Бона Сфорца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бона.
Бона Сфорца
італ. Bona Sforza d'Aragona
Бона Сфорца
Бона Сфорца
Бона Сфорца
Велика Княгиня Литовська, Руська і Жемайтійська[1]
1518 — 1557
Попередник: Барбара Запольська
Наступник: Єлизавета Габсбург
Королева Польщі[1]
1518 — 1557
Попередник: Барбара Запольська
Наступник: Єлизавета Габсбург
 
Народження: 2 лютого 1494[2]
Віджевано, Провінція Павія, Ломбардія[3]
Смерть: 19 листопада 1557[4] (63 роки)
Castello Normanno-Svevod, Барі, Італія[4] або Барі, Італія[3]
Причина смерті: отруєння
Поховання: Базиліка Святого Миколая
Країна: Міланське герцогство
Рід: Сфорца
Батько: Джан Галеаацо Сфорца[3]
Мати: Ізабелла Арагонська[d]
Шлюб: Сигізмунд I Старий[3]
Діти: Ізабелла Ягеллонка[5][3], Сигізмунд II Август[3], Катерина Ягеллонка[3], Анна Ягеллонка[5][3], Софія Ягеллонка[3] і Войцех Ягеллончикd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бо́на Марія Сфо́рца д'́Арагона (італ. Bona Sforza; 2 лютого 1494, Віджевано — 19 листопада 1557, Барі) — дружина короля Сигізмунда I Старого, короля польського, великого князя литовського, руського і жемайтського.

За походженням герцогиня Міланська, неаполітанська принцеса, дочка міланського герцога Джан Галеаццо Сфорца та Ізабели Арагонської[pl] (донька неаполітанського короля Альфонса ІІ та Гіполіти Сфорци). Мала брата Франциска (30.01.1491 — 1512, абат, помер через падіння з коня), сестер Гіполіту (26.01.1493 — 1501, Іскія), Б'янку (1.03.1495 — серпень 1496, Мілан).

Біографія

[ред. | ред. код]

Бона була третьою дитиною своїх батьків. Коли їй було 8 місяців батько помер, мати переїхала із замку Вісконтео в Павії до Мілану. Дядько Людовік захопив владу у Мілані. Джан Галеаццо був законним спадкоємцем Міланського герцогства, але його дядько і регент Людовіко Сфорца, відомий в історії як «Іл Моро», узурпував владу. Він боявся, що мешканці Мілана повстануть і встановлять Франческо Сфорцу, популярного сина Джана Галеаццо. Щоб звести до мінімуму ризик, Людовіко відділив хлопчика від своєї сім'ї . Плани були перервані італійською війною 1499—1504 років. Французький король Людовик XII скинув Людовіка. У лютому 1500 р. Ізабелла повернулася до рідного Неаполя. Війна досягла Неаполітанського королівства, і дядько Ізабелли Фредерик з Неаполя був повалений. Разом з іншими родичами вона тимчасово сховалася в Арагонському замку на о. Іскія.

У квітні 1502 року Ізабелла та її єдина вціліла дочка Бона оселилися в замку Норманно-Свево в Барі. Там Бона почала своє навчання. Серед її викладачів були італійські гуманісти Хрісостомо Колонна і Антоніо де Ферраріс, які викладали їй латинську, класичну літературу, математику, історію, право, природничі науки, богослов'я, географію. Бона також уміла грати на кількох музичних інструментах.

Ізабелла відправила старого вчителя Бони Крисостомо Колону та дипломата Сигізмунда фон Герберштейна до Вільнюса, щоб переконати Сигізмунда обрати Бону. Їм це вдалося і шлюбний договір був підписаний у вересні 1517 року у Відні. Ян Конарський, архієпископ Краківський, відвідав Барі, щоб привезти Бону до Речі Посполитої. Заручини відбулися 6 грудня 1517 року в Неаполі. Бона носила сукню світло-синього венеціанського атласу, який, як повідомлялося, коштував 7000 дукатів. Поїздка тривала понад три місяці. Бона та Сигізмунд вперше зустрілися 15 квітня 1518 року недалеко від Кракова. Весілля і коронація відбулися 18 квітня, але святкування тривали протягом тижня. Посаг Бони був дуже великим — 100 тисяч дукатів і особистих речей на суму 50 тисяч дукатів на додаток до Барі та Россано, які вона успадкувала після смерті матері. В обмін на посаг Сигізмунд надав їй міста Новий Корчин, Віслиця, Жарнув, Радомсько, Єдльня, Козеніце, Хенцини, Іновроцлав та інші.

Після смерті першої дружини польського короля, Великого князя Литовського і Руського Сигізмунда І Барбари Запольської, Карл V посватав Бону за Сиґізмунда. Від шлюбу, взятого у 1518 році, народились двоє синів і чотири дочки:

Тітка Бони Б'янка Марія Сфорца була дружиною імператора Максиміліана I.

Бона славилась вмінням вирішувати справи за хабарі,[6] також своєю красою і вирізнялась сильною енергією. Ще при житті пристарілого чоловіка фактично керувала державою.

Якийсь час (близько 1527—1528 років) підтримувала сепаратистські настрої в Мазовії через намагання надати це князівство сину Сиґізмунду Авґусту.[7]

Володіння

[ред. | ред. код]

На території Королівства Польського і Великого князівства Литовського і Руського, до підписання Люблінської унії і утворення Речі Посполитої, володіла замками:

Стосунки у родині

[ред. | ред. код]
Портрет Бони у вбранні вдови, бл. 1557 р.

За життя Сиґізмунда I досягла обрання королем і коронації 10-річного Сиґізмунда ІІ Августа. Після смерті Сиґізмунда I (1548) Сиґізмунд Август боровся з амбіційною матір'ю. Бона Сфорца виношувала плани об'єднання під своєю владою чи не всієї Європи за рахунок династичних шлюбів своїх дітей. Цим планам заважав шлюб, таємно від матері взятий Сигізмундом ІІ після смерті першої дружини Ельжбети Габсбурґ з Барбарою Радзивіл. Після коронації в 1550 молода королева померла 1551 — Бона Сфорца підозрювалась в отруєнні.

Через погані стосунки із сином Бона прагнула покинути Річ Посполиту, але Сиґізмунд Август забороняв їй повертатися до Італії, остерігаючись, що після її смерті в іншій державі, він втратить значні статки і землі в Польщі, Литві та Україні. Тільки після відмови Бони від володінь король погодився на її від'їзд. 1556 року Бона залишила країну, взявши із собою величезні кошти. Із них вона позичила іспанському королю Філіпу II 420 000 золотих дукатів.

17 листопада 1557 року було складено заповіт. Померла у своєму князівстві в Барі в Італії, за однією із версій, від отруєння, заподіяного власним лікарем за наказом Габсбургів. Була похована в базиліці св. Ніколао (Миколая) в Барі, у 1593 році було встановлено мармуровий гробівець коштом доньки Анни.[11]

Сиґізмунду Августу вдалося повернути значну частину боргу Габсбурґів у Краків, в основному срібними талерами і півталерами. Це були високопробні монети зі срібла, привезеного іспанськими галеонами з Нового Світу. Їх контрмаркували вензелем польського короля з датою «1564». Кілька десятиліть монети перебували в обігу, після чого їх викупили у населення.

Молитовник Бони Сфорци

[ред. | ред. код]

Польський художник-декоратор, мініатюрист, живописець епохи Відродження Самострільник Станіслав ілюмінував молитовник королеви Бони Сфорци[pl] у 1527 році. Дана робота знаходиться в одній із найстаріших бібліотек Європи, бібліотеці Оксфордського університету в Бодліанській бібліотеці.

Джерела королеви

[ред. | ред. код]

У селі Антонівка, яке є частиною Барської об'єднаної громади, розташовані цілющі джерела Бони Сфорци, яка, за легендами та переказами, омолоджувалася та лікувалась саме завдяки цілющим чудодійним властивостям місцевої води[джерело?].

Галерея

[ред. | ред. код]

У літературі

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Україна

[ред. | ред. код]
  • Вулиця Бони Сфорци у місті Бар[12].
  • Вулиця Королеви Бони у місті Ковель.

Телебачення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Консорт.
  2. ↑ RKDartists
  3. ↑ а б в г д е ж и к Catalog of the German National Library
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119138158 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ * М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 438.
  7. ↑ Red. Niszycki (początkowo Radzanowski))Andrzej z Niszyc h. Prawdzic (zm. 1532) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. XXIII/1, zeszyt 96.— S. 134. (пол.)
  8. ↑ W. Pociecha. Bona Sforca d'Aragona (1494—1557)… S. 292
  9. ↑ Легенда Гори Бона, Кременець [1] [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Таємнича королева Бона Сфорца та її володіння у Кременці Тернопіль (укр.). 19 серпня 2022. Процитовано 22 серпня 2022.
  11. ↑ W. Pociecha. Bona Sforca d'Aragona (1494—1557)… S. 293
  12. ↑ Григор’єв Роман (31.03.2016). Історія у назвах вулиць. Барська міська рада. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 02.02.2021.
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Pociecha W. Bona Sforca d'Aragona (1494—1557) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — t. II/1, zeszyt 1. — S. 288—294. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Барбара Заполія 		Королева Польщі
1518-1557 		Наступник
Елізабет Австрійська
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бона_Сфорца&oldid=43704972