Макшиде Зогу
| Макшиде Зогу | |
|---|---|
| Народилася | 1907 Lisd, Мат (округ), Дібер, Албанія |
| Померла | 1969 |
| Діяльність | аристократка |
| Титул | принцеса |
| Рід | House of Zogud |
Принцеса Макшиде Зогу (1907–1969) - албанська принцеса.[1]
Вона була донькою Джемаля-паші Зогу та Садідже Топтані та була однією з шести сестер короля Албанії Зогу I. Коли у 1928 році її брат став монархом, вона та її брати та сестри отримали статус принца та принцес Зогу.
На відміну від двох своїх старших сестер, принцеси Аділь Зогу та Нафіє Зогу, яких рідко бачили на публіці, своїм чотирьом молодшим сестрам король дав офіційні ролі в королівському представництві. У перші роки його правління принцеси жили традиційним ізольованим життям у королівському палацовому комплексі і рідко з’являлися поза родинним колом, але це змінилося до моменту весілля принцеси Сеніє в 1936 році. Починаючи з того року, король регулярно влаштовував офіційні королівські бали, а його чотири молодші сестри з’являлися на публіці, виконуючи офіційні королівські представницькі завдання: принцесі Сеніє доручили опікуватися охороною здоров’я, Рухіє Зогу - освіти, Мізеджен Зогу - культури, а Макшиде Зогу займалася спортом. Щоб підготувати їх до цієї місії, їм давали уроки гри на фортепіано, танців, мови та верхової їзди, а також відправляли в кілька подорожей до Західної Європи, де вони стали відомі своїми дорогими поїздками по магазинах. Коли в 1937 році король заборонив хіджаб, він подбав про те, щоб його сестри з’являлися на публіці без чадри й одягнені за західною модою, як приклад для інших жінок.
Напередодні королівського весілля короля в 1938 році три наймолодші принцеси здійснили поїздку в США, де їм приділяли велику увагу.
У 1939 році Макшиде покинула Албанію разом з рештою королівської родини після початку Другої світової війни та в 1940 році поїхала за колишнім монархом у вигнанні до Великої Британії. Вона, а також решта сестер, окрім Аділе, в 1946 році поїхали за Зогу до Єгипту. У 1955 році вона та решта сім'ї поїхали слідом за Зогу до Франції, де він і помер. До самої смерті вона жила у Франції разом із сестрами.
| 8. Махмуд-паша Зоголлі, губернатор Маті | ||||||||||||||||
| 4. Джелал Паша Зоголлі, губернатор Маті | ||||||||||||||||
| 2. Джемал-паша Зогу, губернатор Маті | ||||||||||||||||
| 5. Рухіє Алтуні | ||||||||||||||||
| 1. Принцеса Макшиде Албанська | ||||||||||||||||
| 6. Салах Бей Топтані | ||||||||||||||||
| 3. Садіє Топтані | ||||||||||||||||
| 7. Анні Топтані | ||||||||||||||||
- ↑ Patrice Najbor, Histoire de l’Albanie et de sa Maison Royale 1443-2007, 5 vol., Je Publie, 2008.
- Christo Dako, Zog the First, King of the Albanians, Tirana, 1937.
- Josephine Dedet, Geraldine, Reine des Albanais, Paris, Criterion, 1997.
- Charles Fenyvesi, Splendor in exile, Washington, New Republic Books, 1979.
- Anastas Frashëri, Cila ka qënë N.M. Saj Sadije Zogu [Who was H.M .Queen Mother Sadije Zogu], Tirana, « Tirana », 1935.
- Patrice Najbor, Histoire de l’Albanie et de sa Maison Royale 1443-2007, 5 vol., Je Publie, 2008.
- Neil Rees, A Royal Exile - King Zog & Queen Geraldine of Albania in exile..., Studge Publications, 2010.
- Gwen Robyns, Geraldine of the Albanians, London, Muller, Blond & White limited, 1987
- Joseph Swire, Albania – The Rise of a Kingdom, New York, Arno Press & The New York Times, 1971.
- Jason Tomes, King Zog. Self-made Monarch of Albania, Sutton Publishing Limited, 2003.
- Tomes, Jason: King Zog: Self-Made Monarch of Albania
- Ingrid Sharp, Matthew Stibbe: Aftermaths of War: Women's Movements and Female Activists, 1918-1923