні печери

Ближні печери
Ближні печери. Автор Абрахам ван Вестервельд, 1651 рік.
50°26′02″ пн. ш. 30°33′41″ сх. д.
Тип	підземна споруда комплекс будівельd і монастир
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Засновано	11 століття
Ближні печери (Київ)
Ближні печери у Вікісховищі

Ближні печери — частина Києво-Печерської Лаври, включає в себе як власне комплекс підземних споруд (відомих також як Антонієві печери) де почивають мощі печерських подвижників, так і групу наземних будівель, що складають окремий архітектурний ансамбль. Разом з Дальніми печерами складають так звану Нижню Лавру. У 1990 році Ближні печери рішенням уряду були повернути відродженому Києво-Печерському монастирю (у складі УПЦ МП).

Опис печер

Печери, в яких знаходиться поховання засновника Печерського монастиря преподобного Антонія, називаються Ближніми, або Антонієвими печерами. З трьох існуючих входів до Ближніх печер первісним, ймовірно, був західний, у який можна було потрапити з притвору Хрестовоздвиженської церкви. Ближні печери споконвічно складались з трьох вулиць, зв'язаних між собою переходами. Головною є Печерна вулиця, до якої примикає церква Введення Богородиці до Храму — найдавніша у Ближніх печерах.

Ще одне з найдавніших відгалужень у Ближніх печерах веде до так званої «трапези спільної» печерських отців, де при прп. Антонії братія збиралася на спільну трапезу. У цьому печерному коридорі є велика кількість локул. Можливо вони викопані самим Марком Печерником. Тут він копав поховальні локули і ховав померлих ченців. У тих місцях печер, де розташовані церкви, збереглася велика кількість житлових келій. Планування келії передбачало розташування обабіч входу двох виступів, один з яких слугував ліжком, а протилежний — столом. У стіні робилися ніші для ікони або свічки.

Поховання Антонія розташовано в перекритому завалом відгалуженні печер. Навпроти — церква на його честь. Церква Антонія Печерського була побудована наприкінці XVI — початку XVII ст. Бічне відгалуження від неї веде до крипти «Батиєм убієнних». У 1696 р. Київський митрополит Варлаам (Ясинський) побудував третю церкву в Ближніх печерах, на честь Варлаама, першого ігумена Печерського. Церква преподобного Варлаама була улаштована в колишній келії. У 1830 р. підлогу у печерах виклали чавунними плитами, виготовленими в Тулі.

У печерному коридорі привертають увагу вмуровані в товщу стіни віконця затвірників. Внаслідок пізніших переробок ходи Ближніх печер утратили первісні габарити. Тепер їхня ширина сягає 1,5 м, висота — 2,5 м. Загальна довжина підземних коридорів Ближніх печер становить 383 м.

Для відвідування печери відкриті майже кожен день, вхід до 16-30.

Мощі святих

• преподобний Антоній Печерський
• преподобний Єронім Печерський

Ближні печери в художній літературі

Ключове місце дії романів Костянтина Матвієнка «Час настав», «Гроза над Славутичем», «Багряні крила», «Добрий шлях».

Див. також

• Києво-Печерська лавра
• Києво-Печерські святі
• Дальні печери
• Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Джерела

• Воронцова О. А. Лаврські печери. Путівник. — К.: Амадей, 2000. — 114 с.
• Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2007. — 400 с. — (Сер. «Невідома Україна»). ISBN 978-966-15-3006-4
• Національний Києво-Печерський історико-культурного заповідник [Архівовано 10 червня 2017 у Wayback Machine.] — ресурс використано за дозволом видавця.
• Патерик Києво-Печерський [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.]