Потаміус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Потаміус
Народився300[1]
Римська Іспанія
Помер360[1]
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністькатолицький священник
Знання мовлатина
Посадаєпископ
Конфесіякатолицька церква

Потаміус або Потамій (грец. Ποτάμιος, эт. 343—360), також відомий як Потамій Лісабонський, був першим зареєстрованим єпископом міста Лісабона.[2] Ймовірно, він народився в Лісабоні, враховуючи, що іберійські громади в той час зазвичай обирали своїх громадян єпископами.[3] Він був учасником Сірмійської ради 357 року, на якій захищав аріанство.[4] Він є другим найдавнішим християнським прозаїком Піренейського півострова, першим був Хосій Кордубський.[3]

Контекст

[ред. | ред. код]

Історичні свідчення про християнську присутність на Піренейському півострові є мізерними й відсутніми в деталях.[3][4]. Синод Ельвіри підтверджує присутність християн в Іберії десь між 295 і 314 роками і дозволяє вченим оцінити існування 41 християнської громади в Іберії на той час, з Hispania Baetica та Carthaginiensis як найбільш християнізованими провінціями.[3]

Родріго да Кунья розмістив перші християнські громади в Лісабоні між 36 і 106 рр. н. е. і вважав Потаміуса- п'ятим єпископом (першим був Мантій Еворський), але ця точка зору не відповідала науковій суворості.[3] Святі мученики Лісабонські (303 р. н. е.), під час переслідувань Діоклетіаном, можуть засвідчити присутність християн на початку 4 століття нашої ери, хоча перші документи про події святих мучеників датуються лише ІХ століттям.[3] Синод Ельвіри згадує наявність трьох лузитанських єпархій: Ебора, Оссоноба та Меріда.[3]

У 318 або 319 році Арій заснував аріанство, заперечуючи тринітаризм, стверджуючи, що існування Ісуса не було вічним і що його сутність не була рівною Божій.[3] У 325 р. римський імператор Костянтин скликав Перший Нікейський собор на чолі з Хосієм Кордубським, на якому аріанство було рішуче відкинуто, а Арій вигнаний Костянтином[3]. Пізніше аріанству вдалося повернути деяке значення в Римській імперії, здебільшого завдяки діям Євсевія Нікомедійського та його (успішним) спробам вигнання нікейського Афанасія Олександрійського.[3] Після смерті Костянтина в 337 р. Римська імперія розпалася на трьох його синів Костянтина II, Константа і Констанція II, з яких останній був найбільш прихильним до аріанства. Костянтин II помирає в 340 році, а Констанс у 350 році, залишаючи Римську імперію Констанцію II з 353 року.[3]

Аріанізм

[ред. | ред. код]

Не так багато можна сказати про Потаміуса до 355 року.[3] На той час відомо, що Потаміус був єпископом Лісабону і перейшов з католицизму в аріанство.[2][4] Вчені погоджуються, що Потамій не був присутній на Раді Сірмію в 351 році, коли послідовники Євсевія Нікомедійського випустили помірну професію аріанства, відому як Перша формула Сірмію.[3] Невідомо, чи був він присутній на Арльському соборі 353 року та Міланському соборі 355 року.[3] У 357 році Потамій разом з Євсевієм засудив помірковану позицію Папи Ліберія, бажаючи висловити недвозначну проаріанську позицію.[3]

У 357 році Потьомій бере участь у Сірмійській раді.[3] Ця рада відбулася в той час, коли в аріанстві існували дві тенденції: гомоусіанство (яке стверджує, що Ісус має подібну сутність, як і Бог) і аномеїстичне (яке стверджує, що жоден з Ісусів не має такої самої чи подібної сутності, як Боже).[3] Сірмійський собор 357 р. рішуче підтримав аномею, відповідно до поглядів Урсакія, Валента та Потьомія.[3] Насправді повідомляється, що Потьомій відіграв важливу роль у розвитку аріанства на Соборі 357 року та в розробці проаномної Другої Формули Сірмію, яка виникла в результаті цього.[3] Невідомо, чи був Потамій частиною Арімінського собору (359 р.), але його Epistula ad Athanasium записується як написана після собору в 360 р., і воно містить напрочуд сильне антиаріанське послання лише через 5 років після його навернення до аріанства.[3]

У книзі, опублікованій у 383 або 384 (Libellus precum ad Imperatores) люциферіанцями, говориться, що Потамій отримав віллу від Констанція II як нагороду за прийняття аріанства, але потім помер, пробираючись до неї.[3] Цей звіт не вважається історично дійсним, але разом з датою Ad Athanasium використовується для побудови діапазону можливих дат смерті Потамія, які в цьому підході розміщуються між 360 і 384 роками.[3]

Існує багато поглядів на аріанство Потамія:

  • Деякі вчені, серед яких Андре Вільмарт, стверджують, що Потамій спочатку був католиком, а потім, приблизно в 357 році, навернувся до аріанства. З цієї точки зору, дата Ad Athanasium має передувати 360.
  • Інші, серед них Енріке Флорес, стверджують, що Потамій не був аріанцем і був звинувачений у наверненні до аріанства, оскільки він просто був присутній на Раді Сірмію в 357 році.
  • Помірний підхід стверджує, що Потамій дійсно мав аріанську фазу, але знову навернувся до католицизму близько 360 року.
  • Треті припускають, що Потамій лише навернувся до аріанства, щоб уникнути вигнання, що сталося з Іларієм Пуатьє, Афанасієм Олександрійським і Папою Ліберієм.

Роботи

[ред. | ред. код]

Нижче наведено роботи Потаміуса, які збереглися (усі з католицьким підходом):

  • Де Лазаро
  • De Martyrio Isaiae Prophetae
  • Epistula ad Athanasium
  • Epistula de Substantia Patris et Filii et Spiritus Sancti

Ці твори були помилково приписані іншим письменникам.[5] Де Лазара приписували Іоанну Златоусту, а також Зенону з Верони (Де Ісая також приписували Зенону). Дві Епістули були приписані Ієроніму[5]. Люк д'Ашері в 1657 році був першим вченим, який ідентифікував католицькі твори Потаміуса, коли приписував Потамію Epistula ad Athanasium.[3] Джироламо і П'єтро Баллеріні в 1739 році помітили схожість між Де Лазаро і Де Ісая з Epistula ad Athanasium, але приписували їх другому Потамію, який не був єпископом Лісабона. Приблизно в 1769 році Андреа Галланді нарешті приписав ці дві роботи Потамію Лісабонського.[3] Epistula de Substantia було ідентифіковано лише в 1912 році Андре Вілмартом.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://catalogo.pusc.it/auth/64024
  2. ↑ а б Maciel, Manuel Justino (2000). Entre Constâncio II e Juliano: a linguagem de potâmio de Lisboa e o conhecimento da lusitânia do Séc. IV. с. 135—148. ISSN 0871-2778. Процитовано 15 червня 2022.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Conti, Marco 1961- (1998). The life and works of Potamius of Lisbon: a biographical and literary study with English translation and a complete commentary on the extant works of Potamius: Epistula ad Athanasium, De Lazaro, De Martyrio Isaiae Prophetae, Epistula de Substantia, Epistula Potami. Instrumenta patristica. Abbatia S. Petri. ISBN 978-2-503-50688-3.
  4. ↑ а б в LAMELAS, Isidro P (2001). Mistério da Trindade e Maria em Potâmio de Lisboa (?-c. 360). Mistério da Trindade e Maria em Potâmio de Lisboa (?-c. 360). Т. 31, № 1. с. 61—87. ISSN 0253-1674. Процитовано 15 червня 2022.
  5. ↑ а б Humphries, Mark (2005). The Life and Works of Potamius of Lisbon. Classical Review (англ.). Т. 55. с. 161—163. Процитовано 15 червня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Потаміус