Легка дивізія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Легка дивізія — основне тактичне з'єднання в збройних силах ряду держав, яка призначена для виконання тактичних та оперативно-тактичних завдань у складі загальновійськового угруповання військ, а в деяких випадках і самостійно у тісній взаємодії зі з'єднаннями, частинами та підрозділами інших родів військ і спеціальних військ Сухопутних військ в різних умовах.

Зміст

[ред. | ред. код]

Легкі дивізії формувалися в складі багатьох армій і належала до формувань або піхоти або танкових військ. Наприклад, у складі сухопутних військ Великої Британії британська з 1803 року існувала «легка дивізія»[en], яка була легкоманевреним з'єднанням на полі бою і призначалася для швидкого просування по території зайнятої противником та застосування снайперської тактики ведення бою з переважними силами супротивника до моменту зіткнення основних сил. Дивізія проіснувала до 2007 року і мала величезний бойовий досвід ведення бойових дій у безлічі війн та конфліктів.

Надалі спроби створити легкі піхотні дивізії здійснювала низка країн. У німецькому Вермахті було сформовано 7 легких піхотних дивізій, які становили собою легку піхоту на рухомій базі для швидкого просування в ході наступу або рейду. Наприкінці 20 століття американське військове керівництво розпочало формування легких піхотних дивізій. За оцінкою американських військових експертів, легка піхотна дивізія є якісно новим типом загальновійськового з'єднання сухопутних військ. Вона призначалася для швидкого перекидання повітрям і ведення бойових дій в конфліктах низької інтенсивності в основному на слабо обладнаних ТВД в складних фізико-географічних умовах (гори і пустелі Південно-Західної Азії, ліси Центральної і Південної Америки, Африка і зона Тихого океану). Досліджувалися також питання бойового застосування дивізій такого типу і на Європейському театрі війни у складі передового угруповання збройних сил США при веденні бойових дій середньої і високої інтенсивності відповідно до концепції «повітряно-наземна операція (битва)».

Водночас здійснювалися спроби сформувати моторизовані частини, оснащені легкою броньованою технікою для підтримки дій піхоти та танкових формувань на полі бою. Німецький Вермахт мав 8 легких дивізій, які по суті становили полегшені танкові дивізії і мали менше танків, але набагато більше бронеавтомобілів у своєму складі. Після Польської та Французької кампаній легкі дивізії були переформовані на танкові.

Порівняльна таблиця дивізій Вермахту[1][2]

Склад формування Танкова дивізія Моторизована дивізія Легка дивізія

Особового складу

Офіцерів 394 492 332
Цивільного персоналу 115 133 105
Фельдфебелів та унтер-офіцерів 1962 2456 1616
Солдатів 9 321 13 364 8 719
Всього: 11 792 16 445 10 772

Озброєння та військової техніки

Кулеметів 226 504 466
Мінометів 48 138 66
75-мм піхотних гармат 8 24 12
37-мм протитанкових гармат 48 72 54
105-мм гаубиць 16 36 24
150-мм гаубиць 8 12
20-мм зенітних гармат 12 12 12
Бронеавтомобілів 10 30 70-131
Бронетранспортерів 412 30 217
Танків 324 86
Вантажівок 1402 1687 1868
Автомобілів 561 989 595
Мотоциклів 1289 1323 1098
Коляски до мотоциклів 711 621 606

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Структура немецких соединений. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 27 лютого 2014.
  2. Стандартна чисельність на 1943 рік

Посилання

[ред. | ред. код]