Владимирська губернія
| Владимирська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Владимир | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1796 | |||
| Площа | 42 831,8 | |||
| Населення | 1 515 691[1] осіб (1897) | |||
| Попередники | Владимирське намісництво | |||
| Наступники | Владимирський округ (Івановська промислова область)|Владимирський округ | |||
Влади́мирська губе́рнія (рос. Владимирская губерния) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та РРФСР, яка існувала у 1796–1929 роках. Губернське місто — Владимир.
Владимирська губернія межувала на півночі з Ярославською та Костромською, на сході — Нижньогородською, на заході — Московською і Тверською, на півдні — Тамбовською і Рязанською губерніями.
До 1918 року губернія займала площу в 40 339 верст² (45 910 км²), за підрахунками І. П. Стрєльбицького — 42 930,5 верст², в тому числі під озерами близько 99 верст². 1926 року площа губернії становила 33 023 км². Найбільша довжина її зі сходу на захід 325 верст (347 кілометрів), а ширина із півночі на південь 240 верст (256 кілометрів).
Губернія займала територію сучасної Владимирської області (за винятком південної частини Гусь-Хрустального району), південну половину Івановської області (включаючи місто Іваново), більшу частину Переславського району Ярославської області, частини Талдомського, Сергієво-Посадського, Орєхово-Зуєвського і Шатурського районів Московської області, частини Володарського, Павловського, Вацького, Навашинського, Кулебакського та Виксунського районів Нижньогородської області, а також частину Касимовського району Рязанської області.
1708 року було утворено Владимирська провінція у складі Московської губернії. 1778 року створено самостійне Владимирське намісництво з розподілом на 14 повітів. 1796 намісництво перетворено на губернію. З 1881 до 1917 року Владимирська губернія складалась із 13 повітів і кордонів своїх не змінювала.
Владимирська губернія РРФСР (в кордонах, значно менших Владимирської губернії Російської імперії) була ліквідована 14 січня 1929 року; більша частина території увійшла до Івановської промислової області.
| Ім'я | Титул, чин, звання | Час на посаді |
|---|---|---|
| Роман Воронцов | граф, генерал-аншеф | 1778—1782
|
| Іван Салтиков | граф, генерал-аншеф | 1782—1786
|
| Іван Заборовський | генерал-поручик | 1786—1796
|
| Ім'я | Титул, чин, звання | Час на посаді |
|---|---|---|
| Олександр Самойлов | статський радник (чинний статський радник) | 1778—1787
|
| Петро Лазарєв | статський радник (таємний радник) | 30.07.1787—19.12.1796
|
| Ім'я | Титул, чин, звання | Час на посаді |
|---|---|---|
| Павло Рунич | бригадир, чинний статський радник (таємний радник) | 06.01.1797—1802
|
| Іван Долгоруков | князь, чинний статський радник (таємний радник) | 1802—23.03.1812
|
| Авдій Супонєв | чинний статський радник | 23.03.1812—1817
|
| Іван Юрлов | чинний статський радник | 01.02.1817—25.05.1820
|
| Дмитро Кавелін | чинний статський радник | 25.05.1820—1821
|
| Петро Апраксін | граф, генерал-майор, чинний статський радник | 15.06.1821—29.07.1827
|
| Іван Курута | статський радник | 12.08.1827—27.11.1832
|
| Сергій Ланськой | чинний статський радник | 27.11.1832—31.12.1834
|
| Степан Паскевич | чинний статський радник | 13.01.1835—23.04.1836
|
| Іван Курута | чинний статський радник | 23.04.1836—12.07.1842
|
| Петро Донауров | чинний статський радник | 14.07.1842—08.04.1851
|
| Володимир Зарін | чинний статський радник | 29.06.1851—28.02.1852
|
| Микола Синельніков | генерал-майор | 28.02.1852—09.12.1852
|
| Володимир Анненков | генерал-лейтенант | 09.12.1852—14.06.1856
|
| Єгор Тілічеєв | чинний статський радник | 15.06.1856—18.09.1861
|
| Олександр Самсонов | Свита Його Величності, генерал-майор | 18.10.1861—01.01.1865
|
| Платон Шатохін | чинний статський радник | 01.01.1865—04.03.1866
|
| Володимир Струков | генерал-лейтенант | 08.03.1866—12.12.1875
|
| Осип Судієнко | у званні камер-юнкера, статський радник, шталмейстер | 02.01.1876—05.12.1892
|
| Михайло Теренін | таємний радник | 22.01.1893—30.05.1898
|
| Микола Цеймерн | генерал-лейтенант | 03.06.1898—19.10.1901
|
| Микола Клінгенберг | чинний статський радник | 19.10.1901—01.07.1902
|
| Іван Леонтьєв | чинний статський радник, на посаді єгермейстера | 06.07.1902—25.07.1906
|
| Іван Сазонов | чинний статський радник (таємний радник) | 29.07.1906—06.05.1914
|
| Володимир Крейтон | чинний статський радник | 09.06.1914—03.03.1917
|
В момент утворення 1796 року губернія поділялась на 10 повітів: Владимирський, В'язниковський, Гороховецький, Меленковський, Муромський, Переславський, Покровський, Суздальський, Шуйський, Юріївський.
1803 року були створені ще 3 повіти: Александровський, Ковровський і Судогодський.
Цей адміністративний поділ залишався незмінним до 1918 року. Наприкінці XIX століття до складу губернії входило 13 повітів, які поділялись на 222 волості.
| № | Повіт | Повітове місто | Площа, верст² |
Населення[1] (1897), чол. |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Александровський | Александров (6 810 чол.) | 2 886,8 | 100 371 |
| 2 | Владимирський | Владимир (28 479 чол.) | 2 402,5 | 160 996 |
| 3 | В'язниковський | В'язники (8 862 чол.) | 3 309,6 | 86 352 |
| 4 | Гороховецький | Гороховець (2 297 чол.) | 3 817,7 | 92 240 |
| 5 | Ковровський | Ковров (14 571 чол.) | 3 427,5 | 109 861 |
| 6 | Меленковський | Меленки (8 909 чол.) | 4 617,8 | 142 304 |
| 7 | Муромський | Муром (13 271 чол.) | 2 229,8 | 122 383 |
| 8 | Переславський | Переславль-Залеський (10 639 чол.) | 3 178,7 | 87 337 |
| 9 | Покровський | Покров (2 785 чол.) | 4 142,2 | 158 229 |
| 10 | Судогодський | Судогда (3 182 чол.) | 5 099,9 | 96 798 |
| 11 | Суздальський | Суздаль (6 412 чол.) | 2 513,1 | 107 708 |
| 12 | Шуйський | Шуя (19 583 чол.) | 2 565,2 | 158 483 |
| 13 | Юріївський | Юріїв-Польський (5 759 чол.) | 2 641,0 | 92 629 |
1918 року Шуйський повіт відійшов до нової Іваново-Вознесенської губернії. 1920 року був створений Кольчугинський район (існував 4 роки). 1921 року ліквідовано Покровський повіт, а замість нього утворено Киржацький повіт. Ще за 3 роки ліквідовано Гороховецький, Киржацький та Суздальський повіти. 1925 року Юріїв-Польський повіт був переданий Іваново-Вознесенській губернії. За рік Меленковський і Судогодський повіти були ліквідовані, а на частині їх території утворено Гусевський повіт.
Таким чином 1926 року до складу Владимирської губернії входило 7 повітів:
| № | Повіт | Повітове місто | Площа, км² |
Населення[2] (1926), чол. |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Александровський | Александров | 4 365 | 184 850 |
| 2 | Владимирський | Владимир | 6 717 | 325 693 |
| 3 | В'язниковський | В'язники | 5 337 | 151 628 |
| 4 | Гусевський | Гусь-Хрустальний | 4 064 | 110 029 |
| 5 | Ковровський | Ковров | 3 272 | 120 524 |
| 6 | Муромський | Муром | 6 370 | 332 257 |
| 7 | Переславський | Переславль-Залеський | 2 898 | 96 159 |
14 січня 1929 року Владимирська губернія та всі її повіти були ліквідовані, а їх територія розділена між Івановською промисловою та Нижньогородською областями.
Наприкінці XIX століття в губернії було 15 міст, 1 посад (Гавриловський посад) і 8 227 решти поселень. З міст найбільш значні: Іваново-Вознесенськ (54 208 чол.), Владимир (28 479 чол.) і Шуя (19 583 чол.)[1].
1886 року жителів у губернії налічувалось близько 1 416 750 чоловік. За переписом 1897 року в губернії проживало 1 515 691 жителів[1] (690 312 чоловіків та 825 379 жінок), з них у містах 190 618 чоловік. За підсумками всесоюзного перепису населення 1926 року населення губернії становило 1 321 140 чоловік[2], з них міське — 263 942 чоловік.
Національний склад 1897 року[3]
| Повіт | росіяни |
|---|---|
| Губернія в цілому | 99,7 % |
| Александровський | 99,6 % |
| Владимирський | 98,7 % |
| В'язниковський | 99,9 % |
| Гороховецький | 99,9 % |
| Ковровський | 99,8 % |
| Меленковський | 99,9 % |
| Муромський | 99,7 % |
| Переславський | 99,9 % |
| Покровський | 99,7 % |
| Судогдський | 99,9 % |
| Суздальський | 99,9 % |
| Шуйський | 99,6 % |
| Юріївський | 99,8 % |
- Пам'ятна книжка Владимирської губернії на 1848 рік [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Списки населених місць Владимирської губернії 1863, PDF
- Пам'ятна книжка й адреса-календар Владимирської губернії 1844—1917, PDF, DJVU[недоступне посилання з березня 2019]
- Мазанов І. Бібліографія Владимирської губернії. Владимир. 1905 р.[недоступне посилання з березня 2019]
- ↑ а б в г Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 3 серпня 2012.
- ↑ а б Всесоюзний перепис населення 1926 року. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
- ↑ Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 року. Розподіл населення за рідною мовою та повітами 50 губерній Європейської Росії. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Карта Владимирської губернії з «Атласу» Ільїна 1876 року [Архівовано 26 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Бібліотека Царське Село, книги з історії Владимирської губернії (Пам'ятні книжки), PDF