Сексуальна норма
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Сексуальна норма — поняття протилежне сексуальній девіації, різновид нормативної поведінки.
Поняття сексуальної норми варто розлядати в кількох аспектах[1][2]:
- У соціально-етичному аспекті поняття сексуальної норми позначає таку поведінку, що вважається правильною у світлі існуючої системи моральності. Це поняття змінюється в залежності від комплексу моральних, культурних, релігійних традицій суспільства. Наприклад, у ХІХ ст. православна церква визнавала нормальним виключно статеві зносини в позі обличчям до обличчя, жінка знизу — чоловік зверху;
- У статистичному аспекті поняття сексуальної норми позначає форму сексуальної поведінки, що найбільше зустрічається в певній популяції. Великий вплив на статистичне розуміння сексуальної норми справили «Звіти» Альфреда Кінсі;
- У медико-психологічному аспекті поняття сексуальної норми позначає стан, необхідний для гарного фізичного і психічного самопочуття або соціального комфорту незалежно від поширеності в популяції і близькості до суспільних ідеалів у цій сфері;
Сексуальну норму в клінічному розумінні можна поділити на оптимальну, прийнятну, терпиму[1].
- Оптимальна норма — це форми сексуальної поведінки та сексуальні практики, які є найбільш бажані з індивідуальної та суспільної точок зору та можуть бути моделю для виховання.
- До прийнятної норми належать форми сексуальної поведінки, які не оптимальні, проте вони не обмежують індивідуального розвитку і налагодження міжособистісних контактів.
- Терпима норма неоднозначна і визначається як норма чи патологія залежно від особистісного, партнерського або ситуаційного контексту.
Вчений сексологічного інституту в Гамбурзі К. Імелінський запропонував критерії для визначення партнерської норми, що дозволяють розрізнити норму та патологію в окремій парі. До цих критеріїв відносяться[1]:
- Відмінність статі
- Зрілість
- Взаємна згода
- Прагнення досягнути взаємної насолоди
- Відсутність шкоди для здоров'я
- Відсутність шкоди для оточення
Слід зазначити, що характер сексуальних практик у певній парі не має значення для визначення партнерської норми.
Індивідуальна сексуальна норма, на відміну від партнерської, розглядає питання норми в біологічному сенсі. Критеріями індивідуальної сексуальної норми є[1]:
- Форми сексуальної поведінки дорослої людини, за яких людина з ненавмисних причин не виключає і сильно не обмежує можливість здійснення статевого акту.
- Відсутність стійкої тенденції уникати статевих зносин
- Взаємна згода
- Прагнення досягнути взаємної насолоди
- Відсутність шкоди для здоров'я
- Відсутність шкоди для оточення
Критерії соціальної сексуальної норми[1]:
- Наявність сексуальної поведінки, контакту між зрілими особистостями, що сприяє правильному прояву особистості й індивідуальності
- Відповідність індивідуальної сексуальної поведінки визнаним суспільним нормам і формам сексуальної поведінки.
- Відповідність сексуальної поведінки особистій і суспільній моралі.
- Правильна обізнаність з питаннями психогігієни статевого життя.
- Відсутність ознак соціальної дезадаптації і соціальної дезінтеграції сім'ї як своєї, так і батьківської.
Критерії психологічної сексуальної норми[1]:
- Наявність взаємного бажання сексуального контакту і відповідність сексуальної установки, мотивації і поведінки
- Високий рівень психологічної адаптації подружжя.
Критерії фізіологічної сексуальної норми[1]:
- Завершеність психосексуального розвитку і відсутність ознак, які б свідчили про його порушення.
- Завершеність соматостатевого розвитку і відсутність ознак, які свідчать про його порушення.
- Відсутність захворювань, які можуть послабити сексуальну функцію. Послаблення сексуальної функції може бути вторинним, коли воно спричинене наявністю соматичного захворювання і первинним, коли сама сексуальна патологія є нозологічною формою.
- Наявність при генітальному контакті обопільного оргазму.
- Правильні сексуальні дії і поведінка, які не призводять до порушення сексуального здоров'я.
- ↑ а б в г д е ж А. П. Чуприков, Б. М. Цуприк (2011). Нормальна та кримінальн сексологія (PDF) (Українська) . Київ: ДП «Видавничий дім «Персонал». с. 24—28. ISBN ISBN 978-966-608-961-1. Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ А.С. Сегал, Д.Ю. Пушкарь. Мужская копулятивная активность: существуют ли норма и оптимальный режим (Російська) . Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.