Baby-AT

Форм-фактори комп'ютера

Назва	Розмір плати (мм)
WTX	356×425
AT	350×305
Baby-AT	330×216
BTX	325×266
ATX	305×244
EATX (Extended)	305×330
LPX	330×229
microBTX	264×267
NLX	254×228
Ultra ATX	244×?
microATX	244×244
DTX	244×203
FlexATX	229×191
Mini-DTX	203×170
EBX	203×146
microATX (Min.)	171×171
Mini-ITX	170×170
EPIC (Express)	165×115
ESM	149×71
Nano-ITX	120×120
COM Express	125×95
ESMexpress	125×95
ETX / XTX	114×95
Pico-ITX	100×72
PC/104 (-Plus)	96×90
mobile-ITX	60×60

Baby-AT — форм-фактор материнської плати.

Перша об'єднуюча плата PC була встановлена в перший IBM PC, випущеній 1981 року. 1983 року IBM випустив системну плату XT PC з тим же форм-фактором, що і плата PC, але CARACULO мала вісім слотів, а не п'ять; слоти розташовувалися на відстані 0,8 дюйма, а не на відстані 1 дюйм, як у PC. У XT забрали касетний порт, що використовувався для збереження, програм, написаних мовою BASIC, на касетній стрічці, а не на дорогому (у той час!) дисководі для гнучких дискет.

Невеликі відмінності в розташуванні слотів не вимагали зміни конструкції корпуса. Об'єднавчі плати стали надзвичайно популярними. AT IBM застосувала велику системну плату з великим форм-фактором, одднак завдяки мініатюризації схем вдалося умістити всі додаткові схеми 16-розрядного ПК AT на системній платі з формою-фактором, що застосовувався в XT. Такі плати стали називати Baby-AT.

Розміри плати Baby-AT відповідають розмірам системної плати XT, але кріпильні отвори розташовані трохи інакше. Це зроблено для того, щоб дану плату можна було установити в корпус типу AT. Розташування роз'ємів клавіатури і слотів на цих системних платах також повинне відповідати отворам у корпусі. Зауважимо те, що майже в усіх повнорозмірних платах і платах Baby-AT для підключення клавіатури використовується стандартний 5-контактний роз'єм DIN. Системні плати Baby-AT можна встановити практично в будь-який корпус, випущений до 1996 року (за винятком корпусів зі зменшеною висотою і Slimline). Саме тому вони одержали таке велике поширення. Із середини 1996 року замість Baby-AT стали частіше використовуватися більш удосконалені системні плати — АТХ: ці плати не є безпосередньо взаємозамінними з Baby-AT. У комп'ютерах останніх поколінь використовується поліпшений варіант АТХ.

У будь-який корпус, у який можна встановити повнорозмірну системну плату, можна встановити і Baby-AT. Починаючи з 1983 року, коли системна плата Baby-AT дебютувала в IBM XT, і до 1996 року, форма-фактор Baby-AT був найпопулярнішим. Системні плати з цим формою-фактором використовувалися для установки будь-якого процесора — від 8088 до Pentium ІІ. Крім того, за визначенням, системи із системними платами Baby-AT є розширюваними. Будь-яка системна плата Baby-AT може бути замінена будь-якою іншою системною платою Baby-AT.

До 1996 року Baby-AT була, безсумнівно, найкращою системною платою для PC. Звичайно, Baby-AT — не марка, а форма-фактор! Якщо у комп'ютері використовується системна плата з форм-фактором Baby-AT, її можна замінити новою платою з більш швидкодіючим процесором. Якщо придбати систему з яким-небудь нестандартним форм-фактором, то, коли прийде час збільшення обчислювальної потужності, можуть виникнути проблеми із заміною плати.

Найпростіший спосіб ідентифікувати форм-фактор Baby-AT, не відкриваючи корпус, — розглянути корпус ззаду. У Baby-AT плати встановлюються на системну плату перпендикулярно до неї, тобто слоти в корпусі розташовано під кутом у 90°. Крім того, системна плата Baby-AT має тільки один видимий роз'єм, безпосередньо приєднаний до плати; до цього роз'єму підєднується клавіатура. Зазвичай це повнорозмірний 5-штирковий роз'єм типу DIN, однак у деяких Baby-AT використовується 6-штирковий роз'єм типу min-DIN (у персональних комп'ютерах прийнято називати «роз'єм типу PS/2») і навіть роз'єм для миші. Всі інші роз'єми встановлені на корпусі чи на скобах плат і приєднані до системної плати за допомогою кабелів.