Пальтрак
Па́льтрак (пол. paltrak) — різновид вітряка з рухомим корпусом, що повертається на кільцеподібній основі. З'явилися пальтраки бл. 1600 року і призначалися переважно для розпилювання деревини[1]. Мали поширення переважно в Німеччині й Нідерландах. У Східній Європі вони були малопоширені, єдиний збережений екземляр представлений в експозиції Білоруського державного музею народної архітектури і побуту, перенесений туди з села Янушівка.
Слово пальтрак походить через посередництво пол. paltrak і нім. Paltrock від нід. paltrok. Для нідерландського слова (середньовічні форми paltoc, paltroc, palsrock) припускається первісне значення «короткий чоловічий одяг» і походження від дав.-фр. paltoc, paletoc (звідки й paletot), а наявність r пояснюють впливом rok («спідниця»)[2].
Будова корпусу пальтрака майже повністю ідентична такій у стовпового вітряка. Проте, пальтрак має міцнішу конструкцію, розраховану на потужний вітер: замість стільця з єдиним опорним брусом пальтрак опертий всією окружністю нижньої частини на зміцнений чавуном кільцеподібний фундамент. Для з'єднання нижньої частини корпусу з фундаментом на останньому розміщують опорно-поворотну вальницю: сталеві ролики розташовуються між кільцеподібними рейками-напрямними і утримуються з обох боків бандажем. У центрі фундаменту, як і в стовпового вітряка, розташовується вертикальний стовп, але меншої висоти[3]. Завдяки роликам, що виконують роль елементів роликовальниці, повертання проти вітру в пальтрака потребує менших зусиль порівняно зі стовповим вітряком.
Для самої орієнтації пальтрака проти вітру може використовуватися як важіль-воротило, так і автоматична система з вертушки-віндрози на шатрі з набором зубчастих передач.
У Німеччині пальтраки часто створювалися перебудовою вже наявних стовпових вітряків: стільці замінялися дерев'яним або мурованим кільцевим фундаментом. Порівняно зі стовповими такі вітряки мали більший внутрішній простір за рахунок прибирання високого центрального стовпа, у той же час вони були дешевшими за шатрові[4]. У Нідерландах збереглося п'ять пальтраків (у музею Зансе-Сханс, Гарлемі, Зандамі, Амстердамі та в музею «Нідерланди просто неба»)[1].
- Пальтраки в Нідерландах і Німеччині
-
Пальтрак з вертушкою орієнтації по вітру. Ельбе-Парай, Німеччина. -
-
Модель пальтрака. Рюкерсдорф, Німеччина. -
Пальтрак у комуні Мокрена, Німеччина. -
Пальтрак «Увінчаний Пеленбург» (використовується як лісопильня), музей Зансе-Сханс, Зандам, Нідерланди. -
Пальтрак Мейн-Ґенеґен, Арнем, Нідерланди.
- Елементи пальтрака
-
Фундамент пальтрака «Увінчаний Пеленбург» -
Воротило з коловоротом пальтрака «Увінчаний Пеленбург» -
Опорно-поворотна вальниця з роликами. -
Ролики вальниці в бандажі. -
Центральний опорний стовп пальтрака «Де Гельд Йозуа», Зандам, Нідерланди.
- ↑ а б De Gekroonde Poelenburg te Zaandam / Zaanse Schans. De Hollandse Molen. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 жовтня 2012. (нід.)
- ↑ Jan De Vries. paling — pampelen // Nederlands Etymologisch Woordenboek. — BRILL, 1987. — P. 503. (нід.)
- ↑ De Hollandsche Molen (2007). Molens, de nieuwe Stokhuyzen. Zwolle: Waanders Uitgevers. с. 55—60. ISBN 9789040087851. (нід.)
- ↑ Paltrockwindmühlen in Deutschland. Rüdiger Hagen. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 20 серпня 2012. (нім.)
- Henryka Wesołowska, Młynarstwo wiejskie Opolszczyzny od XVIII do XX w., Instytut Śląski w Opolu, Opole 1969 (пол.)