Герман Вейль
Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.
Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).
Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).
Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.
Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.
- Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
- Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
- Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
- Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
- Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
- Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
- Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
- Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
- Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.
- Вейль, Герман // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Яглом И. М. Герман Вейль. — М. : Знание, 1967. — 47 с.
- 32267 Германнвейль — астероїд, названий на честь математика[6].
- Рівняння Вейля
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118816624, Record #181399709 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/weyl.html
- ↑ https://www.leopoldina.org/de/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/5394/
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Герман Вейль (англ.) .
- Hermann Weyl [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], by Michael Atiyah. National Academy of Sciences [USA], Biographical Memoirs, Volume 82 [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2003, chapter 18, pp. 320–335.
- Hermann Weyl [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. A Biographical Memoir by Michael Atiyah. Biographical Memoirs, Volume 82. National Academy Press, Washington, D.C., 2002. — 17 p.
- Weisstein, Eric W. Weyl, Hermann [Архівовано 1 квітня 2017 у Wayback Machine.] (1885—1955). Eric Weisstein's World of Science.
- Bell, John L. Hermann Weyl on intuition and the continuum [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Feferman, Solomon. «Significance of Hermann Weyl's das Kontinuum»[недоступне посилання]
- Straub, William O. Hermann Weyl Website [Архівовано 18 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Kilmister, C. W. Zeno. «Aristotle, Weyl and Shuard: two-and-a-half millennia of worries over number.» 1980
- Народились 9 листопада
- Народились 1885
- Померли 8 грудня
- Померли 1955
- Поховані на цвинтарі Принстона
- Доктори філософії
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Папської академії наук
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Леопольдини
- Члени Американського фізичного товариства
- Члени Лондонського математичного товариства
- Члени Баварської академії наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Нагороджені Гіббсівською лекцією
- Лауреати премії імені М. І. Лобачевського
- Почесні доктори Університету Осло
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Німецькі математики
- Математики США
- Члени Шведської королівської академії наук
- Науковці, на честь яких названо астероїд
- Випускники Геттінгенського університету
- Голови Німецького математичного товариства
- Топологи
- Пантеїсти
- Люди, на честь яких названо кратер на Місяці