Берніков Станіслав Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Станіслав Берніков
Станіслав Берніков
Станіслав Берніков
Особисті дані
Повне ім'я Станіслав Васильович
Берніков
Народження 1 жовтня 1953(1953-10-01)
  Липецьк, Воронезька область,
РРФСР
Смерть 23 квітня 2019(2019-04-23) (65 років)
  Липецьк, Росія
Зріст 174 см
Вага 73 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР «Металург» (Л)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1974—1976 СРСР «Новолипецьк» (Л) 72 (3)
1977—1978 СРСР «Металіст» (Х) 87 (26)
1979 СРСР «Шахтар» (Д) 4 (0)
1979—1983 СРСР «Металіст» (Х) 134 (11)
1984—1988 СРСР «Металург» (Л) 143 (46)
1988 СРСР «Спартак» (А) 6 (1)
1989—1990 СРСР «Трактор» (П) 64 (7)
1991 СРСР «Волга» (Т) 0 (0)
1991 СРСР «Гірник» (Х) 33 (6)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1994—1995
1999
2005
2006 		Україна «Темп» (Ш)
Росія «Металург» (Л)
Росія «Металург» (Л)
Росія «Металург» (Л)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Станіслав Васильович Берніков (нар. 1 жовтня 1953, Липецьк, Воронезька область, РРФСР) — радянський футболіст, захисник та півзахисник, згодом — футбольний тренер.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

Станіслав Берніков народився 1 жовтня 1953 року в Липецьку, Воронезька область. Вихованець групи підготовки при місцевому «Металург» (Л). Футбольну кар'єру розпочав у 1974 році в липецькому «Металурзі», який за підсумками сезону зі скандалом вилетів з Першої союзної ліги[1]. Тому наступного сезону в Другій лізі виступав вже «Новолипецьк». Протягом свого перебування в складі липецького клубу в чемпіонаті СРСР зіграв 72 матчі та відзначився 3-ма голами, ще 2 поєдинки провів у кубку СРСР. Проте через складний характер тренерський штаб та керівництво команди вирішило позбутися гравця, звинувативши його в зловживанні алкоголем[1]. Молодий гравець дуже швидко знайшов команду, перейшовши до харківського «Металіста». Протягом двох сезонів у харківському клубі в чемпіонаті СРСР зіграв 87 матчів та відзначився 26-ма голами, ще 2 поєдинки (1 гол) провів у кубку СРСР. У 1979 році отримав запрошення від донецького «Шахтаря», який на той час виступав у Вищій лізі чемпіонату СРСР. Дебютував у футболці донецького клубу 28 лютого 1979 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку групи 3 кубку СРСР проти павлодарського «Трактора». Станіслав вийшов у стартовому складі, а на 70-ій хвилині його замінив Євген Шафоростов[2]. Дебютував у вищій лізі 11 квітня 1979 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 3-го туру проти СКА (Ростов-на-Дону). Берніков вийшов на поле на 80-ій хвилині, замінивши Михайла Соколовського[3]. У складі донецького клубу зіграв 4 матчі у вищій лізі та 5 — у кубку СРСР. У 1979 році повернувся до «Металіста», в складі харківського клубу був переможцем другої та першої ліг радянського чемпіонату, фіналістом кубку СРСР. У футболці харківського клубу в вищій лізі чемпіонату СРСР дебютував 26 березня 1982 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 1-го туру проти дніпропетровського «Дніпра». Станіслав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 32-ій хвиині відзначився голом[4]. Протягом свого перебування в «Металісті» в радянському чемпіонаті зіграв 134 матчі та відзначився 11-ма голами, ще 22 поєдинки (3 голи) провів у кубку СРСР.

У 1984 році мати Станіслава захворіла, через що Бернікову довелося повернутися до Липецька. Там він продовжив свою кар'єру в місцевому «Металурзі»[1]. На той час «Металург» був одним з лідерів Другої ліги. У складі металургів у чемпіонаті СРСР зіграв 143 матчі та відзначився 46-ма голами, ще 5 пооєдинків провів у кубку СРСР. У 1988 році через конфлікт з тодішнім тренером «Металурга» залишив Володимиром Михайловим залишив розташування клубу[1]. Того ж року зіграв 6 матчів (1 гол) у складі клубу «Спартак» (Анапа). У 1989 році перейшов до павлодарського «Трактора», кольори якого захищав до 1990 року. За цей час у футболці павлодарського клубу в другій лізі зіграв 64 матчі та відзначився 7-ма голами, ще 2 поєдинки провів у кубку СРСР. Завершував кар'єру футболіста Берніков у нижчолігових тверській «Волзі» (не зіграв жодного офіційного поєдинку) та «Гірнику» (Хромтау).

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Тренерську кар'єру станіслав розпочав ще будучи гравцем, з липня 1990 року був тренером у павлодарському «Тракторі». З 1992 по червень 1993 — тренував харківський «Металіст». У 1994 році був тренером СДЮШОР «Металург» (Липецьк). З листоада 1994 по квітень 1995 роки був головним тренером клубу «Темп» (Шепетівка). У 1995 році повернувся до Липецька, де знову почав працювати в СДЮШОР «Металузі» (Липецьк). На цій посаді перебував до 1997 року. З 1998 по 16 вересня 2006 років працював головним тренером та тренером дорослої команди липецького «Металурга».

Досягнення

[ред. | ред. код]

СРСР Кубок СРСР

  • Фіналіст (1): 1983

СРСР Перша ліга чемпіонату СРСР

  • Бронзовий призер (1): 1980

Чемпіонат УРСР

  • Чемпіон (1): 1978

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Станіслав Берников: «Моє ім'я слід внести в Книгу рекордів Гіннесса». Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 20 липня 2017.
  2. ↑ «Шахтар» (Донецьк) - «Трактор» (Павлодар). Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 21 липня 2017.
  3. ↑ «Шахтар» (Донецьк) - СКА (Ростов-на-Дону). Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 21 липня 2017.
  4. ↑ «Металіст» (Харків) - «Дніпро» (Дніпропетровськ). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 21 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берніков_Станіслав_Васильович&oldid=40388257