Петров Олексій Леонідович (військовик)
Петров Олексій Леонідович | ||
---|---|---|
Підполковник | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 3 січня 1979 Трифонівка | |
Смерть | 23 серпня 2014 (35 років) біля с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області (пропав безвісти) | |
Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Рід військ | Національна гвардія України | |
Формування |
19 ПОГП, начальник служби озброєння | |
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Петров Олексій Леонідович (нар. 3 січня 1979 — пом. 23 серпня 2014, с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області) — український військовослужбовець 19-го Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України, майор (підполковник посмертно).
Пропав безвісти (орієнтовно) 23 серпня 2014 року біля с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області.
Олексій Петров народився 1979 року в селі Трифонівка (Великоолександрівський район, Херсонська область). 1996 року здобув атестат про повну середню освіту, вступив до харківського Військового інституту Національної гвардії України. Завершив навчання 2001 року; для подальшого проходження військової служби новоспеченого був направлений в частину ВВ МВС у Миколаєві. В званні старшого лейтенанта був призначений начальником служби артилерійського озброєння херсонської частини внутрішніх військ.
Під час російсько-української війни служив у званні майора начальником служби озброєння 19-го Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України (в/ч 3039 (Миколаїв)
Зник безвісти в бою 23 серпня 2014 року на блокпосту біля с. Лисиче Амвросіївського району на Донеччині. За іншими даними зник безвісти в районі м. Амвросіївка[1].
В списках полонених Олексій Петров не значився. За інформацією місцевих мешканців нібито чеченці, котрі повернулися підібрати загиблих, закопували два тіла[2]. Відтак, 8 жовтня 2014 року його тіло було знайдене пошуковцями в одній із могил і доправлене до моргу в м. Запоріжжя. Ідентифікований за тестами ДНК. 2018 року його смерть підтверджено за молекулярно-генетичною експертизою.
Похований Олексій Петров у місті Запоріжжя на Кушугумському кладовищі.
Без Олексія лишились батьки, дружина та донька.
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно, 31 січня 2019)[3].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 2
- Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- ↑ Трое нацгвардейцев из Николаева находятся в плену у российско-террористических войск, 23.09.2014(рос.)
Помогите найти Петров Алексей Леонидович майор ВСУ 3039(рос.) - ↑ Колона йде в пекло (бій під Лисиче, 23 серпня 2014 г.)
- ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв
- Петров Олексій Леонідович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 3 січня
- Народились 1979
- Померли 23 серпня
- Померли 2014
- Військовики 19-го полку охорони громадського порядку
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Великоолександрівського району
- Померли в Амвросіївському районі
- Поховані в Запоріжжі