Еділсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Еділсон
Особисті дані
Повне ім'я Еділсон да Сілва Феррейра
Народження 17 вересня 1971(1971-09-17) (53 роки)
  Салвадор, Бразилія
Зріст 168 см
Вага 60 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990 Бразилія «Індустріаль» ? (?)
1991–1992 Бразилія «Танабі» ? (?)
1992 Бразилія «Гуарані» (Кампінас) 33 (11)
1993–1994 Бразилія «Палмейрас» 20 (8)
1994–1995 Португалія «Бенфіка» 17 (9)
1995 Бразилія «Палмейрас» 21 (10)
1996–1997 Японія «Касіва Рейсол» 54 (44)
1997–2000 Бразилія «Корінтіанс» 65 (21)
2000–2001 Бразилія «Фламенго» 33 (5)
2002 Бразилія «Крузейру» 20 (11)
2002–2003 Японія «Касіва Рейсол» 16 (7)
2003–2004 Бразилія «Фламенго» 27 (13)
2004 Бразилія «Віторія» (Салвадор) 35 (19)
2005 ОАЕ «Аль-Айн» 20 (22)
2005 Бразилія «Сан-Каетану» 27 (7)
2006 Бразилія «Васко да Гама» 10 (0)
2006 Японія «Нагоя Грампус»  ? (?)
2007 Бразилія «Віторія» (Салвадор) 9 (1)
2010 Бразилія «Баїя» 27 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993–2002 Бразилія Бразилія 21 (6)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Еділсон (порт. Edilson, нар. 17 вересня 1971, Салвадор) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав за ряд бразильських клубів, у складі яких виграв низку національних трофеїв. Найкращий футболіст Бразилії (1998). У складі збірної Бразилії — чемпіон світу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Починав свою професійну кар'єру Еділсон в 1990 році в клубі «Індустріаль». У наступному році він перейшов в «Танабі», а ще через рік у «Гуарані» (Кампінас). У 1993 році він стає футболістом відомого клубу «Палмейрас». Перехід виявився вдалим для футболіста, саме в цьому клубі Еділсон розкрив свій талант бомбардира і допоміг клубу завоювати цілий ряд титулів: в 1993 і 1994 роках він з клубом двічі поспіль стає чемпіоном Бразилії, виграє чемпіонат штату Сан-Паулу і Турніру Ріо-Сан-Паулу в 1993 році.

У 1996 році він виїхав за океан, підписавши контракт з португальською «Бенфікою». Тут його кар'єра не склалася, він не зміг пробитися в основу іменитого клубу і поїхав грати в Японію в клуб «Касіва Рейсол», де зумів проявити свої бомбардирські якості, забивши за два сезони 44 голи у 54 матчах.

У 1997 році Еділсон повертається до Бразилії, де знову стає дворазовим чемпіоном Бразилії з клубом «Корінтіанс» у 1998 і 1999 роках, причому 1998 року Еділсон був визнаний найкращим футболістом Бразильської ліги, в чемпіонаті Бразилії він забив 15 м'ячів.

20 червня 1999 року у матчі-відповіді фіналу чемпіонату штату Сан-Паулу проти «Палмейраса» Еділсон спричинив масову бійку, через яку гра була перервана на 76-й хвилині. Бомбардир «Корінтіанса» Еділсон, чия команда до того моменту вигравала по сумі двох ігор з перевагою в три м'ячі, отримав пас у центрі поля і почав жонглювати м'ячем, потім підкинув його собі на голову і акуратно опустив на спину. Гравці «Палмейраса» прийшли в лють, розцінивши таку поведінку як насмішку. Спочатку лівий захисник Жуніор врізався в Еділсона, потім півзахисник Зіньйо і форвард Пауло Нуньєс почали бити його по спині. Еділсону вдалося дати здачі Пауло Нуньесу, після чого він зміг сховатися в роздягальні. Захисник «Палмейраса» Роке Жуніор спробував наздогнати Еділсона, але був перехоплений і завалений на землю представниками «Корінтіанса». Після цього у бійці взяли участь практично всі польові гравці. Далі до них приєдналися всі, хто перебував на лаві запасних, включаючи офіційних осіб. Озброєні кийками поліцейські спробували розділити воюючі сторони, а також відтіснити натовп безстрашних радіо — і телерепортерів, які намагалися брати інтерв'ю у головних діючих осіб прямо під час бійки. Все це тривало близько десяти хвилин, після чого арбітр Пауло Сезар Олівейра вирішив закінчити матч у зв'язку з «генеральною битвою». Рахунок 2:2 залишився підсумковим результатом, і з загальним рахунком 5:2 за сумою двох матчів перемогу відсвяткував «Корінтіанс»[1].

Наступного року Еділсон з командою перемагає в першому клубному чемпіонаті світу в 2000 році. На цьому турнірі він також був визнаний найкращим футболістом.

Після цього у 2000 році він переходить у «Фламенго», за який провів лише один сезон. У «Фламенго» тоді грав цілий ряд відмінних форвардів, серед яких Денілсон, Карлос Гамарра та інші, тому Еділсон вирішив перейти в інший клуб. Два сезони напередодні чемпіонату світу 2002 року він відіграв за бразильський «Крузейру», а після першості знову вирушив за океан у відомий йому вже японський клуб «Касіва Рейсол».

2003 року повернувся на батьківщину і виступав за «Фламенго», «Віторія» (Салвадор), після чого у 2005 році грав в ОАЕ за «Аль-Айн», з яким став володарем національного кубка.

Надалі виступав за клуб «Сан-Каетану», «Васко да Гама», «Нагоя Грампус» та «Віторія» (Салвадор).

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Баїя», за команду якого виступав протягом 2010–2010 років.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Не маючи у своєму активі жодного матчу у складі національної збірної Бразилії, футболіст потрапив у заявку розіграшу Кубка Америки 1993 року в Еквадорі, де 26 червня 1993 року дебютував в офіційних матчах у складі Бразилії в третьому матчі групового етапу проти збірної Парагваю (3:0). Того ж року зіграв ще в одному матчі збірної. Але його кар'єра в збірній не склалася через те, що футболіст не зміг пробитися до складу зіркового нападу збірної Бразилії.

Лише після фіаско бразильців на чемпіонаті світу в 1998 році у Франції футболіста знову включили до збірної, але незабаром він був виведений зі складу головним тренером Вандерлеєм Лушембургу, через бійки, що відбулася у фіналі чемпіонату Сан-Паулу (його знущальне жонглювання м'ячем призвело до масової бійки гравців «Палмейраса» і «Корінтіанса») і пропустив Кубок Америки 1999 року.

Щоправда, до збірної Еділсона повернув 2000 року новий тренер Луїс Феліпе Сколарі. Ініціаторами тієї бійки стали нові партнери Еділсона по збірній Жуніор і Роке Жуніор, а тренером в «Палмейрасі» був саме Сколарі, який заявив після тієї події, що ніколи не хотів би бачити Еділсона у складі свого клубу, а сам же Еділсон заявив, що не бажав би грати у команді, яку тренує Сколарі. Не зважаючи на це у відбірковому турнірі до чемпіонату світу 2002 року Еділсон зіграв 6 матчів і забив 2 м'ячі і допоміг команді пробитись на турнір.

Влітку Еділсон був включений в заявку на чемпіонат світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, здобувши того року титул чемпіона світу. На турнірі з гравців неосновного складу саме Еділсону найбільше довіряв Сколарі і давав йому можливість проявити себе, випускаючи його на заміну. У розгромному матчі з Коста-Рикою (5:2) Еділсон вийшов у стартовому складі, але зовсім загубився на полі і був замінений на 57-й хвилині. У півфіналі проти турецької збірної (1:0) саме Еділсон вийшов на поле другим форвардом в допомогу Роналду замість дискваліфікованого Роналдінью. Але Еділсон не виправдав покладених на нього надій — за 170 хвилин гри на чемпіонаті світу він завдав лише один єдиний удар по воротах, та й той повз ворота[2].

21 серпня 2002 року Еділсон провів свій останній матч за збірну проти збірної Парагваю (0:1)[3], після чого перестав викликатись до лав національної команди. Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни лише 21 матч, забивши 6 голів.

Статистика

[ред. | ред. код]

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ БИТВА В ФИНАЛЕ. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
  2. ↑ Эдилсон. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 12 серпня 2015.
  3. ↑ Эдилсон / Edilson (Эдилсон да Сильва Феррейра/Edílson da Silva Ferreira). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еділсон&oldid=36223004