Перейти до вмісту

дорога

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

доро́га

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. доро́га доро́ги
Р. доро́ги дорі́г
Д. доро́зі доро́гам
З. доро́гу доро́ги
Ор. доро́гою доро́гами
М. доро́зі доро́гах
Кл. доро́го* доро́ги*

до-ро́-га

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дорог-; закінчення: .

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]
Дорога
Дорога

Значення

[ред.]
  1. смуга землі, по якій їздять і ходять ◆ А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Т. Г. Шевченко, «II», 1953 р. ◆ Іван стояв на дорозі, дивився їй услід А. І. Шиян, «Переможці», 1950 р.
  2. смуга, що лишається як слід після руху кого-небудь, чого-небудь ◆ Корабель наш розрізує воду — І дорога блакитно перлиста Зостається широка за нами Леся Українка, «I», 1951 р. ◆ Став перед нами острів із моря.. А місяць вимостив золотом дорогу до нього М. М. Коцюбинський, «II», 1955 р.
  3. місце для проходу, проїзду ◆ Сплетені вусиками лози запиняють йому дорогу М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу А. В. Головко, «II», 1957 р.
  4. доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь ◆ Куди його послати, то найде дорогу Марко Вовчок, «I», 1955 р. ◆ Місто взято, цар в полоні. Що за славна перемога! От тепер уже одкрита Всім у рідний край дорога Леся Українка, «I», 1951 р. ◆ Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до вашого серця Олександр Петрович Довженко, «III», 1960 р.
  5. перебування в русі (йдучи або їдучи куди-небудь) ◆ Остап і Соломія були стомлені дорогою М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Вона заходилась збирати чоловіка в дорогу Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
  6. правильний напрямок для руху кого-небудь.◆ Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дороги Панас Мирний, «I», 1954 р.
  7. напрямок діяльності, шлях розвитку ◆ — Ти знайшов собі дорогу, Ти знайшов собі мету, Але нам ніщо вважати Ту дорогу за святу І. Я. Франко, «XIII», 1954 р. ◆ Леся Українка була геніальною поетесою, вона йшла своєю власною дорогою, але Шевченко завжди для неї залишався високим зразком самовідданого служіння народові «Життя і Творчість Т. Г. Шевченка», 1959 р. ◆ Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях М. Т. Рильський, «Орл. сім'я», 1955 р. Джерело — [СУМ-11].

Синоніми

[ред.]
  1. шлях
  2. путь, менший путівець

Антоніми

[ред.]
  1. бездоріжжя

Гіпероніми

[ред.]
  1. шлях

Гіпоніми

[ред.]
  1. вулиця, траса, магістраль, шосе
  2. траса

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]
  • Від псл. dorga.
  • Походить від слова РІГ (в давні часи слово "РІГ" означало РОЗДВОЄННЯ чогось, як РОГатини). Тобто доРОГА це прямий відрізок шляху до РОЗДВОЄННЯ (або розділення шляху на декілька). Тому в українській мові, на приклад кажуть, що будинок знаходиться на РОЗІ вулиць, тобто на перехресті (місці де дороги діляться і розходяться в різних напрямках)

Переклад

[ред.]
смуга землі, по якій їздять і ходять
смуга, що лишається як слід після руху кого-небудь
місце для проходу, проїзду
доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь
перебування в русі
напрямок діяльності, шлях розвитку

Джерела

[ред.]

дорога́

[ред.]

Значення

[ред.]

до-ро-га́
МФА: [dɔrɔɦɐ]

  • форма називного відмінка іменника дорогий ◆ немає прикладів застосування.


Російська

[ред.]

доро́га

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок одн. мн.
Н. доро́га доро́ги
Р. доро́ги доро́г
Д. доро́ге доро́гам
З. доро́гу доро́ги
О. доро́гой, доро́гою доро́гами
П. {{{prp-sg}}} {{{prp-pl}}}
М. доро́ге  —

до-ро́-га

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дорог-; закінчення: .

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. дорога (аналог укр. слову); шлях ◆ По дороге зимней, скучной тройка борзая бежит, кролокольчик однозвучный утомительно гремит. О. С. Пушкін, «Зимова дорога», 1826 р.

Синоніми

[ред.]

Антоніми

[ред.]
  1. бездорожье

Гіпероніми

[ред.]
  1. место

Гіпоніми

[ред.]
  1. тракт, шоссе

Усталені словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від

  • Від псл. dorga.
  • Походить від слова РІГ (в давні часи слово "РІГ" означало РОЗДВОЄННЯ чогось, як РОГатини). Тобто доРОГА це прямий відрізок шляху до РОЗДВОЄННЯ (або розділення шляху на декілька). Тому в українській мові, на приклад кажуть, що будинок знаходиться на РОЗІ вулиць, тобто на перехресті (місці де дороги діляться і розходяться в різних напрямках)