Шлейф
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Шлейф — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
- Шлейф (від нім. Schleife), заст. трен[1] (від фр. traîne) — довгий поділ сукні. Шлейфи деяких старовинних суконь (зокрема, царюючих осіб) сягали довжини кількох метрів. У переносному сенсі «шлейф» — слід, смуга (на воді, в повітрі) від руху чого-небудь[2].
- Шлейф — сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування ґрунту[2].
- Шлейф — провідник у вигляді петлі, що використовується в магнітоелектричних осцилографах та гальванометрах для визначення місця пошкодження лінії зв'язку та інших потреб[2].
- Шлейф — відрізок лінії передачі, що його застосовують для настроювання надвисокочастотних приладів[2].
- Шлейф у технологіях свердловинного видобування — багатозначний термін:
- Викидний трубопровід для відведення рідин і газів від гирла свердловини до збірного пункту або до устаткування підготовки продукції свердловин.
- Газопровід від свердловини до промислового газозбірного пункту, УКПГ або до газозбірного колектора.
- Шлейф — група паралельних провідників у вигляді стрічки, що з'єднує дві частини електронного пристрою.
- Шлейф (у геології) — смуга відкладів, що облямовує підніжжя якого-небудь підвищення, гори.
- Пролювіально-алювіальний шлейф — смуга конусів виносу тимчасових та постійних водостоків.
- ↑ Трен // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в г Шлейф // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.