Темза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Темза
Темза на мапі Англії
51°30′ пн. ш. 0°37′ сх. д. / 51.5° пн. ш. 0.61° сх. д. / 51.5; 0.61
Витіксело Кембл (англ. Kemble, Gloucestershire)
• координати51°41′40″ пн. ш. 2°01′47″ зх. д. / 51.694444444444° пн. ш. 2.0297222222222° зх. д. / 51.694444444444; -2.0297222222222
ГирлоПівнічне море
• координати51°30′ пн. ш. 0°37′ сх. д. / 51.5° пн. ш. 0.61° сх. д. / 51.5; 0.61
Країни:Велика Британія
РегіонГлостершир[d]
Вілтшир
Оксфордшир
Беркшир
Бакінгемшир
Суррей
Ессекс
Кент
Великий Лондон
Довжина346 км
Площа басейну:12 935 км²
Середньорічний стік65,8 м³/с
Притоки:Tributaries of the River Thamesd, River Colned, River Brentd, Чарвелл, Медуей (річка), Westbourned, River Ravensbourned, River Weyd, River Windrushd, River Colnd, River Moled, River Darentd, River Rodingd, Кеннет (річка), River Evenloded, River Thamed, Bulstake Streamd, Colne Brookd, Ebbsfleet Riverd, Longford Riverd, Mardyked, River Ashd, River Bourned, River Bourned, River Churnd, River Coled, River Emberd, River Ingrebourned, River Keyd, River Leachd, River Loddond, River Ockd, River Pangd, River Peckd, River Rayd, River Romd, River Wyed, Hogsmill Riverd, Hinksey Streamd, River Craned, Parr’s Ditchd і River Wandled
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Те́мза (англ. Thames [ˈtɛmz], лат. Tamesis, у межах Оксфорду також А́йзіс[en], та Тайдвей[en] від гирла до Теддінгтон-лок[en]) — річка на півдні Англії, один з найбільших водних шляхів в Англії. Маючи 346 км завдовжки, це найдовша річка в Англії, і друга за довжиною у Сполученому Королівстві після річки Северн.

Бере початок на височині Котсволд, протікає в межах Лондона, впадає в Північне море, утворюючи Естуарій Темзи. Ширина річки в межах Лондона 200—250 м, ширина естуарію від 650 м (біля східної околиці Лондона) до 16 км (поблизу гирла). Дренує весь Великий Лондон.[1] Живлення дощове. Середні витрати води в низов'ях 260 м³/сек, максимальні — взимку.

Судноплавна майже по всій течії; невеликі баржі доходять до міста Лечлейд (311 км від гирла). До Лондона підіймаються судна водотоннажністю до 800 т, а океанські судна доходять до міста Тілбері.

На Темзі — столиця Великої Британії місто Лондон, міста Оксфорд та Редінг.

Налічують 38 приток Темзи. Головні з яких такі: Черн, Ліч, Коул, Колн, Віндраш, Евелоуд, Черуелл, Ок, Тейм, Пенг, Кеннет, Лоддон, Коулн, Уей, Моул, Брент, Уендл, Еффра, Уестборн, Фліт, Рейвенсборн (Дептфорд-крик), Лі, Дарент, Інгреборн.

На Темзі регулярно проводиться Королівська регата Генлі[en]

Походження назви

[ред. | ред. код]

Гідронім Темза походить від кельтської назви цієї річки - Tamesas (від пракельт. * Tamēssa)[2], записаного латиною як Tamesis і відбитого в сучасній валлійській Tafwys «Темза». Назва імовірно позначає «темна» і порівнюється з (праслов'янським *tĭmĭnŭ), литовським tamsi "темний", латвійським tumsa «темрява», санскрит тамас та велльським tywyll «темрява» (пракельт *temeslos) та середньоірл teimen «темно-сірий».[2]

Інші гіпотези[3] зводять назву річки до невідомого доїндоєвропейського субстрату (можливо, близькому піктській мові), або до докельтського індоєвропейського кореню * tã- «танути»[4] (звідси Темза — букв. «Тала», порівняй численні назви річок типу Талиця).

Канали

[ред. | ред. код]

Два магістральні канали сполучають річку з іншими річковими басейнами: канал Кеннет — Ейвон (від Редінга до Бата) та канал Гранд-Юніон (Лондон — Мідлендс). Гранд-Юніон фактично дублює попередній вузький та звивистий Оксфордський канал, який також залишається відкритим як популярний мальовничий рекреаційний маршрут. Ще три канали не використовуються, але перебувають на різних стадіях реконструкції: канал Темза — Северн[en] (через Страуд), який діяв до 1927 р. (до західного узбережжя Англії), канал Вей — Арун[en] до Літтлгемптона[en], який діяв до 1871 (до південного узбережжя), а також канал Вілтс — Беркс[en].

Опис

[ред. | ред. код]
Вказівний камінь біля офіційного джерела річки Темза Темза-Хід[en] біля Кембла[en]
Джерело Севен-Спрінгз[en]
Бар'єр Темзи забезпечує захист від повені
Темза тече повз деякі визначні пам'ятки Лондона, включаючи Вестмінстерський палац та Лондонське око
Темза у лондонському кварталі Ричмонд-апон-Темз

Зазвичай офіційним джерелом Темзи вважають Темза-Гід[en], що знаходиться приблизно за 1,2 км[5] на північ від парафіяльної церкви Кембл[en] на півдні Глостершира, неподалік від міста Сайренсестер, у Котсволді[6].

Проте Севен-Спрінгз[en] біля Челтнем, де має виток Черн[en] (що подається в Темзу біля Криклейда), також іноді називають джерелом Темзи[7][8], оскільки це місце знаходиться найдальше від гирла, і додає 23 км до довжини річки. У Севен-Спрінгз над джерелом є камінь з латинським гекзаметричним написом "Hic tuus o Tamesine pater septemgeminus fons", що означає "Ось, отче Темзе, [це] ваше семикратне джерело".[9]

Рівень моря

[ред. | ред. код]

Дослідження осаду на глибині до 10 м, зібрані Британською геологічною службою з берегів Тайдвей, містять геохімічну інформацію та скам’янілі рештки, які забезпечують 10 000-річний запис змін рівня моря[10]. Згідно досліджень рівень моря у гирлі Темзи піднявся більш ніж на 30 м з часів голоцену зі швидкістю приблизно 5–6 мм/рік у період 10 000 - 6 000 років тому.[10] Підйом рівня моря різко зменшився, коли льодовик припинив танути 4000 років тому. З початку 20 століття темпи підвищення рівня моря коливаються у межах 1,22 — 2,14 мм/рік.[10]

Сточище та притоки

[ред. | ред. код]

Сточище Темзи, разом зі сточищем Медуей — 16 130 км²[11]

Верхня течія

[ред. | ред. код]

Поточки, канали та річки на площі 3842 9951 км²[12] зливаючись, утворюють 38 основних приток, що живлять Темзу між її джерелом та Теддінгтон-Лок.

Провідні притоки Темзи на цій дільниці: Черн[en], Ліч[en], Коул[en], Рей[en], Кольн[en], Віндраш[en], Евенлод[en], Чарвелл, Ок[en], Теїм[en], Панг[en], Кеннет, Лоддон[en], Кольн[en], Вей[en] та Моль[en]. Варто відзначити два штучних річища: Лонгфорд[en] та Джубілі[en], яке побудовано між Мейденхедом та Віндзором для запобігання повеням і завершено в 2002 році[13][14] та три канали, що перетинають цю дільницю: Оксфордський канал, канал Кеннет — Ейвон та Вей — Гоодалмінг Навігейшн[en].

Нижня течія

[ред. | ред. код]

Нижче Теддінгтон-лок (89 км вище від лиману Темзи) річка зазнає припливної активності з Північного моря.

Основними притоками Темзи на цій дільниці є: Брент[en], Вондл[en], Еффра[en], Вестборн[en], Фліт[en], Рейвенсборн[en] (нижня течія має назву Дептфорд-Крік), Леа (нижня течія має назву Бов-Крік[en]), Родінг[en], Дарент[en] та Інгребурн[en]. У Лондоні вода трохи солонувата, через те що є сумішшю морської та прісної води.

Ця частина річки знаходиться під управлінням порту Лондона. Загроза повені тут походить від припливів та сильних нагонів з Північного моря, бар'єр Темзи був побудований у 1980-х роках, щоб захистити Лондон від цього ризику.

Нор[en] - мілина, що позначає гирло лиману Темзи, де Темза впадає у Північне море.

Острови

[ред. | ред. код]

Річка Темза має понад 80 островів, від великих болотних угідь островів Шеппі[en] та Канві[en] до невеликих острівців вкритих деревами: острів Роуз[en] в Оксфордширі та Гедпаїл-Ейот[en] у Беркширі.

Варто відзначити, що Вестмінстерське абатство та Вестмінстерський палац були побудовані на острові Торні[en].

Геологічна та топографічна історія

[ред. | ред. код]
Європа під час останнього льодовикового максимум, 20,000 років тому. Темза була незначною річкою, яка в цей час впадала до Рейну, на півдні сьогоденного басейну Північного моря
   солютерська та протосолютерська культури

Згідно досліджень вік Темзи що найменше 58 млн років, вона висліджується з танетського ярусу пізньої епохи палеоцену[15]. До приблизно 500 000 років тому Темза текла через Оксфордшир, далі річище повертало на північний схід через Гартфордшир та Східну Англію та досягала Північного моря біля сучасного Іпсвіча.[16]

У цей час верхів’я річкової мережі були у Західному Мідленді, та дренували гори Бервін[en] у Північному Уельсі[en]. Потоки та річки, як Брент[en], Кольн-Брук[en] та Стамфорд-Брук[en] або впадали до тодішньої річки Темзи, або скидали воду в море сучасним річищем Темзи.

Близько 450 000 років тому (англійський ярус[en]), під час льодовикового максимуму плейстоцену, найпівденніша частина льодовикового фронту досягла Горнчерча[en] у східному Лондоні[17]. Льодовик заблокував річку у Гартфордширі, що призвело до утворення великих льодовикових озер, які врешті-решт розпочали скидання води новим річищем. Повторне просування льодовику відсувало річище на південь, утворюючи западину Сент-Олбанс.[18]

Нове річище прямувало через Беркшир та Лондон, після чого річка знову поверталася до свого початкового річища у південному Ессексі, поблизу теперішнього лиману річки Блеквотер[en]. Тут річка впадала у велике прісноводне озеро що знаходилось на півдні басену сьогоденного Північного моря, на південь від Доггерленду. Скидання надлишку води з цього озера спричинило утворення річки Ла-Манш, а згодом і утворення Дуврської протоки між сучасною Британією та Францією. Подальший розвиток призвів до продовження річища, яким річка скидає воду сьогодні.[18]

Підмурівок Еїлсбері-веїл[en] головним чином складається з глини та крейди, які утворилися наприкінці льодовикового періоду і свого часу знаходились під Прото-Темзою[en]. У цей час утворилися величезні підземні запаси води, які роблять рівень води вище середнього в Ейлсбері-веїл.[19]

Льодовиковий період

[ред. | ред. код]

Останнє просування Скандинавського льодовикового щита, охопило значну частину північно-західного Мідлсексу і, нарешті, змусило Прото-Темзу текти приблизно своїм нинішнім річищем. Під час останнього льодовикового максимуму, приблизно 20000 р. до н.е., Британія була з'єднана з материковою Європою великим суходолом — Доггерлендом, на півдні басейну Північного моря. В цей час Темза не текла до Доггерленду, а текла на південь від східного узбережжя Ессекса, де вона впадала у прото-дельту Рейн – Маас – Шельда[18]. Ці річки утворили єдину річку - Ла-Манш (Fleuve Manche) - яка текла через Дуврську протоку і впадала в Атлантичний океан на заході нинішнього Ла-Маншу.

Льодовик, зупинився біля сучасного Фінчлі[en], морена утворила Долліс-Гілл[en] та Хангер-Гілл[en]. Потік талої води хлинув крізь Фінчлі-геп[en] на південь до нового річища Темзи, під час цієї повені була вирізана долина Брент [20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ordnance Survey map. English Heritage. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 11 грудня 2018. [Архівовано 2012-04-24 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Mallory, J.P. and D.Q. Adams (1947). The Encyclopedia of Indo-European Culture. London: Fitzroy and Dearborn. p. 147.
  3. ↑ Coates, Richard (1998). A new explanation of the name of London. Transactions of the Philological Society. 96 (2): 203—229. doi:10.1111/1467-968X.00027.
  4. ↑ Kitson, Peter R (1996). British and European River Names'. Transactions of the Philological Society. 94 (2): 73—118. doi:10.1111/j.1467-968X.1996.tb01178.x.
  5. ↑ As measured on Google Earth
  6. ↑ The Source. THames Pathway. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  7. ↑ Bailey, David (15 травня 2012). Tracing the source of the Thames. BBC News. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2018.
  8. ↑ Dorothy Hart (9 травня 2004). Seven Springs and the Churn. The-river-thames.co.uk. Архів оригіналу за 16 травня 2010. Процитовано 17 травня 2010.
  9. ↑ Winn, Christopher (19 квітня 2018). I Never Knew That about the River Thames. Ebury Publishing. ISBN 9780091933579. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 20 січня 2019 — через Google Books.
  10. ↑ а б в Khan, S.N., Vane, C.H., Horton, B.P., Hillier, C., Riding, J.B., Kendrick, C. (2015), The application of δ13C, TOC, C/N geochemistry to reconstruct Holocene relative sea levels and paleoenvironments in the Thames Estuary, UK., Journal of Quaternary Science, 30 (5): 417—433, Bibcode:2015JQS....30..417K, doi:10.1002/jqs.2784, архів оригіналу за 27 серпня 2020, процитовано 20 січня 2019
  11. ↑ The Environment Agency (5 жовтня 2011). Environment Agency More about the Thames River Basin District. web page. The Environment Agency. Архів оригіналу за 8 вересня 2011. Процитовано 6 листопада 2011. [Архівовано 2011-09-08 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Flow Gauging on the River Thames – The First 100 Years (PDF). PDF file. Hydrological Data 1983. 1983. с. 33. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 9 листопада 2011.
  13. ↑ UK Rivers Guide Book Guide to the River Thames – Jubilee River. Ukriversguidebook.co.uk. 23 січня 2011. Архів оригіналу за 3 травня 2010. Процитовано 2 квітня 2012.
  14. ↑ Environment Agency – A map indicating the location and route of the Jubilee River (PDF). 30 вересня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2007. Процитовано 2 квітня 2012. [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.]
  15. ↑ History of the major rivers of southern Britain during the Tertiary. Quaternary Palaeoenvironments Group. 2006. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 28 листопада 2007.
  16. ↑ The early Ice Age. www.geoessex.org.uk. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 7 лютого 2016. [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Essex Wildlife Trust, The Geology of Essex. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012.
  18. ↑ а б в History of the northwest European rivers during the past three million years. Quaternary Palaeoenvironments Group. 2007. Архів оригіналу за 2 листопада 2007. Процитовано 28 листопада 2007.
  19. ↑ Buckingham Surface Water Management Plan (PDF). Buckinghamshire County Council. Архів (PDF) оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  20. ↑ Retro: A river worth preserving. Ealing Gazette. 18 лютого 2011. Процитовано 27 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Темза
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Темза&oldid=43892792