Sauromalus ater
| Sauromalus ater | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Ігуаноподібні (Iguania) |
| Родина: | Ігуанові (Iguanidae) |
| Рід: | Sauromalus |
| Вид: | S. ater
|
| Біноміальна назва | |
| Sauromalus ater Dumeril, 1856
| |
| |
| Приблизний ареал S. ater | |
| Синоніми | |
|
Sauromalus obesus (Baird, 1859) | |
Sauromalus ater є видом ящірок родини ігуанових. Мешкає в пустелях Сонора і Мохаве на південному заході США і північному заході Мексики. Його ареал простягається від східної Каліфорнії, Юти та Невади на південь до Нижньої Каліфорнії та Сонори[1].
Це велика пласка ящірка з великим округлим животом і широким хвостом з тупим кінчиком[2]. Досягає загальної довжини 20 дюймів і ваги 0,9 кг[3]. Дрібна луска покриває його тіло, а більша луска захищає вушні отвори[2]. Забарвлення цих ящірок різниться залежно від місця розташування та між молодими та дорослими особинами, а також між самцями та самицями[2]. У дорослих самців голова, плечі й області тазу чорні, а середня частина тіла світло-коричнева з коричневими плямами[2]. Дорослі самиці буруватого кольору з розсипом темно-червоних плям. Молоді S. ater мають чотири-п’ять широких смуг на тілі та три-чотири на хвості, які самці втрачають у дорослому віці, але частково зберігають самиці[2].
В основному травоїдна, S. ater їсть квіти, листя, фрукти куща креозоту та іноді комах[3].
Нешкідливі для людини, ці ящірки, як відомо, тікають від потенційних загроз[3]. Коли турбують, ця ігуана проникає в щілини між камінням і надуває свої легені за допомогою гулярного насоса[4]. Роздування легенів розтягує його тіло і щільно затискає ящірку на місці[3].
Самці сезонно й умовно територіальні. Велика кількість ресурсів має тенденцію до створення ієрархії, заснованої на розмірі, з одним великим самцем, який домінує над меншими самцями в цій області[3]. S. ater використовують поєднання кольорів і фізичних проявів, а саме «віджимання», махання головою та роззявлення рота, щоб спілкуватися та захищати свою територію[3].
Ці ігуани є денними тваринами, і оскільки вони ектотермічні, проводять більшу частину свого ранку та прохолодних днів, гріючись[3]. Ці ящірки добре пристосовані до умов пустелі; вони активні при температурі до 39 °C[3].
Парування відбувається з квітня по липень, з червня по серпень відкладають від п’яти до 16 яєць. Яйця вилуплюються в кінці вересня[3].
- ↑ Grismer, L. Lee (2002). Amphibians and Reptiles of Baja California, Including its Pacific Islands, and the Islands in the Sea of Cortés. University of California Press. с. 130. ISBN 978-0-520-22417-9.
- ↑ а б в г д Schwenkmeyer, Dick. Sauromalus ater Common Chuckwalla. Field Guide. San Diego Natural History Museum. Процитовано 17.09.2008.
- ↑ а б в г д е ж и к Stebbins, Robert C.,(2003) A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, 3rd Edition. Houghton Mifflin Company, ISBN 0-395-98272-3
- ↑ Deban, S.M., J.C. O’Reilly, and T.C. Theimer 1994. Mechanism of defensive inflation in the chuckwalla, Sauromalus obesus. Journal of Experimental Zoology 270: 451-459.