Верхня Мануйлівка
село Верхня Мануйлівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Кременчуцький район |
Громада | Козельщинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA53020090080075007 |
Облікова картка | ВР України |
Основні дані | |
Населення | 586 |
Поштовий індекс | 39120 |
Телефонний код | +380 5342 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°20′43″ пн. ш. 33°43′38″ сх. д. / 49.34528° пн. ш. 33.72722° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
73 м |
Відстань до обласного центру |
82,4 км |
Відстань до районного центру |
25,4 км |
Найближча залізнична станція | Козельщина |
Відстань до залізничної станції |
25,7 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 39100, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, селище Козельщина, вул. Остроградського, буд. 87 |
Карта | |
Мапа | |
|
Верхня Мануйлівка — село в Україні, у Козельщинській селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 586 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Мануйлівська сільська рада.
Відстань до центру громади становить близько 25 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Староста — Віра Антонівна Щеглова, діловод — Таміла Борисівна Артюх.
Село Мануйлівка виникло наприкінці XVII — на початку XVIII століття. Сучасне село Верхня Мануйлівка знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією Псла, а за 1,5 км розташовано село Нижня Мануйлівка, нижче за течією за 4 км розташовано село Піски. Навколо — сосновий ліс. На правому березі Псла розташований Ландшафтний заказник «Псільський».
Відомо, що землі, де розташоване село, були заселені здавна. Біля Верхньої Мануйлівки виявлено поховання (трупоспалення) перших століть до нашої ери. Село засноване, вірогідно, наприкінці XVII — на початку XVIII століття, і значиться як Мануйлівка. У документах є згадка про нього, датована 1729 роком. За усними переказами, що збереглися донині, село нібито заснували козаки, вихідці із Запорізької Січі, які пливли вгору по Дніпру, шукаючи вільних земель, щоб оселитися там.[1]
З XVII століття село входило в Говтвянську сотню Миргородського полку; у селі було 88 дворів посполитих селян, підлеглих безпосередньо гетьмансько-старшинській адміністрації.[2]
У 1728 році гетьман України Данило Апостол віддав Мануйлівку «на ранг» судді Миргородського полку Федору Остроградському, який згодом, у 1741 році, одержав грамоту від Генеральної канцелярії на вічне і потомствене володіння селом. Але вже в 1784 році Мануйлівка згідно з грамотою цариці Катерини II перейшла у власність Марфи Лалошевої (вдова Андрія Федоровича Остроградського, у другому шлюбі за бригадиром Костянтином Лалош з новосербів).[2][3]
У перші десятиліття існування села через постійну боротьбу з весняними повенями частина жителів Мануйлівки переселилась на більш підвищену місцевість, де незабаром утворилося село, назване Верхньою Мануйлівкою, або Горою.
Швидкому розвитку села сприяли вигідне географічне положення та багаті угіддя. У 1859 році в селі вже було 267 дворів, де проживало 1897 осіб. У цей час значна частина мануйлівських земель стала власністю князя О. П. Ширінського-Шахматова.[2]
Пізніше власницею села стала Наталія Остроградська (Ширінська-Шихматова), а потім її донька, так звана "мануйловская благодетельница" Олександра Орловська[джерело?].
Станом на 2009 рік головою сільської ради був Сьомик Володимир Миколайович.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Козельщинської селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Козельщинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[5].м
23 червня 2023 року у селі демонтували погруддя Максиму Горькому.[6]
У селі знаходиться Мануйлівський ліцей (на початку 2000-х це була загальноосвітня школа I-III ступенів), де навчається до 80 дітей (дані 2009 року). Також працює відділення ДЮСШ.
Також у Мануйлівці вже декілька років проводяться змагання дельтапланеристів на Кубок Олександра Величка.[7] На ці змагання приїжджають із сусідніх держав.
Розбудова інфраструктури і культурно-просвітницька діяльність мануйлівських княгинь
[ред. | ред. код]Олександра Орловська зі своєю матір'ю Наталією розбудували інфраструктуру і провели велику культурно-просвітницьку роботу села. Вони збудували чотири школи, чайну для всіх охочих, заснували аматорський театр, лікарню з усім необхідним (працював лікар О.Орловський, медсестра, були медикаменти і необхідні інструменти), першу у повіті безкоштовну бібліотеку-читальню, в яку самі купували книги, столичні журнали і газети.[джерело?]
У 1897 та в 1900 роках у Верхній Мануйлівці жив і працював у літній час радянський письменник Максим Горький, якого запросила і повністю утримувала за свій рахунок княгиня Олександра Орловська. Тут у 1897 році народився син письменника Максим [8]. Оповідки і радянська влада приписували письменникові культурно-просвітницьку діяльність мануйлівських княгинь, але як згадувала пізніше дружина сталініста Катерина Пєшкова: "«Рады были приглашению княгини Орловской, так как у нас не было и сантима в кармане...»[9]
У Мануйлівці Горький написав повісті й оповідання: «Подружжя Орлови», «Ярмарок у Говтві», «Троє», «Мальва», «Тьху» та почав писати свій великий твір «Фома Гордєєв».[10]
Із Верхньої Мануйлівки родом дружина Григора Тютюнника Людмила Василівна, тому відомий український письменник часто тут бував та працював.
У 1937 році декілька місяців у Мануйлівській школі працював Олесь Гончар. Пізніше хтось з мануйлівчан написав на майбутнього письменника донос, і той ледве врятувався від НКВС.
У 1926 році у Мануйлівці гостював Остап Вишня. Тут письменник написав свої найкращі усмішки.
Тут народився відомий метеоролог Володимир Семенович Самойленко[11]
У Мануйлівці бували видатні люди: Андрій Головко, Євген Гуцало, Павло Тичина, Феодосій Роговий, Скиталець, Іван Карпенко-Карий, Олександр Орловський, Густав Нейгауз, Євграф Крендовський та ін.
-
В'їзд у село зі сходу
-
Центр села
-
Музей О. М. Горького
-
Будинок культури
-
Старостат (Сільська рада)
-
Меморіал загиблим в роки Другої світової війни
-
Школа
-
Амбулаторія
-
Свято-Покровська церква
-
Дім молитви євангельських християн
-
Магазин «Продукти»
-
Сосновий ліс на околиці села
-
Річка Псел поблизу села
-
Пам'ятник Горькому (демонтовано)
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 424.
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 425.
- ↑ Україно-сербський збірник: УКРАС. Випуск 1 (8) 2013. Київ, "Темпора", 2014, с. 85.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У Кременчуцькому районі нарешті демонтували пам'ятник радянському письменнику Горькому. Кременчуцька газета (укр.). Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ Новости — AVISPRO — Парапланы в Кременчуге на сайті AVISPRO (рос.)
- ↑ Константин Буркут. Об одном литературном музее Полтавщины или Поездка в Верхнюю Мануйловку
- ↑ Як і чому створили образ «буревісника революції» для Верхньої Мануйлівки. Telegraph. 20 червня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 426.
- ↑ Самойленко Владимир Семенович (1896 – 1987). www.ocean.ru. Процитовано 19 серпня 2022.
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 115. — ISBN 5-88500-033-6.
- Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 1028 с.