Празька архідієцезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Празька архідієцезія
Герб
Дата створення / заснування 973, 1 липня 1994[1] і 30 квітня 1344
Зображення
Офіційна назва чеськ. Arcibiskupství pražské[1][2]
Засновник Католицька церква в Чехії
Посада керівника організації Roman Catholic Archbishop of Pragued
Президент Jan Graubnerd
Країна  Чехія[1]
Собор Собор святого Віта
Християнський літургічний обряд римський обряд
Кількість членів 559 800
Організаційно-правова форма evidovaná právnická osoba církve a náboženské společnostid[1]
Кількість населення 2 322 700 осіб
Дочірня організація Q17444496?, Gymnázium Korunníd, Dívčí katolická střední školad, Vyšší odborná škola publicistikyd, Církevní mateřská škola Studánkad, Církevní mateřská škola Srdíčkod, Katolická mateřská škola sv. Klimentad, Katolická MŠd, Církevní MŠ Radostd, Veselá škola - církevní ZŠ a ZUŠd, Dvouletá katolická SŠ a MŠd, Církevní ZŠ logopedická Don Bosco a MŠ logopedickád, Křesťanská pedagogicko-psychologická poradnad, Q11773925?, Křesťanské gymnáziumd і Q12057339?
Є власником Архиєпископський палац
Розташування штаб-квартири Прага 1
Спільний кордон із Roman Catholic Diocese of Plzeňd, Дієцезія Літомержиці, Єпархія Градець-Кралове, Єпархія Чеське Будейовіце
На заміну Roman Catholic Diocese of Pragued
Мова комунікації чеська
Площа 8765 км²
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Празька архідієцезія у Вікісховищі

Координати: 50°05′27″ пн. ш. 14°24′03″ сх. д. / 50.0908333333611111° пн. ш. 14.400833333361109823° сх. д. / 50.0908333333611111; 14.400833333361109823

Празька архієпархія (темно-синя) та чеська метрополія (блакитна)

Празька архідієцезія (лат. Archidioecesis Pragensis, черв. Arcidiecéze pražská) — римсько-католицька чеська архідієцезія, з центром у місті Прага, що охоплює центральну частину Богемії. У архідієцезію Праги входять дієцезії Градець-Кралове, Літомержіце, Пльзеня, Чеські Будейовиці. Кафедральним собором архідієцезії Праги є Собор Святого Віта, де перебуває архієпископ, який також є митрополитом чеської митрополії. В цей час архієпископом празьким є примас Чехії Домінік Дука.

Празькі архієпископи мають право на титул Предстоятеля Чеської Республіки. Зараз це титульна гідність («перший серед рівних»), але раніше примас був найважливішим єпископом у країні.

До 28 червня 1972 року Празька архідієцезія формально підпорядковувалась регіону Клодзко.

Собор святого Віта
Архієпископ празький Домінік Дука

Історія

[ред. | ред. код]

Від єпархії до архієпархії

[ред. | ред. код]

В 973 році була заснована єпархія Праги, як перше єпископство в Чехії в 973 р.[3] До цього часу ці райони були підпорядковані Регенсбурзькій єпархії, яка була підпорядкована архієпископству Майнца.

Найвідомішим, особливо в Польщі, єпископом Праги був св. Войцех, покровитель Польщі. З 3 квітня 983 року він очолив Празьку єпархію, попри те, що ще не досяг єпископського віку (30). Приблизно 989 року, через безкомпромісні конфлікти з вірянами він виїхав до Риму, де звільнився з посади єпископа Праги. Від 992 після смерті його наступника, єпископа Falkold, він знову був посланий до Праги архієпископом Майнца Віллігізом. Він також розпочав місіонерську діяльність у Словаччині, завойованій Угорщиною, що призвело до конфліктів із язичницьким судом Арпада. Його суперечка була резонансною на захист рабів-християн, відправлених до мусульманських країн, та їх викуп (слов'янізм тоді був важливим джерелом рабів). Після конфлікту між його родиною Славніковічів та правлячим князем Болеславом II йому довелося залишити Прагу. Потім він залишився при дворі Болеслава I Хороброго, де 23 квітня 997 року був замучений язичниками прусами.

У 1063 році була зведена друга єпархія в Богемії — Оломоуц, спочатку як єпархія в межах мегаполісу Майнц, а в 1344 році передана Празькій.

30 квітня 1344 року Литовська єпархія відокремилася. Того ж Празьке єпископство було піднесено до гідності архідієцезії. Суфраганом стали єпископи Литомишля та Оломоуца. Архієпископу було доручено помазувати та коронувати королів Богемії..

Гуситський розкол

[ред. | ред. код]
Герб архієпархії

Поширення гуситів спричинило кризу в архієпархії. Празький архієпископ Конрад з Вехти прийняв гуситизм у 1421 році. У квітні 1421 року він прийняв Чотири празькі статті, які відчужували капітул празького собору. Його відсторонили від посади. Празьким єпархіальним адміністратором було призначено єпископа Оломоуця Яна Железного. Однак архієпископ не підкорився рішенню про секуляризацію і почав висвячувати священиків-утраквістів, що у 1426 році закінчилося його відлученням.

Після розколу Празького архієпископства Конрадом з Вехти у 1421—1561 роках місце архієпископа було офіційно вакантним. У той час роль головного судового та адміністративного органу для римо-католицької церкви в Чехії виконував капітул Празького собору.

Літомишльська єпархія у 1474 році була ліквідована, а її територія повернута Празькій архиєпархії.

Розвиток церкви в Чехії

[ред. | ред. код]

У 1627 році Празькі архієпископи отримали титул предстоятеля та великі церковні повноваження.

Літомержицька єпархія була створена 3 липня 1655 року на території єпископства, а 10 листопада 1664 року — Градецька єпархія.

У 1729 році в Празі відбулася велика церемонія канонізації покровителя Богемії Яна Непомуцького.

20 вересня 1785 року Була відокремлена частина архієпископства, на території якої була створена Чеськобудейовицька єпархія.

Новий час

[ред. | ред. код]

4 листопада 1946 р. архієпископом був призначений Йосип Беран. Він відмовився підкорити церкву комуністичній владі та відлучив о. Йозефа Плойгара, який зрадив Церкву і став однією з найважливіших осіб у партійному апараті. Попри численні тиски влади, архієпископ не скасовував відлучення від церкви. У 1949 р. архієпископ Беран знову потрапив до в'язниці (під час війни він був ув'язнений гестапо), на цей раз комуністичною владою; до 1963 р. утримувався у в'язницях Мукарова (поблизу Праги) та Радванова. Він провів на волі 1963—1965 рр., але було заборонено виконувати обов'язки єпископа. У лютому 1965 року йому було дозволено поїхати до Риму, щоб отримати номінацію кардинала, але йому не дозволили повернутися в країну. Решту свого життя він провів у Римі, де і помер.

Наступний архієпископ, Франтішек Томашек був призначений 30 грудня 1977 року, який також виявився непохитним до комуністичного режиму. Він вступив у конфлікти з владою, борючись проти втручання комуністів у життя Церкви та захищав релігійну свободу. У 1978 році він взяв участь у конклаві, який обирав нового Папу Римського Івана Павла ІІ. Він був одним із двох кардиналів (поруч зі Стефаном Вишинським), якому Іван Павло II не дозволив стати на коліна перед собою під час його інгресу. Він підтримав «Оксамитову революцію», хоча раніше відмовився підписати Хартію 77. Він сприяв поваленню комуністичного режиму в Чехословаччині. 26 березня 1991 року Томашек звільнився через свій вік. На той момент йому було 92 роки і він був найстаршим єпископ на цій посаді.

Празькі єпископи та архієпископи

[ред. | ред. код]

  Ірландський історик Фома Ірландський в 1349 році в своєму творі «Manipulus florum» склав перший офіційний список празьких єпископів.

Єпископи Праги

[ред. | ред. код]
Палац архієпископів Праги
Докладніше: Biskupi i arcybiskupi prascy
Ім'я Дата єпископства
1. Детмар 973—982
2. святий Адальберт Празький 982—996
Страхквас 996 (Помер під час освячення в сан єпископа)
3. Деодат 998—1017
4. Еккард 1017—1023
5. Гіза 1023—1030
6. Северій 1030—1067
7. Яромир (Гебгарт) 1068—1089
8. Козьма 1090—1098
9. Гержман 1099—1122
10. Менгарт 1122—1134
11. Ян I 1134—1139
Сільвестр 1139—1140 (зрікся від освячения в сан єпископа)
12. Ота 1140—1148
13. Даніель I 1148—1167
Готпольд 1168 (помер під час обрання єпископом)
14. Бедржих з Путтендорфа 1168—1179
15. Валентин 1179—1182
16. Генріх Бржетіслав 1182—1197
17. Даніель II 1197—1214
18. Ондржей 1214—1224
19. Перегрин з Вартенберка 1224—1225
20. Будіслав 1225—1226
21. Ян II з Дражиц 1226—1236
22. Бернард Каплірж з Сулевіц 1236—1240
23. Мікулаш з Різенбурга 1240—1258
24. Ян III из Дражиц 1258—1278
25. Тобіаш з Бехіне 1278—1296
26. Ржегорж Зайіц из Вальдека 1296—1301
27. Ян IV из Дражиц 1301—1343
28. Арношт из Пардубіц 1343—1344

Архієпископи Праги

[ред. | ред. код]
Ім'я Дата правління
1. Арношт Пардубице (Arnošt z Pardubic) 1344-1364
2. кардинал Ян I Очко з Влашима (Jan Očko z Vlašimi) 1364-1379
3. Ян Єнштейн (Jan z Jenštejna) 1379-1396
4. Ольбрам з Шкворце (Olbram ze Škvorce) 1369-1402
Мікулаш Пухник з Черніц (Mikuláš Puchník z Černic) 1402 (умер до назначения)
5. Збинек Газенбурзький (Zbyněk Zajíc z Hasenburka) 1403-1411
6. Сигізмунд Альбікус (Sigismund Albicus) 1411-1412
7. Конрад з Вехти (Konrád z Vechty) 1413-1421
sede vacante 1421-1561
8. Антонін Брус з Могельніце (Antonín Brus z Mohelnice) 1561-1580
9. Мартин Медек з Могельніце (Martin Medek z Mohelnice) 1581-1590
10. кардинал Збинек Берка з Дуби (Zbyněk Berka z Dubé) 1592-1606
11. Карл фон Ламберк (Karel Graf von Lamberk) 1607-1612
12. Ян III Логел (Jan Lohelius) 1612-1622
13. кардинал Ернст Адальберт фон Харрах (Arnošt Vojtěch Graf von Harrach) 1623-1667
Йоганн Вільгельм Коловрат (Johann Wilhelm Graf von Liebstein von Kolovrat) 1667-1668 (помер до призначення)
14. Матоуш Фердинанд Собек (Matouš Ferdinand Sobek (Zoubek) z Bílenberka) 1669-1675
15. Ян Бедржих з Вальдштейна (Jan Bedřich Graf von Waldstein) 1675-1694
16. Ян Йосеф фон Бройнер (Jan Josef Graf von Breuner) 1695-1710
17. Фердинанд фон Хюнбург (Ferdinand Graf von Khünburg) 1713-1731
18. Даніель Йосеф з Майєрна (Daniel Josef Mayer z Mayernu) 1732-1733
Ян Адам Вратіслав з Мітровіц (Jan Adam Vratislav z Mitrovic) 1733 (помер до призначення)
19. Іоганн Моріц Густав фон Марденшайд-Бланкенхайм 1733-1763
20. Антонін Петро Приховський (Antonín Petr hrabě Příchovský z Příchovic) 1764-1793
21. Вільгельм Флорентин фон Зальм (Wilhelm Florentin Fürst von Salm) 1793-1810
22. Вацлав Леопольд Хлумчанський (Václav Leopold Chlumčanský z Přestavlk a Chlumčan) 1815-1830
23. Алоіс Йосеф Краковський (Alois Josef hrabě Krakovský z Kolovrat) 1831-1833
24. Анджей Анквич (Ondřej Alois Ankwicz ze Skarbek-Peslawice) 1834-1838
25. Алоіс Йосеф, Фрайхерр фон Шренк (Alois Josef, Freiherr von Schrenk) 1838-1849
26. кардинал Франциск де Паула фон Шенборн 1850-1885
27. кардинал Франциск де Паула фон Шенборн 1885-1899
28. кардинал Лев Скребенський 1899-1916
29. Павло Гуїн 1916-1919
30. Франтішек Кордач (František Kordač) 1919-1931
31. кардинал Карел Кашпар 1931-1941
32. кардинал Йозеф Беран 1946-1969
33. кардинал Франтішек Томашек 1977-1991
34. кардинал Мілослав Влк 1991-2010
35. кардинал Домінік Дука 2010-

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

На даний час архієпархія включає 14 деканатів, які розділені на 247 парафій[4][5]:

Празький I деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Володимир Келнар
  • місце: Парафія Богоматері перед Тинцем у Старому місті Праги
  • кількість парафій: 23

Празький II деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: Преподобний Мгр. Йозеф Птачек
  • місце: св. Якуб Старший у Празі Збраслав
  • кількість парафій: 22

Празький III деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. ThLic. Інж. Зденєк Вассенбауер, доктор технічних наук
  • місце: св. Миколая та св. Вацлав у Празі Вршовіце
  • кількість парафій: 19

Празький IV деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. JCLic. Магістр Мілош Сабо
  • місце: св. Кирила і св. Мефодія в Празі Карліно
  • кількість парафій: 18

Бенешовський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Мартін Джаната
  • місце: Порічі над Сазаво
  • кількість парафій: 7

Бероунський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Інж. Магістр Роберт Ганчик
  • місце: Бероун
  • кількість парафій: 7

Іоловський декан

[ред. | ред. код]
  • декан: о. MUDr. Мирослав Малий
  • місце: Честліце
  • кількість парафій: 8

Кладенський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Ярослав Кучера
  • місце: св. Вацлав у Кладно
  • кількість парафій: 6

Колінський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Лібор Булін
  • місце: Колін
  • кількість парафій: 5

Подрипський деканат

[ред. | ред. код]

Прібрамський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Індржих Кринк
  • місце: св. Якова Старшого в Прібрамі
  • кількість парафій: 11

Деканат Раковник

[ред. | ред. код]
  • декан: о. MUDr. Маг. Теол. Войтех Новак
  • місце: Zbečno
  • кількість парафій: 4

Старо-Болеславський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. Міхал Прохазка
  • місце: Брандис над Лабем — Стара Болеслав
  • кількість парафій: 6

Влашимський деканат

[ред. | ред. код]
  • декан: о. MgA. Магістр Ярослав Конечний
  • місце: Vlašim
  • кількість парафій: 9

Меценати

[ред. | ред. код]

Основні храми[6]

[ред. | ред. код]
Св. Петра і Павла у Вишеграді

Дивитися також

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Administrativní registr ekonomických subjektů
  2. Praha {Prague} (Latin (or Roman) Archdiocese) [Catholic-Hierarchy]
  3. Podział archidiecezji na jej oficjalnej stronie. Архів оригіналу за 22 січня 2010. Процитовано 25 квітня 2021.
  4. stan na 2010
  5. Wykaz głównych świątyń archidiecezji na Gcatholic

Бібліографія

[ред. | ред. код]