Іритатор
| Irritator Час існування: альб, ~113–110 млн р. т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Specii
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| * Angaturama limai? Kellner & Campos 1996 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Іритатор (лат. Irritator) — рід спінозаврів, що мешкали на території сучасної Бразилії у часи альбського віку ранньої Крейди, приблизно 113—110 млн років тому. Він відомий завдяки майже повному черепу, знайденому у формації Ромуальдо[en] в басейні Араріпе. Цей череп придбали торговці скам'янілостями й продали його Державному музею природної історії в Штутгарті[1]. У 1996 році зразок став голотипом типового виду Irritator challengeri. Назва роду походить від слова «роздратування», що описує почуття палеонтологів, які виявили, що череп був сильно пошкоджений і видозмінений колекціонерами. Видова назва присвячена вигаданому персонажу — професору Челленджеру з романів Артура Конан Дойла.
Деякі палеонтологи розглядають Angaturama limai — відомого за кінчиком морди, який був описаний пізніше в 1996 році — за потенційний молодший синонім іритатора. Обидві тварини походять з тих самих стратиграфічних підрозділів басейну Араріпе. Раніше також припускали, що частини черепа ірітатора та ангатурама належали одному екземплярові. Хоча це було поставлено під сумнів, для підтвердження того, що це одна й та сама тварина, потрібно більше викопного матеріалу. Інші фрагменти скелетів спінозаврів, деякі з яких могли належати Ірітатору або Ангатурамі, були винайдені у формації Ромуальдо, що дозволило виготовити копію скелета і виставити її в Національному музеї Ріо-де-Жанейро у 2009 році.
За оцінками, довжина іритатора становила від 6 до 8 метрів, а вага — близько 1 тонни, що робить його одним з найменших відомих спінозаврів. Його довга і тонка морда була вкрита прямими конічними зубами без зазубрин. Вздовж голови проходив тонкий сагітальний гребінь[en], до якого, ймовірно, кріпились потужні м'язи шиї. Ніздрі були розташовані далеко назад від кінчика морди, а жорстке вторинне піднебіння мало зміцнювати щелепу під час годівлі. Голотип підліткової особини Irritator challengeri залишається найкраще збереженим черепом спінозаврового динозавра з усіх знайдених.
Іритатора спершу прийняли за птерозавра, а згодом — за маніраптора. У 1996 році тварина була ідентифікована як спінозавровий теропод. Голотипний череп був ретельно підготовлений перед повторним описом у 2002 році, що підтвердило цю класифікацію. Існує припущення, що іритатор мав універсальний раціон, подібний до раціону сучасних крокодилів; можливо, він харчувався переважно рибою та будь-якою іншою дрібною здобиччю, яку міг зловити. Відомі також скам'янілості особини, яка з'їла птерозавра, або вполювавши, або з'ївши його труп. Іритатор, можливо, вів напівводний спосіб життя і мешкав у тропічному середовищі прибережних лагун, оточених сухими регіонами. Він співіснував з іншими хижими тероподами, а також черепахами, крокодилами та великою кількістю видів птерозаврів і риб.
Голотип іритатора був знайдений у крейдяній конкреції, що містила задню частину великого черепа з нижніми щелепами поблизу міста Сантана-ду-Карірі на північному сході Бразилії. Ця скам'янілість була придбана дилерами, які продали її Руперту Вільду з Державного музею природознавства в Штутгарті, Німеччина[1]. Тоді припускали, що це череп гігантського базального птерозавра, або летючої рептилії, оскільки регіон Чапада-ду-Араріпе славиться численними знахідками птерозаврів, а німецький музей часто купував їхні експонати. Оскільки знахідка обіцяла бути унікальною та надзвичайно важливою, для її вивчення було залучено німецьких та британських експертів з птерозаврів. Стаття, німецький палеонтолога Еберхарда Фрея і британського палеонтолога Девіда Мартілла, що описувала іритатора як птерозавра, вже була подана до публікації, коли вона була спростована рецензентами, які припустили, що скам'янілість належала тероподу[2].
Як і у випадку зі скам'янілостями з басейну Араріпе, більшість матеріалу спінозаврів з формації Ромуальдо збиралася за неконтрольованих умов для подальшого комерційного використання у нелегальній торгівлі скам'янілостями. Тому багато зразків частково пошкоджені та не мають точних геологічних польових даних[3][4][5].
- ↑ а б Martill, D. M.; Cruickshank, A. R. I.; Frey, E.; Small, P. G.; Clarke, M. (1996-01). A new crested maniraptoran dinosaur from the Santana Formation (Lower Cretaceous) of Brazil. Journal of the Geological Society (англ.). 153 (1): 5—8. doi:10.1144/gsjgs.153.1.0005. ISSN 0016-7649. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Machado, Elaine Batista; Kellner, Alexander Wilhelm Armin (1 червня 2005). Notas sobre Spinosauridae (Theropoda, Dinosauria). Anuário do Instituto de Geociências. 28 (1): 158—173. doi:10.11137/2005_1_158-173. ISSN 1982-3908. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Martill, David M. (1994-05). Fake fossils from Brazil. Geology Today (англ.). 10 (3): 111—115. doi:10.1111/j.1365-2451.1994.tb00882.x. ISSN 0266-6979.
- ↑ Aureliano, Tito; Ghilardi, Aline M.; Buck, Pedro V.; Fabbri, Matteo; Samathi, Adun; Delcourt, Rafael; Fernandes, Marcelo A.; Sander, Martin (2018-10). Semi-aquatic adaptations in a spinosaur from the Lower Cretaceous of Brazil. Cretaceous Research (англ.). 90: 283—295. doi:10.1016/j.cretres.2018.04.024.
- ↑ Gibney, Elizabeth (2014-03). Brazil clamps down on illegal fossil trade. Nature (англ.). 507 (7490): 20—20. doi:10.1038/507020a. ISSN 0028-0836.
- Sues, Hans-Dieter, et al. «Irritator Challengeri, a Spinosaurid (Dinosauria: Theropoda) from the Lower Cretaceous of Brazil.» Journal of Vertebrate Paleontology, vol. 22, no. 3, 2002, pp. 535–47. JSTOR.
- Irritator challengeri on Prehistoric Wildlife (англійською) .
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | Fandom (англ.) |
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття про динозаврів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |