Декаборан
Декаборан | |
---|---|
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 17702-41-9 |
Номер EINECS | 241-711-8 |
RTECS | HD1400000 |
SMILES | [H]1[BH]234[BH]156[BH]278[BH]39([H]4)[BH]712[BH]853[BH]645[BH]311[BH]922[BH]14([H]5)[H]2 і [BH3]1[BH]23[BH]45[BH]26[BH]37[BH]18[BH]79[BH]64[BH]89[BH3]5 |
InChI | InChI=1S/B10/c1-3-5-7-9-10-8-6-4-2 |
Властивості | |
Молекулярна формула | B10H14 |
Молярна маса | 122,221 г/моль |
Зовнішній вигляд | білі кристали |
Густина | 0,94 г/см³[1] |
Тпл | 99,6 °C[1] |
Ткип | 213 °C[1] |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Де́кабора́н — неорганічна бінарна сполука ряду бороводнів складу B10H14, має вигляд білих кристалів.
Декаборан — біла кристалічна речовина, має ортогональні кристали. Він є легкозаймистою та токсичною речовиною, тому, попри високі відновні якості, його використання суттєво обмежене.
Декаборан отримують піролізом диборану або пентаборану при температурі 200 °C:
Декаборан розкладається у гарячій воді з утворенням боратної кислоти:
Пентаборан проявляє кислотні властивості. Він може утворювати комплекси з основами Льюїса (CH3CN, Me2S):
При взаємодії з гідридами лужних металів утворюються борометалічні комплекси:
Декаборан застосовується у виробництві напівпровідників, термостійких полімерів та карборанів. Вінільні та етильні похідні декаборану є складовими ракетного палива.
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Schubert D. M. Boron Hydrides, Heteroboranes, and their Metalla Derivatives // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 4. — P. 227—258. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI: (англ.)
- Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |