Джейн Каннінгем Кроулі
| Джейн Каннінгем Кроулі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Jennie June | |||
| Народилася | 19 грудня 1829[1][2][3] Market Harboroughd, Лестершир[d], Лестершир, Англія, Сполучене Королівство | |||
| Померла | грудня 23, 1901 (у віці 72 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США | |||
| Поховання | Evergreen Cemeteryd[4] | |||
| Країна |  США | |||
| Діяльність | журналістка, письменниця | |||
| У шлюбі з | David Goodman Croly (m. 1856) | |||
| Діти | Minnie, Viola, Alice, Herbert | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Джейн Каннінгем Кроулі у Вікісховищі | ||||
Джейн Каннінгем Кролі (англ. Jane Cunningham Croly) — американська письменниця, журналістка та феміністка британського походження, більш відома під псевдонімом Дженні Джун. Перша авторка і редакторка жіночих колонок у провідних газетах і журналах Нью-Йорка. Засновниця клубу Sorosis для жінок у Нью-Йорку в 1868 році, в 1889 році розширила його по всій країні до Загальної федерації жіночих клубів. Також заснувала Жіночий прес-клуб Нью-Йорка.
Народилася в Англії, донька унітарного священника преподобного Джозефа Каннінгема та його дружини Джейн Скотт. Сім'я емігрувала до США, коли Джейн було 12, і спочатку жила в Покіпсі, Нью-Йорк, а пізніше в Саутбрідж, Массачусетс.[5]
Джейн вперше зацікавилася журналістикою ще під час студентства; все почала з редагування шкільної газети. Пізніше стала редагувати та видавати газету для церкви свого брата.[6] У 1855 році вона переїхала до Нью-Йорка, щоб стати журналісткою. Деякі джерела кажуть, що саме тоді вона вперше використала псевдонім «Дженні Джун». Інші джерела кажуть, що «Дженні Джун» — це дитяче прізвисько, яке дав їй друг сім'ї, коли Дженні було 12 років.[7]
Після невдалого звернення до кількох газет Каннінгем отримала роботу в Noah's Sunday Times (часто помилково повідомляється як The New York Times); це була публікація під редакцією Мордехая Мануеля Ноя. У Noah's вона писала постійну жіночу колонку, присвячену таким традиційним темам, як мода, кулінарія та мистецтво. Пізніше вона згадувала цей час як складний, оскільки мало хто з газет хотів брати на роботу жінку, а якщо і брали, то лише в темах «жіночих інтересів». Редактори-чоловіки чинили великий опір тому, щоб найняти жінку для висвітлення новин чи серйозних репортажів поза межами жіночої сфери.[8]
Познайомилася з колегою-журналістом і редактором New York Herald, Девідом Г. Кролі і одружилася з ним 14 лютого 1856 року. Народила трьох дочок, Мінні, Віолу та Еліс, і сина Герберта Девіда, який продовжив кар'єру журналіста, ставши редактором журналу The New Republic. Пізніше Кроулі розповіла інтерв'ю, що завдяки чоловікові її кар'єра в журналістиці просунулася вперед. Він найняв її в New York World, і відтоді її кар'єра пішла вперед.[9]
У той час як очікується, що більшість жінок вирішували покинути кар'єру після вступу в шлюб, Джейн Кроулі продовжувала працювати, в тому числі і після народження дітей. Вона була редакторкою Demorest's Magazine з 1860 по 1887 рік. Цей журнал був присвячений жіночій моді, і Дженні стала відомою як експертка у цій темі, широко цитована в інших виданнях. Пізніше вона була редакторкою журналу Cycle (який заснувала), а також журналу Home-Maker Magazine. Її колонки часто публікувалися на жіночих сторінках у США.[10]
Кролі була феміністкою, відданою справі покращення прав жінок. Вона закликала до більшої ефективності жіночого одягу та висміяла штани, назвавши їх дивними. Вона, однак, наполягала, що найкраща праця жінки — бути «доглядальницею, домогосподаркою, вихователькою дітей».[11] Кролі симпатизувала жіночому виборчому праву, але не була активною у ньому. Вона рішуче підтримувала рівність і рівні права, приділяючи особливу увагу новим професіям для жінок середнього класу, таким як секретарка, бухгалтерка, медсестра та продавчиня універмагу, на додаток до традиційних ролей викладання. Шлезінгер стверджує, що «тривкий внесок Кроулі в прогрес американських жінок полягав у її наполяганні на тому, щоб стать була занурена у компетентне виконання». Вона сказала американськам, що фінансова незалежність та економічна рівність важливіші за право голосу.[11]
У пізні роки життя Дженні Джун Кролі часто називали в пресі «матір'ю жіночих клубів».
Цей термін також згадувався, коли газети повідомляли про те, як вона захворіла влітку 1898 року. Вона серйозно впала і зламала стегно; її близька подруга Еллен Деморест, для модного журналу якої вона колись працювала, також захворіла приблизно в той же час, перенісши інсульт.[12] Здається, вона так і не одужала повністю, і в 1900 році оголосила, що йде з газетної та клубної роботи.[10] Вона здійснила поїздку назад до Англії, щоб побачити країну свого народження після стількох років відсутності, і, повернувшись до Нью-Йорка, померла від серцевої недостатності 23 грудня 1901 року у віці 72 років.[13]
- «Добре чи гірше» (1875)
- «Дженні Джуніана: Розмови на жіночі теми» (1864)
- «Кулінарна книга для молодих домробітниць» (1866)
- В'язання спицями та гачком (1885)
- «Кинута на власні сили» (1891)
- «Історія жіночого клубного руху в Америці» (1898 і 1900)
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Blair K. J. Croly, Jane Cunningham (19 December 1829–23 December 1901), writer and women's club leader // American National Biography Online / S. Ware — [New York]: Oxford University Press, 2017. — ISSN 1470-6229 — doi:10.1093/ANB/9780198606697.ARTICLE.1600385
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Answers - the Most Trusted Place for Answering Life's Questions. Answers.com.
- ↑ GFWC - General Federation of Women's Clubs - Jane Cunningham Croly. Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 21 грудня 2011.
- ↑ «Women Journalists», The Washington Post, May 13, 1878, p. 2
- ↑ «Women's Work on Newspapers», The Washington Post, February 20, 1887, p. 6
- ↑ «Banquet to Jennie June», Boston Globe, June 19, 1887, p. 5
- ↑ а б «Mrs. Jennie June Croly», New York Times, March 11, 1900, p. 17
- ↑ а б Schlesinger, p 410
- ↑ «Two Noted Women Stricken», St. Louis Post-Dispatch, June 5, 1898, p. 4
- ↑ «Jennie June is Dead», Baltimore Sun, December 24, 1901, p. 2
