Гадюка сахалінська
| Гадюка сахалінська | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Vipera sachalinensis Zarevsky, 1917 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Coluber sachalinensis sachalinensis | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Гадюка сахалінська (Vipera sachalinensis) — вид змій родини гадюкових (Viperidae). Представник далекосхідної фауни. Отруйна змія.
Загальна довжина досягає 93 см. Морда закруглена, краї злегка підведені. Край морди обмежений 5—6 щитками, зокрема й апікальними. Навколо очей є 10—11 щитків, не враховуючи надочноямкових. Черевних щитків у самок 146—153, а у самців — 140—151. Підхвостових щитків у самок 27—32, у самців — 37—41. Навколо середини тулуба є 21 рядків луски.
Зверху темно-сірого або буро-сірого кольору, на спині є поздовжній рядок чорних плям, які зрідка зливаються у зигзагоподібну смугу, частіше ж вони розірвані. На верхній стороні голови Х-подібний малюнок розділений на 2 половини світлою плямою, розташованою на шві між тім'яними щитками. Черево чорно-сірого забарвлення зі світлими цятками, горло і нижня сторона голови білуваті.
Далекосхідний вид. Ареал охоплює східні регіони Росії (Амурська область, Хабаровський і Приморський край, Сахалін, Шантарські острови), Північно-Східний Китай, Північну Корею.
Населяє береги річок і струмків, прибережні скелясті й піщані ділянки на межі лісу й пляжу, сипучі піщані морські наноси, завалені викинутими морським прибоєм стовбурами дерев, зарості чагарнику й папоротей.
Отруйна, як і інші гадюки. Отрута гемолітичної дії (впливає на кров і кровотворні органи). Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин і людини.
Гадюка сахалінська належить до яйцеживородних змій. Статевозрілими стають на 3—4 році життя при довжині тіла понад 45 см. Парування відбувається в другій половині травня. Наприкінці вересня самка народжує 5—10 дитинчат довжиною 170—183 мм завдовжки.
Харчується лісовими мишами, полівками, ящірками, жабами та дрібними птахами.
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[1].
Донедавна гадюку сахалінську розглядали як один із підвидів гадюки звичайної (Vipera berus)[2]. На основі морфологічних показників її виділено в окремий вид Vipera sachalinensis[3]. Водночас ряд герпетологів продовжують триматися традиційних поглядів щодо систематичного положення цієї змії[4].
- ↑ Vipera berus у Червоному списку МСОП
- ↑ Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 324—325)
- ↑ McDiarmid,R.W.; Campbell,J.A. & Touré,T.A. 1999. Snake species of the world. Vol. 1. Herpetologists’ League, 511 pp.
- ↑ The Reptile Database: Vipera berus
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-тут РАН, 2004. — 232 с. (с. 216). — ISBN 5-98092-007-2
- Дунаев Е. А., Орлова В. Ф. ¬Змеи. Виды фауны России : атлас-определитель — М. : Фитон XXI, 2014. — 120 с. (с. 108—109). — ISBN 978-5-906171-61-0
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 556—557). — ISBN 5-87484-066-4
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 324—325)
- Орлова В. Ф., Семенов Д. В. Природа России: Жизнь животных. Земноводные и пресмыкающиеся. — М. : Издательство АСТ, 1999. — 480 с. (с. 445). — ISBN 5-237-01809-2
- McDiarmid,R.W.; Campbell,J.A. & Touré,T.A. 1999. Snake species of the world. Vol. 1. Herpetologists’ League, 511 pp.
